Комунікативні девіації, спричинені війною в Україні

Актуальність

Сучасний стан соціуму, як і держави України, перебуває в скрутних умовах. Через війну комунікація змінюється, люди перебувають у стресовій ситуації, тому виникає нетипова поведінкова форма. У зв'язку з цим актуальними стають дослідження організації комунікативного процесу за допомогою природної мови, аналіз мовленнєвої поведінки комунікантів у різних типах цілеспрямованої соціальної вербальної дії, пошук шляхів підвищення ефективності мовної комунікації, вивчення національно-культурної специфіки мовленнєвого спілкування, виявлення не тільки успішних мовленнєвих взаємодій, а також причин комунікативних конфліктів і невдач, надання рекомендацій і визначення шляхів їх подолання, тим більше в умовах війни. Перешкоди в комунікації можуть відбуватися на фоні як об'єктивних, так і суб'єктивних причин. Українські науковці розглядають мовну комунікацію на лінгвістичних, когнітивних, соціальних і культурних засадах (2, с. 98). Найчастіше зміни на комунікативному рівні відчутні в медіатекстах.

Зміни в суспільстві пов'язані з двома взаємопротилежними тенденціями: активною деривацією неологізмів на національній мовній основі (використання запозичень, а не питомо українських відповідників) / інтенсифікація процесу запозичень як наслідок загальної глобалізації.

Важливо завжди пам'ятати про роль комунікативних знань, якими послуговується посередник у процесі діалогу (3, с. 170). Недостатня компетентність посередника щодо реалізації принципів медіації, засад об'єктивності, нейтральності та рівноправності призводить до різних форм комунікативних девіацій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Концептуально мовні та комунікативні девіації опрацьовані ґрунтовно. Основу їхнього вивчення в українському мовознавстві заклав Ф. Бацевич (1, с. 204), аналізуючи та типологізуючи мовні девіації як комунікативні невдачі. Огляд проблематики сучасної комунікативної девіатології зробила Х. Дяків (3, с. 168). Девіативність у мовленні, як акцентує Ю. Макарець, «є прикметою текстів українських інтернет-ЗМІ» (2, с. 99). Т. Мішеніна, аналізуючи мовні девіації як відхилення від норми, використовує термін «інтерферема - одиниця, утворена шляхом буквального перекладу з урахуванням фонетико-типових норм мови, що зазнає впливу» (4, с. 61).

Мета дослідження - висвітлити проблему комунікативних девіацій, що виникли в умовах війни в Україні.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні все українське суспільство перебуває в стані війни та відчуває її. Визначаючи сутність девіантної поведінки в первинному її розумінні, уважаємо за необхідне зазначити, що існує два типи девіацій.

До першого типу належить зазвичай така поведінка, що набирає суспільно несприятливих, навіть дуже небезпечних форм (наприклад, злочинність, сюди ж зараховуємо й агресію Росії проти України), унаслідок чого суспільство змушене застосовувати відповідні санкції. Соціальні наслідки цього типу девіантної поведінки полягають у підриві громадського порядку, посиленні ентропійних процесів, нівелюванні й розпаді особистості, зниженні якості роботи й рівня суспільних стандартів, наростанні соціальної апатії тощо. Рушійною силою цього типу девіантної поведінки є деформовані потреби й цінності, що спонукають особистість або соціальну групу діяти всупереч вимогам суспільства. Яскравим прикладом є позиція окупантів та їхнє антиморальне сприйняття світу (7). Причинами такої поведінки можуть бути також дефекти правової і моральної свідомості людей, які часто-густо пов'язані навіть з особливостями їхньої емоційно-вольової сфери, настроєм, сподіваннями. розмовний лексичний комунікативний девіація війна

Другий тип девіантної поведінки пов'язаний із процесом розвитку суспільства, застарілими соціальними нормами, критеріями та стандартами, які необхідно змінювати, оскільки вони гальмують процеси суспільного розвитку. Масштаби поширення різноманітних форм девіантної поведінки цього типу рухливі. Наприклад, вони можуть значно зростати в періоди соціальних змін, реформ, революційних перетворень, коли відбувається руйнування стереотипів і застарілих норм поведінки.

До основних форм девіантної поведінки належать правопорушення (зокрема й злочинність), пияцтво, наркоманія, проституція, самогубство. Серед них злочинність є найнебезпечнішою формою, проявом гострого конфлікту між особистими та суспільними інтересами (5, с. 73). Алкоголізація (пияцтво й алкоголізм) та наркоманія є формою втечі від повсякденних турбот і життєвих негараздів, засобом зняття напруження й невпевненості. Крайньою формою такої втечі є самогубство.

