Формування релігійно-етичного лексикону в українській мові XVI–XVII ст. (на матеріалі Послання до Галатів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Формування релігійно-етичного лексикону в українській мові XVI-XVII ст. (на матеріалі Послання до Галатів)

Олександр Левко,

канд. філол. наук, доц.

м. Київ

Анотація

Простежено витоки формування релігійно-етичного лексикону української мови в писемних пам'ятках конфесійного стилю ранньо - модерної доби. Досліджено відтворення каталогу пороків і чеснот у Посланні до Галатів (Гал. 5:19-23) у Крехівському Апостолі, рукописній пам'ятці ІІ пол. XVI ст., у зіставленні з церковнослов'янською Острозькою Біблією 1581 р., лексикографічними працями XVH ст., зокрема «Лексиконом» Памви Беринди, та українськими перекладами Біблії ХІХ-ХХ ст. Доведено, що в Крехівському Апостолі використовуються слова староукраїнської «простоїмови» та церковнослов'янізми для номінації чеснот і пороків у Посланні до Галатів. Проілюстровано, що українські біблійні переклади ХІХ-ХХ ст. успадкували частину слів «простої мови» XVI-XVII ст. на позначення релігійно-етичних цінностей / антицінностей у Гал. 5:19-23.

Ключові слова: Біблія, аксіологія, етичний каталог, чеснота, порок, Крехівський Апостол, Острозька Біблія, біблійний переклад, староукраїнська «проста мова», церковнослов'янська мова.

Abstract

Oleksandr Levko, PhD, Associate Prof., Taras Shevchenko National University of Kyiv,

Kyiv, Ukraine

Formation of the Ukrainian religious and ethical lexicon in the 16^th and 17^th centuries (Based on the Epistle to Galatians)

The article explores the origins of the Ukrainian language ethical lexicon in biblical written monuments of the early modern period. It traces the rendition of the vices and virtues catalog in the Epistle to the Galatians (Gal. 5:19-23) in the Krekhiv Apostle, a manuscript of the 2^nd half of the 16^th century, in comparison with the Church Slavonic Ostroh Bible of 1581, as well as lexicographical works of the 17^th century, in particular Pamva Berynda's «Lexicon», and Ukrainian translations of the Bible of the 19^th and 20^th centuries.

The Epistle to the Galatians contains one of the most extensive New Testament catalogs of ethical values/anti-values. The vices and virtues in Gal. 5:19-23 form axiological oppositions, which indicate the values of verbal, emotional, behavioral, and social interaction between members of society.

The Krekhiv Apostle uses Old Ukrainian and Church Slavonic words to nominate virtues and vices in the Epistle to the Galatians. More than half of the words in the ethical catalog of Gal. 5:19-23 in the Krekhiv Apostle differ from the usage of the Ostroh Bible. Most of these words are indicated as belonging to the «prosta mova» in lexicographical works of the 17^th century, in particular in Pamva Berynda's «Lexicon». Two thematic subgroups of ethical vocabulary denoting vices in Gal. 5:19-21, namely vices of the corporal and emotional-volitional spheres, show a high level of variability in usage of the Old Ukrainian words instead of Church Slavonicisms in written monuments of the early modern period.

Ukrainian biblical translations of the 19^th and 20^th centuries - in particular those of Panteleimon Kulish, Ivan Levytskyi and Ivan Pului (1905), Ivan Ohiienko (1962), and Ivan Khomenko (1963) - inherited some of the words of the sixteenth - and seventeenth-century «prosta mova» to denote religious and ethical values/anti-values in Gal. 5:19-23, e. g., within the thematic groups of «debauchery», «apostasy», and «anger/discord». The biblical written monuments of the early modern era laid the foundation for the traditions of Ukrainian Bible translation and paved the way for the formation of the Ukrainian linguistic usage in the field of religious communication.

Keywords: Bible, axiology, ethical catalog, virtue, vice, Krekhiv Apostle, Ostroh Bible, Bible translation, Old Ukrainian «prosta mova», Church Slavonic.

Основна частина

Вступ. Релігійно-етична складова української аксіосфери формувалася під впливом християнської ціннісної парадигми. До релігійно-етичних цінностей української духовної культури належать традиційні християнські чесноти, усталені переліки яких датуються добою раннього християнства. В Новому Завіті зустрічаються численні списки чеснот і пороків, назви яких склали основу християнського етичного лексикону європейських мов. Одним з таких списків чеснот і пороків є розлогий етичний каталог у Посланні до Галатів (Гал. 5:19-23), який ми розглянемо в цій статті. В західній науці дослідженню каталогів чеснот і пороків як особливої літературної форми стандартизації етичного вчення за доби еллінізму та пізньої античності присвячено декілька лінгвістичних та релігієзнавчих праць, зокрема А. Фьогтле [23], З. Віббінга [24], Д. Чарльза [15; 16], Е. Уусімякі [22], М. Ковальскі [19] та інших.

Витоки формування українського релігійно-етичного лексикону сягають ранньомодерної доби, що ознаменувалася появою численних писемних пам'яток конфесійного стилю, написаних староукраїнською «простою мовою». Важливими для становлення релігійно-етичної лексики української мови є знакові писемні пам'ятки цього періоду, зокрема переклади Святого Письма староукраїнською мовою - Пересопницьке Євангеліє (15561561 рр.), Житомирське Євангеліє (1571 р.), Крехівський Апостол (II пол. XVI ст.), а також Учительні Євангелія XVI-XVII ст. У вищенаведених писемних пам'ятках простежується тенденція до співіснування церковнослов'янізмів і слів «простої мови» для позначення назв чеснот і пороків [21, с. 67]. «Проста мова» визначається дослідниками як «особлива літературна мова», що засвідчена в писемних пам'ятках України XVI-XVII ст., зокрема в оригінальних та перекладних пам'ятках конфесійного стилю цієї доби [8, с. 14-15]. Серед розвідок, у яких висвітлюються особливості функціонування «простої мови», її граматики та стилістики, згадаймо праці М. Мозера [5], В. Мойсієнка [6; 7], О. Ніки [7; 8; 9; 10] та інших.

Мета нашої статті - дослідити формування релігійно - етичного лексикону в українських писемних пам'ятках XVIXVII ст. на прикладі етичного каталогу в Посланні до Гала - тів (Гал. 5:19-23). Матеріалами дослідження стали, з одного боку, Новий Завіт грецькою мовою (STR), а з іншого - Крехівський Апостол (КА), Острозька Біблія 1581 р. (ОБ) та лексикографічні праці XVH ст. Особливості мови Крехівського Апостола як визначної рукописної пам'ятки ранньомодерної України вивчали В. Лев [20], І. Огієнко [11], В. Русанівський [13], Ю. Осінчук [12]. Іван Огієнко визначав мову цієї пам'ятки як літературну тогочасну мову («просту мову») з рисами північного (західно-поліського) і частково південно-західних українських наріч [11, с. 212]. Простеження витоків формування релігійно - етичного лексикону в писемних пам'ятках XVI-XVII ст. проллє світло на традиції формування конфесійного стилю української мови в діахронії та на його роль у становленні української аксіо - сфери й релігійної ідентичності українців.

Результати дослідження. У Новому Завіті назви чеснот і пороків переважно зустрічаються в етичних каталогах, у такий спосіб формуючи ампліфіковані списки релігійно-етичних цінностей в опозиції до їх антицінностей. Переважна більшість цих переліків міститься в Посланнях апостолів, а найбільше - в Пастирських Посланнях (див. 1 Тим. 1:9-10; 4:12; 6:11; 2 Тим. 2:22; 3:2-5; 3:10; Тит 3:3). Причиною вживання окремих переліків чеснот і пороків є дихотомічне сприйняття людською свідомістю цінностей та антицінностей. В основі цих бінарних опозицій в новозавітній етиці лежить протиставлення між добром і злом, світлом і темрявою, праведністю і гріхом.

Традиція використання етичних каталогів сягає витоками давньогрецької класики і через посередництво елліністичної та юдейської літератури актуалізується у творах ранньохристиянського періоду. За доби розквіту демократії в Афінах у V ст. до н. е. був сформований зразковий список з чотирьох головних чеснот, якими мав володіти кожен громадянин полісу. До нього належали avSpeia «хоробрість», diKaionbvp «справедливість», ppovpaip / овфіа «кмітливість» / «мудрість», тярроїті'^ц «розсудливість», «поміркованість». Вищеназвані чесноти, що отримали назву кардинальних, зазнали семантичної зміни в грецькій мові Нового Завіту попри збереження зовнішньої форми. Найбільшого семантичного зсуву зазнали номінації ёгкаютмц [1, c. 56-58] та mijpptomv'n [2, c. 168-170], які почали вживатися зі значеннями «праведність» і «поміркованість / ціломудреність / цнотливість» відповідно. Відлуння античного канону кардинальних чеснот знаходимо в Тит. 2:12, де вживаються прислівникові форми, утворені від двох чеснот, зокрема rnjpptovijjq» розсудливо», «стримано» та дікаіор «праведно»: «Епєуауц yap ц % apiq tov@eov mnppiop namv avOpdjnoip, naidevovaa pyiac, iva apvnoapevoi Tijv amfleiav Kai тар KomiiKap emdupiaq rnjippovop Kai diKaiop Kai гьпгрюр Zpn^u^v ev тю vvv aiovi» Адже з'явилася благодать Божа, рятівна для всіх людей, яка навчає нас, щоб ми, відкинувши нечестя й мирські пожадання, жили стримано, праведно й по-божно в теперішньому віці» (Тит. 2:11-12). Примітно, що конструкція зі словами на позначення чеснот вводиться за допомогою дієслова паїЗгіно, яке є ключовим для Платонівської теорії виховання (лаїЗєіа). Схожий мовний узус у дусі елліністичної моральної філософії спостерігаємо в 2 Тим. 3:16: npdq паїЗгіау rtfv ev Зікаготмц «для виховання в праведності».

Однією з найбільш поширених дискурсивних моделей уживання переліків пороків у Посланнях апостолів є нагадування аудиторії про її гріховне життя в поганстві та моральному занепаді, від якого вона відмовилася в християнстві (див. 1 Кор. 6:9-10; Гал. 5:19-21; Еф. 5:5; Кол. 3:5; 1 Пет. 4:3; Одкр. 21:8; 22:15). Відтак багато каталогів пороків містять лексеми на позначення служіння ідолам і сексуальної розпусти, зокрема єіЗюАоАатрєіа, єтОиріа, nopveia, акаОарта та асєХуєіа. Серед декількох синтаксичних моделей уведення переліків пороків у Новому Завіті вчені виокремлюють існування певної «ранньохристиянської па - ренетичної формули», яка часто вербалізується у вигляді конструкції аттіОцрі «відкласти», «відкинути» + перелік пороків, наприклад, у Рим. 13:13; Еф. 4:22, 4:25; Кол. 3:8 та 1 Пет. 2:1 [15].

Розгляньмо детальніше уривок з Послання до Гала - тів (Гал. 5:19-23), у якому подано один із найбільш розлогих новозавітних каталогів етичних цінностей / антицінностей:

а) пороки (Гал. 5:19-21): yavepa Зє eoTiv та єруа тру саркоу axiva ecTiv иог/ріа. nopveia, акаОарта, ааєХуєіа, єіЗшХоХатрєіа, уарракєіа, єрОраї, єреіс, ЈцЛоі, Оироі, єріОєіаі, Зіротатаї, аірєпеїу, рОїтої, рб'^оі, рєОаі, кшюі каї та ороіа тобтоіу(STR) «Вчинки ж плоті явні; ними є перелюб, розпуста, нечистота, розбещеність, служіння ідолам, чародійство, ворожнеча, чвари, ревнощі, гнів, суперечки, розбрат, єресі, заздрощі, вбивства, пияцтво, гулянки і подібні їм (пороки)»;

б) чесноти (Гал. 5:22-23): V Зє карпду тоії лмєЬратоу erniv ауалц, /ара, єірруц, ракроОиріа, хрцотдтцу, ayaOoobvn, пістіу, праотцу, єукратєіа ката tmvтоїотжу <о'ж єсті v6poq (STR) «Плід же Духа - любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, вірність, лагідність, стриманість; проти таких (чеснот) нема Закону».

Кількість лексем на позначення пороків у Гал. 5 удвічі більша, ніж на позначення чеснот, що загалом властиво для біблійної етики, оскільки вчення про пороки набагато більше деталізоване в християнських текстах. Традиція наведення поряд назв пороків і чеснот належить античності, наприклад, до такого прийому вдається Арістотель у «Нікомаховій етиці» (див. Arst. Eth. Nic. 2.8). Більшість новозавітних етичних каталогів мають характерну синтаксичну рису - лексеми в цих переліках поєднуються, як правило, асиндетично, створюючи ефект нагромадження і підсилення, що ми також спостерігаємо в Посланні до Галатів. Існує думка, що етичний каталог в Гал. 5, як і інші каталоги в Посланнях апостола Павла, створює радше орієнтовний приклад негативного / позитивного ментального устрою і соціальної поведінки людини, аніж є вичерпним переліком важливих для християнської етики цінностей / антицінностей [17, с. 160]. Це підтверджується тим, що переліки пороків і чеснот у Гал. 5 завершуються відкритими позиціями за допомогою фраз каі та орока тойтоїр «і подібні їм (пороки)» (Гал. 5:21) та ката тюу тоїоЬтюу «проти таких (чеснот)» (Гал. 5:23), що залишає можливість доповнення іншими релевант - ними лексемами [18, c. 576]. Крім того, деякі чесноти чи пороки вербалізуються за допомогою більшої кількості близьких синонімів, ніж інші, створюючи етичні орієнтири завдяки фокусуванню уваги на певних моделях поведінки. Наприклад, лексеми Хрратдтр^ та ауаОыткрмають спільну сему «доброта», а'хрратдтро, і прадтрр - «ласкавість», «лагідність», відтак вербалізують схожу етичну цінність. Деякі з лексем, що позначають чесноти або пороки, засвідчують усталену синтагматичну сполучуваність у грецькій мові Нового Завіту, наприклад, ррроютрр «доброта», «ласкавість» поєднується з ракродиріа «довготерпіння», «терплячість» (див. 2 Кор. 6:6), а % ара «радість» - з лексемою гіррар «мир» (див. Рим. 14:17; 15:13; 32-33). У науковій літературі висловлювалися дискутивні думки про доцільність зарахування '/ара та єіррур до чеснот, а не до емоційних станів чи почуттів, особливо під кутом зору елліністичної філософії [18, с. 579-581]. Проте автор Послання до Галатів слідує юдейсько-елліністичній традиції, в якій мир і радість розглядаються як ментальний стан доброчесної людини та результат дії Божої благодаті.

У Гал. 5:19-23 певні пороки і чесноти формують опозиції за тематичним принципом, причому інколи одній чесноті протиставляється декілька пороків. Виокремимо серед поданого переліку деякі аксіологічні опозиції:

1) цнотливість / стриманість - розпуста / розбещеність: цінність вербалізовано лексемою єукратєіа «стриманість», анти - цінність - иог/ріа. «перелюб / чужоложство», nopveia» розпуста / блуд», акаОарта «нечистота / аморальність», ааєХуєіа «розбещеність / безсоромність», игОц «пияцтво», кЛиоу «гульба / гулянка»;

2) вірність / віра - невірність / невірство: цінність вербалізовано лексемою піатіс: «вірність», антицінність - єіЗюЛоЛатрєіа «служіння ідолам», фарракєіа «чародійство / чаклування», аїрєту «єресь»;

3) любов / мир - ворожнеча: цінність вербалізовано лексемами ауапц «любов», оіркр'ц «мир», антицінність - р / Ора «ворожнеча / ненависть», Рріу «чвари / сварка», Зі/оогааіа «розбрат», фотоу «вбивство»;

4) терпіння / лагідність / доброта - гнів / ревнощі: цінність вербалізовано лексемами иакроОииіа. «довготерпіння», хрцлтбтцу «ласкавість / доброта», ауаОоз&жц «доброта», праотцу» лагідність / тихість», антицінність - ЈщХос; «ревнощі / заздрощі», Оироу «гнів», єріОєіа «роздратування / суперечка», (ф) 6\'оу «заздрість».

Наведені аксіологічні опозиції свідчать про соціальний характер етичних цінностей, вербалізованих у каталозі пороків і чеснот у Гал. 5:19-23. Навіть цінності, що стосуються моральної / аморальної поведінки в сексуальній сфері, формують не так аскетичні ціннісні орієнтири, як закладають модель поведінки християнина в сім'ї та соціумі. Решта аксіологічних опозицій промовисто вказують на цінності вербальної, емоційної, поведінкової та соціальної взаємодії між членами суспільства.

Розглянута лексика сформувала ядро релігійно-етичного лексикону як грецької мови, так і мов народів, що зазнали християнізації у Середньовіччі. Разом із перекладними церковними текстами лінгвокультура Київської Русі успадкувала з Візантії християнську етику, вербалізувавши її мовними засобами церковнослов'янської мови. Релігійно-етичний лексикон сучасної української мови, в семантичному аспекті сягаючи витоками грецької мови, містить успадковані від церковнослов'янської мови лексеми, водночас збагатившись у процесі свого становлення з інших джерел. Зокрема, до його складу увійшло багато слів «простої мови», що активно вживалася у XVI-XVII ст. на теренах України.

Для ілюстрації мовного узусу лексики «простої мови» на позначення релігійно-етичних цінностей наведемо вже розглянутий нами етичний каталог у Посланні до Галатів у Крехівському Апостолі в зіставленні з церковнослов'янською Острозькою Біблією.

а) пороки (Гал. 5:19-21):

КА: бо швы су(т) дъла теле(с) ны(и) и который су(т) чужо - ло(ж) тво, нечисто(ст), вшете(ч) но(ст), непо(в) сте(ж) ливо(ст), бо(л) вохва(л) ство, чары, неприж(з) ни, свары, зави(с) ти, гнъ(в), не(з) годы, ро(с) ты(р) ки, єреси, ненави(с) ти, мо(р) ди(р) ства, пъж(н) ства, беседы, о(б) жи(р) ства и ты(м) подо(б) ны речи ко - торыи оповедаю ва(м), ы. (к) є(с) ми пе(р) ве(и) проповеда(л) и(ж) ко - торыи такїє ръчи чине(т) короле(в) ства б(о) жего не наследж(т).

ОБ: шжена же суть дъла плотьскаа, н.же суть, прелю - бодпжнїє, блудъ, нечистота, студодпжнїє, идолослуженїє, чародпжнїє, вражды. рвенїа, завиды, іжрости. разжеженїа, распрж, соблазны, єреси, зависти, оубїиства, пїжннства, безчинны кличи, и подобнаж симъ, ж.же пре(д) рицаю вам(ъ) и прежде рекохъ, /жко таковаж творжщеи, ц(а) р(с) твїа б(о) жїа не нааиъдж(тъ).

б) чесноти (Гал. 5:22-23):

КА: але пло(д) духовны(и) є(ст) м(и) л(о) сть, весел(є) и поко(и), те(р) пливость, добро(т) ливо(ст) добро(т) въра, тихо(ст) тре(з) во(ст) на таки(х) нъ(т) закона.

ОБ: Плодъ же д(у) ховныи єсть, любы, радость, миръ, долго - терп^їє, бл(а) гость, м(и) л(осе) рдїє. въра, кротость въздер - жанїє. на таковыхъ нъсть закона.

Звернімо увагу на факт, що понад половину слів у КА відрізняються від церковнослов'янського узусу. Більшість вжитих у КА номінацій чеснот і пороків засвідчені як слова староукраїнської «простої мови» в лексикографічних працях XVII ст., зокрема в пам'ятках Лертонъ славенорисскїй альбо Именъ тлькованїє Памви Беринди [3], Лексис Лаврентія Зизанія [4] та праці анонімного автора Синонїма славеноросскаж [4], що свідчить про сформовану традицію мовного узусу за доби раннього модерну. З метою ілюстрації становлення релігійно-етичного лексикону староукраїнської мови XVI-XVII ст. наведемо у табл. 1 і 2 лексичні відповідники «простої мови» до грецьких і церковнослов'янських номінацій чеснот і пороків, наведених у Гал. 5:19-23, засновуючись на даних ОБ, КА та «Лексиконі» Памви Беринди.

Таблиця 1. Назви пороків у грецькій, церковнослов'янській і староукраїнській «простій мові» (за Гал. 5:19-21)

Таблиця 2. Назви чеснот у грецькій, церковнослов'янській і староукраїнській «простій мові» (за Гал. 5:22-23)

Як показано в табл. 1, найбільшу варіативність староукраїнських відповідників на позначення пороків та їх активне вживання в пам'ятках XVI-XVII ст. замість церковнослов'янізмів засвідчують дві тематичні підгрупи етичної лексики, які позначають пороки тілесної та емоційно-вольової сфери. Зазначимо, що деякі з наведених лексем не увійшли в лексикон сучасної української мови, наприклад, вшетеченство / вшете(ч) но(ст), порубство, ростыркъ, попудливость, натомість інші успадковані й активно вживаються для позначення етичних антицін - ностей, наприклад, роспуста, чужоло(ж) ство, неприжзнь, ненависть, незгода / не(з) годытощо. Слово вшетеченство / вшете(ч) но(ст) засвідчене в пам'ятках староукраїнської мови XVI - початку XVII ст. зі значенням «розпуста» і за походженням є полонізмом (пор. старопол. wszeteczenstwo, wszetecznosc) [14, с. 81-82]. Примітно, що староукраїнська номінація відповідної цінності цнота теж за походженням є полонізмом, проте на відміну від вшетеченство / вшете(ч) но(ст) засвоєна релігійно - етичним лексиконом сучасної української мови.

Серед лексем на позначення чеснот спостерігаємо більш послідовну відповідність між слововживанням у Крехівському Апостолі та «Лексиконі» Памви Беринди, ніж у випадку лексики на позначення пороків за Гал. 5:19-21. Відзначмо, що не всі староукраїнські слова, наведені в табл. 2, засвоюються сучасною українською мовою, зокрема в деяких випадках перевага в сучасному слововживанні надається церковнослов'янізмам, наприклад, любов, радість, мир, віра, в інших - словам, що походять із староукраїнської мови, наприклад, доброта, тихість.

Проілюструймо успадкування слів «простої мови» XVIXVII ст. на позначення етичних цінностей / антицінностей в українських біблійних перекладах ХІХ-ХХ ст. (за Гал. 5: 19-23), зокрема в перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Левицького та Івана Пулюя (КЛП), Івана Огієнка (ІО) та Івана Хоменка (ІХ). Для зручності виділяємо в перекладах напівжирним шрифтом лексеми, які етимологічно споріднені з лексемами, наведеними в Крехівському Апостолі або «Лексиконі» Памви Беринди, і не збігаються з церковнослов'янськими відповідниками в розглянутому біблійному уривку.

КЛП: Явні ж дїла тїлесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, єресї, зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять. А овощ духа: любов, радощі, мир, дов - готерпіннє, добрість, милосердє, віра, тихість, вдержли - вість. На таких нема закону.

ІО: Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!

ІХ: Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, - як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують. А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На тих то нема закону.

Засновуючись на вищенаведених даних, можемо констатувати, що сучасна українська мова засвоює як церковнослов'янізми, так і слова простої мови XVI-XVII ст. для позначення пороків та чеснот. Серед номінацій пороків найбільше збігів із слововживанням Крехівського Апостолу та «Лексикону» Памви Бери - нди засвідчують тематичні групи «розпуста», «віровідступництво», «гнівливість / розбрат», зокрема в біблійних перекладах ХІХ-ХХ ст. вживаються успадковані зі староукраїнської мови слова розпуста, чари / чаруваннє, ворогуваннє / ворогування / ворожнечі, свари / сварка, гнів, суперечки, незгоди / незгода. У випадку відтворення етичних цінностей теж спостерігаємо засвоєння окремих староукраїнських номінацій сучасними біблійними перекладами, наприклад, в перекладах ІХ та КЛП вживаються слова доброта / добрість як відповідники гр. ауаЗттмц і хрцогбтц^(пор. цксл. бл(а) гость), тихість як відповідник гр. праотца (пор. цксл. кротость), вдержливість /здержливість як відповідники гр. єукратєіа (пор. цксл. въздержате). Тож, безперечно, можемо констатувати, що витоки сучасного мовного узусу в сфері релігійно-етичної лексики сягають глибини віків, а наведені факти збігу свідчать про успадкування частини слів «простої мови» сучасною українською мовою.

Висновки. Релігійно-етичний лексикон української мови почав формуватися у текстах конфесійного стилю XVI-XVH ст. Писемні пам'ятки цієї доби у передаванні назв чеснот і пороків засвідчують дві тенденції: тяжіння до вживання слів староукраїнської «простої мови» та водночас використання значного обсягу етичної лексики церковнослов'янського походження.

Біблійні пам'ятки ранньомодерної доби заклали підвалини у формування традицій українського перекладу Біблії та проторували шлях до становлення українського мовного узусу в царині релігійної комунікації. Сучасні україномовні біблійні переклади ІІ пол. ХІХ - ХХ ст. засвідчують збереження та розвиток традицій мовного узусу, що сягають витоками староукраїнських писемних пам'яток конфесійного стилю. Більшість християнських чеснот і пороків вербалізовані в сучасних релігійних текстах, зокрема в біблійних перекладах, за допомогою мовних засобів різного походження, зокрема церковнослов'янізмів та слів, що походять з «простої мови» ранньомодерного часу. Становлення релігійно-етичного лексикону української мови слід розглядати також у розрізі лінгводискурсивних досліджень грецької мови Нового Завіту, яка слугувала еталоном у вираженні етичних цінностей для лінгвокультур, що зазнали християнізації.

Список використаних джерел

релігійний лексикон біблія апостиль

1. Левко О.В. Діахронні виміри вербалізації концептів ПРАВЕДНІСТЬ і AIKAIOEYNH в українській мові та грецькій мові Нового Завіту: точки перетину. Studia linguistica. 2016. Вип. 9. С. 54-63.

2. Левко О.В. Семантичний розвиток лексем соиррол'. сомрросїлт] і дериватів у давньогрецькій мові (від Гомера до Нового Завіту). Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Філологія. 2018. Вип. 79. С. 166-171.

3. Лексикон словенороський Памви Беринди: Пам'ятки української мови XVII ст. / Упор. і передмова Василя Німчука. Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1961.

4. Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская: Пам'ятки української мови XVI-XVII ст. / Упор. і вступ. ст. Василя Німчука. Київ: Наукова думка, 1964.

5. Мозер М. Что такое «простая мова»? Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae. 2002. Вип. 47/3-4. С. 221-260.

6. Мойсієнко В.М. Про національний статус «руської мови» в часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Мовознавство. 2005. №1. С. 67-82.

7. Мойсієнко В., Ніка О. «Проста мова» в Україні та Білорусі в XVI столітті. Слов'янські обрії. 2013. С. 3-25.

8. Ніка О. Книжно-літературний феномен «простої мови». Мова: класичне - модерне - постмодерне. 2014. Вип. 1. С. 13-21.

9. Ніка О. Мовний узус і проста мова. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство, мовознавство, фольклористика. 2013. Вип. 24. С. 31-34.

10. Ніка О. І. Модус у староукраїнській літературній мові другої половини KV! - першої половини ХУП ст. К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2009.

11. Огієнко І. Українська літературна мова XVI-го ст. і український Крехівський апостол. Т. 1. Варшава: Друкарня синодальна, 1930.

12. Осінчук Ю. Північноукраїнські діалектні риси в Крехівському Апостолі. Волинь - Житомирщина. 2010. №22 (1). С. 126-132.

13. Русанівський В. Четвероєвангеліє 1569 р. і крехівський Апостол 60-х років. Бібліотечний вісник. 2000. №5. С. 27-30.

14. Словник української мови ХУІ - першої половини ХУІІ ст.: у 28-ми вип. Вип. 5 (Впрашати - Выпродати) / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Львів, 1998.

15. Charles J.D. Vice and Virtue Lists // Porter S.E., Evans C.A. Dictionary of New Testament Background: A Compendium of Contemporary Biblical Scholarship. Downers Grove: InterVarsity Press, 2000. P. 1252-1257.

16. Charles J.D. Virtue Amidst Vice: The Catalog of Virtues in 2 Peter

1. Sheffield: Sheffield Academic Press, 1997.

17. Engberg-Pedersen T. Paul and the Stoics. Louisville, KY: Westminster John Knox; Edinburgh: T. & T. Clark, 2000.

18. Keener C.S. A Comparison of the Fruit of the Spirit in Galatians 5:22-23 with Ancient Thought on Ethics and Emotion // The Language and Literature of the New Testament: Essays in Honor of Stanley E. Porter's 60th Birthday (Biblical Interpretation Series, 150). Leiden: Brill Academic Pub., 2016. P. 574-598.

19. Kowalski M. Katalogi wad, Dekalog i relacje homoseksualne w 1 Kor 6,9-10 oraz 1 Tm 1,8-10. Verbum Vitae. 2021. Vol. 39 (1). P. 281-306.

20. Lev V. Apostol Krechowski. Prace Filologiczne. Warszawa. 1929. T. 14. S. 16-33.

21. Levko O. Axiological Opposition of Humility and Pride in the 17^thcentury Ukrainian Didactic Gospels. Logos (Lithuania). 2022. Vol. 111. P. 45-55. https://doi.org/10.24101/logos.2022.26

22. Uusimaki E. Mapping Ideal Ways of Living: Virtue and Vice Lists in 1QS and 4Q286. Journal for the Study of the Pseudepigrapha. 2020. Vol. 30 (1). P. 35-45.

23. Vogtle A. Die Tugend - und Lasterkataloge im Neuen Testament. Munster: Aschendorff, 1936.

24. Wibbing S. Die Tugend - und Lasterkataloge im Neuen Testament und ihre Traditions geschichte unter besonderer Berucksichtigung der Qumrantexte. Berlin: Topelmann, 1959.

References

1. Levko, O.V. (2016). Diakhronni vymiry verbalizatsii kontseptiv PRAVEDNIST i AIKAIOEYNH v ukrainskii movi ta hretskii movi Novoho Zavitu: tochky peretynu [Diachronic dimensions of verbalization of the concepts RIGHTEOUSNESS and AIKAIOEYNH in Ukrainian and New Testament Greek: Points of intersection]. Studia linguistica, 9, 54-63 [in Ukrainian].

2. Levko, O.V. (2018). Semantychnyi rozvytok leksem coxppmv. GOMppoGWi] i deryvativ u davnohretskii movi (vid Homera do Novoho Zavitu) [Semantic changes of lexemes coxppmv. aoxppoawi] and their cognates in Ancient Greek (From Homer to New Testament)]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.N. Karazina. Seriia: Filolohiia, 79, 166-171 [in Ukrainian].

3. Nimchuk, V. (Ed.). (1961). Leksykon slovenoroskyi Pamvy Beryndy: Pamiatky ukrainskoi movy XVII st. [A Slavonic-Ruthenian Lexicon by Pamvo Berynda: Monuments of the 17^thcentury Ukrainian language]. Kyiv: Vydavnytstvo Akademii nauk Ukrainskoi RSR, 1961 [in Ukrainian].

4. Nimchuk, V. (Ed.). (1964). Leksys Lavrentiia Zyzaniia. Synonima slavenorosskaia: Pamiatky ukrainskoi movy XVI-XVII st. [Lexis by Lavrentii Zyzanii. Slavonic-Ruthenian Synonyms: Monuments of the 16^th - 17^thcentury Ukrainian language]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

5. Mozer, M. (2002). Chto takoe «prostaia mova»? [What is the «prosta mova»]. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae, 47/3-4, 221260 [in Russian].

6. Moisiienko, V.M. (2005). Pro natsionalnyi status «ruskoi movy» v chasy Velykoho kniazivstva Lytovskoho ta Rechi Pospolytoi [On the national status of the «Ruthenian language» in the times of the Grand Duchy of Lithuania and the Polish-Lithuanian Commonwealth]. Movoznavstvo, 1, 67-82 [in Ukrainian].

7. Moisiienko, V., & Nika, O. (2013). «Prosta mova» v Ukraini ta Bilorusi v XVI stolitti [The «prosta mova» in Ukraine and Belarus in 16^thcentury]. Slovianski obrii, 3-25 [in Ukrainian].

8. Nika, O. (2014). Knyzhno-literaturnyi fenomen «prostoi movy» [The bookish and literary phenomenon of «prosta mova»]. Mova: klasychne - moderne - postmoderne, 1, 13-21 [in Ukrainian].

9. Nika, O. (2013). Movnyi uzus i prosta mova [Language usage and «Simple speech»]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Literaturoznavstvo, movoznavstvo, folklorystyka, 24, 31-34 [in Ukrainian].

10. Nika, O. (2009). Modus u staroukrainskii literaturnii movi druhoi polovyny XVI - pershoi polovyny XVII st. [Modus in the Old Ukrainian Literary Language of the 2^ndhalf of the 16^thand 1^sthalf of the 17^thcenturies]. Kyiv: Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka [in Ukrainian].

11. Ohiienko, I. (1930). Ukrainska literaturna mova XVI-ho st. i ukrainskyi Krekhivskyi Apostol [Ukranian literary language of the 16^thcentury and Ukranian Krekhiv Apostle]. Vol. 1. Varshava: Drukarnia synodalna [in Ukrainian].

12. Osinchuk, Yu. (2010). Pivnichnoukrainski dialektni rysy v Krekhivskomu Apostoli [Northern Ukrainian dialectal features in the Krekhiv Apostle]. Volyn - Zhytomyrshchyna, 22 (1), 126-132 [in Ukrainian].

13. Rusanivskyi, V. (2000). Chetveroievanheliie 1569 r. i Krekhivskyi Apostol 60-kh rokiv [The Four Gospels of 1569 and the Krekhiv Apostle of the 60s]. Bibliotechnyi visnyk, 5, 27-30 [in Ukrainian].

14. Hrynchyshyn, D., Chikalo, M. (Eds.) (1998). Slovnyk ukrainskoi movy XVI - pershoi polovyny XVII st.: u 28-my vyp. Vyp. 5 (Vprashaty - Vyprodaty) [Dictionary of the Ukrainian language of the 16^thand 1^sthalf of the 17^thcenturies: in 28 vols. Vol. 5 (Vprashaty - Vyprodaty)]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy.

15. Charles, J.D. (2000). Vice and Virtue Lists. In Porter S.E., Evans C.A. Dictionary of New Testament Background: A Compendium of Contemporary Biblical Scholarship (pp. 1252-1257). Downers Grove: InterVarsity Press.

16. Charles, J.D. (1997). Virtue Amidst Vice: The Catalog of Virtues in 2 Peter 1. Sheffield: Sheffield Academic Press.

17. Engberg-Pedersen, T. (2000). Paul and the Stoics. Louisville, KY: Westminster John Knox; Edinburgh: T & T. Clark.

18. Keener, C.S. (2016). A Comparison of the Fruit of the Spirit in Galatians 5:22-23 with Ancient Thought on Ethics and Emotion. In The Language and Literature of the New Testament: Essays in Honor of Stanley E. Porter's 60th Birthday (Biblical Interpretation Series, 150; pp. 574-598). Leiden: Brill Academic Pub.

19. Kowalski, M. (2021). Katalogi wad, Dekalog i relacje homoseksualne w 1 Kor 6,9-10 oraz 1 Tm 1,8-10. Verbum Vitae, 39 (1), 281-306 [In Polish].

20. Lev, V. (1929). Apostol Krechowski. Prace Filologiczne, 14, 16 - 33. Warszawa [In Polish].

21. Levko, O. (2022). Axiological Opposition of Humility and Pride in the 17th-century Ukrainian Didactic Gospels. Logos (Lithuania), 111, 4555.https://doi.org/10.24101/logos.2022.26

22. Uusimaki, E. (2020). Mapping Ideal Ways of Living: Virtue and Vice Lists in 1QS and 4Q286. Journal for the Study of the Pseudepigrapha, 30 (1), 35-45.

23. Vogtle, A. (1936). Die Tugend - und Lasterkataloge im Neuen Testament. Munster: Aschendorff.

24. Wibbing, S. (1959). Die Tugend - und Lasterkataloge im Neuen Testament und ihre Traditions geschichte unter besonderer Berucksichtigung der Qumrantexte. Berlin: Topelmann.

Размещено на Allbest.ru