Лінгводидактичний потенціал етнокультурного концепту "вишиванка"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно- педагогічна академія» Харківської обласної ради

Лінгводидактичний потенціал етнокультурного концепту «вишиванка»

Давидченко Інна Дмитрівна, кандидатка педагогічних наук, доцентка, керівниця навчального відділу, доцентка кафедри української лінгвістики, літератури та методики навчання

Анотація

Занурення чужоземців в українське мовно-культурне середовище вимагає від лінгвістів як фасилітаторів використання ефективних методів та прийомів опрацювання лінгвокультурологічного, лінгвокраїнознавчого та соціокультурного змістового матеріалу, розробка яких є актуаль - ним завданням сучасної лінгводидактики. Лінгводидактичний потенціал українського культурного концепту «ВИШИВАНКА» розглянуто в контексті сучасної освітньо-методичної парадигми компетентнісного підходу.

У статті висвітлено роль етнокультурного концепту «ВИШИВАНКА» у формуванні загальної комунікативної компетенції (особливо лексичного та граматичного компонентів), міжкультурної комунікативної компетенції та лінгвокультурологічної компетенції. Наведено конкретні вправи і завдання для розвитку цих компетенцій у різних видах мовленнєвої діяльності: філологів освітнього ступеня бакалавра та нефілологічних спеціальностей усіх освітніх рівнів (на лексиці з етнокультурним значенням, як-от: вишиванка, вишивати, вишиванка, вишивання); здобувачів вищої освіти; філологів освітнього ступеня магістра та нефілологічних спеціальностей усіх освітніх рівнів (на особливості етнокультурного концепту «ВИШИВАНКА», його номінативних полів та структур). Також подано рекомендації щодо використання пісенного матеріалу на заняттях з філологічних освітніх компонентів («Два кольори», «Пісня про рушник»).

Вишиванка - символ і оберіг здоров'я, краси, щастя, родинних спогадів, національної гордості, порядності, чесності, любові та свята. Це символ українців та України.

Народ ставився до вишиванки як до святині. Ці сорочки передавалися з покоління в покоління, з родини в родину і зберігалися як реліквії. Закодована генетична інформація предків оберігала нащадків від ударів долі, захищала від злих сил, лихих очей та негативної енергії.

Вишиванка є одним з найважливіших аспектів української традиційної культури та мистецтва. Семантика вишитого одягу містить численні культурні коди та смисли, сформовані в процесі розвитку української культури, які доповнюють графічний та колористичний контур. Вишиванка - традиційна національна культура, похідна від системи світосприйняття, святості, духовно-ціннісних установок тощо, яка . увібрала все розмаїття художньої образності традиційної народної культури, що виходило із системи світоглядних відношень, сакральності, ментальних, ціннісних установок тощо.

Ключові слова: здобувачі вищої освіти, філологи, етнокультурний концепт, лінгводидактика, лінгвокраїнознавча компетентність, лінгвокульту - рологічна компетентність.

Abstract

Davydchenko Inna Dmytrivna, Candidate of Pedagogical Sciences, docent, Head of the Educational Department, Lecturer of the Department of Ukrainian Linguistics, Literature and Teaching Methods, Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy of the Kharkiv Regional Council

LANGUAGE DIDACTIC POTENTIAL ETHNO-CULTURAL CONCEPT "VYSHYVANKA"

Immersion of foreigners in the Ukrainian linguistic and cultural environment requires linguists as facilitators to use effective methods and techniques for processing linguistic and cultural, linguistic and sociocultural content material, the development of which is an urgent task of modern linguistic didactics. The linguistic and didactic potential of the Ukrainian cultural concept "VYSHYVANKA" is considered in the context of the modern educational and methodological paradigm of the competence approach.

The role of the ethno-cultural concept "EMBROIDERY" in the formation of general communicative competence (especially lexical and grammatical components), intercultural communicative competence and linguistic and cultural competence is highlighted. Specific exercises and tasks are given for the development of these competencies in various types of speech activity: philologists of the bachelor's degree and non-philology majors of all educational levels (on vocabulary with ethnocultural meaning, such as: vyshyvanka, vyshyvat, vyshyvanka, vyshyvanka); students of higher education; philologists with a master's degree and non-philological specialties of all educational levels (on the peculiarities of the ethno-cultural concept "VYSHYVANKA", its nominative fields and structures). Recommendations on the use of song material in classes on philological educational components ("Two colors", "Song about a towel") are also presented.

Teaching philological educational components to students of higher education is aimed at forming and developing not only communicative competence, but also linguistic and cultural competence in foreign language communication, as well as intercultural communication competence. The integration of foreigners into the Ukrainian linguistic and cultural environment requires linguists as facilitators to use effective methods and techniques for working with linguistic and sociocultural material, the development of which is an urgent task of modern language pedagogy.

Among the traditional decorative and applied arts of Ukraine, vyshyvanka has almost the strongest valuable and meaningful elements. Students of higher education institutions are interested in learning about traditional Ukrainian embroidery and the protective purpose of embroidered clothes and other useful items (towels, tablecloths, handkerchiefs, etc.).

Key words: students of higher education, philologists, ethno-cultural concept, linguistic didactics, linguistic and regional studies competence, linguistic and cultural competence.

Постановка проблеми

Основою сучасної освіти є компетентнісна парадигма. Навчання філологічним освітнім компонентам здобувачів вищої освіти спрямоване на формування та розвиток не лише комунікативної компетенції, а й лінгвокультурологічної компетентності в іншомовному спілкуванні, а також компетенції міжкультурної комунікації. Інтеграція іноземців в українське лінгвокультурне середовище вимагає від лінгвістів як фасилітаторів використання ефективних методів та прийомів роботи з лінгвістичним та соціокультурним матеріалом, розробка яких є актуальним завданням сучасної мовної педагогіки. Для цього насамперед необхідно визначити, які мовні одиниці та одиниці мовної і концептуальної картин світу є релевантними для формування і розвитку зазначених компетентностей у процесі вивчення сучасної української літературної мови. Наступним етапом має стати добір оригінальних текстів, їх адаптація за потреби або підготовка навчальних текстів, а також підготовка конкретних вправ і завдань для розвитку визначених компетентностей на основі відібраних матеріалів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У системі наукових досліджень ВИШИВАНЦІ як об'єктові традиційного українського одягу присвячено чималий корпус праць, у яких висвітлено різні аспекти цього питання з позицій історії культури, мистецтвознавства, ужиткових промислів та народного мистецтва, сучасного етнодизайну і його технологій, що застосовують у конструюванні одягу тощо. Також варто зазначити напрям семіотики культури, у межах котрого вишивку досліджували як об'єкт знаково-символічного тексту, що містить архетипно-символьну матрицю культури. З позицій аксіологічного підходу вишиванка постає як консолідуючий чинник, що слугує об'єднавчим маркером для нації. У розрізі означеної проблематики важливе значення мають наукові праці таких дослідників, як: Л. Аза, О. Вінічук, Н. Глебова, В. Крисаченко, Т. Огаренко, М. Олійник, М. Палагнюк, Ю. Половинчак, О. Рижко, Н. Хома, М. Шульга, О. Шульга.

Важливим елементом компетентнісного підходу до формування лінгво - культурологічної компетенції здобувачів вищої освіти є розвиток міжкуль - турної комунікативної компетенції. Процес та основні методи формування такої компетентності детально проаналізовано С. Костюком [4]. Багато дослідників не розрізняють комунікативну компетенцію та міжкультурну компетенцію в іноземній мові, оскільки обидві передбачають формування та розвиток комунікативної компетенції [5].

Лінгвокультурологічні дослідження також включають знання про культурні концепти: від С. Аскольдова-Алексєєва, Ю. Степанова та Д. Лихачова до найновіших статей у лінгвістиці не бракує наукових досліджень про концепти. Найважливішим у концептуальній теорії загалом і в освітніх конструкціях, де концепти розглядаються як об'єкт вивчення, є те, що концепти є точкою зближення мови і культури. З цієї причини концепт набув статусу базової одиниці не лише в лінгвістичному концептуалізмі, а й у лінгвістиці та культурології.

На думку В. Нерознака, концепт уважається «культурним», якщо він втілює етноспецифічну картину світу: концепт культури, який відображає національний образ світу, вважається концептом, представленим у безеквівалентній лексичній гілці, у лінгвокраїнознавчому та національно- мовному аспектах методики викладання мовних освітніх компонентів [1]. Лінгвокультурологічна компетентність розглядається як якості мовної особистості, виражені лінгвокультурологічними знаннями, спеціальними вміннями, навичками та особистісними характеристиками, що сприяють інтеграції у світову культуру та участі в міжкультурній комунікаціїй дозволяють уникати міжмовних і міжкультурних конфліктів [2]. Вищезазначені підходи до вивчення лінгвокультурологічної компетентності враховують особливості іншомовної моно- або транснаціональної аудиторії та вводять такі дослідження в крос-культурний контекст. Ефективність крос- культурної взаємодії носіїв різних мовних культуру спеціальних навчальних програмах досліджувала А. Солодка [11], О. Пальчикова [6] також вивчала крос-культурні підходи до викладання української мови іноземним здобувачів вищої освіти. Вона інтегрується з усіма вищезазначеними компетентностями, оскільки є основною ознакою іншомовної професійної компетентності іноземних фахівців-філологів і показником сформованості вторинної професійної мовної особистості [10].

Отже, дослідження компетентнісного підходу перебуває у фокусі сучасної освітньої парадигми і набуває особливої актуальності в аспекті розробки методичного забезпечення розвитку мовленнєвої компетентності здобувачів вищої освіти у процесі навчання у закладах вищої освіти.

На специфіку етнокультурних концептів звернув увагу В. Жайворонок: «Етносимволіка слова, тісно переплітаючись з етносимволікою репрезентованої ним дійсності, є головною основою для формування особливих концептуальних мовних продуктів-етнокультурних концептів, або знаків етнокультури... У більшості випадків ці концепти стали константою української національної культури, яка постійно поповнюється з невичерпних фольклорних джерел» [3].

Мета статті - розглянути лінгводидактичний потенціал українського культурного концепту ВИШИВАНКА, запропонувати конкретні вправи та завдання для розвитку комунікативної, лінгвокраїнознавчої та лінгвокульту- рологічної компетентностей.

Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні системного підходу ,аналітичних методів, культурологічного, мистецтвознавчого, семіотичного та аксіологічного методів, що дало змогу всебічно розглянути вищезазначену проблематику та зробити обґрунтовані висновки.

Виклад основного матеріалу

Ефективність комунікації між носіями різних мов і культур залежить від розуміння і прийняття культурно відмінних цінностей і моделей поведінки інших народів, а це розуміння і прийняття ґрунтується на знанні культурно специфічних (і культурно зумовлених) артефактів і стереотипних моделей поведінки. Ми вважаємо, що використання порівняльного або крос-культурного аналізу є доречним у дослідженнях мови та культури. Це пов'язано з тим, що національно-специфічні особливості світосприйняття носіїв досліджуваної мови та культури більш чітко розуміються на основі лінгвокультурологічних уявлень і мовних концептів народу. Це стосується і культурних концептів, пов'язаних з народною творчістю та традиційним декоративно-прикладним мистецтвом, наприклад, вишивкою.

Здобувачі вищої освіти охоче діляться своїми знаннями про власні культурні традиції, пов'язані з вишиванкою, що створює дружню атмосферу з викладачами інших мов і культур та сприяє співпраці та товариств у в багатонаціональних групах.

Серед традиційних декоративно-ужиткових мистецтв України вишиванка має чи не найсильніші ціннісно-смислові елементи. Здобувач вищої освіти закладів вищої освіти цікаво дізнатися про традиційну українську вишивку та оберегове призначення вишитого одягу та інших ужиткових предметів (рушників, скатертин, хусток тощо).

Для самостійного вивчення здобувачам вищої освіти,зокрема для написання рефератів, групових проектів та презентацій, одна з тем (на вибір здобувачів) може бути більш глибоко розкрита: «Символіка елементів української народної вишивки», «Символіка кольорів у вишивці», «Традиційна вишивка в певних етнографічних регіонах» тощо. Традиційна вишивка експонується в музеях народної архітектури та побуту Харкова, Києва, Львова, Переяслава-Хмельницького, а також у багатьох обласних краєзнавчих музеях, а багата колекція вишитого одягу та рушників представлена в музеї Івана Гончара в Києві. Якщо в освітній програмі є курс з національної або краєзнавчої історії, бажано включити до списку обов'язкових для відвідування музеїв, де представлено українське народне та ужиткове мистецтво, зокрема вишиті сорочки та інші вишиті артефакти. Все більше музеїв пропонують віртуальні виставки, які є дуже корисними для онлайн-навчання. Корисними також можуть бути онлайн-ресурси з матеріалами, присвяченими конкретним країнам.

