Вираження лексики ділової англійської мови у політичному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Вираження лексики ділової англійської мови у політичному дискурсі

Кіщенко Наталія Дмитрівна кандидат філологічних наук, доцент кафедри міжнародних відносин та гуманітарних дисциплін

Анотація

Специфіка дослідницької позиції та мета вивчення політичного дискурсу визначають своєрідність розуміння сутності політичної комунікації та напрямки її аналізу. Вчені наголошують, що окрім термінологічної неоднозначності проблемою в галузі дослідження дискурсу є також багатство та різноманітність прийнятих методологічних перспектив, тому що поняття «аналіз дискурсу» не передбачає однозначної методології. Можна стверджувати, що міждисциплінарний характер досліджень політичного дискурсу зумовлює його розгляд як мінімум із чотирьох точок зору: - політологічної (у рамках політологічної інтерпретації, на підставі якої робляться висновки політологічного характеру); - суто філологічної (політичний дискурс розглядається як будь-який інший текст, проте важливим є також фон, тобто політичні та ідеологічні концепції, що панують у світі інтерпретатора); - соціопсихо- лінгвістичної (вимірювання ефективності досягнення прихованих або явних цілей того, хто говорить); - індивідуально-герменевтичній (виявлення особистісних смислів автора та/або інтерпретатора дискурсу у певних обставинах). У зв'язку з цим це явище розуміється по-різному: як підсистема національної мови або особлива підмова професійного спілкування, як знакова та/або символічна система, як засіб ідеологічного впливу, як спосіб конституювання соціальних відносин, як породження особливого політичного простору в сукупності його екстралінгвістичних факторів. і т.д. Лінгвісти вивчають політичний дискурс як об'єкт лінгвокультурологічного вивчення, як мовну підсистему, що володіє певними функціями, своєрідним тезаурусом та комунікативним впливом, як видовий різновид ідеологічного дискурсу тощо. На початковому етапі іншомовна лексика потрапляє у систему мови як іншомовних вкраплень, послідовно проходячи через стадії проникнення, входження та інтеграції. Так, дослідники поділяють запозичену лексику на неосвоєну, освоєну частково та освоєну повністю.

Ключові слова: дискурс, соціальні відносини, мова, політичний простір.

Kishchenko Natalia Dmytrivna Candidate of philological sciences, Associate Professor of the Department of International Relations and Humanitarian Disciplines, Ukrainian State Dragomanov University, Kyiv

EXPRESSING BUSINESS ENGLISH VOCABULARY IN POLITICAL DISCOURSE

Abstract

The specificity of the research position and the purpose of studying political discourse determine the uniqueness of the understanding of the essence of political communication and the direction of its analysis. Scientists emphasize that, in addition to terminological ambiguity, the problem in the field of discourse research is also the richness and diversity of accepted methodological perspectives, because the concept of "discourse analysis" does not imply a unique methodology. It can be argued that the interdisciplinary nature of political discourse research dictates its consideration from at least four points of view: - political science (within the framework of political science interpretation, on the basis of which political science conclusions are drawn); - purely philological (political discourse is considered like any other text, but the background is also important, i.e. the political and ideological concepts prevailing in the interpreter's world); - sociopsycholinguistic (measurement of the effectiveness of achieving hidden or explicit goals of the speaker); - individual-hermeneutic (revealing the personal meanings of the author and/or interpreter of the discourse in certain circumstances). In this regard, this phenomenon is understood in different ways: as a subsystem of the national language or a special subtext of professional communication, as a sign and/or symbolic system, as a means of ideological influence, as a way of constituting social relations, as the creation of a special political space in the totality of its extralinguistic factors. etc. Linguists study political discourse as an object of linguistic and cultural study, as a linguistic subsystem that has certain functions, a kind of thesaurus and communicative influence, as a kind of ideological discourse, etc. At the initial stage, foreign vocabulary enters the language system as foreign language inclusions, successively passing through the stages of penetration, entry and integration. Thus, researchers divide borrowed vocabulary into unmastered, partially mastered, and fully mastered.

Keywords: discourse, social relations, language, political space.

