Принципи самоорганізації англомовної лінгвоетичної макросистеми у синхронії

Размещено на http://www.allbest.ru

Запорізький національний університет

Принципи самоорганізації англомовної лінгвоетичної макросистеми у синхронії

Веремчук Е.О.

Вступ

Англомовна етична система є фрагментом концептуальної картини світу, яка об'єктивується номінативними мовними засобами. Таким чином, мова відображає спрямованість мислення та виступає своєрідним дзеркалом світогляду та ментальності, до якого входят також етичні погляди та поняття. Мовний потенціал до вербалізації категоризованих та концептуалізованих ідей про навколишній світ свідчить про нерозривний зв'язок мови та концептосфери, які формують єдину систему, яка є ієрархічно-організованою, відкритою, динамічною, нерівноважною та нелінійною. Отже, такі параметри засвідчують те, що мова, як засіб концептуалізації та категоризації знань про світ, є системою синергетичною, здатною до самоорганізації та саморегуляції, що висвітлюється у ряді наукових праць [1; 2; 3; 4]. На сьогоднішній день існує досить чисельна кількість робіт, присвячених розгляду різних лінгвістичних проблем у контексті синергетичної методології, зокрема процесів словотвору [5], суб'єктно-предикатних структур [6], структурних і функціональних параметрів омонімії в мові та мовленні [7], самоорганізації концептивних систем [8], самоорганізації когнітивної системи під час породження мовленнєвого твору [9, с. 115-126], відносин самоподібності у структурній організації лексико-семантичного поля [10], когнітивних процесів у мові [11]. Однак варто зазначити, що синергетичний підхід є також ефективним для висвітлення принципів самоорганізації окремих концептуальних підсистем, якою виступає англомовна лінгвоетична система. Актуальність дослідження зумовлена, з одного боку, важливістю етики як компонента картини світу, а з іншого - відсутністю на сьогоднішній день досліджень, які б висвітлювали принципи автопоезису системи етичних категорій в у сучасній англійській мові. Метою дослідження є виявлення синергетичних принципів самоорганізації англомовної лінгвоетичної системи. Мета дослідження передбачає виконання наступних завдань: 1) встановлення синергетичних параметрів організації лінгвоетичної макросистеми; 2) визначення механізмів автопоезису; 3) побудова діахронічної моделі її системної самоорганізації. Об'єктом дослідження є англомовна лінгвоетична система, а предметом виступають принципи її самоорганізації на синхронному рівні.

Виклад основного матеріалу. Система є певним комплексним утворенням, яка не зводиться виключно до арифметичної суми її складових, на чому наголошував ще Аристотель [12], і на чому ґрунтується сучасний науково- філософський напрямок холізм. Вчені наголошують, що система виступає цілісною єдністю, певним монолітним утворенням, яке нероздільно функціонує на всіх її рівнях [13, с. 42].

Однією з властивостей синергетичної системи є її фрактальний характер, що передбачає існування певних ендо- та мікро- систем, які входять до систем більшого порядку, зокрема макро- чи суперсистеми, причому принципи внутрішньо організації на мікрорівні масштабуються також і на макрорівень. Таким чином, лінгвокогнітивна картина світу є синергетичною суперсистемою, конституйованою величезною кількістю взаємопов'язаних ендосистем, однією з яких є лінгвоетична ендосистема. В свою чергу ця ендосистема у меншому масштабі виступає макросистемою, яка складається із ряду підсистем, які в свою чергу конституйовані мікросистемами, причому параметри їх організації є рекурентними на рівнях різних масштабів. самоорганізація англомовна лінгвоетична автопоезис

Таким чином, ми стверджуємо, що англомовна лінгвоетична система є синергетичною системою, організованою за принципом фрактальності, що передбачає існування у ній ряду підсистем меншого масштабу, самоорганізація та взаємовідношення яких визначають її сутність. Синергетичними параметрами англомовної лінгвоетичної системи є ієрархічна організованість, відкритість, динамічність, нерівноважність, нелінійність та фрактальність.

Ієрархічна організованість (комплексний характер) лінгвоетичної системи полягає у тому, що в ній можна виділити ряд підсистем, якими виступають окремі лінгвоетичі категорії (наприклад, GOOD, DUTY, JUSTICE), кожна з яких має свій власний статус та параметри, які великою мірою визначають статус та параметри інших категорій. Саме такий структурний взаємозв'язок та взаємодія визначають «комплексність» та «ієрархічну організованість» аналізованої системи.

Відкритість системи визначається її можливістю обмінюватися матерією та енергією із іншими системами або середовищем, в якому вона функціонує. Розглядаючи лінгвоетичну систему у цьому контексті варто зазначити, що її енергія поділяється на два типи: інформаційна та творча (креативна). Інформаційною енергією виступають концептуалізовані фрагменти дійсності (категорії, концепти, гештальти). Творча енергія виражається у іманентній людській здатності до пізнання (форми та механізми мислення, наприклад, порівняння, аналіз, синтез, категоризація тощо). Мовні засоби, які мають «матеріальне» - графічне чи звукове оформлення виступають матерією лінгвоетичної системи. При цьому варто зазначити, що її матерія та енергія не існують окремо одна від одної, оскільки у фізичному світі енергія не може існувати поза матерією, що доводиться відомою формулою А. Ейнштейна про співвідношення маси тіла (матерії) та його енергії: E=mc2 (більш детально див. [14]).

Подібно до цього енергія та матерія лінгвоетичної системи є взаємопов'язаними та взаємообумовленими: мовні одиниці - матерія - об'єктивують елементи концептосфери - інформаційну енергію, яка закарбована у їх семантиці завдяки дії вербокреативних механізмів - творчої енергії.

Відкритість лінгвоетичної системи передбачає взаємодію із іншими системами та навколишнім середовищем (яке виступає мегасистемою). Іншими системами виступають інші фрагменти концептосфери (енергія), вербалізовані відповідними лексико-семантичними полями (матерія). Навколишнім середовищем виступає увесь об'єктивний світ, матерія якого представлена фізичною матерією: об'єктами дійсності та суб'єктами комунікації і пізнання (людьми) та їх відносинами (соціальна та міжособистісна взаємодія). Енергією виступає фрагмент ноосфери, в якому концептуалізовані історичні та соціокультурні уявлення про сферу моралі, основою яких є «апріорне» знання добра і зла, що на природному рівні проявляється в інстинкті самозбереження, який передбачає прагнення першого та уникнення останнього.

Здатність мови взаємодіяти з оточуючим середовищем пізнавальної діяльності людини - ноосферою [15; 16, с. 168] є фундаментальним принципом синергетичної взаємодії мови та пізнання, що власне і обумовлює існування лінгвоконцептуальних систем, однією з яких є лінгвоетична. Ознакою відкритості лінгвоетичної системи може бути її взаємодія із іншими лінгвоконцептуальними системами, що проявляється у категоризації та концептуалізації етичних категорій / концептів відносно ментальних конструктів інших систем, наприклад етична категорія DUTY визначається відносно неетичної категорії ACTION (duty is type of action) тощо.

Унаслідок обміну матерією та енергією система втрачає гомеостаз та переходить у стан дисбалансу - нерівноважності.

Нерівноважність лінгвоетичної системи проявляється на макро та мікро рівнях. На макрорівні нерівноважність полягає у невідповідності наявних етичних знань та уявлень екстралінгвальній ситуації об'єктивного світу. Іншими словами, наявних етичних ідей (категорій чи концептів) виявляється недостатно для інтерпретації певного випадку міжособистісної взаємодії в морально-аксіологічній площині. Перехід макрорівневої системи із нерівноважності у гомеостатичний стан передбачає утворення нового атрактора - формування чи часткову зміну / доповнення певної етичної категорії у концептуальній системі. Це спричинює мікрорівневу нерівноважність, яка проявляється у відсутності номінативних мовних засобів, які можуть вербалізувати новоутворений комунікативно-релевантний концептуальний фрагмент.

Стан нерівноважності є своєрідним «тригером», який призводить систему до руху, переводячи її у динамічний стан. Загалом, динамізм як параметр фізичного світу, є наслідком нерівноважності: вітер, як рух повітряних мас є наслідком нерівноважності тиску, теплообмін є наслідком різниці (нерівноважності) температур двох тіл, електричний струм (направлений рух заряджених частинок) є наслідком різниці потенціалів (нерівноважності електричного заряду). Отже, нерівноважність є основою руху у Всесвіті, включаючи лінгвоконцептуальні системи. Нерівноважність

комунікативної необхідності та номінативної можливості спричинює рух системи до пошуку чи створення необхідного мовного засобу, який може повернути систему у стан рівноваги.

