Орудний відмінок множини іменників у західнополіських і суміжних говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Орудний відмінок множини іменників у західнополіських і суміжних говірках

Руслана Зінчук

Луцьк, Україна

Анотація

На матеріалі західнополіських і суміжних говірок проаналізовано формотворення орудного відмінка множини іменників. З'ясовано чинники впливу на існування діалектних відмінностей у досліджуваній відмінковій позиції. Встановлено, що флексійна система орудного відмінка множини іменників позначена уніфікацією словозмінних типів за моделлю відповідних виявів субстантивів передусім давніх *-а-, *-]'а-основ, рідше - колишніх вокалічних *-1-основ. Відзначено вплив типових для описуваного ареалу фонетичних закономірностей на варіантність відмінкових формантів. Серед архаїчних словозмінних явищ засвідчено залишки давніх двоїнних форм орудного відмінка субстантивів. Наведено приклади варіантної реалізації конкретного закінчення в окремо взятій говірці, що може свідчити про відкритий до сьогодні процес становлення діалектних словозмінних норм.

Ключові слова: діалект, говірка, словозміна, іменник, словоформа, флексія.

Abstract

INSTRUMENTAL CASE OF NOUN PLURALS IN THE WESTERN POLISSIAN AND CONTIGUOUS DIALECTS

Ruslana Zinchuk

Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk, Ukraine

The dialectal system of noun formation often demonstrates much greater inflectional variability in a single case position than in the literary language. This feature of the dialect paradigm is determined by the consequences of the active interaction of ancient substantive stems and innovation at the present stage of form formation of word-change norms.

The best way to trace the specific features of filling the paradigm in general and the degree of inflectional variability specifically in a particular link is to observe spontaneous dialect speech for a long time and to form a corpus of textual records based on fixed spoken testimonies. This approach to the description of the relevant linguistic phenomena provided the basis for realizing the goal of this study - to find out the specifics of the formation of the instrumental case in the plural of substantives in the Western Polissian and related dialects based on the most complete composition of dialectal manifestations of nouns; to comment on the factors influencing the existence of dialectal differences in the studied case position.

The case study materials of the research are the authors' records of factual material made in 146 localities in the Volyn and Rivne regions.

The presented and analyzed material gives grounds to assert that the formation of the instrumental case of the plural nouns in the dialectal language system, as well as in the literary one, is determined by the unification of inflectional types based on the model of the corresponding manifestations of the substantives, primarily ancient *-a-, *-ja-stems, rarely - formal vocal *4-stems. The folk conversational tradition also indicates innovations that reflect the consequences of phonetic processes. Thus, inflectional variability in the analyzed case position is determined by differences in the realization of vowel and consonant sounds, typical to the sound system of the Western Polissian and related dialects. Among the archaic word-change phenomena in the studied range, the remnants of ancient dual forms of the instrumental case of substantives are attested.

The article provides demonstrative examples of variant implementation of a particular ending in a particular subdialect, as well as inflectional variants of a case position of a particular noun, which may indicate that forming dialectal inflectional norms is still ongoing.

Key words: dialect, subdialect, word modification, noun, word form, inflection.

Вступ

Діалектну мову вирізняє просторова варіативність в іменниковій словозміні, позначеній наслідками активної взаємодії давніх субстантивних основ у процесі становлення словозмінних норм та інноваціями на сучасному етапі формотворення. Важливо обрати такий підхід до опису відповідних мовних явищ, який дозволив би не тільки виявити типи відмінювання іменників, але й простежити специфіку наповнення парадигми загалом та ступінь флексійної варіантності в окремій її ланці зокрема. Дослідники діалектної словозміни субстантивів останнім часом акцентують на максимально повному складі словоформ, залучених до аналізу. Багатий для спостережень та узагальнень живомовний фактаж позначений, однак, складністю його фіксації. Відповіді на питання навіть найдокладніших програм для збирання матеріалу можуть не дати очікуваних результатів; пор. відповідь діалектоносія на запитання Чим солять їжу?: то вже шос' таке питайіте / а чием х'іба сол'ат'? йак і типер сил' / так і колйес' сил' була (Зінчук 4). Інформацію про функційне навантаження відмінкових форм, характер поведінки словозмінних афіксів розширює опрацювання текстових записів спонтанного діалектного мовлення.

Мета статті - на максимально повному складі діалектних виявів іменників з'ясувати специфіку формотворення орудного відмінка множини субстантивів у західнополіських і суміжних говірках; прокоментувати чинники впливу на існування діалектних відмінностей у досліджуваній відмінковій позиції.

Матеріал і методи дослідження

В основі роботи - власні записи діалектного фактажу зі 146 населених пунктів Волинської та Рівненської областей. Для порівняння залучено фактичний матеріал збірників «Голоси з Волинського Полісся: тексти» (Аркушин), «Рівненське Полісся: зразки мовлення, тексти» (Кірілкова, і Поліщук), монографії «“Наша байка зусьом начча”: поліська говірка с. Липне» (Громик).

Дослідження фактичного матеріалу проведене методом лінгвістичного опису, сукупність прийомів якого уможливила виділення одиниць аналізу, їх диференціацію і класифікацію. Для вивчення специфіки явищ діалектної словозміни використано зіставний метод, для з'ясування особливостей просторової поведінки аналізованих діалектних форм - метод лінгвістичної географії. діалектний орудний відмінок іменник

Результати дослідження та дискусія. Зібраний діалектний фактаж засвідчив, що орудний відмінок множини іменників у більшості обстежених говірок, як і в літературній мові, репрезентують форми з закінченнями -ами, -'ами, що «сягають давніх виявів аналізованої відмінкової позиції субстантивів колишніх *-а-, *-/а-основ» (Бевзенко 89). Флексія -ами послідовно простежена після кінцевого твердого нешиплячого приголосного іменникової основи, пор.: тре було руками робиш', коровами орали, просо ногами мн'ели, напрадеш і тиеми нитками шиейіш, скалками навит'св'ітили, диривл'аними лошками / ни було жил'і'зних, ходиели за качками у болото, нас л'акали тиеми русавками, з грушками сух'іми пикли / з бураками, ни було машинеї / хурами дубиралис'а, тиждин' і дв'і нид'іли в л'іси с хурами / с коровами / зу вс'ім сидимо, тоди хурманками йізд'іл'і, може хатив пйат' шо пуд бл'ахами, ше ї двима ковдрами накриейу, сирпами ж'ёли, молотиели ципами, волами ни вм'іла йіздити, за тими грибами були Кол'ади, ото тиеми р'еднами застилайімо, тат'ак пуд вокнами грайут', бан'ак'е з дв'іма вухами, пиривесла робиели ж:иета і вйазали тиеми пиривеслами снопкие тиейі, госипку мололи жорнами, ткали кроснами так'еми те полотно, п'іч палиц'а дровами / ми ї зара дровами палимо, згрибали грабл'ами те с'іно / а виелками то складали. Аналізовані форми домінують у збірнику «Голоси з Волинського Полісся», пор. записи Г. Аркушина: ми вже торігуйемо угірами давіно (72), з жиніками (82), кругом стола пос'адайімо с ковіриітками прадемо (100), ми ійейі попобили палками (106), руками серками Ж'ели (266), з грибами боршч (284), буде с'в'іт дротами опсЛованиї (292), русалками л'акалие (296), жиінікиі с чоловиками (304), йак буіли ітими дивками чи каваЛ'ерами (372), оітак пирид жнивами (384), новами топкати (392), ди ї зубами гризла (418), с іпас'ічниками зиіїтис' поугувуірити (440), с іц'іми голками (452), йак воіни там з документами (472), ім'ежду белами (474), паілили дровами (530) та ін. Закінчення -ами в орудному відмінку множини іменників фіксоване Н. Кірілковою та Н. Поліщук у говірках Рівненського Полісся, пор.: мол'оуІтили іжиіто цивами (28), іпеиред мойіми сиЛами (42), йіздили так котками чи чоуЛами (64), чекали крепко шчотками (93), бат'ко зоіїмауса с пічолами (100), биіж'іімо с ітими мишками (113), и вока л'іто ходила с коровами (128), да ї коЛишиеш руками (139), із Щи'ми перепічками йііли (158), да боршчику наварат' з грибочками (160), йово лошками біли (163), да і сіпали под ітими іраднами (201), да барів'інок уійажут' с ків'ітами (204), нитіками чирівоними обімотували (206), зівечора тепіл'ії / а до іранку зуібами Л'апаї (270), пу Л'іси да поЛуд ж'іиІтами Ласли усе Л'уди (300) та ін.

