Німецьке словотворення від звуконаслідування тварин і птахів
Комплексне дослідження ономатопоетичних дієслів та іменників, утворених від звуконаслідування тварин і птахів. Об’єктивна основа ономатопеї. Пізнання людиною навколишнього світу. Наслідування людиною тих чи інших звуків живої та неживої природи.
Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
Вид | статья |
Язык | немецкий |
Дата добавления | 10.10.2024 |
Размер файла | 73,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Deutsche Wortbildung von der Lautnachahmung der Tiere und Vцgel
Myroslava Ladtschenko
Dozentin Doktor des Lehrstuhls fьr deutsche Philologie
der Nationaluniversitдt Uschhhorod
Uschhorod
Анотація
звуконаслідування тварина птах ономатопея
Особливий шлях розвитку словника - це утворення звуконаслідувальних слів, а також слів, побудованих на основі наслідування звуків, так чи інакше зв'язаних з даними явищами. Звуконаслідування - це звуковідтворення, або ономатопея - звук, імітація реальних явищ. Об'єктивною основою ономатопеї у будь-якій мові світу є позамовне звучання. В основі ономатопів та їх похідних лежить наслідування людиною тих чи інших звуків живої та неживої природи в результаті пізнання нею навколишнього світу. Ономатопи - це самостійні слова, які є основою для словотворення інших частин мови. Найближчими похідними від ономатопів є звуконаслідувальні дієслова. У даній статті досліджуються ономатопоетичні дієслова та іменники, утворені від звуконаслідування тварин і птахів. Ця лексика має спільну ознаку за звучанням, тобто вона утворена шляхом наслідування людиною звуків тварин та птахів. Вивчення цієї лексики має велике значення для дослідження німецького словотворення.
Ключові слова: ономатопоетика, словниковий склад, вид словотворення, звуки, позамовне звучання.
Abstract
A specific way of vocabulary enrichment is a formation of sound imitating words and relating phenomena. Sound imitation or onomatopoeia is a sound or an imitation of real phenomena. A basis of onomatopoeia in any language is an extralinguistic sounding. Onomatopes and their derivatives are based on a human imitation of sounds, produced by animate nature and inanimate objects, while perceiving the reality. Onomatopes are independent words that serve the basis of words formation that belong to different parts of speech. Onomatopoeic verbs are proved to be their nearest derivatives. The present article deals with the study of onomatopoeic verbs and nouns, formed by means of imitating animals and birds sounds. The common feature of these words is the fact that they are produced by imitation. The perspectives of this research seem to be tightly connected with the significance of onomatopoeia in the study of German word-formation.
Keywords: onomatopoetics, word stock, a mode of word formation, sounds, extralinguistic sounding.
Einleitung
Der vorliegende Artikel ist einer der Wortbildungsarten des deutschen Wortschatzes gewidmet. Das ist die Lautnachahmung oder Onomatopцie. Diese Wortbildungsart ist meistens fьr die Verben und Substantive kennzeichnend, die von den Lauten der Tiere, Vцgel, Menschen, der Gegenstдnde und Erscheinungen der Umwelt stammen. Der lautmalenden Lexik ist die direkte natьrliche Verbindung zwischen der Bedeutung und Lautung eigen.
In der Sprachwissenschaft gibt es wenige Publikationen, in denen die Wortbildung der lautnachahmenden Wцrter erforscht werden. Ьber die deutsche Lautmalerei schreibt in seiner Monographie B.I. Hinka [4]. I.A. Skolotova behandelt lautnachahmende Verben im Russischen [16]. J.V. Jussyp-Jakymowytsch schrieb eine Reihe von wissenschaftlichen Artikeln ьber die Onomatopoetika in den Mundarten der Karpaten und in den slawischen Sprachen [17]. Von der Autorin dieser Abhandlung sind einige Artikel verfasst, in denen allgemeine Probleme der Wortbildung in der deutschen Цnomatopцie sowie lautmalende Verben und Substantive behandelt werden [5; 6; 7; 8]. Es gibt auch konfrontative Erforschungen ьber die Lautmalerei anhand verschiedener Sprachen. H.H. Bielfeldt erforscht die Lautmalerei im Deutschen und Sorbischen [1]. In den Publikationen von M.M. Ladtschenko und J.V. Jussyp-Jakymowytsch werden onomatopoetische Verben im Deutschen und in den slawischen Sprachen untersucht und verglichen [12; 13; 14]. Im Artikel von M. Ladtschenko und E. Vaschki werden onomatopoetische Verben des Sprechens im Deutschen und Ungarischen behandelt [11]. Die Untersuchung von I.O. Hazenko stellt die konfrontative Analyse der lautmalenden Wцrter im Ukrainischen, Russischen und Englischen dar [10].
Man kann also konstatieren, dass diese linguistische Erscheinung in vielen Sprachen fixiert ist und universellen Charakter hat. Die meisten Linguisten sind der Meinung, dass zwischen onomatopoetischen Elementen in verschiedenen Sprachen eine auffallende Дhnlichkeit vorhanden ist. Ihr Grund besteht darin, dass die objektive Grundlage einer onomatopoetischen Einheit in allen Sprachen der Welt gleich ist. Das ist die auЯersprachliche Lautung, die Nachahmung der Laute der Umwelt. In allen Sprachen entstehen Lautnachahmungen im gleichen Bedeutungsbereich - des Geschreis, Gerдusches, Schlages, Knarrens usw. [13, S. 98]. Die nдchste Besonderheit der Onomatopoetika ist es, dass sie immer konkrete Bedeutungen wiedergeben, weil sie bestimmte konkrete Lautungen nennen. Die lautlichen Hьllen der Lautnachahmungen sind mit entsprechenden Erscheinungen der objektiven Wirklichkeit durch ihre Bedeutungen verbunden, die immer konkret sind. Diese Besonderheit ist den Lautnachahmungen der meisten Sprachen der Welt eigen. Es ist damit verbunden, dass die Lautnachahmungen nicht nur phonetisch sondern auch semantisch motiviert sind [17, S. 4]. Deswegen kann man behaupten, dass die Onomatopцie eine universelle linguistische Erscheinung ist. Aber in jeder Sprache hat diese Erscheinung bestimmte Besonderheiten.
Es ist aber auch zu bemerken, dass die Wortbildungsprozesse der deutschen lautmalenden Lexik und ihre Semantik ganz wenig erforscht sind.
Das Thema dieser Abhandlung betrifft deutsche lautmalende Verben, die von der Lautmalerei der Tiere und Vцgel gebildet werden. Das Ziel der Erforschung ist es, wortbildende, grammatische und semantische Besonderheiten dieser Verben zu untersuchen. Die Aktualitдt des Forschungsthemas basiert darauf, dass der Wortbildung und dem Gebrauch der onomatopoetischen Lexik bestimmte grammatische, wortbildende und semantische Besonderheiten eigen sind, die forschungswert sind. Es sei auch zu betonen, dass es keine spezielle Erforschung der von den Tieren und Vцgeln stammenden Lexik gibt. Somit gilt diese Erforschung als ein Teil des von der Autorin erforschten Themas.
Material und untersuchungsmethoden
Das Forschungsobjekt ist deutsche Wortbildung. Der Gegenstand der Erforschung sind die Onomatopoetika und die davon gebildeten onomatopoetischen Verben und Substantive aus dem deutsch-ukrainischen Wцrterbuch von V. Mьller und dem deutschen Universalwцrterbuch Duden. Bei der Untersuchung des Stoffes wurden solche Verfahren der wissenschaftlichen Forschung wie die Methoden des Recherchierens, Bearbeitens und der Analyse des Stoffes wie auch statistische Angaben verwendet.
Resultate und diskussion
Man bestimmt die Onomatopцie als marginale linguistische Erscheinung, deren Grundlage die auЯersprachliche Lautung ist [17, S. 4]. Die meisten Sprachforscher behaupten, dass das eine absolute Erscheinung ist, weil sie in allen Sprachen der Welt vorhanden ist. Die auЯersprachliche Lautung ist also die objektive Grundlage der onomatopoetischen Wцrter. Zu Grunde der lautmalenden Wцrter liegt die Nachahmung der Laute der lebendigen und unlebendigen Natur im Resultat der Umwelterkenntnis.