Постановка проблеми. Необхідність присутності того чи іншого елемента у системі чужої мови визначається як лінгвістичними, так і екстралінгвістичними причинами. Аналіз наукових праць показав, що існує безліч об'єктивних причин запозичення та вживання іншомовної лексики, а саме: запозичення іншомовних найменувань одночасно з прийняттям нових понять; запозичення іноземних найменувань разом із появою зарубіжних новинок зі сфери науки та техніки; економія мовних засобів; необхідність чи бажання підкреслити певну характеристику чи властивість предмета чи явища; нейтралізація негативних конотацій слів рідної мови, що закріпилися; дотримання модних тенденцій; створення іміджу технологічно розвиненої країни; маніфестація залучення країни до вирішення проблем світової політики та економіки. У цій роботі під іншомовною лексикою розуміється елемент чужої мови -- слово, морфема чи синтаксична конструкція, -- що з однієї мови на іншу у процесі лінгвокультурних контактів, і навіть процес цього переходу. Мета даного дослідження полягає у встановленні особливостей іншомовної лексики, що вживається Головою Уряду у його професійному дискурсі. Актуальність дослідження іншомовної лексики у промові політичних діячів вищого ешелону влади зумовлена тим, що їхня мова сприймається як зразок для наслідування, причому як іншими політиками, так і пересічними громадянами. Цьому процесу сприяє як інтенсивне тиражування висловлювань політиків вищого ешелону засобами масової інформації, і той факт, що в епоху тотальної цифровізації політик будь-якого рівня -- від президента до депутата міської адміністрації -- почувається зобов'язаним бути присутнім у всіх популярних соціальних мережах. Для досягнення мети було вирішено низку завдань: відібрано іноземні слова у політичному дискурсі; складено класифікацію тим, під час обговорення яких політик використовує іншомовну лексику; проаналізовано функції іншомовних слів; іншомовну лексику розглянуто з позиції її фонетико-графічної адаптації в українській мові [1]. У роботі досліджується лексика, запозичена з англійської з різним ступенем адаптації в українській мові. З метою мовної економії далі використовуватимемо термін «англіцизм». лексика діловий англійський політичний дискурс

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз тем, під час обговорення яких у професійному дискурсі використовуються англіцизми, дозволив встановити таке. Політики активно застосовують англіцизми під час обговорення економічних питань. Використання економічних термінів, що прийшли з англійської мови, для пояснення причин певних проблем світової економіки та економіки країни, а також пояснення пропонованих економічних рішень зумовлено низкою екстралінгвістичних факторів. Зазначимо, що основну роль відіграє становище англійської мови як мови світової економіки: відповідно, і всі нововведення у цій сфері отримують спершу англомовну номінацію і лише потім, потрапляючи до мови-акцептора, проходять стадії проникнення, запозичення та вкорінення. Ми використовуємо англомовну лексику, коли говоримо про новітні винаходи науки і техніки та сучасні комп'ютерні технології, причому як про ті, які тільки недавно з'явилися у світі, так і про ті, які знайомі багатьом. Як відомо, у випадку з новітніми винаходами, які прийшли до нашої країни разом з їхніми англомовними найменуваннями, політик не має вибору. У таких випадках він вдається до єдиного існуючого найменування, що прийшло з англійської мови. Наприклад: Лікар не може бути підготовлений з айпадом у руках або з блокнотиком у руках. Він має йти до операційної, повинен йти до лікарні. Зазначимо в даному випадку деяку негативну конотацію: практичне навчання протиставлене теоретичному, синекдохічними символами якого стають засоби для фіксації інформації - електронне та традиційне. У випадку з лексемою «блокнот» негативна конотація досягається додаванням зменшувального суфікса, а у випадку з «айпадом» саме іноземна форма цього слова служить виразом негативного ставлення до ситуації, що склалася в медичній освіті, де теоретична підготовка переважає практику. Було встановлено, що під час обговорення політичних питань Голова Уряду також вдається до англомовної лексики. Цей факт обумовлений тим, що вчені, як і всі політики вищого ешелону влади, обговорюють професійні питання як мовою своєї країни, так і англійською -- мовою світової політики та міжнародних переговорів, що спричиняє певну інтерференцію професійних термінів та призводить до невиправданого використання англомовних еквівалентів у професійному дискурсі політика українською мовою, наприклад: істеблішмент, мейнстрім, клінч тощо. Імовірно, цьому сприяє не тільки необхідне для політиків такого рангу щоденне читання світової преси англійською мовою, яке дозволяє їм бути в курсі останніх новин, а й проведення прес-конференцій для іноземної преси, під час яких необхідно підбирати таку лексику, яка буде перекладена з максимальне збереження задуманого прагматичного ефекту. Наприклад: Ви ще про fake news не спитали. Це, напевно, також важливо; Це анонімні ресурси, та ті самі анонімні інформаційні канали, Telegram-канали, які, на жаль, найчастіше продукують новини, що не мають під собою жодної фактичної основи; Відомий приклад стосується трагедії, яка сталася на пожежі, та деякі інші випадки, коли фейки такі були надіслані нам з-за кордону, проте вони стали цитуватися цілком впливові ЗМІ. Звісно ж, що вибір англіцизмів залежить і від цільової аудиторії: усі вищеперелічені приклади були з інтерв'ю з інтернет- користувачами [2].

