Історія називання лісових та польових квітучих трав’янистих рослин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія називання лісових та польових квітучих трав'янистих рослин

Ольга Тараненко, студентка II курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій); Крижанівська О.І. кандидат філологічних наук, доцент

На основі аналізу етимологічних словників у статті доведено, що назви лісових та польових квітучих рослин мають давню історію. На прикладі показано, які з них є питомо українськими, а які поповнили цю нішу лексики з інших мов.

Ключові слова: лексична система слів, питомо українські назви, запозичення.

Проблема: дослідження джерел формування лексичної системи слів.

Мета: встановити джерела походження та утворення сучасної лексичної системи слів називання лісових та польових квітучих рослин.

Лексична система слів на позначення лісових та польових квітучих трав'янистих рослин має досить давню історію становлення. Це обумовлене тим, що такі рослини були поширені на території України з давніх-давен, тому й повинні були мати свою особливу, прикметну назву.

Назви лісових та польових квітучих рослин можна поділити на дві групи: ті, назви яких є питомо українськими, та ті, які були запозичені з інших мов.

1. Питомо українські назви квітів: пролісок, волошка, мак, дзвоник, ломиніс, льон, дивосил, кульбаба, жовтець, чистотіл, сердечник, живокіст та інші.

1) Пролісок. Етимологія цього слова виводиться Олександром Потебнею з реконструйованого *prolezbka як похідного від *prolezti «пролізти». Також припускаються давні префіксальні форми *prilezbka, *podlesbka, буквально «рослина, що росте під ліщиною». [1, с. 596]

2) Волошка. У випадку, якщо ця назва зумовлена волохатим виглядом чашечок цих рослин, то вона пов'язана з волохи, праслов'янським *volx, і може продовжувати ще праслов'янську назву *volsnka, яка могла означати все волохате, зокрема волохату рослину. [2, с. 422]

3) Мак. Етимологія назви цієї рослини виводиться з праслов'янського слова *makb. [3]

4) Дзвоник. Назва цієї рослини зумовлена її подібністю до невеликого дзвона. В праслов'янській мові могла звучати як zvonьcь та ін., похідні від zvonb «дзвін». [3]

5) Ломиніс. Назва цієї рослини - це складне утворення з основи дієслова ломити й іменника ніс. Її мотивація не дуже ясна. Вважають, що вона могла виникнути під впливом отруйності рослини і її подразливою дією на слизові оболонки і шкіру людини. Окрім цього, назва могла бути мотивована і зовнішнім виглядом ломиноса, який має зігнуті, ніби зламані плоди, до того ж ламкі. [3]

6) Льон. Назва цієї рослини у праслов'янській мові звучала як *1ьпъ та означала «льон, льняне волокно». [3]

7) Дивосил. Назва цієї рослини - це результат деетимологізації давньої складної назви [дев'ясил] та зближення першої її частини з диво. [3] Праслов'янське *devesil - це складне утворення з основ числівника *deve- (дев'ять) та іменника *sila (сила). Число дев'ять у давнину вважалося магічним, і саме назвою *devesil позначалися рослини, яким приписувалися особливі лікувальні властивості. [3]

8) Кульбаба. Назва рослини - це вторинне утворення на основі початкового праслов'янського *кульбава, що називало схильну до загинання (округлості) квітку, де *kutabava - жін. р. прикметника *kulьbavь, похідного від *kuliti (гнути). Назва зумовлена тим, що обірване стебло кульбаби розривається в кінці на три або чотири поздовжні частини, які при цьому закручуються назовні. [3]

9) Жовтець. Назва цієї рослини пов'язана з прикметником жовтий та зумовлена її кольором. [3]

10) Чистотіл. Назва цієї рослини утворена з основ слів «чистий» і «тіло». Вона зумовлена лікувальними властивостями рослини, яка застосовується проти хвороб шкіри. [3]

11) Сердечник. Назва цієї рослини походить від слова «серце». Вона зумовлена тим, що її плід знаходиться в середині круглої червоної коробочки, подібної до серця. [3]

12) Живокіст. Назва цієї рослини - це складне утворення з основ дієслова живити та іменника кість. Вона зумовлена сприятливим впливом рослини на зрощення кісток. [3]

2. Запозичені з інших мов: фіалка, конвалія, мальва, анемона, буркун, аніс, герань, цикорій, гвоздика, валеріана, алтея та інші.

1) Фіалка. Назва запозичена з німецької мови, можливо, через польське посередництво. [3]

2) Конвалія. Назва запозичена з польської мови, що в свою чергу походить від латинського слова «convallis» (закрита горами долина). Вона пов'язана з тим, що ця рослина росте здебільшого в долинах річок. [4, с. 547]

3) Мальва. Назва запозичена з латинської мови. На рожу назву було перенесено за схожістю плодів обох рослин. [5, с. 374]

4) Анемона. Назва запозичена з французької мови. Французьке слово «anemone» походить від грецького слова, пов'язаного з вітром. Вона зумовлена тим, що час цвітіння рослини збігається з періодом вітрів, або тим, що тонке стебло її хитається від будь-якого вітру. [2, с. 73]

5) Буркун. Назва запозичена з тюркських мов. [3]

6) Аніс. Назва запозичена з російської, польської і чеської мов, що в свою чергу запозичили її з грецької. [3]

7) Герань. Назва запозичена через латинське посередництво з грецької мови, у якій воно утворювалося від слова «журавель». Її рослина дістала через подібність плодів до дзьоба журавля. [2, с. 497]

8) Цикорій. Назва запозичена з латинської ботанічної номенклатури, можливо, через посередництво західноєвропейських мов. [3]

9) Гвоздика. Назва запозичена з польської мови. Вона пояснюється подібністю засушених пуп'янків тропічної рослини до гвіздків. [3]

10) Валеріана. Назва запозичена з французької або латинської мови. Французьке слово valeriane походить від слат. valeriana, яке виводять від назви місцевості Valeria в Паннонії, звідки походить рослина, або від Valerius, імені середньовічного лікаря, що відкрив цілющі властивості цієї рослини. [2, с. 324]

11) Алтея. Назва засвоєна з латинської наукової номенклатури. [3]

Отже, називання квітучих лісових та польових трав'янистих рослин справді має давню історію. Велика кількість назв є питомо українськими за своїм походженням, але не можна забувати і про запозичені слова, які досить активно поповнили цю нішу лексики. Найчастіше простежується вплив польської, німецької, французької, латинської, грецької та тюркських мов.

лексичний слово квітучий рослина

Список використаних джерел

1. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1983 - Т. 4: Н - П / Уклад.: Р.В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В.Т. Коломієць, В.Г. Скляренко. - 2003. - 656 с.

2. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Редкол. О.С. Мельничук (головний ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А - Г / Укл.: Р.В. Болдирєв та ін. - 1982. - 632 с.

3. Горох. Етимологія

4. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Редкол. О.С. Мельничук (головний ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д - Копці / Укл.: Н.С. Родзевич та ін. - 1985. - 572 с.

5. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Редкол. О.С. Мельничук (головний ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1983 - Т. 3: Кора - М / Укл.: Р.В. Болдирєв та ін. - 1989. - 552 с.

Размещено на Allbest.ru