Репрезентація підконцепту Мати Божа в сучасних середньонаддніпрянських та гуцульських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Репрезентація підконцепту Мати Божа в сучасних середньонаддніпрянських та гуцульських говірках

В.Р. Дячук, аспірантка відділу діалектології Інститут української мови НАН України м. Київ



Анотація

У статті проаналізовано підконцепт Мати Божа в середньонаддніпрянських та гуцульських говірках. Установлено, що концептуалізація обраної когнітивно'і одиниці в мовленні представників середньонаддніпрянського та гуцульського діалектів грунтується на семи спільних ознаках. Особливу увагу звернено на способи вербалізації під- концепту Мати Божа, унаслідок чого встановлено, що ця когнітивна одиниця в середньонаддніпрянських та гуцульських говірках об'єктивована за допомогою лексичних та синтаксичних мовних засобів. Зазначено, що полівербальність представлення під- концепту в гуцульському діалекті та зближення сакральних уявлень про землю з образом Богоматері свідчать про більш важливе місце цієї когнітивної одиниці в концептуальній картині світу горян. підконцепт мовлення гуцульський

Ключові слова: підконцепт, Мати Божа, мовна картина світу, середньонаддніпрянські говірки, гуцульські говірки.



Vira Diachuk, Postgraduate student in the Department of Dialectology

Institute of the Ukrainian Language

of the National Academy of Sciences of Ukraine

Kyiv REPRESENTATION OF THE SUBCONCEPT MOTHER OF GOD IN MODERN MIDDLE-UPPER-DNIEPER AND HUTSUL DIALECTS

It has been acknowledged that mental formations like concepts and subconcepts occupy an important place in national worldview system, because they represent the community value attitude to the cultural phenomenon. Verbalization of the lower-level cognitive structures testifies their place in linguistic worldview and represent culturally determined knowledge about them.

The purpose of this study is to find out the common semantic features in conceptualization of Mother of God image and describe the peculiarities of its verbalization in speech of modern Middle-upper-Dnieper and Hutsul speakers. To achieve the objectives we used a comparative method which is suitable for identifying peculiarities of subconcept verbalization in the Middle-upper-Dnieper and Hutsul dialects.

The results of this study show that the subconcept MOTHER OF GOD is objectified in seven common cognitive features in researched linguistic areas: "Mary is a woman born Jesus Christ"; "Mother of God is a holy mother"; "Our Lady is a protector"; "Mother of God helps people"; "Virgin Mary helps girls to get married"; "Mother of God is respected"; "Our Lady is an earthly woman". Results also reveal that the semantic features of analyzed cognitive item are concentrated around maternal, intercessory and glorifier aspects. Moreover, our research specifies two types of subconcepts verbalization in the Middle-upper-Dnieper and Hutsul dialects. They are lexical and syntactic.

This study emphasizes more important place of the subconcept MOTHER OF GOD in the Hutsul conceptual worldview. It is proved by larger number of language representatives found in the Hutsul dialects and rapprochement of sacred understanding about earth and Mother of God.

Keywords: subconcept, Mother of God, linguistic worldview, the Middle-upper-Dnieper dialects, the Hutsul dialects.



У контексті аналізу національного світосприйняття ментальні утворення (концепти, підконцепти) посідають важливе місце, оскільки репрезентують ціннісне ставлення мовної спільноти до культурних феноменів. Способи вербалізації когнітивних структур нижчого рівня, з одного боку, засвідчують їхнє місце в мовній картині світу, з іншого, - відображають культурно та історично зумовлені уявлення про них. Тому дослідження таких структур досі є актуальним і важливим завданням мовознавців.

Підконцепт Мати Божа - похідна одиниця, утворена внаслідок метафоризації центрального значення концепту-донора мати (Саїк, 2012, с. 482). Змістове наповнення аналізованої ментальної структури ґрунтується на поєднанні профанного (сімейно-обрядового) та божественного первнів. З одного боку, ця когнітивна одиниця - вищий прояв архетипу мати, духовне втілення земної жінки, а з іншого, - система сакральних (стійких культурних) уявлень про жінку, яка стала матір'ю втіленого Бога-Сина Зазначимо, що на сутність образу Діви Марії в українському мовно-культурному просторі вплинуло два чинники. Перший стосується поєднання візантійських традицій звеличування християнських святих із укоріненими реліктами язичницьких вірувань слов'ян, які вшановували Берегиню-Матір (головну богиню життя, добра, захисницю людини від зла, хвороб, покровительку врожаїв, первісну праматір) (Знаки, с. 69; Воропай, 1993, с. 148). Другий чинник спричинений переосмиленням образу земної матері, зокрема її материнського первня..

Аналізові образу Матері Ісуса Христа було присвячено чимало літературознавчих праць. І.Ф. Кметь уперше простежила специфіку обра- зотворення Богородиці в українському фольклорі в контексті фольклор- но-апокрифних зв'язків. З'ясувавши семантику образу Божої Матері в українській народній культурі, вона визначила три аспекти, на яких він ґрунтується: богообраність, материнське покликання й заступництво (Кметь, 2009). Г.В. Коваль схарактеризувала образ Матері Ісуса Христа як один із ключових християнських фемінообразів в українському фольклорі (Коваль, 2021). В.А. Гончарук, описавши образ Богородиці в поетичній спадщині Т.Г. Шевченка, установила, що він постав на ґрунті архаїчного культу матері-землі й пов'язаний з образом знедоленої української жінки-матері (Гончарук, 2014; Гончарук, 2017).

Серед мовознавчих досліджень наявні різноаспектні праці, зокрема про номінацію Богородиці в неканонічних писемних пам'ятках XVII ст. (Зелінська, 2009), у поетичному дискурсі Т.Г. Шевченка (Степаненко, 2020).

Особливої уваги надано образові Матері Божої в контексті когні- тивних студій: схарактеризовано як сегмент структурної периферії номінативно-смислового поля концепту-донора мати (Саїк, 2012), як один із типів його смислових репрезентацій (Саїк, 2020); на матеріалі різних видів текстів, зокрема церковнослов'янських, діалектних, поетичних, проаналізовано способи вербалізації концепту в російськомовному просторі (Староселец, 2014), визначено його місце в іспанській лінгвокуль- турі (Лаврентьева, 2016).

Особливості образу Богородиці на тлі стереотипних національних уявлень проаналізовано в польській народній традиції, установлено спільні та відмінні засоби мовного представлення концепту Мати Божа в польській та українській мовних картинах світу (Бартмінський, 2004; Сукаленко, 2022), проте цю ментальну одиницю не вивчено в українському діалектному континуумі.

Мета дослідження - з'ясувати тотожні смислові ознаки концепту- алізації образу Богородиці, визначити варіанти його вербального представлення в територіально віддалених сучасних українських діалектах - середньонаддніпрянському та гуцульському.

Джерелами дослідження слугували діалектні та етнографічні матеріали із середньонаддніпрянського та гуцульського ареалів, власні польові записи 2020--2022 рр., які охоплюють говірки Правобережної Черкащини та південно-західної частини Івано-Франківської области. У роботі використано зіставний метод для виявлення особливостей вербалізації концепту в середньонаддніпрянських та гуцульських говірках.

Мати Божа - одна із центральних і найбільш шанованих постатей у християнстві. Народжена земними батьками, що належали дому Давида, із коліна Юди, вона була обрана Богом для появи у світ Його Сина - Ісуса Христа.

За нашими спостереженнями, образ Божої Матері в картині світу носіїв середньонаддніпрянських та гуцульських говірок зазнав переосмислення, унаслідок чого в досліджуваних мовно-культурних ареалах сформувалося його своєрідне відображення. Зміст механізму мовної концептуалізації цього образу передбачає за допомогою вербальних засобів виявити збережені у свідомості діалектоносіїв релевантні характеристики, що формують його сутність.

У картині світу представників середньонаддніпрянського та гуцульського ареалів Божу Матір передусім представлено як жінку, що народила Ісуса Христа. Із-поміж інших земних жінок, які народжували (народжують) дітей, Марія вирізняється тим, що обрана Богом для приходу в цей світ Його Сина. Концептуальна ознака `Марія - жінка, яка народила Ісуса Христа' в мовленні носіїв середньонаддніпрянських та гуцульських говірок вербалізована такими спільними мовними засобами:

• складною номінацією Богородиця: 'Мат 'інка 'Божа / Богородиц'а / спа'си нас (Блк); Богородиц'а на 'нибі / йі'йі ми так нази'вайимо / (Стп);

• присвійно-відносними конструкціями, у яких прикметник утворений від імені першої особи Святої Трійці - Бога Отця (Мати Божа, Матір Божа, Матка Божа): це Мат'ір Божа / во'на наробила І'суса Хрис'та (Срд); Шатер''Божа / так йі'йі нази'вайут' / до нейі Мол'ац'а / (Трш); наї'б-іл'ша / у поша'н'іуку йак 'кажут гу'цули / у поша'н'іуку наї'б-іл'ше Шат'ір Божа / (Крв); Шатір Божа називали периважно (Стп); йа Шатку Божу св'іла / вид'іла / так / І'суса Хрис'та 'тоже вид'іла у сн 'і / 'тобто Прес'ва'ту Тройіц 'у // (Крв).

У середньонаддніпрянських говірках цю ознаку експліковано присвійною синтагмою мати Ісуса Христа: 'Д)іва Ма'рЧйа / 'мати І'суса Хрис'та/ йі'йі'дуже ша'нуйут' / (В'яз). У гуцульському мовному субкон- тинуумі зазначений когнітивний смисл актуалізовано за допомогою:

• присвійно-відносних словосполук з демінутивним складником (Матінка Божа, Матінка Христова): ви покло'н'айітес' І'сусу Хрис'ту / 'МатЧнцЧ 'БожЧї а не обра'зам (Крв); 'МатЧнко Божа / 'МатЧнко Хрис'това / допомо'жи ми'нЧ (Крв);

• присвійної полікомпонентної структури Мати Христа Бога нашого: Пресв-а'та ''Д'іво ¹Мати Христа ¹Бога ¹нашого / прине'си мо'литву мо'йу 'СиновЧ тво'йему / Богу 'нашому /шчоб спас Через ¹тебе 'душу 'мойу / (Ксм);

• описової складеної номінації Пресвята Богородиця: йа шчоранку мо'л'ус'а до Пресв'а\тойі Богородиц'і (Крв);

• демінутивної форми композита Богородиця (Богородичка): У нас йе о'бЧ с'в-ато / чотир'нац'атого Жоутн'а / Покрови 'МатЧнки 'Божойі / то тодЧ в:а'жалос' а шо 'МатЧр Божа Покрова / чотир'нац'атого Жоутн'а це с'вато ви'лике/а так то 'т'іки Мати Божа/'Мат'ір Божа/ Богородичка (Крв).

Сакральна основа образу Богородиці корелює з феноменом непорочного зачаття, а тому в мовомисленні говірконосіїв Мати Божа представлена жінкою, яка народила дитину, не порушивши своєї незайма- ности. Концептуальний смисл `Богомати - свята мати' експліковано в досліджуваних говіркових просторах такими засобами:

• двокомпонентною номінацією Діва Марія з апозитивним зв'язком між її складниками: ''баба мо'йа вс'у жизн'ходила до 'церкви /мо'лилас'а Д'ев'і Мар'ійі/ Т'сусу Хрис'ту // во'на нас'т 'іл 'киі бу'ла 'в-еруйушча (Срд); Йа у 'хор'і т'риц'ат' 'рокЧу спЧ'вала цир'коуному / то там са'мЧ Д'ів'і Мар'ійі пЧс'н'і спЧц'і'ал'н'і// (Ксм);

* описовими словосполуками з прикметниками чиста, свята у формі найвищого ступеня ознаки, що об'єктивують уявлення про абсолютну непорочність Богородиці (Пресвята Богородиця, Пресвята Діва, Пречиста Діва): Пресв'а^та Богородиц'а 'чуйе нас / сво'йіх дЧ'тей / (В'яз); Пресв'а^та ¹Д'іво 'Мати Хрис'та 'Бога 'нашого / прине'си мо'литву мо'йу 'СиновЧ тво'йему / 'Богу 'нашому / шчоб спас 'через 'тебе 'душу 'мойу / (Ксм); ої до нас / 'Боже^и / до нас / у нас / тЙпер га'разд // ан'гели 'воду 'носі / Пречисту ¹Діву п'росі: Пречиста Діво / 'Мати / хо'ди до нас до 'хати / ходи до нас до 'хати ві'сіл'и зачи'нати // (Лесюк, с. 306); До Благов'іш'йн'а Присвйи^тоійі Богородиц'і ми ни 'сЧйімо нЧ'чого / зим'л'а спит' (Ксм).

У гуцульському мовному ареалі цю смислову реалізацію підконцепту актуалізовано також трикомпонентною присвійно-відносною конструкцією з описовим складником (Свята Мати Божа): СвДта Мати ¹Божа наро'дила 'Сина 'Божого дл'а нас / л'у'деї г'рЧшних // Бог пос'лав Його до нас по сво'йії ви'ликЧї 'милос'тЧ (Стп).

Зазначимо, що етнографічні джерела Гуцульщини засвідчують факт розмежування Богородиці і Пречистої Діви, яке в картині світу сучасних горян не збереглося. За спостереженнями В.О. Шухевича, "Богородиця <...> Пречиста Дїва, се у Гуцулів дві відрубні особи <...>" (Шух І, с. 42). У записаній дослідником легенді репрезентовано Богоматір як жінку, що не мала дитини, господиню, у якої прислуговувала Пречиста Діва - мати Сина Божого: Богородица, Архангел Михаїл, Йосиф та Пречиста

Дїва жили собі разом у купі. Богородица то инше а Пречиста то инше; Богородица не мала дитини, а Пречиста мала Христа. Пречиста Діва була у них за служницю. Одного разу пішла она до кирницї воду брати. Там дух сьвйитнй зробив хрест восковий на водї. Пречиста Дїва подивила сї, уздріла хрест, тай побояла ся его; бо то ще до того часу не було хреста; вона вернула без води. - Пик прийшла д'хатї, не принесла води питають єі ґазди: Чому-с не принесла води? - А вона каже: Я бою сї, там в щос розпилене - розложене! - Иди, внеси зараз! - Пречиста пішла, зачерла води, вода шткнула, левкнула - розсипала ся, хрест віскочив з водов і упав їй за пазуху. - Она не знала, де він подів си. Она засмутила сї, пішла до церкви та молить ся чогос засмучена. Приходить до неї ангел, питав: Чого ти смутна? - Чо я маю бути весела? - Може ти того смутна, шо ти меш мати дитину? - Пречиста Дїва дуже сї завстидала тай ще гірше сї засмутила і сказала: Відки я можу мати дитину, коли я не маю нї свого мужа, нї чужого не требую?! - Ангел каже: Меш мати з духа сьвйитого! - Пречиста помолила сї шо помолила і пішла до дому нї то засмучена нї весела! Нїчо нікому не каже, а йик льигла спати, приходит до неї у ночи дух сьвйитий і дихнув їй під праве плече; хрест попав у ню і в ній ожив, счинила сї дитина! Йик дитина уродила си, встидала си Пречиста перед Богородицев тай своїми ґаздами, шо она має дитину. Она ховала єі перед ґаздами тай жидами. Она поклала дитину у місце, де кінь їв сїно; як кінь переїв сїно, шукав у споду, форкав; Пречиста ввьила Ісуса, а Ісус сказав до коня: Абис сї тогди наїв, як вода горі верне! - Від того часу кінь ніколи не може наїсти ся. <...> (Шух IV, с. 224--225).

Мовомислення носіїв середньонадцніпрянських та гуцульських говірок відображає також обереговий аспект образу Матері Божої. Уявлення про Богородицю як про святу з омофором, що символізує захист та покровительство сконденсовано в когнітивній характеристиці `Мати Божа - заступниця', яку ословлено в уривках, що констатують факт оберегу Богоматері: мол'ац'а Богу / сваФим / Матир'і Божій // вови помавайут'/ захишЧайут' / в-ід вв'ак-іх бедств-ій // йа ¹ко-ожний ранок / ни буёо тавого фанку шоб ни помблилас'а за д'ітей / ввук-ів //у ^мене йе мблитва од'ел'но до Матир'і Божойі / Пуса Хрис'та // (Трш); Батьки Дус'іли мовитис'а з д'іточвами на кДл 'інах / о-от / і примчали / шо це Мат 'інка Божа тибе захибтит' / тибе обе^ире'же йаФшо ти будеш свушнойу / або ти будеш бат'к-іу шанувати/л 'уде'шанувати/так буёо заведено (Крв); в-ірили / шо Матка Божа захишвайе // (Крв); Богородиц'а захишвала хто йі провиу ¹дуже / хто в-іриу у н'у / хто в-іриу // (Ксм).

У середньонаддніпрянських говірках цей концептуальний смисл вербалізовано також словосполученнями (покривати покровом, покривати омофором, покривалом накривати, омофором накривати, накривати земельку), у яких дієслово передає сему `ховати': вова (Матінка Божа - В. Д.) покривайе йак би покровом от веч'іст'і / омо\фором свойім / вова покрФвайе // йак!шо ви будете з вейу / мовиц'а хова би одву мовитвочку / хто живе і вуствуйе йі!йі / і мовифа йій / вова / йак омофором накридайе / МатЧнка Божа / вода Цросит' деред СпадЧт' л'ем шоб помогали Цій л'удинЧ і вс'о-таКЧ Цій Худин' пома^гайі (Тшл); Божа Мати покридалом накридайе ¹нашу Земл'у // вода без млад'енца / \але в дейі таке покридало / таке йак поло^т'енце таке / вода накридайе зе\меХку от вСакойі ¹нечист'і / покридайе вода / Мат' інка Божа / (Блк).

На противагу середньонадцніпрянським говіркам у гуцульських зазначену концептуальну характеристику реалізовано:

• однослівними похідними з коренем *kryti (Покрова, Покровителька): У нас йе соб-і с'в-ато / чотирдац'атого Жоутн'а / Покрови Мат'інки Божойі / то тод'і віаЖалос'а шо Мат'ір Божа Покрова / чотирдац'атого \жоутн'а це сдато видике (Крв); До Покрови моЧиус'а дожни' особисто (Ксм); Мати Божа / нокродител'ка людеї / в 'іїс'ка

\нашого (Крв);

• вигуками-апеляціями, які говірконосії скеровують до Матері Божої, прохаючи про опіку чи в стані захоплення, здивування, переляку: а / крий Мати Дож'а / баба / кажут / диктала була на колу / (Стп); Мамо Хрестова! (Крв).

У середньонаддніпрянських та гуцульських говірках збереглися уявлення про милосердя Діви Марії, яка проймається життєвими турботами мирян, що присвятили своє життя Богу. Смисловий елемент `Мати Божа - свята, яка допомагає людям' у мовленні респондентів досліджуваних ареалів ілюструють:

• прохальні та подячні молитви: йа придала до ЦШейі ікони і ка\жу / Мат'інка Дожа / спади мид'і моко дина / в-ін пйе / в-ін пропадайе і йа н'іч-о ни Дожу зробит' (Блк); Мат'інко Дожа / помо^жи нам (Стп); Мат'інко Дожа/МатЧнко Хрис\това/допомогимикЧ (Крв); Мат'інко Дожа / помо^жи ці ди\тин'і аби розум ¹мала / (Стп); д' акуйу Тобі Тос- поди / Мат'інко Христова / Чсусе Христе / \Сину \Божи' за то шо йа / переночувала дЧч-ку / шо п-ідДалас'а / шо \можу \жити далЧ / шо \можу праЦу\вати / (Крв); Пресв-дта Д'іво Мати Христа \Дога ¹нашого / прине\си моЧитву моду \Синов-і тводему / \Богу кашому / шчоб спас Через \тебе \душу \мойу / тводу \милЧст' приб-ікайу / Богородице Діво моЧитву \мойу у час журби ни в-ідкин' \але з біди дизволи в імйа ОтЦа і \Сина // (Ксм); о Матко Дожа помо^жи / Матко Дожа помо\жи // (Явр);

• уривки про допомогу Богоматері: йа зкайу шо \Мат 'інка \Божа йе на сдіт 'і/ вода ¹дуже помакайе/ вода так помакайе нам уд'ім/ вода так пдаче/ вода просит'¹перед Спад'іт'ел'ем помокши / бо ми вс 'і в гр 'іХах / ба\гато л 'удей в гр 'іХах і не пон 'і\майут ' (Блк); у т 'а>жолу вс 'ігда мидуту / ми обрашдайім'са до Мат'інкі Дожойі / (Блк); вс'ігда дада моЧиц'а і Мат'інка Дожа н'іколи ни оставит'/ н'іколи (Тшл); Матінка Дожа нас \чуйі / до дейі ми долимос'а (Стп); Догородиц'а захишдала хто йі про\сиу \дуже / хто в-іриу у н'у / хто в-іриу // хто в-іриу у Догородиц'у / так / \сов-існо / Чесно / і уна йо\му допома\гала (Ксм); Догородиц'а зв-іл'д'айе \душ-і г\р'ішн'і / хто Цросит' йіді / та \мол'уц'а (Крв); таї по с'окодн'е Дол'іц'е / ¹Матка ¹Божа / 1'сус Хрис'тос / уд'і св-і^т'і шо над ками йе (Крв); хто ¹в-іриу у н'у / хто ¹в-іриу // хто ¹в-іриу у Богородиц'у / так / ¹сов-існо / ¹чесно / і уна йоМу допомагала (Кем).

У концептуальній картині евіту гуцулів віру в допомогу Богородиці передано побажальною формулою: Даі Мат'інко Бож'а здо'роуйа і 0 'ест 'е за ¹вашу добро^ту (Крв).

За В.О. Шухевичем, горяни вірили в те, що Богородиця не залишає евоїх "земних дітей" піеля їхньої емерті, оекільки вона рятує душі померлих, перевозячи їх до Бога через море: "По церковнім обрядї отворя- ють віко деревища, щоби трембітанник затрембітав близько над головою мерця, почім забивають віко і спускають деревище у яму, куда рідня кидає гроші і три рази по грудцї землї. Гроші на те, щоби мерлець мав за що перевезти ся на тот сьвіт, за море, бо дорога до Бога устелена глогом, вона іде через море, через яке перевозить Матка Божа еїтию, плетеною з повісма, яким убирають люде на Різдво хрест, як ходять колядники" (Шух III, с. 252-253; ГСЛ, с. 387).

Проте зв'язок Богоматері з водною етихією детермінував появу відповідних припиеів та заборон для збереження життя. Скажімо, не дозволяли згадувати Діву Марію біля водоймищ, оекільки вважали, що вона чатує на втоплеників: "на дарабах і взагалі при воді не вільно згадувати Богородицу, бо вона важить на потопельників (чекає на них), ее її душі, тому загонить вона умисне дарабу у таке місце, де чоловік легко може утопитися! <...>" (Шух I, с. 42); "пускаючи ся долів водою говорять оба молитви в голос, в часї яких, як і взагалї на водї не вільно Матку Божу згадати, бо вона важит на чоловіка, аби з него був потопельник, бо то її душі; найбільше треба згадувати св. Николая, бо він помагає при водї найбільше" (Шух II, с. 181-182; ГСЛ, с. 220).

У вееільних обрядах Богоматір поетає покровителькою кохання та шлюбу. Звертання незаміжніх дівчат у молитвах до Діви Марії відображає уявлення про її еприяння в пошуках щаеливої долі. Концептуальну характериетику `Мати Божа - евята, яка допомагає дівчатам вийти заміж' у еередньонаддніпрянеькому та гуцульеькому мовних еубконтину- умах об'єктивовано:

* одноелівними похідними з коренем *kryti У контексті весільної обрядовости свято Покрови корелювало з весільно-еротичною символікою слова покривати (пор. покривання `коїтус', покривання голови молодої - весільна обрядодія), а тому в народному світогляді асоціювалося зі святом дівочої долі (СД 4, с. 128). (Покрова, Покрівонька, Покровенька): д'івката на Покрову ранніше моЛилис'а / Покровен'ко / Пок\ровен'ко / накрий мек'і гоЛовон'ку / хот' ганк-іркойу аби не бут' д'івкойу//(Трш); а о^це буЛо на Покрову така буЛ ¦а криказка д'ів'чача// \дуже о^це рад'і буЛ-и / до ¹кого до д'івкат старости ходили // а друга ж така чимс'вока ни ваЛ 'урна/й старости ни ¹дуже йдут ' //це ж букайе/ л'удина вк'ака вдайец'а // ну вока / дождали \цейі Покрови / вока й каже / "Покрово / Покр'івон'ко / та накрий же мд'йу гоЛ'івон'ку / хоч і ган'члркойу / а'би йа ни ос'талас' 'д'івкойу" (СГ, с. 326); Покр'івон'ко / Покр'івон'ко / с'ва'та 'мати Покр 'івон 'ко / покрий мо'йу го'л 'івон Ку /хоч т'р 'апкойу / хоч ган'члркойу /хоч чим небут ' / йакби покорили / тре ж 'заміж бу'ло д'ів'ч ¦атам ви'ходит' (ГЧ, с. 198); Д'іу'ки до Покрови мо'лилис'а / (Стп); Покр'івон'ка / Покр'івон'ка / покриї мб'йу гб'л 'івон 'ку (Ксм);

• описовими двокомпонентними номінаціями (святая Покрівонька, Свята Покровонько): а це 'буде о'це / у су'боту / та'кий п'разник / шо каже / св'бтайа Покр'івон'ка / покрий ми'н'і го'ловку / 'с'акойу 'такойу ган'чіркойу/а'би ни бут ' ми'н 'і 'д'івкойу (СГ, с. 398); Св'бтаПокровон'ко/ пок'ри' ми'н 'і го'ловон 'ку (Ксм).

У середньонаддніпрянських говірках названий концептуальний смисл також вербалізовано за допомогою дескриптивної трикомпонентної номінації свята мати Покрівонька: с'в'бта ¹мати Покр'івон'ко / покрий мо'йу го'л 'івон 'ку/хоч т'р 'апкойу/хоч ган'чіркойу/хоч чим небут ' / (ГЧ, с. 198).

Матеріали промовисто свідчать про значущість Богоматері в системі світосприйняття носіїв середньонаддніпрянських та гуцульських говірок. Масштаби величання Діви Марії в картині світу мовлян не обмежено лише мовними засобами. Так, концептуальну характеристику `Мати Божа - свята, яку шанують' представлено вербальними, акціональними та предметними засобами. У мовленні носіїв обох говіркових субконтинуумів шанування Діви Марії вербалізоване прикметниками найвищого ступеня порівняння, що передає велику повагу до суб'єктів сакрального світу, зокрема Божої Матері: все шо ¹саме дорб'ге це 'Мат'інка 'Божа і Гос'под' Бог / о'так от'носиц'а до них / ни дай Бог (Тшл); Божл 'сили / Бог / І'сус Хрис'тос / 'Мат 'інка 'Божа / це бу'ло шос' та'ке/надвбсоке/надзвбчаіне / йіх т'реба бу'ло бо'йатис 'а / і ле'л 'ійати / імо'литис 'а/ї про'сити/ї 'д 'акувати/'д 'акуйу Тобі 'Боже/за дар \Божи ' / за про'житиї ден '/ за це усе / і 'д'іт 'ам це усе у 'голову укла'далос'а / шо так 'майі 'бути (Крв); обоуйаз'ково д'і'теї за'лучували до 'церкви / са'ми ма'лен 'ких шо це 'Мат 'інка 'Божа / це наї'ббл 'ша / у поша'н 'іуку йак 'кажут гу'цули /у поша'н 'іуку наї'ббл 'ше 'Мат 'ір 'Божа (Крв).

Зауважимо, що ця когнітивна характеристика виражена в мовленні носіїв середньонаддніпрянських говірок іншими засобами:

• присвійною словосполукою Цариця наша: 'Мат 'інка 'Божа / Цариц'а 'наша (Блк);

• описовою синтагмою Цариця небесна: 'Мат 'ір 'Божа / Цариц'а небесна / бачит' нас з 'неба / 'чуйе / просит ' 'Бога за нас / (В'яз); Цбрице Небесна/захис'ти 'наших сол'дат 'ів/по'можи йім/о'так йа мо'л 'ус/ (Срд).

У мовомисленні горян про її наявність свідчать ще

• демінутивні номінації Богоматері (Матінка Божа, Матінка):

¹Матінка ¹Божа нас 'чуйі / до 'нейі ми 'молимос'а (Стп); ¹Мат'інко ¹Божа/ о'шікуїс'а 'нейу /не^и зали'шаї йі'йі (Стп);

• описові уривки: Мат'інку ¹Божу шанубали І шбнуйут//шбнуйут/ та де / йе ¹Мат'інка ¹Божа / шо у 'ц'ому / шо-о у По'чайивл / у 'Гошивл зйауЛ'алас'а / у ЗемлеЛиц'і / так-так / зйауЛ'алас'а / ¹вид'іли / а то ни ус'ім даЛо ¹вид'іти // - А хто бачить Матінку Божу? - Ну-у хтос' з^с л 'удеї бач-іу (Стп).

Про пошанне ставлення до Богородиці в картині світу гуцулів свідчить зближення образу землі з образом Божої Матері, що зумовлене традицією називати землю Матінкою (Матір 'ю) Божою: ЗемЛ 'а \мати \Божа нас гудуйе // Мама ни рас поКоїна та каЛали / ц 'і Л 'уди молод'і ни хо'т 'іт 'робит '/ \т 'іл 'к-і їусто Лемл 'у м-іс 'і / н 'іЛо ни хо'т 'ат 'робити / каже / земЛ'а пЛаче // (Крв); Зе^имЛ'а / це Мат'інка Божа / йа\ка годубала нас// \дуже-\дуже Л 'уди с\тавилис'а до зимЛ 'і/ д'іуч-іна ни \мала зимЛ'і то Лам-іж ни виходила даубо коЛис'/ (Мкт).

Акціональне пошанування Діви Марії представлене:

* установленими святами на її честь, зокрема: Збори (Собор Пресвятої Богородиці; другий день Різдвяних свят, 8/1), Благовіщення (7/IV), Успіння Пресвятої Богородиці (28/VIII), Різдво Пресвятої Богородиці (21/ІХ), Покрови (14/Х): В:ед'ен'ійе ¹ тоже в-ідзнабайемо/шедтого д'екабр'а / ше йе Усп'ін'а Сватойі Богородиц'і / Благо в'ішчен'а / оЦ'і вс'і св-аФа \дуже шаКуйут' // (Тшл); травин' буу приСуачениІ \Матир'і Бо\ж-ії (Стп); Богородич:ин'і свата вс'і визнаЛайут'/ там і Уве\дений і Богородиц'а Керша / і Богородиц'а д\руга / (Стп); У нас каут Ввидениє, а мош і Воведениє, то сєто таке, як Матку Божу увйли рудичі у цйркуу (ГСЛ, с. 147); Покрову в-ідм-ібали рил'і\г-іїно / хра\ми були наприклад / тут у нас храм Петра ї Павла / на Тр 'іїц 'у / на сваФойі Парасбеви була \церква та шо згор 'іла // їеред \Иур 'йем / їеред Благоб-ішчен 'ам / їеред читвир\гом / їеред \Паскоу / то це кЛали вогК 'і / так / на \го- рах рс'уди вогК'і збач-іт' Лаутра у\же \Иур'йеу буде / (Ксм); мабіука буЛа / Бого\родиц'і / Перша / Друга Богородиц'і / це \Мат'інки \Божойі свйе\та / ше Уведен 'ійе // ¹першого траун 'а нач-іїбайіц 'а мабіука й \ц 'ілий м-іс'ац' // це моЛитва до \Мат'інки \Божойі у \церков-і і Л'уди \мол'ац'а (Стп). У контексті підготування та відзначання цих свят сформувався канон світоглядних засад, що регулював поведінку та життєдіяльність мирян: Л 'уди баш-і / ішбе мама моба / н'ічо на ц'і празники не ро били / вони дуже шану вали ц'і празники / хо дили т'іл'ки в храм і слухали / і т'іл'к'і молилис'а в цей ден' / Благоб-ішчен-.а / Ус\п-ін 'а / \В:ден 'а в храм Пресв-аФойі Богородиц'і / вс'і о\ц'і празники празнувалис'а (Тшл); А от йаКшо празн'ік Мат'інкі Божойі/і там нада о це уб'ірац'а/ ст'ірац'а/ ц'ого не треба / це все нада робит' до празника / шоби ти спокойно могла посид'іт' у празн'ік / шоб у \тебе все буЛо пороблено / Листе / подт 'іране / і все шоб ти ни робила / шоб ти \т 'іл 'к-і моЛилас' і ч-і\тала / абаф-іст ч-і\тала / моЛитву \Мат'інк-і \Божойі / а шо ж ти будеш моЛиц'а йак\шо ти наробишс'а / ти неи шаЛуйеш \Мат'інку \Божу (Блк); до \церкви їдут таї св-ат\куйут / св-ашЛеник у \церкв-і каже робота на пол'і св'ета нимайе/ бо це треба заготовити хл'іб/заготовити ху доб'і с'іно то це нимайе / гр'іхро бити на грош'і (Явр); ну то йе Народжен 'а Богородиц'і / та йе УсК-ін'а Богородиц'і / та йе Покрова Богородиц'і / та йе Уеден'а Богородиці / БлагоР-ішчен'а Богородиці / йе дваРац'ат' Богородичних вилиКих свйет/шо н'іхто н'іч'орукоу ни к'івау кроме ¹того шо ху добу об'іїти/це йе дваРац'ат'рокових виликих свйет (Явр); йабшо бв-ато поРалос' у п-ібниї ден' / то дозвол'алос' шос' зйісти або випити шос' та\ке / на св'ато трошки / до Богородиц'і / ¹мама / так би дозвоР'ала це (Крв); До Благов'іш':ін'а н'іч'о у город'і се ни роби / у цеї ден' у'с'ека Реч'іс'т' з:емР'і вирази / саМа смих Рид'іла перетбгит / (Голянич, с. 73); Дерет' Першоу Богородицеу йе Богородич'ниї пист / вед'іл'а у таКиї ч 'ес н'іхбо ни роби / це рокове бв'ето (там само, с. 79);

* читанням молитовно-хвалебних пісень на честь Богородиці (акафістів): \ц'ого не треба / це все Рада робит' до празника / 0оби ти споКойно могРа подид'іт' у празн'ік / шоб у \тебе все буРо пороблено / Ристе / побт'іране / і все шоб ти ни робила / шоб ти б'іл'к-і моРилас' і ч'італа / аРаф'іст ч'італа / моРитву ¹Мат'інк'і Божойі / а шо ж ти будеш моРиц'а йакішо ти наробишс'а / ти не^и шаРуйеш \Мат'інку \Божу (Блк); у т'а\жолу вс'ігда миРуту / ми обрашРайім'са до \Мат'інкі \Божойі / ч'ітайім йій аРафист / прославР'айім аРаф'іст йіРі (Блк); йакішо мо\го \сина довго ни\майе / ми зс чолоР-іком ста\йем помоРит 'са Мат'інк-і \Божойі / аРаф'іст ч'ітайем / а\кафіст це дов\ген'ко то ми старайім'а моРитвочку проч-ітат' Мат'інк-і Бож-ій от дуб-і / і о\це к-інРайем ч-ітат' а\каф-іст с чолоР-іком / і воРи прбход'ат'/ \Мат'інка \Божа йіх присРала (Блк); Він усе, єк акафист заспіват, то таєґби агніль з неба зийшоу (ГСЛ, с. 19).

Зі свідчень носіїв гуцульських говірок відомо, що шанування Матері Ісуса Христа виявляють і рухами тіла, зокрема нахилянням голови або верхньої частини тулуба, що виражають глибоку повагу: ми моРилис'а / так мбне \мама науРила / так йа йе // моР'ус'а клон'ус'а до Господа- \Бога / до ІЇсуса Хребта / до Маткі Божойі / до Пресвабойі Тройіц 'і / і до усіх сва\тих шо йе на небеРах / приї\міт 'моРу моРитву \мален 'ку за виРику / і за усі народи [...] (Крв).

Предметний компонент цієї концептуальної ознаки репрезентують об'єкти дійсности, названі на честь Богоматері (ікони, прикраси на шию круглої або овальної форми із зображенням Богородиці): оре в нас Р'іздРо / Рачит ' \мати об-ізател 'но / сн 'іп / на по\кут 'і і \с'іно / на \тому \с'ін'і \мати виставР'айе / а сн'іп це той сн'іп йа^Іки^ії ... зажРмали пшеРиц 'у / зажи'мали / і це в-ін іРона веРика ІЇсус Хрибтос / \Мат 'ір \Божа (Трш); КаРанс'ка іРона / \сама та\ка распростраР'она ікона йака помаРайе в благопоРуч ійі с'імйі і попетому коРи Р 'уди вінРайуц 'а в \церкві во\ни вс'ігда вінРайуц'а з іконойу Кбзанс'койі Божойі Матері (Блк); НеопаР'іма кур'іна / ц'у ікону треба дер^жат' вдома ур'ім / пото^му шо воРа йак буде ц'а ікона / ни буде поджара в дом-і / і йакішо поджар то с \цейу і\конойу обход'ат' і поджар остаРавл'уйец'а / (Блк); йе ікона Вс'ім скорб'ашч'ім в радост'і / воРа та\ка краР'іва / це Р'уди йабшо скорбл'ат' / в бкорбі / пеРал'і / Рол'ац'а ц'ій іконі Матінки Божойі / (Блк); імено зс Покровс'койу зв'йазана Чер^кашчина (Тшл); йа 'пот 'ім уз'нала шо йе та'ка і'кона Н'еуп-і'вайемайа 'чаша / пома'гайе от нар'кот'іков і от п'йанства // йа поучала 'йіздит' по св-а'тим м-іс'там / і ц'а і'кона / Н'еуп'і'вайемайа 'чаша / йе у 'Серпухов-і / п-ід Моск'войу / йа туди по'йіхала // (Блк); по'кут'а / сто'йіт' ст'іл і там Спа'ситил'/ Спа'ситил' нама'л'ований / там чи 'Мате"р 'Божа чи Спа'ситил'/ (ГЧ, с. 225); в-ін жи то ни бире в-і'кони / а моло 'да // і йак води / йак важ'ке / а то ти'пер'ішн'і о'то ма'л'ован'і / ниви'лик-і / так йак Божа Мати / ну попробуй жи / йа'ке ли'це 'л-овке / йак йо'го 'можна так ізмал'у'ват'/ а мал 'удали / ну п'р 'амо і дуби так / і все / диви / йак Ловко // (ГЧ, с. 152); ма'лен'к-і в'іни / біл'ша св-іт'лиц'а / вв'уди чис'тен'ко / все йак годиц'а / с'тукайе в 'в-ікна г'руша крисЛата / се ваша Хата (2) / ду'бов-і Лави /з йасен 'а ск'рин 'а / б-іл 'а ховайе в н 'ії господин 'а // вимит 'і в-ікна,

'писана с'тел'а / біла пос'тел'а (2) / Брїїця / Спасител' / Божа Мати [...] (Стп); Були І'сус Хрис'тос / Матір Божа / Матір Божа з Исусиком переважно води були у Хат 'і / ше днгели мог'ли бути / то передесено все ї продоужуйец'а (Стп); наїбіл'ше в хантах то кЛали І'суса Хрис'та і Бого'родиц'у (Стп).

У картині світу носіїв середньонадцніпрянських говірок збереглися також уявлення про Богоматір, що слугують основою для когнітивної характеристики `Мати Божа - земна жінка'. За свідченням респондентів, Богородиця зрідка з'являється серед людей, її поява оповита таємничістю. Водночас образ Богоматері позитивно маркований, адже зустріч із нею породжує світлі емоції та почуття. Зазначений концептуальний смисл у мовній картині світу говірконосіїв середньонаддніпрян- ського обширу представлений мікротекстом з описами зовнішности Богоматері: Мат 'інка Божа привходила в храм до ''бат 'ушки оддого дашого / йа з ним ба'лакала // храм 'названий був в чест ' 'Мат 'інк-і 'Божойі / 'бат 'ушка сам ми'н 'і роз'казував // з'начи^іт '/ шла с'лужба / і прослав'л 'али і'кону \Мат'інк-і 'Божойі і при'ходить уд'руг 'женшч'іна/ну необикновена йа'кас'/ в од'і'йан'і модашеском / вода ж ''дуже-'дуже кра'с'іва Мат'інка 'Божа / вода та'ка / од дейі йде аро'мат / од дейі та'к'і / пон'і'майеш / благоу'хан'ійа / од дейі йде та'ка 'радост' / се'бе 'чуствуйеш / ко'ли йе св'а'тий / це та'ка 'радост' / о'т'і с'л'ози і ''радост' / це та'ке 'чуство ко'ли йе о'це с'ватий // 'вона прийш'ла / покло'нилас'а на ц'у і'конку / покло'нилас'а і ''вийшла / а'ле вода / за'мітив йак ка'зав 'бат'ушка шо ка'же йа за'мітив шо надво'р'і зи'ма а вода 'вишла в ''тапочках і п'іш'ла со'бі / йа див'л'ус'а йі'йі ни'ма н'і'де / 'женшчіна та'ка кра'с'іва прийш'ла / а це бу'ла ''Мат'інка 'Божа на Чер'кашчин'і // це бу'ло 'рок-ів на'верно 'дес'ат' / дав'нен'ко бу'ло / (Тшл).

Незважаючи на те, що були задокументовані факти явлення Богородиці, нам не вдалося зафіксувати свідчення про її зовнішність від носіїв гуцульських говірок За свідченнями інформантів, Мати Божа з'являлася в Горшеві: гово'рили / шо у нас тут на 'Горшч-іус'к-ії го'р'і/у 'Горшов-і/шо там зйау'л'алас'а (Мкт).. Основою концептуального смислу `Мати

Божа - земна жінка' слугували свідчення респондентки про ототожнення Матері Ісуса Христа із земною матір'ю, що представлені уривком: коёис'ми^н 'ірозказувала од^на / шо / коёи йШі ¹мама по^мерла / йійі мама / р 'ідна поМерла / то Каже шо йій с'нилос'/ шо Мама йійі на ¹небі / на ¹небі / і хтос' йій Каже / ди^вис' / Богородиц'а там / ка^же йа так ¹дивл'ус'/ а то мойа Мама (Стп).

Отже, виконане дослідження дає змогу висновкувати про те, що концептуалізація образу Матері Божої у свідомості носіїв середньо- наддніпрянських та гуцульських говірок ґрунтується на семи спільних концептуальних ознаках. Виявлені смислові елементи цієї когнітивної одиниці формують образ Богородиці в материнському, заступницькому, богообраному та глорифікаційному аспектах.

Підконцепт Мати Божа в цих діалектах об'єктивований лексичними та синтаксичними засобами української мови. Спільними лексичними засобами є іменникові деривати та композитна номінація. Корпус спільних словосполук підконцепту становлять двокомпонентні посесивно-релятивні й описові конструкції, двокомпонентні номінації з апозитивним зв'язком між складниками, синтагми-звертання, мікро- текстові ілюстрації. Лише в середньонаддніпрянських говірках виявлені такі синтаксичні експлікатори, як дієслівні сполучення слів, дво- та трикомпонентні описові й присвійні конструкції. Окрім зазначених лексичних способів вербалізації підконцепту, у гуцульських говірках зафіксовано також агіоніми-демінутиви. Систему синтаксичних номінацій у гуцульському мовному субконтинуумі доповнюють вигуки-апелятиви, побажальна формула, трикомпонентна присвійно-відносна синтагма з описовим конституентом, чотирикомпонентна посесивна конструкція.

Підконцепт Мати Божа посідає помітніше місце в концептуальній картині світу горян, подекуди заступаючи образ її Сина - Ісуса Христа. Про це свідчить, по-перше, більша кількість його вербалізаторів, зафіксована в мовленні горян, по-друге, зближення сакральних уявлень про землю з образом Богородиці, що породжена традицією називати землю агіонімами Богоматері.

Високий рівень сакральности образу Богородиці в концептуальній картині світу горян зумовлений особливістю їх світосприйняття, що ґрунтується на релігійності - основі екзистенції гуцулів, та містичному трактуванні буття, яке спричинене поєднанням християнського й міфо- логійного первнів.

Поєднання профанного та сакрального первнів у внутрішній структурі когнітивних утворень, зокрема підконцепту Мати Божа, є важливим для пізнання сутности таких одиниць і відкриває перспективу для наших наступних студій.



Список обстежених населених пунктів:

Кем - с. Космач Косівського району Івано-Франківської области, Крв - с. Криворівня Верховинського району Івано-Франківської области, Мкт - с. Микитинці Косівського району Івано-Франківської области, Стп - с. Стопчатів Косівського району Івано-Франківської области, Явр - с. Яворів Косівського району Івано-Франківської области; Блк - с. Балаклея Черкаського району Черкаської области, В'яз - с. В'язівок Звенигородського району Черкаської области, Срд - с. Сердегівка Звенигородського району Черкаської области, Трш - с. Терешки Звенигородського району Черкаської области, Тшл - с. Ташлик Черкаського району Черкаської области.



Умовні скорочення

Голянич - Голянич М.І. (2018). Мовний портрет села Тюдів. Словник: у 2 т. (т. 1: А--М). Івано-Франківськ: Лілея НВ.

ГСЛ - Хобзей Н., Ястремська Т., Сімович О., Дидик-Меуш Г. (2013). Гуцульські світи. Лексикон. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ.

ГЧ - Мартинова Г.І., Щербина, Т.В. (2013). Говірки Черкащини. Збірник діалектних текстів. Черкаси: Видавець Чабаненко Ю.А.

Знаки - Жайворонок В.В. (2006). Знаки української етнокультури: Словник-довід- ник. Київ: Довіра.

Лесюк - Лесюк М. (2008). Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району). Івано-Франківськ: Нова Зоря.

СГ - Мартинова Г.І., Щербина Т.В. (2020). Словник середньонаддніпрянських говірок. Черкаси: Видавець Чабаненко Ю.А.

СД 4 - Толстой Н.И. (2009). Славянские древности. Этнолингвистический словарь: в 5 т. (т. 4: Переправа через воду - Сито). Москва: Международные отношения.

Шух I - Шухевич В. (1899). Гуцульщина. Ч. 1. Материяли до українсько-руської етнольоґії. Т. ІІ. Львів.

Шух II - Шухевич В. (1901). Гуцульщина. Ч. 2. Материяли до українсько-руської етнольоґії. Т. ІУ. Львів.

Шух III - Шухевич В. (1902). Гуцульщина. Ч. 3. Материяли до українсько-руської етнольоґії. Т.У. Львів.

Шух IV - Шухевич В. (1904). Гуцульщина. Ч. 4. Материяли до українсько-руської етнольоґії. Т. VII. Львів.



Література

1. Бартминский Е. (2004). Христианство и народная культура: Богоматерь в польской народной традиции. Язык культуры: семантика и грамматика (с. 107--130). Москва: Индрик.

2. Воропай О. (1993). Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Київ: АВПТ "Оберіг". Гончарук В.А. (2014). Образ Богородиці в спадщині Тараса Шевченка. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. Серія: Філологічні науки, 4, 55--59.

3. Гончарук В.А. (2017). Образ Божої Матері в поемі "Марія" Тараса Шевченка. Філологічний часопис, 1, 132--139.

4. Зелінська О.Ю. (2009). Назви Богородиці в барокових проповідях. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова: Серія 08. Філологічні науки (мовознавство) і літературознавство, 2, 210--214.

5. Кметь І.Ф. (2009). Образ Божої Матері у фольклорі: українська апокрифічна традиція [автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.07]. Львів.

6. Коваль Г. (2021). Християнські фемінообрази в українському фольклорі. https://re- pozytorium.uwb.edu.pi/jspui/bitstream/11320/11483/1/H_Koval_Chrystyjanski_ feminoobrazy.pdf

7. Лаврентьева А.С. (2016). Концепт Mama (madre de Jesbs) в испанской лингвокуль- туре. Романские языки и культуры: от античности до современности. VII Международная научная конференция (с. 58--65). Москва: МАКС Пресс.

8. Саїк А.В. (2012). Підконцепт Мати Божа в українській мовній картині світу. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, 1, 480--486.

9. Саїк А.В. (2020). Аналіз концепту мати в романі Любові Голоти "Епізодична пам'ять". Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації, 31(70), 4, 116--124.

10. Староселец О.А. (2014). Репрезентация концепта "Богородица" в поэтических, диалектных и церковнославянских текстах. https://dergipark.org.tr/en/download/ article-file/155164

11. Степаненко М.І. (2020). Агіонім Мати Божа в поетичному дискурсі Т.Г. Шевченка. Українська мова, 2, 3--12.

12. Сукаленко Т.Н., Ладиняк Н.Б. (2022). Концепт Богородица в украинской и польской языковых картинах мира. Studia z Filologii Polskiej i Slowianskiej, 57, 2--19.

13. LEGEND

14. Голянич - Holianych, M.I. (2018). Language portrait of Tiudiv village. Dictionary: in 2 vols. (Vol. 1: A--M). Ivano-Frankivsk: Lileia NV (in Ukrainian).

15. ГСЛ - Khobzei, N., Yastremska, T., Simovych, O., & Dydyk-Meush, H. (2013). Hutsul worlds. Lexicon. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NANU (in Ukrainian).

16. ГЧ - Martynova, H.I., & Shcherbyna, T.V. (Eds.). (2013). Cherkasy dialects. Collection of dialect texts. Cherkasy: Vidavets Chabanenko Yu.A. (in Ukrainian).

17. Знаки - Zhaivoronok, V.V. (2006). Signs of Ukrainian ethnoculture: Dictionary. Kyiv: Dovira (in Ukrainian).

18. Лесюк - Lesiuk, M. (2008). Language world of the modern Hutsul village (Kovalivka of Kolomyia district). Ivano-Frankivsk: Nova Zoria (in Ukrainian).

19. СГ - Martynova, H.I., & Shcherbyna, T.V. (Eds.). (2020). Dictionary of Middle-Upper- Dnieper dialects. Cherkasy: Vydavets Chabanenko Iu.A (in Ukrainian).

20. СД 4 - Tolstoi, N.I. (2009). Slavic antiquities. Ethnolinguistic dictionary: in 5 vols. (Vol. 4: Pereprava cherez vodu - Sito). Moskow: Mezhdunarodnye otnosheniya (in Russian).

21. Шух I - Shukhevych, V. (1899). Hutsul region. P. 1. Materials to Ukrainian and Ruthenian Ethnology. Vol. II. Lviv (in Ukrainian).

22. Шух II - Shukhevych, V. (1901). Hutsul region. P. 2. Materials to Ukrainian and Ruthenian Ethnology. Vol. IV. Lviv (in Ukrainian).

23. Шух III - Shukhevych, V. (1902). Hutsul region. P. 3. Materials to Ukrainian and Ruthenian Ethnology. Vol. V. Lviv (in Ukrainian).

24. Шух IV - Shukhevych, V. (1904). Hutsul region. P. 4. Materials to Ukrainian and Ruthenian Ethnology. Vol. VII. Lviv (in Ukrainian).

25. REFERENCES

26. Bartminskii, E. (2004). Christianity and folk culture: the Mother of God in the Polish folk tradition. Culture language: semantics and grammar (pp. 107--130). Moscow: Indrik (in Russian).

27. Honcharuk, V.A. (2014). The image of the Virgin in the heritage of Taras Shevchenko. Scientific Bulletin of Mykolaiv State University named after V.O. Sukhomlynskyi. Series: Philological sciences, 4, 55--59 (in Ukrainian).

28. Honcharuk, V.A. (2017). The image of the Mother of God in the poem "Maria" by Taras Shevchenko. Philological journal, 1, 132--139 (in Ukrainian).

29. Kmet, I.F. (2009). The image of the Mother of God in folklore: Ukrainian apocryphal tradition [autoref. Dis... Cand. philol. of science]. Lviv (in Ukrainian).

30. Koval, H. (2021). Christian femininos in Ukrainian folklore. https://repozytorium.uwb. edu.pi/jspui/bitstream/11320/11483/1/H_Koval_Chrystyjanski_feminoobrazy.pdf (in Ukrainian).

31. Lavrenteva, A.S. (2016). Mama concept (Madre de Jesbs) in Spanish linguistic culture. Romanesque languages and cultures: from antiquity to modernity. VII International Scientific Conference (pp. 58--65). Moscow: MAKS Press (in Russian).

32. Saik, A.V. (2012). Subconcept Mother of God in Ukrainian linguistic worldview. Bulletin of Zaporizhzhya National University. Philological sciences, 1, 480--486 (in Ukrainian). Saik, A.V. (2020). Analysis of the concept mother in Lyubov Golota's novel "Episodic memory". Academic notes of TNUnamed after V.I. Vernadskyi. Series: Philology. Social communications, 31(70), 4, 116--124 (in Ukrainian).

33. Staroselec, O.A. (2014). Representation of the concept of the "Virgin" in poetic, dialect and Church Slavonic texts. https://dergipark.org.tr/en/download/article-file/155164 (in Russian).

34. Stepanenko, M.I. (2020). Ahionim Mother of God in T.H. Shevchenko's poetic discourse. Ukrainian language, 2, 3--12 (in Ukrainian).

35. Sukalenko, T.N., & Ladyniak, N.B. (2022). The concept of the Virgin in Ukrainian and Polish linguistic worldview. Studies in Polish and Slavic Philology, 57, 2--19 (in Russian). Voropai, O. (1993). The customs of our people. Ethnographic essay. Kyiv: AVPT "Oberih" (in Ukrainian).

36. Zelinska, O. Yu. (2009). The names of the Virgin in Baroque sermons. Scientific journal of the National Pedagogical University named after M.P. Drahomanova: Series 08. Philological sciences (linguistics) and literary studies, 2, 210--214 (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru

...