Роль прикметників у моделюванні стратегії позитиву - підвищення статусу мовця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль прикметників у моделюванні стратегії позитиву - підвищення статусу мовця

Рязанцева Дар'я Володимирівна кандидат філологічних наук,

доцент, кафедри мовної підготовки, Харківський національний

автомобільно-дорожній університет

Анотація

У поданій статті розглядаються інноваційні процеси у сфері функціювання прикметника в сучасному українському медіатексті, зокрема - використання стратегії позитиву як підвищенню статусу мовця, акцентується увага на комунікативно-прагматичному аспекті досліджуваних явищ, аналізується прагматичний заряд граматичних категорій прикметника української мови. Аналізується також антропоцентричний принцип сучасних лінгвістичних досліджень, що передбачає вивчення зв'язку мови з мисленням людини. Розглянуто етикетні формули, що вербалізують принцип ввічливості та комунікативну стратегію позитиву. Особливу увагу приділено розгляду маніпулятивної стратегії позитиву, що використовується мовцем для зміни поведінки чи ментального й емоційно-психологічного стану співрозмовника, а саме - компліментарним висловлюванням та висловлюванням, що маркують прихильність до адресата. Схарактеризовано категорію пошанності, що фіксується в мові системою спеціалізованих звертань, розглянуто звертальні вирази з емоційно-оцінними словами, звертання-патроніми, ласкаві звертання, етикетні формули пошанного звертання у спілкуванні з духовенством, функціонування формул множини пошанної.

Розглядаються думки різних дослідників даної проблеми, наводиться аналіз наукової літератури, що засвідчує відсутність єдиного погляду на особливості та доцільність використання нетипових форм прикметників у сучасній українській мові. Наведено термін «граматика оцінки», який у сучасному мовознавстві вживають для позначення напряму, який виокремлюють у межах аксіологічної прагмалінгвістики. Наголошується на прагматичному потенціалі лексико-словотвірно-граматичних категорій прикметника сучасної української мови, що беруть участь у моделюванні значення оцінки, репрезентовано структурно-семантичні й комунікативно-прагматичні ознаки використання прикметникових форм у різних функційних стилях української мови. Матеріали статті можуть бути використані для позааудиторної роботи з іноземними студентами, що навчаються в Україні. у перекладацькій практиці та викладанні української мови як іноземної.

Ключові слова: прикметник української мови, стратегія позитиву, прагматика, граматична категорія, комунікація.

Riazantseva Daria Volodymyrivna Candidate of Philological Sciences, Assistant professor of the language training department, Kharkiv National Automobile and Highway University, Kharkiv

THE USAGE OF PHRASEOLOGICAL UNITS IN THE STRUCTURE OF THE COURSE OF UKRAINIAN LANGUAGE AS A FOREIGN LANGUAGE

Abstract

The presented article examines innovative processes in the field of adjective functioning in modern Ukrainian media texts, in particular, the use of the strategy of positivity as an increase in the status of the speaker, focuses attention on the communicative and pragmatic aspect of the studied phenomena, and analyzes the pragmatic charge of the grammatical categories of the adjective of the Ukrainian language. The anthropocentric principle of modern linguistic research, which involves the study of the connection between language and human thinking, is also analyzed. Etiquette formulas that verbalize the principle of politeness and the communicative strategy of positivity are considered. Special attention is paid to the consideration of the manipulative strategy of positivity used by the speaker to change the behavior or mental and emotional-psychological state of the interlocutor, namely, complimentary statements and statements that mark affection for the addressee. The category of reverence fixed in the language by the system of specialized addresses is characterized, address expressions with emotional and evaluative words, patronymic addresses, affectionate addresses, etiquette formulas of respectful address in communication with the clergy, and the functioning of the plural formulas of respectful are considered.

The opinions of various researchers of this problem are considered, an analysis of scientific literature is provided, which proves the lack of a unified view on the peculiarities and expediency of using atypical forms of adjectives in the modern Ukrainian language. The term "evaluation grammar" is given, which is used in modern linguistics to denote the direction that is distinguished within the limits of axiological pragmalinguistics. Emphasis is placed on the pragmatic potential of the lexical-word-formation-grammatical categories of the adjective of the modern Ukrainian language, which participate in the modeling of the evaluation value, the structural-semantic and communicative-pragmatic signs of the use of adjectival forms in various functional styles of the Ukrainian language are represented. The materials of the article can be used for extracurricular work with foreign students studying in Ukraine. in translation practice and teaching Ukrainian as a foreign language.

