Граматична організація керованих членів речення в західнополіському діалектному ареалі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра української мови та лінгводидактики

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Граматична організація керованих членів речення в західнополіському діалектному ареалі

Костусяк Дмитро Миколайович, аспірант

Анотація

У статті визначено граматичну своєрідність керованих членів речення, які схарактеризовано на матеріалі діалектного зв'язного мовлення жителів західнополіського ареалу й у контексті літературних відповідників. До низки диференційних ознак, що вказують на спорідненість аналізованих синтаксичних одиниць із традиційно виділюваними в сучасній граматиці, зараховано однобічний підрядний зв'язок, вираження об'єктних, суб'єктних, адресатних, інструментальних і локативних відношень та експлікацію відмінковими й прийменниково-відмінковими формами. Акцент на місці аналізованих компонентів у структурі речення та розмежуванні безпосереднього й опосередкованого керування послугував передумовою для вияву низки їхніх особливостей. У західнополіському говірковому синтаксисі керовані лінгвальні елементи часто перебувають у передприсудковій сфері, що сприяє їхньому комунікативному наголошенню. Зосередження уваги на морфологічних засобах експлікації додатків послугувало передумовою розмежування зазначених науковцями синтетичних форм і тих, які доповнюють окреслені в лінгвістичній літературі варіанти. В аспекті анормативності / нормативності проаналізовано аналітично марковані додатки, окреслено специфічні прийменниково-відмінкові форми, притаманні західнополіському діалектному мовленні. Наголошено, що в говірковому матеріалі прийменники часто зазнають фонетичної модифікації порівняно з унормованими варіантами. Виявлено усічення службових слів у (в), на. З'ясовано, що, крім іменників, зв'язок керування часто реалізують особові займенники, функціювання яких зумовлено особливістю аналізованого матеріалу. Його специфіку віддзеркалює також наявність однорідних додатків і дублювання тих самих слів, що виконують кумулятивну й актуалізаційно-семантичну функції, передають різний модальний план оповіді й реалізують комунікативно-прагматичні інтенції.

Ключові слова: діалект, синтаксис, синтаксичний зв'язок, підрядний зв'язок, керування, керовані члени речення, додаток, семантико-синтаксичні відношення, прийменник, іменник, займенник, дієслово, частини мови, відмінок.

Kostusiak Dmytro Mykolaiovych Postgraduate student of the Department of Ukrainian Language and Linguodidactics, Lesia Ukrainka Volyn National University, Lutsk

GRAMMATICAL ORGANIZATION OF GOVERNED SENTENCE MEMBERS IN THE WEST POLISSIAN DIALECT AREA

Abstract

The article identifies the grammatical peculiarity of governed sentence members, characterized based on the material of dialectal connected speech of residents of the Western Polissian area and in the context of literary counterparts. Among the distinctive features indicating the relatedness of the analyzed syntactic units with standardized units, one-sided subordinate connection, expression of objective, subjective, addressee, instrumental, and locative relationships, as well as the specification by case and prepositional- case forms, are included. Emphasis on the position of the analyzed components in the sentence structure and the differentiation between direct and indirect governance served as a prerequisite for identifying several of their features. In the Western Polissian colloquial syntax, governed linguistic elements often occur in the preverbal domain, contributing to their communicative emphasis. Focusing on the morphological means of specifying objects served as a prerequisite for distinguishing between the synthetic forms identified by scholars and those complementing the outlined linguistic literature variants. Analytically marked additions were analyzed in terms of non-normativity/normativity, and specific prepositional-case forms characteristic of Western Polissian dialectal speech were identified. It is emphasized that in colloquial material, prepositions often undergo phonetic modification compared to standardized variants. Truncation of function words in and on was identified. Besides nouns, personal pronouns often inplement the governance link, the functioning of which is determined by the peculiarity of the analyzed material. Its specificity is also reflected in the presence of homogeneous additions and the duplication of the same words, performing cumulative and actualizing-semantic functions, conveying different modal plans of the narrative, and implementing communicative-pragmatic intentions.

Keywords: dialect, syntax, syntactic connection, subordinate connection, governance, governed sentence members, object, semantic- syntactic relations, preposition, noun, pronoun, verb, parts of speech, case.

Вступ

Постановка проблеми. Упродовж тривалого часу не втрачають актуальності праці, присвячені вивченню говіркових одиниць у площині текстоцентризму та різновекторності наукової інтерпретації. Їхню значущість визначає акцент на живому діалектному мовленні як цінному корпусі фактичного матеріалу, що дає змогу з'ясувати своєрідність тієї чи тієї говірки, діалекту або наріччя загалом. Мовну оригінальність виявляє західнополіський ареал, який неодноразово аналізували з огляду на діахронію та синхронію, парадигматичні ознаки та синтаксичні зв'язки, територіальні межі, взаємодію з іншими говірковими групами та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження сучасного західнополіського діалектного простору значною мірою зорієнтоване на вияв його фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотвірних та морфологічних особливостей. Такі аспекти знайшли віддзеркалення в численних лінгвістичних напрацюваннях українських науковців. У діахронії фонетичну систему Поліського територіально-мовного простору докладно простудіював В. П. Мойсієнко [1]. Особливості фонетичної системи сучасних говірок Західного Полісся визначили Ю. В. Громик [2; 3], І. М. Дружук [4] та ін. Дериваційні ознаки західнополіського говору ґрунтовно схарактеризував Г. Л. Аркушин [5]. Різноаспектним є лінгвістичний доробок, присвячений опису діалектної лексики зазначеного ареалу [6]. Заслуговують на увагу комплексні дослідження, пріоритетність яких визначає акцент на фонетичних, морфологічних і лексичних ознаках говірок Західного Полісся [7]. Аналізуючи діалектні одиниці в кількох мовних площинах, науковці, окрім записаних від респондентів зв'язних текстів, неодноразово брали за основу фольклорні джерела [8] та художні твори [9]. Ці та низка інших теоретичних напрацювань засвідчують, що у сфері зацікавлень лінгвістів значно рідше перебувають локально марковані синтаксичні одиниці. За слушним спостереженням Г. Л. Аркушина, «вивчення говіркового синтаксису стоїть на нижчій сходинці серед усіх мовних рівнів» [10, с. 7]. З-поміж невеликого обсягу студій, у яких з'ясовано специфіку регіонально маркованих синтаксичних елементів, доречно згадати публікації Г. Л. Аркушина [10; 11, с. 120-136], Г. Вовченко [12], Ю. В. Грицевича [13], Н. Б. Литвинової [14] та ін. Високо поціновуючи доробок лінгвістів, зазначимо, що західнополіський діалектний синтаксис опрацьований недостатньо. У зв'язку з цим виникла потреба всеохопного дослідження різних за статусом одиниць указаного мовного рівня не тільки в контексті їхньої синтаксичної своєрідності та морфологічного вираження, а також у комунікативно-прагматичному, інтенційно маркованому, модальному, лінгвостилістичному та інших аспектах. Такої інтерпретації потребують зокрема й керовані компоненти, представлені в західнополіських говірках.

Мета статті - з'ясувати граматичні особливості керованих членів речення в спонтанному мовленні діалектоносіїв Волинського й Рівненського Полісся, Підляшшя та Берестейщини, вирізнити й проаналізувати додатки, що за морфологічними ознаками відрізняються від унормованих форм, схарактеризувати їх у контексті безпосереднього (безприйменникового) та опосередкованого (прийменникового) синтаксичного зв'язку й семантичних відношень, а також частиномовної належності опорних членів речення.

Виклад основного матеріалу

речення західнополіський діалектний

Лінгвоареальний підхід до вивчення діалектних текстів дає змогу описати мовлення поліщуків з огляду на живий комунікативний процес і виявити синтаксичні одиниці, відмінні від шаблонних літературних фрагментів. За слушними спостереженнями Г. Л. Аркушина, «розповіді діалектоносіїв - це одне широке повідомлення, з якого важко виділити, де прості, а де складні речення» [11, с. 120]. Солідаризуючи з міркуваннями дослідника про складність членування усного зв'язного мовлення, усе ж намагатимемося проаналізувати керовані члени речення, що вияскравлюють специфіку говіркового синтаксису. Перебування зазначених одиниць в однобічному підрядному зв'язку з опорним словом часто слугує передумовою того, що в науковій літературі їх зазвичай досліджують у межах словосполучень. На нашу думку, однобічна спрямованість керованих компонентів не стоїть на заваді їхнього вивчення як членів речення, що дає змогу закцентувати не тільки на формально- синтаксичних зв'язках, семантико-синтаксичних відношеннях та виражальних морфологічних засобах цих другорядних одиниць, а й принагідно схарактеризувати їх у контексті інтенційності, комуніка- тивно-прагматичного потенціалу, за деяких контекстуальних умов ще й з огляду на емоційність, оцінність, експресію.

Як відомо, в українській літературній мові звичним для додатків є підпорядкування переважно дієслівному присудкові, перебування в постпозиції щодо нього, вираження безприйменниковою та прийменниково-відмінковою формою знахідного відмінка, що реалізує об'єктні відношення, становить центр морфологічного вияву й відповідно до значеннєвих параметрів лексем збігається з грамемами називного чи родового. У спонтанному мовленні жителів Волинського й Рівненського Полісся та Підляшшя керований компонент часто перебуває в передприсудковій сфері, що дає змогу зробити його комунікативно значущим. Меншою мірою таке явище характерне для усної комунікації діалектоносіїв берестейсько-пінських говірок. Наприклад: |кони |вегналие і?нас ту|да заг|нал*ие / и?шо?|хоч' ро|б'е (15, с. 14); / гри|би|барVо йа л'уб|л'у / (16, с. 24); ко|л'іс? / то на |кожне с'|в'ато п'іро|г'і пек|л'і (17, с. 161); / на?|йурйа в?нас ро|су зби|райут? // (18, с. 400). У поданих конструкціях підпорядковані дієслівному присудкові додатки - сильнокеровані члени речення, оскільки їхнє функціювання обов'язкове, а вилучення стає передумовою руйнування не тільки структури реченнєвої побудови, а і його комунікативно-інформативної організації. Акцент на формальній репрезентації аналізованих компонентів дає змогу вказати на їхній безпосередній (безприйменниковий) зв'язок з опорним словом. Зосереджуючи увагу на морфологічних засобах вираження керованих одиниць у говірках Волинського й Рівненського Полісся, Берестейщини та Підляшшя, нагадаємо, що досить докладний опис парадигматичних ознак іменників запропонували Г. Л. Аркушин [11, с. 86-92], Р. С. Зінчук [19] та ін. Зокрема, Р. С. Зінчук, опрацювавши значний корпус говіркового матеріалу, виділила 27 словозмінних типів, 43 підтипи та 2 граматикалізовані парадигми [19, с. 7]. Зазначені науковцями форми знахідного відмінка, що реалізують безприйменникове керування, простежуємо й ми в досліджуваному матеріалі, наприклад: / ну?i всґіх лґу|деi (указівним пальцем показує) пи|талисґа (рукою підтверджує запитання) / чи вкра|йіницґ чи |руск'іi? (15, с. 272); і?во|ние |будутґ уби|ватие лґу|деi // (15, с. 292); // бо ж та|к'іи буў пан / шо наi|маў л?у|деi тих жен|цвеў / (17, с. 69); а?сал|дати |к'ін?ми |йіздили йіх шу|кали вига|н?ели л?у|деi / (18, с. 464); а х|то?то зроу|бив? / |н'імец''ч'! / сколо|тив |л'уде / шо сколо|тив |л'уде // (16, с. 48); // то |тайа |бапка|дужо ра|туйе л'у|деi // (16, с. 178); а?з|найете / |н'іемец позаб'і|раў с|тарших л'у|д'іi / (16, с. 148); / і?вуз'|м'іте |тийі л'у|д'іi (16, с. 136). Водночас дібрані реченнєві конструкції з іменником люди засвідчують, що деякі його формальні вияви в знахідному відмінку доповнюють окреслені в лінгвістичній літературі варіанти. У говірковому мовленні західнополіського ареалу домінує виявлена й схарактеризована науковцями форма лґу|деi [20, с. 91]. В українських говірках Підляшшя натрапляємо на варіант л'у|деi та близький до нього фонетичний еквівалент із наголошеним другим складом л'у|д'іi (л'у|д'іi), які функціюють паралельно з описаною формою |л'уде [20, с. 100; 11, с. 92].

У заперечних конструкціях за додатками з об'єктним значенням закріплена безприйменникова форма родового відмінка. Досліджувані тексти засвідчують, що цю сферу заповнюють мовні одиниці, для яких характерний різний вияв навіть у межах тих самих лексем. Наприклад, у мовленні одного респондента з Підляшшя простежуємо два варіанти іменника гроші, підпорядковані предикатові стану нема, пор.: // а?йа ка|жу в?нас з|найете г|рошеi не|ма / (16, с. 370) і / в?нас г|рош'і не|ма / (16, с. 370). Принагідно уточнимо, що субстантиви зазначеного різновиду перебувають в об'єктних семантичних відношеннях, коли крім них, у реченні є прийменниково-відмінкові форми родового. У поданих попереду конструкціях сферу суб'єктності заповнює сполука в?нас. Якщо ж таких одиниць немає, то безприйменниковий родовий слугує засобом експлікації керованого члена речення із суб'єктним значенням, про що йтиметься далі. У підляському комунікативному просторі варіант г|рош'і виконує роль маркера додатків в інших загальнозаперечних структурах, а також функціює як форма знахідного відмінка у висловленнях стверджувального різновиду, пор.: / в'іно|ват муi де|с'атн'ік ка|жу г|рош'і / не?ода|йе / (16, с. 414); і?вс'і к|лал'і г|рош'і // (16, с. 144); / то та|к'ійі г|рош'і там за|робйат / (16, с. 214). Субстантив г|рош'і слугує виражальним засобом керованих членів речення у стверджувальних реченнях говірок Волинського Полісся й Берестейщини. У цій позиції перебувають і варіанти г|роши, г|рошиі. Наприклад: / шоб ва|ди наб|ратие і |кедала г|рош'і ту|да / в?коа|лодґазґ // (15, с. 136); г|роши зароб|лґалие / (15, с. 234); // |батґко там наi|шов ку|ниецґі мие йі заб|йем / |матим г|рошиі // (15, с. 180); / г|рош'і пошчи|тайу i?роспи|шус? // (18, с. 168); / зби|рал?і г|рошиі (помах) / хо|д?іл?і (помах) |ето вже го|дов д|вацит? хо|д?іл?і (помах) ба|би зб'і|рал?і г|роши на?|церкву // (18, с. 32).

Зорієнтованість на семантику та прийменниково-відмінкові форми додатків дає змогу окреслити й інші своєрідні варіанти, що виявляють відхилення від літературних норм. Зокрема, у волинсько-поліських говірках натрапляємо на підпорядкований присудковому дієслову га|дати об'єкт оповіді у знахідному відмінку з прийменником в (в?|карти): то |велґмие во|на бу|ла та|ка шо в?|карти га|дала / во|на бо|гатайа / бо|гато з|нала всґо|го (15, с. 14). Натомість його літературний відповідник представлений грамемою місцевого зі службовим словом на: гадати на катах. Простежуємо також функціювання прийменника на як корелята про в межах кодифікованих форм, що перебувають в об'єктних відношеннях: / |виідумала на?|мене та|ке / дур|ницґу! / (15, с. 486). Функціювання прийменника на замість в відбувається в додатках, підпорядкованих безособовим предикатам: // йак с|тало гри|м'іти // у|дарило на?|ту ко|пицґу / то |дґівчину |виек'інуло |метруў пйатґ / іс?ко|пицґі / (15, с. 188). Стосунок до моделювання об'єктних відношень виявляє й фонетично модифікований службовий компонент зу, наприклад: / и?со|бака зу?м|нойу пу|шов / (нерозбірливо) // (15, с. 320). У комунікативному просторі підлящуків натрапляємо на керований член речення, що функціює в заперечних конструкціях і модельований відносним займенником ч'ім у місцевому відмінку та службовими одиницями, зокрема часткою ни й прийменником оп: / там ха|з'аiствовалиі |ал'е ни?оп?ч'ім ни?д|бали // (16, с. 74). Принагідно зазначимо, що в сучасній лексикографії окреслено прийменник об як застарілий варіант, використовуваний «для означення: а) предмета чиїх-небудь турбот, прохань, переживань і т. ін.; про; б) явища, події і т. ін., що є причиною якоїсь дії» [21, с. 796].

Додатки, які реалізують об'єктні відношення, перебувають у підпорядкуванні не тільки дієслів, а й предикативних прислівників: // коуро|вам |с?іна ж т|реба // (17, с. 40); / т|реба со|ломи на стри|ку (16, с. 314); / о! / то ко|л'іс' т|реба / (16, с. 342). У поданих конструкціях виділені мовні одиниці мають супровідну квантитативну семантику, що впливає на форму їхнього вираження (ідеться про родовий відмінок). В інших випадках керовані члени речення, які репрезентують об'єктні відношення, експліковані субстантивами в знахідному відмінку: т|реба ти |осґі (розвела руки) / шо на?ко|леса / о / (15, с. 204); До |П'інс?ка|йіздил куп|л'іит'і коу|му шчо т|реба / (17, с. 54); / а там т|реба ж іи л?он / бо із |л?ону ж'і|л'і / (17, с. 64). У берестейсько-пінських говірках натрапляємо на субстантивовані прикметники, що в знахідному відмінку множини корелюють не зі звичною для назв істот формою родового, а з називним відмінком: // а ото?|то вже (помах) // та|кийі ге / таки шо / моло|дийі т|реба / да / да / да?г|рамотни / да / (18, с. 242).

У досліджуваному матеріалі об'єктні компоненти, виражені прийменниковим знахідним відмінком, також залежать від прикметникових предикатів. Наприклад: / з|найете / йа не?мо|гу хо|дити (подивилася вниз на свої ноги) / йа на?|ноги бол?|найа (зморщилася) (15, с. 98). Як відомо, сполука хворий на унормована в українській мові, проте аналізований прикметник для реалізації свого змісту потребує уточнювального субстантива на позначення недуги (хворий на ковід, грип), а не частини тіла людини. З огляду на це літературним корелятом аналізованої структури є речення У мене болять ноги, де субстантив ноги хоч і має узагальнене значення об'єкта, проте виражений не притаманною йому грамемою називного. Прийменниково-відмінкове маркування додатка як засобу удокладнення змісту предикативного компаративного прикметника представлене у висловленні / |мож'е хто б|л*ишче там був ба|гач':е на?г|роши / (15, с. 158). В українській літературній мові такого конкретизатора не використовують, якщо йдеться про фінансові питання.

Від дієслів конкретної фізичної дії залежать додатки, які перебувають в об'єктних відношеннях і виражені безприйменниковим давальним відмінком. Їхнє маркування часто пов'язане з особовими займенниками, що виявляють фонетичну неоднорідність. Зокрема, у волинсько-поліських говірках домінує нині унормована форма ме|нґі: // йак впи|рот при|ходела хо|де |кумо по|можеш ме|нґі / по|лоти // (15, с. 212). У берестейсько-пінському ареалі натрапляємо на варіант мн?і: прийіж|?'айут |д?іти / пома|гайут мн?і / |але вже в?|мене го|да та|к'ійі (підняла голову) (18, с. 70). Продуктивність виявляє сполука прийменник для + субстантив у родовому відмінку, що корелює з проаналізованими формами давального, наприклад: / пома|гала йа і: м'іi брат / и поу ха|з?аiству (рух рукою) дл?а |бат?ка |матера (кивок головою) / (18, с. 94); / то?|йа / до?|тейі |т?от?і (руками праворуч) по|йіду с?ко|билк'ейу да / да помо|жу дл?а |йейі шо (18, с. 232).

Важливо звернути увагу на прийменниково-відмінкові сполуки з прийменником к, які моделюють одиниці з дихотомією субстанційних відношень. Ідеться про члени речення, що поєднують об'єктний і локативний зміст, доказом чого вважаємо їхнє підпорядкування дієсловам зі значенням просторового переміщення, з одного боку, та маркування субстантивами зі значенням особи за родинними стосунками, професією, родом діяльності - з іншого: / бол'|ниi с'е|час вас зв'е|з'ом вас к?вра|чу // (16, с. 402); / так с|разу при|йіхал?и ку|да? (рукою від себе) / к?о|ц:у к?|мат?ер?і / (18, с. 478). У реалізації такого самого функційного потенціалу, проте з указівкою не на кінцевий, а початковий пункт руху бере участь аналітична форма родового відмінка з прийменником уд / отд, засвідчена в підляських говірках: ?І без молодого їде в церкву?? / без моло|дого // а?моло|диi вже уд?|себе одйі|ж:айе на?ко|тору го|дину там вже |бат'ушка с|каже ви|нец' / ну то на?|туйу вже / о / (16, с. 252); / вже до?|церкви |йxхал'і / вун отд?се|бе |йKде / а?вже моло|дайа отд?се|бе |йKде // (16, с. 380).

Ужиті в комунікативному просторі діалектоносіїв прийменники часто зазнають фонетичної модифікації. Крім поданих попереду уд, отд, роль еквівалента від виконує службова одиниця вод: / ну во|во // пуг|нав в?коун|цґі / бо?ш вже там |буде де сха|ватисґа вод дош|чу // ко|пици |йесґа // (15, с. 188). До прийменників, що маркують керовані члени речення й водночас зазнали фонетичних змін, також належать пуд і спуд, літературні кореляти яких відповідно - під та з-під: / йо|го пуд?|рук'і схва|тил'і / на?под|вурок |вив'ел'і / (16, с. 410); / а|бо вже л'а|гайе с|пати/ шче от?|тойе ми ро|бил'і / име|на / на|пише х|лопц'у так / на?|карточк'і і?кла|де пуд?|подушку / і?|рано вже вста|йе і так вже вит'а|гайе спуд?|подушки |тийі им'е|на з|начит / ну йа|койе |вит'агне / ну так вже |буде му|жик нази|ватис' // (16, с. 248).

Звичною для діалектного мовлення, як і для літературної мови, є лівобічна позиція керованих членів речення, що перебувають з опорним словом у суб'єктних відношеннях. У говірковому матеріалі такі синтаксичні одиниці виявляють незначну фонетичну й морфологічну своєрідність. Серед домінантних слід назвати безприйменникову форму давального відмінка, часто представлену займенником мнґі, паралельно з яким у підляському мовленні натрапляємо на мн'E, наприклад: // зачи|нґусґа / мнґі |душно / ок|но очи|нґу / (15, с. 274); |кул?ко мн?і бу|ло л?іт? / д|вацит? п|йатого |года / (рух правою рукою) (18, с. 74); / то мн'і |добре з|нани луцк / (16, с. 262); / би|ло мн'E тог|ди шес|нанцит' |може с'ім|нанцит' рdк / (16, с. 348). Значно рідше діалектоносії використовують прийменниково-відмінковий еквівалент, модель якого - для + родовий відмінок іменника чи займенника: / і дл'а?мн'е зро|б'ілос'а л'еп|ш'еi / (16, с. 324). У суб'єктній сфері виявляємо також субстантиви в родовому відмінку з прийменником в, який іноді зазнає усічення, що слугує передумовою кваліфікації аналізованих додатків як членів речення, поєднаних з опорним дієсловом не опосередкованим, а безпосереднім зв'язком, наприклад: / ме|не |козочка би|ла / (18, с. 42). Досліджуючи автентичні фольклорні тексти західнополіських говірок, Ю. В. Грицевич помітив, що «досить послідовними (з перевагою в підляських говірках) виявились безприйменникові конструкції знахідного або давального відмінка, яким у літературній мові відповідають сполучення прийменник у (в) + родовий відмінок, на зразок, у мене болить зуб, у нього померла жінка» [13, с. 7]. Зазначену науковцем закономірність, хоч і не послідовно, виявляємо й у зв'язних текстах діалектоносіїв, пор.: / ко|лисґ ме|не |оч'і бо|лґіли / (с. Розничі, Маневицький р-н) (15, с. 334) і / в?|мене с|тали |оч'і бо|лґіти |силґно (15, с. 122); // а?та|ка |терниц'а / в?ме|не шче (сміється) йе |тайа|терниц'а // (16, с. 338); / у?мо|го |тата би|ло ш|тири бра|т|в // а?в?ме|не би|ла од|на сест|ра і?|тайа вмер|ла / (плаче) (16, с. 368).

Керовані члени речення, зреалізовані прийменниково-відмінковою формою родового й пов'язані суб'єктними відношеннями, можуть залежати від заперечних предикатів: / в?|мене не?бу|ло |бат'ка // (16, с. 74); а?в?ме|не?ш ма|шини не|майе і?ни|кого (скривилася) не|ма / (18, с. 98);/ в?нас не|ма |хати! (18, с. 116). Домінування в зазначені сфері аналізованих займенників пояснюємо специфікою досліджуваних текстів. У них оповідь іде від першої особи, котра часто ідентифікує себе як представника певної групи людей, близьких за територіальними чи мовленнєвими ознаками, віком та ін. Своєрідність прийменниково- займенникових форм вияскравлює відсутність у займенниках третьої особи епентетичного н-, притаманного внормованому корелятові: жилъ дґід і?|баба / не бу|ло в?йіх дґі|теi (15, с. 66).

Проаналізовані попереду структури, що реалізують стверджува- льний і заперечний модальний план, формують не єдиний варіант функційного вияву суб'єктних відношень. У говірковому зв'язному мовленні респонденти часто використовують заперечні висловлення з предикатом стану нема, що потребує додатка в родовому відмінку. З огляду на структурно-семантичні параметри такі речення «корелюють із двоскладними стверджувальними реченнями, предикат яких має значення існування, наявності (є, був, буде)» [22, с. 37]. Як засвідчує корпус фактичного матеріалу, у сфері суб'єктності перебувають займенники із заперечним значенням та іменники: |ал?е н?і|кого не|ма вже в?тем се|л?і / (18, с. 42); / о|так |часом зайіж|Uайем на?зеб|ран'е / зб'і|райемс'а / і?|кажем / же мо|йіх ко|л'еґув |жадного не|ма // (16, с. 430) - виділена безприйменникова сполука в сучасній українській літературній мові має відповідник із прийменником з: жодного з колег; / не|ма зв'і|рини од|ним с|ловом / (15, с. 492); / вже ста|риех лґу|деi не|ма з|найете / (18, с. 246); / се|ло в'е|л?ікойе на|роду не|ма // (18, с. 44). У зв'язному мовленні діалектоносіїв Берестейщини сферу суб'єктності заповнює іменник-демінутив в усіченим кінцевим губним (в?і|д?орко), а також субстантив без звичного кінцевого йотованого (|л'уд'і), наприклад: / |зара та|ких не|ма / в?і|д?орко (обвела круг) (18, с. 132); / то те|пер моло|дих |л'уд'і не|ма / (16, с. 442).

У говірковому зв'язному мовленні тенденційним є вживання лівобічного керованого компонента із супровідним кількісним значенням. Такі члени речення виражені грамемою родовою й частіше перебувають у препозиції щодо опорного предиката, рідше після нього, пор.: / аґл?у|деi бу|ло! (18, с. 90); / да чоў|ни т|киі здо|ров'іийі / да ту|ди л?у|деi набе|реца да i // (17, с. 54) і повм'і|рало / лґу|деi // (15, с. 18). Іноді аналізовані синтаксичні одиниці моделюють еліптичні конструкції, наприклад: / ма|шин тут / ни?проi|ти бу|ло! (засміявся) (18, с. 90).

Зв'язок безпосереднього та опосередкованого напівсильного керування притаманний одиницям з адресатним значенням. Прийнято вважати, що в сучасній українській літературній мові цю позицію заповнюють тільки назви істот, маркування яких пов'язане з домінантною в зазначеній позиції грамемою давального відмінка чи менш уживаними прийменниково-відмінковими формами родового й орудного [23, с. 195-202]. У досліджуваному корпусі фактичного матеріалу виявляємо зазначену закономірність (окрім виражених грамемою орудного субстантивів), проте з деякими формальними модифікаціями. На основі множинного іменника люди продемонструємо наявність флексій, зокрема й паралельних, приєднаних до основи іменників на м'який приголосний: 1) -ам, -ом, -ем у волинсько- поліських говірках: / там по?д|вацитґ |соти да|л*и |лґудґам зим|лґі / (15, с. 156); // п|роскури тва|ринам не?да|йутґ // |тилґко |лґудґом // (15, с. 286) - у цій частині тексту в адресатних синтаксичних відношеннях перебуває й іменник тва|ринам; о / йа ба|гато / та|ко ка|зала |лґудґем / ка|жу / йа бу|ла ма|лайа і йа ру|салк'і |бачила // (15, с. 296); 2) -ом та -ум у підляських говірках, наприклад: / с'і|д'ел'і в?само|ходах / кара|б'іни сто|йал'і і цу|к'ерк'і |тул'к'і |д'ет'ом?|л'уд'ом да|вал'і // (16, с. 116); а?|мама зос|талас'а вдо|войу / і |йак?то ко|л'іс' / йак то вже ти д|вори парцил'у|вал'і розда|вал'і |л'уд'ум / л'ікв'іду|вал'і ти д|вори / розда|вал'і / то |бат'ко м|г в|з'іт'і наi|л'іпшу |V'алку / |земл'у // (16, с. 46); // там |бат'ушка |мол'іц':а / и?то|ди на|уку рос|каже |л'уд'ум/ (16, с. 270); 3) -ам й -ум у берестейсько-пінських говірках: / йак в?ме|не ко|бил?ка бу|л?а / то?|йа во|зил?а |л?уд?ам в?стру|мент (рукою праворуч) / (18, с. 230); / ха|те с|тавл?айе / бу|диенк'і с|тавл?айе / вс?о / вс?ім / госу|дарству і?|л?уд?ум / (18, с. 112) - у поданому висловленні межі семантичного наповнення дещо розширює субстантив госу|дарству, що, як відомо, структурує групу назв неістот. Усі зазначені вияви відповідають заявленим науковцями формам (див., напр. [20, с. 87-101]). В адресатній сфері засвідчені також особові займенники як безприйменникові маркери, що беруть участь у моделюванні керованих членів речення. Наприклад, у волинсько-поліському ареалі виявляємо особовий займенник мені у варіантах ме|нґі / мнґі, наприклад: / во|на ме|нґі?i |адрес да|ла: свуi (15, с. 308); / а?воу|на вору|шиеласґа / вору|шиеласґа i?|сґіла / і |каже / мнґі / і?с|тала гово|риети / (15, с. 118). За спостереженнями Г. Л. Аркушина, «у берестейських говірках звичайне вживання форми мн'і, що не залежить від темпу мовлення» [20, с. 108]: / ше |даже мн?і о|дин з?ново|с?олок (указівним пальцем у той бік) рос|казував / шо в?йіх |даже не|мецк'іi офи|цер еґ|замен прин?і|мав (18, с. 66). На таку саму форму натрапляємо й у мовленні діалектоносіїв Підляшшя, поряд із якою функціює варіант мн'е: // а мн'і в?ш|кол'і да|л'і та|куйу |карту / шчо ни?|майут' п|рава в|з'ети / (16, с. 64); ни?|помн'у / там чи ку|п'іла мн'е сан|далк'і / |може?i ку|п'іла / вже неи?|помн'у так |добре // (16, с. 126); / паме|тайу |мама мн'е |вишиіла со|рочечку // (16, с. 338). В усній комунікації рівненських поліщуків засвідчений займенник ме|не, наприклад: Ме|не |Ман?а рос|казвала // (17, с. 155).

Мовленнєва реалізація адресата пов'язана з аналітичними формами. Зокрема, у волинсько-поліському ареалі зазначені семантичні відношення експлікує сполука прийменник на + субстантив у знахідному відмінку, якій в українській літературній мові відповідає безприйменниковий давальний. Зазначені кваліфікаційні ознаки притаманні керованим компонентам, що залежать від дієслівних предикатів з узагальненим значенням повідомлення, наприклад: а: / йа ка|ж'у на?|ту |бабу / ех! / то?ш?|то мие |будемо так |муч'итисґа / (15, с. 16); а?в'ін наґ|туго / шо при|возив чулу|в'ік |рґізати / ска|зав на?|ж'інку / ро|с:ердивсґа на?йі|йі і iди |сґодґнґі / iди |пок'і |муха за|кашлґайецґ:а (15, с. 50). Іноді значення джерела інформації реалізує прийменник черес з іменником у знахідному відмінку: / а?йа ко|лисґ|черес ста|рґіш'і |лґуде ка|зали // с|луха / |чула / шо го|воратґ / шо |заўйасґ то йе на пога|не / (15, с. 384). Опосередковане керування притаманне додаткам, які перебувають у підпорядкуванні дієслів мовлення й представлені формою родового відмінка разом із прийменником для. Вони конкурують із безприйменниковим вираженням, що можемо простежити навіть у межах однієї конструкції: / ти |йул'ійа ска|жи дл'а мико|лайа / пудож|д'іт'е на?дво|р'x / йа вам шос' ска|жу // (16, с. 128). Крім того, засвідчений у моделюванні адресатної семантики прийменник для разом з іменником чи займенником у родовому відмінку структурує додатки, які залежать від інших семантичних груп дієслів, наприклад: // та|ко г|райу длґа?тех ди|теi / сми|йуцґ:а / путан|цґуйутґ / о // (15, с. 154); // дл'а |сина зус|тавив там сву|йу |хату / де жи|в'ів // (16, с. 94). Іноді в спонтанному мовленні підлящуків зазначений службовий компонент реалізує адресатне значення разом із формою, що має омонімічну з називним відмінком флексію: ?Чи прибирали зі стола?] / а?то йак хто / |інш'і ка|зал'і / шо т|реба зос|тавити то дл'а |мертви |душ'і |буде / (16, с. 62).

Поширеними в західнополіському ареалі є безприйменникові одиниці як засоби важення інструментальних відношень. Вони корелюють із характерними для літературної мови аналітичними відповідниками, структурованими прийменниками в або на, наприклад: / х|лопни попри|ход'ат' / то?|карти г|райут' / то?шут|куйут' / (15, с. 100); / а?у|вечери х|лопц'і при|ход'ат // ми |кажем то те|пер?би не?|чепл'ал'іс'а би до дивчи|н'ат / бо |л'ізе / |або |карти г|райут / |або |тийі кудие|л'і / (16, с. 216); // х|лопци наi|мутґ му|зек'і / на?до|розґі потан|цґуйемо / ск|рипку пог|райе (показує, як скрипаль грає) тоi музи|кант / о // (15, с. 268). Не менше зацікавлення викликають форми з прийменником без, співвідносним із літературним через, наприклад: [Що колись готували їсти на весілля?] ко|л'іс'а зби|рал'і сир / су|шил'і i?кру|тил'і // |серики (робили) i?су|шил'і / а?|пуз'н'іi йо|го |йакос' стру|гал'і / і то на|мочувал'і / і моло... / ни мо|лол'і |туко?но вал|ком кру|тил'і / бо то ти|пер |можем без ма|шинку / (16, с. 182). Інструментальні відношення притаманні мовним одиницям з узагальненим значенням засобу пересування. Серед них простежуємо додатки, поєднані безпосереднім й опосередкованим підрядним зв'язком почасти навіть в одному висловленні: скр'ісґ во|зил*исґа та|к'іми|возиекамие / (15, с. 26); // а до |П'інс?ка да|леко |йіхати |кат'ером // по во|ди да |гарно |л?ітом / (17, с. 54); / ну?да?|йа вже |етак йак нау|чиласа |йіздити (помах) на?|тиi ко|билциі / (18, с. 232); і ми на?|возах прийіж|Uали / нас тут |возами при|возили / |возом / (16, с. 76). Своєрідний морфологічний вияв характерний для керованих членів речення, що реалізують локативні відношення. У цьому контексті варто розглянути аналітичні форми, структуровані прийменником без як корелятом літературного через та іменником у знахідному відмінку. Зазначена сполука позначає проміжний шлях руху впоперек щодо певної локації: / |навет і?муi му|жик рас с?тим переi|шов дес' |коло ши|рокейі х|войі / там н'і?п|литко би|ло / без бугх / і?шчос' там купо|вав мн'е і шче з?од|ним // (16, с. 130).

У досліджуваних текстах посиленню комунікативно-прагматичних інтенцій сприяє нанизування однорідних керованих членів речення, часто супроводжуваних службовими одиницями: // да бу|ц'оху / да |морку |л'удие |йіли // (17, с. 22); / роска|жу про |цґого / проу / про?|пана и?проу?миеш|чанов / проу?меш|чанов и?мужи|к'ів ко|роче гово|рґа // (15, с. 240). Якщо в літературній мові поєднані сурядним зв'язком додатки переважно залежать від одного опорного компонента, то у мовленні діалектоносіїв простежуємо дублювання дієслів, що динамізує оповідь, виконує кумулятивну й актуалізаційно-семантичну функції, а також реалізує інтенцію респондента якнайдокладніше інтерпретувати ситуацію, наприклад: // йа б|рала гри|бие прав|дивийе / рос... // б|рала мас'л'у|кие / б|рала кужа|к'е / (16, с. 24); / ку|тґу тоўк|ли с?пша|ницґі / ку|тґу ва|ри*ли на?|колґаду і?на?гор|данґ // ку|тґу ва|рил*и на?во|дґі / бес?|соли // (15, с. 284). У говірковому мовленні натрапляємо на повторення того самого керованого члена речення почасти навіть з опорним словом, що можна пояснити відтворенням у пам'яті образів та подій із минулого, які виникають під час розповіді: / низ коро|вайу то в?нас нази|вал'і пу|дошва / то |туйу пу|дошву то так |бут'то мулу|дим / мулу|дим // (16, с. 186); // шо |п'іде / все моло|ка (розвела руками) не|ма / все моло|ка (знов розвела руками) не|ма / (15, с. 248). Редупліковані компоненти як обірвані висловлення слугують засобом передавання різних модальних відтінків та увиразнення психоемоційного стану оповідача в момент мовлення: / пек|л'і в?су|боту коро|ваi / а?коро|ваi... (16, с. 250).

Висновки

Отже, синтаксичну своєрідність діалектного зв'язного мовлення жителів західнополіського ареалу вияскравлюють керовані члени речення, які попри наявність спільних із літературними відповідниками ознак, мають низку специфічних рис. Їхня спорідненість з унормованими одиницями полягає в однобічному підрядному зв'язку, вираженні об'єктних, суб'єктних, адресатних, інструментальних і локативних відношень та експлікації відмінковими й прийменниково- відмінковими формами. Акцент на місці аналізованих компонентів у структурі речення та розмежуванні безпосереднього та опосередко- ваного керування слугує передумовою вияву низки їхніх особливостей. У західнополіському говірковому синтаксисі керовані лінгвальні елементи часто перебувають у передприсудковій сфері, що сприяє їхньому комунікативному наголошенню. Зосередження уваги на морфологічних засобах додатків послугувало передумовою розмежу- вання зазначених науковцями форм і тих, що доповнюють окреслені в лінгвістичній літературі варіанти та виявляють відхилення від літературних норм, з-поміж яких трапляється й усічення кінцевих приголосних в іменниках. Зорієнтованість на ознаку анормативності / нормативності аналітично маркованих додатків дає змогу подати їхні пари, де перший компонент представлений у діалектному мовленні, а другий - літературний корелят. Серед них керовані члени речення, поєднані такими відношеннями: 1) об'єктними: а) в + знахідний відмінок - на + місцевий відмінок, б) на + знахідний відмінок - в + знахідний відмінок, в) на + знахідний відмінок - називний відмінок, г) для + родовий відмінок - безприйменниковий давальний; 2) адресатними: а) на + знахідний відмінок - безприйменниковий давальний, б) черес + знахідний відмінок - від + родовий відмінок; 3) інструментальними та локативниими: без + знахідний відмінок - через + знахідний відмінок. У говірковому матеріалі прийменники часто зазнають фонетичної модифікації порівняно з унормованим варіантом: уд, отд, вод - від; пуд - під, спуд - з-під, оп - про, зу - зі, почасти навіть відбувається усічення службових слів у (в), на. Окрім іменників, зв'язок керування часто реалізують займенники, насамперед особові, що зумовлено особливістю аналізованого матеріалу. Його специфіку віддзеркалює також наявність однорідних додатків і дублювання тих самих слів, які виконують кумулятивну й актуалізаційно-семантичну функції, передають різний модальний план оповіді та реалізують комунікативно-прагматичні інтенції.

Перспективою дослідження може послугувати опис атрибутивних синтаксичних одиниць у зв'язному мовленні діалектоносіїв Західного Полісся.

Література

1. Мойсієнко В. М. Фонетична система українських поліських говорів у XVI- XVII ст. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. 414 с.

2. Громик Ю. В. Рефлексація давніх голосних у поліській говірці с. Липне.

Молодий вчений. 2015. Вип. 2 (5). С. 74-77.

3. Громик Ю. В. Система консонантизму в поліській говірці с. Липне. Актуальні проблеми філології та перекладознавства: зб. наук. пр. Хмельницький, 2015. Вип. 8. С. 29-33.

4. Дружук І. М. Фонетична система говірок Волинського Полісся: дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філософії: 035 «Філологія». Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2023. 198 с.

5. Аркушин Г. Л. Іменний словотвір західнополіського говору: монографія. Луцьк: Ред.о-вид. відд. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. 763 с.

6. Аркушин Г. Л. Народна лексика Західного Полісся: монографія. Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2014. 236 с.

7. Громик Ю. В. «Наша байка зусьом начча»: поліська говірка с. Липне: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2023. 288 с.

8. Грицевич Ю. В. Діалектний компонент у фольклорних текстах із Західного Полісся: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2022. 192 с.

9. Громик Ю. В., Яворський А. Ю. Поліські діалекти в сучасній художній літературі: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2022. 304 с.

10. Аркушин Г. Л. Відбиття синтаксичних особливостей говірок у діалектних словниках. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. праць. 2016. Вип. 21. С. 7-10.

11. Аркушин Г. Л. Українські говірки Підляшшя: сучасне усне мовлення. Луцьк: ФОП Іванюк В. П., 2022. 196 с.

12. Вовченко Г. Синтаксис народного мовлення в діалектному словнику: краєзнавчий аспект. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. праць. 2018. Вип. 23. С. 400-403.

13. Грицевич Ю. В. Синтаксичні особливості західнополіських говірок (на матеріалі фольклорних текстів). Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2022. Т. 33. Вип. 4. Ч. 1. С. 6-11.

14. Литвинова Н. Б. Синтаксис діалектного висловлення в контексті взаємовпливу народного та літературного мовлення. Лінгвістика. 2012. № 3(1). С. 88-95. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ling_2012_3%281%29 12.

15. Аркушин Г. Голоси з Волинського Полісся (Тексти). Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. 542 с. + 2 електрон. опт. диски (DVD).

16. Аркушин Г. Голоси з Підляшшя: тексти. Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. 534 с.

17. Кірілкова Н. В., Поліщук Н. М. Рівненське Полісся: зразки мовлення, тексти: навч. посіб. Луцьк: Вежа-Друк, 2017. 340 с.

18. Аркушин Г. Голоси з Берестейщини (Тексти). Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2012. 536 с.

19. Зінчук Р. С. Словозміна іменників у західнополіських говірках: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.10 «Українська мова». Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. 20 с.

20. Аркушин Г. Л. Західнополіська діалектологія: навч. посіб. Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2012. 257 с. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/ 2835/1/West_dialect.pdf.

21. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ, Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с. URL: https://archive.org/details/velykyislovnyk/page/1204/mode/2up.

22. Костусяк Н. М. Семантико-синтаксична парадигма відмінкової грамеми

«суб'єкт». Лінгвістичні студії. 2012. Вип. 25. С. 35-39.

23. Межов О. Г. Типологія мінімальних семантико-синтаксичних одиниць: монографія. Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. 464 с.

References

1. Moisiienko, V. M. (2006). Fonetychna systema ukrainskykh poliskykh hovoriv u XVI-XVII st. [The Phonological System of Ukrainian Polissian Dialects in the 16th-17th Centuries]. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU im. I. Franka [in Ukrainian].

2. Hromyk, Yu. V. (2015). Refleksatsiia davnikh holosnykh u poliskii hovirtsi s. Lypne [Reflexivity Ancient Vowels in the Polissyan Patois of Village Lypno]. Molodyi vchenyi, 2(5), 74-77 [in Ukrainian].

3. Hromyk, Yu. V. (2015). Systema konsonantyzmu v poliskii hovirtsi s. Lypne [System of Consonants in the Polissyan Patois of the Village Lypne]. Aktualni problemy filolohii ta perekladoznavstva: zb. nauk. pr. Khmelnytskyi, 8, 29-33 [in Ukrainian].

4. Druzhuk, I. M. (2023). Fonetychna systema hovirok Volynskoho Polissia [Phonetic dialect system of Volyn Polissia]. Doctor's thesis. Lutsk: VNU im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

5. Arkushyn, H. L. (2004). Imennyi slovotvir zakhidnopoliskoho hovoru: monohrafiia [Derivational Morphology of the Western Polissian Dialect: A Monograph]. Lutsk: Red.o-vyd. vidd. «Vezha» Volyn. derzh. un-tu im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

6. Arkushyn, H. L. (2014). Narodna leksyka Zakhidnoho Polissia: monohrafiia [Folk Lexicon of Western Polissia: A Monograph]. Lutsk: Skhidnoievrop. nats. un-t im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

7. Hromyk, Yu. V. (2023). «Nasha baika zusom nachcha»: poliska hovirka

s. Lypne: monohrafiia [«Nasha baika zusom nachcha»: the Polissian Dialect of the Village Lipne: A Monograph]. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

8. Hrytsevych, Yu. V. (2022). Dialektnyi komponent u folklornykh tekstakh iz Zakhidnoho Polissia: monohrafiia [Dialect Component in Folklore Texts from Western Polissia: A Monograph]. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

9. Hromyk, Yu. V., Yavorskyi, A. Yu. (2022). Poliski dialekty v suchasnii khudozhnii literaturi: monohrafiia [Polissian Dialects in Contemporary Fiction Literature: A Monograph]. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

10. Arkushyn, H. L. (2016). Vidbyttia syntaksychnykh osoblyvostei hovirok u dialektnykh slovnykakh [Reflection of Syntactic Features of Manners of Speaking in Dialectal Dictionaries]. Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva: zb. nauk. prats, 21, 7-10 [in Ukrainian].

11. Arkushyn, H. L. (2022). Ukrainski hovirky Pidliashshia: suchasne usne movlennia [Ukrainian Dialects of Podlaskie: Contemporary Oral Discourse]. Lutsk: FOP Ivaniuk V. P.

12. Vovchenko, H. (2018). Syntaksys narodnoho movlennia v dialektnomu slovnyku: kraieznavchyi aspekt [Syntax of folk speech in the dialectal dictionary: regional ethnography aspect]. Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva: zb. nauk. prats, 23, 400-403 [in Ukrainian].

13. Hrytsevych, Yu. V. (2022). Syntaksychni osoblyvosti zakhidnopoliskykh hovirok (na materiali folklornykh tekstiv) [Syntactic Features of Western Polissian Subdialects (Case Study of the Folklore Texts Material)]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Filolohiia. Zhurnalistyka, 33 (4), 1, 6-11 [in Ukrainian].

14. Lytvynova, N. B. (2012). Syntaksys dialektnoho vyslovlennia v konteksti vzaiemovplyvu narodnoho ta literaturnoho movlennia [Syntax of Dialectal Utterance in the Context of Coinfluence of Folk and Literary Speech]. Linhvistyka, 3(1), 88-95. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ling_2012_3%281%29 12 [in Ukrainian].

15. Arkushyn, H. (2010). Holosy z Volynskoho Polissia (Teksty) [Voices from Volyn Polissia (Texts)]. Lutsk: VNU im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

16. Arkushyn, H. (2007). Holosy z Pidliashshia: teksty [Voices from Podlachia: Texts]. Lutsk: RVV «Vezha» Volyn. derzh. un-tu im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

17. Kirilkova, N. V., Polishchuk, N. M. (2017). Rivnenske Polissia: zrazky movlennia, teksty: navch. posib. [Rivne Polissia: Speech Samples, Texts]. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

18. Arkushyn, H. (2012). Holosy z Beresteishchyny (Teksty) [Voices from Beresteishchyna (Texts)]. Lutsk: VNU im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

19. Zinchuk, R. S. (2010). Slovozmina imennykiv u zakhidnopoliskykh hovirkakh [Noun Inflection in Western Polissian Dialects]. Extended abstract of candidate's thesis. Lutsk: VNU im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

20. Arkushyn, H. L. (2012). Zakhidnopoliska dialektolohiia: navch. posib [Western Polissian Dialectology]. Lutsk: VNU im. Lesi Ukrainky. Retrieved from https://evnuir. vnu.edu.ua/bitstream/123456789/2835/1/West_dialect.pdf [in Ukrainian].

21. Busel, V. T. (Eds.). (2005). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy (z dod. i dopov.) [Great Explanatory Dictionary of Modern Ukrainian Language]. Kyiv, Irpin: VTF «Perun» Retrieved from https://archive.org/details/velykyislovnyk/ page/1204/mode/2up [in Ukrainian].

22. Kostusiak, N. M. (2012). Semantyko-syntaksychna paradyhma vidminkovoi hramemy «subiekt» [Semantic-Syntactic Paradigm of the Case Grameme “Subject”]. Linhvistychni studii,25, 35-39 [in Ukrainian].

23. Mezhov, O. H. (2012). Typolohiia minimalnykh semantyko-syntaksychnykh odynyts: monohrafiia [Typology of Minimal Semantic-Syntactic Units]. Lutsk: Volyn. nats. un-t im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru