Лексема каша як один з мовних знаків української культури

Невойт Валентина Іванівна

канд. філол. наук, доцент,

доцент кафедри української філології для іноземних громадян Навчально- наукового інституту філології

Київський національнй університет імені Тараса Шевченка, Україна

Анотація

Стаття присвячена опису семантичних та функціональних характеристик українського слова каша з метою з'ясування країнознавчої та культурознавчої цінності зазначеної лексеми та її ролі у побудові мовної картини світу українців. семантичний каша лексема

Ключові слова: лінгвокультурологія, мовний знак культури, мовна картина світу, лексична семантика, культурний компонент значення слова.

На сучасному етапі розвитку мовознавства спостерігається особлива увага до питань взаємозв'язку мови та культури. Мова розглядається і як складова культури, і як скарбниця культури й дзеркало історії та світогляду конкретного етносу, оскільки знання, уміння, матеріальні й духовні цінності, накопичені тим чи іншим народом, зберігаються у його мові і за допомогою мови.

Уся ця інформація акумулюється в першу чергу у головних номінативних одиницях мови - словах, фіксується у їхній семантиці та відбивається на їхніх функціональних характеристиках. Важливим є самий факт існування слова у мові, адже його поява викликана потребою людей у номінації того нового, що з'являється у їхньому житті, або того, що вони виокремлюють із маси оточуючих їх речей та явищ, того, що на певному етапі розвитку стає для них актуальним.

Цінність слова для культурології полягає також у тому, що воно не тільки позначає певну реалію. У свідомості носіїв мови зі словом-назвою пов'язується вся інформація щодо позначуваного ним денотату, а саме: які він має ознаки, як використовується, як ставляться до нього носії мови і яку роль він відіграє у їхньому житті.

Отже, дослідження характеристик слова як мовної одиниці з точки зору відображення в ній особливостей культури народу має неоціненне значення як для лінгвістики, зокрема вирішення питань щодо змісту слова, так і для культурознавчих студій. Особливе значення мають подібного роду дослідження назв таких реалій, які завжди були важливими для самого існування людини. До такого роду номенів належать слова, які позначають продукти харчування та страви. Вся діяльність первісної людини була спрямована на добування продуктів харчування, а система харчування залежала від можливостей, які надавала природа. Забезпечення себе їжею довгий час було рушійною силою прогресу, оскільки спонукало до виготовлення знарядь для охоти та землеробства. Таким чином, їжа чи не найбільше відображає етнічну своєрідність, культурні традиції та стереотипи тієї чи тієї лінгвоспільноти.

Ця сфера життя людини завжди була у полі зору істориків, етнографів, культурологів. Достатньо згадати роботи Л. Артюх [1], В. Жайворонка [2] та інших. Кулінарну лексику не оминули увагою і лінгвісти, які досліджували походження, способи номінації, морфологічні характеристики, структурно- граматичні особливості назв страв та продуктів харчування. Особлива увага приділялася опису таких лексем, як: хліб, борщ, коровай. Зазначимо, що до найдавніших гастрономічних назв, які й досі функціонують в українській мові, належить також і слово каша. Проте у дослідженнях лінгвокультурологічного спрямування ця назва згадується лише побічно, описується поверхнево. Натомість лексема каша заслуговує на більшу увагу дослідників і як одиниця мови, і як знак культури.

Варто також зазначити, що дослідження окремого слова є доцільним з огляду на те, що лексичні одиниці, на відміну від інших одиниць мови, практично не піддаються алгоритмізації, тобто зміст окремо взятого слова та варіанти його трансформації є індивідуальними, неповторними. Отже, кожне слово заслуговує на окреме дослідження, хоча й не виключає можливості опису спільних рис, властивих тій чи іншій групі назв чи лексичним одиницям мови взагалі.

Таким чином, метою статті є дослідження семантико-функціональних характеристик слова каша, які дають можливість з'ясувати країнознавчу та культурознавчу цінність зазначеної лексеми та її ролі у побудові мовної картини світу українців.

Назва каша з'явилася ще у праслов'янську епоху і утворилася від індоєвропейського кореня. З приводу первинного значення вказаного слова існує декілька версій. Його пов'язують з коренем *kes-/*kos- "різати, рубати, товкти, молотити". За такої етимології праслов'янське *kasja тлумачиться як "побите, потовчене зерно". За іншою версією, у ньому вбачають первинну ідею "проціджування". І тоді початкове значення реконструюється як "просіяне потовчене зерно" або "проціджена (густа) їжа" [3]. Обидва варіанти етимології вказують на те, що слово каша означало щось, що оброблялося, готувалося, тобто з самого початку свого існування це була назва, хоча й примітивної, але власне страви.

Доречно також додати, що, на думку вчених, зазначений вид страви, був попередником хліба, або першим видом хліба. Можливо, спочатку те, що називалося кашею, ще не було вареною, а просто рідкою сумішшю води з зернами, потім з подрібненими зернами, а потім - зернами, перетертими на муку. Таку рідку страву їли спочатку сирою. Після того, як люди знайшли спосіб добувати вогонь, вони почали варити цю суміш. Це й було тим, що отримало назву каша. А запечені коржі з такої суміші стали називати хлібом.[4]

Таким чином, можна досить впевнено говорити про те, що з усіх назв страв та продуктів харчування лексема каша є найдавнішою, що саме по собі надає йому особливого культурологічного значення, адже його поява свідчить про певні цивілізаційні досягнення прадавнього народу.

Беручи до уваги те, що каша як одне з найдавніших слов'янських слів продовжує функціонувати у сучасній українській мові і входить до складу активної кулінарної лексики, можна стверджувати, що страва, позначувана цим словом, була і залишається досі важливою складовою системи харчування українців.

Матеріали тлумачних словників різних епох свідчать також і про те, що головне номінативне значення досліджуваної лексеми за досить довгу історію її функціонування у мові не змінилося. Це є беззастережним свідченням того, що і сама страва, позначувана словом каша, за головними своїми ознаками, залишилася такою ж, якою була у давнину. У словнику давньоруської мови каша - це "страва, приготовлена з крупи" [5]. А словосполучення варити кашу, зафіксоване у тому ж словнику як типове, вказує на спосіб приготування цієї страви. У словнику сучасної української мови слово каша пояснюється як "страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці" [6].

На перший погляд здається, що каша не є якоюсь особливою стравою. Вона відома багатьом кухням світу. Відповідно й українське слово каша має еквіваленти в інших мовах. Однак порівняння тлумачень української лексеми каша з її іншомовними відповідниками дає підстави зробити певні висновки щодо особливостей уявлення про цю страву у різних сучасних етноспільнотах.

У першу чергу впадає в око те, що українському слову в інших мовах відповідає не одна назва. Наприклад, в англійській мові слово каша може перекладатися і як porridge, і як gruel, і як pap.[7]. Згідно з даними двомовного українсько-італійського словника під редакцією В. Бусла, в італійській мові це може бути або bollito, або papa.

Причина такої неоднослівної еквівалентності може бути пояснена різним ступенем узагальнення уявлення про кашу. Українське поняття про цей вид страви виглядає найбільш узагальненим: кашею в українській кулінарії, як вже зазначалося вище, називають страву з будь-якої крупи, будь-якої консистенції, призначену для широкого кола споживачів. Саме ці уточнюючі ознаки є важливими для понять, які позначаються іншомовними відповідниками. Так, англ. gruel "рідка каша; розмазня" [7]. Таке ж значення наводиться і для французьського слова bouillie у "Французьсько-українському словнику" за редакцією В. Бусла (2011 р.). Англійське pap - це "кашка для дітей" [7]. В іспанській мові, за "Іспансько-українським словником" 2013 року під редакцією В. Бусла, papilla - це "їжа зазвичай для дітей та хворих у вигляді густої пасти або желе".

До того ж іншомовні відповідники часто позначають кашу, приготовлену тільки з певного виду крупи. У згадуваних вище словниках можна побачити такі тлумачення: англ. porridge "вівсянка", франц. bouillie та італ. poleta "кукурудзяна каша". Слово Haferbrei у німецькому мовному середовищі, як показує практика, також асоціюється з вівсянкою. Це є віддзеркаленням певних традицій, коли надання переваги окремим видам круп у приготуванні каші перетворює відповідну страву у національний кулінарний символ, а "...шлях від реального світу до поняття і вираження цього поняття у слові є різним у різних народів і детермінованим природними умовами та соціальним оточенням. В силу цих обставин кожний народ має свою історію, свою культурну і свою мовну картину світу." [8]

Отже, загальне значення, притаманне українському слову каша, свідчить про те, що, на відміну від гастрономічних вподобань більшості європейських народів, у харчовій культурі українців популярними та активно вживаними були і залишаються різні види круп. Це підтверджується активним вживанням двослівних назв, які виконують уточнюючу функцію при номінуванні відповідної страви: пшоняна та пшенична каші, гречана та перлова, ячна та манна, рисова каша, звичайно ж вівсяна каша, або вівсянка, а ще горохова каша та гарбузова каша. До того ж відомі особливі каші, поширені в певних регіонах України. Наприклад: туманівська каша (від назви села Туманівка на Поділлі), для якої характерний і особливий склад продуктів, і особливий спосіб її приготування. Різноманіття видів каш в українській кухні знайшло відбиток і у численних однослівних назвах: бануш, куліш, лемішка, мамалиґа, соломаха, тетеря і, звичайно ж, коливо та кутя. Більшість з цих слів є безеквівалентними, тобто безсумнівними мовними знаками культури українського народу.

Зауважимо, що культурна цінність будь-якого слова полягає у тому, що воно не тільки називає реалію і транслює уявлення певного народу про неї, але й стає носієм інформації про традиції, звичаї, пов'язані з позначуваним ним денотатом. Саме таку цінність має і слово каша.

Відомо, що роль каші у системі харчування слов'ян-землеробів, у тому числі й українців, важко переоцінити. Вона була практично основним блюдом з часів Київської Русі, довгий час посідала головне місце у гастрономічній культурі східних слов'ян. І сьогодні каша є активно вживаною стравою, як самостійною, так і гарнірною. Таку популярність зазначеного блюда засвідчують численні прислів'я та приказки. Наприклад: Без каші обід - сирота; Каша - то мати наша. Навіть коли в українській кухні з'явився борщ, каша не перестала відігравати провідну роль. Вона просто розділила своє головне місце з борщем.

Порівняйте: Борщ та каша - їжа наша. Борщ без каші - удівець, каша без борщу - вдова. У нас просто: борщ, каша, третя - кваша. [2].

Кашу готували не тільки вдома у печі, але у польових умовах, наприклад, чумаки чи солдати. Звідси й назви польова каша, солдатська каша. Відомо, що основною та найпопулярнішою стравою козаків був куліш, або козацька каша.

Про головну роль каші у харчуванні українців свідчить і те, що різні характеристики людини, її чесноти та вади з часом почали розглядатися через призму поняття про кашу. Так, фізична слабкість людини пов'язується з недостатнім вживанням саме каші: слабкий, тому що мало каші їв; "бути малолітнім, дитиною" - це на припічку кашу їсти. Про людину з почуттям гідності, самоповаги говорять, що такий не дасть собі у кашу наплювати. Навіть неживі об'єкти сприймаються через образ каші: діряві черевики порівнюються з роззявленим ротом, який просить каші.

З одного боку, приготування каші було звичним і доволі простим процесом, тому ця страва стала асоціюватися з виконанням нескладних дій - було б пшоно, а каша буде. А ідея неспроможність зробити щось вербалізувалася у фразеологізмі (з ним) каші не звариш. Вираз кашу маслом не зіпсуєш, який означає, що "додавання чогось хорошого чи приємного до вже хорошої ситуації не може її погіршити" свідчить про те, що навіть технологія приготування каші стала прообразом певних ситуацій і оцінок.

У той же час приготування каші, хоч і не важка справа, але потребує уміння. В іншому випадку приготування навіть нескладного блюда може мати негативні наслідки. Тому й думка про те, що діло хтось може й зробити, але клопотів потім не обберешся, втілена у вислові Так і дурень каші наварить. Таким чином, каша стає символом клопотів та негативної оцінки деяких дій та ситуацій. Фразеологізмом заварилася каша позначають "складну, клопітну, часом неприємну справу, а також "сварку, бійку або цілковите безладдя". Порівняйте також: Ото наварив каші! чи Поганої каші наварив, тобто "хтось наробив лиха, клопоту", а також Хто каші наварив, мусить і з'їсти - хто наробив лиха, мусить розібратися і в наслідках [2].

Зовнішній вигляд каші сприяв перетворенню її на певний ментальний образ, що призвело до появи у слова каша метафоричного значення "напіврідка маса, що своїм виглядом нагадує відповідну страву (багно, сніг тощо)" [6]. Суміш, подібна до каші, асоціюється у носіїв мови з безладом, невпорядкованістю, плутаниною. Така невпорядкованість, на думку українців, може бути не тільки у матеріальному світі. Український вираз каша у голові означає "плутанину в думках або нерозбірливість в поведінці людини, нездатність логічно виражати свої думки або приймати рішення". А якщо у когось в роті каша, то це означає, що у людини погана, нечітка вимова, його мовлення нерозбірливе.

Страва, відома під назвою каша, була довгий час не тільки повсякденним блюдом, але й обов'язковим компонентом святкового столу. Тому ще в давнину слово каша починає вживатися на позначення "застілля взагалі". Таке метонімічне значення фіксується у словнику давньоруської мови: кашу чинити, тобто "влаштовувати святкування із застіллям" [5].

Відомо також, що ще за часів Київської Русі дітей навчали грамоті. Важливою подією в житті учнів і їхніх батьків було закінчення визначеного періоду навчання, яке урочисто святкували: варили великий горщик смачної каші й відносили учням. Цей звичай протягом історії зазнав чималих змін, породивши в сучасній мові слово однокашник, що означає "товариш по навчанню". Однак не всі діти були чесними та навчалися успішно. Ледарів, бешкетників і неслухняних учнів у визначений день тижня карали тим, що били березовими різками, тобто годували або частували березовою кашею. Спершу фраза виглядала так дати (всипати) березової каші. Ось чому пізніше дієслово всипати вже у самостійному вживанні набуло вторинного, розмовного значення "побити". З часом березова каша перестала пов'язуватися тільки з навчальним процесом і тільки з різками. Його значення розширилося до позначення побиття взагалі: (комусь) перепало березової каші або (когось) почастували березовою кашею - "когось побили" [2]. А сучасні учні, вживаючи слово однокашник, вже не пов'язують його з кашею, а вважають, що це фонетично спотворена назва однокласник.

Відомо, що у 19-ому столітті слово каша активно вживалося у значенні "артіль", тобто "об'єднання групи осіб однакової професії або ремесла, для спільної праці". Це група людей, які не тільки спільно працювали, але й спільно харчувалися. Вочевидь, типовою щоденною стравою була каша, яка слугували основою їхнього харчування. Тому й кухар називався кашоваром [9].

Переносне значення властиве не тільки розглянутому вище словосполученню березова каша, але й гарбузова каша (пряме значення - "варена крупа з додаванням гарбуза"). Оскільки гарбуз в українських весільних звичаях символізував відмову, то й словосполучення скуштувати гарбузової каші перетворилося на фразеологізм, який означає "дістати відмову при сватанні, залицянні" [2].

Здавна каша вважалася символом продовження роду, тому вона була обрядовою стравою на родинах, хрестинах. Це була бабина каша. Відома весільна традиція бити кашу, тобто розбивати горщик з кашею та потім її роздавати гостям. Спеціальну кашу (кутю) українці готують на Різдво, а на поминальному обіді теж подають кашу (коливо).

Наведені вище переносні та символічні значення слова каша, його стрижнева роль у формуванні семантики фразеологізмів вказують на вагому культурологічну цінність лексеми як джерела інформації не тільки про особливості матеріальної культури народу, але й про її світоглядні засади. Стійкий комплекс образів, який сформувався у свідомості українців щодо страви, яка здавна позначається словом каша, перетворив її назву на культурний знак.

Список використаних джерел