Загальні закономірності розвитку омонімії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра східноєвропейських мов

Навчально-науковий гуманітарний інститут

Національної академії Служби безпеки України

Загальні закономірності розвитку омонімії

Ткаченко Анастасія Андріївна, старший викладач

Анотація

Традиційно метою компаративної лінгвістики є порівняльне вивчення двох або в деяких випадках кількох мов, для визначення схожих і відмінних елементів у мовних структурах, які досліджуються не тільки з точки зору розвитку, а ще й в контексті функціонування, а саме в плані синхронії.

Враховуючи сучасні зміни та реорганізацію національно-мовної картини світу, відображенням якої є своєрідні ознаки матеріальної та духовної культури, традиції, звичаї, побут й інші етнічні риси, проблема міжмовних омонімів набуває особливого значення. Питання міжмовних лексичних одиниць у мовах, як близькоспоріднених, так і неспоріднених, вимагає багатоаспектного дослідження, враховуючи семасіологічний та ономасіологічний аспекти компарації, визначення місця лексем в лексико-семантичній системі певної мови.

Оскільки переклади виконують дуже важливу функцію в різних сферах діяльності, міжмовні омоніми можна вважати проблемою глобального, міжнародного спілкування саме через призму перекладу. Міжмовні відповідники омонімічного характеру є важливою складовою теорії та практики перекладу, їх наявність у мові створює велику кількість перешкод і є сферою зацікавлення лінгвістів, адже неточний вибір перекладачем відповідника в мові перекладу може призвести до ефекту, майже зовсім протилежному тому, якого намагався досягти автор оригіналу.

Зацікавлення омонімією в різні історичні періоди розвитку науки про мову визначається складною природою цього явища, тому явище омонімії потребує комплексного вивчення у різних аспектах, а саме в граматичному, лексико-семантичному і також словотвірному. Однак загальні закономірності розвитку омонімії та критерії розрізнення різних типів омонімів залишаються не дослідженими як у межах однієї мовної системи, так і на міжмовному рівні, а також критерії розмежування різних типів омонімів до цього часу лишаються не з'ясованими. Йдеться про вивчення подібностей та відмінностей у близькоспоріднених мовах. І хоча не можна сказати, що питання міжмовної омонімії недостатньо вивчене, у філології існує багато різних поглядів на цю проблему. Проблема омонімії у двох або декількох мовах не перестає бути цікавою з погляду різних напрямків лінгвістики - семасіології, прагматики, фразеології та синтаксису.

Ключові слова: омонімія, міжмовні омоніми, близькоспоріднені мови, критерії розмежування.

Tkachenko Anastasiia Andriivna senior lecturer of the Department of Eastern European Languages, Educational and Scientific Humanitarian Institute of the National Academy of the Security Service of Ukraine, Kyiv

GENERAL REGULATIONS OF THE DEVELOPMENT OF HOMONYMY

Abstract

Traditionally, the goal of comparative linguistics is the comparative study of two or, in some cases, several languages, to identify similar and different elements in language structures, which are studied not only from the point of view of development, but also in the context of functioning, namely in terms of synchrony.

Taking into account the modern changes and reorganization of the national-linguistic picture of the world, the reflection of which are peculiar signs of material and spiritual culture, traditions, customs, daily life and other ethnic features, the problem of cross-language homonyms acquires special importance. The issue of cross-linguistic lexical units in languages, both closely related and unrelated, requires a multifaceted study, taking into account the semasiological and onomasiological aspects of comparison, determining the place of lexemes in the lexical-semantic system of a specific language.

Since translations perform a very important function in various fields of activity, cross-language homonyms can be considered a problem of global, international communication precisely through the prism of translation. Cross-language homonymous counterparts are an important component of the theory and practice of translation, their presence in the language creates a large number of obstacles and is an area of interest for linguists, because the translator's inaccurate choice of the counterpart in the target language can lead to an effect almost completely opposite to what the original author tried to achieve.

Interlingual homonymy of closely related languages is especially "insidious". Interlingual homonyms as an important component of the theory and practice of translation cannot fail to arouse the interest of linguists, since the translator's inaccurate choice of the counterpart in the target language can lead to an effect almost completely opposite to what the original author tried to achieve.