In der Sprachwissenschaft gibt es verschiedene Termini zur Bezeichnung dieser linguistischen Erscheinung: Klangmalerei, Lautmalerei, Lautnachahmung, Schallnachahmung, Onomatopцie. Infolge der Lautnachahmung entsteht das Onomatopoetikon, das nach dem Duden-Wцrterbuch „klangnachahmendes, lautmalendes Wort“ ist [3, S. 1296]. Je nach den Lauten, die sie nachahmen, unterscheidet man drei Gruppen von Onomatopoetika [9]:
a) Menschliche Laute - дh, eh (beim Sprechen zцgern), bддд (weinen), haha(ha), hдhд(hд), hehe(he), hachachach, hihi (lachen), hatschi oder hatzi (niesen), hick (aufstoЯen), uff (schnaufen), pfui (ausspeien), (h)uah (gдhnen), h(e)m (rдuspern), hopp, hops, hoppla, hopsa (springen), trallala/ trallala (beim Singen ohne Worte).
b) Tierische Laute - muh (Rind), mдh (Schaf), meck (Ziege), wau (Hund), iah (Esel), miau (Katze), kikeriki (Hahn), gack (Huhn), quiek (Ferkel), quak (Frosch), piep (Vogel, Maus), summ (Biene), tirili (Lerche), kuckuck (Kuckuck), krah (Rabe, Krдhe), tschilp (Sperling).
c) Andere Laute - ticktack (Ticken der Uhr); bum, bum (Schlagen); trara, tдtдrдtдtд, schnedderengteng (Horn- oder Trompetensignal); dideldum, dideldumdei (Musik); piff, paff, tack, tack, tack, peng, peng (SchieЯen); bim, bam (Lдuten), klingelingeling, kling, klang, bing (helles Klingen) usw.
Die Grundlage fьr die Bildung der onomatopoetischen Lexik sind Onomatopoetika. Infolge der historischen Entwicklung der Wцrter und des Wortwandels sind sie fьr die Mehrheit der onomatopoetischen Lexik nicht festgestellt. In der Linguistik gibt es keine einheitliche Meinung hinsichtlich der Onomatopoetika.
Man muss auch betonen, dass die meisten Sprachforscher diese Onomatopoetika traditionell zu den Interjektionen zдhlen. Gerade diese Bezeichnung kann man im Lexikon der Sprachwissenschaft und im Duden-Wцrterbuch und finden [2; 3]. In der vorliegenden Publikation wird die Meinung jener Linguisten geteilt, die diese Wцrter als Onomatopoetika bezeichnen [10; 17]. Infolgedessen werden sie als eine besondere selbststдndige Wortart betrachtet.
Es wurden alle im Duden-Wцrterbuch vorhandenen Onomatopoetika (gesamt 28 Einheiten) fixiert, von denen meistens Verben und auch Substantive gebildet werden. Es gibt auch lautmalende Adjektive, die aber zum Forschungsobjekt der vorliegenden Abhandlung nicht gehцren. Die Bedeutungen sind dem Duden-Wцrterbuch entnommen. Die Onomatopoetika sind in drei Gruppen unterteilt. Sie umfassen sowohl Onomatopoetika als auch die davon stammenden Verben. Die meisten Onomatopoetika bezeichnen die Laute und/oder Tцne, die von den Tieren oder Vцgeln hervorgerufen werden. Es kцnnen auch die Gerдusche fliegender Insekten oder trappelnder Schritte oder Pferdehufe sein.
Zur ersten Gruppe gehцren diejenigen, die von der Lautmalerei der Tiere kommen. Diese Gruppe ist die grцЯte unter allen drei. Dazu gehцren:
bдh - fьr das Blцken des Schafes; bдhen (бекати);
blцk - fьr das Blцken von Schafen; blцken, blдken (мукати, бекати);
bцlk - fьr das Blцken von Rindern und Schafen; bцlken (мукати, бекати)
iah - fьr den Schrei des Esels; iahen (кричати, ревіти (про осла);
grunz - fьr den Laut bestimmter Tiere, besonders Schweine; grunzen (рохкати);
meck - fьr das Meckern der Ziegen; meckern (мекати, бекати);
mдh - fьr das Blцken von Schafen; mдhen (бекати);
miau - fьr den Laut der Katze; miauen (нявкати);
muh - fьr das Brьllen des Rindes; muhen (мукати (про корову);
quiek - fьr den Laut der Ferkel/ Schweine; quieken/quieksen, quietschen (пищати, верещати);
tapp/ trapp - fьr das Gerдusch trappelnder Schritte oder Pferdehufe;
tapern (невпевнено рухатися); tapsen (розм. важко ступати); traben (повільним темпом бігти); trampeln (тупати ногами); trappeln (тупати); trapsen (розм. іти важкими кроками).
wau - fьr das Bellen des Hundes;
wieh - fьr den Laut des Pferdes; wiehern (іржати);
Die nдchste Gruppe zдhlt die Onomatopoetika, die von der Lautmalerei der Vцgel kommen. Das sind die folgenden lautnachahmenden Wцrter:
gack/gacks - fьr das Gackern des Haushuhns; gackeln / gackern/ gacksen (кудкудакати);
gluck - fьr das Glucken der Henne glucken (кудкудакати) / glucksen (клекотати; кудкудакати (про квочку);
kikeriki - fьr den Ruf des Hahns;
kuckuck - fьr das Rufen des Kuckucks;
krah - fьr das Krдhen der Rabe und Krдhe; krдhen (крякати);
summ - fьr das Gerдusch fliegender Insekten, besonders Bienen; summen (дзижчати, гудіти);
tirili - von Vцgeln, besonders Lerchen; tirilieren (співати, свистіти (про птахів);
tschilp - fьr das Gerдusch des Sperlings; tschilpen (цвірінчати);
tucktuck - fьr den Lockruf der Hьhner; tuckern (стукати);
zilpzalp - fьr den Ruf der Vцgel;
zirp - fьr feine, helle Tцne, besonders einiger Vцgel (Grillen und Heimchen); zirpen (стрекотати, цвірінчати);
zwitsch - fьr den Ton bestimmter Vцgel; zwitschern (щебетати, цвірінчати);
Zuletzt sei die kleinste Gruppe der Lexik zu nennen, zu der die Onomatopoetika sowohl von der Lautmalerei der Tiere als auch der Vцgel gehцren. Das sind:
piep/pips - fьr das Piepen junger Vцgel auch bestimmter Kleintiere, Mдuse; piepen/piepsen (пищати, цвірінчати);
quak/quack - fьr den Laut der Frцsche oder Enten; quaken (квакати, крякати); quдken (пищати, верещати); quackeln (розм. базікати);
zisch - fьr den Laut der Gans, der Schlange; zischen (сичати); zischeln (шепотіти, шушукатися).
Es hat sich herausgestellt, dass die meisten onomatopoetischen Verben von den entsprechenden Onomatopoetika mittels des Suffixes -(e)n gebildet werden. Die Suffixe -el(n), -er(n) kommen seltener vor. Von einigen Onomatopoetika lassen sich keine entsprechenden Verben bilden, zum Beispiel: kikeriki, kuckuck, wau, zilpzalp.
Es gibt eine Reihe der von den Onomatopoetika der Tiere und Vцgel stammende Substantive. Sie kцnnen bestimmte Tiere, Tдtigkeiten und Personen (ьbertragene umgangssprachliche Bedeutungen) bezeichnen. Die folgenden Tiernamen werden von den Onomatopoetika gebildet:
die Glucke - die Henne (квочка), die Krдhe - der Rabe (ворона), der Kuckuck - Vogel mit braungrauem Gefieder (зозуля), das Kьcken/Kьken - junges Geflьgel, kleines Kind (курча; мале дитя), der Kuckuck (зозуля), der Piepvogel - kleiner Vogel (мала пташка); die Trappe (дрохва), die Wutz (свиня, порося), der Zilpzalp - der Singvogel (співочий птах), die Zirpe (цвіркун, коник).
Onomatopoetika werden auch in der Kindersprache zur Bezeichnung der Tiere verwendet, wie z.B.:
der Kikeriki - der Hahn (півень), der Quaker - der Frosch (жаба), der Piepvogel - kleiner Vogel (мала пташка), der Wauwau - der Hund (собака).
Was die von den Onomatopoetika gebildeten Substantive angeht, so lassen sich einige Wortbildungswege aussondern. Es gibt die Substantive, die mithilfe der Substantivierung des Onomatopoetikumstamms gebildet sind. Sie sind also reine Lautnachahmungen verschiedener Laute, Tцne und Gerдusche der Tiere. Diese Substantive kцnnen mдnnliches oder sдchliches Geschlecht haben. Das sind die nдchsten Beispiele:
der Piep/Pieps - feiner, hoher Pfeifton (писк, цвірінькання), der Sums - unnцtiges Gerede (шум, галас), das Kikeriki - Ruf des Hahns (крик півня); das Tirili - das Tirili der Lerche (спів, свист жайворонка), der Zisch - (сичання, шипіння).
Natьrlich kann man alle Verben substantivieren, weil diese Wortbildungsart als eine der charakteristischen im Deutschen gilt: das Blцken, das Mдhen, das Miauen, das Meckern, das Traben usw.
Die Bildung der abgeleiteten Substantive mittels des Prдfixes ge- und des Suffixes -е (-el, -er) oder nur mit dem Prдfix ge- ohne Suffix ist sehr produktiv. Es wird betont, dass diese Wortbildungsart eine der produktivsten sei [8, S. 90]. Das betrifft insbesondere Umgangssubstantive, die grцЯtenteils ьbertragene Bedeutungen besitzen. Alle diese Substantive sind sдchlichen Geschlechts. Semantisch sind sie oft synonymisch mit den substantivierten Infinitiven. Es gibt zwei Varianten dieser Ableitungen. Hier sind die Varianten mit dem Suffix und ohne Suffix mцglich:
das Geblцk/Geblцke, das Gemecker / Gemeckere (бурчання, скиглення), das Gequake (квакання; невпинне базікання), das Gequieke/ Gequitsche (верещання, пищання), das Gesumm/ Gesumme (дзижчання, шум), das Getrampel/ Getrappel (тупіт; тупотіння), das Gezirp/Gezirpe (цвірінкання, скрекотіння), Gezisch / Gezische / Gezischel (перешіптування, шушукання), das Gezwitscher (щебет, щебетання, цвірінькання).
Abgeleitete Substantive mit dem Suffix -ei haben meistens auch ьbertragene Semantik und gehцren zur deutschen Umgangssprache, wie zum Beispiel:
die Gackelei/ Gackerei - fortwдhrendes Gackeln (кудкудакання); die Meckerei (бурчання, скиглення); die Quackelei - die Quatschelei (балаканина, дурниця); die Zischelei - dauerndes Zischeln (розм. перешіптування, шушукання).
Es gibt Substantive mдnnlichen Geschlechts, die mittels des Suffixes -er gebildet werden:
der Meckerer - jmd., der stдndig meckert; Meckerer (причепа), der Pieper / Piepser - feiner, hoher Pfeifton (писк, цвірінькання), der Summer (зумер).
Es werden auch Komposita mit der lautmalenden Komponente gebildet, die von den Onomatopoetika, Verbstдmmen oder lautmalenden Substantiven stammen. Man kann die nдchsten Beispiele anfьhren:
das Kuckucksei - Ei eines Kuckucks; Kind eines anderen Vaters (яйце зозулі; розм. дитина від іншого батька); der Meckerfritze - jmd., der stдndig meckert; Meckerer (причепа), Meckerliese/ Meckerziege - weibliche Person, die stдndig meckert; Meckerin (жінка, яка постійно бурчить), die Quakente - die Ente (качка) der Quakfrosch - der Frosch (жаба), der Piepmatz - kleiner Vogel (мала пташка), der Summton - summender Ton (тех. сигнал зумера), das Trampeltier - ungeschickter Mensch (розм. незграбна людина), der Zischlaut - Sibilant (шиплячий звук).
Schlussfolgerungen
Infolge der durchgefьhrten Erforschung der Wortbildung der Verben und Substantive, die von der Lautmalerei der Tiere und Vцgel stammen, lassen sich die folgenden Schlussfolgerungen ziehen:
1. Zu Grunde der lautmalenden Wцrter liegt die Nachahmung der Laute der lebendigen und unlebendigen Natur im Resultat der Umwelterkenntnis. Durch die Lautnachahmung entsteht ein Schallwort oder Onomatopoetikon. Als Wortart werden Onomatopoetika meistens oft unter den Interjektionen behandelt. Aber auch andere Wortarten enthalten Onomatopoetika, zum Beispiel, Substantive und Verben.
2. In der Linguistik gibt es keine einheitliche Meinung hinsichtlich der Onomatopoetika. Die meisten Sprachforscher zдhlen sie zu den Interjektionen. In dieser Erforschung wird die Auffassung derjenigen Autoren geteilt, die Onomatopoetika als eine besondere selbststдndige Wortart betrachten. Infolge der historischen Entwicklung der Wцrter und des Wortwandels sind Onomatopoetika fьr die Mehrheit der onomatopoetischen Lexik nicht feststellbar, weil ihre Abstammung verdunkelt ist.
3. Es wurden insgesamt onomatopoetische Verben und Substantive analysiert, die von 27 Onomatopoetika gebildet werden. Die Onomatopoetika bezeichnen die Laute und/oder Tцne, die von den Tieren oder Vцgeln ausgestossen werden. Darunter gibt es auch die Gerдusche fliegender Insekten oder trappelnder Schritte oder Pferdehufe. Die Onomatopoetika sind in drei Gruppen gegliedert: a/ Onomatopoetika kommen von der Lautmalerei der Tiere; b/ sie stammen von der Lautmalerei der Vцgel; c/ sie kommen von der Lautmalerei der Tiere und Vцgel.
4. Die meisten Verben werden von den entsprechenden Onomatopoetika mittels des Suffixes -en, seltener -eln, -ern gebildet. Von einigen Onomatopoetika lassen sich keine Verben bilden.
5. Die Wortbildung der Substantive der onomatopoetischen Herkunft ist sehr unterschiedlich. Sie kцnnen von den Onomatopoetika und onomatopoetischen Verben gebildet werden. Die Substantive kцnnen bestimmte Tiere, Tдtigkeiten und Personen (ьbertragene umgangssprachliche Bedeutungen) bezeichnen.
6. Man kann die folgenden Wortbildungsarten der Substantive nennen: Substantivierung der Onomatopoetika und Infinitive; Bildung der abgeleiteten Substantive mittels des Prдfixes ge- und Suffixes -е (-el, -er) oder nur mit dem Prдfix ge- ohne Suffix; Bildung der abgeleiteten Substantive mit dem Suffix -ei; Komposita mit der lautmalenden Komponente.
7. Die von den Onomatopoetika stammenden Verben und Substantive besitzen oft ьbertragene expressive Bedeutungen, dank denen sie zur deutschen Umgangssprache gehцren.
Literatur
1. Bielfeldt H.H. Onomatopoetika im Sorbischen und Deutschen//Zeitschrift fьr Slavistik. 1982. N 3. S. 323-331.
2. BuЯmann H. Lexikon der Sprachwissenschaft. Stuttgart: Alfred Krцner Verlag, 2002. 783 S.
3. Duden. Deutsches Universalwцrterbuch. Mannheim: Dudenverlag, 2011. 2112 S.
4. Hinka B.I. Lexikologie der deutschen Sprache: Vorlesungen und Seminare. Навчальний посібник для студентів-германістів. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка, 2005. 220 с.
5. Ladtschenko M. Onomatopoetische Verben des Sprechens in der deutschen Umgangssprache// Germanistik in der Ukraine. 2011. Вип. 12. S. 109-112.
6. Ladtschenko M. Wortbildungsprozesse in der deutschen Onomatopцie// Сучасні дослідження з іноземної філології. 2014. Вип. 12. С. 101-105.
7. Ladtschenko M. Wortbildende und semantische Besonderheiten der deutschen onomatopoetischen Fortbewegungsverben//Сучасні дослідження з іноземної філології. 2015. Вип. 13. С. 80-86.
8. Ladtschenko M. Deutsche Substantive onomatopoetischer Herkunft. Мова та культура: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Одеса, 20-21 листопада 2015 р.). Одеса: Міжнародний гуманітарний університет, 2015. С. 89-92.
9. Onomatopoetika im Deutschen und Slowakischen. http ://www.grin.com/de/e-book/208976/.
10. Гаценко І.О.Типологічні особливості звуконаслідувальних слів (на матеріалі української, російської та англійської мов): автореф. дис. ... канд. філол. наук: Київ, 2003. 19 с.
11. Ладченко М., Вашкі Е. Контрастивний аналіз відономатопоетичних дієслів мовлення: на матеріалі німецької та угорської мов. Ужгород: Патент, 2010. С. 298-307.
12. Ладченко М.М., Юсип-Якимович Ю.В. Verba Dicendi: німецько-слов'янські лексичні паралелі//Сучасні дослідження з іноземної філології. 2010. Вип. 8. С. 296-304.
13. Ладченко М.М., Юсип-Якимович Ю.В. Слов'яно-германські семантичні універсалії в галузі ономанопоетики// Studia Slovakistica. 2014. Вип. 14. С. 92-103.
14. Ладченко М.М., Юсип-Якимович Ю.В. Ономатопоетичні утворення як система універсалій в індоєвропейських та угро-фінських мовах// Acta Hungarica, 2018. Вип. 23. С. 189-201.
15. Мюллер В. Великий німецько-український словник. Київ: Чумацький шлях, 2005. 792 с.
16. Сколотова И.А. Глаголы, обозначающие сравнение человеческой речи с другими звуками//Ученые зап. Горьковского пед. ин-та им. М. Горького. 1969. Вып. 95. С. 3-10.
17. Юсип-Якимович Ю.В. Ономатопоетика українських говорів Карпат: семантична, фонетична, словотвірна структура та похідність ономатопів. Ужгород: Гражда, 2007. 268 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Теорії походження звуконаслідувань. Формування звуконаслідувань у мові. Класифікація перських звуконаслідувань за семантичними ознаками. Співвідношення підтипів звуконаслідувань та особливості їх структури. Місце звуконаслідувань у системі частин мови.
курсовая работа [49,9 K], добавлен 09.11.2011Частини мови: самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні); вигуки і звуконаслідування. Назви загальні та власні. Конкретні і абстрактні, збірні, речовинні іменники, відмінки іменників. Морфологічний розбір іменників. Прикметники та їх розряди.
учебное пособие [59,9 K], добавлен 28.10.2009Вигук та звуконаслідування як частини української мови, відвигукові одиниці: поняття, особливості, класифікація. Структурно-семантичний зміст та функціональна характеристика вигуків і ономатопоетичних слів. Стилістичне використання вигукової лексики.
курсовая работа [92,4 K], добавлен 18.09.2014Збір та характеристика наукових та народних назв птахів, їх походження за етимологічними словниками. Аналіз та механізми взаємозв’язків між науковими та народними назвами та біологією птахів. Типологія наукових і народних назв за їх етимологією.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 20.12.2010Аналіз словотвірних потенцій твірних основ префіксальних дієслів у німецькій економічній термінології. Особливості архітектоніки твірних основ префіксальних сильних і слабких дієслів. Утворення безафіксно-похідних іменників від твірних основ дієслів.
статья [20,9 K], добавлен 07.11.2017Історія дослідження дієслів зі значенням "говорити". Особливості лексико-семантичних груп дієслів мовлення у загальному функціонально-семантичному полі. Структурно-семантичні особливості дієслів із значенням "говорити" у сучасній українській мові.
курсовая работа [31,0 K], добавлен 19.01.2014Проблеми дослідження словотворчих моделей іменників в англійській мові. Творення нових іменників за словотворчими моделями як одне з джерел поповнення словникового складу сучасної англійської мови. Виявлення продуктивних словотворчих моделей іменників.
курсовая работа [63,4 K], добавлен 18.01.2014Процес словотворення і поділ морфем на корені та афікси (префікси і суфікси). Значення, використання і реалізація запозичених префіксів і суфіксів романського походження в системі англійського дієслова. Утворення дієслів за допомогою префіксів в тексті.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 08.12.2010Поняття про словотвір або деривацію. Способи словотворення в українській мові. Сутність понять "відонімне утворення", "відонімні деривати", "відонімні похідни", проблеми їх класифікації. Продуктивність відонімного словотворення в публіцистичному мовленні.
курсовая работа [51,0 K], добавлен 01.06.2010Групування суфіксальних неологізмів-дієслів у творах Стельмаха з урахуванням семантики української мови. Визначення продуктивних та непродуктивних способів словотворення. Розмежування потенціальних, оказіональних, оказіонально-потенціальних слів.
статья [13,6 K], добавлен 18.12.2017Дослідження перфективації багатозначних дієслів. Лексико-семантичні групи парновидових та одновидових вербальних багатозначних дієслів української мови, їх особливості у сполучуваності з префіксами як реалізаторами словотвірно-граматичної функції.
статья [20,6 K], добавлен 31.08.2017Дослідження інноваційної лексики в українському мовознавстві. Проблема неологізмів з погляду новизни сприйняття та індивідуально-авторського вживання. Лексико-семантичний аналіз іменників-оказіоналізмів у поезії В. Стуса. Структура оказіональних дієслів.
дипломная работа [86,8 K], добавлен 13.10.2014Вивчення фразеології як джерела збагачення мови. Критерії виділення фразеологізмів, морфолого-синтаксична та структурно-семантична оформленість фразеологічних одиниць. Структурно-семантична класифікація фразеологізмів, які містять назви свійських тварин.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 02.01.2013Дослідження іменникової демінутивізації в українській та латинській мовах. Лексико-семантичні групи найпоширеніших іменників-демінутивів у кожній мові, особливості їх функцій. Зіставний аналіз семантико-функціональних ознак іменників-демінутивів.
статья [21,0 K], добавлен 14.08.2017Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мові. Невідмінювані іменники, що означають тварин.
реферат [7,6 K], добавлен 11.10.2006Теоретико-методичні основи словотворення. Основні засоби словотворення в сучасній українській мові: морфологічні засоби, основоскладання, абревіація. Словотворення без зміни вимови і написання слова в англійській мові. Творення слів сполученням основ.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 07.10.2012Поняття, класифікація та синтаксичні функції модальних дієслів. Прийоми перекладу окремих модальних дієслів: must, may/might, would, should/ought to, need, can/could. Відтворення емоційної виразності і особистого ставлення при перекладі модальних дієслів.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 19.06.2015Вивчення теоретичних аспектів категорії числа іменників. Дослідження іменників семантико-граматичного числа в словнику української мови. Аналіз особливостей вживання іменників семантико-граматичного числа в усному, писемному мовленні та в різних стилях.
курсовая работа [35,4 K], добавлен 07.10.2012Визначення поняття та класифікація словотворення в сучасному мовознавстві. Синтаксичні способи будови слів в англійській мові, використання скорочень, метафор та новотворів. Дослідження парадигми в мовознавстві та основні вимоги до рекламної лексики.
дипломная работа [97,3 K], добавлен 07.11.2010Етимологічна характеристика словникового складу зіставних мов. Лексико-семантичні особливості дієслів переміщення як підвиду "руху" на прикладі дієслів "gehen" в сучасній німецькій мові та "to go" в англійській мові. Суфіксація дієслів переміщення.
дипломная работа [240,1 K], добавлен 27.11.2015