До комунікативних девіацій зараховують нездійснення або неповне здійснення комунікативного наміру адресанта через повне або часткове нерозуміння його повідомлення адресатом, а також непередбачуваний і небажаний ефект (наприклад, образа, роздратування, подив), що виникає під час спілкування (6, с. 112). Їх пов'язують з особистими характеристиками комунікантів, обставинами спілкування, процесами вербалізації та розуміння, труднощами досягнення комунікативних і практичних цілей, порушенням принципу комунікативної контактності. Ознакою неуспішної комунікації є комунікативний збій (недостатнє розуміння партнера з комунікації) або навіть комунікативний провал (неадекватна комунікація), повне нерозуміння між комунікантами (9, с. 11). Узагальнено можна назвати три комунікативні тренди воєнного часу:

1. Ціннісний тренд, який став вирішальним у бізнесі, політиці та держструктурах. Для компаній іміджева комунікація замінила продуктову - свідома чітка позиція вийшла на передній план. Зросла роль корпоративної соціальної відповідальності. В умовах війни бізнес переорієнтував програми сталого розвитку й допомоги, почав більше допомагати армії, ВПО та спонукати до волонтерства. Програми допомоги стали невід'ємною політикою компаній та організацій.

2. Тренд підтримки - це «must have» будь-якої комунікації: Ми разом. Дякуємо. Переможемо. Допомагаємо. Віримо. Працюємо. Донатимо. Тримаємося тощо. Частка підтримувальних слів в інформаційному просторі суттєво зросла. Такі меседжі допомагають аудиторії впоратися з пригніченістю та емоційними труднощами, які час від часу відчуває кожен. Як би це не було банально, але часто людям достатньо слів, щоб почуватися краще.

3. Національний тренд, який вийшов далеко за межі України й став популярним як в одязі, так і там, де можна використовувати орнаменти, наліпки, фото, слогани. Виразною стала й патріотична українська риторика, що міцно закріпилася за вітчизняними компаніями.

Зміни, що відбуваються в комунікативних взаєминах, формують нову реальність для країни та громадян. Стисло її можна сформувати так: майбутнє, за яке ми боремося, залежатиме від нашої відповідальності, що є головною ознакою моральної зрілості в регулюванні суспільних відносин. Такий сенс уже зараз поступово розподілений на різні цільові аудиторії і транслюється по каналах та в різних формах комунікацій. І це великий позитив, бо ми наочно демонструємо, що ми є те суспільство, яке здатне себе змінити.

Війна стала потужним об'єднувальним досвідом. Зросла потреба в спілкуванні, налагодженні стосунків із близькими та відновленні втрачених контактів. Українці почали комунікувати частіше: згідно з дослідженням CEDOS, 2022 року проти 2020-го майже втричі збільшилася кількість тих, хто постійно на зв'язку з родиною та друзями. Водночас українці відкрито підтримують позицію щодо ізоляції тих, хто порушує світовий порядок (8).

Зараз кожен із нас має свою роль у цій війні і кожен здатен зробити внесок у перемогу та розбудову країни.

Підходи до вивчення комунікативної девіації розглядаємо крізь призму аналізу усного та розмовного мовлення. Найактивнішою сферою використання лексичних маркерів, що дають змогу виявити девіації, є розмовно-побутові (4, с. 63). Ці знаки мови формують оцінний зміст девіантної комунікації, визначають її характерологічні ознаки.

Події, що зараз відбуваються в Україні, а саме війна, призвели до зіставлення основних категорій етики «добро - зло», які є визначальними для оцінних поглядів, де кожен елемент має парну протилежну категорію: милосердя - жорстокість, порядність - безчесність, сміливість - боягузтво, правдивість - брехливість, щедрість - жадібність, доброта - злість, щирість - лицемірство. Відсутність в адресата, з позиції адресанта, етичних ідеалів визначає вид комунікативної девіації за характером потреб як такий, що зачіпає рівень поваги до особи (3, с. 170).

Сфера комунікативної девіатології - це певною мірою та галузь наук про мову, у якій кожен уважає себе компетентним (1, с. 132), адже звичним явищем для всіх є робити зауваження, виправляти помилки, а ще більше - мати докори сумління: а чи так мене зрозуміли, а що малося на увазі, чи я сказав те, що треба? Проте нині девіатологія як наука перебуває на етапі становлення, через що й не вистачає моделі помилкових процесів, немає цілісної класифікації комунікативних девіацій, а також розвідок про виникнення й функціонування комунікативних невдач у різних жанрах і стилях.

Лексичні маркери комунікативної девіації в період війни дають змогу схарактеризувати особистісні риси співрозмовника за такими ознаками:

1) агресивність, грубість, напр.: варвар, бешкетник, зайдиголова, нападник, хуліган;

3) боягузтво, напр.: боягуз, трусло;

4) неосвіченість, некультурність, розумова обмеженість, напр.: бевзень, бовдур, валянок, вандал, даун, дебіл, дикун, дурень, дурило, кретин, недотепа, невіглас, недоук, недоучка, осел, пень, розумака, телепень, темнота, товкач, туман, тундра, чурбак, шизофреник;