Документний потік перекладів українською та з української в інформаційних ресурсах сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Документний потік перекладів українською та з української в інформаційних ресурсах сучасності

Будь-який документний потік існує як деяка абстракція, а реальним об'єктом (доступним для використання) стає тільки під час його виявлення та аналізу, що передбачає звернення до інформаційних ресурсів - вторинної інформації про документи, яка міститься в різноманітних бібліографічних покажчиках і базах даних. На даному етапі важливим є всебічна характеристика інформаційних ресурсів, що дозволяють виявити та дослідити документний потік перекладів українською та з української мови, що вийшли друком в Україні упродовж 25 років (1991-2015 рр.), та визначити потенціал кожного для подальшого аналізу документного потоку. До них віднесено бібліографічний покажчик ЮНЕСКО «Index Translationum» та видання Книжкової палати України - державний бібліографічний покажчик України «Літопис книг», статистичний збірник «Друк України».

Перш за все, зупинимося на покажчику ЮНЕСКО «Index Translationum» - міжнародній, міждисциплінарній бібліографії перекладів, що є доступною на паперових, CD-ROM носіях та у вигляді бази даних (XTRANS) в мережі інтернет [220], яка забезпечує пошук до 1979 р. Покажчик надає інформацію про переклади, представлену на світовому рівні, адже в його реалізацію задіяна найбільша для подібних проектів кількість країн світу.

Різні аспекти покажчика, зокрема, історію, можливості використання, якісні та кількісні характеристики, світові тенденції, висвітлюють публікації Н. Лаврової (1958 р.) [107], Т. Добко (1997 р.) [35], В. Нараван (1999 р.) [224], М. Шепеліної (2004 р.) [204], Х. Бінгема (2006 р.) [214], О. Кравцової (2008 р.) [95], Н. Пархоменко (2009 р.) [132], у спільній роботі С. Поупауд, Е. Пима, E. Сімон (2009 р.) [227], головного бібліотекаря «Index Translationum» M. Тукая [222].

Початок своєї історії проект «Index Translationum» бере у 1932 р., його засновником вважається Міжнародний інститут інтелектуального співробітництва, що функціонував у межах Ліги Націй. Поштовхом для створення покажчика стало усвідомлення на початку 30-х рр. ХХ ст. проблеми контролю перекладів і, як наслідок, необхідність публікації їх міжнародного реєстру з метою забезпечення оперативною інформацією. Комплексне уявлення щодо історії створення та розвитку, еволюції методики виявлення та збору матеріалів, параметрів відбору літератури, системи організації покажчика, а також досвід його використання у дослідній практиці надають окремі публікації автора монографії [70-71].

Сьогодні проект нараховує понад 100 національних закладів-кореспондентів від країн-учасниць, які щорічно надсилають відомості про перекладені книги з усіх галузей знань до Секретаріату ЮНЕСКО. Відповідальність за постійне оновлення бази даних входить до компетенції Сектора з питань культури, який займається збором, уніфікацією, введенням та перевіркою бібліографічних відомостей про переклади, що здійснюються в різних країнах світу. Фізично вся робота сконцентрована у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі [95, 137].

Покажчик «Index Translationum» є всесвітнім за охопленням документів, міжнародним за способом укладання, універсальним за тематичним спрямуванням. На даному етапі він відображає: 1) 4 мільйони бібліографічних записів виданих в перекладі книг з усіх галузей знань: 1 мільйон 700 тисяч записів - паперові версії (1932-1978 рр.); майже 2 мільйонів 300 тисяч - електронна версія бази даних в режимі он-лайн (з 1979 р.); 2) понад 500 тисяч авторів; 3) 600 тисяч перекладачів; 4) 78 тисяч видавців; 5) 148 країн світу; 6) мовний діапазон охоплює більше 1130 мов світу [222, 3].

Усі бібліографічні записи розміщені відповідно до основних заголовків УДК та представлені латиницею. Для точної ідентифікації параметрів бібліографічного запису всі алфавіти транслітеруються латиницею за єдиним принципом. Таблиці транслітерації різними мовами розміщені на сторінці бази даних [220]. Кожний бібліографічний запис (приклад наведено нижче) вміщує: прізвище, ім'я автора; перекладена назва твору; цільова мова; прізвище, ім'я перекладача; місто видання; видавництво; країна видання; рік видання; кількість сторінок; мова оригіналу; інколи оригінальна назва твору.

