Писемні пам’ятки з Полісся як джерела "Словника української мови XVI - першої половини ХVІІ ст."
Дослідження еволюції мовного простору поліщуків на основі лексичного матеріалу пам’ятків писемності із діалектного ареалу історичного словника. Розгляд онімного пласту лексики та термінології Полісся. Вивчення особливостей лексикону етнічних територій.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.10.2024 |
| Размер файла | 44,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
Писемні пам'ятки з Полісся як джерела «Словника української мови XVI - першої половини ХУІІ ст.»
Наталія Багнюк, кандидат філологічних наук,
завідувач відділу української мови
Юрій Осінчук, кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник відділу української мови
Анотація
Територіальний чинник у студіях із мовної діахронії набуває щораз більшої ваги. Виникнувши в певний час у мовному просторі, пам'ятки писемності зберігають свою здатність локалізуватися в ньому, тому не лише стають джерелами для вивчення мови на певному синхронному зрізі, а й створюють умови для дослідження мовної еволюції. Особливо рельєфно це проявляється на рівні словника мови. Залучаючи до історичного словника лексичний матеріал писемних пам'яток із конкретного мовного (діалектного) ареалу, лексикограф отримує змогу використати потенціал географічної проєкції слова, щоб визначити чи уточнити семантику, інтерпретувати зміни у ній, спираючись на словники сучасних діалектів і живе мовлення.
Жанрово й структурно різноманітні тексти з Полісся - репрезентативна частина джерельної бази «Словника української мови XVI - першої половини XVII століть». Вирізняючись відносною демократичністю в мовному вимірі, маючи в основі здебільшого живий лексикон розмовної мови, ці тексти доповнили реєстр словника унікально фіксованими лексичними одиницями, які мають широкі й зрозумілі контексти. Це і загальновживана лексика найрізноманітніших тематичних груп (особливо цінні для словника назви реалій із тогочасного повсякдення), і професійні назви, і термінологія адміністративно-правова, церковно-релігійна, філософська, ботанічна тощо. Онімний пласт лексики пам'яток із Полісся виявляє своєрідну традицію найменувань осіб і місцевостей, проливає світло на мовну картину світу поліщуків. Що більшою кількістю текстів оперуватиме лексикограф, то повнокровнішою буде мовна репрезентація історичного періоду в реєстрі та в ілюстративній частині словника.
Ключові слова: історична лексикографія, лексика, писемна пам'ятка, Полісся, словник.
Abstract
The territorial factor in language diachrony studies is gaining more and more importance. Having appeared at a certain time in the language space, writing monuments retain their ability to be localized in it, therefore they not only become sources for studying the language at a certain synchronous level, but also create conditions for the study of language evolution. This is especially evident at the level of the language dictionary. By involving the lexical material of written monuments from a specific language (dialect) area in the historical dictionary, the lexicographer gets the opportunity to use the potential of the geographical projection of the word to determine or clarify the semantics, interpret changes in it, relying on the dictionaries of modern dialects and living speech.
Genre- and structurally diverse texts from Polissia are a representative part of the source base of the «Dictionary of the Ukrainian Language of the 16th - first half of the 17th Centuries». Distinguished by relative democracy in the language expression, based mostly on the living lexicon of spoken language, these texts supplemented the register of the dictionary with uniquely fixed lexical units that have broad and understandable contexts. These are the commonly used vocabulary of the most diverse thematic groups (the names of realities from everyday life of the time are especially valuable for the dictionary), and professional names, and administrative-legal, religious, philosophical, botanical, etc. terminology. The onymicon of the vocabulary of monuments from Polissia reveals a peculiar tradition of names of persons and places, sheds light on the lingual picture of the world of the Polissia people. The more texts a lexicographer works with, the more complete the linguistic representation of the historical period will be in the register and in the illustrative part of the dictionary.
Key words: dictionary, historical lexicography, Polissia, vocabulary, written monuments.
Вступ
Локалізовані в часі й у просторі давні тексти одного й того самого стилю або ж стилів, наближених сферою використання, близькі, а то й однакові за загальними жанровими ознаками та тематикою, створюють відповідні умови й водночас дають переконливі підстави для реконструкції стану мовної системи. Попри те, що чимало писемних пам'яток, віддавна потрапивши у фокус уваги лінгвістів, докладно верифіковані, опубліковані й неодноразово ставали предметом аналізу, все ж панорамного охоплення мовного функціювання складно досягнути, адже серед порівняно великої кількості джерел, доступних сучасному дослідникові, незначний відсоток становлять тексти, які повнокровно відображають народномовну стихію. У цьому контексті закономірною є значна увага до пам'яток так званих світських жанрів - хронік, інвентарів-описів майна монастирів і замків, адміністративно-правових документів, листів, скарг, щоденників тощо. Проаналізувати й зафіксувати на основі джерел різних жанрів стан лексичної системи мови на обмеженому синхронному зрізі - завдання історичних словників української мови, над створенням яких працювали (незавершений через складні історичні обставини «Історичний словник українського язика» за редакцією професора Євгена Тимченка, широко відомий «Словник староукраїнської мови XIV - XV століть») й продовжують працювати лексикографи кількох поколінь («Словник української мови XVI - першої половини XVII століть», робота над яким триває в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України у Львові, а також давно очікувані проєкти «Словник української мови XI - XIII століть» та «Словник української мови другої половини XVII - XVIII століть», роботу над якими розпочали провідні українські лінгвісти). І що більше демократичних неканонічних жанрів охоплено джерельною базою словника, то більше шансів лексикографічно реконструювати в словникові лексичний рівень мови конкретного історичного періоду - і то не лише книжно-писемного стандарту, а й повсякденного слововживання, інтегрувати лексикографічний матеріал словників окремих синхронних зрізів мови та невеликих індивідуальних словникових проєктів у загальнонаціональний словник української мови, який охопить усю її писемну історію і репрезентуватиме неперервну еволюцію лексикону. Значення писемних джерел з кожної етнічної української території складно переоцінити. У цій статті увага до пам'яток із Полісся - історично й культурно важливого терену.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Лексикографічне портретування історичної лексики із проєкцією на її територіальне поширення в минулому й у сьогоденні - один із складних аспектів роботи укладачів словників мови конкретних періодів, зокрема XIV - XV та XVI - першої половини XVII століть.
Це засвідчують глибокі наукові розвідки лексикографів Уляни Єдлінської (Єдлінська, 1997), Дмитра Гринчишина (Гринчишин, 2001), Ганни Войтів (Войтів, 2003), Ганни Дидик-Меуш (2015) та ін. Прицільна дослідницька увага до локального елемента в навіть формальних офіційних текстах XVII - XVIII ст. уможливила важливі висновки про те, що «українські ділові тексти цього хронологічного зрізу наочно ілюструють еволюцію офіційно-ділового стилю, фіксуючи живе мовлення представників різних територіальних говірок, соціальних верств і груп (від духівництва і старшин до селян), демонструючи взаємодію народної і книжної стихії в мові» (Гриценко, 2020, с. 122).