У освітніх програмах, орієнтованих на випускників бакалаврату з філолінгвістики та нелінгвістів усіх рівнів освіти, вивчення лексики з національно-культурним значенням знаходиться у площині прикладної лінгвістики та країнознавства і підпорядковане меті ознайомлення з етнокультурними реаліями, традиціями та звичаями народу.

Довідкова інформація про концепт «ВИШИВАНКА» сприяє формува - нню лінгвокультурологічної компетентності здобувачів вищої освіти. Водночас, включення слів з фоновими значеннями до навчального матеріалу допомагає розвивати загальну мовну компетенцію, особливо лексичний та граматичний компоненти. Вони є стилістично нейтральними, частотними та лексично-синтаксично сумісними, що робить їх придатними для використання на практичних заняттях з освітньої компонентів філологічного циклу. лінгводидактичний концепт комунікативний компетенція

Прикладом завдання продуктивного типу може бути укладання кластеру з ключовим словом (іменником вишиванка або дієсловом вишивати) і подальшою розповіддю про предмет або дію, названі ключовим словом, з опорою на укладений кластер (графічно організований матеріал, різновид найпростішої ментальної карти (майндмапи), де стрілками від ключового слова показують його зв'язки з іншими словами теми чи мікротеми) [8]. Таке завдання також розвиває комунікативні вміння, адже виконується в групі. Здобувачі вищої освіти можуть ставити одне одному питання, переформулювати висловлення, по-своєму поєднувати слова-ланки кластеру і складати висловлювання, що відрізнятимуться одне від одного.

Ще одним видом завдання, стимулюючим розвиток комунікативної компетентності, зокрема й міжкультурної комунікативної, є створення синквейну з ключовим словом вишиванка (зауважуємо, що написання слова «синквейн» чи «сінквейн» українською наразі неунормоване). Наведемо модель синквейну. Для синквейну в першому рядку пишеться один іменник - тема (у нашому випадку - вишиванка); зрозуміло, що цей рядок однаковий у всіх здобувачів вищої освіти. У другому рядку пишуться два прикметники, що характеризують цей іменник, - наприклад, українська, гарна (кожен студент напише свої варіанти). У наступному рядку треба написати три дієслова, що описують дії стосовно об'єкта-іменника (наприклад, носити, купити, подарувати). У четвертому рядку здобувач має записати речення, що показує його ставлення до теми синквейну (наприклад, «Майже в кожного українця є вишиванка» або «У нашої викладачки дуже гарна вишиванка»). В останньому рядку пишеться лише одне слово, котре описує особисте ставлення здобувача вищої освіти до теми, резюмує її, вводячи в поле особистісних смислів (для когось таким словом-резюме буде Україна, для когось - українці чи інше слово; можуть виникнути зовсім несподівані асоціації в інтерпретації теми). Дуже важливо, щоб потім здобувачі вищої освіти озвучили свої синквейни й обговорили їх; викладач відіграє в цьому обговоренні роль модератора чи фасилітатора. Це завдання не лише сприяє кращому запам'ятовуванню нової лексики та особливостей лексичної сполучуваності слів у певній темі, але й розвиває асоціативне мислення, комунікативні навички, а також, якщо темою синквейну є лексема з виразним фоновим компонентом значення, акцентує увагу на контексті міжкультурної комунікації. Магістранти також виконують це завдання із зацікавленням, через їхній вищий рівень володіння українською мовою синквейн стає поштовхом не лише для бесіди, але й для дискусії.