Формування такого засобу відбувається за принципом «нелінійності», тобто система одночасно активізує різнонаправлені вектори пошуку, причому заздалегідь не можливо передбачити, який із векторів стане атрактором, а який репелером. Концептуалізація нової етичної ідеї та пошук відповідної мовної форми («матеріальної обгортки») відбувається за фрактальним принципом аналогії чи апперцепції, який передбачає усвідомлення «нового» на основі» вже пізнаного» завдяки їх схожості. Наприклад в діахронічному плані етична категорія GOOD усвідомлюється відносно ряду когнітивних орієнтирів, деяким з яких є “wholeness” та “material worth'. Формування такого зв'язку за принципом подібності не є кінцевим етапом самоорганізації, оскільки в такому разі «нове» ототожнювалось б зі «старим», що не відповідає суті пізнання. Тому в подальшому відбувається процес саморегуляції системи, що передбачає дисипацію «зайвих» ознак (у наведеному прикладі це може бути, monetary value, material solidity тощо) та формування власних «обов'язкових» рис (наприклад, benevolence, help), які не можуть бути виведеними із вихідних енергетично- матеріальних фрагментів (wholeness, material worth) інших систем, які потрапили до лінгвоетичної системи.

Фрактальність системи проявляється, як зазначалось вище, у її здатності самоорганізовуватися за принципом аналогії [17, с. 251] та у здатності копіювати шаблони організації на одному рівні задля їх «перенесення» на інший рівень.

Підсумовуючи, варто наголосити, що між проаналізованими синергетичними принципами існують так звані «відносини кільцевої причинності» [18, с. 84], тобто кожен синергетичний принцип є обумовленим іншими. Синергетичний параметр відкритості системи передбачає її обмін матерією та енергією з іншими системами, унаслідок чого система переходить у стан нерівноважності. Цей стан, в свою чергу, є причиною динамічності, руху, що передбачає зміну системних параметрів та їх синхронізацію відповідно до нового порядку. Адаптація системи до нових умов не є заздалегідь визначеною, і може відбуватися паралельно декількома шляхами, що обумовлює нелінійний характер системної еволюції. При цьому, у разі успішного досягнення системою мети-атрактора, тобто її виходу на якісно новий рівень, синхронізований із поточними умовами, подібні процеси можуть відбуватися і на інших (вищих чи нижчих) системних рівнях за принципом «шаблонності», що визначає фрактальний характер такої системи.

Загалом, процес самоорганізації лінгвоетичної системи має наступний вигляд. У фокус людської уваги та пізнання потрапляє певна матерія об'єктивного світу (акт соціальних чи міжособистісних відносин, які розглядаються в морально- аксіологічній площині), відношення до чого не є концептуалізованим (відсутня оцінка) в етичній картині світу. Це спричинює системну флуктуацію та виводить її зі стану гомеостазу, що спричинює дисбаланс між інформаційною енергією та матерією системи. Під дією творчої енергії (процесів категоризації та концептуалізації) система переходить у динамічний стан та починає рухатись від точки біфуркації (стану невизначеності) до стану порядку - формування первинного схематичного концептуального образу шляхом узагальнення конкретного випадку соціальної взаємодії. Коли цей образ стає комунікативно-релевантним, відбувається його категоризація відносно певних атракторів, тобто вже існуючих та в повній мірі концептуалізованих фрагментів дійсності, за принципом асоціативної подібності, що обумовлює використання їх вербалізаторів для об'єктивації нової ментальної одиниці. При цьому, одиниці, які містять категорично неприпустимі ознаки, незважаючи на їх асоціативну близькість, виступають репелерами. Процес руху до атрактора є нелінійним, оскільки може одночасно відбуватися відносно декількох орієнтирів, які конституюють етимологічний образ нової категорії. У результаті цього формується нова «збірна» ідеалізована когнітивна модель, відносно якої здійснюється подальша концептуалізація, тобто формування певних унікальних (відмінних) когнітивних диференційних рис (нової енергії) та нових вербалізаторів (нової матерії) завдяки дії вербокреативної деривації (творчої енергії). Разом з цим здійснюється дисипація (відкидання) «зайвих» рис, які склали основу первинної концептуалізації, та вже не є актуальними. Таким чином, відбувається мікрорівнева (синхронізація номінативного потенціалу із когнітивною базою) та макрорівнева (синхронізація множини потенційних міжособистісних взаємодій із концептуальним базисом для їх усвідомлення, та морально-аксіологічної інтерпретації) синхронізація.

Висвітлення параметрів самоорганізації лінгвоетичної системи здійснюється шляхом аналізу лексикографічної репрезентації лексем-репрезентантів відповідних етичних категорій, а також їх зв'язків у концептуальній системі WordNet 3.1.