Keywords: adjective of the Ukrainian language, positive strategy, pragmatics, grammatical category, communication.

Вступ

Постановка проблеми. Провідною тенденцією сучасної лінгвістики є дослідження механізмів функціювання мовних одиниць з урахуванням їх структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних характе- ристик, зокрема специфіки функціювання мови як засобу спілкування, реалізації її оцінювальної функції. На виконання оцінних функцій, моделювання аксіологічних смислів зорієнтована не тільки лексична, але й граматична семантика й прагматика з урахуванням частиномов- ного розшарування лексики з семантикою оцінки.

Антропоцентричний принцип сучасних лінгвістичних досліджень передбачає вивчення зв'язку мови з мисленням людини, її емоційним світом, загальнолюдськими та національно-культурними цінностями, тому оцінку вважають однією з центральних категорій прагмалінг- вістики.

Термін «граматика оцінки» в сучасному мовознавстві виокрем- люють для позначення напряму у межах аксіологічної прагмалінгвістики [4]. Категорія оцінки притаманна всім функційним стилям української мови та по-різному виявляється в кожному з них. Вивчення функціювання оцінки в тексті стає дедалі актуальнішим й уможливлює глибокий аналіз її комунікативно-прагматичних особливостей. Реалізуючи завдання сучасної дискурсоцентричної лінгвістичної парадигми, дослідники зосереджують увагу на аналізі оцінних засобів у текстах (дискурсах) різного функційного призначення, що відрізняються способами вираження оцінки.

Граматика оцінки скерована на всебічний аналіз системи граматичних засобів вираження оцінних значень з урахуванням їх прагматичних характеристик. Оскільки категорія оцінки не має завершеної репрезентації, передусім у ракурсі граматичної прагматики, врахування потенціалу прикметникових форм для моделювання оцінних значень, а прикметник до цього часу викликає суперечки стосовно трактування системи його лексико-граматичних розрядів (порівн. традиційне вузьке й академічне широке розуміння), то все висловлене й мотивує необхідність продовження розробки зазначених проблем і зумовлює актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти використання прикметникових одиниць, зокрема їхня здатність до створення оцінних мовних одиниць висвітлюються такими вченими як Т. Архангельська, А. Грищенко, О. Данилович, І. Кірічек, Т. Ковальова, Н. Костусяк, Н. Мединська, О. Мізіна, О. Рудь, А. Сазонова, М. Степаненко, К. Тронь, Н. Федотова, М. Філіпенко, З. Харитончик, Н. Шаповалова, О. Шрамм, О. Юрченко. Однак граматичні категорії прикметника, що задіяні в породженні оцінних значень, в україністиці не були цілісним і самостійним об'єктом дослідження, хоча цю проблему частково розглядали дослідники (Д. Баранник, А. Грищенко, А. Загнітко, Н. Кислицина, І. Кононенко, Т. Космеда, Л. Семененко, В. Туранський, О. Халіман). Прагматичну спрямованість комунікативної стратегії позитиву -- вираження компліментів, похвал, схвалень, що включають і параметр репрезентації емоційного стану мовця, а отже, й вираження ставлення до об'єкта оцінки розглядають у своїх працях Н. Кузенна, І. Шкіцька.

Мета статті. З огляду на вищезазначене сформульована мета статті, яка полягає у теоретичному обґрунтуванні прагматичного потенціалу лексико-словотвірно-граматичних категорій прикметника сучасної української мови, що беруть участь у моделюванні значення оцінки, і репрезентації ролі прикметників у моделюванні стратегії позитиву для підвищення статусу мовця.

Виклад основного матеріалу

прикметник медіатекст позитив мовець

На сучасному етапі розвитку української мови спостерігаємо активізацію певних граматичних категорій, призначених для моделювання значення оцінки, експресії, зокрема утворення ступенів порівняння прикметників та прислівників від відносних, присвійних, порядкових прикметників або від якісних прикметників, що називають неградуйовану ознаку; порушення норм сполучуваності прикметників; використання оцінних афіксів прикметників для утворення некодифікованих лексем. Коли мовець висловлює свою думку або розповідає про певні події, то не може абстрагуватися від свого ставлення до висловлюваного і так чи так виражає оцінку.

Спробуємо пояснити особливості процесу граматикалізації філософської категорії якості у проекції на мовний рівень, а саме -- лексико-граматичні розряди прикметників та процес набуття відносними прикметниками якісних значень, що веде до утворення ненормативних форм прикметників з позицій сучасної філософії. Якісна маркованість об'єкту залежить передусім від його структури, характеру зв'язків елементів цілого, а також складу його елементів. Зміна якості викликана або перебудовою зв'язків елементів, або зміною самих елементів, або зміною їх обох. Оскільки завдяки своїм якостям предмет виступає саме як такий, а не інший, то зміна якості означає перетворення даного об'єкту на інший. Якісні зміни можуть бути пов'язані зі зміною того, що є специфічним саме для цього конкретного об'єкта або для всіх об'єктів даного класу. Для кожної якісної зміни існує такий більш загальний, а разом із тим і більш глибокий рівень якості об'єкта, що залишається таким самим за сутністю: змінюється лише варіація його існування. Отже, якісна зміна може бути пов'язана із перетворенням відповідного явища на інше, зі зміною стану та форми існування одного й того самого за своєю суттю предмету.

Отже, з граматичною категорією ступенів порівняння пов'язана філософська категорія якості, що, граматикалізуючись, виражає певний ступінь пізнання людиною об'єктивної реальності. На сучасному етапі розвитку мови спостерігаємо виникнення вторинних оцінних відтінків значення у відносних, присвійних та порядкових прикметників. Метафоричне застосування таких форм відображає потенційно закладені в мовній системі можливості і є ефективним засобом породження семантики оцінки, демонстрації її градації у граматичній категорії ступенів порівняння. Свідомий вибір граматичних засобів, що його здійснюють мовці, невідповідність лексико-граматичного розряду позначуваній якості, що є порушенням мовних норм, безумовно, є відображенням сформованого у відповідному соціумі бачення світу. Описаний вище зв'язок оцінки з іншими філософськими категоріями і поняттями пояснює особливості її втілення у граматичній категорії ступенів порівняння прикметників.

Оцінка, що зреалізовує певний ілокутивний вплив на співрозмов- ника, є обов'язковим елементом відповідних мовленнєвих актів. Комунікативні мовні стратегії є дуже різноманітними, зокрема розглянемо такі, що їх використовує мовець для зміни поведінки чи ментального й емоційно-психологічного стану співрозмовника. Для цього використовується маніпулятивна стратегія позитиву, тобто підвищення статусу мовця, результатом чого є досягнення успішної комунікації. Вплив на співрозмовника за допомогою цієї стратегії відбувається шляхом повідомлення приємної для нього інформації або інформації, що позитивно презентує мовця чи містить указівку на спільне, можливо, й інтимне між комунікантами.

Основною тактикою досліджуваної стратегії є тактика підвищення значущості співрозмовника, суть якої «полягає в повідомленні партнеру позитивної інформації про нього у формі похвали, компліментів, схвальних оцінок або вираження позитивного ставлення» [3]. Для реалізації цієї тактики використовуються експресиви, зокрема компліментарні висловлювання, а також висловлювання, що маркують прихильність до адресата.

Цікавою частиною мовного етикету, що його використовують у різних мовленнєвих ситуаціях, є комплімент. Комплімент має регулятивний, індексальний та емоційно-оцінювальний зміст, входить до класу експресивів і належить до неінформативних мовних дій, тож [1, C. 21]. Вчені розуміють комплімент як своєрідний «подарунок» адресату, оскільки він містить позитивну оцінку зовнішнього вигляду або досягнень, схвалення дій адресата. На нашу думку основною функцією компліменту є створення або підтримав солідарності між адресантом та адресатом, створення позитивної атмосфери між співрозмовниками.

Оскільки комплімент є емотивним висловлюванням, вважаємо, що він виконує функцію оцінки, власне спрямованістю компліменту є позитивна характеристика адресата. Об'єктом компліментарної оцінки виступає людина, предмет, до яких відноситься комплімент. Жанр компліменту передбачає використання адресантом прикметників, які виражають високий ступінь якості, міри, що дає можливість адресантові за шкалою позитивної оцінки репрезентувати ставлення до адресата.