Interest in homonymy in different historical periods of the development of the science of language is determined by the complex nature of this phenomenon, therefore the phenomenon of homonymy requires a complex study in various aspects, namely in grammatical, lexical-semantic, and also word-formative aspects. However, the general regularities of the development of homonymy and the criteria for distinguishing different types of homonyms remain unexplored both within the same language system and at the interlinguistic level, as well as the criteria for distinguishing different types of homonyms remain unclear. It is about studying similarities and differences in closely related languages.

And although it cannot be said that the issue of cross-language homonymy is not sufficiently studied, there are many different views on this problem in philology. The problem of homonymy in two or more languages does not cease to be interesting from the point of view of different directions of linguistics semasiology, pragmatics, phraseology and syntax.

Keywords: homonymy, interlingual homonyms, closely related languages, criteria for differentiation.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема міжмовної омонімії тісно пов`язана з процесом всебічної інтеграції комунікації. Саме на цьому підґрунті елементи різних мовних систем нерідко утворюють системні зв`язки, будучи при цьому абсолютно незалежними один від одного. Водночас природно, що сучасні мовознавці все більше починають звертати увагу на компаративний аналіз мов, який виник ще в XIX ст. Вищезгаданий напрям лінгвістичних досліджень пов`язаний з іншими сучасними лінгвістичними теоретичними проблемами, зокрема питання білінгвізму, полілінгвізму та мовних контактів.

Найбільш "підступною" є міжмовна омонімія у споріднених мовах, оскільки близька семантична спорідненість лексичних одиниць саме у цих мовах часто спричиняє виникнення порушень при перекладі, тобто перекладачами залишаються непоміченими дуже тонкі та в той же час принципово важливі семантико-стилістичні особливості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ознайомлення з теоретичною базою дослідження міжмовної омонімії в сучасній лексикології підтверджує те, що погляди науковців на вищеназване явище розходяться - одні визнають, інші заперечують цю лексичну категорію.

Значний внесок у дослідження явища міжмовної омонімії належить лінгвістам М.Кесслеру і Ж.Дерконьї [3]. В українському мовознавстві термін міжмовна омонімія визначає, зокрема, М. Кочерган. Мовознавець зазначає, що в мові білінгва або полілінгва слова у різних мовах, які збігаються за формою, але відрізняються за змістом, є на одному рівні з внутрішньомовними омонімами.

Міжмовну омонімію у близькоспоріднених мовах, зокрема в українській, чеській, польській мовах, досліджували М. Кочерган, В. Русанівський, О. Паламарчук, Л. Кіцила, М. Беднаж, В. Акуленко, Н. Заславська тощо.

Саме професором О. Паламарчук було уведено та запропоновано визначення "підступні друзі перекладача", яке більше відповідає змісту поняття "міжмовні омоніми", тобто лексеми, які є перешкодою ідентичності, відповідності тексту оригіналу з перекладом. Нами надалі буде використано загальновживаний термін "міжмовні омоніми" та термін "підступні друзі перекладача".

Метою наукової розвідки є аналіз різних точок зору на міжмовні омоніми та визначення основних трактувань дефініції явища міжмовної омонімії, а також дослідження проблеми існування міжмовних омонімів у близькоспоріднених слов'янських мовах (в українській та чеській мовах).

Виклад основного матеріалу

міжмовна омонімія

Міжмовна омонімія - це яскравий приклад самобутності кожної мови. Недаремно М.Т. Рильський - видатний український письменник та перекладач із багатьох слов'янських мов звертав увагу на перекладознавчі проблеми у споріднених мовах та вважав явище міжмовної омонімії одним із найскладніших у теорії і практиці перекладу. Письменник зазначав, що хибною є думка про те, що перекладати з двох близькоспоріднених мов легше, ніж з інших більш віддалених мов. Небезпечною є в першу чергу наявність в близькоспоріднених мовах слів, які звучать однаково, а означають різне. Також М.Т. Рильський додає, що саме з таких прикладів можна скласти словник.

Побачивши "знайоме" слово в іноземному тексті або почувши його в мові, недосвідчений перекладач може надати йому "рідне" значення. Маючи спільне походження, слова в різних мовах можуть істотно розійтися у значенні. Навіть досконало вивчивши українську мову іноземець демонструватиме знайомі з дитинства мовні кліше, закріплені та продуковані на автоматичному рівні сприйняття семантики мовних одиниць.