Із перспективи лексикографії географічна проекція лексичних одиниць, що складають реєстр словника історичного періоду, відкриває змогу глибше пізнати семантичну структуру слів, зумовлену й позначену лінгвальними та позалінгвальними впливами. Датовані й локалізовані писемні пам'ятки, «свідки» функціювання мови в конкретному часі й просторі, потрапляючи в поле зору лінгвістів, стають орієнтиром, мірилом і доказом процесів у мові та їхнього відображення у ключових текстах, пов'язують слова й території через тексти - посередники цього зв'язку, і чи не кожен із них, навіть консервативно-канонічний, відкопійований та розтиражований, увібрав у себе мовну стихію, серед якої він постав (Багнюк, 2021, с. 10).
Методи дослідження. Позаяк одним із завдань студії визначено простежити «присутність» у «Словнику української мови XVI - першої половини XVII ст.» і специфіку лексичного матеріалу з пам'яток писемності з поліського мовного континууму, то для інвентаризації та інтерпретації мовних фактів на синхронійному етапі розвитку мови застосовано описово-аналітичний метод, а також елементи компонентного та контекстологічного аналізу. словник мова полісся діалектний лексика
Виклад основного змісту
І. Ділові пам'ятки з Полісся: жанри, історія опрацювання, репрезентація в історичній лексикографії. Уже традиційними в історичному мовознавстві стали дослідження писемних пам'яток, у яких лінгвісти виявляють та аналізують систему мовних рис усіх рівнів, простежуючи при тому риси говіркового мовлення автора або переписувача, проявлені у фонетиці, граматиці й лексиці, - так звані вкраплення, описки, якщо джерелами обрано сакральні канонічні тексти, або комплекси лінгвальних рис, якщо йдеться про світську писемну культуру. Такі студії відкривають можливості вивчати текст, трактуючи те чи те мовне явище, зважаючи на діалектну основу тексту, що частково впливає на подальшу траєкторію аналізу мовних рис, пошуки семантики унікальних (незрозумілих, вузьколокальних) слів тощо. Без сумніву, дуже важливою є інформація про місце походження автора або переписувача, рівень його освіченості, місце здобуття освіти, про мовний простір, серед якого постав текст, про його замовників і призначення.
Історичний словник, зокрема «Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.» (далі в тексті - СУМ16-17), упорядковує й тлумачить тогочасну лексику найрізноманітніших тематичних груп: філософську, спеціальну наукову, релігійну, юридичну, адміністративну, медичну, повсякденно-побутову, розмовно-просторічну тощо. У текстах, що склали корпус джерел різних жанрів, по-різному проявили себе співіснування і взаємодія книжно-писемної і народнорозмовної мови, пам'ятки різною мірою відбивають вплив діалектного мовлення авторів, і це зумовлене низкою чинників (жанр тексту, умови його виникнення й призначення, рівень і місце здобуття освіти автора), зокрема й територіальною належністю: «найбільшу кількість мовних рис, співзвучних з відповідними діалектними рисами сучасних українських говорів, фіксують пам'ятки ділового письменства, що походять із сільських канцелярій (акти села Одрехови), покрайні записи на церковних книгах, рукописні учительські Євангелія, інтермедії, народні пісні. [...] Найбагатше відбиті діалектні особливості у пам'ятках, писаних на території Закарпаття і Надсянщини, дещо менше - у пам'ятках, що походять з території Галичини і Волині, і найменше - у пам'ятках з території Центральної України» (Гринчишин 1983, с. 14 - цит. за Гриценко 2020, с. 111).
Із-поміж джерел До джерельної бази названого словника залучено широкий з огляду на жанри й функційне призначення спектр пам'яток: 1) ділове письменство (грамоти, привілеї, описи замків, люстрації земель, актові книги міських урядів, міських і земських судів, сільських канцелярій, універсали гетьманських канцелярій, документи церковних і шкільних братств, реєстри поборів, книги доходів і видатків); 2) полемічна література (друковані й рукописні твори I. Вишенського, З. Копистенського, С. Xристофора, К. Острозького, I. Борецького та ін.); 3) художня література (вірші, панегірики, епіграми, народно-пісенна поезія, інтермедії тощо); 4) літописи; 5) пам'ятки наукової та навчальної літератури (словники, граматики, лікарські порадники тощо); 6) релігійні тексти (учительні Євангелія, проповіді, повчання, передмови до церковних книг) та ін. (Кровицька, 2005, с. 29 - 31; ПЗ, с. 9 - 10). СУМ16-17 важливе місце займають різної структури та жанрів тексти офіційно-ділового стилю із території Полісся, зокрема «грамоти та справи з актових книг судових канцелярій, описи замків. Ця група пам'яток являє чи не найбільший інтерес для історичної діалектології. Саме в грамотах, а особливо в книгах земських, гродських та підкоморських судів, живе мовлення відбито найповніше» (Мойсієнко, 2006, с. 43). У картотеку «Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.» (далі - КСУМ16-17) залучено мовний матеріал із низки ділових пам'яток давнього Полісся, зокрема з таких населених пунктів: Бердичів, Берестя, Бронники, Волевськ, Гуляльники, Житомир, Звяголь, Луцьк, Овруч, Олевськ, Паволоч, Рогачі, Сущанка, Черниця, Щеніїв та ін.
Староукраїнські ділові тексти із території Полісся ввійшли до низки опублікованих і рукописних збірок, серед яких: «Архив Юго-Западной Росии» (АрхЮЗР У дужках подаємо скорочення назв джерел, застосоване для паспортизації ілюстративного матеріалу в КСУМ16-17 та опублікованих дотепер 18 випусках СУМ16-17.); «Archiwum ksiazat Lubartowiczow Sanguszkow w Slawucie» (AS); «Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.» (ДМВН); «Книга Київського підкоморського суду (1584 - 1644)» (ККПС); документи «Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України» (ЛНБ); «Документи Львівського Ставропігійського братства» (ЛСБ); «Берестейська митна книга 1583 р.» (Мит.Кн.); «Палеографический изборник. Материалы по истории южнорусского письма в XV-XVIII вв.» (ПИ); «Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденной при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе» (ПВКРДА); «Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов» (ПККДА); «Русско-еврейский архив: Документы и материалы для истории евреев в России» (РЕА); «Торгівля на Україні. XIV - середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина» (ТУ); документи «Центрального державного історичного архіву у Києві» (ЦДІАК); «Чтения в историческом обществе Нестора Летописца» (ЧИОНЛ) та ін.
Важливу з огляду на потужний інформаційний потенціал частину джерельної бази СУМ16-17 становлять документи замків із території Полісся, зокрема описи Овруцького (ООвр.З.), Житомирського (ОЖЗ) та Луцького (ОЛЗ) замків, які Михайло Грушевський дуже влучно назвав «цінним джерелом для вивчення адміністрації, юридичного й економічного побуту країни» (Грушевський, 2003, т. 5, с. 159). Оригінал Опису Овруцького замку збережено в Російському державному архіві давніх актів (колишній ЦДАДА СРСР) у Москві в Литовській метриці. У 1643 р. на вимогу Станіслава Критана з книг головної канцелярії Великого Литовського князівства було зроблено копію опису, яку Самуель Прушинський представив 1 вересня 1643 р. для запису в гродські книги Овруцького замку під назвою «Ревізія міста Овруча» (КСУМ16-17). У Російському державному архіві давніх актів у Москві в Литовській метриці зберігається оригінал Опису Житомирського замку, який перевидано в «Архиве Юго-Западной России» та Опису Луцького замку (Тимошенко, 1971, с. 392 - 394).
Для картотеки «Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.» текст Опису Овруцького замку вибірково розписав відомий ономаст і лексикограф Роман Осташ і фіналізувала цю роботу Надія Осташ 1984 року, виписавши 123 цитати, 1541 картку, 1458 слів. Опис Житомирського замку розписав 1978 року відомий лексикограф Левко Полюга, додавши до картотеки 35 цитат, 849 карток, 659 слів (КСУМ16- 17); окрім цього, 1979 року він розписав і оформив Опис Луцького замку (112 цитат, 3218 карток, 1322 слова) Відзначимо, що одночасно з основною Лексичною картотекою до «Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.» науковці відділу української мови [нституту українознавства ім. I. Крип'якевича НАН України створили також «додаткові картотеки інформаційно-бібліографічного характеру: картотеку авторських карток; картотеку-індекс лексичного складу словника; картотеки-індекси розписаних джерел української мови, які базуються на хронологічному, географічному й алфавітному принципах; картотеку паспортних карток; додаткову лексичну картотеку маловідомих, рідковживаних слів і словосполучень, узятих переважно з археографічних, історичних досліджень» (Кровицька, 2005, с. 33)..
Саме описи замкових володінь стали «донорами» унікального (звісно, треба зважати на похибку, пов'язану з вибірковим розписуванням пам'яток) лексичного матеріалу для лексикографічного опрацювання української мови ранньомодерного періоду.
Важливо зауважити послідовно народномовний стиль викладу в текстах описів, наприклад: староста... пашъ тежъ своимъ накладомъ засвАлъ с веде(р) пола mY(m) же за фольва(р)комъ (1552 ООвр.З. 101); млы(н) нареце Норине га(т)ю занАты(и) ме(р)ки на замокъ приход ^(тъ) в годУ збожъА соланокъ к часомъ болъше(и) а часомъ менъше(и) (1552 ООвр.З. 101 зв.); Y замъкУ сторожа вдень Y воротъ замъковыхъ стерегу(ть) по члвкУ... а на ночъ и кликана на(и)мУю(ть) вс а волость. складають на него семъдесАтъ гроше(и) (1552 ООвр.З. 102); школо замъкУ на некоторыхъ местцахъ дири по(д) стенУ што ко(т)ка або те(ж) и песъ по(д) стенУвлезти можетъ (1552 ОЖЗ 117 зв.); В замъкУ сторожа кликаны г вде(н) послугУють а в въночи кличуть (1552 ОЖЗ 120 зв.) та ін. Такий матеріал надважливий для укладання словника, позаяк він, відрізняючись від розтиражованого релігійними жанрами книжно-писемного стандарту, хоча б якоюсь мірою реконструює тогочасну мову живого спілкування.
Юридичні документи щодо різних правочинів, як-от: купівля- продаж, фіксація боргу, дарування спадщини, заповіт, судові розгляди різних справ й судові рішення, договори, скарги, доручення, розпорядження і повідомлення державної влади тощо, - увійшли до «Актової книги Житомирського міського уряду кінця XVI ст.», оригінал якої зберігається в Центральному державному історичному архіві м. Києва (АЖМУ, с. 5 - 7). Пам'ятку для картотеки СУМ16-17 розписали лінгвісти-лексикографи Валентина Черняк 1977 року і Мирон Онишкевич 1978 року.
До картотеки додано понад 6 тис. мікроконтекстів, які ілюструють значну кількість загальновживаної лексики. Особливо цінними є контексти використання професійної адміністративно-юридичної термінології, з-поміж якої увагу привертають виняткові в картотеці фіксації. Картотека СУМ16-17 засвідчує, що АЖМУ зафіксували унікальні ілюстрації до низки реєстрових слів, як-от лексеми: моркваний: кнзъ Воронецки(и)... взялъ... насе(н)я цебу(л)ного фу(н)товъ три(д)ца(т)..., насе(н)я за по(л)копы гроше(и), морквано(г)[о] [фу](н)то(в) два (Житомир, 1584 АЖМУ 76); москвитинокъ у значенні `хлопець-москвитин': други(и) хлопе(ц), москвитинокъ, которого не шбачили, яко(с) межи ни(х) на м[е]сто утекъ, на кгва(л)т вола(л) и месту зна(т) да(в) (Житомир, 1583 АЖМУ 51); макортеть у значенні `макітра': Тамъ же, в коморе, при (м)ні... позастави(в). масла в макортету,... меду пре(с)ного по(л)го[р]щка (Житомир, 1583 АЖМУ 66); метюкъ у значенні `пітник': Пото(м), вскочивши в сени, взялъ и пограби(л). седло, сафяно(м) чирвонымъ критое, з во(и)локомъ и з метюко(м) (Житомир, 1584 АЖМУ 97) та ін.
Окремі ділові документи із Житомирщини збережено в колекції архіву Віктора Розова (Арх.Р), зокрема: «Договірна грамота Івана Тура і пані Скипорової про маєток в Тулинах, Лопатичах, Соснові» (1502 р., 9 грудня, Житомир), яку 1979 року для картотеки розписали й оформили Іван Керницький та Олександра Захарків (додано 70 слововживань із цієї пам'ятки); «Грамота князя Олександра писареві Левку Боговитиновичу на дозвіл побудувати замок на старому городищі, засипати став і спорудити млин» (1503 р., 15 жовтня, Межиріччя), яку 1981 року розписала та оформила Надія Осташ (близько 130 слів); «Підтвердна грамота короля Олександра маршалкові Юрію Івановичу Ільїничу на володіння землею Ганусовщиною і селищем із випуском» (1506 р., січень, Берестя), яку 1978 року розписала Марія Чікало, а оформив Дмитро Гринчишин (понад 80 слів); «Продажна грамота Олехна і його брата Гринковичів Козинських на ісаєвське дворище із сіножатями на ім'я Хотенево, Ловче, Грим'яче в Кременецькому повіті» (1532 р., 8 квітня, Луцьк) (понад 90 слів) та «Грамота князя Олександра писареві Федку Янушковичу на право користування фортецею, побудованою між селами Колодежі і Жабча» (1505, 23 лютого, Берестя) (40 слів), які 1979 року розписав Іван Керницький, а оформила Олександра Захарків (понад 90 слів) (довідковий апарат КСУМ16-17).
Тексти писемних пам'яток, друкованих і писаних, неодноразово були об'єктом вивчення українських мовознавців. Окремі групи слів (загальні та власні назви), передовсім їхню семантику, словотвір і походження, а також фонетичні й графічні особливості української мови на матеріалах північноукраїнських джерел аналізували Світлана Гриценко (Гриценко, 2012), Оксана Задорожна (Задорожна, 2009), Віктор Мойсієнко (Мойсієнко, 2006), Микола Никончук (Никончук, 1985), Валентина Титаренко (Титаренко, 2007, 2022), Інна Царалунга (Царалунга, 2012), Леся Ящук (Ящук, 2010 ) та ін.
Сьогодні видано окремі збірники ділових текстів, що походять із території Полісся: «Акти Житомирського гродського уряду: 1590, 1635 рр.» (АЖГУ), «Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 р.» (АЖГУ 1611), «Акти Вижвівської міської книги ХУІІ ст.» (АВМК), «Луцька замкова книга 1560 - 1561 рр.» (ЛЗК) тощо.
Значна частина рукописних писемних пам'яток із Житомирщини, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України (м. Київ), поки що не увійшла до канону джерел СУМ16-17, однак, уже ставши об'єктом глибокого аналізу сучасних мовознавців, вона поступово поповнить реєстр словника типовими для текстів того жанру й унікальними (з уваги на територію поширення) слововживаннями. Це зокрема: «Актова книга Житомирського гродського суду (1582 - 1588 рр.)», «Актова книга Житомирського гродського суду (1605 -1606 рр.)», «Актова книга Житомирського гродського суду (1617 -1618 рр.)», «Актова книга Житомирського гродського суду (1630 р.)», «Актова книга Житомирського гродського суду (1643 р.)», «Актова книга Житомирського гродського суду (1647 - 1648 рр.)», «Актова книга Житомирського гродського суду (1649 - 1650 рр.)», «Актова книга Житомирського гродського суду (1651 - 1652 рр.)», «Актова книга Підкоморского суду Житомирського повіту Київського воєводства (1584 - 1644 рр.)», «Актова книга Овруцького гродського суду (1678 -1680 рр.)» та ін. (дет. див.: Ящук, 2010).
ІІ. Поліський давній текст: онімна палітра. Важливість ділових пам'яток із Полісся полягає в тому, що в них чисельно задокументовано онімну лексику, зокрема антропоніми, топоніми тощо.
Серед антропонімійних іменувань, що номінують осіб чоловічої і жіночої статей, у досліджуваних текстах, з огляду на структуру назв, фіксуємо одночленні, двочленні і багаточленні власні імена.
Найпослідовнішу традицію використання в текстах проявляють одночленні християнські жіночі й чоловічі імена (часто народнорозмовні форми з демінутивними суфіксами): Я... понял есми в малженство. дивку. панну Настасю (Бронники, 1560 АрхЮЗР 8/ІІІ, 39); по(с)лавши брата своего Гришка (Житомир, 1583 АЖМУ 54); У Якова взято. сокиру, мошну (Житомир, 1583 АЖМУ 50); Жона моя, Катерина (Житомир, 1583 АЖМУ 69); жону его Ма(р)яну. збили (Житомир, 1584 АЖМУ 129); у Вакулы. побрано. жупа(н) шары(и), моровски(и) (Житомир, 1584 АЖМУ 106); Федор з огорода дает грошей дванадцет (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/УІ, 289); Петръ з огорода грошей дванадцат (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/УІ, 289); выда(л) мо(р)дера Ш(с)тапка слУгУ своего (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 4, 5, 2); а еще ты(м) ся неко(н)те(н)туючи, протестуючихъ Данила и Миска та(к)же и дъругихъ. каза(л) свои(м) бити (Житомир, 1650 ДМВН 199); преречоны(и) Стани(с)ла(в) (Житомир, 1609 ДМВН 145); Адама виделъ есъми на врочищУ (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 4, 28 зв.); зя(т) Ива(н) у Савки, Мар(я) (Житомирщина, 1609 ДМВН 130); порУчаю. Зофеи. половицУ ш(т)чи(з)ны (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 42); жону Васка Винника на йме Марушу. зквалтовали (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/І, 251); У Назара: коня зовси(м) добро(г)[о], жупано(в) два, кожухо(в) два,. ма(с)ла ве(д)ро, ху(ст) белы(х) скрыня и бочъка забитая (Житомир, 1650 ДМВН 193) та ін.
У ділових текстах спостерігаємо послідовне використання одночленних прізвищевих назв Українські дослідники-ономасти відзначають, що «матеріал давніх писемних пам'яток не завжди дозволяє чітко визначити межу між прізвищевою назвою і прізвиськом, прізвищевою назвою та іменем по батькові, іменем і прізвищевою назвою, іменем і прізвиськом» (Денисюк, 2006, с. 43). для ідентифікації осіб чоловічої статі, наприклад: Хотя быхмо дей и теперъ тое поседілное свещеннику Троецкому, водлугъ постановеня нашого, отдали и въ томъ ся зыстыли, - нижли товариши мои до Дубровицы поехали съ солю, набиваючи пенезей и хотечи Троецкому тое поседіное отдати (Луцьк, 1572 АрхЮЗР 6/І, 95); то(т) же Верещака с тыми тата(р)ми. побрали в ни(х): сете(и) заечихъ - пл(т), выжловъ - чотыри (Житомир, 1584 АЖМУ 120); Стасюк с поля и з огорода дает грошей двадцат чотыри (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/УІ, 289); Сморщукъ грошей дванадцет (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/УІ, 289); шказова(л) ми то(т) Су(п)ру(н) раны... че(т)ве(р)тая на лопа(т)це левое руки (Житомир, 1609 ДМВН 141); на то(т) ча(с) пєрє(д) забитьє(м) ко(л)ко днє(и) шєс(т)со(т) золоты(х) при(с)ла(л) бы(л). небо(ж)чикъ ТУ(р)ски(и) (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 4) та ін.
Відзначимо, що в писемних пам'ятках староукраїнського періоду із Полісся поширеними були одночленні прізвищеві найменування, при яких уживано супроводжувальні апелятиви панъ, пани - за моделлю «панъ (пани) + прізвищева назва»: то(т) де(л) мели есмо межи собою в доброи воли в право не встУпоуючи Шива(н) тІЇ(р) до ты(х) м&тъ маю тыи имінА де(р)жати покы пани скыпореваА ш(т)да(с)ть мні жоны моее віно (Житомир, 1502 Арх.Р. фотокоп. № 5); пан Угриновский показовалъ намъ меды, пива, горелку, рыбы (Луцьк, 1563 АрхЮЗР 8/ІІІ, 55); а па(н) Нємєричъ вымо(в)ляти ся нєбьі(т)но(ст)ю мєнє - уча(ст)ници того имє(н)я, ани бури(ти) мною права пану Стрыжєвскому нє має(т) и нє будє(т) мочи (Житомир, 1584 АЖМУ 144); Яз,. со(з)наваю. и(ж). положи(л) е(с)ми позо(в) зе(м)ски(и) кремене(ц)ки(и) на воево(д)ство Волы(н)ское на пна Лядовича с Хилина (Житомир, 1605 ДМВН 106); та(м) же две сты(р)те сіна вла(с)но(г) его м(л) пна соколо(в)ского на коре(н) спалити ро(с)каза(л) (Житомир, 1609 ЦДІАЛ 11, 1, 5, 49); а до того, кгды вже мистечко спалили, злупивши теды тые, вышъ помененые. особы, про небытность на тотъ часъ самого пана Стрибыля, але до пани, малжонки его милости посылали, зъ отповедями, съ пофалками (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/І, 251); Котороє зраненє и (з)битъє мєнова(л) собє панъ ко(з)ловъски(и) бы(т) сталоє на доброво(л)но(и) дорозє за сєло(м) хри(с)тиновъкою. щ(д) капитана єє м(л): пнєє пото(ц)коє луко(м)ско(г) и и(н)шы(х) мєща(н) (Овруч, 1643 ЛНБ 5, ІІ 4064, 165) та ін.
Спираючись на матеріали лексичної картотеки «Словника української мови ХУІ - першої половини ХУІІ ст.», констатуємо, що в писемних поліських пам'ятках переважають двочленні антропоніми Зазначимо, що «власні назви не входять до реєстрової частини словника, хоча в цитуванні їх повсюдно використано. Виняток становлять лише особові та географічні назви відапелятивного походження, які неодноразово стають єдиним писемним свідченням існування апелятива в досліджуваний період» (Войтів, Кровицька, 2013, с. 41).. Найпоширенішими серед двочленних найменувань є імена, поєднані з прізвищевими назвами (модель «ім'я + прізвищева назва» Детальніше про цю модель й інші моделі, що їх використовують для номінації осіб чоловічої й жіночої статі в писемних пам'ятках української мови ХУІ - ХУІІІ ст., див.: (Денисюк, 2006, с. 50 - 55; Керста, 1984, с. 18 - 27).): Матфей Немироч кгвалтовне, розбойне мене збивши, змордовавши (Житомир, 1585 АрхЮЗР 8/ІІІ, 446); Сємє(н) Уру(ц)ки(и) з сторонами шбєма, до шграничє(н)а кгру(н)ту Ко(р)чєвского з кгру(н)то(м)
Пи(ли)по(в)ски(м). во(д)лу(г) запису,. выехали (Житомирщина, 1598 ККПС 92); Матє(и) дУди(н)ски(и). со(з)на(л) жє часУ нєда(в)но(г) бы(л) по(с)ла(н) ш(т). пна Пє(т)ра БІЇдишє(в)ско(г) до... Жєрєсла(в)ско(г) має(т)но(с)ти (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 4, 32-32 зв.); Я, А(н)дре(и) Бере(н)чє(в)ски(и) (Житомир, 1609 ДМВН 141); Бокгуцъкий. небожъчика Миколая Кренътовского. шаблею пхнулъ (Житомир, 1643 АрхЮЗР 1/УІ, 787); возъны(и). презе(н)товалъ пєре(д) врмдо(м). тело забитого. Анътона КУдеевича. которого. невинъне забитого и замо(р)дованого (Житомир, 1647 ЦДІАК 11, 1, 12, 43); перєдо мъною. субъдєлєкгатонъ на мєсьцє урожоного. Яна Шидъловъского (Житомир, 1650 ДМВН 214).
Рідше в досліджуваних джерелах фіксуємо двочленні антропоніми чоловічої статі за моделлю «ім'я + ім'я по батькові на -овичъ»: просили ее(с)мо пана дми(т)ра алекса(н)дровича штобы печа(т) свою приложи(л) к семІЇ моємІЇ ли(с)тІЇ (Житомир, 1502 Арх.Р. фотокоп. 5); Наумъ Климовичъ а Жда(н) Ивановичъ (Житомир, 1584 АЖМУ 130); Ивана Бо(г)данови(ча). шди(н) позо(в) (Житомир, 1609 ДМВН 155) тощо.
Спорадично в картотеці історичного словника виявляємо багаточленні антропоніми, «якими здебільшого іменують представників соціальної, військової та суспільно-політичної верхівки» (Кровицька, Осінчук, 2021, с. 271); напр.: На вряде гдрскимъ житоми(р)скомъ передо мною, Симономъ Денискомъ Ма(т)феевски(м). щповедалъ его мл(ст) па(н) Абрамъ Мышка Зварковичъ, столникъ земли Волы(н)ское (Житомир, 1584 АЖМУ 72); па(н) григоре(и) миколаеви(ч) кевли(ч) неведати въ іаки(и) спосо(б) наеха(в)ши. по(д)даного моего. зби(л) и (з)ранилъ (Житомир, 1586 ПИ № 16); при слугах и посланцох его милости пана Абрама Мышки Варковского, старосты Овруцкого (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/УІ, 287); пне(и) Маруши Хре(б)товичо(в)не А(н)дреево(и) Немиричово(и) (Житомирщина, 1605 ДМВН 51); ивана бо(г)дановича ко(р)чє(в)ского (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 13);
Де)н(д)за АлєЈан(д)ра Игнация Елца (Житомир, 1649 ДМВН 190 - 191).
Окрему групу двочленних власних назв в історичних мікротекстах становлять іменування, у яких другий компонент утворений від апелятива. Лукія Гумецька дотримувалася думки, що відапелятивні особові назви «надавані початково людині на підставі якогось зв'язку, вони виконували первісно функцію прізвиська, епітета і тільки згодом, втрачаючи своє атрибутивне значення, ставали особовими назвами, які потім переходили в прізвища» (Гумецька, 1958, с. 25 - 26).
Аналіз власних назв відапелятивного походження Ґрунтовний аналіз двочленних іменувань з другим компонентом - відапелятивною назвою в українських писемних пам'ятках ХУІ ст. здійснила Р. Й. Керста (Керста, 1984, с. 27 - 36)., засвідчених у досліджуваних матеріалах, дає змогу виокремити кілька лексико-семантичних груп онімів:
1) назви осіб за професією та різними видами ремісничих промислів: стєпанъ чобота(р) (ООвр.З. 106 зв.); Фє(д)ко ^лєти^ (ООвр.З. 108); василь седе(ль)никъ (ООвр.З. 106 зв.); тко(в) пУшъка(р) (ООвр.З. 99 зв.); стасъ золота(р) (ОЛЗ 182 зв.); а(н)дрє(и)ко кравець (ОЛЗ 181 а зв.); Васи(л) Кляпъ,. с помочниками своими Лєшуком а Васюко(м) Безручкомъ,. Ко(н)драта Коваля. окру(т)нє збили (Житомир, 1584 АЖМУ 103); Швє(ц) А(р)тє(м) (Житомир, 1609 ДМВН 153); фєдєм Коваленъка,. Дмитъра лУчьника. живы зоставили (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 40 - 41зв.); фєдо(р) бо(н)да(р) (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 19); /а(н) воро(т)ны(и) (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 20 зв.); лє(в)ко ви(н)ни(к) (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 11); УЯцка Кушнера домъ. згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 245); Я(ц)ка Мє(л)ника (Житомир, 1650 ДМВН 206); Ивану Гончару бурмистру (Житомир, 1650 АрхЮЗР 3/IV, 471); Ивану Рымару (Житомир, 1650 АрхЮЗР 3/IV, 471-472);
2) назви осіб за службовим і соціальним становищем: вола. у Сємєна Воєводьі,. в оборє. засталъ (Житомир, 1584 АЖМУ 125); у том селе подданых шест, на первей: Иван Отаман, Лаврин, Степан (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/V1, 290); в том селе подданых манастырских, на первей: Скумин Гораинъ,. Демко подсуседок (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/V, 290); Лукашъ Коза(к) (Житомирщина, 1609 ДМВН 130); У Игната Войтовца домъ. згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 246); У Кирила Войта взяли. двадцать копъ грошей (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 246);
3) назви осіб, пов'язані з фінансовою діяльністю: Гриня Мытника (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/І, 218);
4) назви осіб за територіальною і національною ознаками: василь литвинъ (ООвр.З. 107 зв.); шлсшъко волошєни(н) (ОЛЗ 181 а зв.); Кри(ш)тофа Мазура, . збили, змо(р)довали (Житомир, 1582 АЖМУ 40); Дмитра Волошина (Житомир, 1605 ДМВН 34); ста(с) лм(х) (Житомир,
1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 19); Фе(д)ко Руси(н) (Житомирщина, 1609 ДМВН 130); Анъдрей Шимановъский. протестовалъ на противъко. Василеви Татарчикови (Житомир, 1650 АрхЮЗР 3/1V, 486);
5) назви, пов'язані з людиною та її побутом (назви їжі, назви побутових предметів, назви одягу): ма(р)ти(н) Коры(т)ко (ООвр. З. 107); гри(н) мєтла (ООвр.З. 106 зв.); сємєнъ колоша (ООвр.З. 108); фєдо(р) жмака (ООвр.З. 106); дмитръ сага(и)дачъни(к) (ОЛЗ 182 зв.); Васи(л) Кляпъ,. с помочниками своими Лєшуком а Васюко(м) Безручкомъ,. Ко(н)драта Коваля. окру(т)нє збили (Житомир, 1584 АЖМУ 103); па(н) Григоре(и) Ма(с)ло (Житомирщина, 1595 ККПС 61); Остапъ Ополоник грошей дванадцет, Иван Жужал., Иван Мылник (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/VT, 289); ва(с)ко мєро(ч)ни(к) (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 11); У Олексея Дудки домъ. згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 244);
6) назви осіб за зовнішніми ознаками та внутрішніми властивостями: Пстръ Толъсты(и) (ОЖЗ 126 - 127); Тєрєшко гора(ч)ка (ОЖЗ 125); Коротки(и) Павъловичъ (ОЖЗ 126 - 127); Кривобоки(и) лє(в)ко (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 11); Ва(с)ко баби(ч) (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 20 зв.); Ма(х) Микита (Житомир, 1609 ДМВН 153); [а з с по(д)даны(х)]. іакимє(ц) лысы(й), гри(ц)ко іанє(ц)ски(и) (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 19); Семена Сухореброго на смерть забили (Житомир, 1611 АрхЮЗР 3/І, 161); У Андрейчика Малого домъ зо всею маетностю згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/І, 243); Прокопу Усатому (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 242); Степанови Белоусому (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 238); У Стася Великого домъ... згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 244); У Грица Кривого домъ. згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 245); У Грица Рудого домъ. згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 246); У Ивана Короткого домъ. згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 246);
7) назви осіб, пов'язані з тваринним світом: Я ива(н) тУ(р) (Житомир, 1502 Арх.Р. фотокоп. №5); Ма(р)тинъ сорока мє(л). жєлєза возовъ м (Берестя, 1583 Мит.Кн. 63); Михайло Ружминскій. прислали. черезъ Олексея Орла. козаковъ одиннадцять (Житомир, 1585 АрхЮЗР 3/І, 16); Мел(х) Бара(н) знову передо (м)ною заводи(л) свою границу (Житомирщина, 1596 ККПС 62); Яско Кугутъ (Житомирщина, 1609 ДМВН 130); мєлєха барана и сына єго василя барана (Овруч, 1614 ЛНБ 5, II 4054,70); У Степана Гусака домъ. згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 246); панУєрє(мУ) голЬбови (Житомир, 1642 ЛНБ 5, ІІ 4064, 84); Иванъ Пугачъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 250);
8) назви осіб, пов'язані з рослинним світом: Игнатъ капУста (ОЖЗ 126 - 127); Фє(д)ко цыбУли(н) (ОЛЗ 182 зв.); У Федора Кветки домъ згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 244);
9) назви осіб, пов'язані з реаліями навколишнього середовища: долъматъ громъ (ООвр.З. 106 зв.);
10) назви, пов'язані з частинами тіла: Васи(л) Кляпъ, . с помочниками своими Лєшуком а Васюко(м) Безручкомъ, ... Ко(н)драта Коваля. окру(т)нє збили (Житомир, 1584 АЖМУ 103); іа(ц)ко нога (Житомир, 1609 ЦДІАК 11, 1, 5, 19 зв.); Справа пна Яроша Зуба (Житомир, 1605 ДМВН 66); У Степана Безпалчика: двоє кони зъ возами (Житомир, 1618 АрхІОЗР 3/1, 217); У Тимоша Лапки домъ. згорелъ (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 245);
11) назви, пов'язані із церковно-обрядовою сферою: Михайло Ружминскій. прислали. черезъ. Войтеха Мясопуста козаковъ одиннадцять (Житомир, 1585 АрхЮЗР 3/І, 16); Симо(н) Попови(ч) (Житомирщина, 1609 ДМВН 130); пно(в) Федора, Миколая и Ю(р)я Про(с)куро(в) Сущи(н)ски(х) (Житомирщина, 1609 ДМВН 130); Коледа Ма(р)тин (Житомирщина, 1609 ДМВН 130).
Аналізовані тексти репрезентують також одночленні апелятивні назви, виражені найчастіше іменником, рідше - прикметником: Василє(и) Богданови(ч) Корчовски(и) . заруку положиль сто копъ, грошє(и) пану Басарабу (Житомир, 1584 АЖМУ 82); а Бара(н) николи та(м) ш(б)рубУ своего шсо(б)ного. не мева(л) (Житомирщина, 1595 ККПС 65); У Мозоля взели клячу (Луцьк, 1596 АрхЮЗР 3/І, 87); тогды въ томъ розруху, кгды ихъ страхъ огорнулъ тыхъ людей свовольныхъ, тогды самъ Лемешъ речи, лупы и здобычи тамътые, привлашивши себе, за оными Козаками уганялсе (Житомир, 1611 АрхЮЗР 3/І, 167); У Мокрого: сермягъ две, косъ две, коштовали золотыхъ чотыри (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/І, 219); Писалъ. до мене.панъ. Стрыбылъ. жалуючи... на Стася, на Боба (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 238); Писалъ. до мене.панъ. Стрыбылъ. жалуючи. на Грицъка Фастовъца, Сотника, на Миска Жеребила (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/1, 238).
Окрім антропонімів, поліські пам'ятки фіксують чимало й інших ономастичних класів, зокрема:
1) ойконіми: Село Белка (Овруч, 1600 АрхЮЗР 1/VI, 290); сєло Га(л)чинъ (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 4, 2 зв.); до сєла дорогим (Овруч, 1641 ЛНБ 5, ІІІ, 4063, 136 зв.); сєло Га(л)чинъ (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 4, 2 зв.); по(д)даныхъ. з мєстє(ч)ка Чє(р)ници, з сєла Бро(н)никъ (Житомир, 1650 ДМВН 192-193) та ін.;
2) гідроніми: идучи Ивє(н)кою речкою вни(з), до ри(ч)ки И(в)ницы, . до мо(ст)ка, . а ш(т) мо(ст)ка рєчки И(в)ницы увЛр)хъ до Валовки (Житомирщина, 1597 ККПС 87); за рекою Норынею (Овруч, 1600 АрхІОЗР I/VI, 289); вєрьхъ рсчъкн Рыхъты (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 4, 28 зв.); на(д) речъкою Боя(р)кою (Житомирщина, 1644 ККПС 289); нареце Шсича(н)ци (Житомир, 1650 ДМВН 203);
3) мікротопоніми (назви полів, лугів, лісів, урочищ тощо): рєчка Калиновка упала в лугъ Корчєвски(и) (Житомир, 1584 АЖМУ 85 - 86); на Високо(м) Поли две ниви (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 4, 10); селъ две на урочищахъ Воронихъ Лозах и Бужинъ. отняли и кгвалтовне осягнули (Житомир, 1630 АрхЮЗР І/VI, 622); наслалесь челядь и бояръ своихъ з державы своєе Лисянки... на власный кгрунтъ... до буды,... названое Злудчина лука (Житомир, 1632 ТУ 297); и в лєсє я(с)трєбньі(м) та(м) видєлъ и шгълядалъ лесы вытятыє (Житомир, 1643 ЦДІАК, 11, 1, 10, 126 зв.) та ін.
Висновки і перспективи подальших досліджень
Унікальність історичного слова виявляється в його синкретичності - здатності поєднувати лінгвальний вимір історичного слова з екстралінгвальним. Для лінгвістів словник стає джерелом для поглибленого вивчення проблем міжмовних контактів і впливів, історичної фонології, історичної діалектології, етимології та порівняльного вивчення слов'янських мов, історичної фразеології тощо. Увага до локального елемента в мові, без сумніву, дає підстави для глибших висновків. Моделювання словникової статті, створення повнокровного лексикографічного портрета слова й лексикографічне опрацювання мови на певному синхронному зрізі супроводжується зануренням у культурно-історичний контекст досліджуваного періоду, пізнанням системи цінностей автора, його біографії та середовища. Водночас словник як готовий науковий твір, укладений на солідній джерельній базі, стає надійним підґрунтям для сучасних досліджень національної картини світу, утіленої в мові, позаяк слова відображають у своїй семантиці культурну пам'ять носів мови.
Слово - свідок, й інформація, яку можна отримати, аналізуючи контексти, поглиблює знання сучасників про тогочасну духовну й матеріальну сфери, властивості національного менталітету, про формування мовної особистості певної епохи. Не менш актуальними є реконструкція засобами лінгвістики матеріальної культури й опис реалій - об'єктів предметної культури. Писемні пам'ятки з Полісся - джерела багатого й часто унікального лексичного матеріалу, вони вирізняються значним відсотком народномовного елемента, й увага дослідників до вже віддавна опублікованих і до вперше введених у науковий обіг джерел тільки зростатиме.
Література
Багнюк, Н. (2021) Просторові характеристики мовних явищ у діахронії: траєкторія їх вивчення в українському та слов'янському мовознавстві. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Т. 2. № 46. С. 10 - 18.
Войтів, Г. (2003) Слово пояс і його семантична еволюція в українській мові. Діалектологічні студії. 3: Збірник пам'яті Ярослави
Закревської. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. С. 113 - 120.
Войтів, Г., Кровицька, О. (2013). Критерії добору ілюстративного матеріалу в історичному словнику. Мовні обрії: збірник пам'яті Левка Полюги / відп. ред. О. Сімович. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (Серія «Історія мови»). С. 34 - 48.
Гринчишин, Д. (2001) Писемні пам'ятки XVI - п.п. XVII ст. як джерело вивчення українських діалектів. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. пр. за матеріалами Міжнар. конф. на честь 80-річчя проф. Йосипа Дзендзелівського. Ужгород. Вип. 4. С.175 - 181.
Гриценко, С. (2012). Тенденції розвитку лексико-семантичної групи «назви зброї та її частин» (на матеріалі українських писемних пам'яток XVI - XVII ст.). Studia linguistica. Вип. 6(1). С. 345 - 367.
Гриценко, С.П. (2020) Локальні маркери в українських пам'ятках офіційно-ділового стилю другої половини XVII - XVIII ст. Gwary dzis / Redaktor naczelny Jerzy Sierociuk. Vol. 12. S. 109 - 126.
Грушевський, М. (2003). Південноруські господарські замки в половині XVI століття: Історико-статистичний нарис. Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т.; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. Т. 5. Львів: Світ. С. 155 - 181.
Гумецька, Л.Л. (1958). Нарис словотворчої системи української актової мовиXIV-XVст. Київ: Вид-во АН УРСР, 298 с.
Денисюк, В.В. (2006). Антропоніми в українській історіографічній традиції другої половини XVII - XVIII ст.: монографія. Київ: Міленіум, 203 с.
Єдлінська, У. (1997) Деякі аспекти дослідження ролі територіального фактора в історії української мови (за фактами лексикографії). Записки Наукового товариства імені Шевченка. Том CCXXXIV. Праці філологічної секції. Львів. С. 169 - 185.
Задорожна, О. (2009). Актові книги як джерело до реконструкції землеволодінь у Київському воєводстві у XVI - XVII ст. Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т. 19 (1). Київ, С. 36 - 47.
Керста, Р.Й. (1984). Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування. Київ: Наук. думка, 152 с.
Кровицька, О. (2005). Українська лексикографія: теорія і практика. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, 175 с.
Кровицька, О., Осінчук, Ю. (2021). Онімна спадщина в лексикографічних джерелах української мови XIV - XVIII ст. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. На пошану Кирила Йосиповича Галаса (до 100-річчя з дня народження). Ужгород. Вип. 1(45). C. 268 - 275.
Мойсієнко, В. М. (2006). Фонетична система українських поліських говорів у XVI - XVII ст. Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 447 с.
Никончук, М.В. (1985). Сільськогосподарська лексика правобережного Полісся. Київ: Наукова думка, 312 с.
Тимошенко, П. (1971). Із спостережень над мовою описів українських замків. Праці XII Республіканської діалектологічної наради / відп. ред. Ф.Т. Жилко. Київ, Наук. думка. C. 392 - 402.
Титаренко, В. М. (2007) Лексика іншомовного походження в північноукраїнських пам'ятках XVI-XVIIст.: автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.01 - українська мова. Київ, 21 с.
Титаренко, В. (2022). Лексико-семантичні процеси в запозичених назвах приміщень та частин двору в північноукраїнському ареалі. Acta Academiae Beregsasiensis, Philologica. C. 25 - 40.
Царалунга, І. (2012). Польські мовні запозичення у староукраїнських текстах Вижвівської актової книги. Проблеми слов'янознавства. Вип. 61. C. 225 - 230.
Ящук, Л. (2010). Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини XVI - XVH ст. 1. Волинь-Житомирщина. Іст.-філол. зб. з регіон. проблем. № 22(I). C. 321 - 332.
Джерела
АВМК - Акти Вижвівської міської книги XVII ст. / Інститут української мови НАН України; Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка; Xмельниц. нац. ун-т; Центр. держ. іст. арх. України у м. Києві; підгот. до вид.
І. Б. Царалунга; відп. ред. В. М. Мойсієнко. Житомир, 2015.
АЖГУ - Акти Житомирського гродського уряду: 1590 рік, 1635 рік / Підгот. до вид. В. М. Мойсієнко. Житомир, 2004.
АЖГУ 1611 - Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 р. / Підгот. до вид. А. М. Матвієнко, В. М. Мойсієнко. Житомир, 2002.
АЖМУ - Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (1582 - 1588рр.) / Підгот. до вид. М. К. Бойчук. Київ, 1965.
Арх.Р - Ділові документи з колекції архіву В. Розова. / Зберігаються в Інституті рос. мови АНР.
АрхЮЗР - Архив Юго-Западной Росии [Archive of Southwestern Russia], издаваемый Временной Комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденной при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Київ, 1859. Ч. 1, т. І.; 1883. Ч. 1, т. VI; 1914. Ч. 1, т. VIII; 1904. Ч. 1, т. Х; 1904. Ч. 1, т. ХІІ; 1863. Ч. 3, т. І; 1914. Ч. 3, т. ГУ; 1869. Ч. 5, т. І; 1876. Ч. 6, т. І; 1886. Ч. 7, т. І; 1890. Ч. 7, т. ІІ; 1905. Ч. 7, т. ІІІ; 1893. Ч. 8, т. І; 1909. Ч. 8, т. ІІІ; 1907. Ч. 8, т. 3V; 1907. Ч. 8, т. V; 1911. Ч. 8, т. VL
ДМВН - Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. Збірник актових документів / Підгот. до вид. В. В. Німчук та ін. Київ, 1981.
ККПС - Книга Київського підкоморського суду (1584-1644) / Підгот. до вид. Г. В. Боряк та ін. Київ, 1991.
КСУМ16-17 - Картотека «Словника української мови XVI - першої половини XVIIст.». Зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (м. Львів).
ЛЗК - Луцька замкова книга 1560-1561 рр. / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. мови; підгот. до вид. В.М.Мойсієнко, В.В.Поліщук; відп. ред. В. В. Німчук. Луцьк, 2013.
ЛНБ - Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України.
ЛСБ - Документи Львівського Ставропігійського братства: рукопис кін.
XVI - серед. XVII ст. / Зберігається у Львівському державному історичному архіві, ф. 129, оп. І.
Мит.Кн. - Берестейська митна книга. 1583. / Зберігається у відділі рукописів ЦНБ АН Литви у Вільнюсі, ф. 16, № 3, арк. 1 - 100 зв.
ОЖЗ - Опис Житомирського замку. Житомир, 1552. / Рукопис
зберігається у ЦДАДА Росії, ф. 389 (Литовська метрика), од. зб. 563, арк. 117 зв. - 129 зв.
...Подобные документы
Давня та сучасна українська лексикографія. Поняття словника. Орфографічний словник української мови. Тлумачний словник української мови. Словник синонімів української мови. Винекнення лексикографії з практичних потреб пояснення незрозумілих слів.
реферат [33,0 K], добавлен 25.01.2009Ознайомлення із основними етапами історичного розвитку української літературної мови. Визначення лексичного складу мови у "Щоденнику" Євгена Чикаленка. Вивчення особливостей правопису, введеного автором. Погляди Чикаленка на розвиток літературної мови.
реферат [65,0 K], добавлен 19.04.2012Поняття "термін" у лінгвістичній науці. Джерела поповнення української термінології. Конфікси в афіксальній системі сучасної української мови. Специфіка словотвірної мотивації конфіксальних іменників. Конфіксальні деривати на позначення зоологічних назв.
дипломная работа [118,0 K], добавлен 15.05.2012Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови. Асиміляція запозичень та фонетична адаптація. Вплив запозичень на обсяг словника англійської мови. Орфографічний вплив французької мови. Характеристика основних джерел запозичень.
дипломная работа [474,0 K], добавлен 12.06.2011Найважливіші писемні пам'ятки української мови ХІ-ХV ст. Давні голосні "о" та "е" в закритих складах, що виникли внаслідок занепаду зредукованих "ъ", "ь". Пояснення фонетичних змін, які відбулися на ґрунті сучасної української мови у деяких словах.
контрольная работа [23,1 K], добавлен 19.10.2012Комунікативні характеристики української мови. Дослідження Смаль-Стоцьким стилістики офіційного й розмовного спілкування. Стилістика усної літературної мови: святкова, товариська, дружня. Особливості усного та писемного, діалектного та книжного мовлення.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 13.10.2012Розвиток, історія та основні джерела публіцистичного стилю української літературної мови: сфера використання, основне призначення та мовні засоби. Дослідження специфічних жанрів та підстилів публіцистичного стилю. Вивчення суспільно-політичної лексики.
контрольная работа [24,2 K], добавлен 24.09.2011Розгляд проблеми термінології, визначення її місця у структурі мови. Термін як особлива лексична одиниця. Сучасні тенденції розвитку економічної термінології. Вивчення розвитку термінів в галузі економіки. Модель лексикографічного опису мовної динаміки.
статья [64,7 K], добавлен 17.08.2017Найбільш продуктивні способи утворення нових слів в англійській мові, основні сфери вживання неологізмів. Огляд словотворчої системи англійської мови. Способи утворення неологізмів на основі дослідження "Словника нових слів англійської мови" Дж. Ейто.
дипломная работа [82,9 K], добавлен 07.02.2011Задачі та історія тлумачного словника. Переваги електронних словників. Характеристика найпопулярніших тлумачних словників англійської мови та механізм роботи з ними. Якість тлумачень лексики: загальновживаної, сленгової, спеціалізованої та неологізмів.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 07.10.2009Передвісники порівняльно-історичного мовознавства. Спроба класифікувати європейські мови. Проблеми спорідненості мов. Ознайомлення європейських учених із санскритом. Історична заслуга Ф. Боппа. Фонетичні закони Раска-Грімма. Старовинні рукописні пам'ятки.
курсовая работа [80,4 K], добавлен 21.07.2009Огляд новітньої української термінології. Розгляд проблем спадщини, запозичень, перекладу термінів. Особливості словотворення та правопису термінів; орфографічні рекомендації. Питання запису українських власних назв латинкою, культури наукової мови.
реферат [35,0 K], добавлен 02.06.2015Дослідження основних етапів еволюції англійської мови. Вплив кельтської мови на базовий граматичний розвиток англійської, запозичені слова. Діалекти англосаксонських королівств. Виникнення писемності, становлення літератури і лондонського стандарту.
реферат [1,6 M], добавлен 04.01.2011Навчання української мови в 1-4 класах. Ознайомлення першокласників з різними частинами мови, дотримання граматичних норм. Аналіз лінгводидактичного матеріалу до вивчення частини мови "іменник" у початкових класах. Формування умінь ставити питання.
курсовая работа [3,7 M], добавлен 17.03.2015Виникнення і первісний розвиток української мови. Наукові праці україномовців про виникнення української мови. Дослідження розвитку писемної української мови: діяльність Кирила і Мефодія. Спільність української мови з іншими слов'янськими мовами.
реферат [29,5 K], добавлен 26.11.2007Основні групи лексики української мови. Розгляд еволюціонування української лексики до розмовно-скороченого жаргонного стилю на прикладах пісень. Порівняння кількості естетичної наповненості та змістовності творів, які належать до різних лексичних груп.
курсовая работа [106,1 K], добавлен 25.12.2014Теоретичні проблеми ареального варіювання української мови: закономірності розподілу лексики в межах українського континуума; межі варіативності лексики у зв’язку з проблемою лінгвістичного картографування; семантичні варіанти у говорах української мови.
реферат [20,5 K], добавлен 02.04.2011Ознайомлення із особливостями лексичних одиниць німецької мови. Послідовність їх засвоєння: введення невідомих іншомовних слів, їх первинне закріплення та семантизація. Застосування випереджувального та ситуативного методів до вивчення німецької мови.
курсовая работа [53,6 K], добавлен 09.12.2010Формування ареалу південнослобожанських говірок південно-східного наріччя української мови. Перспективи дослідження діалектної мови цього континууму. Формування фонетичної, морфологічної, лексичної, словотвірної структури слобожанських говірок.
статья [27,3 K], добавлен 18.12.2017Характеристика емоційно-оцінних особливостей утворення та функціонування прізвиськ на матеріалі англійської мови. Вивчення проблеми емоційності одиниць індивідуального лексикону. Використання метафоричних або прізвиськних метонімічних номінацій.
статья [29,2 K], добавлен 31.08.2017