У досліджених нами говірках закінчення -ами спорадично відображає наслідки часткового обниження та розширення артикуляції ненаголошеного [и], пор.: косйели косамие або жйели сирпамие. Більш частотні такі форми у збірнику «Голоси з Волинського Полісся», пор. записи Г. Аркушина в окремих говірках північної і північно-західної діалектних зон обстеженого ареалу: такими о кусІкамие (22), вовил'ис'а таїк'іми Івозиекамие (26), Ітими Ів'ідрамие (34), з руками (66), Ішиелие рукамие (94). Крім зазначених форм, дослідник фіксує також повне заступлення ненаголошеного [и] голосним [е] у флексії - ами, пор.: ну по два злотих і кав'еїкаме//грош'е/грош'е/а тогди звали то зЛотаме ... зЛотаме звали грош'і (140), рабенке/трошки с цвіточкаме/ а ран'ш'е не буЛ'о так'іх йак тИпер с кв'ітамИ (156), да вже їдут' с Ітеми пироГаме (172), в Л'іси так'е б'ілими цвктаме (174).

Закінчення -ами простежуємо після кінцевого твердого шиплячого приголосного іменникової основи: л'он рвали да прачами бйли, товклйе товкачами просо, позаростали корчами, йак зорвуц'а партизани отам з бул'башами, в нас то канапи булй так'ше робл'ани з поренжами. Тільки в окремих говірках Волині та Рівненщини, за нашими спостереженнями, шиплячі зберігають історичну м'якість, пор.: була ступа де в кого ноужна / а то товкач'ами (с. Дольськ колишнього Любешівського району Волинської області), товклй товкач'ами (с. Більська Воля колишнього Володимирецького району Рівненської області). У говірках Рівненського Полісся такі форми зауважують Н. Кірілкова та Н. Поліщук, пор.: пуд курв'ами (45), ми прав'ами такими били/руками (86).

За схемою твердого різновиду відмінювання в говірках східної діалектної зони досліджуваного ареалу оформлені субстантиви з основою на свистячий, пор.: пошлй с концами, там жид тої Гел'о с тйми хлопцами, почалй ходйт' до школи і зорвалас'а воїна пол'с'ка з немцами, вел'м'і добри с черн'щамИ, тйми дранйцами крйли. Форма м'ісцам'і (пор.: м'ісцам'і/ йа знайу / росте тої адамув коренг), крім депалаталізації свистячого [ц] ілюструє збереження давнього голосного *і. Народнорозмовна традиція вказує також на ствердіння сонорного вібранта, пор.: св'ї'тит'м'в'ац'надзорами, бат'к'ез матирами поприходили; пор. форму орудного відмінка множинного іменника двері: жилй вс'і йак у Бога за дверами. Словоформи з послідовно депалаталізованими [ц'] та [р'] перед закінченням -ами фіксує Ю. Громик у говірці с. Липне, розташованій в ареалі західнополісько-середньополіського пограниччя, пор.: мулудйцами, гулицами, путйлицами, пагутйцами, близнйцами, чужанйцами, букувйцами, спудницами, купицами, вичерами, бурами та ін. (47), хлопцами, палцами, нїмцами, заїцами, густйнцами, млинцами, грибинцами, каминцами, мис'ацами, кусарами, букварами та ін. (51), мисцами, гук'енцами, йаїцами (52). Про поширення аналізованого фонетичного явища далі на схід свідчать записи Н. Кірілкової та Н. Поліщук у говірках Рівненського Полісся, пор.: де у нас хароша земв'а? // мисрами ї добра мисЩами їнИчога (67), да йа с хвопцам'і (82), так'і Ітерн'іци буІл'і// і Ітерл'і тоїл'он Ітерн'іцам'іи (83), вун н'е буу н'е хоід'іу с Ітим'іи бенбероуцами' (172).

Виразний вплив на формотворення іменників у говірці с. Велимче колишнього Ратнівського району Волинської області має позначена факультативним виявом, обмеженим у досліджуваному ареалі системою вокалізму цієї західнополіської говірки, зміна ненаголошеного [а] > [е], пор. вплив такої фонетичної закономірності на флексійні варіанти різних відмінкових позицій діалектної субстантивної парадигми, зокрема й на форми орудного відмінка множини: мати була/бо бат'ке ше з вуїние ни було / а мати в доме буле / о / то йа вже таї з матиройо / гоадовалас'а в нидостаткех, л'он обубйеш / ше треба виенисти дис' на замижок / постилиети тако радочкеми, називали ш'епке того снопа такого вилиекого / шо ї руками ни дустанеиш / то ї виелкеми / та уже поправл'ейіш кругом.

Кількома флексійними варіантами представлений в описуваному ареалі орудний відмінок множини іменників із кінцевим м'яким приголосним основи. У говірках східної і південної діалектних зон простежено форми з закінченням -'ами відповідно до давнього вияву аналізованої відмінкової позиції субстантивів колишніх *-/а-основ: з маком / с:иром/з вишн'ами, пуд в'ішн'ами спали л'їтом, с каструл'ами ни всунишу п'іч /бан'ачкиетак'їбулие, стали стрил'ати тими запал'ними пул'ами, були жиди с:емн'ами /з дит'ми, воно таке ше с коур'ін'ами, тод'їстала їтиеп'іхота/то їшла / дитиено / доурогами / і пол'ами / і зб'іжами, сорочк'ї похавайут с плат':ами, грабл'ами зграбували / складали копиц'ї, пшун'анийі каши наварат' з ол'їйами / с:алом ни шли / тико з ол'їйами, свин'і кормили чим / картопл'ами і госипкоуйу; пор. також фіксації Г. Аркушина: буїли Ібадва вчитеїл'ами (158), Ідогл'ад за оІлен'ами (368), коІнопл'ами опсиПали (418); спостереження Н. Кірілкової та Н. Поліщук: така робота с Ітими кобопл'ами (91), и загиІнайут' и забивайут' гвозд'ами (121), оІтако покоІлишица / да Іл'ікт'ами помоІтайе/де їІтанци таІкеийіе (192).

Специфіку формотворення орудного відмінка множини іменників із кінцевим м'яким та шиплячим (історично - також м'яким) приголосним основи в говірках центральної, північної та північно-західної діалектних зон пов'язуємо з типовим для фонетичної системи окресленого ареалу явищем підвищення і звуження вимови наголошеного [а] після названих консонантів, пор.: пирог'е з вишн'еми / з йабликами, пуд йаблун'еми і ни вл'їзти / йак хоч орие того города, тилиц'еми часом / дв'і тилиеци запражеш та ї ореш, то вже одмучилас' / шо ходит' оно с к'ійеми, стали клипати гвоз'д'еми так'еми л'імин'овими, а горилки1 / то вже кухл'еми нос'ат', так'ё жовтин'к'і квиточк'ё булие с коринц'ёми, колиес'л'удие городилис' йакос' так/ так'ёми тинц'ёми, за нашими пол'ёми і синокїс одразу, грабл'ёми гриблие вс'їгди, просо товклё товкач'ёми, тиеми прач'ёми бйеш, там за корч'ёми росте, схарчёми ше ничо, лоухач'ёми називайімо. Варіант аналізованої флексії після кінцевого шиплячого приголосного основи в окремих західнополіських говірках можемо пов'язувати зі ствердінням відповідного консонанта, пор. формотворення іменника прач у мовленні корінної жительки с. Пнівне Камінь-Каширського району Волинської області: то на тому току положиш того снопка чи два / ноугойу причавйела і тут де гоулоувк'е прачйеми / прача булйе так'ё/і вдежу прали тами прачйеми.

Говірки досліджуваного ареалу зберігають залишки давніх дуальних сполук орудного відмінка субстантивів. Про це, очевидно, свідчать форми з закінченням -'ема після кінцевого м'якого та зрідка шиплячого приголосного іменникової основи, пор.: мие взаду пудбирали жмин'ема, з вишн'ема сушаними, терли теирниц'ема, пуд йаблун'ема, хатйе завше булйе с клун'ема, ничого ни вйедно за тами вогн'ема, ішов шоб хучй пол'ема, бйемо тами прач'ема. Просторову поведінку таких форм на прикладі орудного відмінка множинного іменника граблі дає змогу простежити карта 51б Атласу (Зінчук), пор. з живомовних свідчень: йа с:истройу громадила грабл'ема, грабл'ема / чим же ж гриблйе, косами коусйели / а грабл'ема гриблйе, грабл'ема / дитинун'у / грабл'ема. Після стверділого кінцевого шиплячого приголосного іменникової основи фіксуємо закінчення -иема, пор.: баели прачйема те нас'ін':ічко, товкачйема в ступах товклйе, а в нас пес був / там шос' пуд тйеми курчйема шукайе / все н'ухайе; пор. також форми орудного відмінка множини субстантивів око, плече: шо вочаема побачит' / те зробит', стйко за л'і'то заробиш / шо за пличйема принисеш. Флексія -иема визначає специфіку оформлення аналізованої відмінкової позиції іменників з основою на сонорний вібрант, пор.: йа шздила с:викрйема на жнива аж на йі'хн'е поле, на шо тико тйейі бат'к'ё з матирйема дйевл'ац'а, живут' дупїру йаку Бога за двирйема.

На прикладі формотворення множинного іменника дрова простежуємо також діалектні варіанти з закінченням орудного відмінка -йма, пор.: дровйма топйли / дровйма / завше дрова йе, напал'ат' п'іч дровйма. Такі структури формують розрізнені ареали в обстежених говірках Рівненщини та суміжних говірках на території Волинської області (див. карту 51а Атласу (Зінчук)). Форми з закінченнями -има, -іма, що відображають, очевидно, вплив колишньої двоїни, за спостереженням Ю. Громика, уже рідко вживані в говірці с. Липне, розташованій в ареалі західнополісько-середньополіського пограниччя, пор.: свуйі'ма кусйма, повила брувйма, за пчулйма, вбума рукїма, свошма ногїма (47). Спорадично такі форми фіксують Н. Кірілкова та Н. Поліщук у говірках Рівненського Полісся, пор.: вже шуїкайеш Іматку Ітуйу //а та матка хавайеца Іпомест пчеІлима (103).

Сприятливим чинником поширення в діалектному мовленні форм на зразок межйма, земл'ема І. Матвіяс вважає позначену переходом [а] після м'яких приголосних у голосні переднього ряду подібність чи навіть тотожність виявів орудного відмінка колишньої двоїни таких іменників із формами, як-от: очйма, плечйма, дверйма. Форми колишньої двоїни субстантивів із кінцевим твердим приголосним основи, на думку дослідника, «не мали такої підтримки серед інших груп іменників», тому флексія -ама була витіснена формами орудного відмінка множини (Матвіяс 78).

Народнорозмовна традиція зберігає оригінальні вияви орудного відмінка, які засвідчують поєднання флексій множини та двоїни, пор. із наших спостережень над мовленням корінної жительки с. Зачернеччя колишнього Любомльського району Волинської області: вареник'і з йагуд'мйма варили, за тими двермима; пор. записи К. Пастусяк у підляських говірках: kurmlyma, hrud'mlyma (Pastusiak 61), а також фіксації Ю. Громика та А. Яворського в текстах поета з Південного Підляшшя Степана Сидорука: людьмима, дитьмима (110).

Діалектну специфіку передусім говірок Рівненського Полісся і лише невеликих говіркових груп на території Волинської області (див. карти 51а та 51б Атласу (Зінчук)) визначає збережений у флексіях орудного відмінка множини іменників давній голосний *і після губного, пор.: мушчини косам'і косил'і, св'ітили лампам'і, л'акал'і детеї русалкам'і, рукам'і рвали, тепер все робл'ат машинам'і, прамо рубал'і сокирам'і, даже їкоровам'і горал'і, мати їде на поле з девчатам'і старшим'і, мишам'і в с'уїхат'і чут', п'ірог'і' з виіпн'ам'і, ну колиес' то хатие булиеотак'е пут сноупкам'і / типер то бл'ахам'і/ шихверам'і крийут, молот'їл'і цепам'і /ідем цепам'і вдосвета молотит'на тук, серпам'і жал'і, волам'і горал'і, стали сов'ёти войовати з н'їмц'ам'і, прачам'і били те с'їмйе, раднам'і накривал'іс, пирог! з йаблукам'і / такойі пор! з йаблукам'і пекл'і, ни раз хлопци пуд окнам'і, Йуз'о з бат'кам'і на хутори жив, курка с курчатам! Зрідка такі форми фіксує Г. Аркушин: з:аІл'і'зними Ітимо коп'ктам'і (38), шо Ітил'ко так лошкам'і браскоІт'іло (216), здофов'іми доскам'і / гфуб'ім'і (426). Натомість записи Н. Кірілкової та Н. Поліщук засвідчують високу продуктивність аналізованого закінчення, пор.: і |понад дорокам'і рогітут' гр'ііб'і кругом (21), розІм'ішчено воно м'іж двома Пагорбам!1 (62), да м'іи ідем йідем на Щ'іли ден' / жат' Іс'ерп'кам'іи Ж'іито (72), шо тої л'он шо ни можна рукам'і уз'ат' (81), йа рву поПред а воІна с:и|нам'і да і з:аду (82), де м'і |жил'і в са|ду / об|сад'ани бу|ло |полност'і краі П'іпам'і (120), котом Ітим'і нас'ілкам'і кос'ім (129), саночкам'і во&іл'і (130), ішли да жал'і сирПам'і (141), кок'іс' н'е буІло 1 формоу да та1 к'ілопати буИ'і да лопаІтам'і на л'ііїту (154), л'ікоуІвал'іиса Іл'удеи травам!1 / траІвам'іи (225), н'імци Із:ад'і шіхал'і волам'і (280), полежала под Пул'ам'і н'ем'ецк'ім'і под Ромбам!.. (282) та ін.

Живомовні свідчення вказують також на вживаний у говірках окресленого ареалу поруч із закінченням -ам'і флексійний варіант із підвищеною артикуляцією голосного и: -ами'. Щоправда, форми орудного відмінка іменників із флексією -ами', за нашими спостереженнями, менш частотні, пор. з говірок Волинського Полісся: пару куров тримали / курувами1 роубиели, вйазали руками1 / ставл'али так'ейі п'івкоп'і, з дивч'етками1 ходиелис'мо/то нихто ничого ни казав, от сирпамиіжиели так, ідем с:п!вамиі / хоч погано жилос' / а спували, накривалис'а риеднамиі, зоусталас'а йа з дитками1, ми йуму вс'у дорогу висипали квитками1; пор. записи Г. Аркушина: с триІма Ідоч'камиі (100), збанка із Іжабамиі (134), з д'ів1 чатами1 (216); пор. також із говірок Рівненського Полісся: тепер кос'їлками1 кос'ат і гребачками1 гребут, лубин такиї с цв'ітками / шоб земл'а вдобралас', мусиш його розомн'ат' ногами1, двома руками товкли, і серпами ж'али; пор. фіксації Н. Кірілкової та Н. Поліщук: комбаїноу не буїло / коїсили Ікосами (70), ноаІгау йоіго одрезана /да с кул'баками ход'іу (80), Іб'іил'і прачами / тав'і буЧ'і праЧи о/ и б'іл'і праЧами (83), треба ту Земл'у вит'еЧат'в'ідрами (136), Ітийе сваХи з дружбами' (198), оІто ж убирайут' йоГо квиітІкамиі (207), обйазуйе тих дружІкуу Ітоже рушн'іиІками (211) та ін.

Вплив на формотворення орудного відмінка множини іменників в обох мовних системах (і діалектній, і літературній) має також флексія -ми (< *ьми), що сягає парадигми давніх вокалічних *-ї-основ (Бевзенко 89); пор. фіксації в говірках досліджуваного ареалу: водиц'а с тиеми кїз'ми, ол'іїми засмачиш / добре було, вже пирид Кол'ад'ми пришли, пор. також форми, збережені літературною мовою: на ц'їли ден' нас випроважайут' на р'і'чку з гус'ми, ми були ше д'іт'ми, були б спалили з л'уд'ми, йак болит' пуд груд'ми / то ту марену варити / крепко помична; пор. зі збірника Г. Аркушина: три роки Ік'ін'ми йіздила (356), то м'іж л'уд^ми ловила (424), даваї собиратис'а з вами / д'іт'ми (478); пор. записи Н. Кірілкової та Н. Поліщук: оЧо на Прив'ітоуку можна висІти в'ін'ми (122), ц'а еуреїка кормила груд'ми Іпок'іи вже деІт'атку сІтало рок (177), да мати з Ід'іит'ми у туїІхати (278), так буде і зусЧма д'ітМи (285). Ю. Громик закінчення -ми в орудному відмінку після м'якого консонанта фіксує в іменниках л'уд'ми, дит'ми, Кул'ад'ми, гулиїми (55).

Зрідка аналізована флексія простежена після кінцевого твердого приголосного іменникової основи: і верет'онми прали, шчитаї шчороку свиноматка була с порос'атми.

З огляду типове для фонетичної системи більшості говірок у межах обстеженої території, крім східної та південної діалектних зон, явище часткового обниження й розширення артикуляції [и] в наголошеній позиції, закінчення -ми може бути реалізоване у варіантові -мие: лед'дошхали тиеми кон'мие, тако чириз с'іни була мамина братиеха з д'іт'мие, вкоутиелис'а з машиенами / з л'уд'мие в туйу кучугуру, визлие сан'мие того дуба, так мине боул'іло пуд груд'мие, свин'мие заїн'евс'а, пушов доу сус'і'да в хл'ів/ там гуси / і ноУчував с тиеми гус'мие.

У говірках східної діалектної зони досліджуваного ареалу, специфіку вокалізму яких визначає збережений давній голосний *і після губного, аналізована відмінкова позиція представлена словоформами з флексією -м'і: з грушмї / з йагод'м'ї пекл'і, м'і бул'і ше девчат'м'і, вун вже тими кон'м'і руководив, зажарувал'і ол'іїм'і с цибул'ойу, вже йа з дет'мї остайуса, пуст перед Кол'ад'мї, за тим'і бабмї і не почут'; пор. фіксації Н. Кірілкової та Н. Поліщук у говірках Рівненського Полісся: коІл'іс' ДаЧ'іло іизлоІв'іу качку із качиЧ'ат'м'і (35), ам'ав'іну сІв'іин'м'іискормв'ал'і (83), зб'ірал'іса на Кол'ади а так уІжеи йак Іето веред Кол'адІм'іи да праст'і Іл'уде (191), Ікон'м'іи по варах //Ікон'ітак'іздоров'іи (199), пр'ішвазІд'іет'м'і (297); пор. також простежені в цьому ареалі форми з флексійним варіантом -ми, специфіка вияву голосного в якому може вказувати на проміжну стадію творення передньо-середнього и: и вон колІгосп'іе Ійіиздиу конїми1 (58), м'іж вусами воук проул'еїт'іу (129), гіл'ацеч'к'і таІк'і іс посден'к'і соЛоден'к'і іс Іц'іим / із суІхиімиі йагод'мИ (156), молодизабиірайеца свойімИл'уд'Ми діде додому (198).

Живомовні свідчення іноді вказують на флексійну варіантність в окремо взятій говірці, пор.: грабл'еми гребли, гребли грабл'ема такиеми (с. Пульмо колишнього Шацького району Волинської області), кон'ами броубл'али все / горали / все робили кін'ми (с. Топільне колишнього Рожищенського району Волинської області), застел'ут рад'ужкам'і вс'ак'ім'і да ї молот'ат, косам'і косил'і, назад до хати ногам'і, тепер севалк'і / а то рукам'і, нас пйат'ж'і'нок пойї'хал'і волами', месїл'і двома кулаками', сокерами сІкл'і (с. Любиковичі Сарненського району Рівненської області).

Спостереження над спонтанним діалектним мовленням дозволяє також відтворити флексійні варіанти окремо взятої відмінкової позиції конкретного субстантива, пор. фіксовані в західнополіських і суміжних говірках форми орудного відмінка множини іменника ягода: тет бул'би оз'му і з йагодами найімс'а, з маком пиклие / з йагодами, мие тико пушчи тиеми йагоудамиі живиелис'а, хто з йагод'ами / хто з рушками / пикли, ти буракї цукрови з йагуд'ами м'іш'али, з йагуд'мима варили, варели з йагуд'ме, пироугие пеиклие з йагуд'мие/ з вожиенами, вже впосл'а стали пичие то з йагод'мие самиеми, з йагод'мї/ йагоди і бурак терли с'оїцукрові

Висновки та перспективи дослідження

Наведений і проаналізований матеріал дає підстави стверджувати, що формотворення орудного відмінка множини іменників у діалектній мовній системі, як і в літературній, визначає уніфікація словозмінних типів за моделлю відповідних виявів субстантивів передусім давніх *-а-, *-)а-основ, рідше - колишніх вокалічних *-ї-основ. Народнорозмовна традиція вказує також на інновації, які відображають наслідки фонетичних процесів. Так, флексійну варіантність в аналізованій відмінковій позиції визначають типові для звукової системи західнополіських і суміжних говірок відмінності в реалізації голосних та приголосних. Серед архаїчних словозмінних явищ у досліджуваному ареалі засвідчено залишки давніх двоїнних форм орудного відмінка субстантивів.

Перспективу дослідження може становити ґрунтовний аналіз формотворення інших відмінкових позицій іменників у західнополіських і суміжних говірках.

Список використаної літератури

1. Аркушин, Григорій. Голоси з Волинського Полісся (Тексти). Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2010.

2. Бевзенко, Степан. Історична морфологія української мови (Нариси із словозміни та словотвору). Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960.

3. Громик, Юрій. «Наша байка зусьом начча»: поліська говірка с. Липне. Луцьк: Вежа-Друк, 2023.

4. Громик, Юрій, і Яворський, Андрій. Поліські діалекти в сучасній художній літературі. Луцьк: Вежа-Друк, 2022.

5. Зінчук, Руслана. Атлас словозміни іменників у західнополіських говірках. Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2010.

6. Кірілкова, Наталія, і Поліщук, Надія. Рівненське Полісся: зразки мовлення, тексти. Луцьк: Вежа-Друк, 2017.

7. Матвіяс, Іван. Іменник в українській мові. Київ, 1974.

8. Pastusiak, Kazimiera. Fleksja gwar ukrainskich okolic Wlodawy. Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2004.

References

1. Arkushyn, Hryhorii. Holosy z Volynskoho Polissia (Teksty). Lutsk: Lesya Ukrainka Volyn National University, 2010.

2. Bevzenko, Stepan. Istorychna morfolohiia ukrainskoi movy (Narysy iz slovozminy ta slovotvoru).

3. Uzhhorod: Zakarpatske oblasne vydavnytstvo, 1960.

4. Hromyk, Yurii. “Nasha baika zusom nachcha”: poliska hovirka s. Lypne. Lutsk: Vezha-Druk, 2023.

5. Hromyk, Yurii, i Yavorskyi, Andrii. Poliski dialekty v suchasnii khudozhnii literaturi. Lutsk: Vezha-Druk, 2022.

6. Zinchuk, Ruslana. Atlas slovozminy imennykiv u zakhidnopoliskykh hovirkakh. Lutsk: Lesya Ukrainka Volyn National University, 2010.

7. Kirilkova, Nataliia, i Polishchuk, Nadiia. Rivnenske Polissia: zrazky movlennia, teksty. Lutsk: Vezha-Druk, 2017.

8. Matviias, Ivan. Imennyk v ukrainskii movi. Kyiv, 1974.

9. Pastusiak, Kazimiera. Fleksja gwar ukrainskich okolic Wlodawy. Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2004.

Размещено на Allbest.ru