Емотивні механізми сучасних публіцистичних текстів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емотивні механізми сучасних публіцистичних текстів

Key words: emotional means, emotionality, evaluation, expressiveness, journalistic style. експресивність емотивність публіцистичний текст

Вступ

Емотивні механізми - це важливий елемент публіцистичності як стилістичної категорії. У сучасній лінгвістиці немає чіткого протиставлення понять емотивність, емоційність, експресивність, оцінність. Визначення їхнього статусу в терміносистемі мовознавства необхідне для розуміння теоретичних і практичних засад лінгвістики, а з'ясування їх важелів у сучасних публіцистичних текстах - невід'ємний складник аналізу ЗМК як відкритої і динамічної сфери мовного функціонування, на якій постійно позначаються семантико- аксіологічні механізми часових, ціннісних, ідеологічних, естетичних орієнтирів епохи у зв'язку зі змінами пріоритетів життя народу. Аналіз емотивності в публіцистичних текстах уможливлює встановлення механізмів відображення загальновживаними і спеціальними (оцінними, образними) засобами мови буття суспільства у діалектичній єдності руху, простору й часу та фіксацію семантико-прагматичних модифікацій українського словника для актуалізації й оновлення позамовно детермінованої інформації. Уживання в публіцистичних текстах емоційних слів, словосполучень, висловлень передає експліцитне ставлення автора до подій, явищ життя і впливає на формування масової свідомості суспільства. Це змінне явище мови, яке оновлюється відповідно до зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку українського словника.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мовні механізми емотивності та експресивності як семантико-стилістичних засобів суб'єктивного увиразнення мови вивчають переважно в синхронному аспекті на різних рівнях мовної структури (М. Пилинський, С. Ермоленко, В. Чабаненко, С. Бибик, О. Стишов, О. Селіванова,В. Адмоні, Є. Галкіна-Федорук, В. Жеребков, О. Москальська,Охріменко, В. Телія, В. Шаховський, О. Й. Шендельс, А. Міколайчук, І. Новаковська-Кемпна та ін.).

Емотивність у публіцистичних текстах виявляє зв'язок з експресивністю та оцінністю, проте не ототожнюється з названими поняттями. С. Ермоленко зазначає, що «емоційне в мові завжди експресивне, але не кожне експресивне явище належить до емоційних» (Ермоленко, 2000, с. 157). Емоційні й експресивні одиниці містять негативну або позитивну конотацію, але оцінність - поняття ширше. Оцінку можуть передавати й нейтральні мовні засоби, зокрема з інтелектуальної сфери мовомислення, які вносять елемент об'єктивного осмислення понять і явищ історичної доби. Емоційна оцінка, навпаки, вносить відчутний елемент суб'єктивізму в мову публіцистичного стилю.

B. Іваненко емоційну оцінку вважає й «елементом естетичної, а також підґрунтям раціональної оцінки, тому що емоція - це біопсихосоціальна одиниця, і оцінка, побудована на її основі, не може бути чисто емоційною чи чисто раціональною» (Іваненко, 1999, с. 590).

Емоційність можна розглядати як елемент сенсорних і абсолютних оцінок. Сенсорні оцінки можуть бути гедоністичними (те, що подобається) і психологічними (інтелектуальними й емоційними). Абсолютна оцінка виражає естетичні й етичні цінності суспільства. Оцінка може бути також нейтральною. Німецький вчений Улл Фікс називає її раціональною (Fix, 1988, с. 10).

Емотивні механізми конотації одних мовних одиниць на позначення цінностей суспільства вступають у семантичні відношення з іншими, установлюючи перехід від суб'єктивного тлумачення до трактування в межах інших груп аксіономенів (Puzynina, 1986, с. 123; Сорока, 2015, с. 207). Ступінь зацікавленості суб'єкта поняттями, що реалізується в семантиці деяких оцінних слів і в структурі висловлення загалом, є свідченням ефективності впливу на свідомість адресата.

Емоційна позитивна або негативна змістова шкала формується відповідно до визначених у суспільстві соціальних, національно- культурних, моральних цінностей. Логічна (раціональна) і емоційна (ірраціональна) оцінка в тексті часто взаємодіють. Логічну оцінність мотивують об'єктивні думки, а емоційну - почуття суб'єкта до об'єкта (особи, предмета, явища, події тощо). Одиницями логічної оцінності є слова і словосполучення з позитивнооцінною й негативнооцінною семантикою з інтелектуальної сфери мовомислення (мислитель, гуманіст, доброчесний науковець, розвинена інфраструктура, злодій, плагіатор, хабарник), а одиницями емоційної - експресивно-конотативні (негідник, пройдисвіт, зажерлива людина, українолюб, омріяний план) мовні засоби. І емоційне, і раціональне оцінювання відбувається шляхом вживання мовних одиниць, зареєстрованих у словниках або в пам'яті носіїв мови з погляду їхніх ціннісних орієнтирів: добра і зла, правди і неправди, справедливості і несправедливості, користі і шкоди, краси і потворності, дозволеного і забороненого. Емоційна семантика розкривається у відповідних контекстуальних умовах, зокрема в оновленні структури та семантики компонентів, стилістичної маркованості синтаксичних одиниць.

Поєднання логічної та емоційної оцінки уможливлює тісно пов'язану з ситуацією спілкування прагматичну оцінність тексту загалом, зокрема мовні акти схвалення, заохочення, прихильності (плюс на шкалі оцінок) або навпаки осуду, зневаги (мінус на шкалі оцінок), які ґрунтуються на спільному фонді знань і норм співрозмовників. Польські лінгвісти (Mikoіajczuk, 2000; Nowakowska-Kempna, 1986) кваліфікують критерій оцінки як один з основних у класифікації назв емоцій. Аґнєшка Міколайчук (Agnieszka Mikoіajczuk) досліджує семантичний клас гніву та його підназв, які мають виразне інтенсивне забарвлення й усупереч загальному значенню «негативні емоції», які вирізняються природою оцінки з огляду на її вартість, а також типом і предметом цієї вартості (Mikoіajczuk, 2000, с. 130). Стилістичний потенціал емотивності в тексті розкривається на лексичному, фразеологічному, синтаксичному рівнях. Тексти різні за стилем, жанром, змістом різняться за способом вираження в них емотивності.

Публіцистичні тексти є сферою обміну інформацією, раціонального й емоційного оцінювання понять, явищ світу, вираження ціннісних орієнтирів певного колективу, політичної, ідеологічної групи людей, суспільства. Аналітичні (репортаж, стаття, кореспонденція, рецензія) жанри вирізняються роздумами про події, проблеми, встановленням причинно-наслідкових зв'язків і допускають емоційно-оцінне осмислення подій і явищ суспільного життя й відповідно формування постійно оновлюваного на основі загальнолітературної та спеціальної (термінологічної) лексики публіцистичного словника з виразним експресивним соціально- політичним забарвленням (політичні клони, корумпована економіка, фінансова залежність). Для них характерне поєднання нейтральних мовних засобів для висвітлення інформації та емотивних механізмів. Емоційний заголовок статті розгортається в нейтральному висвітленні інформації в статті і навпаки. Власне публіцистичні емоційні мовні одиниці реалізують основну функцію публіцистичного стилю - впливу на масову свідомість суспільства. Цій функції підпорядковані лексичні (добір синонімів високої або низької експресії, антонімів), фразеологічні (трансформовані фразеологізми, афористичні заголовки), морфологічні (дієслова теперішнього часу, збірні іменники однини, абстрактні іменники) і синтаксичні (риторичні питання, парцельовані конструкції тощо) засоби публіцистичності. Раціональну оцінність, на відміну від емоційної, формують відомі для носіїв мови із загальнолюдського або національного досвіду позитивнооцінні й негативнооцінні слова (справедливість, патріотизм, демократія, національно-свідомий, відповідальний - несправедливість, тоталітаризм, тероризм, агресія, жорстокий), які будують позитивнооцінну (держава - незалежна, самостійна, соборна, суверенна, демократична, переможна, європейська, вільна, нова; народ: національно-свідомий, непереборний, сильний, цілеспрямований, інтелектуальний, європейський, успішний, єдиний, об'єднаний, нездоланний, культурний, піднесений; влада - відповідальна, державницька, патріотична) і негативноцінну (держава - тоталітарна, антигуманна, залежна; народ - несвідомий, некультурний; влада - безвідповідальна, антидержавницька, розкоординована, корумпована) парадигми ядерних понять (держави, народу, влади) публіцистичних текстів.

Художньо-публіцистичні жанри (нарис, памфлет, фейлетон) традиційно орієнтовані на загальномовний словник і взаємодію з образними емоційно-оцінними засобами художньої мови. Навколо ядерних понять у публіцистичних текстах вибудовується експліцитний емоційно-оцінний публіцистичний словник (публіцистична лексика) і висловлення (народ - багатостраждальний, заляканий, понівечений, пригнічений, забитий, затоптаний, зрусифікований, обкрадений, зайвий, суржиковий, краплений, мічений, безсилий, безликий знедуховлений; влада - бандитська, перевтомлена, політичні аферисти, перебіжчики, зрадники, тушки, кровопивці). Експліцитна оцінка є виразною ознакою полеміки, критичного аналізу суспільно-політичних, економічних, культурних процесів (Коць, 2018, с. 342) і виразно простежується на лексичному рівні, зокрема в синонімічних рядах, у яких завжди представлені слова більш нейтрального значення, а також одиниці з різними емоційно-оцінними відтінками. Кожна доба спричиняється до виникнення нових реалій, пізнання нових явищ, отже, й формування нових понять. Проте не тільки нові явища потребують осмислення і словесного вираження, старі поняття також із плином часу змінюються, їх розуміння прямо пов'язане з динамікою цінностей суспільства - це природна взаємозалежність поняттєвого і словесного світів.

Закономірні процеси розвитку мови потребують оновлення лексичних засобів, вираження різних відтінків значення. Як наслідок - розширюються наявні та виникають нові емоційні синонімічні ряди з неоднорідним планом вираження й різними функціями (заміщення, уточнення, поглиблення характеристики предмета) (знедуховлений - обездуховлений - пустодухий, знеосіблення - деперсоналізація), напр.: Російському шовінізмові відводиться... особлива роль у нівеляції і знеосібленні українців (Літературна Україна, 17.06.2012); «Гранословці» [сучасники письменницького конкурсу «Гранослов»] не зупиняються на констатації екзистенціальної проблематики, не перетворюються на пасивних споглядальників нівеляції самооцінної особистості в зародку, що активно відбувалося в процесі запрограмованої деперсоналізації народу (Культура і життя, 27.04.2013).

Експліцитну функцію виконують синонімічні й антонімічні епітети з емоційним забарвленням, які в тексті наголошують на якості, властивості, увиразнюють позитивнооцінні або негативнооцінні характеристики осіб, явищ життя. У мові публіцистичного стилю як синоніми з емоційною конотацією функціонують позитивнооцінні епітети одухотворений - одуховлений до слів народ, нація, суспільство: Наша нація, одухотворена вірою в добро і справедливість, здолає всі труднощі і незгоди, досягне єдності і розквіту (Україна молода, 06.09.2012); Упродовж якого десятка років цікавило мене суспільство епохи Середньовіччя не те темне, як його звичайно уявляють, а одуховлений вірою народ, душа якого втілилася в камені соборів та романських і готичних скульптур (Літературна Україна, 04.10.2012). З плином часу коло епітетів, які означують процеси та явища світу, розширюються, змінюється.

Імпліцитну емоційну оцінність публіцистичності зумовлює синтаксична будова: зміна порядку слів, парцельовані, приєднувальні конструкції, еліпсиси. Граматичні засоби створення аксіології вислову, на відміну від лексико-семантичних і фразеологічних, не мають прямого зв'язку з позитивною або негативною оцінкою. Вони виконують функцію наповнення тексту інформативністю, часто суб'єктивною, яка спонукає читача до певних оцінних асоціацій. Емоційно-оцінними синтаксичними одиницями є розчленовані структури, тобто спеціально вичленовані з одного речення два і більше виразно оформлених висловлення. Найпоширенішою з них у мові публіцистичного стилю є парцеляція, яка уможливлює привернення уваги читача до певної частини речення, посилює інформативну, емоційно-оцінну місткість синтаксичної одиниці: Нас, мирних гречкосіїв, упосліджували. А ми винайшли світове зерно і колесо, конституцію і демократію (Літературна Україна, 10.04.2014).

Одним із різновидів синтаксичної емоційної оцінності є називний уявлення - називний відмінок іменника, який дає позитивну або негативну оцінку предметам, явищам, названим цими іменниками (Доленосна зустріч; Гібридна війна).

Для уточнення, доповнення оцінки предмета або явища, роз'яснення змісту, введення додаткової інформації у публіцистичних текстах функціонують вставні і вставлені конструкції: Ті фахівці справді дали старт (лише старт, але важливий старт) реформам у міліції - переходу до формату цивілізованої поліції. А далі кавказькі реформатори повтікали, жахнувшись масштабів корупції в своєму міністерстві (Літературна Україна, 09.03.2017). Їх функціональне навантаження полягає в додатковій інформації, що розширює й збагачує зміст висловлення.

Імпліцитними засобами емоційного оцінювання на стилістичному рівні є метафора, метонімія, які в публіцистичному тексті через асоціативні зв'язки акцентують на новому в оцінці процесів доби, відбивають переосмислення історичного минулого і сучасних реалій життя народу: Згущені ріки українських політиків або про приховані складники улюблених ласощів малюків (Україна молода, 13.12.2012); «Божественна» стратегія державних чиновників вигрілась на сонечку і активно допомагає конфесійній афері з «прихватизації» пам'ятки національного значення - Старокиївської гори та руїн Десятинної церкви (Україна молода, 04.12.2012).

Емоційна оцінка явищ духовного життя народу часто знаходить вираження в метафоричній енантіосемії - поляризації значень слів, зокрема чітко вираженої і вже усталеної в свідомості людей негативної семантики поняття політика і позитивно окресленої в усі періоди історії літературної мови культурної сфери життя суспільства: Сучасні кобзарі з намулу часу, ідеології, політики та імітації вимивають золоті піщинки правдивого кобзарства (Слово Просвіти, 22 - 28.08.2013).

Протиставлення позитивних і негативних емоційних оцінок досягається за допомогою стилістичного засобу - антитези, що полягає в зіставленні порівнюваних понять, явищ, ситуацій через поєднання їх значень в одному контексті для досягнення виражально-зображального ефекту, зокрема увиразнення протилежності: В Україні зараз набирає силу процес очищення, у Росії - процес загнивання (Україна молода, 24.06.2014).

Емоційно-оцінні функції виконує також порівняння, що передає позитивне або негативне ставлення до об'єкта через найхарактерніші ознаки, які органічно властиві для інших предметів чи явищ: Влада - це підліток, який постійно шукає і розширює межі своєї безвідповідальності. А суспільство, подібно до дорослого, ці межі встановлює і контролює всередині (Україна молода, 12.07.2004). Багатовимірність функціонального вживання оцінних засобів мови унеможливлює їх чітку класифікацію за єдиною ознакою, що особливо помітне в переході емоційно-оцінної лексики в емоційно-оцінні синтаксичні структури (Коць, 2018, с. 345).

Показовим для публіцистичного стилю є вживання емоційно- оцінних трансформованих фразеологізмів, які актуалізують знання про сучасні політичні реалії: Перспективи невеселі, але світло в кінці тунелю бачу; А вони латають чергові бюджетні діри за рахунок наших сімейних бюджетів (День, 12 - 17.08.2007). Метафоризовані трансформовані фразеологізми в заголовкових структурах публіцистичних текстів загострюють емоційну увагу читача та спонукають прочитати статтю, зміст якої розкриває сам об'єкт аналізу і оцінки: Між солом'яних вогнів ідей і швидкого попелу забуття. Українська зовнішня політика. Погляд з- за кордону (Сільські вісті, 4.09.2005). Чим більше у значенні фразеологічної одиниці міститься потрібної інформації, яка відповідає властивостям об'єкта, тим більша ймовірність того, що читач залишить її у своїй свідомості.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Емотивні механізми публіцистичності прямо пов'язані зі специфікою розвитку літературної мови, зі зміною суспільно-політичних і культурних умов життя суспільства, його ціннісних орієнтирів і психологічних настроїв. Постійно змінювана дійсність вимагає нових моделей для її інтерпретації. Емоційні мовні засоби уможливлюють сприймання інформації широкою аудиторією і водночас регулюють, формують, змінюють її ціннісні орієнтири. Жанрова багатоманітність публіцистичності сприяє реалізації і розвиткові експресивного словника української літературної мови загалом.

Перспективи дослідження вбачаємо в порівнянні текстових виявів емотивності в різні часові періоди розвитку літературної мови з метою встановлення сталого і змінного, традиційного й нового в реалізації стилістичного, прагматичного, культурологічного потенціалу публіцистичності і визначення її частки в словникові літературної мови загалом.

Література і джерела

1. Великорода, М. (2001). Прецедентні феномени як засіб вираження культурної континуальності у медіа дискурсі. URL: http://194.44.152.155/elib/local/ 501.pdf. (дата зверненя: 12.03 2020).

2. Ермоленко, С. (2000) Експресивність. Українська мова. Енциклопедія. Київ: Укр. енциклопедія ім. Бажана. С. 156 - 157.

3. Жайворонок, В. В. (2000) Парцеляція. Українська мова. Енциклопедія, Київ: Укр. енциклопедія ім. Бажана. С. 786.

4. Іваненко, С. М. (1999). Поліфонія тексту. Київ: Видавничий центр КДЛУ, 368 с.

5. Космеда, Т. А. (2000). Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 434 с.

6. Коць, Т. (2018). Українське слово в пресі кінця ХІХ - початку ХХІ ст.: динаміка літературної норми. Київ: Вид-во Дмитра Бураго, 462 с.

7. Сорока, Т. В. (2015). Особливості полісемантичної структури аксіономенів сучасної англійської мови. Сучасні дослідження з іноземної філології. № 13. С. 197 - 208.

8. Чернушко, Н. (2014). Про розвиток лінгвістичних поглядів на конструкції експресивного синтаксису. Лінгвістичні студії на пошану корифею. Зб. наук. пр. Харків: Харк. іст.-філол. т-во.

9. С. 45 - 56.

10. Fix, U. (1988). ` Kommunicativ adaguat' - `stilistisch adaguat'. Zu

11. Problemem, Kategorien, Kriterien der Redebwertung. Dissrtation (B) zur Erlangung des akademischen Grades doctor scientiae philosophiae. Halle-Wittenberg: Martin-Luther-Universitat, 324 с.

12. Мікоіа)с7ик, A. (2000). Problem ocen w analizie wybranych polskich nazw uczu7i< z klasy semantycznej GNIEWU. Acta Universitatis Wratislaviensis No2229. -k'zyk a kultura, 14. Wroclaw. С. 117 - 134.

13. Nowakowska-Kempna, I. (1986). Konstrukcje zdaniowe z leksykalnymi wykiadnikamipredykatуw uczuж. Katowice: Uniwersytet, 1986, 382 с.

14. Puzynina, J. (1982). J^zykoznawstwo a aksjologia. Biuletyn Polskiego Towarzystwa Jgzykoznawczego. Zesz. 32. С. 23 - 32.

15. Puzynina, J. (1986). О elementach ocen w strukturze znaczeniowej wyrazow. Tekst. Biuletyn PTJ. S. 121 - 128.

16. Wierzbicka, A. (1997). Understanding cultures through their key words: English, Russian, Polish, German, and Japanese. New York: Oxford University Press, 316 с.