Для розвитку різних видів мовленнєвої діяльності, а також для урізноманітнення навчальних завдань можна запропонувати вправи на основі текстів пісень «Два кольори» (вірш Дмитра Павличка) і «Пісня про рушник» (вірш Андрія Малишка), як-от: одночасно з прослуховуванням пісні вставити слова в її текст, надрукований із пропусками; дібрати синоніми до виділених у надрукованому тексті слів (шлях, любов, журба та ін.); дібрати антоніми до виділених слів (сумні та ін.); поєднати слова у словосполучення (наприклад, прикметники та іменники: материнська усмішка, материнська любов, вірна любов, солов'їні гаї та ін.); утворити словосполучення за певним зразком (край села, на тім рушничкові та ін.). Ці тексти багаті на інверсію, загалом властиву українському мовленню («рідна мати моя», «в дорогу далеку», «сорочку мати вишила мені» тощо), образні засоби (гіпербола «знайоме до болю», епітети - «солов'їні гаї», «в тихім шелесті трав» тощо, метафори - «вишите моє життя на ньому» (на полотні сорочки), «на тім рушничкові розцвіте все знайоме до болю...», «два кольори в душі моїй» та ін.), що також можна використовувати і в нормативному практичному курсі філологічних освітніх компонентів, і в нормативних освітніх компонентах або за вибором здобувачів вищої освіти зі стилістики чи лінгвостилістичного аналізу художнього тексту.

В освітніх програмах на здобуття ступенів магістра філології українська вишивка має значний потенціал для ознайомлення здобувачів вищої освіти з цією темою в контексті національних культурних концептів (за термінологією В. Карасика), або етноконцептів, знаків національної етнокультури (В. Жайворонок, Н. Слухай), лінгвокультурем (В. Воробйов), культурознаків (Г. Онкович). Саме лінгвокультурологічний підхід, що полягає у визнанні культурного концепту базовою одиницею культури, на наше переконання, є релевантним для студіювання в контексті навчання, оскільки він допомагає формувати весь комплекс компетентностей - не лише загальну комунікативну, яка охоплює мовну, мовленнєву й лінгвосоціокультурну, але й міжкультурну комунікативну і лінгвокультурологічну, котру вважаємо наступницею або вищим рівнем лінгвокраїнознавчої компетентності.

В Україні існували всі назви спіднього одягу слов'ян: сорочка, кошуля, рубашка. В давні часи слов'яни носили довгі сорочки (рубища), але вже в кінці 1 тис. н. е. носили також і короткі сорочки - властиво «сорочки». Таку сорочку зображено на бронзовій фігурі з могили на Полтавщині та на срібній фігурі з могили на Київщині. В подібні сорочки вдягнені скоморохи на фресках Софіївського собору в Києві. В сербів та хорватів відома назва - кошуля, в поляків - кошуля, в чехів - рубашка та кошуля. В чоловічих сорочках 14 - 17 ст. комір називався ожерелям (жерелами) або сорочкою, він був пишно прикрашений і прищіпався. Тунікоподібну сорочку чоловіки носили у всіх місцевостях України крім Волині та Полісся. Сорочка «з уставками» характерна для України, а також Польщі, Чехії.

Здебільшого до культурних концептів зараховують такі, що позначають абстрактні поняття (воля, свобода, правда та ін.). ВИШИВАНКА як культурний концепт і об'єкт вивчення має ту додаткову перевагу, що позначає артефакт, предмет не лише духовної, але й матеріальної культури. До того ж на прикладі аналізу цього концепту їм можна пояснити загальну методику аналізу, зокрема таку, що полягає у виявленні номінативного поля та структури концепту. За цим зразком магістранти можуть виконувати самостійні дослідження інших універсальних та етнокультурних концептів - як аналітичні завдання в освітніх компонентах на кшталт «Актуальних напрямів філології», «Лінгвістичний аналіз тексту», «Лінгвоекологія та мовна безпека в сучасному сваіті» чи «Лінгвокультурології», а також при виконанні кваліфікаційної роботи магістра.

Серед компонентів номінативного поля концепту ВИШИВАНКА, крім цієї прямої номінації - імені концепту, представляємо здобувачам вищої освіти такі вербалізатори: споріднені слова (шити, шиття, вишивати, вишитий, вишиваний, вишивання, вишивка, вишивальниця); гіпероніми (сорочка, одяг); стійкі сполуки, синонімічні до ключового слова (сорочка- вишиванка, вишита сорочка); стійкі порівняння (вишиванка гарна, як намальована; гарна, як маківка); метафори («вишите моє життя» (Д. Павличко)).

Ознайомлення здобувачів вищої освіти з національно-специфічними концептами мови, що вивчається, повинно містити всі компоненти структури концепту - інформаційно-поняттєвий зміст, образ та інтерпретативне поле); з цією трикомпонентною структурою корелюють три виміри концепту - поняттєвий, образний та ціннісний.

