Морфологічні розряди фразеологічних одиниць мовленнєвої семантики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет науки і технологій

Морфологічні розряди фразеологічних одиниць мовленнєвої семантики

Лагдан Світлана Петрівна

старша викладачка кафедри філософії та українознавства

Україна

Анотація

У статті проаналізовано фразеологічні одиниці мовленнєвої семантики, виокремлено такі їх морфологічні розряди, як іменникові, прикметникові, дієслівні та прислівникові. Для семантико-граматичного аналізу взято до уваги частиномовну належність стрижневого слова фразеологічної одиниці та слова, що її означує, а також синтаксичну роль, яку може виконувати ця фразеологічна одиниця в реченні.

Ключові слова: фразеологічні одиниці (ФО) мовленнєвої семантики, іменникові ФО, прикметникові ФО, прислівникові ФО, дієслівні ФО.

Серцевиною національної ідентичності, культурної самобутності, індивідуальної образності кожної мови є її фразеологізми, або фразеологічні одиниці, фразеологічні звороти, фраземи - нарізно оформлені, але семантично цілісні і синтаксично неподільні мовні знаки, які своїм виникненням і функціонуванням зобов'язані фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів [1]. Ці народні перлини не перестають привертати увагу дослідників, а багатство фразеологічного фонду, семантики та структури цих мовних одиниць, їх семантичні відношення, функційно- стилістичні властивості, особливості творення на сучасному етапі дають поштовх до постійних багатоаспектних наукових розвідок. фразеологічний мовленнєвий семантика іменниковий

Предметом нашого наукового пошуку є фразеологічні одиниці мовленнєвої семантики, дібрані за лексикографічним джерелом [2], об'єкт дослідження - їх морфологічні властивості. Ми ставимо за мету виокремити морфологічні розряди фразеологізмів указаної групи, беручи до уваги співвіднесення частиномовної належності стрижневого слова фразеологічної одиниці та слова, що її означує, а також синтаксичну роль, яку може виконувати ця фразеологічна одиниця в реченні.

З урахуванням граматичних категорій, властивих фразеологізмам, Я. А. Баран та М. І. Зимомря виділяють субстантивні, дієслівні, ад'єктивні та адвербіальні фразеологізми, які в реченні виконують синтаксичні функції предмета (підмета чи додатка), присудка, означення та обставини відповідно. Субстантивні фразеологізми мають граматичні категорії роду, числа, відмінка і об'єднані загальним значенням предметності чи особи. Дієслівним фразеологізмам властиві граматичні категорії часу, виду, особи, числа, способу стану. Вони виражають загальне значення дії. Властивістю ад'єктивних фразеологізмів є вираження якісної характеристики предмета, їм властива категорія роду і числа. Адвербіальні фразеологізми загалом виражають означення ознаки. За семантичними особливостями вони поділяються на якісні та обставинні (наприклад, способу дії, міри, ступеня і т. д.) [3].

В. Д. Ужченко й Д. В. Ужченко акцентують, що класифікувати фразеологізми за граматичним принципом значно важче, ніж слова. Це зумовлено ґенезою та структурно-семантичними ознаками фразеологізмів: вони є результатом переосмислення вільного словосполучення, а не окремого слова, у них особливим способом поєднуються семантико-граматичні ознаки всіх компонентів. Тому для максимально повного розрізнення лексико - граматичних груп фразеологічних одиниць необхідно враховувати семантичний, морфологічний і синтаксичний критерії. У більшості фразем категоріальні властивості визначити порівняно легко за граматично опорним компонентом. Низка ж фразем має категоріальні ознаки двох і більше частин мови, тому в них важко виділити стрижневий компонент. У такому випадку співвідношення фразеологізмів із певною частиною мови визначають з урахуванням їхньої синтаксичної ролі або виходячи з частиномовної належності слова, що передає значення. Серед фразеологізмів зі структурою словосполучення автори виділяють такі розряди: іменникові, дієслівні, прикметникові, прислівникові та вигукові, або інтер'єктивні фразеологічні одиниці (ФО) [4].

За визначенням О. В. Арделян, іменникові (номінативні) фразеологічні одиниці є зворотами, що виконують функцію називання, позначення предметів, явищ, дій, стану, якостей тощо [5]. Серед фразеологізмів мовленнєвої семантики одиниць із загальним значенням особи не виявлено. Невелику групу складають одиниці зі значенням предметності, які виражають позитивну, негативну чи нейтральну емотивно-експресивну характеристику. Так, позитивний оцінний характер має іменниковий фразеологізм бальзам на рану (на душу), що позначає «слова підтримки або радісну звістку». Фразеологізмів із нейтральною емотивною ознакою кілька: гра словами - каламбур (вислів, побудований на вживанні різних за значенням слів однакового звучання); езопівська мова - інакомовлення, алегорична мова (замаскований спосіб висловлення думок із натяками і недомовками).

Більшості ж іменникових фразеологічних одиниць мовленнєвої семантики властиве негативне оцінне забарвлення. На нашу думку, це пов'язано з народним осудом беззмістовних розмов як способу бездіяльності чи надмірної балакучості як риси характеру. Такі фразеологізми відзначаються особливою експресивністю та образністю: казка про білого (солом'яного, рябого) бичка - вигадка (що-небудь вигадане, надумане, нереальне); три мішки гречаної вовни [і (та) всі неповні] - небилиці (багато зайвого, несерйозного, несуттєвого і т. ін.); і на голову (на вуха) не налізе; що тільки язиком натрапить - нісенітниці (що-небудь нерозумне, несерйозне, недоречне або зовсім безглузде; будь-що, не задумуючись, не обдумуючи). Гумористичне забарвлення містить фразеологізм хатня морква - лайка, сварка між подружжям, у сім'ї. Негативні асоціації викликають також інші іменникові фразеологізми: камінь у город - недоброзичливий натяк кому-небудь; гробова (могильна, мертва) мовчанка - абсолютна тиша (відсутність звуків людської мови).

У наведених іменникових фразеологічних одиницях не завжди спостерігається єдність родового значення і родової форми. Наприклад, фразеологізм бальзам на рану (на душу) має форму чоловічого роду, а за змістом належить до жіночого роду: «підтримка, радісна звістка». Невідповідність у формі роду фразеологізму та слова, що розкриває його значення, наявна й у прикладі гра словами (жіночий рід) - «каламбур» (чоловічий). Наявні протиріччя між формою і змістом категорії роду виникають під впливом морфологічної і семантичної мовних систем, які внаслідок взаємодії призводять до розвитку специфічних для фразеології мовних явищ.

Якщо визначати морфологічну належність фразеологізмів і на голову (на вуха) не налізе, що тільки язиком натрапить за граматично опорним компонентом (дієсловом), то виникають протиріччя з їхньою синтаксичною роллю (предметність - указані одиниці можуть бути додатками) та з частиномовною належністю слова, що передає їхнє значення - іменник «нісенітниці». Тому у встановленні морфологічного розряду цих фразеологізмів на перший план виходить синтаксичний і семантичний критерій.

Як констатує М. Ф. Алефіренко, «класичними ад'єктивними фраземами є фразеологічні утворення з якісним прикметником у ролі граматично стрижневого компонента, який повністю визначає семантичні й граматичні властивості всієї фразеологічної одиниці [6]. Цю думку цілком підтверджують такі аналізовані фразеологічні одиниці мовленнєвої семантики: бистрий на слово - дотепний (який, не задумуючись, дає метку, влучну відповідь); легкий на слово - говіркий, дотепний (який любить поговорити); гострий на язик (на слово, на слова, на мову і т. ін.) - здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися; клепаний на язик - здатний дотепно і влучно говорити; лихий на язик - який дошкульно висловлюється, говорить неприємні, непристойні речі; лепетливий на язик - балакучий, язикатий (який любить багато говорити); як (мов, ніби і т. ін.) заворожений - мовчазний, задуманий, глибоко зосереджений.

Наведені фраземи співвідносяться з якісними прикметниками і за семантикою, і за граматичними властивостями. Більшість із них структурно представлена моделлю «прикметник + іменник у формі знахідного відмінка із прийменником на». У прикметниковому фразеологізмі як (мов, ніби і т. ін.) заворожений граматичним ядром виступає дієприкметник, сам же фразеологізм побудований за зразком порівняльного звороту.

У низці прикметникових фразеологізмів мовленнєвої семантики ад'єктивні ознаки не зумовлені морфологічними властивостями їх стрижневих компонентів - граматичних центрів. За структурними особливостями ці одиниці досить розмаїті: «заперечне дієслово + іменник у непрямому відмінку» (не видавиш слова - дуже мовчазний, небалакучий); «іменник у непрямому відмінку із прийменником + іменник у непрямому відмінку із прийменником + заперечне дієслово» (за словом до кишені (у кишеню) не лізти (не лазити, не полізти) - дотепний, меткий у розмові; який уміє підтримувати розмову; який любить поговорити); порівняльний зворот (як (мов, ніби і т. ін.) гаву ковтнув - дуже мовчазний, сумний).

У кількох прикметникових фразеологічних одиницях не можна виділити стрижневий компонент, оскільки вони побудовані за структурою сурядного словосполучення: [як (мов, ніби і т. ін.)] [та] баба Палажка [і баба Параска] - язикатий, чванливий, пихатий; з живчиком та з перчиком - дотепний.

Численну групу серед аналізованих одиниць мовленнєвої семантики становлять прислівникові, або адвербіальні, фразеологізми - фразеологізми кількісно- або якісно-обставинної семантики, які характеризуються повною відсутністю морфологічних парадигм і виконують у реченні функції обставини. Такі фраземи різноманітні за структурою. Серед них можна виокремити компаративні фраземи (порівняльні звороти): як дурень (дурний) з дуба (з печі) - недоречно (ляпнути, бовкнути); як (мов, наче і т. ін.) на духу - щиро, відверто, нічого не приховуючи (розповідати, говорити); [як (мов, ніби і т. ін.)] на живіт - дуже голосно, сильно (галасувати, репетувати); як (мов, наче і т. ін.) три дні (тиждень) [хліба] не їв - тихо, неголосно; як (мов, ніби і т. ін.) у рот кладе - дуже чітко, зрозуміло (говорити, пояснювати); як (мов, ніби і т. ін.) з мішка (з лантуха) - невпинно, безперервно, щедро, у великій кількості; як млин меле - швидко, беззмістовно, не думаючи, не розбираючись; як (мов, ніби і т. ін.) недорізаний - дуже сильно, пронизливо.

Досить поширеними серед адвербіальних фразеологізмів є утворення з іменником у непрямому відмінку з прийменником: на вітер - необдумано, не думаючи; на вухо - тихо, таємно, щоб ніхто не чув; по душах - щиро, відверто, щиросердно; крізь зуби - неохоче, невиразно, ледве розтуляючи рота, із незадоволенням; до ладу - переконливо, зрозуміло, ясно (говорити, писати, пояснювати); у лице (в обличчя) - прямо, безпосередньо, відверто; в лоб - прямо, відкрито, відверто, без натяків; без манівців - прямо, не вдаючись до натяків; на мигах - за допомогою жестів, міміки. Найчастіше такі конструкції мають форму знахідного, рідше - родового чи місцевого відмінків.

Утворення вказаного типу в низці адвербіальних фразеологізмів доповнені узгодженими з іменниками прикметниками чи займенниками, а також числівниками: не своїм (нелюдським, несамовитим і т. ін.) голосом - дуже голосно, надривно; на весь (на повний, у повний і т. ін.) голос - дуже голосно, з усієї сили; нічого не приховуючи, з усією повнотою, переконливістю; на всі (всякі, різні і т. ін.) лади - багато, жваво, із захопленням (розповідати, говорити); від [усієї] душі - відверто, нічого не приховуючи; в один голос (в одне горло) - одночасно, разом; одностайно; на все горло (на всю горлянку) - дуже голосно.

Структуру прийменниково-іменникових утворень із кількома іменниками мають такі фразеологізми: душа в душу - щиро, відверто (говорити, розмовляти); без ладу і складу - нескладно, плутано (казати); [аж] з медом та [з] маком - облесливо, нещиро, удавано доброзичливо. Є серед аналізованих одиниць і фраземи заперечної структури: не в лад (не до ладу) - недоречно, невпопад (говорити, повторювати); не те, що треба. Кілька прислівникових фразеологізмів мають структуру речень: аж луна йде (розлягається, гоготить і т. ін.) /пішла (розляглася, загоготіла і т. ін.) - дуже голосно (гукати, співати так, що далеко чути); аж у вухах лящить - дуже голосно, гучно, сильно.

Найчисленніший же морфологічний розряд серед фразеологізмів мовленнєвої семантики становлять дієслівні, або вербальні. Вони об'єднані загальним значенням дії і мають граматичні категорії дієслова. На думку дослідників, найчастотніша модель цього типу ФО - дієслово + іменник [7]. Із цією моделлю можна виокремити такі фраземи: бити клинці - натякати на щось, спрямовувати розмову до певної теми; бити по нервах - виводити з рівноваги, дратувати своїми діями, словами; бити словом (словами) - дошкуляти кому- небудь репліками, зауваженнями; брати на кпини (на кпин, на кпи) - кепкувати, глузувати, насміхатися з когось; брати на решето - обмовляти кого-небудь; без вогню варити - докоряти кому-небудь, не давати спокою настирливими доріканнями; бити чолом - просити кого-небудь про щось; блудити словами - марити (говорити несвідомо, безтямно) тощо.

Вербальні фразеологізми часто можуть утворювати видові пари, наприклад: брати / взяти в обмолот - гостро критикувати; брати / взяти в роботу - лаяти, сварити когось, докоряти кому-небудь за щось; брати / взяти в шори - лаяти, закликати до порядку, робити слухняним; битися / побитися об заклад - сперечатися, домовляючись про умови виграшу; брати / взяти криком - домагатися, досягати чого-небудь, приголомшуючи голосними вигуками, лайкою; брати / взяти на бас (на баса) (брати / взяти на Бога) - насміхатися, глузувати з кого-небудь; брати / взяти на зуби (на зуб, на зубок, на зубки і т. ін.) - судити, гудити, обирати кого-небудь об'єктом глузування, пліток; брати / взяти на мушку (на приціл) - різко критикувати, викривати, висміювати; брати / взяти слово - заручитися чиєю-небудь обіцянкою, запевненням у чомусь.

Низка дієслівних фразем є три- й чотирикомпонентними. Так, трикомпонентні фраземи загалом утворені введенням до моделі «дієслово + іменник» займенника, прикметника чи іменника: бити в саму душу - глибоко вражати, дошкуляти словами; не вдержати (не втримати) [свого] язика - не змогти промовчати, зберегти якусь таємницю; вести свою лінію - настирливо триматися у розмові певної теми, не відступати від чогось; дати (всипати) березової каші - дуже вилаяти, гостро покритикувати; виносити / винести сміття з хати - розголошувати таємницю або розповідати про таке, що стосується лише вузького кола людей чи сім'ї; возити / повозити попа в решеті - говорити неправду, брехати під час сповіді; говорити на різних мовах (різними мовами) - не розуміти один одного. Чотирикомпонентними ФО є такі утворення: бити себе [кулаком] в груди - твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати; держати (тримати) язик далеко від розуму - говорити що-небудь безглузде, непродумане; заклинати усім святим на світі - пристрасно переконувати, уклінно, просити, благати. Виявлено і п'ятикомпонентний фразеологізм: не [вміти (могти і т. ін.)] зв'язати двох слів (два слова) [докупи] - бути неспроможним чітко, логічно, зв'язно висловлювати свої думки.

Поодинокі дієслівні фраземи утворені за моделлю «дієслово + прислівник»: іти /піти навпростець (навпрошки) - говорити, діяти прямо, відверто; їсти / з'їсти живцем (поїдом (їдьма, їдом) їсти) - прискіпуватися до когось постійними доріканнями, лайкою допікати когось. Зустрічаються серед дієслівних фразеологізмів і утворення компаративного типу: як (мов, наче) медом (салом) по губах мастити (мазати) - говорити з кимось улесливо, нещиро; [наче (неначе, ніби)] віднялася мова - хтось від хвилювання, радості не може говорити;

мовчить, замовк; як (мов) води в рот набрати - мовчати, втративши здатність або бажання говорити; як (мов, ніби) рак у торбі - шептати дуже тихо, невиразно, нечітко; як риба - мовчати, нічого не говорити.

Вербальних фразеологізмів зі структурою речення небагато: на чім (на чому) [тільки] світ стоїть - лаяти, клясти, проклинати не стримуючись, не соромлячись у виразах; уста не розмикаються - хто-небудь мовчить, не говорить нічого; смикнув чорт за язика (за язик) - хто-небудь необдумано, невчасно, недоречно щось сказав.

Висновки

Проведений аналіз дає підстави для виділення в загальному корпусі ФО мовленнєвої семантики таких семантико-граматичних розрядів: іменникові, прикметникові, дієслівні та прислівникові, серед яких найчисельнішими є дієслівні та прислівникові фразеологізми. За структурою зазначені фраземи співвідносні зі словосполученнями, рідше - реченнями.

Список використаних джерел

1. Алефіренко, М. Ф. Фразеологізм (2004). В Русанівський, В. М. (співголова), Тараненко, О. О. (співголова), Зяблюк, М. П., Карпіловська, Є. А., Вихованець, І. Р., Гриценко, П. Ю., ... Ткаченко, О. Б. (редкол.). Українська мова: Енциклопедія (с. 770-772). (2-е вид., випр. і доп.). Київ: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана. ISBN 966-7492-19-2.

2. Білоноженко, В. М., Гнатюк, І. С., Дятчук, В. В., Неровня, Н. М. & Федоренко, Т. О. (2008). Словник фразеологізмів української мови. Київ: Наукова думка. ISBN 978-966-00-0880-5.

3. Баран, Я. А. & Зимомря М. І. (1999). Теоретичні основи фразеології. В. І. Падяк (гол. ред.). Ужгород, 1999. ISBN 5-7707-2710-6.

4. Ужченко, В. Д. & Ужченко, Д. В. (2007). Фразеологія сучасноїукраїнськоїлітературної мови. Київ: Знання. ISBN 966-346-279-5.

5. Арделян, О. В. (2017). Структурно-граматична класифікація ономастичних фразеологізмів. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, (27, 1), 118-121.

6. Алефіренко, М. Ф. (1987). Теоретичні питання фразеології. Харків: Вид-во Харківського університету.

7. Красовська, О. & Боть Л. (2020). Семантичні та лексико-граматичні групи фразем епістолярію Лесі Українки. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія, (1 (43)), 163-168.

Размещено на Allbest.ru