Мета статті - дослідити аналогічну тричленну класифікацію із проникнення, запозичення та укорінення, що пропонують дослідники: слово належить до певної категорії залежно від етапу освоєння, у якому воно перебуває у момент розвитку мовної системи. Можна виділити три стадії освоєння іноземної лексики системою мови. Перша стадія є початковою, коли іншомовні слова використовуються в контекстах іншої мови. Друга - запозичення: система мови-реципієнта сприймає копію іншомовної лексичної одиниці як постійний, хоч і гетерогенний елемент. Система мови остаточно запозичує лише малу частину іншомовної лексики, що має відповідний потенціал, тому, на відміну від використання, запозичення -- системне явище. Запозичена лексика може довго зберігати іншомовні риси, але є повноправною складовою нової лексикосемантичної системи. Третій етап процесу входження іншомовної лексики у чужу мову називається «глибоким засвоєнням», коли носії мови перестають відчувати її «чужорідність». До глобалізації комунікативних процесів, що стала новою реальністю в епоху Інтернету, перехід іншомовної лексики з мови-донора в мову-акцептор займав значний період. У разі інтенсифікації глобального обміну інформацією тривалість переходу іншомовної лексики від вкраплення до лексичного запозичення скоротилася [4].

Виклад основного матеріалу. У сучасній науці склалося кілька основних напрямів у дослідженні політичного дискурсу та політичної комунікації. У рамках загальної теорії комунікації дослідники виділяють шість фундаментальних підходів: - лінгвістичний підхід (мова розглядається як засіб соціального контролю та обмеження доступу до політичних інститутів та політичних процесів); - системний підхід (політична комунікація пов'язується з поняттям соціального контролю та розглядається в термінах інтеракції між елементами системи); - функціональний підхід (політична комунікація виконує функцію соціалізації, тобто соціальної адаптації до норм політичної системи, та функцію підтримки стабільності); - символічний підхід (політика та політична комунікація визначаються у термінах обміну символами); - організаційний підхід (аналіз політичної комунікації зосереджується на внутрішньоурядових інформаційних потоках та підкреслює значення факторів, що обмежують цей потік та диференціюють доступ до інформації); - «екологічний» підхід (аналіз політичної комунікації з погляду впливу на неї політичної системи).

Важливе значення мають умови створення та функціонування відповідного тексту, його взаємодія з іншими текстами, з національною культурою та традиціями, з політичною ситуацією у регіоні, країні та світі. Дискурсивний напрямок має два варіанти: критичний аналіз політичного дискурсу (критичний дискурс-аналіз) та дескриптивний аналіз політичного дискурсу. Критичний аналіз дискурсу пропонує дослідження тексту та позадискурсивних процесів, що відбуваються насправді, в якій ці тексти виникають, поєднуючи текст із відповідним контекстом (Кіщенко).

Метою критичного аналізу вивчення способів, з допомогою яких влада здійснює своє панування у суспільстві. Дослідники зосереджують увагу на з'ясуванні того, як за допомогою комунікативної діяльності пропонується та відтворюється соціальна нерівність. Матеріалом дослідження є зазвичай політичні тексти, створювані у ситуації соціального ризику і відбивають нерівність комунікантів. Прибічники дескриптивного підходу прагнуть описати і пояснити феномени політичного дискурсу, уникаючи у своїй ідеологічної оцінки, особливо пов'язані з політичними переконаннями суб'єкта дослідження [5].

При функціонально-орієнтованому напрямку метою досліджень політичного дискурсу є аналіз з точки зору специфіки інституційних аспектів, що визначають особливості комунікативної сфери та інтенцію дискурсу в забезпеченні політичної взаємодії. Політичний дискурс сприймається як сукупність реалізованих їм функцій. Найважливішою з них є регулятивна або функція, що впливає. Вона включає магічну та креативну функції, функцію соціальної солідаризації та диференціації, функцію поширення інформації та визначення порядку денного, функцію проекції у минуле та майбутнє та функцію агональності.

Прагматичний підхід орієнтований на аналіз інтенціональних аспектів політичної комунікації. Увага дослідників зосереджується на виявленні цільової спрямованості комунікації, аналізі стратегій та тактик текстоутворення, розгляді характеристик суб'єкта комунікації як ініціатора дискурсу, що реалізує свої наміри, адресата, на якого прямо чи опосередковано направлено повідомлення, а також ситуації комунікації як сукупності екстралінгвістичних факторів спілкування. Семантичний опис політичного дискурсу орієнтований на розгляд його семантико- лінгвістичних характеристик і категорій і передбачає звернення до тематичних та лексико-фразеологічних особливостей політичної комунікації, таких як наявність спеціалізованої лексики, використання багатозначних слів і слів широкої семантики, клішованість, ідіома, міфологічність, смислова невизначеність, фантомність та фідеїстичність, символізм та ідеологізованість [9].

Політичний дискурс характеризується цілою низкою ознак. Специфіка мовного спілкування політиків полягає у використанні професіоналізмів, а й у відборі певних структур висловлювання відповідно до прагматичними установками, цілями і умовами спілкування. Політики усвідомлюють необхідність оволодіння таким стилем мови та нормами літературної мови, які здатні дати бажаний коефіцієнт ефективної дії. Дослідники підкреслюють, що однією з головних рис політичного дискурсу є його інституційність: «Політичний дискурс відноситься до інституційного виду спілкування, оскільки це дискурс, який здійснюється в громадських інститутах, спілкування в яких є складовою їхньої організації. Соціальний інститут є «певний набір доцільно орієнтованих стандартів поведінки у певних ситуаціях». Зовні він являє собою сукупність осіб, установ, забезпечених певними матеріальними засобами та здійснюючих конкретну соціальну функцію.

Висновки

Проблеми взаємодії мови та політики є у сучасному світі дуже актуальними. Деякі дослідники зауважують із цього приводу, що: «політика - це система людських відносин, які здійснюються багато в чому за допомогою мови. Саме вивчення мови покликане виявити зміст міфів, ілюзій, стереотипів та у ширшому значенні всього комплексу питань». У політології спостерігається навіть тенденція розглядати мову як компонент поля політики, а не лише як відображення політичної дійсності. Мова є також, як відомо, ефективною зброєю політичної боротьби у будь-якій країні. Широке поширення засобів масової інформації та їх активний пропагандистський вплив на реципієнтів викликає потреба у дослідженні питання про використання мовних засобів з метою управління суспільною свідомістю, впливу на підсумки політичних референдумів, рейтингів політичних партій та громадських організацій тощо. Використання мовних засобів у боротьбі влади викликає інтерес у вивченні способів логіко-емоційного впливу засобів, які впливають формування в аудиторії певних уявлень про політичного життя та ситуації у країні. У центрі таких досліджень знаходиться світ політики, який піддається вивченню з різних точок зору, оскільки він викликає величезний інтерес у представників різних галузей науки (політологів, соціологів, лінгвістів тощо). Політичне життя стало настільки значущим для членів суспільства, що можна сказати, що невід'ємною частиною будь-якого сучасного соціуму стали політичний дискурс та політична комунікація, суть якої полягає у забезпеченні можливостей для досягнення суспільної згоди.