Прикметники у формі вищого й найвищого ступенів порівняння використовуються у якості мовних засобів реалізації в тактиці підвищення значущості співрозмовника, порівн.: розумніший, освіченіший, хитріший, достойніший, щасливіший, найкращий, найхоробріший, найвродливіший, найсильніший, наймудріший, найясніший, найулюблені- ший, найповніший, найкоштовніший, найшановніший і под.; прикметники із префіксом пре- в значенні «дуже» (пречудовий, премудрий, пресвітлий і т. ін.) та утворювані від них прислівники; прикметники з першим компонентом високо-, глибоко-, вельми: (високопоставлені гості); прикметники та займенники із суфіксами - ісіньк-, -усіньк-, -юсіньк- (справжнісінький, самісінький). Поширеним є використання функцій порівняння прикметників, гіперболізація оцінки, вираженої прикметником.

Розглянемо також вирази пошани, що їх використовують учасники комунікації для репрезентації поваги як наслідку оцінки адресантом статусу адресата. Пошана є вищим ступенем поваги, визнaнням і внутрішнім схваленням адресантом високої статусної позиції, соціальної ролі адресата. Вирази пошани це мовні формули позитивної ввічливості. Категорія пошанності фіксується в мові системою спеціалізованих звертань. Дослідження Н. Кузенної, М. Телеки, О. Халіман, В. Шинкарука присвячені вивченню категорії пошанності в різних комунікативних цілях.

Звертальні вирази з емоційно-оцінними словами становлять найбільшу групу емоційних модусів у писемному спілкуванні. На думку авторів монографії «Соціальні категорії модусу в текстах епістолярного жанру» М. Телеки та В. Шинкарука, «емоційні звертання часто відтво- рюють стилістичне пониження або підвищення ступеня емотивності спілкування і мають своєрідний відтінок, який дозволяє визначити характер взаємин, міжособистісну дистанцію між адресантами» [7, C. 90].

Серед виразів пошани увагу привертають звертання-патроніми -- звертання на ім'я та по батькові до близьких друзів. Адресанти часто послуговуються ними в листах, передаючи шанобливе ставлення до адресата старшого віку чи до осіб, рівних собі за соціальним статусом. Ім'я й по батькові використовують як основну форму звертання в епістолярному стилі в сполученні з позитивно оцінними прикметниками типу високоталановитий, високошанований, вельмишановний, високо- поважний та ін., порівн.: З Новим роком, високошанована Маріє Миколаївно! [5].

На ім'я та по батькові мовні особистості звертаються також до адресатів, з якими або особисто знайомі, або мають давні дружні (інтимні) стосунки. При цьому дружній тон спілкування створюється за допомогою оцінних лексем любий, дорогий, та ін., порівн.: Вельмишановний добродію та любий Прохоре Даниловичу! (С. Васильченко до П. Вороніна) [5]; «Моє шанебне привітання Високоповажній Пані Вашій» (Є. Тимченко до П. Куліша) [5]. Позитивно оцінні прикметники посилюють модальність поваги в наведених вітальних формулах.

У листах адресанти часто використовують індивідуальні ласкаві звертання, до складу яких входять позитивно оцінні прикметники типу дорогий, хороший, єдиний, милий, славний, ясний та ін. й займенникові прикметники мій, моя. Експресивності подібним конструкціям надають також оклична інтонація та повтори, порівн.: «Хтосічку мій дорогий та любий!» (Л.Українка) [9, C. 201]; Дорога ти моя й хороша! Славна ти моя дівчинка! (О. Вишня до В. Маслюченко) [5]; А ти, ангеле мій ясний, братчику мій дорогий, Даниле Танячкевичу, не бануй, душко, що так не скоро відписую… (Ю. Федькович до Д. Танячкевича) [10, С. 400]. Дослідниця синтактико-стилістичних аспектів українського мовленнєвого етикету О. Мельничук зараховує до виразів пошани із високою позитивною оцінкою епітети, до складу яких входять прикметники зверхничий, нехибливий. На думку цієї дослідниці, їх використовують для характеристики високої соціальної статусної позиції, пошани й поваги до професійних знань адресата [6, C. 9].

Соціальна формула етикету зостаюсь найнижчим слугою, до складу якої входить прикметник низький у формі суперлатива виражає пошанне дотримання адресантом дистанції, його залежність від адресата.

Етикетні формули пошанного звертання в спілкуванні з духовенством, що містять у своєму складі прикметники у формі найвищого ступеня порівняння, розглядає Р. Гринів [2]. За спостереженням дослідника, до єпископів та митрополитів звертаються фразою Ваше Преосвященство! або іменують прикметниками преосвященний (Преосвященніший Владико) та блаженний (Блаженніший митрополите). У звертанні до архієрея застосовують прикметник боголюбивий. У разі, коли священик не обіймає високої посади, до нього звертаються, використовуючи вираз Всечесний отче! або Всечесніший отче!. До священиків, які мають ступінь доктора, поширене звертання Всесвітліший отче! До духовних осіб, які обіймають світські посади, застосовують звертання Високопреподобний Отче Прем'єре! або Преподобний отче! У спілкуванні з духовенством використання оцінних ад'єктивів із префіксом пре- та ненормативних ступеньованих форм (світліший, чесніший, священніший, блаженніший) здійснюється, вочевидь, для найвищої позитивної оцінки рис, що ними традиційно характеризують духовних осіб, що репрезентує давню традицію українського релігійного дискурсу.

Деяких аспектів функціювання виразів пошани торкається О. Халіман, розглядаючи вживання формул так званої множини пошанної, у яких «знаходить свій вираз особлива шана до батька, матері, баби, діда, до старших тощо. Це форма своєрідного величання старших, що традиційно склалась в усній народній мові» [8, C. 14]. О. Халіман стверджує, що пошанна множина може виражатися серед інших засобів множинними формами прикметників, виражаючи при цьому повагу, проте набуваючи іноді й відтінку насмішкувато- негативного ставлення, зневажливості.

У деяких випадках форми множини пошанної стають джерелом породження іронії, негативної оцінки, коли особа, не маючи належних позитивних якостей, претендує на певну значущість. Названа вище дослідниця відносить до таких випадків використання конструкції які ми та прикметника у формі множини, що стосується однієї особи та наводить такі приклади: Ой, які ми ніжні! Так вже створена природа -- одні поїдають інших. Людина по-суті теж хижак; Ой, який у нас гарний смак, які ми розумні, ну прямо обрані...а всі інші очима кліпають...і так їх шкода... Це що, вибачте, за ставлення до людей? Праворуч -- із гарним смаком, ліворуч - з поганим?; Які ми розумні! А чого ж ми не були такі розумні у 2004 році??? [8, с. 11]. На думку О. Халіман, оцінка в наведених прикладах породжується наявністю числової невідповідності: використано форму множини прикметника, що стосується однієї особи. Форма прикметника також називає ту ознаку, над якою іронізує мовець, напр.: які ж ми всі милі.

Отже, для створення відповідного ефекту в комунікативних ситуаціях мовці залучають численні особливості мови, зокрема й потенціал числових граматичних одиниць.

Як засвідчує проаналізований матеріал, уживання оцінних прикметників у компліментарних висловлюваннях, звертальних виразах пошани сприяє успішній комунікації та є ефективним засобом створення позитивного оцінного значення у комунікативних стратегіях позитиву.

Висновки

Отже, на сучасному етапі розвитку української мови у багатьох лексемах простежуємо зміни їхнього семантичного обсягу: розширення семантичного наповнення слів та звуження їх уживання у прямих значеннях, що призводить до нашарування переносних значень (метафоризації семантики відносних та присвійних прикметників) і, як наслідок, - набуття такими лексемами якісного оцінного значення. Граматичне значення завжди супроводжує лексичне, тому у процесі вживання форм ступенів порівняння прикметників, на основі невідповідності їх уживання нормам української мови, використанні нетипових словотвірних моделей, породжуються оцінка й додаткова експресія, досягаються певні комунікативні цілі. Мовленнєвий матеріал публіцистичних текстів дає змогу засвідчити інноваційні процеси у сфері функціювання прикметника в сучасному українському медіатексті, а саме: свідоме порушення граматичних норм, «маніпуляція» формами компаратива, суперлатива чи елатива для досягнення конкретних комунікативних цілей, використання відносних, присвійних та порядкових прикметників у якісних значеннях. Значна кількість лексичних інновацій завдяки інтенсивному вживанню в мові ЗМІ поступово з вузькоспеціальної сфери функціонування стає надбанням широкої мовної практики і літературної мови загалом.

Матеріали дослідження можуть бути використані у вишівських лекційних курсах, на практичних заняттях, під час читання спецкурсів та спецсемінарів з морфології, прагмалінгвістики й стилістики сучасної української мови, в процесі укладання словників української мови, зокрема й активного типу, а також у перекладацькій практиці та викладанні української мови як іноземної.

Репрезентоване дослідження не вичерпує всього кола питань, пов'язаних із використанням граматичних категорій прикметників як засобу виникнення прагматичної інформації. Перспективним напрямом у розв'язанні окресленої проблеми є, на нашу думку, питання щодо субстантивації прикметників у ЗМІ, використання повних і коротких, нестягнених і стягнених форм прикметників для створення граматич- ного значення оцінки, що викликає необхідність подальших досліджень.

