Д.М. Овсянико-Куликовський і збірки "Вопросы теории и психологии творчества": від теорії словесності до психології творчості

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Д.М. Овсянико-Куликовський і збірки «Вопросы теории и психологии творчества»: від теорії словесності до психології творчості

Полякова Юліана Юріївна

Анотація

У статті розглядається співробітництво видатного філолога Д. М. Овсянико-Куликовського з неперіодичним збірником «Вопросы теории и психологии творчества», що видавали у Харкові послідовники О. О. Потебні. Подано аналіз статей вченого та аналіз статей, присвячених його творчому доробку. Ці матеріали мають важливе значення при вивченні становлення харківської лінгвістичної школи.

Ключові слова: Д. М. Овсянико-Куликовський, збірник «Вопросы теории и психологии творчества», харківська лінгвістична школа, О. О. Потебня.

Як відомо, Харківський університет мав велике значення для наукового становлення Дмитра Миколайовича Овсянико-Куликовського. Саме тут він не тільки плідно працював 17 років (від 1888 до 1905), але й слухав лекції Олександра Опанасовича Потебні, якого вважав одним зі своїх вчителів і ідею котрого про органічний зв'язок повсякденного та художнього мислення він поклав в основу свого психологічного метода.

Тому, коли інший учень Потебні, філолог Борис Андрійович Лезін, вирішив видавати в Харкові збірник «Вопросы теории и психологии творчества», Овсянико-Куликовський охоче відгукнувся на цю пропозицію. Це була можливість не просто висловити данину пам'яті Вчителю, а й подати у вигляді збірки з продуманою структурою розвиток ідей видатних філологів Олександра Потебні та Олександра Веселовського.

Про участь у створенні цього видання Овсянико-Куликовського згадував і сам Лезін у передмові до 5го тому, який вийшов у Харкові у 1914 р. і був присвячений 35-літтю наукової діяльності Овсянико- Куликовського: «Первый том сборника «Вопросы теории и психологии творчества* своим выходом в свет всецело обязан горячей поддержке Дмитрия Николаевича Овсянико-Куликовского: перу его принадлежат пять статей, составляющих почти половину всего содержания; при всех трудностях, которые так неизбежны при начинании в таком нелегком деле, от него я всегда получал совет, ободрение, составление программы и даже проект оглавления книги; наконец, и в последующих изданиях, при всей своей занятости, Д.Н. успевал и написать статью, и «благословить» продолжение столь любимого мною издания» [3]. харківський лінгвістичний філолог потебня дидактичний

Збірник виходив під редакцією Б. Лезіна з 1907 по 1923 рр. Всього вийшло 8 томів. Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна має повний комплект цих видань. Два томи, 1-й та 4-й, вже оцифровані та виставлені на сайті бібліотеки в архіві рідкісних видань і рукописів для науки та освіти («eScriptorium»). Виходячи з того, що палітурки видань декілька разів змінювали, можна зробити висновок, що вони викликали зацікавленість філологів різних поколінь.

У 8-ми томах збірки крім Овсянико-Куликовського були представлені й інші вчені потебніанської школи: Василь Харцієв, Аркадій Горнфельд, Борис Лезін, Тимофій Райнов, Карл Тіандер та ін. До цього потебніанство та історична поетика Веселовського тривалий час були надбанням обмеженого кола фахівців. Видання «Вопросы теории и психологии творчества» змінило цю ситуацію і зробило ідеї Потебні та Веселовського більш доступними широкому загалу. У перших випусках збірки розроблялися переважно питання психологічної та історико-порівняльної поетики. Згодом тематика збірників розширилася, до кола авторів долучилися такі вчені, як Олександр Погодін, Євген Кагаров, Петро Енгельмейер, Олександр Білецький.

Перший випуск, прикрашений портретами Потебні та Веселовського, мав скромний підзаголовок «посібник з вивчення теорії словесності у вищих і середніх навчальних закладах», який сьогодні потребує пояснення. Саме в той час у 8-му, випускному, класі гімназій запровадили курс під назвою «теорія словесності», який був слабо забезпечений підручниками та методичною літературою. Про це, до речі, добре знав Борис Андрійович Лезін, викладач 4-ої харківської чоловічої гімназії та харківської приватної жіночої гімназії Л. М. Черняківської. І саме в той час багато уваги приділяв питанням викладання Овсянико-Куликовський, який брав активну участь у роботі Педагогічного відділу Харківського історико-філологічного товариства, а також плідно співпрацював с такими журналами, як «Вестник воспитания», «Журнал Министерства народного просвещения» та ін. Тому зрозуміло його прагнення за допомогою цього видання підняти навчальну літературу на якісно новий рівень, ознайомити викладачів та учнів з розвитком сучасного літературознавства, з ідеями видатних вчених та власним методичним доробком.

Цікаво, що саме на навчально-допоміжному характері видання робить наголос професор історико-філологічного факультету Харківського університету Михайло Халанський у своїй рецензії, опублікованій на шпальтах газети «Утро»: «Изданная Б. А. Лезиным книга восполняет существенный пробел в русской педагогической литературе и литературе по самообразованию, предлагая ряд статей по теории и психологии художественного творчества, знакомящих с результатами работ в этой области двух корифеев русской науки А. Н. Веселовского и А. А. Потебни в умелом, точном и большей частью вполне ясном изложении гг. Горнфельда, Аничкова, Харциева и Лезина. Изложение теоретических положений, высказанных Веселовским и Потебней, дополняется несколькими статьями Д. Н. Овсянико-Куликовского по психологии художественного творчества» [8].

Ми бачимо, що Халанський підкреслює популяризаторський характер збірки, її важливість насамперед для навчального процесу.

До першого тому увійшли такі праці Овсянико-Куликовського, як «О значении научного языкознания для психологии мысли», «Из лекций об основах художественного творчества», «Идея бесконечного в положительной науке и в реальном искусстве», «Несколько мыслей о происхождении чувства «бесконечного» в чистой лирике», «Наблюдательный и экспериментальный методы в искусстве», «Лингвистическая теория происхождения искусства и эволюции поэзии», а також - «О преподавании «теории словесности» в средней школе».

Як послідовник Потебні, Овсянико-Куликовський розглядав мистецтво, його походження та еволюцію, у рамках лінгвістичного та психологічного підходів. Мову та поезію вчений сприймав в історичній перспективі. Він перейняв від Потебні ідею про важливість мовознавства та психології для аналізу поетичної творчості. Мистецтво, за Овсянико-Куликовським, створюється актами мислення. А художню творчість Овсянико-Куликовський розумів перед усім як реалізацію потреби людини виразити себе.

Згідно з його лінгвістичною теорією походження поезії, в кожній мові взагалі міститься багато поетичних елементів. Це і загальні образи, і ті, що відомі нам під назвою тропів (метафора, метонімія, синекдоха). Тому мова, за Овсянико-Куликовським, не матеріал поезії, а, так би мовити, її орган. Вчений вважав, що художня творчість (зокрема поетична) виникла внаслідок еволюції мови, й подальший розвиток цієї творчості пов'язаний саме з розвитком мови і відбувається в його межах.

А у статті «Лингвистическая теория происхождения искусства и эволюции поэзии» Овсянико-Куликовський висловлює думку, що походження не тільки літератури, але й мистецтва взагалі (живопису, скульптури) має вербальний характер: «... Все образное в искусстве, по существу дела, - словесно и составляет «явление языка», и что в этом отношении нет разницы между поэзией («искусством словесным») с одной стороны и искусствами «изобразительными» (скульптурой, рисунком, живописцю) с другой» [4, с. 217]. З формальної точки зору виникнення «лірики», «ліричного почуття» пов'язано з ритмом. Фізичний ритм існування людини створює психологічний ритм, який стає основою слухової чи зорової гармонії, тобто - імпульсом для перетворення образів у витвір мистецтва. Овсянико-Куликовський зауважував: «Это явление имеет свои корни в психофизической организации человека (ритмичность сердцебиения, дыхания, телодвижений, жестов и мимики). Психологический ритм, т.е. ритмическое и гармоническое сочетание душевных элементов (как умственной, так и чувствующей сферы), должен быть понимаем, как психическое преобразование ритма психофизического и как орудие экономизации психической силы.» [4, с. 218].

Таким чином, основним завданням своєї частини внеску до першої збірки Овсянико-Куликовський вважав встановлення основних наукових понять, що стосуються психології художньої творчості.

Педагогічні та дидактичні принципи Овсянико-Куликовського викладені у невеличкій статті «О преподавании «теории словесности» в средней школе». Вони дають уявлення про те, як теорія може бути використана у викладацькій практиці. Він пропонує шляхи оновлення середньої школи згідно з такими основними принципами, як скорочення та спрощення програм викладання, відсутність зайвого матеріалу в програмах, введення у старших класах короткого курсу логіки та психології, розподіл предметів згідно з віком учнів та можливістю кращого освоєння матеріалу (зокрема, перенесення вивчення синтаксису до старших класів), розвиток мислення учнів на матеріалі окремих наук, послідовність та педагогічний паралелізм у викладанні різних предметів. Щодо викладання теорії словесності, то вчений вважав, що воно має бути пов'язано з викладанням елементарної психології, логіки та синтаксису рідної мови. На думку вченого ці чотири предмети становлять окрему групу, східну за змістом та засобом мислення: «Преподавание «теории словесности» должно бать поставлено в связь и согласно с преподаванием элементарной психологии и логики и синтаксиса родного языка. Не трудно видеть, что все четыре предмета образуют род естественной группы, роднясь между собою частью самим материалом, содержанием, в особенности же общностью приемов мышления» [6, с. 428].

Таким чином Овсянико-Куликовський передбачав тенденції міждисциплінарного розвитку гуманітарних наук та комплексний підхід до їх викладання.

Перший том збірки «Вопросы теории и психологии творчества» мав такий успіх, що в 1911 р. у Харкові вийшло його допрацьоване до доповнене перевидання [1].

Це перевидання мало шість частин, і маже в кожній були статті Овсянико-Куликовского: у вступній частині - «Из лекций об основах художественного творчества», «Лингвистическая теория происхождения искусства и эволюции поэзии»; у четвертій - «Несколько мыслей о происхождении чувства «бесконечного» в чистой лирике», й у додатку - «О преподавании «теории словесности» в средней школе».

Зауважимо, що подальші випуски збірки «Вопросы теории и психологии творчества», де розглядалися походження мови, історія театру Західної Європи та Росії, історія та теорія естетики, теорія мистецтва Канта, міфотворчість вже мали суто теоретичний характер і не орієнтувалися на популяризацію досліджень видатних вітчизняних та західних вчених.

Зокрема, у 1909-1910 рр. у Петербурзі вийшов другий том збірки, який мав дві частини. У 2-й частині 2-го тому, що вийшла 1910 р. і була присвячена розробці поетики О. Потебні, було вміщено й статтю Овсянико-Куликовського «Лирика как особый вид творчества» [5].

В цій статті він намагається йти далі у вивченні походження та розвитку поезії, при чому розділяє творчість людей на 4 різновиди (наукова, філософська, художня, лірична), виокремлюючи лірику за принципом передачі емоцій, звільнених від образів (найяскравіший приклад цього - музика). За Овсянико-Куликовським лірика - особливий вид творчості, який має ритмічно-емоціональну структуру, не пов'язану з образним мисленням, та спрямований на створення душевної гармонії [5, с. 225].

Визнанням наукових досягнень видатного філолога стало, серед іншого й те, що, як ми вже згадували, 5-й том (Харків, 1914) був присвячений 35-літтю наукової діяльності Овсянико-Куликовского. Тут було вміщено статтю Тимофія Івановича Райнова «Психология творчества» Д. Н. Овсянико-Куликовского» [7]. В ній Райнов стисло викладає теорію вченого, підкресливши, що вона виникла як методичне підґрунтя його критико-художніх статей.

До 8-го тому збірки, який вийшов у 1923 р. і виявився останнім, увійшла стаття А. Горнфельда, написана вже після смерті Овсянико-Куликовского. Це праця «Д. Н. Овсянико-Куликовский и современная литературная критика», яка стала своєрідним підсумком діяльності Овсянико -Куликовського в галузі художньої критики. Особливістю методу вченого автор статті вважає те, що критик «не занимался ни оценкой современности, ни переоценкой прошлого, он не провозглашал приговоров; он брал признанные бесспорные литературные ценности и толковал их, углубляясь в них, он углублял их, уясняя их значение, он увеличивал их значительность; он обогащал их смысл новым пониманием; эти прекрасные, беспредельно емкие, многообразно жизненные поэтические формы он освежал новым содержанием» [2, с. 79].

Після 1917 р. ідеї Потебні та його учнів стали вважати ідеалістичними, бо вони не вписувалися у канони марксистської філософії. Тому збірки «Вопросы теории и психологии творчества» далі вже не виходили (хоча сам Борис Лезін на той час був співробітником науково-дослідної кафедри літературознавства при ХІНО і намагався пристосуватися до нових вимог).

Ми бачимо, що збірки, які створювалися як своєрідні методичні посібники, були сприйняті науковою спільнотою як цікавий доробком вчених харківської лінгвістичної школи і зробили суттєвий внесок у розвиток літературознавства та психології. Але, безумовно, це видання було не тільки підсумком ідей послідовників Потебні, але й своєрідним підсумком діяльності Дмитра Миколайовича Овсянико-Куликовського, який перетворив аналіз процесу творчості в особливий метод вивчення теорії та історії літератури, ставши одним із фундаторів психологічної школи в літературознавстві.

Джерела

1. Вопросы теории и психологии творчества : пособие при изучении теории словесности в высших и средних учебных заведениях. Т. 1. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - Харьков: Тип. «Мирный труд», 1911. - [2], 432 с.

2. Горнфельд А. Д. Н. Овсянико-Куликовский и современная литературная критика // Вопросы теории и психологии творчества. -.Харьков, 1923. - Т. 8. - С. 77-86.

3. Лезин Б. Д. Н. Освянико-Куликовскому // Вопросы теории и психологии творчества. - Харьков, 1914. - Т. 5. - С. VII.

4. Овсянико-Куликовский Д. Лингвистическая теория происхождения искусства и эволюции поэзии // Вопросы теории и психологии творчества. - Харьков, 1907. - Т. 1. - С. 212-233.

5. Овсянико-Куликовский Д. Н. Лирика как особый вид творчества // Вопросы теории и психологии творчества. - Санкт-Петебург, 1910. - Т. 2, вып. 2. - С. 182-226.

6. Овсянико-Куликовський Д. Н. О преподавании «теории словесности» в средней школе // Вопросы теории и психологии творчества. - Харьков,1907. - Т. 1. - С. 431-436.

7. Райнов Т. И. «Психология творчества» Д. Н. Овсянико-Куликовского: К 35-летию его научно-литературной деятельности // Вопросы теории и психологии творчества. - Харьков, 1914. - Т. 5, ч. 1. - С. XVIII-ХХУІ.

8. Халанский М. Библиография // Утро. - 1907. - 9 окт.

Размещено на Allbest.ru