Словотвірна модель і когніція (на матеріалі французької мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

СЛОВОТВІРНА МОДЕЛЬ І КОГНІЦІЯ (На матеріалі французької мови)

Алексєєв Анатолій Якович д.філол.н., професор,

професор кафедри перекладу

Висоцька Тетяна Миколаївна кандидат

філологічних наук, доцент, доцент кафедри перекладу

м. Дпіпро

Анотація

Ця стаття присвячена окремим особливостям суфіксальної деривації сучасної французької мови у художній комунікації, чи стилю художньої літератури, з урахуванням базових понять когнітивної лінгвістики. У ній висувається ідея природного переходу до вивчення та пізнання складніших образних схем у всьому їх різноманітті та варіюванні, що відображають типові ситуаційні моделі. Тому узагальнення різноманітного та багатого практичного досвіду дослідження дериваційних систем як окремих мов, так і ряду споріднених і не споріднених мов, дозволяє перейти на сучасному етапі розвитку лінгвістики до проблеми вивчення та конструювання когнітивних словотвірних моделей, побудованих у своїй основі на тій чи іншій прототипній ситуації та які об'єднують у собі різні словотвірні моделі, ряди, гнізда тощо. буд. у тому традиційному розумінні. Спостереження над специфікою дериваційних процесів у художній мові сучасної французької є лише підготовчим етапом для подальшого можливого конструювання когнітивних словотворчих моделей у сфері художньої комунікації, що саме собою є надзвичайно актуальним і новим справою в дериватології як самостійної галузі науки про мову. Подальша пильна увага до мовної особистості, до людського фактора в мові призводить до необхідності вивчення проблем, пов'язаних зі спробами пізнання глибинного механізму отримання, зберігання та використання інформації індивідом, на вирішення яких наполегливо штовхала вчених завдання створення штучного інтелекту. І в цьому плані роль когнітології загалом і когнітивної лінгвістики зокрема, важко переоцінити. У художній комунікації «прирощенню сенсу», тією чи іншою мірою, схильні як всі структурні елементи мови, а й самі структурні моделі, якими створюються. Це означає, що у словотворі додаткову стилістичну значимість можуть мати або її набувати у мовленні словотвірні морфеми (афікси та словотвірні моделі). Так само як і на рівні слова, відсутність чи насиченість у тексті тих чи інших словотвірних елементів чи моделей може створювати сильний стилістичний ефект і бути комунікативно значущими, а іноді й нести основне інформаційне навантаження.

Ключові слова: дериватологія, художня комунікація, когнітивна словотвірна модель, стилістична маркованість.

Annotation

Alekseev Anatoly Yakovych Doctor of Philology, Professor, Professor of the Department of Translation, National Technical University "Dnipro University of Technology", Dipro

Vysotska Tetiana Mykolaivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Translation, National Technical University " Dnipro University of Technology ", Dipro,

WORD-FORMING MODEL AND COGNITION (Based on material in French)

This article is devoted to specific features of the suffix derivation of the modern French language in artistic communication, or the style of fiction, taking into account the basic concepts of cognitive linguistics. It puts forward the idea of a natural transition to the study and knowledge of more complex pictorial schemes in all their diversity and variation, which reflect typical situational models. Therefore, the generalization of the diverse and rich practical experience of researching derivational systems of both individual languages and a number of related and unrelated languages allows us to move at the current stage of the development of linguistics to the problem of studying and constructing cognitive word-formation models built on the basis of one or another prototypical situation and which combine different word-formation models, rows, nests, etc. building in the traditional sense. Observing the specificity of derivational processes in the artistic language of modern French is only a preparatory stage for the further possible construction of cognitive word-formation models in the field of artistic communication, which in itself is an extremely relevant and new matter in derivation as an independent branch of language science.Further close attention to the linguistic personality, to the human factor in the language evoke the need to study the problems associated with attempts to learn the deep mechanism of obtaining, storing and using information by an individual, the solution of which persistently pushed scientists to the task of creating artificial intelligence. And in this regard, it is difficult to overestimate the role of cognitology in general and cognitive linguistics in particular. In artistic communication, to some extend, all structural elements of the language, as well as the structural models that used to create them, are prone to "increasing meaning". This means that word-forming morphemes (affixes and wordforming models) can have or acquire additional stylistic significance in a word-form. As well as at the word level, the absence or saturation of certain word-forming elements or models in the text can create a strong stylistic effect and be communicatively significant, and sometimes carry the main informational load.