Література

1. Журавльова Н. Дружньо-ввічливі вітальні формули з оцінними прикметниками. Вісник Львів. ун-ту. 2004. Вип 34. Ч. ІІ. С. 231-237.

2. Гринів Р. Етикетні мовленнєві формули у спілкуванні з духовенством. URL: http://new.dyvensvit.org/library/3630.html (дата звернення 12.03.2024).

3. Кочан І. М., Захлюпана Н. М. Словник-довідник із методики викладання української мови. Львів: ЛНУ ім.І.Франка, 2002. 250 c.

4. Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2000. 349 с.

5. Ленець К. Помилка чи закономірність. URL: http://kulturamovy.org.ua/KM/ pdfs/Magazine60-12.pdf (дата звернення 11.03.2024).

6. Мельничук О. С. Український мовленнєвий етикет: синтактико-стилістичний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: [спец.] 10.02.01 «Українська мова». Чернівці, 2005. 18 с.

7. Телеки М. М., Шинкарук В. Д. Соціальні категорії модусу в текстах епістолярного жанру. Київ: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. 176 с.

8. Халіман О. В. Морфологічні засоби вираження категорії оцінки в сучасній українській мові: рід і число: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: [спец.] 10.02.01 «Українська мова». Харків, 2010. 20 с.

9. Українка Леся. Зібрання творів. Листи (1876-1897). Київ: Мистецтво, 1978. Т. 10. 211 с.

10. Федькович Ю. А. Твори: повісті. Оповідання. Казки. Драматичні твори. Листи. Київ: Дніпро, 1984. 426 с.

References

1. Zhuravlova, N. (2004). Druzhno-vvichlyvi vitalni formuly z otsinnymy prykmetnykamy [Friendly and polite congratulatory formulas with evaluative adjectives]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Vol. 34. P. 231-237. [in Ukrainian].

2. Hryniv, R. (2024). Etyketni movlennievi formuly u spilkuvanni z dukhovenstvom [Etiquette speech formulas in communication with the clergy]. Retrieved from http://new.dyvensvit.org/library/3630.html. [in Ukrainian].

3. Kochan, I., Zakhliupana, N. (2002). Slovnyk-dovidnyk iz metodyky vykladannia ukrainskoi movy [Dictionary-handbook on the methodology of teaching the Ukrainian language]. Lviv: LNU im.I. Franka. [in Ukrainian].

4. Kosmeda, T. А. (2000). Aksiolohichni aspekty prahmalinhvistyky: formuvannia i rozvytok katehorii otsinky [Axiological aspects of pragmalinguistics: formation and development of the evaluation category]. Lviv: LNU im. I. Franka. [in Ukrainian].

5. Lenets, K. (2024). Pomylka chy zakonomirnist [Error or regularity]. Retrieved from http://kulturamovy.org.ua/KM/pdfs/Magazine60-12.pdf. [in Ukrainian].

6. Melnychuk, O. S. (2005). Ukrainskyi movlennievyi etyket: syntaktyko-stylistychnyi aspect [Ukrainian speech etiquette: syntactic and stylistic aspect]. Extended abstract of candidate's thesis. Chernivtsi: Chernivetskyi natsionalnyi universytet imeni Yuriia Fedkovycha. [in Ukrainian].

7. Teleky, M. M., Shynkaruk, V. D. (2007). Sotsialni katehorii modusu v tekstakh epistoliarnoho zhanru [Social categories of mode in the texts of the epistolary genre]. Kyiv: Vyd-vo MDHU im. Petra Mohyly. [in Ukrainian].

8. Khaliman, O. V. Morfolohichni zasoby vyrazhennia katehorii otsinky v suchasnii ukrainskii movi: rid i chyslo [Morphological means of expressing the evaluation category in the modern Ukrainian language: gender and number]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv: KhNPU imeni H.S. Skovorody [in Ukrainian].

9. Ukrainka, L. (1978). Zibrannia tvoriv. Lysty (1876-1897). [Collection of works. Letters (1876-1897)]. Kyiv: Mystetstvo. [in Ukrainian].

10. Fedkovych, Yu. A. (1984). Tvory: povisti. Opovidannia. Kazky. Dramatychni tvory. Lysty. [Works: stories. Tales. Dramatic works. Letters]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru