Термінна лексика на позначення приватної будівлі та її частин у тексті трактату Вітрувія "De architectural словотвірний та структурно-семантичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Термінна лексика на позначення приватної будівлі та її частин у тексті трактату Вітрувія "De architectural словотвірний та структурно-семантичний аспекти

Глущенко Ліна Михайлівна

канд. філол. наук, доцент, доцент кафедри класичної філології

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Олійник Любов Рудольфівна

асистент кафедри класичної філології

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Анотація

Розглянуто семантичні, структурні та дериваційні особливості моно- та полілексемних терміноодиниць на позначення приватної будівлі та її частин у тексті трактату Вітрувія "De architecture" та властиві їм парадигматичні зв'язки, зокрема гіперо-гіпонімічні. Виявлено, що в цій тематичній групі переважають полілексемні ТО, серед монолексемних більшість становлять латинізми, в основному, суфіксальні та складно-суфіксальні, їм поступаються грецизми, як правило, латинізовані складно- суфіксальні. Встановлено, що за синтаксичною структурою серед полілексемних домінує атрибутивна модель з узгодженим означенням-прикметником, де аналізовані ТО здебільшого виконують роль опорної лексеми, але трапляється також їх залежне вживання у Genetivus. трактат полілексемний дериваційний

Ключові слова: трактат Вітрувія "De architecture", приватна будівля, моно- та полілексемні терміноодиниці, іменник, гіперо-гіпонімічні відношення.

Вступ

Складову частину лексичної системи кожної літературної мови посідає лексика, що обслуговує певні галузі знань, серед назв якої в лінгвістичних дослідженнях фігурують: термінологія, термінна лексика (або термінолексеми), лексика на позначення наукових понять, професійна лексика (або професіоналізми), спеціальна лексика (або спеціальні слова чи спеціальні терміни), фахова лексика, лексика спеціального призначення. Цю термінологію систематизовано наводить у своїй дисертації Н.О. Поліщук [1], розглянувши праці з цієї проблематики відомих в Україні науковців різного часу, серед яких: Л. Булаховський, І. Білодід, М. Гонтар, М. Годована, В. Дубчинський, А. Д'яков, Р. Кацавець, Є. Карпіловська, Л. Кислюк, Т. Кияк, Н. Клименко, І. Ковалик, І. Кочан,

A. Крижанівська, З. Куделько, С. Лукайчук, П. Луньо, З. Мацюк та Н. Станкович, Т. Михайлова, М. Навальна, Л. Паламарчук, Т. Панько, С. Романова,

B. Русанівський, Л. Симоненко, О. Стишова, Ю. Струганець, Л. Туровська, Л. Томіленко, Л. Халіновська, Н. Цісар, О. Чорна, Г. Чорновіл, І. Ярошевич, Н. Яценко та багато ін.

Для аналізованої в трактаті римського архітектора й інженера Вітрувія Полліона (І ст. до Р. Х.) "De architectura" лексики на позначення приватної будівлі та її частин було обрано назву "термінна лексика", оскільки вона найбільше відповідає специфіці мовного матеріалу та характеристикам, що притаманні цій категорії лексики: вона об'єднує "лексеми з різним ступенем термінізації, які не відповідають усім параметрам терміна (не мають чітко сформульованої дефініції, не кодифіковані, мають надто багато варіантів та дублетів, уживаються поза вузькогалузевими контекстами, поєднуючись між собою, становлять лише фрагменти, зачатки системи)" [2]; "часто значення таких одиниць можна встановити лише в контексті" [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на те, що архітектурно-будівельна лексика відображає одну з найдавніших галузей знань, вона аналізується лише в окремих наукових працях українських лінгвістів, з поміж яких роботи: Н. Білан про архітектурну лексику української мови у писемних пам'ятках і лексикографічних працях кінця XVI-початку XVII ст. [4]; Л. Думанської про історію походження української архітектурної термінології та про синонімію в сучасній українській термінології будівництва та архітектури [5, 6]; С. Запольських та Е. Мосіної про проблеми перекладу англомовної термінології архітектури і будівництва з англійської мови на українську [7]; О. Кучеренко про функціювання української терміносистеми архітектури [8]; Н. Цимбал про сучасну українську термінологію будівництва та архітектури в аспекті лексичної парадигматики [9]. Потребує детального опису та подальшої систематизації і термінологічна система латинської мови, зокрема у галузі архітектури та будівництва. Про необхідність вивчення латинської спеціальної термінології свого часу говорив французький вчений Е. Сен Дені [10]. На актуальність цієї проблеми вказував французький дослідник і перекладач трактату Вітрувія Л. Коллєба [11]. Представлена наукова розвідка продовжує низку наших попередніх публікацій, в центрі уваги яких були терміни, які відображають розуміння Вітрувієм архітектури та її складових частин, терміни для позначення храмів, громадських споруд, будівельних матеріалів, дій та процесів будівництва, декоративних фарб, термінологічні словосполучення на позначення габаритів архітектурних споруд [12].

Відповідно до наступного етапу нашого дослідження в роботі було поставлено мету: з'ясувати склад та організаційну будову термінної лексики на позначення приватної будівлі та її частин у тексті трактату Вітрувія "De architectura", визначити притаманні їй парадигматичні відношення, структурні особливості та словотвірні тенденції.

Об'єктом дослідження є різні за структурою та способом словотвору терміноодиниці на позначення приватної будівлі та її частин, а предметом - семантичні, структурні та дериваційні особливості аналізованих одиниць, як і парадигматичних відношень між ними. Матеріалом дослідження є майже 70 терміноодиниць (далі ТО), які виявлено методом наскрізної вибірки з. тексту трактату, головно з VI-ї книги, в якій автор розглядає цей тип будівель.

Результати дослідження та їхнє обґрунтування. Досліджувані мовні одиниці є складовою термінополя архітектури і утворюють відповідну тематичну групу (далі ТГ). Для позначення будівлі, тобто наземної споруди, в якій передбачені приміщення, призначені для перебування та якої-небудь діяльності людей, вживається віддієслівний композит від іменника aedes + дієслова facio aedificium (VI,5,3), який є калькою грецького оікоборрра. За визначенням Форчеліні [13], aedificium позначає іноді domus, aedes, а іноді - будь-яку іншу споруду, не придатну для проживання, як портик, укріплення тощо, тому Лівій у 38-й книзі своєї "Історії від заснування міста" вживає ці слова як окремі поняття: aedes aedificiaque (38, 38).

У поєднанні з прикметником privatus цей іменник стає у Вітрувія позначенням приватних будівель або будинків: privata aedificia (VI, praef. 7), в той час як для позначення громадських будівель застосовується іменник opus у поєднанні із прикметником сommunis, утворюючи атрибутивне термінословосполучення communia opera (VI, praef. 7). Вказуючи на роди будівель - genera aedificiorum (VI,1,1; VI, 3,2; VI, 3,11; VI, 4,1) відповідно до природніх особливостей ландшафту, де вони будуються, Вітрувій наводить тільки один вид - будівлі із склепінчастими дахами: aedificia testudinata (VI,1,2,), використовуючи атрибутивне словосполучення з узгодженим означенням. В цих словосполуках іменник aedificium виступає опорним словом, але говорячи про розміщення будівель - conlocationes aedificiorum (VI,1,1), якості побудови будівель - aedificiorum qualitates (VI,1,12) або прaвила побудови будівель - rationes aedificiorum (VI,1,12) автор вдається до генетивної моделі, коли цей іменник виступає у родовому відмінку у функції неузгодженого означення. Слід зауважити, що при описі правил побудови автор розглядає як правила для міста, так і для села, використовуючи дублетні вирази: in urbe aedificiorum rationes (VI,5,3), urbanas rationes aedificiorum (VI,5,3), aedificiorum rationes ruri (VI,5,3), rationes aedificiorum rusticorum (VI,5,3), серед яких можна виокремити відповідні видові позначення будівель з неузгодженим означенням (in urbe aedificia - будівлі у місті, aedificia ruri - будівлі у селі) та узгодженим (aedificia rustica - сільські будівлі).

Як вже було зазначено вище, для позначення приватної будівлі можуть вживатись ще два іменника. Один з них - іменник domus (VI,5,2), який є латинізованим грецизмом (гр. борор) і вживається автором для позначення будинків знатних людей, які займають державні посади, пояснюючи величавість цих будинків - magnificentia (VI,5,2) тим, що в них відбуваються державні наради, приватні суди і слухання. Другий іменник - це aedes у множині (VI, 3,2). У словнику Форчелліні вказується на його відмінність від aedificium, яка полягає в тому, що aedes завжди позначає будівлі, в яких можна жити, в той час, як aedificium - будь яку споруду [13].

В продовження розглянемо назви частин приватної будівлі, тобто житлових приміщень, для позначення яких вживається віддієслівна лексема habitatio (від habitare - "проживати"), яка втративши значення nomen actionis "проживання", у VI-й книзі виступає із значенням nomen rei actae "приміщення, кімната" у складі словосполучення spatiosae habitationes (VI,3,2) - "просторі приміщення". Можна припустити, що таке саме значенням має й іменник - pluralia tantum loca, -orum n у складі двох видових словосполучень. В одному з них - propria loca patribus familiarum (VI,5,1) - "приміщення, які належать отцям сімейств", іменник loca поєднується з розширеною прикметниковою сполукою propria patribus familiarum, позначаючи власні кімнати господарів дому. У другому - communia loca cum extraneis (VI,5,1) - "приміщення спільні з захожими" означенням виступає інша прикметникова словосполука communia cum extraneis.

Ще одним синонімом до habitatio можна вважати префіксальну лексему conclave (cum+clavis), яка дослівно перекладається "з ключем" і називає, згідно з дефініцією Форчелліні, "частину будинку, спальню, кімнату, яка може закриватися ключем" [13]. У тексті її вжито, коли йдеться про висоту кімнат: Altitudines omnium conclavium (VI,3,8).

Найбільше уваги Вітрувій приділяє опису критого внутрішнього двору будинку - атріума. Лексема atrium (VI,5,1) походить від прикметника ater - "закопчений", "чорний", тобто приміщення, що почорніло від кіптяви, оскільки в цьому приміщенні розкладали вогнище в стародавніх італійських сільських будинках, пізніше вогнище з цієї кімнати зникло. Згодом атріум перетворився в публічну частину будинку, приймальню, парадний зал і став найбільш багато облаштованою частиною будинку. Гіпонімами до цього іменника слугують атрибутивні словосполуки, які характеризують атріум за параметричними ознаками, зокрема, за семами "розмір нижче/вище/набагато вище норми": atria minora et maiora (VI,3,5) - "менші та більші атріуми"; atria amplissima (VI,5,2) - "дуже просторі атріуми", а також за семою "володіння чимось": atria habentia circum porticuspavimentatas (VI,5,3) - "атріуми, які мають навколо вимощений кам'яними плитами портик". Автор не залишає поза увагою і питання довжини і ширини атріума, застосовуючи словосполучення, в яких лексема а trium функціонує вже не як опорне слово, а як залежне: latitudines ac longitudines atriorum (VI,3,3).

Синонімом до іменника atrium слугує іменник-композит cavaedium (VI,2,) - каведій (від cavus "порожній" + aedes). Його дублетним варіантом виступає словосполука cavum aedium - дослівно "порожнина будівлі, тобто подвір'я". Вітрувій називає п'ять видів каведіїв, зокрема: Cava aedium quinquegeneribus sunt distincta, quorum ita figurae nominantur: tuscanicum, corinthium, tetrastylon, displuviatum, testudinatum (VI,3,1; двічі) - "тосканський, коринфський, чотириколонний, дощовідводний, критий". У довідковій літературі вони повністю ототожнюються з видами атріумів і утворюють гіпонімічний ряд атрибутивних словосполук.

Для позначення бенкетного залу, їдальні, яка була виділена в окрему кімнату під впливом грецької традиції, вжито композит triclinium, який є латинізованим грецизмом. Грецьке TpuKfavov, утворена від ipeq - 'три" і кА&р - "ложе" i означає обіднє ложе, яке вміщає трьох осіб, на якому возлежали при їжі

[12] , Приклад вживання в цьому первинному значенні подибуємо у тексті, коли йдеться про кізикський екос, в якому могли бути розміщені два триклінія: duo triclinia possint esse conlocata (VI,3,10). Значення другого лексико-семантичного варіанту цього іменника "трикліній-кімната", який виник в результаті функційного переносу ознаки у процесі вторинної номінації, описується в TLG як conclave, discubitorium tribus lectis instructum - "кімната, столова, обладнана трьома ложами" [13]. Як правило, ця кімната багато декорувалась різьбленням та розписами. Під впливом латинського triclinium пізніше уже в грецьку мову увійшла лексема трікМиїои [14]. Вживання цього іменника у множині зафіксовано з низкою прикметників, для яких характерна диференційна сема "пора року", і які утворюють групу видових позначень цього ЛСВ, а саме: hiberna triclinia (VI,4,1) - "зимові триклінії", які могли собі дозволити забезпечені громадяни і які були закритими на противагу до літніх: triclinia aestiva у вигляді альтанок або інших укриттів у перистилі. Окрім цього засвідчено також triclinia verna et autumnalia (VI,4,2) - "триклінії весняні та осінні". У великих будинках могло бути два триклінія (зимовий та літній) або чотири (весняний і літній, що виходили на північний бік перистилю, та осінні і зимовий - на південний). Ще одним видовим поняттям слугує коринтський трикліній - corinthiorum tricliniorum (VI,3,9), який, мабуть, був відкритим як і відповідний коринтський атріум.

Для позначення кабінету господаря, де він зберігав ділові папери, сімейний архів, офіційні документи, сімейні записи (tabulae - таблички з записами) і портрети предків (imagines), і який був великою кімнатою-приймальнею для ділових зустрічей і прийому клієнтів, розташованою між атріумом і перистилем, функціонує синкопована лексема tablinum (VI,3,5; 4 рази; VI, 3,6) і несинкопована tabulina (VI,5,1) із значенням "архів, дерев'яна галерея, картинна галерея", утворена від іменника tabula з суфіксом -inum. Вживання цієї лексеми можна побачити і у Плінія, проте Катул, Єветоній, Лівій і Ціцерон вживають паралельну форму tabularium [13].

Таблінум, атріум та триклініум творять парадну, офіційну частину дому, до якої можна віднести ще два приміщення: екседру та екос. Вони позначаються відповідними грецькими запозиченнями, зокрема, грецизм exhedra (VI,3,8) - "лавка, сидіння поза домом" (гр. c^cSpa) слугує для позначення вітальні, приміщення по головній осі будинку, зали для прийому гостей, зібрань, бесід і відпочинку. Екседри були обов'язковою частиною багато оздоблених будинків, в літній сезон могли служити їдальнею.

Латинізований грецизм oecus (від гр. оікор - "дім") також позначає вітальню, тобто частину будинку, а не цілий будинок, як у греків [ 14]. Утворені з ним атрибутивні словосполуки: oeci quadrati (VI,3,8) - "квадратові еки"; Oeci corinthii tetrastylique quique aegyptii (VI,3,8) - "коринфські еки, чотириколонні, єгипетські" - мають видовий характер. Окрім цього автор згадує еки не італійського стилю, які він прирівнює до кізикських, вживаючи атрибутивні словосполучення з неузгодженим означенням: non italicae consuetudinis oeci та узгодженим: cyziceni oeci (VI,3,10).

Два іменники слугують назвами приватних приміщень будинку. До них належить віддієслівна лексема cubiculum (cubare - "лежати, спати") із суфіксом - culum, який вказує на місце дії, і позначає спальню; оскільки атріум і перистиль оточували кілька таких приміщень, автор при описі будинку вживає цей іменник у множині cubicula (VI,4,1).

Ще одна номінація - це префіксальна лексема peristylium (VI,3,7; тричі), яка є латинізованим грецизмом (гр. шрїотиАои - "оточений колонами"), позначає відкритий внутрішній двір, який оточений колонами, що підтримують дах, і призначений для особистого життя родини. В тексті фігурує також видове атрибутивне словосполучення peristylia amplissima (VI,5,2), вказуючи на розмір набагато вище норми. У Ціцерона і Барона засвідчено дублетну форму peristylum [13].

Окрім названих термінолексем в тексті трапляються назви інших частин житлового будинку, дві з яких слугують для позначення картинної галереї - pinacotheca (VI,4,2) та бібліотеки - bibliotheca (VI,4,2; двічі; VI,5,2), та є грецизмами; ще три, двокомпонентні, - для позначення вишивальні - plumariorum textrina (VI,4,2), майстерні для художників - pictorum officinae (VI,4,2) та портика, вимощеного плитами - porticus pavimentatas (VI,5,3); дві останні монолексемні ТО позначають прихожу - vestibulum (VI,5,1; VI,5,2) та коридори - fauces (VI,3,6).

Проведене дослідження дає підстави констатувати, що цю ТГ утворюють як монолексемні (20), так і полілексемні ТО (42). Серед монолексемних більшість латинізми (13): суфіксальні (6), складно-суфіксальні (2), флективні (3), префіксальна (1), калькована (1). їм поступаються грецизми (7) як результат модифікованого трансферу відповідних грецьких лексем: латинізовані (6) та транслітерована (1) різної структури: складно-суфіксальні (4), флективні (2), префіксальна (1). Серед полілексемних ТО домінує двокомпонентна атрибутивна модель з узгодженим означенням-прикметником (18), двокомпонентна атрибутивна модель з неузгодженим означенням налічує 6 одиниць, чотирикомпонентна - 4 та трикомпонентна - 2. У словосполуках аналізовані монолексемні ТО в основному виконують роль опорної лексеми (24), але засвідчено також їх залежне вживання у Genetivus (12 ТО). Для цих ТО характерні переважно гіперо-гіпонімічні зв'язки, значно менше синонімічні.

Окреслена ТГ відображає ієрархічність понять, що позначають приватний будинок та його частини, та свідчить про її системну організацію, яка послідовно простежується при вивченні усіх одиниць термінополя архітектури у тексті трактату і свідчить про прагнення автора єдиної тогочасної праці з архітектури якомога детальніше і зрозуміліше висвітлити правила і принципи будівництва як подарунок усьому людству.

Список використаних джерел

1. Поліщук, Н.О. (2019). Термінолексика як джерело оновлення газетного тексту (на матеріалі газет перших десятиліть ХХІ ст. (автореф. дис. ... канд. філол. наук). Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, Україна.

2. Якимович-Чапран, Д. (2009). Лексика на позначення наукових понять з мовознавства у пам'ятках української мови XVI-XVII ст. (автореф. дис. ... канд. філол. наук) Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, Україна.

3. Туркевич, О. (2010) Термінолексеми методики викладання української мови як іноземної: структурно-семантичний підхід. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія "Проблеми української термінології". (676), 77-81.

4. Білан, Н.В. Архітектурна лексика української мови у писемних пам'ятках і лексикографічних працях кінця XVI-початку XVII ст. Вилучено з http://conf.vntu.edu.ua/humed/2008/txt/Bilan.php

5. Думанська, Л.Б. (2011). З історії походження української архітектурної термінології. Культура народов Причерноморья. (208), 153-155.

6. Думанська, Л.Б. (2006). Явище синонімії в сучасній українській термінології будівництва та архітектури. .Записки з українського мовознавства. (16), 273-278.

7. Запольських, С. П., Мосіна, Е.О. (2022). Англомовна термінологія архітектури і будівництва та проблеми її перекладу з англійської мови на українську. Нова філологія. (86), 48-53.

8. Кучеренко, О.Ф. (2017). Функціювання української терміносистеми архітектури. Термінологічний вісник. (4), 149-154.

9. Цимбал, Н.А. (2014). Сучасна українська термінологія будівництва та архітектури в аспекті лексичної парадигматики. Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. (37), 247-251.

10. Saint Denis, E. (1943). Des vocabulaires techniques et latin. Memorial des Etudes Latines offert a Marouzeau. (55-60). Paris.

11. Callebat, L. (1982). La prose du "De architectura" de Vitruve. Aufstieg und Niedergang der romischen Welt (ANRW). (II, 30, 1), (696-722).

12. Глущенко, Л. М., Олійник Л.Р. (2020). Термінологічні словосполучення на позначення габаритів архітектурних споруд у тексті трактату Вітрувія "De architectura": семантика, структура, таксономія. Іноземна філологія. (133), (224-236).

13. De-Vit, V., Forcellini, E. (2023). Totius Latinitatis Lexicon. USA: Legare Street Press.

14. Stephano, H. (1848-1854). Thesaurus Graecae Linguae. (Т. 1-7). Parisiis.

Размещено на Allbest.ru