Художня деталь у публіцистичних творах Степана Колесника як засіб авторської стилістики

Тому наше дослідження пропонує розглянути використання у публіцистичних творах саме художньої деталі та визначити її вплив на розкриття тематики, продемонструвати важливість такого творчого почерку для публіцистики.

Теоретичне підґрунтя

Вивченням публіцистики, і зокрема, використання художньої деталі в контексті творчості вітчизняних журналістів займалися В. Здоровега, Д. Прилюк, Л. Гаврилюк, А. Москаленко, І. Михайлин, В. Святовець, О. Глушко та інші вчені. І, на щастя, сучасні публіцистичні твори українських журналістів відкривають нові, широкі можливості перед до- слідниками-пресознавцями.

Художня публіцистика, якій притаманні широкий діапазон мовностилістичних, образних та аналітичних засобів, має змогу глибоко, всебічно відтворювати різні події, реальні життєві факти, а також осмислювати їх. Як слушно зауважив професор В. Різун: "Журналістика різних епох - відрізняється методами роботи, подачею фактів тощо. Але незмінним для неї залишається одне: фіксація й відображення сьогодення в авторському викладі (тобто авторське інформування)..." (Різун, 2003).

Тому, за висловлюванням дослідників журналістського фаху, саме публіцистика першою відгукується на політичні й соціальні зміни, які відбуваються в житті. Публіцисти "намагаються не тільки ознайомити читача з новими фактами, подіями, явищами реальності, а й осмислити їхню природу, простежити тенденції розвитку суспільних процесів, розкрити зміни в поглядах, поведінці, психології людей" (Журналістський фах, 2012).

Значення художньої деталі в публіцистиці вагоме, оскільки їй належить важлива роль у створенні емоційної атмосфери, тональності, виразності текстового матеріалу журналістського твору будь-якого жанру. Художній деталі як засобу словесного мистецтва ".властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця" (Словник., 2023).

Художня деталь може виступати і як символ, і як штрих - залежно від задуму автора. У публіцистичному творі наявність художніх деталей свідчить про майстерність авторського письма. За ознаками художню деталь вирізняють: портретною (увиразнює портрет героя), пейзажною (за її допомогою створюється тло, на якому відбуваються дії, в тому числі й використання кольору), мовною (або словесною - характеризує мову персонажів та автора), речовою (акцент - на деталях речей, що оточують: одяг, книги тощо), інтер'єрною (деталізуються елементи інтер'єру, місцевості), психологічною (уточнення рис характеру героя, поведінки).

Український учений-пресознавець В. Здоровега, досліджуючи художню деталь у публіцистичному тексті, припускає, що вона відіграє певне значення, оскільки може впливати на точність подання інформації, відтворення характеру персонажів та певних суспільних явищ. А "Літературознавчий словник-довідник" художню деталь трактує як "... засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція" (Літературознавчий., 1997).

З цим не можна не погодитись, особливо спираючись на думки В. Здоровеги, котрий наголошував, що і публіцистику, і журналістику неможливо приймати без фактів, епізодів, ілюстрацій - загалом без картин зовнішнього світу. Ось чому, переконаний учений, "Образ у публіцистиці, який умовно назвемо публіцистичним образом, характеризується агітаційною пристрастю, дохідливістю, чіткістю і лаконізмом, відсутністю дрібної деталізації, а якщо говорити про відтворення образу-персонажа, то і відсутністю всесторонньої чіткої індивідуалізації, психологічного аналізу, як у художньому творі" (Здоровега, 1966).

Для публіцистики характерне широке застосування різних словесних троп, що перетворюються на образи чи допомагають публіцисту глибше реалізувати його власну авторську ідею. Це такі тропи, які стають доповненням до авторської ідеї. У публіцистиці зустрічаються такі види троп: порівняння, епітет, алегорія, гіпербола, метонімія, синекдоха. Досвідчений публіцист завдяки цим засобам досягає у своїх творах мети: розкриває образ героя, зображує різні ситуації, спонукає читача до емоційних почуттів - співпереживання, захоплення, задоволення своїх естетичних потреб тощо.

У системі образних засобів публіцистики, як і художньої літератури, немалу роль відіграє і художня деталь - важливий промовистий штрих, подробиця, за допомогою якої автор намагається яскравіше, виразніше відтворити певну картину, подію, образ людини. Особливо широко деталь використовується в нарисі, памфлеті, фейлетоні; чудовий ефект дає вміле використання деталі та в публіцистичній статті, коментарі, огляді, репортажі та інших жанрах, - наголошує В. Здоровега (Здоровега, 1966).

Говорячи про образність публіцистичних творів, не можна оминути образ-картину, який, за В. Здоровегою, часто використовується в різних жанрах, починаючи від репортажу і закінчуючи статтею, але найбільш виразним він виглядає саме в нарисі, сприяючи створенню в тексті ідейно-художнього ефекту. Загалом, нарис важко уявити без образної картини, яка вплітається журналістом до канви твору.

У публіцистичному творі може бути присутнім і образ-картина, і образ-теза, і образперсонаж - в залежності від задуму автора та його майстерності. Нарисовець найчастіше використовує образ-персонаж, підпорядковуючи йому весь арсенал творчих засобів. Нарис прикметний тим, що в ньому відтворюються реальні події та факти із життя героя, колективу тощо, зображуються характери. Це автор викладає у власному концептуальному баченні. Також нарису притаманні документальність, достовірність, завдяки яким відтворюються життєві реалії. Нарисовці нерідко вдаються до такого прийому, як художній домисел, використовуючи відомі їм факти. Завдяки домислам нарисовця текст набуває більшої образності, привабливості. Особливо це важливо, коли розкривається образ героїв, їхню поведінку тощо.

Публіцистика, констатують пресознавці, часто торкається важливих, животрепетних тем: "Ця якість з особливою виразністю виявилася у творчості журналістів-"шістдесятників" Степана Колесника, Василя Симоненка, В'ячеслава Чорновола, літературних критиків Івана Дзюби, Валерія Марченка, багатьох інших майстрів пера" (Журналістський фах, 2012). Публіцистика дає змогу широкому колу читачів водночас спілкуватися устами автора твору, який відіграє важливу роль у висвітленні дійсності. Глибоко проникаючи у свідомість читача завдяки викладу матеріалу (композиція) та образності мови, публіцист впливає на формування колективної свідомості мас.

Особлива функція художньої публіцистики - естетична - полягає насамперед в естетиці висловлювань, образів, використанні художньої деталі, а також у композиції, висвітленні характеру героїв, різних життєвих ситуацій та людських взаємин. Публіцистика дуже динамічна. Вона весь час перебуває у русі, розвивається і часто виходить за усталені жанрові рамки: ось чому, наприклад, документальну повість С. Колесника "Юхрем" можна вважати портретним нарисом. Але при цьому ні повість, ні нарис не втрачають публіцистичного забарвлення.

Але публіцист може вдаватися до різнобічного розкриття образів, життя своїх героїв, використовуючи, в тому числі й художню деталь. Найчастіше деталь "працює" на розкриття образу героя та розкриття соціальних особливостей суспільства. Художня деталь стає рухомою "деталлю дії" з метою розкриття сюжетної канви, задуму автора. Вона може "вливатися" в інші деталі: вчинки, переживання, дії, протидії, застереження тощо; репрезентувати елементи як матеріального (наприклад, інтер'єр, пейзаж), так і психологічного (портрет, мова персонажа тощо). У художній публіцистиці деталь може бути інструментом для роботи над портретом: як власне героя, так і середовища, в якому він перебуває.

Тематика нарисів С. Колесника передусім стосується людей-трударів, що мешкають у сільській місцевості. Це яскраво демонструють його книжки, до яких увійшли сотні нарисів, зокрема: "Медозбір" (1967 р.), "Яблуневі кордони" (1968 р.), "Доброкут" (1975 р.), "Живу після смерті" (1980 р.), "За Десною жито половіє" (1982 р.), "На Севере жарко" (1983 р. - російськомовне видання), "Довга кладка через літа", "Бунт середняків" (1990 р.), "Обкрадені села" (1992 р.), "Куди пливе ескадра?" (1993 р.), "Чи будемо пересівати волю" (2012 р.). Останній твір, який С. Колесник назвав повістю - "Юхрем" - побачив світ порівняно недавно, на початку 2022 року, хоча, на наш погляд, це - добротний, глибоко й філігранно виписаний психологічний нарис про карколомну долю жителя Вільшанського району, що на Вінничині, Юхрема Одудька, якого "було возведено у сан старости" (Колесник, 2022) "дощової серпневої днини сорок першого погибельного воєнного року - в задушливий до сказу полудень (із ярим подихом грози, що клекотом клекотіла і шкірила зловісний оскал блискавок над селом)..." (Колесник, 2022). Вже ці два штрихи мають особливу деталізацію, як-от: "сорок перший погибельний воєнний рік" та "зловісний оскал блискавок". Ми знаємо з історії про окуповану гітлерівцями Україну, тяжкі

роки пекла Другої світової війни. Але художня деталь "погибельний воєнний рік" суттєво розкриває всю його сутність. Також - "зловісний оскал блискавок". Навряд чи в умовах мирного життя ми б кількасекундний спалах блискавки назвали оскалом, та ще й зловісним! Та С. Колесник знайшов такі виразні художні деталі, які можна віднести до мовних (словесних) і підкреслив ними трагізм змальованих подій. Завдяки їх використанню текст набув більшої виразності та переконливості.

Ставши на хибний шлях, герой С. Колесника Юхрем Одудько повірив у "незламність" німецької окупації, ця злополучна віра "наче на вухо шепнула: Одудьку: ти чоловіче, намітив собі єдину путь-дорогу" (Колесник, 2022). Але ж, автор, спираючись на Святе письмо, констатує одвічну істину: нічого вічного немає під сонцем. Ось чому "Невблаганний Млин Часу перемолює усе на світі: буденне і Великодне, благородне і нице, високе і приземлено-нікчемне у своїй суті. Млин, отже, залишає по собі Мливо. Якраз отут бере Слово преподобна Істина: а якої саме проби отой Помол? Ще точніше: яка випічка виходить із того Мелива?" (Колесник, 2022). Цими рядками (в алегоричній манері) автор використовує мовну художню деталь: "Млин Часу", "Помол", "Меливо".

Родина, яка б мала бути фундаментом Одудьків, перелопачена безжальними жорнами сталінських репресій, які нищили люд сотнями тисяч: "Он, старшого брата Одудька, Микиту, по-бандитськи вирвали з родинного гнізда (у 37 році), запакували в душогубні вагони, що громом безумним гриміли по безконечних рейках та запроторили (зафугували) аж десь під Аляску, де вже й земля кінчається. Там він і склав свої каторжанські "копита" у вічній мерзлоті" (Колесник, 2022). Тут автор використав і мовну художню деталь (родинне гніздо) та інтер'єрну ("душогубні вагони", "безкінечні рейки", "земля кінчається", "вічна мерзлота").

Образ свого героя С.Колесник виписав настільки чітко і безпристрасно, настільки реалістично і без прикрас (зазвичай автор любить свого героя, співпереживає з ним), що перед нами постав, як мовиться, на повен зріст, цілковито негативний персонаж, який скипав люттю до всього, що його оточувало, починаючи від нещасної, знедоленої ним дружити, і закінчуючи природою. Ось як характеризує його публіцист: "Його злість стікала в землю, наче справжнісінький грім у грозову годину". Переконливо добрана в якості характеристики художня деталь, вкладена в ціле речення, на наш погляд, має подвійну природу: вона і псхологічна (характеризує непросте нутро Юхрема), і пейзажна (прекрасно розкриває природу явища - грози: вона стікала в землю). Але не вода стікала в землю під час грозового розвою, а... грім. Це значно підсилює образ героя, додає йому виразнішого психологічного забарвлення (Колесник, 2022).

"Юхрем" написано барвистою українською мовою: часте використання порівнянь, епітетів, художніх деталей доречне; таку розкіш може собі дозволити автор з особливою стилістичною тональністю, де контрасти і чітко віддзеркалюються, і несподівано з'єднуються в одне ціле. Окремої уваги заслуговує аналіз образу головного героя, чиє ім'я стало назвою нарису, людини, доля якої виявилася на гострому лезі бритви: випробування за випробуванням, і крок вліво-вправо - це вірна загибель. Проте автор, з усього видно, розуміє свого героя, і зображує його в тих неймовірних, карколомних, нелюдських перипетіях, в яких він опинився. Т акими ж є і його дії та вчинки.

Перебуваючи серед "заколисаних сонцем ланів", як пише С. Колесник, Юхрем разом з автором дивується його ситуації. Контрастом цьому протистоїть. його кінь Дунай: "Дунай ліниво дотюпав до грайливого і розвеселого гайочка, напився благословенної лісової прохолоди.". І тут рядки збігають у прірву: "Страх! Яка терниста доля народу, що обитав спрадавна і понині обитає на преславних і предивних теренах України! Стільки віків буремно прошуміло над світом, скільки води утекло в моря та океани, а українці як боронили отчий край. так і до сьогодні воюють із сусідами-варварами." (Колесник, 2022). У контексті зустрічається і така прикметна художня деталь, яка стала своєрідним містком, що поєднав лихоліття Другої світової та загарбницьку російсько-українську війну, що триває на теренах незалежної України з 2014 року: "...Мором обсипає від однієї лише думки: Червона, смертельно загрозлива для життя, сарана уже переступила зі Сходу - межовий знак Донбасу... так і до Вільшан докотиться погромна і погибельна хвиля. " (Колесник, 2022). Прикметник "погибельна" вживається в тексті твору кілька разів, і його можна вважати наскрізною (повторюваною) художньою деталлю, яка допомагає завершити думку про нелюдське обличчя воєн. На жаль, С. Колесник став гірким пророком: розповідь про Юхрема Одудька прийшла до читачів напередодні повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію незалежної суверенної держави України.

У книжці художньої публіцистики "Чи будемо пересівати волю?", яка складається із двох розділів - "Наодинці з долею" та "По той бік добра" (рік виходу у світ - 2012-й) ідеться про незвичайні, почасти фантастичні за своїм буттям долі людей з українських сіл, уже в новому тисячолітті: в епоху розквіту інтернету, планетарного поступу в нанотехнологіях. То що ж відбувається в цих селах? Там живуть люди укупі зі злиднями, складуючи свої проблеми на днища домашніх скринь. Тому й у слові до читача автор констатує: "Село - праколиска Нації й Державності - опинилося не просто на роздоріжжі недорікуватої соціальної Доби, ні, воно запроторено у той зловісний закут суспільного животіння, де кропива цвіте і дурман-зілля гуде. Де Запустіння побиває Злидні.

Розп'яте на хресті Бідності й Нещастя українське село, де можна навіть побачити, як у класі, спустошеними державними гицелями школи, до самісінької стелі пнеться здичавіло-нахабний кленок, чи оцупкуватий, із пихою самодержавною, дубок, що висівся із жолудя" (Колесник, 2012). Цвіт кропиви та гудіння дурман-зілля можна віднести до пейзажних художніх деталей.

У контексті роздумів публіциста промовистими є роздуми про слово, його вагу і його невагомість: "Слово - на превелике горе - неймовірно упало в ціні. Слово обміліло, обмаліло, відпливло подалі од берега життя - воно крепко охляло у нерівній борні зі Стіною мовчання. Слово розстрілюють, розтрощують, розплющують, немов мідяка об залізо. із Слова вивітрився бойовий запал, дівся хміль Правди. таке Слово нездатне зачепити струну в серці. " (Колесник, 2012). Художні деталі, використані автором, вражають: "берег життя", "Стіна мовчання" - інтер'єрні, "слово обміліло, обмаліло, .охляло", "хміль Правди" - мовні, "струну в серці" - психологічна. Поєднання різнопланових художніх деталей додає тексту неповторності й барвистості.

Оповідання із цієї книжки "Я починаю битву за Вкраїну", "Чорні хмари режиму", "По той бік добра", "Знаки і символи держави" вражають своєю довершеністю та глибоким психологізмом, автор не прикрашає сучасну буденність, а навпаки, оголює її, показує із властивою йому правдивістю те, що почасти проходить повз нашу увагу: бідність, безгосподарність, байдужість та безпорадність на тлі наявних проблем.

Стиль його оповідей буває й убивчим у своїй відвертості. Так, у нарисі "Розбійники в погонах" С. Колесник яскраво змалював цілковито ниций портрет стража закону, міліціонера (по-новому - поліцейського), який вражає. Чутки про браконьєрські "забави" в мисливських угіддях Бородянського держлісгоспу виявилися зовсім не чутками, а правдою життя: "Мимоволі малюється в уяві образ міліцейського офіцера. Ось його портрет: скандаліст, матюжник, щодня напідпитку, обома ногами топчеться по законах, як кінь по соломі" (Колесник, 2012). Відверто, сильно, влучно. Краще й не скажеш. Притаманні стилю

С. Колесника художні деталі тут доволі жорсткі: вислів "як кінь по соломі" досить точно відтворює сам процес "топтання", що ототожнюється зі зневагою представника правопорядку до закону. Це приклад мовної художньої деталі.

У нарисі "Устаньмо з колін!" ідеться про життєві контрасти між владною верхівкою району та простими трудівниками: "Люд сходить у могилу, а влада розкошує, гуляє - словом "банкет під час чуми". Верховні верхи влаштовують дорогі імпрези за наші гривні, "золоті фортуни", видовища та збіговиська..." (Колесник, 2012). Він перегукується з подібними нарисами "Як селянин з державою воював", "Розстріляна свобода", "Чорні хмари режиму", "Вовки в овечій шкурі". Показовим у плані "передреволюційної" ситуації в селі можна вважати нарис "Селянський бунт грюкає у двері держави" (Колесник, 2012).

Взагалі, кожен нарис цієї книжки - важить багато, має високу ціну, яка зветься правдою. Відображення подій, людей та їхніх доль, проблем периферійних населених пунктів країни крізь призму відвертості дають змогу читачам переосмислити власний досвід і зробити висновки. Зрештою, автор їх виголошує сам у "Слові до читача", націлюючи його на зміст книжки: "Про переобтяжені ненавистю стосунки народу із владою. Про рафіноване хамство і підступність верхів. І про глухий (поки що) спротив низів" (Колесник, 2012).

У другому розділі книжки вміщений нарис "Баба Настя воює з вепрами". Це тиха, зворушлива і барвиста розповідь про літню жінку, котра мешкає на околиці села і має багато клопотів із "прибульцями" з сусіднього лісу, вепрами; позначена частими відступами, спогадами, що є характерними особливостями нарису, - плине легко і просто. Змальовані картини природи уявляються яскраво й чітко саме завдяки пейзажним художнім деталям, які знайшов автор.

Ось як виглядає з точки зору С. Колесника захід дня: "Зморене сонце котилося в бездну. Бралося на вечір. Густо й насуплено дихали бори. Видихали втому, що накопилася за день" (Колесник, 2012). Тепер проаналізуємо. "Зморене сонце". Чому воно зморене? Бо це символ, воно асоціюється не лише із заходом дня, а й залишком людського життя. Підтвердженням цьому є образ незвіданості - "бездни", як пише публіцист. А це накопичена роками втома - бори (тобто дерева) дихають у С. Колесника "густо й насуплено". Здавалося б, до чого тут ліс? Але, вчитавшись у текст, ми розуміємо і відчуваємо настрій автора, який передався йому від одинокої літньої жінки, життя якої підходить до тієї, єдиної межі. Така майстерність не може не вражати, оскільки її сила полягає в уміло дібраній і серцем пережитій художній деталі - і це вже не дрібниця, а творчий почерк, особливість відточеного роками авторського стилю.

В унісон із цим твором звучать рядки з нарису "Солдатські вдови" зі збірки "За Десною жито половіє" (який, до речі, став основою для створення однойменної документальної кінострічки): "І ось повіяло першими заморозками: старість ступила на поріг. Почовгала по сінях, обмацала стіни, в яких отабориться віднині, вдоволено потерла руки. Людині враз похололо в душі, зробилося незатишно, аж моторошно. Нема страшнішого, як опинитися в полоні самотності" (Колесник, 1982). Тут художніх деталей кілька. Однією з найвиразніших, на наш погляд, є інтер'єрна деталь, що характеризує старість: "почовгала по сінях, обмацала стіни, в яких отабориться віднині.". Звісно, після такого - чом би й не "потерти руки вдоволено"? І припущення автора яскраво підкреслює це: "вдоволено потерла руки".

Варто також додати, що матеріал нарису "Солдатські вдови" наштовхнув журналіста на написання сценарію для однойменного документального фільму (режисер В. Артеменко), який став володарем двох головних призів на міжнародному кінофестивалі "Молодість-83" та на XVII Всесоюзному кінофестивалі в 1984 році, а також демонструвався на XXXVIII і на XXXIX сесіях Генеральної Асамблеї ООН, як один з кращих фільмів про правдиві трагедії війни. Власне, публіцистика С. Колесника урізноманітнила українську екранну документалістику. Заслуговують уваги також сценарії документальних стрічок "Зійшов солдат на п'єдестал" (1981), "Ой, на горі калина" (1990 р.), філігранно виписані публіцистом С. Колесником і майстерно втілені режисером-документалістом В. Артеменком. Так художня деталь проросла зі слова в ледь вловний екранний образ, який сколихнув емоції глядача. Особливий авторський стиль розкривається й у медіатекстах, і в екранних інтерпретаціях, оскільки художня деталь в усіх нарисах Степана Колесника кінематографічно виразна.

Для прикладу розглянемо фрагмент тексту з нарису "Удовина дочка з Медвежої Балки" (Колесник, 1982).

"Жінка дивиться на непробивні, як мур, на шелесткі заслони очеретів, що зарізали своїми ножами воду на долині, на низькоросле кущиво дерев по лінивому косогору, на криве сонце в осіннє-бляклих небесах...". Тут автор зображує словами "непробивні, як мур" (інтер'єрна деталь) густоту очеретів і далі домислює їхню дію словами пейзажної деталі: "зарізали своїми ножами воду на долині".

Речення "Ось вони, чемпіони-забіяки: амброзія, свиріпа, мишій, реп'яхи, стеблистий і стовбурчастий цар бур'янів - будяк..." свідчить про занепад родючої колись землі бур'янами, називаючи їх влучно "чемпіонами-забіяками". Значення слова "чемпіон" - переможець будь-якого змагання - тут дещо увиразнює знецінювальна прикладка "забіяка", будяк тут має "титул" не кого-небудь, а самого "царя" бур'янів. Продовжуючи тему засилля лихого зілля, що висотує сили із землі-годувальниці, автор пише: "Пре будяччя до неба, аж заслинилося, висмоктуючи життєдайні соки на тисячах, сотнях тисяч гектарів геніально реформованої землі. То велика омана, нібито ми багаті на землю. Насправді ж ми такі бідні, аж сині... од нашого величезного багатства". Гірка іронія, сарказм, вкладені в словосполучення "геніально реформованої землі", за висловлюваннями нарисовця, є звичайною оманою. А за словами "бідні, аж сині" прочитується вислів "злидні" (злі духи, за слов'янською міфологією) - у реальному житті: бідність, безперспективність - яскравий приклад психологічної художньої деталі. Пейзажна художня деталь водночас наповнює текст певною колористикою: навіть не бачачи насправді цих бур'янів, ми можемо їх уявити.

Село Медвежа Балка, що в Устинівському районі на Кіровоградщині, за словами публіциста, "розляглася при яру при долині, сховалася від ока людського, неначе у невід зашилася. Під скупими полисками листопадового сонця у роздолі брижилася сяйвом вода, нагло взята за горло ордою густо-пожухлих очеретів. Вони тут повноправні повелителі і душителі - на водах. А на полях - могутні колонії незайманих бур'янищ". Це яскравий приклад сучасної безгосподарності та безвідповідальності не лише перед землею як одним із головних матеріальних засобів території, а й перед тими, хто на ній живе з діда-прадіда. Виразність надають такі художні деталі:

Медвежа Балка сховалася від людей, "наче у невід зашилася" - пейзажна художня деталь; вода "нагло взята за горло ордою густо-пожухлих очеретів" - психологічна художня деталь; але на цьому гіркому тлі безгосподарності вода все-таки брижиться (тобто хлюпоче, утворює дрібні хвилі) "скупими полисками листопадового сонця" - пейзажна художня деталь.

"Ударними" пейзажними деталями при цьому стають: "орда густо-пожухлих очеретів" та "могутні колонії незайманих бур'янищ" (на воді й на землі). Яскраві та безжальні, вони демонструють безвихідь і розпач.

Із розповіді героїні Ганни Федорівни Лущенко: "Мама моя - Тетяна Філіповна Зима. Все життя проробила в цьому проклятому колгоспі. Випив той колгосп усе її здоров'я, виточив із неї всю снагу. Забрав радість, щастя украв. Засушив найсокровенніші мрії - як покошену лугову траву засушив. Собкали нею, ніби конякою. Бо вона ніхто - вона солдатська вдова". Розповідь її лягає нелегко, - наголошує нарисовець: слова "тяжкі, як кам'яні брили, вийняті з вогню" (художня деталь має пейзажний характер).

"Десь тіатри, музика, море світла, жінки в дорогих платтях, у туфлях на високому каблуку - а я в резинових чоботях коло худоби. Тридцять п'ять год на фермі! Тридцять п'ять год - як льоду. З сірого досвітку до нічної зорі". При цьому художні деталі "Тридцять п'ять год - як льоду", "З сірого досвітку до нічної зорі" - боляче впинаються у свідомість. Вони визначаються тут як мовні (словесні), притаманні мові героїні нарису (Колесник, 1982).

Як вже зазначалося, С. Колесник левову частину своїх творів присвятив співвітчизникам, доля яких пов'язана з роботою на землі. Нелегка хліборобська ноша, яку тримають на своїх раменах селяни, мала б викликати співчуття у влади, прагнення поліпшити їм умови життя та праці. Але це - в ідеалі. В реальному житті все інакше. І прикладом тому збірка "Обкрадені села", присвячена долі так званих "бригадних сіл" доби "просвітленого соціалізму", а не періоду "царської імперії" України. Цей термін "виріс" із партійних кабінетів епохи розвинутого соціалізму і перетворився на мовчазний докір, що яскраво демонструє занепад сільських територій, якому влада жодним чином не протистояла.

Зокрема, нарис "Село - не захищене законом" демонструє крик душі автора, який мислить в унісон із тими селянами, чию долю зламали жорстокі реалії, породжені бездарними керівниками: "...Хіба для когось секрет: у нас дуже багато диктаторства в методах керівництва. А ще більшої рабської покори в людях. Ці поняття взаємопов'язані між собою так, як, скажімо, тиша і грім, ніч і день, жара і холод. Диктат і жорстокість власть імущих породили просто таки невільницьке смирення підлеглих. Ну а повна покора, тупа безсловесність і непротивлення злу вели до диктату" (Колесник, 1982). Художні деталі мають мовний характер. Вони підсилюють трагічність ситуації, яку, на жаль, вже неможливо змінити. Тому публіцистичні роздуми автора - своєрідне одкровення перед читачем, яке не залишає байдужим. Вони, як й інші його твори - результат багаторічної роботи в журналістиці: до 2013 року С. Колесник працював кореспондентом "Сільських вістей". Доречно тут буде нагадати його резонансну публікацію "Дамоклів меч радіації", вміщену у вересні на сторінках цієї газети вікопомного 1986-го року. Публіцистичні роздуми журналіста з хронікальною точністю передають страшні дні, пережиті після 26 квітня, коли ".рвонуло реактор у Чорнобилі. Біда спала - біда встала". Розкриттю теми сприяють використані в тексті художні деталі, які значно підсилюють його, увиразнюючи найгостріші моменти з життя українців, на яких упало гірке випробування "мирним атомом". Вжите у заголовку стійке висловлювання "дамоклів меч" алегоричне: демонструє невідворотність, небезпечність становища, в якому опинилися мільйони невинних людей через невігластво та безвідповідальність тодішньої "радянської влади". Для прикладу наведемо лише деякі рядки, в яких використані художні деталі, що підкреслюють важливість піднятої теми. Власне, С. Колесник цією публікацією розповів, як він сам написав у тексті, про "динаміку поширення зла по всій країні" на прикладі населеного пункту Народичі:

"У Народичах "висадився десант" пропагандистів з области. Туркотіли, наче дикі голуби в лісі, навертали людей в оптимістичну, казенно-льозунґову віру, домагаючись одного: втопити тривогу людей за своє здоров'я в словесах пустодзвонних"; "Хижий, невмолимий меч пожинає щедрі плоди. У кожного другого учня в Народицькому районі зіпсований зір. Близько п'яти тисяч дітей опромінено"; "Ну, а поки начальники гралися в таємниці, - дітки залюбки гралися в піску. В тім оманливім з виду піску, де стільки накопичилось ярусів реакторної смерти.".

Але ми можемо виділити й дещо нотки: "Та клімат почав мінятися. Скресали ріки рабського мовчання. Крізь мури застою пробивалися пагони народного протесту. Прорізалися зуби в союзної преси, пішли листи з Народичів до З'їзду депутатів. Виявилося, в країні є чесні вчені, які виступають проти академіків-підлабузників. Атака наростає, "грона гніву" Народичів доходять до сердець мільйонів". Художні деталі, які використовує автор, переважно психологічні. Вони підкреслюють важливі наративи публіцистичного твору, допомагають дійти до свідомості мас.

Проза Степана Колесника - високого ґатунку. Кожне слово його правдивих текстів - чи то оповідань, чи то нарисів, повістей чи то сценаріїв - вивірене, виважене; воно ілюструє авторську стилістику публіциста й підкреслює особливий творчий почерк.

Висновки

Дослідивши публіцистику лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Степана Колесника, ми можемо стверджувати, що публіцист завдяки майстерному використанню художніх деталей справедливо посідає чільне місце в когорті сучасних авторів. Художньо-публіцистичне слово Степана Колесника не залишає читачів байдужими, оскільки перед ними постають яскраві зразки якісної документальної прози, кінематографічно-виразної, вартої екранізації чи втілення в драматичні театральні постановки. Авторські тексти, метафоричні, образні, глибокі, водночас прості для читання, де художні прийоми, зокрема, деталі, філігранно використані для розкриття характерів героїв, ба більше, вияву суспільних явищ, з якими сплетені долі персонажів цих оповідей.

Художня деталь у творах Степана Колесника тісно переплетена з діями героїв, вона настільки їх підсилює, увиразнює, що читачі можуть у власній уяві створити зорові образи прочитаного. Безперечно, такі образи мають і символічне значення, вони можуть бути алегоричними. Так, наприклад, захід життя автор ототожнює із заходом дня - цілком природним, звичним явищем, яке знайоме кожному з нас, а отже, зримо його уявити та осмислити - це значить посилити сенс описаного. Естетику тональності публіцистики Степана Колесника особливо привабливою і виразною роблять також багаті епітети, порівняння, які надають тексту емоційних акцентів. Зрештою, добірна українська мова його творів демонструє суспільні реалії різних періодів. Прикметно, що в кожному з них автор займає чітку людинознавчу позицію.

Людяність - ось головна риса творчого письма публіциста, яке потрібно вивчати й пропагувати. Такі твори здатні забезпечувати насамперед духовний потяг, зокрема, в інформаційних потребах мас, зважаючи на високе значення тематики, ідеологічного наповнення та словесних образів. Важливо підкреслити, що тексти автора цінні як для журналістикознавчих студій з огляду на авторський стиль та майстерність, так і для історичних розвідок, оскільки є своєрідним документальним зрізом епохи, добірним ілюстративним матеріалом, корисним для реконструкції та аналізу певних періодів історії.

Список літератури

1. Гаврилюк, I. Л. (2006). Специфіка образної деталі в публіцистичному мисленні. Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Літературознавство. Журналістика", (1), 218 - 221.

2. Журналістський фах: газетно-журнальне виробництво: навч. посібник. (2012). Київ: Вид.-поліграф. центр "Київський університет".

3. Здоровега, В.Й. (1966). Мистецтво публіциста: Літературно-критичний нарис. Київ: Рад. письм.

4. Здоровега, В.Й. (2004). Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. (2-ге вид.). Львів: ПАІС.

5. Здоровега, В.Й. (2010). Природа і специфіка образу в журналістиці. Вісник ЛНУ. Серія "Журналістика".

6. Каменюк, М.Ф. (2013). Три світи Степана Колесника. Київ, (3 - 4), 15.

7. Колесник, С.П. (1990). Бунт середняків: Повісті. Київ: Рад. письм.

8. Колесник, С.П. (2021). Юхрем. Київ, 15,17-19, 22, 24, 49.

9. Колесник, С.П. (2012). Чи будемо пересівати волю: худ. публ. Київ: Вид.-поліграф. центр "Київський університет", 9, 556, 416, 554, 543, 5, 15

10. Колесник, С.П. (1982). За Десною жито половіє : Док. опов. Київ: Рад. Письм., 65, 62.

11. Колесник, С.П. (1988). Обкрадені села: Роздуми письменника. Київ: Рад. письм.

12. Лесин, В.М. & Пулинець, О.С. (1971). Словник літературознавчих термінів. Київ: Рад. школа.

13. Літературознавчий словник-довідник (1997). Київ: ВЦ "Академія", 1997.

14. Михайлин, І. Л. (2002). Основи журналістики: Підручник. (3-є вид.). Київ: ЦУЛ.

15. Різун, В.В. (2003). Маси: тексти лекцій. Київ: ВПЦ "Київський університет".

16. Святовець, В.Ф. (2003). Талант починається з деталі: текст лекції для студентів Інституту журналістики. Київ: Інститут журналістики.

17. Словник літературознавчих термінів. Художня деталь. (2023). Відтворено з: https://onlyart.org.ua/dictionary-literary-terms/hudozhnya-detal/

Размещено на Allbest.ru