Література

Битко А. Теоретичні засади соціологічного дослідження політичного дискурсу. Київ: Український соціологічний журнал. 2015. № 1-2. С. 66- 70.

Буднік А. О. Особливості вивчення дискурсу в письмовій і усній комунікації. Науковий вісник ДДПУ ім. І. Франка. Дрогобич: Філологічні науки, 2016. №5. С. 39-42.

Гошко К. О. Когнітивний дисонанс у перекладацькому дискурсі, як показник пошуку адекватного перекладу. Хмельницький: Хмельницький національний університет, 2021. 92 с.

Дегтярьова К. В. Основи теорії мовної комунікації, Полтава: навч.-метод. посіб., 2012. 70 с.

Каліщук Д. М. Лінгвокультурні особливості перекладу політичного дискурсу. Вісник Сумського державного університету. Суми: Філологічні науки, 2006. Вип. 11. С.153-159.

Кіщенко Н., Моргун І. Осмислення критеріїв мудрості у контексті міжнародних відносин. Київ: Актуальнї Питання Гуманїтарних Наук. 2023, 29 с.

Мацюк, Г. Теоретичні засади опису мовних ситуацій у контексті прикладної соціолінгвістики. Ужгород: Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства, 2009. Вип. 13. С. 66-70.

Петренко В. Політична мова як предмет наукового дослідження. Київ: Політичний менеджмент, 2007. № 5. С. 60-68.

Подшивайлова Г.М. Мовні засоби маніпулятивного впливу в політичному. Київ: нац.. лінгв. ун-т, 2009. - 21 с.

References

Bytko A. (2015) Teoretychni zasady sotsiolohichnoho doslidzhennia politychnoho dyskursu [Theoretical foundations of sociological research of political discourse.]. Kyiv: Ukrainskyi sotsiolohichnyi zhurnal.. № 1-2. S. 66- 70. [in Ukrainian]

Budnik A. O. (2016) Osoblyvosti vyvchennia dyskursu v pysmovii i usnii komunikatsii [Peculiarities of studying discourse in written and oral communication]. Naukovyi visnyk DDPU im. I. Franka. Drohobych: Filolohichni nauky,. №5. S. 39-42. [in Ukrainian]

Hoshko K. O. (2021) Kohnityvnyi dysonans u perekladatskomu dyskursi, yak pokaznyk poshuku adekvatnoho perekladu [Cognitive dissonance in the translation discourse as an indicator of the search for an adequate translation]. Khmelnytskyi: Khmelnytskyi natsionalnyi universytet,. 92 s. [in Ukrainian]

Dehtiarova K. V. (2012) Osnovy teorii movnoi komunikatsii [Basics of the theory of language communication], Poltava: navch.-metod. posib.,. 70 s. [in Ukrainian]

Kalishchuk D. M. (2006) Linhvokulturni osoblyvosti perekladu politychnoho dyskursu [Linguistic and cultural features of political discourse translation]. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu. Sumy: Filolohichni nauky,. Vyp. 11. S. 153-159. [in Ukrainian]

Kishchenko N., Morhun I. (2023) Osmyslennia kryteriiv mudrosti u konteksti mizhnarodnykh vidnosyn [Understanding the criteria of wisdom in the context of international relations]. Kyiv: Aktualni Pytannia Humanitarnykh Nauk., 29 s. [in Ukrainian]

Matsiuk, H. (2009) Teoretychni zasady opysu movnykh sytuatsii u konteksti prykladnoi sotsiolinhvistyky [Theoretical principles of description of language situations in the context of applied sociolinguistics]. Uzhhorod: Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva,. Vyp. 13. S. 66-70. [in Ukrainian]

Petrenko V (2007). Politychna mova yak predmet naukovoho doslidzhennia [Political language as a subject of scientific research]. Kyiv: Politychnyi menedzhment,. № 5. S. 60-68. [in Ukrainian]

Podshyvailova H.M. (2009) Movni zasoby manipuliatyvnoho vplyvu v politychnomu [Linguistic means of manipulative influence in the political sphere]. Kyiv: nats.. linhv. un-t,. - 21 s. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru