Перекладацькі стратегії відтворення дитячої літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Перекладацькі стратегії відтворення дитячої літератури

Чепур Анастасія Олександрівна,

здобувач вищої освіти факультету лінгвістики та соціальних комунікацій

Сітко Алла Василівна,

канд. філол. наук, доцент кафедри англійської філології і перекладу

Анотація

Стаття актуалізує питання важливості перекладацьких стратегій, оскільки саме стратегії є способом відтворення образної частини художнього твору. Складність перекладу текстів дитячої літератури полягає не тільки у віці маленьких читачів, а й у тому, що найчастіше дитячі твори вимагають якісного художнього перекладу, який, в свою чергу, теж має певні особливості. Робота містить огляд трьох перекладацьких стратегій на основі художніх творів.

Ключові слова: художній переклад, перекладацькі стратегії, стратегія одомашнення, стратегія очуження, стратегія нейтралізації, специфічні одиниці тексту.

Основна частина

Переклад - це творчий процес, в результаті якого ми отримуємо унікальний твір. Унікальність перекладу визначається великою кількістю факторів, серед яких перекладацька стратегія [5]. На сучасному етапі розвитку лінгвістики значна увага приділяється дослідженню цього поняття. Перекладацькі стратегії вивчали такі видатні вчені як В.М. Ілюхин, Я.І. Рецкер, В.Н. Коміссаров, А.Д. Швейцер, Л.Л. Нелюбин, В.В. Сдобніков, A. Chesterman, W. Lorscher, L. Venuti, F. Schleiermacher та багато інших.

Переклад відіграє важливу роль у різних сферах життя, тож і літературний розвиток не є виключенням. Без якісного художнього перекладу неможливий розвиток всебічного літературного процесу. Особливість художнього перекладу полягає ще й у тому, що перекладач виступає співавтором тексту. Так, В.В. Коптілов уважав, що «художній переклад - особливий вид перекладу, оскільки він є не точною передачею змісту, а відображенням думок і почуттів автора прозового або поетичного твору за допомогою іншої мови, перевтіленням його образів у матеріал іншої мови» [2].

Продукування якісного перекладу творів, призначених «спеціально для дитячої та підліткової аудиторії, передбачає, в першу чергу, глибоке розуміння специфіки таких творів і їх цільової аудиторії. Підходи до перекладу дитячої і «дорослої» літератури не можуть бути ідентичними в усьому, а надто це стосується стилістики та прагматики перекладу. Література для дітей передбачає ясність і зрозумілість тексту поруч із дидактичною чіткістю, яка не перетворюється на повчання. Ці прагматичні аспекти виходять на передній план у роботі перекладача дитячої літератури» [6].

Багато вчених сперечаються щодо місця дитячої літератури у загальній системі художньої літератури. Деякі науковці вважають, що це різновид художньої літератури з незначним художнім забарвленням. Особливістю перекладу дитячих творів є те, що перекладач завжди повинен пам'ятати та враховувати вікові, психологічні, інтелектуальні, культурні аспекти розвитку дитини.

Беззаперечним є той факт, що будь-який переклад «здійснюється методом використання перекладацької стратегії. Це може бути усвідомлений або підсвідомий вибір перекладача. Вибір стратегії перекладу є одним з найважливіших аспектів перекладацької діяльності. Якість перекладу зростає, якщо перекладацька стратегія була використана за інтенцією перекладача» [5].

Щоб детально дослідити особливості перекладу дитячої літератури, необхідно виокремити особливості перекладацьких стратегій, які використовуються для відтворення одиниць художнього тексту.

За словами В.В. Сдобнікова, стратегія перекладу - це програма здійснення перекладацької діяльності, що формується на основі загального підходу перекладача до виконання перекладу в умовах певної комунікативної ситуації двомовної комунікації, яка визначається специфічними особливостями цієї ситуації і метою перекладу, а також визначає характер професійної поведінки перекладача в рамках певної комунікативної ситуації [7].

Учені, які підтримують точку зору Л. Венуті та його розподіл перекладацьких стратегій на стратегії доместикації (domestication) та форенізації (foreignization), використовують різні терміни на позначення окреслених понять: переклад-очуження / переклад-одомашнення; натуралізація/ «іноземність»

[4]. Стратегія «золотої середини» [2] або стратегія нейтралізації як комплементарна стратегія між доместикацією та форенізацією дозволяє зберегти мовностилістичну специфіку вихідного тексту. Тому слідом за В.В. Коптіловим виокремлюємо три стратегії перекладу: «одомашнення», «очуження» та «нейтралізація» / «стратегія золотої середини».

1) Переклад-одомашнення (domestication, naturalisation) замінює елементи тексту оригіналу, які є специфічними елементами культури: «переклад асимілює текст оригіналу до контексту культури адресата» [4]; мова при цьому спрощується та стає близькою до культури реципієнта: назви речей та звичаїв, які є чужими, замінюються на місцеві еквіваленти.

Наприклад, стратегії одомашнення в перекладі анімаційного фільму «Мадагаскар» українською мовою:

«In fact, I'll be here for my whole life. 365 days a year, including Christmas, Hanukkah, Halloween, Kwanzaa. - Я пробуду тут усе своє життя, 365 днів на рік, навіть на Хануку, на Різдво, на Хелоуін та на 8 березня.»

Ханука - єврейське релігійне свято на честь перемоги єврейських повстанців Маккавеїв над греко-сирійськими завойовниками. Кванза - один із афроамериканських фестивалів, що проходить між Різдвом та Новим Роком. Якщо перше свято ще може бути відомим україномовним глядачам, то друге навряд чи викличе правильні асоціації. Тому перекладач форенізує національне свято Hanukkah - Ханука та доместикує Kwanzaa - 8 березня, щоб зробити його відомим навіть для найменших глядачів у нашій країні.

2) Переклад-очуження (foreignisation) орієнтований на культуру оригіналу; перекладач максимально передає специфічні культурні елементи тексту оригіналу; завдяки такій роботі перекладача читачі мають змогу отримати уявлення про іншу культуру.

Форенізація викликає відчуття несхожості, наголошуючи на іноземній природі тексту. Як зазначає В. Демецька, якщо перекладач ладен пожертвувати інтересами своєї аудиторії, наприклад, з тим, щоб ознайомити її з чужою культурою або з тим, щоб поміняти настанови своєї аудиторії, він удається до репродукції з метою зламати свої стереотипи [1].

Можна підсумувати, що стратегії «одомашнення» й «очуження» є двома способами втілення єдиної стратегії лінгвокультурної адаптації. Поняття адаптації ми ґрунтуємо на дослідженні, запровадженому В. Демецькою, на думку якої «адекватний переклад можливий лише завдяки компліментарному характеру перекладацьких та адаптивних стратегій» [1].

Т. Андрієнко пропонує класифікацію, при якій стратегія очуження значення досягається шляхом транскодування (власне транслітерація та освоєння) та семантичного увиразнення, оскільки, застосовуючи ці способи, перекладач спирається на універсальне і специфічне для мови оригіналу.

Відтак, обидві стратегії є засобом передачі культури через переклад. Однак, одомашнення полегшує сприйняття специфічних одиниць тексту оригіналу, а очуження, в свою чергу, може призвести до некоректного розуміння цих специфічних одиниць, що відтворені у тексті перекладу.

3) Переклад-нейтралізація (neutralisation), за умови використання якої перекладач намагається повністю ліквідувати специфічну одиницю, яка б характеризувала ту чи іншу культуру. Адже «у багатьох випадках перекладач не має іншого вибору, аніж використати нейтральний, немаркований стиль» [3]. Якщо у тексті зустрічаються поняття, характерні для іншої культури, то перекладач, швидше за все, використовуватиме пояснення, а не заміну. «Нейтралізація англомовного тексту реалізовується за допомогою описового перекладу шляхом додавання оцінкового епітета та гіпероніма, шляхом генералізації культурно-специфічного поняття» [3].

Вибір відповідної стратегії перекладу впливає на вибір тих чи інших перекладацьких трансформацій. Для «одомашнення» тексту оригіналу перекладач замінює культурний контекст, надаючи перевагу цінностям мови оригіналу. Стратегія «очуження» досягається шляхом транслітерування культурних специфічних одиниць оригіналу. Для «нейтралізації» культурного тексту перекладачі, в основному, використовують описовий переклад, прийом генералізації або елімінації культурно-специфічного поняття.

Висновки. Отже, стратегія очуження зберігає творчу складову, даючи перекладачу можливості для розвитку його креативності, специфіка якої полягає в тому, щоб зберегти стиль та форму оригіналу, не поставивши при цьому під сумнів здатність реципієнта до його адекватної інтерпретації. Якщо перекладач «одомашнює» культурно-специфічні поняття, він навпаки позбавляє себе можливості креативного перекладу, оскільки відбувається спрощення тексту.

Варто відзначити, що питання про вибір між одомашненням і очуженням як домінуючою стратегією в перекладі багато в чому розвинулося з давньої суперечки про вільний і дослівний переклад. Звичайно ж, аргументи на користь використання того чи іншого підходу досить вагомі і рівнозначні і не можуть допомогти обрати найкращий варіант. У більшості випадків перекладач поєднує обидві стратегії на власний розсуд, а ось успішність перекладу вже може бути оцінена за знаходженням «золотої середини», рамок, вихід за які вже буде свідчити про надмірне прагнення або до доместикації, або до форенізації.

Список використаних джерел

переклад дитячий література художній

[1] Демецька В.В. (2006). Теорія адаптації: крос-культурні та перекладознавчі проблеми. Херсон: МЧП «Норд».

[2] Коптілов В.В. (1972). Першотвір і переклад. Київ: Дніпро.

[3] Перекладацькі та адаптивні стратегії, що зостосовуються під час перекладу культурно-специфічних одиниць. Вилучено із https://infopedia.su/18x10943.html

[4] Venuti L. (1995). The Translator's Invisibility: A History of Translation. London; N.Y.: Routledge.

[5] Воробкало В.В. & Сітко А.В. Причини застосування перекладацької стратегії нейтралізації. Issues of modern philology in the context of the interaction of languages and cultures: International scientific and practical conference. Internship proceedings, (с. 131 -135). December 27-28, 2019. Venice, Italy.

[6] Данилюк Ю. & Сітко А. (2018). Комунікативно-прагматичні аспекти перекладу художніх творів для дітей. Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика: збірник наукових праць / за заг. ред. А.Г. Гудманяна, С.І. Сидоренка. К.: Аграр Медіа Груп. 142-146.

[7] Сдобников В.В. (2011). Стратегия перевода: общее определение. Вестник ИГЛУ, (1), 165-172.

Размещено на Allbest.ru