Sevcenko, Taras Grygorovyc: Ausgewahlte werke [German] / A. Kurella / Kyjiv: Golovna specializovana redakcija literatury movamy nacional'nyh mensyn Ukrajiny [Ukraine], 1999. 69 p. Ukrainian: Vybrani tvory

База даних надає можливість здійснювати бібліографічний пошук, отримувати різні статистичні дані, дізнаватись ТОП-рейтинги. Фільтри форми бібліографічного пошуку (рис. 1) дозволяють отримувати бібліографічні та кількісні відомості за параметрами: автор, слова з назви твору оригіналу або перекладу, оригінальна мова, цільова мова, країна, місто, видавництво, перекладач, редактор, тематика УДК, певний рік видання або обраний проміжок часу. За допомогою експертної статистичної форми (рис. 2) одночасно з параметрами бібліографічного пошуку можна задати до чотирьох рівнів даних (цільова/мова оригіналу, тематика, рік видання, країна видання, видавництво, автор оригінального твору), за якими база даних автоматично формує і виводить синтезовані кількісні показники у вигляді таблиці на Web-сторінці або таблиці- EXCEL [220].

Рис. 1. Форма бібліографічного пошуку бази даних «Index Translationum»

Рис. 2. Експертна статистична форма бази даних «Index Translationum».

документний потік переклад інформаційний

Фахівці називають «Index Translationum»: інструментом для «розширення знання про явище глобалізації...» [212], «спостереження і вимірювання потоків міжнародного книжкового ринку..., оцінки та розвитку культурної політики в сфері книжкової справи» [222, 3], свідком «розвитку культурних зв'язків між народами, що розмовляють різними мовами» [107, 214], «історії, що містить інформацію про філософські течії, актуальні події, методи читання, культурні обміни, універсальні твори тощо» [207], одним з «найбільш важливих засобів он - лайн для розвитку міжкультурного діалогу» [102]. Важливим завданням цієї бази є сприяння розвитку міжнародного співробітництва і розширенню міжнаціональної комунікації, а також збереження мовної різноманітності у сучасному світі, як один з пріоритетних напрямів діяльності ЮНЕСКО. База даних може використовуватися бібліотекарям, видавцями, книготорговцами, документознавцями, соціологами, фахівцями з комунікації, дослідниками, журналістами, перекладачами тощо.

Перевагами бази даних «Index Translationum» є:

* доступність та швидкість, з якою можна отримати дані про переклади починаючи з 1979 р.;

* інструмент для широкого тестування одноразових гіпотез (як перший крок).

Недоліками бази даних вважають:

* проблеми, що пов'язані з процесами збору відомостей та гармонізації даних. По-перше, відсутність визначення змісту основних категорій - «книга» і «переклад», кожен учасник робить це на власний розсуд. По-друге, неповноцінні дані, які надходять до «Index Translationum» (наприклад, може не вистачати таких елементів, як ім'я автора або оригінальна назва твору). По-третє, прогалини, які пов'язані з недоліками кожної національної системи збору та передачі даних, що призводить до неповного, навіть часткового для більшості мов і країн представлення в базі даних;

* відсутність фільтрів пошуку за віковою категорією;

* не враховує обсяг продажів перекладів;

* не враховує статус письменника (за якістю написання) та якість перекладів, як наприклад французький проект «Verso»;

* потужне представлення американських авторів і творів у перекладі з англійської мови іншими, що пов'язують зі створенням «Index Translationum» в період американського впливу в книговидавничому середовищі [70, 37-38].

На думку автора, прикінцевий пункт є просто історичним збігом обставин. Кожна зацікавлена у представленні своїх надбань країна, може виправити ситуацію через виявлення та вивчення потоків перекладів і більш плідне співробітництво з «Index Translationum». Зокрема, на цьому акцентує увагу генеральний директор ЮНЕСКО з 2009 р. І. Бокова, закликаючи країни-учасниці об'єднати зусилля заради становлення «Index Translationum» як потужний і відкритий інструмент світового масштабу, доповнюючи покажчик новими даними [225]. У свою чергу, фахівці відзначають зацікавленість і готовність до співпраці команди «Index Translationum», ії активну участь в процесі пошуку, збору, уточнення, корегування відомостей, постійного оновлення з метою становлення прозорості й точності бази даних [71, 91].

«ТОР»-рейтинги бази даних надають наступну інформацію (станом на березень 2017 р.) [220].

Рейтинг авторів світу «ТОР 50 Authors» очолює А. Крісті (7236 переклади) з великим відривом від Ж. Верна (4751), В. Шекспіра (4294), Е. Блайтона (3924), Б. Картленда (3648), Д. Стіла (3628), В. Леніна (3593), Г. Андерсена (3520), С. Кінга (3354), Я. Грімм (2977), В. Грімм (2951).

Перша десятка рейтингу країн світу «ТОР 50 Country» представлена Німеччиною (269724 перекладів), Іспанією (232853), Францією (198574), Японією (130496), СРСР до 1991 р. (92734), Нідерландами (90560), Польщею (77716), Швецією (73230), Данією (70607) та Китаєм (67304).

Рейтинг за цільовою мовою «TOP 50 Target Language» очолює німецька мова (301935 переклади), продовжують першу десятку французька (240045), іспанська (228559), англійська (164509), японська (130649), голландська (111270), російська (100806), португальська (78904), польська (76706), шведська (71209) мови. Українська мова посідає 39 місце (4604 переклади).

Лідером рейтингу за мовою оригіналу «TOP 50 Original Language» є англійська з показником 1266073 переклади. У першій десятці також опинилися французька (226114), німецька (208236), російська (103624), італійська (69555), іспанська (54586), шведська (39984), японська (29246), датська (21252), латинська (19971) мови. Українська мова посідає 36 місце (2880 перекладів).

Творча спадщина Т. Шевченка у базі даних налічує 69 позицій творів у перекладі на 25 мов світу. Серед них 63 позиції - переклади з української мови, 6 позицій - з російської [69].

Зауважимо, що Україна як окрема держава представлена у базі даних починаючи з 1992 р. До 1991 р. включно в усіх бібліографічних записах вона позначена як СРСР. Отже, показники за 1991 р. потребують виявлення через окремий перегляд за допомогою бібліографічного пошуку.

Іншими, серед визначених інформаційних ресурсів, є видання Книжкової палати України: державний бібліографічний покажчик України «Літопис книг» та статистичний збірник «Друк України», які надають відомості щодо випуску перекладів на національному рівні. До вказаних джерел також зверталося певне коло дослідників. Зокрема, технологічні процеси опрацювання документних потоків Книжкової палати України та еволюцію процесів підготовки до друку державних бібліографічних покажчиків, у тому числі «Літопису книг», висвітлено в публікаціях Г. Гуцол [26-29], О. Устіннікової, Н. Палащиної [184], Л. Очеретяної [129]. Статистичному збірнику «Друк України» приділено увагу в статті Г. Швецової-Водки, в якій проаналізовано зміст трьох збірників: за 1991-1996, 1997 та 1998 рр. [196].

Державний бібліографічний покажчик «Літопис книг» видається з 1924 р. двічі на місяць і містить поточну інформацію про книги і брошури, що вийшли в Україні і були зареєстровані на основі обов'язкового примірника за звітний період. Головним принципом відбору книг і брошур є повний облік видань, незалежно від цільового призначення, теми, мови тексту, часу випуску. Кожному окремому примірнику видань присвоюється номер державної реєстрації, за допомогою автоматизованого бібліографічного опису в базі даних «Книги і брошури». Бібліографічні записи групуються відповідно до таблиць УДК. Покажчики у друкованому вигляді представлені у провідних бібліотеках України.

Електронні версії покажчиків за 2004-2012 рр. (станом на червень 2017 р.) представлені на сайті Книжкової Палати України.

Спроба виявлення документного потоку перекладів у бібліографічному відображенні покажчиків «Літопис книг» показала, що цей процес є доволі трудомістким. У структурі кожного з покажчиків існує виокремлений допоміжний перелік мов (крім української), якими надруковані видання, але вони не завжди є перекладними. Окремого допоміжного покажчика перекладів не передбачено, хоча вони охоплюють всі предметні області та є наскрізь розсіяними. Отже, виявлення бібліографічних даних, що формують документний потік перекладів українською та з української мови протягом періоду незалежності України, можливе лише через посторінкове вивчення кожного з «Літописів». Цей процес вимагає величезних часових витрат, не враховуючи їх подальшої обробки, і, на нашу думку, передбачає втілення в межах окремого науково-дослідного проекту на національному рівні.

Враховуючи наведене, для отримання більш оперативних кількісних відомостей щодо перекладів, виданих в Україні впродовж 1991-2015 рр. ми звернулись до статистичного збірника «Друк України».

Збірник «Друк України» видається з 1997 р. один раз на рік і вміщує інформацію, що характеризує видавничу діяльність за звітний період в Україні - основні кількісні показники видань у взаємозв'язку з їх якісними ознаками. Матеріали збірника класифіковано за основними видами видавничої продукції, тематикою, цільовим призначенням, мовами, територіальною ознакою та видавництвами. Окремо у збірнику представлено статистичні дані щодо перекладених книг і брошур. Статистичні збірники представлені у вигляді друкованих видань у провідних бібліотеках України.

Необхідно зазначити, що і статистичний, і поточний облік здійснюється за обов'язковими примірниками видань, зареєстрованими у Книжковій палаті України упродовж звітного періоду, але незалежно від року їх випуску, у зв'язку з чим виникає декілька питань. Перше стосується ступеня повноти вміщеної статистичної інформації, адже він зумовлений обсягом надходжень обов'язкових примірників та адміністративних даних про випуск і здавання друкованої продукції. Практика свідчить про те, що не всі видавці в Україні і не завжди дотримуються вимог законодавства, що передбачає своєчасне надсилання обов'язкових примірників виготовлених ними документів. Фахівці констатують, що кількість таких видавців становить 15-20%, а всі показники статистичних даних про випуск книг і брошур є недостовірними [136, 12]. Друге пов'язано з розподілом перекладів за роками випуску. За результатами попередньо аналізу, покажчики «Літопис книг» за 2007 р. вміщують перекладні видання, що вийшли друком у 1997, 2000 та 2003-2007 рр.

Як зазначає Г. Швецова-Водка, зміст статистичних збірників «Друк України» заслуговує на детальний аналіз як з боку споживачів поданих даних (учених, дослідників видавничої справи), так і з боку фахівців статистики друку [196, 12]. Вивчаючи розподіл друкованої продукції, наведеної у таблицях трьох збірників (за 1991-1996, 1997 та 1998 рр.) за типологічними ознаками, дослідниця наголошує на необхідності єдності методологічних засад її статистичного обліку та пояснення видозмін в різні роки заради можливості подальшого порівняння показників [196, 15].

У цьому аспекті автором монографії відстежено зміни, що відбувалися у методології розподілу перекладних видань упродовж періоду існування збірника [72, 9-10; 73, 17-18]. Його матеріали надають можливість здійснити статистичний аналіз документного потоку перекладів українською та з української мови за наступними параметрами: загальний і щорічний обсяг; рік видання; цільова мова; мова оригіналу; видання художньої літератури; видання дитячої літератури. Але з огляду на специфіку видання збірників «Друк України», за період 1991-2015 рр. можливо проаналізувати загальні показники потоку перекладів Україні та загальні показники потоку перекладів українською мовою. Потік перекладів з української, а також деталізований розподіл у мовній структурі потоків - лише за 1997-2015 рр.

Відомості, представлені у збірнику, викликають деякі запитання. По-перше, у назвах цільових і мов оригіналу зустрічається багато таких категорій, які потребують додаткових пояснень щодо термінології, а саме: «декілька мов народів, що проживають в Україні та країнах СНД», «мови національних меншин України», «мови народів СНД», «декілька мов зарубіжних країн (без країн СНД)», «декілька мов зарубіжних країн (включаючи країни СНД)» тощо. У жодному збірнику не надається уточнення щодо їх змісту як, наприклад, це зроблено в таблиці «Випуск газет мовами народів світу» за 2013 р. По-друге, різняться загальні показники щодо випуску неперіодичних видань у 1992 р., якщо порівняти збірники за 2013-2015 рр. [36-55] (6389 одиниць) зі всіма попередніми (4410).

Аналіз інформаційних ресурсів, що надають можливість досліджувати документний потік перекладів українською та з української мови, виданих на території України упродовж 1991-2015 рр., довів, що на сучасному етапі бібліографічний покажчик Книжкової палати України «Літопис книг» не може бути використаний через трудомісткість процесу виявлення бібліографічних даних. Таким чином з метою комплексного дослідження потоку вважаємо доцільним зупинитися на базі даних ЮНЕСКО «Index Translationum», яка є міжнародною міждисциплінарною бібліографією перекладів. Вона допоможе вивчити структуру аналізованого документного потоку, дійти висновку щодо відображення міжкультурної комунікації в ньому, а також визначити представленість України на світовому рівні. До того ж матеріали статистичного збірника «Друк України» дозволять виявити та окреслити аналізований потік на національному рівні та порівняти отримані показники.

Размещено на Allbest.ru