Інформаційний, або ж поняттєвий зміст концепту ВИШИВАНКА загалом збігається зі словниковим тлумаченням лексем-вербалізаторів концепту [9]. Звісно, варто розпочати з імені концепту, включно з прикладами слововживання. До того ж, аналіз дефініції слова вишиванка допомагає розвивати лексикографічну компетентність здобувачів вищої освіти: «ВИШИВАНКА, и, ж. Вишита сорочка. Я сорочку знайду вишиванку І надіну, як хлопчик, радий (А. Малишко); Вона в полотняній вишиванці сиділа недалеко від лежанки й пряла кужіль (М. Стельмах); На міцній, рівній шиї розхристалася тонкого полотна вишиванка з багатим і вигадливим чорно- червоним узором (М. Малиновська)».

Образний складник концепту ВИШИВАНКА увиразнюється у двох планах: саме вишите полотно чи зшитий виріб, найчастіше сорочка, а також дівчина, жінка, парубок, чоловік, дитина, вбрані у вишивані сорочки (візуальний образ), і метафоричні образи та символи української народної вишивки: «Червоне - то любов, а чорне - то журба», хрест як оберіг, захист від зла та ін. Широкі можливості застосування наочності робить візуальний образ вишиванки в цілому, а також пов'язані з ним лексичні одиниці (сорочка, вишиваний, нитки, голка, хрестик тощо) зручними для семантизації при навчанні лексики.

Серед когнітивних ознак концепту найбільш значущим є емоційно - ціннісний компонент, який висновується з оцінної зони його інтерпретатив- ного поля: саме він відрізняє концепт від інших ментальних феноменів. Правомірність різних підходів до дослідження концептів і доходить висновку, що головним методом їх вивчення є інтерпретативний аналіз: «Мають цінність і спостереження, й інтроспективні визначення, і гіпотетичні моделі, й соціологічні та соціолінгвістичні експерименти, й аналіз значень слів, фразеологізмів, паремій, художніх та ділових текстів ... Сфера концептів - це сфера розуміння».

Отже, викладач може запропонувати свої, оптимальні в кожному окремому випадку підходи до дослідження концептів та їх розуміння, стимулюючи здобувачів вищої освіти до власних оцінок, міркувань та обговорення того, що їх зацікавило. Для ознайомлення з інтерпретативним полем концепту ВИШИВАНКА, зокрема для активізації розуміння його емоційно-ціннісного компонента, слід насамперед залучати тексти - оригінальні, адаптовані або навчальні, залежно від рівня мовної підготовки здобувачів вищої освіти. Це може бути художній, публіцистичний або науково-популярний текст. Обраний викладачем текст можна використовувати для роботи в аудиторії чи для самостійного прочитання з подальшим обговоренням на заняттях; на його основі викладач може розробити традиційні вправи та завдання різного типу (рецептивно -продуктивного чи продуктивного). Також для глибшого ознайомлення з концептом ВИШИВАНКА можна застосовувати відеосюжети з прямою мовою українців про святкування Дня вишиванки, про традиції вишивання в певних етнографічних регіонах, про відомих вишивальниць; використання ілюстрацій та світлин має супроводжуватися лінгвокраїнознавчим коментарем.

Ефективним засобом впливу на емоційну сферу є музика, і тому для ознайомлення із цим концептом варто залучати пісні, насамперед уже згадані «Пісню про рушник» (композитор Платон Майборода), «Два кольори» (композитор Олександр Білаш).

Вишиванка і є таким символом-етноконцептом - попри традиційність, її зміст актуалізується залежно від змінних умов та контекстів. Чужоземці в Україні радо купують вишиванки чи сучасний одяг з традиційною вишивкою хрестиком і тим самим долучаються до української культури. Іноземні випускники українських закладів вищої освіти вбираються в такий одяг на своїй батьківщині, і це викликає зацікавленість у їхнього оточення. Глибоке розуміння етнокультурних і особистісних смислів, закладених у концепт ВИШИВАНКА, надає таким діям іноземних студентів та випускників українських ЗВО потужніших сенсів, аніж звичайний флеш-моб.

Варто завернути увагу на присутність «ВИШИВАНКИ» як певного поняттєвого та смислового концепту в інформаційному й медіасередовищі, конотації якого дослідники асоціюють із позитивними цінностями, що актуалізуються як свідчення конструктивних тенденцій у суспільстві, зокрема в молодіжному середовищі, сприяючи становленню ціннісної парадигми суспільства, що, своєю чергою, забезпечує реалізацію унаочнення становлення національної свідомості [8].

Концепт вишиванки виконує свою символічну функцію, адже, на думку Ю. Половинчак, символи та символічна репрезентація є важливою складовою самоінтерпретації національної спільноти в культурі, у продукованих національними елітами смислах та ідеях. Символи транслюють та зберігають, модернізують і забезпечують функціонування в прийнятній формі значимої для соціуму інформації. Через символізацію учасники комунікації «прочитують» культуру один одного, визначають «своїх» та виокремлюють «інших»; культурні практики спільного переживання традицій, осмислення навколишнього світу та себе в ньому визначають самовіднесення людини до певної спільноти. Дослідниця наголошує, що «в Україні саме в останні три роки відбувалося активне продукування контенту, пов'язаного з утвердже - нням національної символіки в українському просторі: в реальному - прапори чи патріотичні розписи вулиць міст, автомобілів, балконів будинків, «марш вишиванок», патріотична хода, <...> досить частими ... є відсилки до символів як точок, емоційних якорів, що утримували в найскладніші психологічно часи (ідеться, передусім, про переломні моменти Революції гідності чи російської агресії в Криму та на Сході), що визначає потужність впливу такої символізації. Для символів також характерна множинність смислів, функціонування їх як відкритого образу і смислових перспектив» [7].

Висновки

Отже, потужний лінгводидактичний потенціал концепту ВИШИВАНКА можна використовувати і в практичному курсі філологічних освітніх компонентах, і в нормативних або за виборов освітніх компонентів, зокрема з виразним лінгвокраїнознавчим чи лінгвокультурознавчим та / або науковим складником, а також у країнознавчій та дослідницькій практиках здобувачів вищої освіти. Цей концепт може бути об'єктом дослідження в курсових та кваліфікаційних роботах філологів. Концепт ВИШИВАНКА виводить на глибші, особистісні смисли, що робить цю тему цікавою й важливою для обговорення, зокрема й у розмовних клубах, стимулює розвиток мовної, мовленнєвої, лінгвокраїнознавчої та лінгвокультурологічної компе-тентностей.

Підсумовуючи, зазначимо, що ВИШИВАНКА як складова українського народного одягу та частина традиційної етнокультури є одним з найбільших репрезентантів культурних традицій та цінностей. У сучасному інформа- ційному просторі вона стала маркером національно-культурної ідентичності, модним брендом та засобом індивідуального самовираження. Уособлюючи національні культурні цінності, вишита сорочка набула особливого символь - ного значення, ставши невід'ємною частиною соціального, політичного та культурного життя сучасного соціуму й актуалізуючи національну культуру. Вишиванка слугує засобом формування україноцентричного наративу в інформаційному просторі, транслюючи на загал цінності і сенси української світоглядної картини світу. В умовах збройної агресії проти України сучасні розробки вишитих сорочок набули нового символізму боротьби проти ворога, відображуючи незламний дух українського народу.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо у з'ясуванні лінгво- дидактичного потенціалу інших етнокультурних концептів у навчанні філологічних освітніх компонентів.

Література

1. Горда О. М. Формування лінгвокраїнознавчої компетенції на прикладівивчення нової української традиції - День вишиванки. Закарпатськіфілологічні студії. 2019. Вип. 10. Том 1. С. 16-21.

2. Давидченко І. Д. Лінгвокультурологічна компетентність та її роль уфаховому становленні майбутніх фахівців закладів освіти. Вісникуніверситету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки».2021. № 1 (21). С. 252-259.

3. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: словник-довідник.Київ, 2006. 703 с.

4. Костюк С. С. Розвиток компетентностей міжкультурної комунікаціїстудентів- іноземців на основному етапі навчання української мови:автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Київський університет імені Бориса Грінченка. Київ, 2018. 23 с.

5. Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетентності: курс лекцій / за ред. С. Ю. Ніколаєвої. К.: Ленвіт,2011. 344 с.

6. Пальчикова О. О. Реалізація крос-культурного підходу до навчанняукраїнської мови іноземних студентів: дис. ... канд. пед. наук:13.00.02 / Криворізький державний університет, Криворізькийнаціональний педагогічний інститут. Кривий ріг, 2016. 255 с.

7. Половинчак Ю. М. Символічна репрезентація громадянської ідентичності в інтерактивному інформаційному просторі. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences. 2016. IV(18). I.: 109. С. 66-69.

8. Рижко О. М. Концепт «Вишиванка» в матеріалах мас-медіа: аксіологічні особливості подання. Держава та регіони. Соціальні комунікації. 2013. № 3-4. С. 35-40.

9. Словник української мови: у 20 т. / НАН України, Укр. мов. -інформ.фонд. К.: Наукова думка, 2010.

10. Швець Г. Д. Теорія і практика навчання української мови іноземнихстудентів гуманітарних спеціальностей: монографія. Київ, 2019. 529 с.

11. Solodka A. Development of cross-culture training. Science and Educationa New Dimension: Pedagogy and Psychology. 2013. Vol. 3, pp. 31-36.

References

1. Ghorda, O.M. (2019). Formuvannja linghvokrajinoznavchoji kompetencijina prykladi vyvchennja novoji ukrajinsjkoji tradyciji - Den vyshyvanky[Formation of linguistic and country studies competence as illustrated bythe study of a new Ukrainian tradition - Vyshyvanka Day]. Zakarpatsjkifilologhichni studiji [Transcarpathian Philological Studies], Vol. 10 (1),pp. 16 -21 [in Ukrainian].

2. Davydchenko, I.D. (2021). Linghvokuljturologhichna kompetentnistj ta jijirolj u fakhovomu stanovlenni majbutnikh fakhivciv zakladiv osvity[Linguo-cultural competence and its role in professional formation offuture specialists of educational institutions]. Visnyk universytetu imeni Aljfreda Nobelja. Serija “Filologhichni nauky” [Bulletin of Alfred NobelUniversity. Series “Philology”], 1 (21), pp. 252-259 [in Ukrainian].

3. Zhajvoronok, V.V. (2006). Znaky ukrajinsjkoji etnokuljtury: slovnyk-dovidnyk [Signs of Ukrainian ethnoculture: Dictionary-reference]. Kyiv[in Ukrainian]

4. Kostiuk, S.S. (2018). Rozvytok kompetentnostej mizhkuljturnojikomunikaciji studentiv- inozemciv na osnovnomu etapi navchannjaukrajinsjkoji movy [Development of foreign students' competences inintercultural communication at the basic stage of teaching Ukrainian].Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: Borys Ghrinchenko KyivUniversity [in Ukrainian].

5. Nikolajeva S.Yu. (Ed.). (2011). Metodyka formuvannja mizhkuljturnojiinshomovnoji komunikatyvnoji kompetentnosti: Kurs lekcij [Methodologyof the formation of intercultural foreign language communicativecompetence: a course of lectures]. Kyiv: Lenvit [in Ukrainian].

6. Paljchykova, O.O. (2016). Realizacija kros-kuljturnogho pidkhodu donavchannja ukrajinsjkoji movy inozemnykh studentiv [Implementation ofthe cross-cultural approach in teaching Ukrainian to foreign students]. ISSN 2073-4379 Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти ... 44 Candidate's thesis. Kryvyi Rih: Kryvyi Rih State University, Kryvyi Rih National Pedagogical Institute [in Ukrainian].

7. Polovynchak, Yu. M. (2016). Symbolic representation of civic identity in an interactive information space. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, IV(18), I.: 109, 66-69 [in Ukrainian].

8. Ryzhko, O. M. (2013). The concept of "Embroidery" in mass media materials: axiological features of presentation. Derzhava ta rehiony. Sotsialni komunikatsii, 3-4, 35-40 [in Ukrainian].

9. Slovnyk ukrajinsjkoji movy: u 20 t. [Dictionary of the Ukrainian language:vol. 1-20]. National Academy of Sciences of Ukraine, Ukrainian Languageand Information Fund. (2010). Kyiv.

10. Shvecj, Gh.D. (2019). Teorija i praktyka navchannja ukrajinsjkoji movyinozemnykh studentiv ghumanitarnykh specialjnostej [Theory and practiceof teaching Ukrainian to foreign students of humanitarian specialties].Kyiv [in Ukrainian].

11. Solodka, A. (2013). Development of cross-culture training. Science andEducation a New Dimension: Pedagogy and Psychology. Vol. 3, pp. 31--36[in English].

Размещено на Allbest.ru