Keywords: derivation, artistic communication, cognitive word-formation model, stylistic markedness.

Постановка проблеми

У статті робиться спроба обґрунтувати необхідність вивчення словотвірних процесів будь-якої природної мови в когнітивному аспекті, що дозволяє глибше осмислити не тільки конструювання похідної одиниці, але й виявити її багато глибинних семантико-стилістичних відтінків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Когнітивний аспект лінгвістичних досліджень у вітчизняному мовознавстві, отримавши, як це відбувається майже завжди, сильний «імпульс зарубіжної наукової думки, став одним із найактуальніших напрямків сучасної науки про мову. З легкої руки Р.Лангакера [1], який запропонував один із варіантів дослідження когнітивної семантики та її моделювання на основі елементарних просторових понять, досліджено численні явища в різних мовах як у галузі синтаксису, так і лексики. Робляться небезуспішні спроби, завдяки новітнім теоретичним роботам Є. Кубрякової [2], поставити на «когнітивні рейки» та вивчення словотвору.

Когнітивний підхід до вивчення словотворчих процесів став логічним розвитком і певною мірою природним продовженням системно-функціональної лінгвістики. Однак, як і її попередниці, функціональна лінгвістика не вирішує ще цілого ряду досить важливих проблем мовної комунікації, особливо тих, що пов'язані з коннотативно-прагматичним вживанням природного коду. Ці проблеми спробували, і не безуспішно, вирішувати комунікативно-орієнтована лінгвістика - природний продукт функціонально-системного підходу до пізнання більш досконалих властивостей об'єкта, зумовлений усім ходом розвитку наукової думки та тісно пов'язаний із діяльнісною концепцією мови. Комунікативна лінгвістика змусила поглянути по-новому як на традиційно виділяються одиниці основних рівнів мови (особливо в плані створення стилістикоконотаційних та прагматичних властивостей), так і на сам текст (дискурс), початком якого виступає, як точно зауважив Ю. Д. Караулов [3], мовна особистість. Подальша пильна увага до мовної особистості, до людського фактора в мові призводить до необхідності вивчення проблем, пов'язаних зі спробами пізнання глибинного механізму отримання, зберігання та використання інформації індивідом, на вирішення яких наполегливо штовхала вчених завдання створення штучного інтелекту. І в цьому плані роль когнітології загалом і когнітивної лінгвістики зокрема, важко переоцінити.

Мета

французький мова суфіксальний деривація

Показати спадкоємність досягнень функціонально-комунікативної лінгвістики для становлення та розвитку когнітивного словотвору на основі основних постулатів сучасної філософії язика.

Виклад основного матеріалу

Щодо словотвору, то, накопичивши вже досить величезний досвід опису та пізнання внутрішніх та зовнішніх механізмів створення слова як однієї з основних структурних одиниць у системі мови, воно підготувало собі також природний перехід до вивчення та пізнання складніших образних схем у всьому їхньому різноманітті та варіюванні, що відображають типові ситуаційні моделі. Тому узагальнення різноманітного та багатого практичного досвіду дослідження дериваційних систем як окремих мов, так і ряду споріднених і не споріднених мов, дозволяє перейти на сучасному етапі розвитку лінгвістики до проблеми вивчення та конструювання когнітивних словотвірних моделей, побудованих у своїй основі на тій чи іншій прототиповій ситуації і об'єднують у собі різні словотвірні моделі, ряди, гнізда у традиційному розумінні. Тут, мабуть, не буде непрохідної прірви між когнітивною словотвірною моделлю та лексико-семантічною категорією, між когнітивною схемою та лексико-семантичним чи асоціативним полем і т. д. Наші спостереження над специфікою дериваційних процесів у художній мові подальшого можливого конструювання когнітивних словотвірних моделей у сфері художньої комунікації, що саме по собі є надзвичайно актуальною та новою справою в дериватології як самостійної галузі науки про мову.

Безперечним вже давно є факт лексико-граматичного та стилістико-словотвірного своєрідності усного та писемного мовлення, монологічного та діалогічного мовлення, художнього та природного мовлення. Однак, якщо одні аспекти (в основному лексико-синтаксичні, морфологічні, стилістичні) досліджені досить глибоко в багатьох мовах, у тому числі і у французькій, то стилістико-словотвірні, на наш погляд, чекають ще більш пильної до себе уваги, особливо в плані вивчення їх ролі в побудові дискурсу (тексту), визначення активних і продуктивних стилістично маркованих словотвірних моделей та виділення на їх основі можливих базових когнітивних моделей і т. д..

У художній комунікації (художній мові, стилі чи мові художньої літератури тощо) стилістично марковані словотвірні моделі можуть створюватися як за допомогою внутрішніх резервів мови (семантики словотвірних основ, формантів, моделей), так і їх комбінаторикою, а також дистрибуційними можливостями самих моделей у дискурсі, у створенні якого беруть участь, як відомо, численні екстралінгвістичні фактори. Весь цей складний механізм взаємодії системно-структурних і позамовних факторів, який ми спостерігаємо в мові в процесі його використання з метою природної комунікації, ще більше ускладнюється у разі його використання як засобу художньої комунікації. Тут вже давно визнається дослідниками, починаючи з капітальних праць про мову художньої літератури, що вся «сіль» мовного знака (будь то знак повного чи неповного виміру) полягає у додатковому прирощенні якоїсь додаткової інформації (значення чи його відтінку тощо) до тієї, що він має у системі мови. Зрушення інформаційного порядку, що відбуваються в художній комунікації, особливо завдяки універсально діючій метафоризації, призводять до того, що і такі засоби, які прийнято в стилістиці називати нейтральними, починають відігравати стилістично значиму роль. Цей факт давно було відзначено класиками вітчизняного мовознавства. У художній комунікації навіть сам факт «фізичної» відсутності того чи іншого мовного знака може нести велике стилістичне навантаження та впливати на комунікативну інформативність дискурсу. У нехудожньої комунікації, наприклад, в усній розмовній мові, мінусприйом може виражатися за умовчанням, тобто. у відсутності «матеріалізовано» вираженої реакції адресата, коли, як то кажуть, погляд чи мовчання «нам дорожче всяких слів». Психолінгвістичну специфіку такого роду явищ вчені бачать у своєрідності взаємодії короткочасної та довготривалої пам'яті, особливо проекції уявлень першої на другу, завдяки чому створюється відчуття рухливої цілісності словесного образу.

У художній комунікації, як зазначалося, такому прирощенню сенсу у тому мірою схильні як всі структурні елементи мови, а й самі структурні моделі, якими створюються. Це означає, що, наприклад, у словотворі додаткову стилістичну значимість можуть мати або її набувати у мовленні словотвірні морфеми (афікси та словотвірні моделі). Так само як і на рівні слова, відсутність чи насиченість у тексті тих чи інших словотвірних елементів чи моделей може створювати сильний стилістичний ефект і бути комунікативно значущими, а іноді й нести основне інформаційне навантаження.

Наші спостереження над субстантивною суфіксальною деривацією в художній комунікації сучасної французької мови показали, що найбільш репрезентативними продуктивними суфіксами на базі дієслівної основи є суфікси -ation, -ement, -age, -eur, -ance, -ant, -ure. Частотність вживання словотвірних моделей падає від роману до драми досягає піку в поезії через високий ступінь сублімації концентрованого вираження в ній художньої індивідуальності автора в порівнянні з іншими типами дискурсу. Сучасний французький роман, чи він втіленням принципів реалізму, сюрреалізму чи екзистенціалізму, тісно пов'язаний із загальними тенденціями розвитку французької загальнонародної мови. Це повною мірою стосується також і поезії. Словотвірний аналіз понад 150 поетичних творів за останні півстоліття понад 40 авторів від Клоделя до Бонфуа Боске розкриває, наприклад, тісний зв'язок сучасної французької поезії з розмовною мовою. Цей зв'язок, починаючи з Аполлінера, який підняв на новий щабель проголошені ще Гюго принципи «свободи, рівності та братерства» слова в поеї, стверджує себе все активніше і рішучіше. Це підтверджує думку Крістала Дейві про те, що поняття художньої літератури охоплює величезну різноманітність жанрів - починаючи від драми, близької до розмовної мови, і закінчуючи винятково складною поезією, тому що називається «поезією для обраних». У цьому плані цікавий суфікс -ance, за допомогою якого утворюються віддієслівні субстантиви. Похідні з ним позначають імена дії, результати дії та несуть у собі багато тонких семантичних та стилістичних нюансів. Цей суфікс був широко поширений в стилі художньої літератури особливо в поезії у зв'язку із захопленням багатьох поетів абстракціонізмом. Зокрема, символісти настільки схилялися перед іменами з -ance, що цей суфікс став однією з яскравих рис їх мови. За словами М. Ріффатера [4], в іменниках із цим суфіксом вони бачили зачарування минулого, вираз у вищій мірі поетичного. Однак зараз, якщо говорити про художню комунікацію загалом, він менш затребуваний у порівнянні з іншими формантами дії.

Відсубстантивна освіта іменників у стилі художньої літератури поступається в цілому віддієслівної адад'єктивної деривації. Тут особливо виділяються дві моделі із суфіксами -ette, -aire. Однак вони є досить сильними формантами в силу своєї семантики. Оскільки суфікс - aire завжди висловлює конкретного агента дії, то поезії вкрай рідко вдаються до нього. І, навпаки, у драмі й у романі він представлений ширше. У цих жанрах особа (діяч) виступає у своєму конкретизованому вигляді як персонаж (або один з персонажів), навколо якого розвиваються події. Поезія ж прагне висловлювання і втілення інших тем, часто пов'язаних чи непрямо пов'язаних із конкретним діячем, оскільки у ліриці основним дійовою особою є «я» поета. Суфікс же - ette є одним з найпродуктивніших і вживаних формантів для вираження зменшувального значення. Він широко використовувався поетами Плеяди. Але у 18 ст. в основних літературних жанрах намітився суттєвий спад інтересу до утворення форм з ним з різних причин (прагнення «суворості» в мові, розвиток аналітичних тенденцій, зростання омонімічних форм та ін.), хоча в 19 і 20 ст. активність цього форманта знову зростає. Слід зазначити, що наведений Б. Хассельротом [5] список димінутивів на підтвердження ролі цього зменшувального суфікса, що активізується, у французькій мові, на думку румунського лінгвіста М. Данила [4], ще не говорить про його відродження. Як вважає М. Данило, теоретично можливе існування таких слів як affichette, demonstrationnette і т. д., які не зафіксовані словником, ще не може переконати нікого в тому, що сучасна французька мова бурхливо розвиває зменшувальну суфіксацію. Але як би там не було, цей суфікс залишається досить активним та продуктивним стилістично маркованим формантом у сучасній французькій мові. Він утворює як власне димінутиві, так псевдодимінутиві. У псевдодимінутивних утвореннях типу cadet - cadette доцільно вбачати його формоутворюючу. а не словотвірну функцію, тому що освіта одиниць за опозицією м.р. / ж.р. прийнято відносити до формоутворення, так як у других членах опозицій відповідний мовний комплекс не привносить ніякого нового значення, крім маркера жіночого роду. (цікаво відзначити, що французький суфікс - ette у своєму словотворчому зменшувальному значенні запозичений англійською мовою і є, за твердженням У. Ванрейха, продуктивним англійським формантом. рідкісний.

Утворення іменників від ад'єктивних основ у стилі художньої літератури за своєю результативністю слідує за дієслівними основами, що виробляють, і переважає над десубстантивною деривацією. Найбільш продуктивним формантом отадьектіївного слововиробництва у художній комунікації є суфіксte з його численними варіантами. Він утворює іменники зі значенням предметності якості. Цей суфікс з усіма його варіантами служить для утворення абстрактних імен якості від основи прикметника. Розподіл дериватів у досліджуваних жанрах стилю художньої літератури, як показало наше дослідження, дозволяє зробити висновок, що суфікс - te не тільки найактивніший формант адад'єктивної субстантивації, а й найпредставніший суфікс у всіх трьох жанрах - романі, драмі та поезії. Перевагу дериватів із ним у романі можна пояснити композиційно-ідейними особливостями роману як жанру, великою роллю у ньому дескрипції. Похідні з суфіксом -te виявляють, як правило, прозору морфологічну та словотвірну членність. Вони утворюють єдиний формально-семантичний підклас імен жіночого роду. Модель із цим суфіксом є активною моделлю з великими потенційними можливостями. Саме вона, за спостереженням Р. Фомбара, дає найбільшу кількість неологізмів і мовних аномалій, таких як bmsquete, extraordinarite, veridite. та її ролі в системі словотвору французької мови.

Цікавим видається і суфікс -esse.. Його семантика та, відповідно, семантика утворених з його допомогою дериватів, перебувають у тісній взаємодії з жанровою специфікою стилю художньо: літератури - чим сублімованіший, «естетичніший» жанр, тим вища частотність вживання в ньому абстрактних іменників з цим суфіксом.

У сфері ж ад'єктивної деривації в художній комунікації поряд з якісними та відносними характеристиками дериватів важливим є також облік специфіки формально-семантичної внутрішньої комбінаторики, що виробляють основ з формантами, оскільки існує певна взаємозалежність між відносним та якісним аспектами прикметника та його формальним синтаксичним. Це багато в чому пов'язано зі спробами «кібернетизації» словотвірних процесів, де глибше знання формально-семантичних зв'язків виробляючого, форманта та кінцевого продукту словотвірного акта має важливе значення.

Проведений нами якісно-кількісний аналіз ад'єктивних похідних у стилі художньої літератури показав, що жанровий розподіл суфіксальних моделей для даного стилю не є релевантним. У всіх розглянутих нами жанрах категоріальна роль похідних засад стабільна. Це дозволяє зробити висновок, що ад'єктивне слововиробництво в сучасній французькій мові має міцну і стабільну основу, що майже не відчуває впливу і конкуренції жанрів. Активні та продуктивні тут суфікси -ant, -able, -еих, -ета деякі інші. Велика продуктивність моделі з - able та її варіантами знаходить підтвердження практично безмежної можливості утворювати деривати як від перехідних, і неперехідних дієслів. Нерідко письменник вдається до його допомоги задля досягнення певного стилістичного ефекту, що часто межує з фамільярністю, грубістю, іронією тощо. Ср:

Ou'est-ce qu'ils doivent, ces cochons-la ! disait le general, en peasant aux Allemands, car il ne faisait pour lui aucun doute que les Allemands ne fussent chassables, taillables, dispersables, depecables, ecrabrouillables, eventrables et enfilables a merci, (Chevallier).

Що стосується відсубстантивних моделей у стилі художньої літератури, то тут поширений суфікс -eux. Завдяки здібності передавати досить велику гаму властивості-ознаки цей суфікс, за свідченням Ф. Брюно [5], був одним із улюблених формантів романтиків та імпресіоністів при створенні епітету як одного з найважливіших виразних засобів французької мови. До його допомоги охоче вдаються сучасні письменники і поети, які розділяють різні літературно-естетичні принципи, але мають одну мету - яскраве індивідуальне вираження ознаки. СР: le secret artificieux, des reves laineux, la respiration lumineuse, la face sableuse.

З усіх жанрів саме поезія віддає перевагу відсубстантивним прикметником із цим формантом. І це, мабуть, невипадково: прикметники-епітети мають величезний метафоричний потенціал через лексичну сполучність, утворюючи яскраві, ємні, помітні картини-образи. Експресивні властивості деривату, що виражає ознака, виникають не тільки через його лексичну валентність чи контекст, але також за рахунок внутрішньої валентності, специфіки взаємодії різних з точки зору походження, класності і т.д. виробляють основ та суфікса -eux.

Висновок

У цій статті ми торкнулися окремих, але яскравих, на наш погляд, суфіксів, які широко використовуються французькою мовою у сфері художньої комунікації. Утворені з їх допомогою дериваційні моделі є лише окремим випадком вираження невичерпних ресурсів сучасної французької мови в галузі іменної суфіксації та невеликою часткою в структурі тієї чи іншої когнітивної словотвірної моделі. Когнітивна словотвірна модель, на нашу думку, ґрунтується, мабуть, на тій чи іншій ономасіологічній категорії і тому польовому просторі, в якому вона реалізується. Пов'язана з певною ситуацією, або фреймом, вона може включати різноманітні у формально-семантичному та функціонально-жаїровому відношенні свої реалізації, оскільки є якоюсь глибинною структурою в її найбільш узагальненому значенні. Це - не чиста абстракція, а сукупність реальних формальних та значущих ознак (характеристик), виражених конкретними мовними засобами і які утворюють щось ціле не більше того чи іншого фрагмента у структурі нашого знання світі.

Література

1. Langacker R. W. Assessing the cognitive linguistic enterprise / R.W.Langacker // Cognitive Linguistics, Scope, and Methodology.Berlin, N.Y.-1999. P.18-59.

2. Кубрякова Е.С. Язык и знание / Е.С. Кубрякова. М. 2004.560 с.

3. Караулов Ю.Н., Петров В.В. От грамматики текста к когнитивной теории дискурса / Ю.Н. Караулов, В.В. Петров // Т.А.Ван Дейк Язык. Познание. Коммуникация - М. 1989. С 3 - 28.

4. Riffaterre M. Essai de stylistique structurale / M. Riffaterre. Paris.1970. 241 р.

5. Dubois J. Etude sur la derivation suffixale en franqais moderne et contemporain / J. Dubois.Paris: Larousse, 1999. 173 р.

References

1. Langacker R. W. (1999). Assessing the cognitive linguistic enterprise [Assessing the cognitive linguistic enterprise]. Cognitive Linguistics, Scope,and Methodology - Cognitive Linguistics, Scope, and Methodology, 18-59[in English].

2. Kubrjakova E.S. (2004). Jazyk i jazykoznanie [Language and Linguistics], 560 [in Russian].

3. Karaulov Ju.N., Petrov V.V. (1989). Ot grammatiki teksta k kognitivnojteorii diskursa [From text grammar to the cognitive theory of discourse],Jazіk. Poznanie. Kommunikacija. - Language. Cognition. Communication.,3-28 [in Russian].

4. Riffaterre M. (1970). Essay de stylistic structural [Essay in structural linguistics], 241 [in French].

5. Dubois J. (1999). Etude sur la derivation suffixale en franqais moderne et contemporain [Study on suffixal derivation in modern and contemporary French], 173 [in French].

Размещено на Allbest.ru