У сучасній порівняльній лінгвістиці термін "міжмовна омонімія" використовується для позначення лексичних одиниць у двох або більше мовах, які є достатньо співвідносними, щоб вважатися ідентичними за формою вираження, але різними за змістом.

Наведемо приклад:

1.

Укр. нападник

1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник;

2. Гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який атакує противника, щоб забити м'яч, шайбу в його ворота [1, Т. 5, С. 137].

Чес. nбpadnнk

1. прихильник; 2. Залицяльник

2.

Укр. худоба

1. Чотириногі свійські сільськогосподарські тварини;

2. перен., розм., лайл. Те саме, що бидло

3. збірн., діал. Майно, скарб [1, Т. 11, С. 167].

Чес.chudoba

1. бідність

3.

Укр. осуд

1. Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чогонебудь;

2. рідко. Категорично висловлена думка про кого-, що-небудь;

3. Те саме, що засудження [1, Т. 5, С.792]. Чес. osud

1. доля

4.

Прикметник укр. черствий є одночасно і міжмовним українськочеським омонімом і антонімом. Розглянемо детально цей приклад:

1. Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби);

2. перен. Позбавлений душевного тепла, нечуйний, нечулий до інших [1, Т. 11, С. 313].

Чес. иerstvэ

1. свіжий

5.

Укр. платний

1. Який дається, надається за плату; який підлягає оплаті;

2. Який одержує плату, винагороду за роботу, послугу і т. ін. [1,

Т. 6, С. 569]

Чес. platnэ

1. дійсний, чинний

6.

Укр. об'єднати

1. З'єднати в одне ціле; робити єдиним, цілим;

2. Сполучити між собою; з'єднувати;

3. Містити в собі; мати у своєму складі;

4. Робити подібним, схожим (за певними спільними ознаками); споріднювати

[1, Т. 5, С. 494].

Чес. objednat

1. замовити

У сучасних наукових розвідках існують дві основні точки зору щодо міжмовної омонімії - перекладознавча, в основі якої омонімія монолексемних і полілексемних одиниць, основне лексичне значення яких має інформацію етнокультурного характеру, відмінну від об'єктивної дійсності мови-реціпієнта при перекладі з однієї мови на іншу (Й.Влчек, С.Влахов, С.Флорін тощо) та порівняльна (контрастивна), яка містить зіставлення лексичних співвідношень у двох мовах, і близькоспоріднених, і неспоріднених, а також вивчення та дослідження наслідків контактування мов (В.В.Акуленко, Л.В.Бублейник, М.П.Кочерган тощо).

Згідно з найпоширенішим у східнослов'янському мовознавстві визначенням (напрацювання М.П.Кочергана, Н.В.Заславської, А.Є.Супруна, І.С.Ровдо, П.П.Шуби тощо) міжмовні омоніми - це лексичні одиниці, які повністю ідентичні або схожі за формою вираження, але відрізняються за значенням і вважаються такими, що знаходяться на перетині синхронного та діахронного зрізів.

У наукових дослідженням повна або неповна формальна схожість лексем у різних мовах, враховуючи їх семантичну відмінність, визначається як системна категорія і має назву "фальшиві друзі перекладача". Крім вищезгаданого терміна використовуються також і інші, а саме: "міжмовні пароніми", "міжмовні синоніми", "помилкові або неповні лексичні паралелі" та ін.

У широкому розумінні до міжмовних омонімів належать усі слова, які є формально тотожними на одному мовному рівні, але семантично відрізняються у мовах, що контактують. Однак, на думку багатьох дослідників, основна та найважливіша частина міжмовної омонімії існує на лексичному рівні, тобто йдеться про міжмовну лексичну омонімію.

Одним із пояснень виникнення міжмовних омонімів є те, що це випадковий збіг звуків у мові внаслідок семантичних змін у генетично споріднених словах з однаковим коренем. Звичайно, інтерференція - не єдина причина зміни значення та поділу в семантичній структурі мови. Розвиваючись, мова реагує навіть на незначні зміни, що відбуваються у світосприйнятті людини, які відразу ж відображаються у словниковому складі.

Міжмовні омоніми мають певну звукову та/або графічну ідентичність і семантично відрізняються. Міжмовні омоніми можуть виникати безпосередньо в процесі мовних контактів та зіставлення мов. Тобто міжмовні омоніми - це слова у двох або більше контактних мовах, які збігаються за звучанням і написанням, але різняться (звичайно різною мірою) за значенням.