Процес самоорганізації передбачає два кроки: формування категоріальної решітки та її наповнення когнітивними диференційними ознаками. Результати першого кроку відображені у Таблиці 1, яка містить дані про ендосистеми та категоріальні домени, які їх конституюють, де символ «+» означає релевантність домену для відповідної ендосистеми. Декілька плюсів вказує на те, що певна порція семантичної енергії брала участь в автопоезисі певної ендосистеми декілька разів. Символ «/+» позначає те, що поданий домен залучений до автопоезису ендосистеми опосередковано, а саме через його гіпоніми. Наприклад гіпонімом STATE є TREATMENT, FEELING; гіпонімом FORCE є POWER.

Таблиця 1.

Автопоезис категоріальної решітки лінгвоетичної макросистеми

Проведений аналіз дозволяє наголосити на двох речах. По-перше, у залученій для автопоезису категоріальної рамки інформаційній енергії можна виділити ієрархію її продуктивності, яка є прямо пропорційною ступеню її динамічності, тобто здатності переходити з однієї ендосистеми в іншу. Ієрархічну організацію порцій запозиченої енергії можна зобразити у вигляді польової організації. Результати подані у Таблиці 2.

Так, найбільш значимими синхронізаторами автопоезису категоріальної структури системи є домени STATE, QUALITY, BEHAVIOUR, MANNER та FEELING, що вказує на те, що лінгвоетична система категоризує в першу чергу стан людських взаємовідносин, зокрема поведінку та душевні риси й почуття, котрі її визначають.

Таблиця 2.

Ієрархія значимості інформаційної енергії у самоорганізації категоріальної структури лінгвоетичної системи.

По-друге, результати аналізу засвідчують перетин категоріальної структури усіх ендосистем між собою. Ступінь перетину залежить від кількості «спільної» енергії, отриманої ендосистемою для автопоезису, що в свою чергу обумовлюється її здатністю переміщуватися в рамках системи. Узагальнені результати подані у Таблиці 3, де більш темний колір позначає більшу ступінь динамічності певної ендосистеми у межах лінгвоетичної макросистеми.

Таблиця 3.

Динамічний перетин категоріальної структури ендосистем лінгвоетичної макросистеми

Завершення першого кроку самоорганізації обумовлює настання внутрішньо-системної нерівноважності між категоріальним каркасом та його семантичним наповненням. Таким чином, другим кроком, який відновлює внутрішню рівновагу є формування концептуального базису - доменної матриці, відповідно до якої відбувається концептуалізація нової матерії середовища. Узагальнена інформація подана у Таблиці 4.

Таблиця 4.

Концептуальна матриця лінгвоетичної системи

Подібно до аналізу самоорганізації категоріальної рамки у автопоезисі її концептуальної матриці, яка формує її наповнення можна виділити два параметри. Перший параметр характеризує ієрархію продуктивності порцій залученої інформаційної енергії, які є прямо пропорційною ступеню їх динамічності, тобто здатності переходити з однієї ендосистеми в іншу. Ієрархію порцій запозиченої енергії можна зобразити у вигляді польової ядерно-периферійної організації. Результати подані у Таблиці 5.

Таблиця 5. Ієрархія значимості інформаційної енергії у самоорганізації

концептуальної структури лінгвоетичної системи

Так, найбільш динамічними, а, отже, і значимими синхронізаторами автопоезису концептуальної структури лінгвоетичної системи є домени RIGHTNESS та FAIRNESS, що засвідчує те, що ідеї правильності та справедливості покладені в основу усієї людської моралі.

По-друге, результати аналізу засвідчують перетин концептуальної структури усіх ендосистем між собою. Ступінь перетину залежить від кількості «спільної» енергії, отриманої ендосистемою для автопоезису, що в свою чергу обумовлюється її здатністю рухатися в рамках системи. Узагальнені результати подані у Таблиці 6, де більш темний колір позначає більшу ступінь динамічності певної ендосистеми у межах лінгвоетичної макросистеми.

Таблиця 6.

Динамічний перетин концептуальної структури ендосистем лінгвоетичної макросистеми

Висновки

Синергетичними параметрами англомовної лінгвоетичної системи є фрактальність, ієрархічна- організованість, відкритість, динамічність, нерівноважність та нелінійність. Ці параметри обумовлюють здатність системи до самоорганізації та саморегуляції. Фрактальність системи пролягає у тому, що лінгвоетична система є макросистемою, принципи та шаблони організації якої повторюють патерни організації окремих її ендосистем на мікрорівні.

Відкритість системи полягає у її можливості обмінюватися матерією та енергією із навколишнім середовищем. Матерією середовища є міжособистісна взаємодія людей, а енергією виступають емоції, почуття та

сенсорні відчуття, які є психологічною реакцією на випадки соціальної інтеракції. Енергією лінгвоетичної системи виступають концептуалізовані фрагменти досвіду соціальної взаємодії, тоді як матерією є лінгвальні номінативні засоби. Взаємодія лінгвоетичної системи, як складової лінгвокогнітивної суперсистеми із навколишнім середовищем полягає у її здатності відображати у свідомості та виражати у комунікації його фрагменти, зокрема випадки людських взаємовідносин. Поява нової матерії середовища у лінгвоетичній системі виводить її зі стану рівноваги, відновлення якого є можливим завдяки досягненню стану атрактора.

Як засвідчують отримані результати, процес самоорганізації системи відбувався як на етапі її становлення, тобто у діахронії, так і на синхронному її рівні. Формування системи етичних категорій у діахронічному аспекті виступило лише проміжним атрактором на шляху системної еволюції, оскільки постійне розширення палітри соціальних відносин зумовило порушення рівноваги між системою та середовищем. Процес самоорганізації лінгвоетичної системи у синхронії передбачав формування її ендосистем шляхом запозичення інформаційної енергії з інших систем. Найбільш продуктивними порціями семантичної енергії виступили: порції інформаційної енергії, які формують категоріальну решітку - “state”, “quality”, “behaviof', “manned', “feeling”; порції інформаційної енергії, відносно яких відбувається автопоезис семантичного прототипу - “rightness”, “fairness”, “morality”, “admirability”, “confidence”, “respect”, “wickedness”. Перспективою подальших досліджень може бути встановлення принципів саморегуляції лінгвоетичної синергетичної макросистеми.

Список використаних джерел

Піхтовнікова Л. С. Синергія стилю байки. Харків Бізнес Інформ, 1999. 219 с.

Тарасова Е. В. Синергетические тенденции в современной лингвистике. Вісник Харківського національного університету. Харків, 2000. № 500. С. 3-9.

Семенець О. О. Синергетика поетичного слова. Кіровоград : Шмекс ЛТД, 2004. 338 с.

Хруцкая Н. В. Вариативность языковых едениц как проявление синергетичности языковой системы. Культура народов Причерноморья. Ялта, 2007. Т. 2. С. 263-265.

Єнікєєва С. М. Система словотвору сучасної англійської мови: синергетичний аспект : дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.04. Запоріжжя, 2011. 423 с.

Домброван Т. І. Лінгвосинергетика: становлення. Лінгвосинергетика : підручник для студ. філол. спец. вищих навч. закладів / за заг. ред. Л. С. Піхтовнікової. Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018. С. 29-65.

Кійко Ю. Є. Синергетика омонімії як моного, мовленнєвого і міжмовного явища : монографія. Чернівці : Родовід, 2016. 392 с.

Приходько А. М. Самоорганизация концептивных систем и межкультурный трансфер концептов. Синергетика в филологических исследованиях : монография / под общ. ред. Л. С. Пихтовниковой. Харьков : ХНУ им. В. Н. Каразина, 2015. С.135-154.

Синергетика в филологических исследованиях : монография / под ред. Л. С. Пихтовникововй. Харьков : ХНУ В. Н. Каразина, 2015. 340 с.

Веремчук Е. О., Єнікєєва С. М. Лінгвокогнітивний та лінгвосинергетичний параметри англійськомовного лексико-семантичного поля SPACE / КОСМОС : монографія. Запоріжжя : ФОП Мокшанов В. В., 2020. 244 с.

Hammer R. New prospects for Linguistic Synergetics: Concept Structures-Cognitive Laws. Quantitative Linguistics. Berlin, 1989. Vol. 38. P. 129-140.

Аристотель. Метафизика. URL : http://www.e-reading.by/ bookreader.php/2831/Aristotel'_-_Metafizika.html (дата звернення: 23.09.2022).

Капра Ф. Паутина жизни. Новое научное понимание живых систем / под. ред. В. Г. Трилиса. Киев : София, 2003. 336 с.

Okun L. B. Energy and mass in relativistic theory. Singapore : World Scientific, 2009. 311 с.

Манакін В. М. Мова і загальна симетрія універсуму. Мовознавство. Київ, 2011. № 3. С. 26-40.

Иванова Л. П. Курс лекций по общему языкознанию : науч. пособие. Киев : Освита Украины, 2006. 312 с.

Алефиренко Н. Ф. Лингвистическая синергетика: истоки, принципы, сущность. Studia linguistica cognitive. Иркутск, 2009. Вып. 2. С. 228-255.

Буданов В. Г. О методологии синергетики. Вопросы философии. Киев, 2006. № 5. С. 79-94.

Размещено на Allbest.ru