Терміни на позначення природжених вад розвитку: словотвірний та етимологічний аспекти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Буковинський державний медичний університет, Україна

Кафедра іноземних мов

Телеки М.М., к. філол. н., доцент

Синиця В.Г., к. філол. н., доцент

Анотація

У статті репрезентовано дослідження медичних термінів на позначення природжених вад розвитку за способами і засобами творення похідних і складних термінологічних одиниць. Зіставлені терміни латинської та англійської мов. Висвітлені етимологічні особливості компонентів термінів обох мов, що слугують базою для термінотворення. Розкриті основні афіксальні засоби творення похідних і складних термінів.

Ключові слова: словотвірний, етимологічний, похідний термін, складний термін, основоскладання.

Вступ

Уявлення про хворобу змінювалось у часі і визначалося рівнем медичних знань та світоглядом, який панував у суспільстві. Захворювання пов'язані з формою існування організму і є показником, що реагує на зміну умов, характер адаптації людини до чинників довкілля. Якість життя залежить від здоров'я, є складовою частиною людського капіталу, конкурентоспроможності та боєздатності кожної нації [1]. Сьогодні важливо досліджувати терміни спеціальної сфери медичних знань, що вказують на виявлення хвороб дитячого віку, аналіз термінологічних найменувань клінічних проявів захворювання, зумовлені природженими аномаліями.

Мета статті - виявлення та опис способів і засобів творення термінологічних одиниць, висвітлення етимологічних ознак компонентів простих похідних і складних термінів на позначення природжених вад розвитку на матеріалі латинської та англійської мов.

За статистикою ВООЗ природжені вади розвитку трапляються у 4-6 відсотків дітей від загальної кількості новонароджених [2]. Всі вади розвитку поділяють на дві великі групи: спадково обумовлені (закладені в генах і хромосомах, що передаються у спадок) і власне природжені (набуті під час внутрішньоутробного розвитку). Виявлено, що природжені вади розвитку (лат. vitia evolutionis congenita, англ. congenital defect) - стійкі порушення структури, функції або метаболізму, які виникають внутрішньоутробно внаслідок порушень розвитку зародка, плода [2]. Лексема «вада» в аналізованих мовах передає наближено однакове значення. Так, в українській мові «вада» - фізичний недолік унаслідок захворювання або ушкодження організму, а також «природжений» [3]; у латинський - фізична вада, недолік, хвороба - «vitium, i n», в англійській - «defect» - недолік, вада або відсутність [5].

У медичній практиці використовують синоніми терміна «природжені вади розвитку»: «природжені аномалії», «природжені вади», «аномалії розвитку». Зокрема, термін «аномалія розвитку» (англ. anomaly) [6] походить від лат. anomalia, ае f < + давньогр. Ьн + давньогр. пмбльт рівний, однаковий,

1) відхилення від норми, загальні закономірності; неправильність, ненормальність;

2) структурне або функціональні відхилення в організмі, зумовленні порушенням ембріонального розвитку [7], також від протоіндоєвропейського кореня sem- «один; як один, разом з»).

Термін в англійській мові з 1722 року застосовують у значенні як «щось ненормальне чи нерегулярне» [8]. Природжена відсутність не лише органа чи його частини, а і його зародка позначається терміном «агенезія» (лат. agenesia, ae f < давньогр. префікс а- без, відсутність + давньогр. гЭнеуйт ? грец. гЭнньщ породжую, створюю; лат. genesis - походження, виникнення; процес утворення; англ. genesis - природжена відсутність) [9]. Стосовно природженого браку цілого органа або його частини вживають термін аплазія (лат. aplasia, ae f < гр. префікс a-| + давньогр. рлЬуйт формування, утворення). Часто причинами аплазії є зовнішні чинники: фізичні, хімічні, біологічні, що впливають на ембріон безпосередньо або опосередковано через організм матері. термінологічний медичний вада латинський англійський

З розвитком медичних знань про порушення розвитку організму у внутрішньоутробному періоді виникають нові терміни, доповнюючи або звужуючи значення вивченого клінічного явища. Ономасіологічні потреби у цій вузькій спеціалізованій сфері продовжує забезпечувати система словотвору, спрямована на створення однослівних знаків мови. Творення термінів пов'язане зі структурою термінологічної одиниці, її здатністю поєднувати морфеми. Кожна морфема займає своє місце у структурі терміна, має своє значення і відтворює певну словотворчу модель. У нашому досліджені розглядаємо способи творення простих похідних і складних одиниць та засоби словотвору термінів частиномовного класу іменників. Для найменування патологічних явищ, що виникають у внутрішньоутробному періоді організму, латинська та англійська мови використовують запозичення з давньогрецької мови. Етимологічний аналіз уможливлює розуміння первісного значення компонентів терміна, його внутрішньої форми, покладеної в основу називання ознаки або кількох ознак при утворенні нового понятійного значення. У термінах на позначення природжених вад розвитку низка термінів утворюється приєднанням до твірної основи префіксів та флексії -іа. Такі похідні терміни відображають відсутність органів, їхніх частин, указують на просторове розміщення вроджених ознак, їхній менший або більший ступінь недорозвинення, розмежування, як-от:

- епіспадія (лат. epispadia, ae f < давньогр. префікс ЭрЯ- над, біля + давньогр. урЬщ тягнути, розривати + -іа), англ. epispadia, epispadias - аномалія розвитку розщеплення передньої стінки сечівника; спостерігається переважно у чоловічої статті.

- епіблефарон (лат. epiblepharon, i n < давньогр. префікс ЭрЯ-^ + влЭцбспн повіка + -on), англ. epiblephаron - аномальна складка, яка присутня у дитини з народження; зазвичай горизонтальна складка шкіри натягується через межу повіки, тиснучи на вії до середини проти повіки.

- анотія (лат. anotia, ae f < давньогр. префікс av- без-, відсутність + давньогр. пхт, щф-пт вухо + іа), англ. anotia - природна відсутність або втрата вушної раковини.

- аплазія (лат. aplasia, ae f ? давньогр. префікс бн-^ + давньогр. рлЬуйтae стосовно формування, утворення), англ. aplasia - недорозвинення, природжена відсутність цілого органа або частини.

- гіпоплазія (лат. hypoplasia, ае f < давньогр. ?рь- давньогр. рлЬуйт^ + -іа), англ. hypoplasia - вада розвитку, яка проявляється недорозвиненням частини тканини, органа або системи органів. Якщо терміном «aplasia» позначають повне недорозвинення тканини, органа чи системи органів, то префікс hypo- застосовують для позначення часткового недорозвинення.

- гіпергенезія (лат. hypergenesis, is f ? давньогр. префікс ?рЭс- над, надмірно + давньогр. гЭнеуйт^), англ. hypergenеsis - природжений надмірний розвиток частини тіла або органу, гіпертрофія або надлишок.

- анорхія (лат. anorchia, ae f ? давньогр. префікс Ьн-^ + давньогр. дсчйт. єпт яєчко + -іа), англ. anorchia - природжена відсутність яєчок, яка призводить до гормональної дисфункції та євнухоїдизму. Інша назва цієї вади англійською мовою - anorchidism, утворений суфіксально-префіксальним способом (? давньогр. префікс Ьн-^ + давньогр. дсчйт. Япт^ + суф. -id + давньогр. суфікс -оsmus хворобливий стан).

- аміоплазія (лат. amyoplasia, ae f ? префікс Ь-^ + давньогр. мхт, мхьт м'яз + давньогр. рлЬуйт^+ -іа), англ. amyoplasia - природжене недорозвинення м'язової тканини.

Комбіноване використання засобів творення спостерігаємо й у інших термінах, як-от: -гіпертрихоз (лат. hypertrichфsis, is f ? давньогр. префікс ?рЭс-^ + давньогр. исЯо, фсйчьт волос + давньогр. суфікс -osis ненормальне збільшення, поширення), англ. hypertrichоsis - рідкісна аномалія, природжена форма загального гіпертрихозу, при якій вся поверхня шкіри покрита надлишковим волохатим покривом.

До складно-флективного засобу належать складні терміни, що утворені сполученням двох або більше основ з приєднанням флексій. Цілісну термінологічну одиницю поєднує переважно інтерфікс -о-. Наприклад:

- гідроцефалія (лат. hydrocephalia, ае f ? давньогр. ?дщс вода + давньогр. кецблЮ голова + -іа), англ. hydrocephalus, hydrocephaly - природжена водянка головного мозку.

- макроглосія (лат. macroglossia, ae f ? давньогр. мбксьт великий + давньогр. гл?ууб язик + -іа;), син. мегалоглосія (megaloglossia, ae f ? давньогр. мЭгбт; мегЬлз, мЭгб великий + давньогр. глюууб^), англ. macroglossia (syn. megaloglossia) - аномально великий язик.

- енцефалоцеле (лат. encephalocеle, ёs f давньогр. Эг-кЭцблпт головний мозок + -о- + гр. cеle, ёs f ? давньогр. кЮлз пухлина, грижа + -е), англ. encephalocеle - природжена розбіжність кісток черепа з виходом мозкових оболон (цефалоцеле) і тканини мозку.

Рідше трапляються терміни, утворені поєднанням основ без інтерфікса, як-от:

- брахідактилія (лат. brachydactylia, ae f ? давньогр. всбчэт короткий + давньогр. дЬкфхлпт палець + -іа), англ. brachydactylу - прояв тотальної або часткової короткості пальців на руках і ногах.

- гідрофтальм (лат. hydrophthalmus, і m ? давньогр. ?дщс^ + давньогр. ьциблмпт око + -us), англ. hydrophthalmіа, hydrophthalmus - розтягнення і випинання очного яблука унаслідок природженої глаукоми.

- мегалодонтія (лат. megalodontia, ae f ? давньогр. мегЬлз, мЭгб^ + давньогр. ьдпэт, ддьнфпт зуб +-іа), синонім макродонтія (лат. macrodontia, ae f ? давньогр. мбксьт^ + -ia), англ. megalodontia, macrodontia - надмірне збільшення розмірів зубів.

Спосіб основоскладання, коли приєднуються тільки основи, малопродуктивний. Таких утворень незначна кількість, як-от:

- глосоптоз (лат. glossoptosis, is f ? давньогр. глюуубт язик + давньогр. рфюуйт опущення, падіння), англ. glossoptosis - уроджена аномалія розвитку язика, його недорозвиненість і западання.

Низка термінів утворюється за допомогою суфіксальних засобів. Процес поєднання основ у похідних та складних термінах супроводжується переважно суфіксами: -oma, -osis, -itis, як-от:

- глаукома (лат. glaucoma, гtis n ? давньогр. глб?кьт cинювато-зелений + давньогр. суфікс -oma наявність пухлини), англ. glaucoma - хвороба ока. В основі захворювання лежать природжені аномалії розвитку кута передньої камери та дренажної системи ока.

- дактилогрипоз (лат. dactylogrypфsis, is f ? давньогр. дЬкфхлпт^ + давньогр. гсхрьт вигнутий, опуклий + давньогр. суфікс -фsis ненормальне збільшення), англ. dactylogrypоsis - природжене викривлення пальців кисті або стопи.

- дакріоцистит (лат. dacryocystоtis, it?dis f ? давньогр. дЬксхпн сльоза + давньогр. кэуфйт міхур+ давньогр. суфікс -оtis запалення), англ. dacryocystitis - запалення або ж патологія через природжене звуження вивідного слізного міхура.

Частина складних термінів висвітлює використання суфіксально-префіксальних засобів, що приєднуються до основ, як-от:

- агангліоноз (лат. aganglionфsis, is f ? давньогр. префікс бн-^ + давньогр. гбгглЯпн вузол + давньогр. суфікс -osis^), англ. aganglionosis - природжена відсутність парасимпатичних клітин ганглію.

- гіпотелоризм (лат. hypotelorоsmus, i m ? давньогр. суф. ?рь-^ + давньогр. ф?ле далеко + давньогр. ??йумьт розділення, розмежування + давньогр. Суфікс -іsmus відхилення від норми), англ. hypotelorіsm - зменшена відстань між двома органами або частинами тіла.

- гіпертелоризм (лат. hypertelorоsmus, i m (давньогр. ?рЭс^ + давньогр. ф?ле^ + давньогр. ??йумьт^ + давньогр. суфікс -іsmus^), англ. hypertelorіsm - збільшена відстань між двома парними органами.

Висновки

Дослідження дало можливість сформулювати такі висновки: словотворення похідних і складних термінів на позначення природжених вад розвитку в англійській та латинській мовах слугує збереженню і поповненню словникового складу спеціальної сфери медичних знань, забезпечує процес номінації складних патологічних явищ, захворювань; обидві мови користають запозичення первісних значень з давньогрецької мови та мають подібні словотворчі моделі; у дефінітивному плані однаково стисло визначають поняття, які містять найістотніші ознаки природжених вад розвитку; утворення похідних термінів супроводжуються префіксально-суфіксальними засобами; продуктивні словотвірні способи чистого (з інтерфіксом або без нього), складно-флективного, складно-префіксального, складно-суфіксального і складно-суфіксально-префіксального основоскладання.

Список використаних джерел

1. Свинціцький А.С. (2012). Здоров'я населення як важливий чинник державотворення та національної безпеки. Практикуючий лікар. №2. С. 7-13.

2. Велика українська енциклопедія. Вроджені вади розвитку.

3. Словник української мови: в 11 томах (1970). (Том 1).

4. Дворецкий И.Х. (2008). Латинско-русский словарь. 11-е изд., стереотип. Москва: Русс. яз. Медиа. 843 с.

5. Англо-український ілюстрований медичний словник Дорланда у 2-х томаx. Львів: Наутілус (2003). (Том 1. A-L. Том 2. M-Z); Львів: Наутілус. 2687 с.

6. Medical-dictionary. The free dictionary

7. Петрух Л.І. & Головко І.М. (2015). Українсько-російсько-латинсько-англійський медичний енциклопедичний словник: А-Я. Киев: «Медицина». 968 с.

8. Etymological online dictionary by Douglas Harper.

9. Дворецкий И.Х. (1958). Древнегреческо-русский словарь / под ред.

10. И.И. Соболевского. (Т. 1 А-Л; Т. 2. М-Q). Государственное издательство иностранных и национальных словарей. Москва. 2944 с.

Размещено на Allbest.Ru