В.Н. Манакін дотримується думки, що міжмовні омоніми - це "слова генетично родинні чи запозичені, близькі або збігаються за формою, але не пов'язані один з одним за значенням". Як особливий різновид міжмовних омонімічних пар виділяють лексеми двох або більше мов, що збігаються в значеннях, але різняться відтінками. Іншими словами, для зіставлення семантики слів є важливими й конотативні елементи значення. При різниці конотації неможлива заміна одного слова іншим [2]. А.Є. Супрун, при аналізі типів лексичних омонімів слов'янського мовного матеріалу, зазначає, що поряд із лексичними омонімами, які є фактом однієї мовної системи, існують міжмовні омоніми. Учений припускає, що у випадках міжмовної омонімії відмінності у значеннях слів можуть бути повними або частковими (міжмовні омоніми можуть зберігати загальне основне значення при різних відтінках у зіставлених словах). На думку вченого, відмінність може стосуватися тільки емоційно-експресивного або функціонально-стилістичного забарвлення слів. У плані вираження міжмовні омоніми також можуть збігатися повністю або мати деякі відмінності.

Той фактор, що в процесі розвитку мови лексичні одиниці можуть зазнавати як семантичних, так і стилістичних змін, причому в кожній мові по-своєму, завжди необхідно враховувати, тому що в протилежному випадку можна допустити змістові спотворення чи стилістичні неточності при перекладі.

Висновки

Кожна мова зазнає складних процесів розходження ознак у словниковому складі, це також стосується і семантичного засвоєння лексики, що запозичується. Таким чином були сформовані лексико-семантичні структури, своєрідні для кожної з мов, до яких належать й слова, які мають однакове чи подібне звучання, але різну семантичне ядро, тобто міжмовні омоніми.

До якості перекладу ставлять найвищі вимоги у зв'язку з тим, що міжкультурна комунікація з кожним днем займає все більш важливе місце в сучасному світі. Сьогодні проблема адекватного перекладу хвилює не тільки професійних перекладачів, тому що соціальнопобутова комунікація між носіями різних мовних культур стає нормою життя.

Порівняльний аналіз лексичного складу чеської та української мов є актуальною проблемою та важливим напрямком сучасної лінгвістики, в якому досліджуються особливості взаємодії лексичних одиниць у споріднених слов`янських мовах, виявляється ступінь близькості мов, основні розбіжності та їх характерні ознаки, які яскраво проявляються у явищі міжмовної омонімії.

Найбільш схильні до інтерференції ті мовні одиниці двох мов, які володіють частковою семантичною подібністю, оскільки співрозмовники ототожнюють значення цих одиниць, приводять їх у повну відповідність.

Нами було визначено мету - ознайомитися з колом зацікавлень дослідників-славістів у вивченні такого яскравого і притаманного усім мовам явища, як омонімія, показати різні тлумачення його дефініції. Дослідження цієї частини лексики близькоспоріднених мов є надзвичайно актуальним і нагальним, особливо необхідним саме для лексикології і лексикографії, для теоретиків, практиків перекладу та викладачів іноземних мов.

Література

1. Білодід І. К. та ін. Словник української мови в 11 томах. Київ. Наук. думка, 1970 - 1980.

2. Манакін В.М. Основи контрастивної лексикології: близькоспоріднені та споріднені мови. Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 1994. 260 с.

3. Koessler M. Les faux amis ou Les pieges du vocabulaire anglais. / M. Koessler, J. Derocquigny. - Paris: Vuibert, 1928. - 387 с.

References

1. Bilodid I. К. (1970 - 1980). Slovnyk ukraiinskoii movy v 11 tomakh [Dictionary of the Ukrainian language in 11 volumes]. Kyiv: Nauk. dumka [in Ukrainian].

2. Manakin V.M. (1994). Osnovy kontrastyvnoi leksykologii: blyzkosporidneni ta sporidneni movy [Basics of contrastive lexicology: closely related and related languages]. Kirovograd: Centralno-Ukrainske vydavyctvo [in Ukrainian].

3. Koessler, M., Derocquigny, J. (1928) Les faux amis ou Les pieges du vocabulaire anglais [Les fuch amis in Les pieges du votsabulaire anglais]. Paris: Vuibert [in French].

Размещено на Allbest.ru