Закономірності використання дискурс-теорії Лаклау і Муффа в процесі порівняльного аналізу ландшафтних уявлень біосферних заповідників ЮНЕСКО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ соціально-економічних європейських досліджень Європейські студії

Саарландський університет

Закономірності використання дискурс-теорії Лаклау і Муффа в процесі порівняльного аналізу ландшафтних уявлень біосферних заповідників ЮНЕСКО

Тетяна Руденко,

кандидат філософських наук, факультет емпіричних наук про людину та економіки

Анотація

ландшафт дискурс теорія лаклау

У статті визначено провідні аспекти дискурс-аналізу ландшафтних уявлень біосферних заповідників ЮНЕСКО на основі дискурс-теорії Лаклау та Муффа. Ландшафт у статті розглядається як складне соціально-просторове явище, яке окрім матеріального (фізичного) виміру містить смислове навантаження, бере участь у комунікації і таким чином є текстом. Дискурс-теорія Лаклау та Муффа в роботі осмислена як твердження про те, що дискурсивний простір є тотальним, існує множина дискурсів, вони перебувають у конфлікті між собою, тотальний дискурс тотожнии' соціальній реальності, дискурсивна структура частково стала, рівень агентності суб'єкта низький З позиції критичної соціальної теорії ландшафти беруть участь у конструюванні, підтримці, легітимізаціїта протистоянні соціальних структур (систем відносин), наприклад національних, політичних, економічних, класових чи гендерних. Застосування семіотики та критичної соціальної теорії у дослідженні ландшафтів є основою для вдосконалення регулювань у сфері міського планування та архітектури для створення більш соціально справедливого середовища, яке враховуватиме історичний, соціальний та культурний контекст та потреби різних жителів.

Ландшафтний дискурс у статті змодельований на основі структурного та когнітивного підходів до аналізу ландшафтів національного парку Берхтесгаден. Відзначено, що структурний підхід дозволяє виявити відмінності в обсязі, організації, функціях, способах маркування тем і підтем у різних стилях і жанрах, а на локальному рівні може враховувати синтаксичні характеристики тексту, поняття тематичної прогресії, що використовується для обґрунтування тематичної когерентності. Когнітивний підхід дозволяє на підставі поверхневої структури тексту виявити ключові слова та поняття ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден у кожному досліджуваному типі дискурсу, співвіднести їх із системою знань учасників, їх цілями, цінностями, комунікативними намірами та культурними характеристиками та метафоричними концептами лінгвокультур.

Ключові слова: лінгвокультура, ландшафт, дискурс, дискурс-аналіз, ландшафтний дискурс

Основна частина

Актуальність дослідження. Сучасне вчення про мову та її роль у комунікації, незважаючи на наявність невирішених проблем, формує досить чітку лінгвістичну картину, смисловим центром якої є насамперед людина. Людина постійно перебуває у стані комунікації, необов'язково міжособистісної, й у процесі формує уявлення про співрозмовника чи предмет, що описується у цій конситуації. Оскільки мова є кодом - інструментом трансляції інформації до навколишнього світу - проблема підбору оптимальної для певної ситуації комбінації мовних засобів, без сумнівів, залишається актуальною й досі.

Наукова революція лінгвістичного знання у ХХ столітті стала початком розвитку мовознавства у новому векторі - антропоцентричній парадигмі. Як випливає з назви, мова не є замкнутою системою правил і знаків (структурна парадигма). Зміна парадигми зумовлена необхідністю розгляду індивіда як носія певної картини світу, що виражається у мовленнів комунікативних ситуаціях. Отже, актуальності набуло переосмислення поняття дискурс.

У дискурсивній поведінці дістає свій вияв дискурсивна особистість, що належить до певного віку та часу, держави, соціальної групи та сім'ї. Більше того, у міру дорослішання людини, в її мовленні закріплюються стереотипні висловлювання і мовні кліше, актуалізація яких спостерігається в рамках певних ситуацій. Незважаючи на велику кількість підходів до розуміння даного поняття, єдиного трактування досі не існує. Сукупність названих чинників зумовлює актуальність дослідження.

Огляд літератури. У різні періоди різними науковими школами розуміння ландшафту суттєво відрізнялися. В середині ХХ ст. провідним фахівцем із вивчення ландшафтів уважався П. Грот (Groth, 1997), що звертав увагу на культурні ландшафти - змінені людиною природні ландшафти. Проте, у сьогоднішній західній гуманітаристиці переважає розуміння ландшафту не лише як природного явища чи результату взаємодії людини і природи, а як складного соціально-просторового феномена. Переосмислення ландшафту в англоамериканській науці відбулося завдяки зверненню уваги на повсякденні, звичайні ландшафти (everyday або ordinary landscapes) під впливом британського науковця Д. Мітчелла (Mitchell, 2000), який проводив детальні дослідження історії ландшафту, та американського дослідника В. Нортона (Norton, 2006).

Актуальність теми роботи тісно пов'язана з високою актуальністю досліджень дискурсивного спрямування в сучасному мовознавстві, що перетинається із необхідністю запровадження спеціалізованих засобів вивчення закономірностей побудови дискурсу сучасного ландшафту. У роботі визначено провідні характеристики аналізованого явища, виокремлено ключові механізми побудови дискурсу сучасного ландшафту.

Мета дослідження: аналіз функційності мовних стратегій побудови дискурсу сучасного ландшафту (на прикладі ландшафтного дискурсу Національного парку Берхтесгаден).

Виклад основного матеріалу дослідження. Теорія дискурсу Лаклау та Муффа полягає в тому, що дискурсивнии» простір є тотальним, існує множина дискурсів, вони перебувають у конфлікті між собою, тотальнии» дискурс тотожнии» соціальніи» реальності, дискурсивна структура частково стала, рівень агентності суб'єкта низькии» (Konold, 2019). Відповідно до підходу критичного дискурс-аналізу, існують позадискурсивні практики, дискурс охоплює усні та письмові тексти, візуальні образи та комунікативні практики іХ сприйняття, існує множина дискурсів, а дискурсивнии» простір - простір ідеологічної' боротьби, функція дискурсу - конструювання соціальної реальності, дискурсивна структура частково стала, рівень агентності суб'єктів високии, об'єкти конструюють дискурс (Konold, 2019).

Метакомунікація про ландшафт та моделювання ландшафтних дискурсивних практик активно триває у німецькому соціумі. Ряд німецьких дослідників відзначають збільшену в останні роки в німецькому суспільстві інтенсивність дискусій про ландшафт, яка виражається, з одного боку, у великій кількості суспільно-політичних публікацій, пов'язаних з новою енергетичною політикою, вітрогенераторами, розширенням будівництва електричних мереж, зростаючими площами забудови, сільського та міського просторів, поняттям Heimat в аспекті його збереження та розвитку; з іншого боку, у низці наук, які у Німеччині займаються проблемами ландшафту (географія, культурологія, соціологія).

Актуальним вважається питання в рамках теоретичного розуміння цього феномену: обговорюються різні варіанти розуміння ландшафту, пов'язані з різними трактуваннями ставлення людини до ландшафту і можливими конфліктами навколо нього (Hoelscher, 2006). Висловлюється думка про те, що інтенсивність дискусій про ландшафт свідчить про кризовий характер цього феномену, оскільки ландшафт міститься в певному полі напруженості між інтересами користувачів та найрізноманітнішими вимогами політики, економіки, естетики, моралі, проявами емоційної сфери.

Серед причин, що викликали зростання інтересу до проблем ландшафту в суспільстві, називають підвищення рівня освіти населення, що призвело до появи нових форм регулювання суспільно-економічних процесів, що впливають на ландшафт. Довідник з ландшафту (Konold, 2019), що вийшов у Німеччині 2019 р., окреслює надзвичайно широке коло дослідницьких

напрямків, підходів та методів аналізу. Огляд статей з ландшафтної тематики, що міститься в довіднику, дозволяє зробити висновок про різноманітність актуальних дискурсів про ландшафт, пов'язаних з різними сферами діяльності (дискурсивних практик у розумінні М. Фуко): політикою, економікою, наукою, екологією, літературою, кіномистецтвом, туризмом, регіонознавством тощо.

Ландшафтний дискурс національного парку Берхтесгаден не прив'язаний до однієї дискурсивної практики, він реалізується в різноманітних дискурсивних практиках. Висновок, який можна зробити з цього спостереження: комплексне знання ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден на сучасному розвитку може бути отримане тільки шляхом дослідження сукупності текстів і текстових фрагментів. Водночас це живий дискурсивний процес, який поповнюється новими текстами.

Наші міркування щодо можливості моделювання ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден, викладені вище, з деякими уточненнями застосовуються до різних дискурсивних практик. Пропоноване нами моделювання має враховувати низку загальних параметрів, у яких здійснюється спілкування щодо ландшафту, отже, обов'язковими компонентами моделі мають стати основні дискурсивні параметри - учасники, цілі, стратегії, цінності, ситуація спілкування, породження та сприйняття повідомлення/тексту, текст.

Уточнення вимагає параметр «учасник комунікації», якого можна позначити символом TN, це більш загальний параметр порівняно з параметром «інтерпретатор», що не змінює суті моделі. Позначення моделі учасника комунікації імплікує його мети, стратегії, цінності, ситуації спілкування, що становить ієрархічно нижчий рівень моделювання. Враховуючи те, що в дискурсі і учасники спілкування, і концептуальний ландшафт марковані репрезентантами (R), в узагальненому вигляді модель ландшафтного дискурсу, що включає учасників спілкування, набуває вигляду RTN(n) +/-Dyn(RLD).

Далі необхідно уточнити, що спілкування здійснюється німецькою мовою представниками німецької лінгвокультурної спільноти. Це уточнення робить необхідним враховувати дані лінгвокультурології, що вивчає взаємодію двох семіотичних областей - мови та культури - та розглядає носія мови як культурномовну особистість - «суб'єкт мови та культури, що володіє культурно - мовною компетенцією та активно її виявляє при інтерпретації мовних знаків у просторі (Lewis, 1979). Остання додає до моделі параметра, що позначається символом - Univ: RTN(n)+/-Dyn-Univ (RLD).

Семіотична макромодель поєднує максимум можливих аспектів, факторів та комбінацій, кількість яких принципово відкрита, може доповнюватись і змінюватись. Простір ландшафтного дискурсу національного парку

Берхтесгаден становить безліч дискурсивних фрагментів, які його реалізують, вісь часу вибудовується як по горизонталі між існуючими паралельно дискурсами одного часового зрізу (-Dyn), так і по вертикалі шляхом виявлення зв'язків з попередніми дискурсами, або побудовою прогнозів (+ Dyn).

Синхронний простір ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден, що містить усі релевантні фрагменти, що обговорюють тематику ландшафту, передбачає як сукупність текстів, так і множинність сфер їх реалізації; текстова фіксація фрагментів ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден передбачає множинність типів текстів та текстових жанрів, типів модусів викладу. Ландшафтний дискурс національного парку Берхтесгаден як комунікативна макроподія сприймається як сукупність динамічних дискурсивних практик у різних сферах спілкування.

Концептуалізація ландшафту набуває у світі дедалі більшого значення у зв'язку з проблемою збереження довкілля людини перед глобальних загроз техногенного характеру - з одного боку, і з проблемою формування національної ідентичності - з іншого. З цих позицій моделювання ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден у статиці та динаміці лінгвокультури є важливим напрямом досліджень, що дозволяє глибше зрозуміти сутність процесів, що відбуваються в суспільстві.

Одиницею німецького ландшафтного дискурсу Національного парку Берхтесгаден можуть виступати комунікативні феномени різного обсягу та складності: висловлювання, сукупність висловлювань, текст. Особливості тематичної організації типу тексту, у якому реалізується ландшафтний дискурс Національного парку Берхтесгаден, можуть визначати суцільну чи дискретну форму його фіксації у тексті та побутування в дискурсивної практиці.

Єдність загальної теми ландшафту протягом великого відрізку тексту / дискурсу визначає суцільну форму. У суцільній формі ландшафтний дискурс Національного парку Берхтесгаден реалізується як у текстах наукових праць, так і в наукових дискурсивних практиках, присвячених опису чи дослідженню ландшафтів, і зрідка у художніх текстах, у яких ландшафт виступає як тема.

Найчастіше, однак, ландшафтний дискурс зустрічається у дискретній, уривчастій формі у вигляді вкраплень, окремих текстових фрагментів, утворених, наприклад, групою висловлювань у художніх чи рекламних текстах та водночас у відповідних дискурсивних практиках. Проте, в обох випадках зміст текстів, текстових фрагментів та відповідних комунікативних подій визначається тематикою ландшафту.

Ландшафтний дискурс Національного парку Берхтесгаден можна визначити у системі німецької лінгвокультури як сукупність текстів/текстових фрагментів, а в динаміці цієї системи - як сукупність комунікативних подій, об'єднаних поняттям спільної теми. Матеріальною фіксацією дискурсу є текст / текстовий фрагмент, у якому під час дискурсивного аналізу виявляються дискурсивні параметри, матеріалізовані у дискурсивних елементах текстової побудови (лінгвістичних маркерах комунікації).

Мінімальною конститутивною одиницею опису є комунікативна одиниця - репрезентант ландшафтного дискурсу Національного парку Берхтесгаден, буквене позначення pL. Загальна модель мінімальної одиниці опису набуває вигляду RLD(pL), модель групи висловлювань ландшафтної тематики передається формулою RLD(n) (pL).

До вивчення тематики дискурсу застосовуються структурний та когнітивний підходи (Duncan, 2004). З погляду структурного підходу досліджуються методи організації тематичної структури, подробиця та обсяг розробки теми, наявність підтем, методи маркування теми. Об'єктивація цього підходу можлива за допомогою контент-аналізу, що виявляє у комунікативних одиницях - висловлюваннях, текстових фрагментах та текстах - ландшафтні номінації, що маркують тематичну співвіднесеність із ландшафтом.

Моделювання виявлених репрезентантів знань про ландшафт можливе у вигляді складання ієрархії тем і підтем. Таким чином, можна простежити різний ступінь простоти/складності виявлення тематичної структури в залежності від жанру.

У наукових текстах ієрархія чітко позначається як загальна тема, наприклад, у назві монографії або наукової статті, і низка підлеглих тем, що розробляються у розділах та підрозділах; осмислюється характер зв'язку між підтемами та загальною темою (вертикальний зв'язок) та між окремими підтемами (горизонтальний зв'язок). Розглянемо як приклад текстовий фрагмент із опису Національного парку Берхтесгаден, взятого з праці В. Конолда «Handbuch Landschaft», присвяченої німецьким ландшафтним паркам (Konold, 2019).

Даний текстовий фрагмент змісту роботи відповідно до своєї комунікативної мети інформує про тематичну структуру розділу книги, будучи її ілюстрацією. Вибраний фрагмент тематично співвідноситься із загальною темою зміни природного та культурного ландшафту, представленою назвою довідника (1); одна з назв розділів присвячена лісовому ландшафту та позначає протиставлення природного та створеного людиною, вбудовуючись у загальну тему за принципом «приватне - загальне» (2); назви підрозділів (3-8) тематизують окремі характеристики, аспекти та проблеми розвитку лісового ландшафту, що проявляється у відповідних номінаціях (Waldlandschaft, Waldentwicklung, Waldentwicklungskonzepte, Verkehr, Verbau) (Konold, 2019).

У тематичній структурі довідникового видання простежується реалізований розділ «принцип мушлі» - від загального до приватного:

1. Naturlandschaft. Kulturlandschaft. Die Verdnderung der Landschaften nach der Nutzbarmachung durch den Menschen.

2. Wald statt Landschaft. R. Bocker,

3. Status quo der Waldlandschaft.

4. Entwicklungen einer typischen Stadt in Mitteleuropa

5. Waldentwicklungskonzepte.

6. Moloch Verkehr.

7. Verbau der freien Landschaft

8. Perspektiven einer Integration okologischer Erkenntnisse in Planung und Waldentwicklung (Konold, 2019).

Тематична єдність у межах структурного фрагменту «Inhaltsverzeichnis» забезпечується номінаціями, пов'язаними з ландшафтом; на рівні самого тексту довідника вона розкривається в комунікативних одиницях більшого обсягу та іншої структури (висловлювання, надфразові єдності, тексти розділів і підрозділів).

Номінації в «Inhaltsverzeichnis» можна розглядати з погляду німецької лінгвокультури. У мовному плані вони являють собою композити, словосполучення і прийменникові групи. Серед лінгвістичних маркерів комунікативної ситуації представлені такі: експліковано ім'я автора розділу (R. Bokker), опосередковано присутні лінгвістичні маркери його культурного (латинські вкраплення Status quo, метафора Moloch Verkehr) та наукового рівня (терміни Waldlandschaft, терміни Waldlandschaft; Integration, прийоми узагальнення (Entwicklungen einer typischen Wald) (Konold, 2019).

Комунікативна мета «Inhaltsverzeichnis» - поінформувати про змістовну структуру розділу - відображена у порядку слідування та логіки підрозділів. Інформація про цінності автора виражена імпліцитно в метафорі (Moloch Verkehr) та словосполученні (Integration okologischer Erkenntnisse) (Konold, 2019).

Виявлення тематики ландшафту в художніх творах та аналіз її структурних та функціональних характеристик є складнішим через особливості публіцистичного тексту як полідискурсивного та інтердискурсивного утворення (Duncan, J., &Duncan, N., 2010).

Ландшафтна тематика в публіцистичних текстах проявляється дискретно, наприклад, у ландшафтних описах, включених до оповідального наративу. Крім того, вона пов'язана з поняттям хронотопу, що є однією з основних текстових категорій літературного та публіцистичного наративу.

Розглянемо як приклад текстові фрагменти з роботи М. Ляйбената, присвяченої екскурсіям ландшафтними парками Німеччини (Leibenath, 2010). Фрагменти ландшафтного дискурсу представлені у уривках дескриптивом - описом упорядкованого місця в заповіднику, де має відбутися свято (9) і того ж місця за кілька годин до події з рисами безладу (10), які сім'я усуває, щоб гідно прийняти ходу та короля свята.

(9) Die Leute im Festzug waren ruhig geworden und sahen neugierig uber die Ligusterhecke in unseren Garten. Mochten sie nur! Da war jetzt alles у Ordnung. Die Blumenkdsten unter den Fenstern gldnzten in frischem Weifi, der Rhododendronbusch verbarg mit rosig leuchtenden Bluten die rostige Regentonne, auf dem Wege lag kein Stein mehr… gen uber der Pforte hing und leise im Winde schaukelte (Leibenath, 2010).

(10) Der Garten war ja schon, den hatte mein Vater gut in Schuss, aber sonst… ist (Leibenath, 2010).

Прокоментуємо взаємозв'язок лінгвістичних маркерів комунікації

фрагмента ландшафтного дискурсу із головною темою статті. Обсяг, подробиця і фокусність опису визначають силу впливу на адресата.

Опис має малий обсяг (2-3 висловлювання), воно не докладне, у його фокусі - загальне враження від природи, виражене оцінною лексикою (alles in Ordnung, schon) та кілька деталей (Pforte, Blumenkdsten, Regentonne), що відповідає комунікативній меті - описати певний стан справ через призму порядку/відповідності референтної ситуації.

Адресант в обох уривках ідентичний - це головний герой, від імені якого ведеться оповідання, лінгвістичний маркер адресанта в межах цитованого уривка - присвійні займенники unser, mein. Його сприйняття природи посилено у уривку (9) позицією спостерігача (Die Leute im Festzug, sie); оклику (Mochten sie nur!)імплікує радість головного героя.

Цінностями в описі саду є краса та порядок як необхідні характеристики фрейму «свято», цінності виражені експліцитно лексемами (Ordnung, schon) та імпліцитно через протиставлення, що виявляються при зіставленні описів фокусних деталей: іржаві ворота та ворота, прикрашені трояндами, ящики з квітами щойно пофарбовані білою фарбою. Розкриттю імпліцитного сенсу сприяє опора автора на культурно обумовлені уявлення про красу та порядок, які він передбачає у читача/інтерпретатора.

Опис з уривка (9) у статті дається двічі у сильних позиціях - на початку та наприкінці, чим досягається додатковий прагматичний ефект - підкреслюється гордість головного героя від того, що сім'я гідно впоралася із завданням підготовки до події. Таким чином, ландшафтна тематика - зовнішній вигляд Національної пари Берхтесгаден - опиняється в ієрархічно підпорядкованих позиціях, поступаючись домінуючими позиціями головній темі.

Разом з тим, аналіз показує, що виділені маркери містять дискурсивні імплікації. Як бачимо, у рамках структурного підходу маркування ландшафтної тематики залежить від типу тексту: у науковому тексті ця тематика домінує та порівняно легко моделюється; у художньому тексті ландшафтна тематика переплітається з подієвою та включає безліч імпліцитних смислів, що відносять її до когнітивно-дискурсивного рівня, до розгляду якого ми переходимо.

Когнітивний підхід у моделюванні відкриває інші можливості. У літературі дискутується тема глобального дискурсу, великого фрагмента, що розуміється, наприклад, як макропропозиція або макроструктура (Mitchell, 2000) - семантична, часто вивідна категорія, яка ніби підсумовує зміст всього дискурсу, що вказує на глобальну організацію його змісту.

Критику викликало припущення, що тема завжди має форму макропропозиції; зокрема, тема може бути виражена лексично, оскільки ми можемо сказати, що досліджуємо дискурс «про глобалізацію, мігрантів або, скажімо, про сни» (Mitchell, 2000).

У глобальних дискурсах, наприклад, з географії Німеччини, ландшафт може виступати як частина макропропозиції або макроструктури, загальна ж глобальна тема буде сформульована номінацією - іменником або іменною групою, що представляє тематичний концепт. Тут можна говорити про концептуальну ієрархію, моделювання якої реалізується, як і за структурного підходу, у термінах репрезентантів тематичного концепту.

Концептуальний підхід передбачає включення до інтерпретації ландшафтного дискурсу Національного парку Берхтесгаден «зовнішніх» факторів, що визначаються інтерпретатором. Інтерпретація може проводитись з позицій статики чи динаміки. Теми можуть змінювати одна одну і відрізнятися за різними критеріями: стереотипність (стереотипні, очікувані), прийнятність (прийнятні та табуйовані), культурна специфічність (культурно специфічні та універсальні), приватність (особисті, суспільно-значущі), стильовий регістр (повсякденні, новини наукові), актуальність/новизна (злоденні, неактуальні) тощо.

Щоб врахувати ці критерії у моделюванні, введемо їх позначення латинськими символами, що супроводжуються знаками +/- Статичність чи динамічність підходу позначимо символом +/-Dyn. Стереотипність отримає позначення +/ - Ster, прийнятність +/ - Tabu, культурна специфічність +/ - Univ, приватність +/ - Priv, актуальність/новизна +/ - Nov.

Стильова приналежність позначається відповідно до прийнятих скорочень. Проілюструємо моделювання ландшафтної тематики залежно від типу та виду дискурсу.

У прикладі (11) - уривок рекламного тексту про національний парк Берхтесгаден у Баварії:

(11) «Natur sein lessen» ist das Motto des Nationalpark Berchtesgaden, der 2018 seinen 40. Geburtstag feiert. In den Alpen gelegen zeichnen schneebedeckte Berge und tiefe Taler das Landschaftsbild des 210 Quadratkilometer grofien bayerischen Parks. Der Alpensteinbock, Murmeltiere und das Alpenschneehuhn leben in dem Hochgebirge, in dem sich auch der bekannte Konigssee befindet. Er ist nur einer der Grunde, warum es zahlreiche Besucher in den Nationalpark an der Grenze zu Osterreich zieht (Travelbook, 2023).

Опис ландшафту регіону в рекламному тексті для туристів подано з позицій синхронного зрізу, що очікувано, з високим ступенем ймовірності містить культурно-специфічні одиниці (Alpen, Alpensteinbock, Murmeltiere und das Alpenschneehuhn, Konigssee), відповідає стилю реклами, що можна передати моделлю RLD(n) (+Ster-Univ+Werb).

У руслі різних підходів до моделей комунікації тема дискурсу можна розумітися і досліджуватися по-різному. Усвідомлення асиметричності комунікації наводить деяких дослідників до думки, що тему усвідомлюють комуніканти, а не дискурс сам по собі, тобто адресант кодує своє розуміння теми в поверховій структурі висловлювання, а адресат розкриває її в інтерпретації, можливо, по-своєму. Це підтверджують дослідження дискурсу художньої літератури, який дозволяє завдяки підтексту різноманітну читацьку інтерпретацію (Hoelscher, 2006).

Звертаючись до тематики ландшафту в сучасному німецькомовному соціумі, дослідник неминуче стикається з її багатовимірністю та рефлексією як на рівні суспільно-політичного, так і наукового дискурсів. Проілюструємо нашу тезу за допомогою переліку понять, що включені у визначення ландшафту в рекламному тексті про парк Берхтесгаден (Travelbook, 2023).

Ландшафт включає матеріальні складові неживої та живої природи (Geologie und Boden, Relief, Wasser, Klima und Luft, Flora, Fauna, Mensch) та елементи культури (Gebdude, Strafen, Mauern, Damme, Pldtze), а також численні аспекти взаємодії людини з ландшафтом і щодо нього, серед яких використання ландшафту, включаючи питання економіки (Land - und Forstwirtschaft, Abbau, Siedlungsbau, Infrastruktur, Tourismus), питання власності (Besitz und Erbe, Nutzungsrechte, Schutzbestimmungen, Planungsrichtlinien), питання соціального дозвілля (Ents Sport, Begegnung mit der Natur); питання розуміння та оцінки ландшафту з позицій екології, естетики (Spuren), архітектурних або художніх форм, простору (Landschaft als rdumliches Gebilde); питання суб'єктивного сприйняття ландшафту, пов'язаного з асоціаціями, спогадами, схильностями, самоідентифікацією, релігійністю (Respekt, Erhabenheit, etc.)).

Наведений перелік ключових слів корелює з різноманіттям дискурсивних сегментів та підтем німецького ландшафтного дискурсу. На його основі може бути змодельована структурна ієрархія глобальної теми (ландшафт) та її підтем, що відображає структурний зріз когнітивного охоплення проблематики на певному етапі розвитку. При цьому перший рівень ієрархії включатиме залежність рівноправних членів низки матеріальних складових неживої та живої природи, а другий рівень визначається стосовно людини, від якої залежить концептуалізація інших підтем: Mensch /Selbstidentifizierung, Wirtschaft, Architektur, Besitz, Freizeit, Okologie, Geschichte.

Багатогранність тематики ландшафту та її затребуваність у суспільстві впливає на концептуалізацію поняття Landschaft, яке стало предметом багатьох соціологічних досліджень, які стосуються, зокрема, й питань когнітивної семантики (Hoelscher, 2006). Автори узагальнюють досвід пропонованих різними дослідниками типологій концептуалізації ландшафту.

Діахронічно орієнтована типологія представляє приклад динамічно розвивається комунікативного події, у якому простежується формування обсягу поняття. У концептуалізації ландшафту розрізняються три часових періоди, під час яких обсяг концепту розвивався та доповнювався. Так у Середні віки під ландшафтом розумілася територія з людьми, що проживають на ній (ein bestimmtes Gebiet einschlieflich der dort lebenden Menschen); у період Ренесансу з'являється нове уявлення про ландшафт як про зорово сприйманий простір, що спостерігається безпосередньо, в уяві або зображуваним засобами живопису (Begriff von Landschaft als «geschautem»… Raum); у ХІХ ст. формується географічне уявлення про ландшафт як частину земної поверхні з усіма властивими їй властивостями (Erdgegend mit all ihren jeweiligen Eigenschaften).

Типологія Д. Мітчелла (Mitchell, 2000) доповнює обсяг концепту: ландшафт як частина земної поверхні може розумітися і як контейнер (Container), як область певного масштабу (Gebiet bestimmter mafistdblicher Grofie), екосистема (Okosystem), екологічне довкілля (okologische Umwelt).Крім того, лексема Landschaftможе виступати репрезентантом просторової чи непросторової метафори (Metapher mit oder ohne Raumbezug).Останнє представляє новий семантичний компонент семантизації поняття на сайті національного парку Берхтесгаден.

Обговорювана в Німеччині типологія В. Нортона (Norton, 2006) реалізує соціоісторичний підхід, доповнений феноменологією, що враховує рівень мобільності населення і сліди політичної організації простору: до «Landschaft 1» відноситься ранньосередньовічне розуміння з характерним високим рівнем мобільності суспільства, не прив'язаного до кількість пам'яток політичної історії, до «Landschaft 2» - ренесансне розуміння ландшафту, засноване на вірі у святість певної території, що забезпечує ідентичність через топографічну та соціальну стабільність, а до «Landschaft 3» - сучасне американське уявлення про ландшафт з високим ступенем безладу використання простору («Kirchen werden als Diskotheken genutzt, Wohnrdume als Kirchen, Friedhofe als Ubungsplatz fur Bogenschiefien») та тимчасовий швидкоплинний характер змін («das Drive-inRestaurant,… das bereits ein Jahr nach seiner Ein» (Travelbook, 2023). Дана типологія ілюструє тезу про динаміку дискурсу і категоризації концепту, що лежить в його основі.

Запропонована М. Ляйбенатом (Leibenath, 2010) типологія феномена (Kultur-) Landschaftрозширює коло ландшафтних понять, що обговорюються в суспільстві, і пояснює особливості семантики та контекстів вживання близьких за значенням лексем Raum, Landschaft, Kulturlandschaft.В основі типології М. Ляйбената лежить відмінність між двома рівнями осмислення - первинним, есенціально-онтологічним, що передбачає висновки про існування ландшафтів у тому вигляді, як вони є або якими їм слід бути, та вторинним, рефлексивно-конструктивістським (спостереження за спостереженнями), що фіксує, в якому зв'язку використовуються поняття Landschaftі Kulturlandschaft.

На першому есенціально-онтологічному рівні автор розрізняє фізичне, культурне та метафоричне розуміння ландшафту:

1. «Landschaft» physischer Raum oder Okosystem(-komplex);

2. «(Kultur-) Landschaft» im Kontext der Mensch-Umwelt-Beziehung, включаючи підкатегорії з акцентом на фізичні, ментальні, соціальні або символічні аспекти розуміння («(Kultur-) Landschaft» als Symbol);

3. «(Kultur-) Landschaft» als metaphorischerAusdruck. На другому рефлексивно - конструктивістському рівні розглядається поняття (Kultur-) Landschaftяк предмет комунікації (Kommunikat); цей рівень є метарівнем дискурсивного аналізу, у якому досліджуються шляхи формування та зміни понятійного комплексу «Landschaft» (Leibenath, 2010).

На наш погляд, розмежування первинного та вторинного рівнів є штучним, оскільки вони різняться лише за рівнем рефлексії. Швидше йдеться про розмежування прямого і метафоричного розуміння ландшафтних концептів. У моделюванні метафоричні концепти мають спеціально позначатися, наприклад, символом +Met.

Введення метафоричного варіанта ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден свідчить про затребуваність ландшафтної проблематики у суспільстві. У цілому нині слід зазначити, що репрезентанти концепту - лексеми Kulturlandschaftі Landschaft - мають інтегративний потенціал, що зумовлює те, що у конкретному мовному вживанні неодмінно з'являється безліч свідчень і конотацій.

Висновки. Для моделювання ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден застосовні як структурний, і когнітивний підходи, що тісно взаємодіють один з одним. Структурний підхід дозволяє виявити відмінності в обсязі, організації, функціях, способах маркування тем і підтем у різних стилях і жанрах, а на локальному рівні може враховувати синтаксичні характеристики тексту, поняття тематичної прогресії, що використовується для обґрунтування тематичної когерентності. Когнітивний підхід дозволяє на підставі поверхневої структури тексту виявити ключові слова та поняття ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден у кожному досліджуваному типі дискурсу, співвіднести їх із системою знань учасників, їх цілями, цінностями, комунікативними намірами та культурними характеристиками та метафоричними концептами лінгвокультур.

Список використаних джерел

[1] Duncan, J., &Duncan, N. (2010). Doing Landscape Interpretation. The SAGE Handbook of Qualitative Geography. London: SAGE.

[2] Duncan, N. (2004). Landscapes of Privilege. New York: Routledge.

[3] Groth, P. (1997). Frameworks for Cultural Landscape Study. New Haven: Yale University Press.

[4] Groth, P., & Wilson, C. (2003). The Polyphony of Cultural Landscape Study: An Introduction. LA: University of California Press.

[5] Hoelscher, S. (2006). Cultural Landscape. Encyclopedia of Human Geography. London, New Delhi: SAGE Publications.

[6] Hoelscher, S. (2009). Landscape Iconography. International Encyclopedia of Human Geography. Amsterdam: Elsevier.

[7] Konold, W. (2019). Handbuch Landschaft. Wiesbaden: Springer Fachmedien.

[8] Leibenath, M. (2010). Die Landschaft in den Gemeinden. Entwicklung, Struktur und Charakter. Vaduz: Amt fur Wald, Natur und Landschaft.

[9] Lewis, P. (1979). Axioms for Reading the Landscape. New York: Oxford University Press.

[10] Mitchell, D. (2000). Cultural Geography: A Critical Introduction. Oxford: Blackwell Publishers.

[11] Norton, W. (2006). Cultural Geography: environments, landscapes, identities, inequalities.

[12] Travelbook (2023). Available at: https://www.travelbook.de/natur/nationalparks

Размещено на Allbest.ru