Культура наукової мови як наукова проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закарпатсько-угорський інститут імені Ф. Ракоці ІІ

Культура наукової мови як наукова проблема

Маргітич Катерина Євгенівна, кандидат

педагогічних наук, доцент кафедри філології

Анотація

У зв'язку з бурхливим розвитком науки, наукових технологій актуалізується проблема культури наукової мови. Не тільки українські, а й зарубіжні вчені увиразнюють цю проблему як у теоретичному, так і практичному аспектах. Окрім цього, зі збільшенням в освітніх програмах університетів кількості годин на самостійну роботу здобувачів навички письмового реферування, написання тез, статей, доповідей, підготовки усного публічного (наукового) мовлення стають особливо важливими. Утім, як засвідчують результати досліджень учених, а також наші спостереження за науковим процесом у закладі вищої освіти, ці навички в студентів сформовані на недостатньо належному рівні.Тому задля формування ключових компетентностей майбутнім фахівцям необхідно добре оволодіти науковим стилем сучасної української літературної мови. Перед здобувачами вищої освіти та наукового ступеня нині з-поміж іншого стоїть низка завдань: підвищити особисту культуру письмового та усного наукового спілкування, закласти основи професійних навичок та умінь у цій галузі, що передбачає досконале володіння культурою української наукової мови, а саме: формування умінь чітко викладати думки та будувати текст наукового стилю в усній та письмовій формі адекватно вимогам наукового стилю та жанрів наукової мови та ін. У цьому контексті простежуємо певні суперечності: з одного боку, актуалізуються питання ефективної підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації, оскільки від особистості викладача, його фаховості, загальної культури, ерудиції, наукового та професійного рівнів, рівня методологічної рефлексії тощо залежить практичний вимір підготовки майбутніх фахівців у галузі науки, освіти, з іншого боку, на тлі кількісного зростання дисертацій, монографій, статей, підручників тощо їх якість не завжди виправдовує вимоги: чималий відсоток наукової продукції характеризується «присутністю мовних огріхів, розпливчастим методологічним обґрунтуванням, їм не властиві евристичність і прогностичність, а деякі з них безбарвно-невиразні за стилем», що зумовлено недостатньою увагою до цієї галузі мовної підготовки здобувачів освіти та наукових ступенів, неналежним рівнем підготовки майбутніх фахівців у сфері культури фахового і наукового мовлення; з-поміж причин такого стану мовознавці та педагоги називають і недостатню мовнокомунікативну, мовнотермінологічну, стилістичну, дослідницьку компетентності.

Ключові слова: українська мова, культура мови, підготовка майбутніх вчителів філологів, фахове мовлення.

Margitych Kateryna Yevgenivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of philology, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian College of Higher Education

Scientific language culture as a scientific problem

Abstract

Due to the rapid development of science and scientific technologies, the problem of the culture of scientific language is becoming more and more relevant. Not only Ukrainian but also foreign scholars emphasise this problem in both theoretical and practical aspects. In addition, with the increase in the number of hours for independent work in university curricula, the skills of written abstracts, writing abstracts, articles, reports, and preparing oral public (scientific) speech are becoming especially important. However, according to the results of research by scientists, as well as our observations of the scientific process in higher education institutions, these skills are not developed at an adequate level. Therefore, in order to develop key competences, future specialists need to master the scientific style of the modern Ukrainian literary language. Today, applicants for higher education and academic degrees are faced with a number of tasks, among others: to improve their personal culture of written and oral scientific communication, to lay the foundations for professional skills and abilities in this area, which involves a perfect command of the culture of the Ukrainian scientific language, namely: developing the ability to clearly express thoughts and build a scientific style text in oral and written form adequately to the requirements of the scientific style and genres of scientific language, etc. In this context, we trace certain contradictions: on the one hand, issues of effective training of personnel of the highest scientific qualification are actualized, because of the personality of the teacher, his professionalism, general culture, erudition, scientific and professional levels, the level of methodological reflection, etc., depends on the practical dimension of training future specialists in the field of science, education, on the other hand, against the background of the quantitative growth of dissertations, monographs, articles, textbooks, etc., their quality does not always justify the requirements: a considerable percentage of scientific production is characterized by "the presence of linguistic flaws, vague methodological justification, they are not characterized by heuristic and predictability, and some of them are colorless and inexpressive in style," which is due to insufficient attention to this area of language training of applicants for education and scientific degrees, inadequate level of training of future specialists in the field of culture of professional and scientific speech; among the reasons for this condition, linguists and teachers also call insufficient linguistic-communicative, linguistic-terminology, stylistic, and research competence.

Keywords: Ukrainian language, language culture, training of future teachers of philologists, professional speech.

Вступ

Постановка проблеми. Нагальною нині є потреба не тільки в загальнонаціональній стратегії мовного розвитку, удосконалення галузевих стандартів вищої освіти, а й у підвищенні ціннісно-мотиваційного статусу української мови як наукової, оскільки невпинно надалі зростатиме потреба у висококваліфікованих фахівцях, які володіють навичками наукового пізнання, дослідницькими вміннями, мовною здатністю грамотно оформити результати власних наукових пошуків, оприлюднити їх в усному та писемному мовленні тощо. Одне із завдань, яке стоїть перед закладом вищої освіти, - формування мовно-комунікативної компетентності та культури української наукової мови як складника ключових компетентностей здобувачів вищої освіти та наукового ступеня, їхня ґрунтовна мовнокомунікативна підготовка. З-поміж численних визначень поняття «культура української мови» слідом за вченими Л. Мацько і Л. Кравець під цим поняттям розуміємо мовознавчу науку, «яка на основі даних фонетики, лексики, граматики, стилістики формує критерії усвідомленого ставлення до мови та оцінювання мовних одиниць і явищ, випрацьовує механізми нормування та кодифікації (уведення до словників та мовної практики)» [52, с. 6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Напрацювання вчених (Б. Ажнюк, Г. Білавич, О. Бондар, О. Жихарєва, М. Калько, В. Калько, С. Клочко, Л. Лисиченко, Л. Масенко, М. Мірченко, В. Пасинок, А. Раду, П. Селігей, О. Семенець, О. Сербенська, О. Скочинець, О. Шевчук, Ю. Шелюх та ін.) засвідчують, що нині в мовознавчій науці окреслився новий вектор дослідження проблем української мови - еколінгвістичний. Науковці, порушуючи проблему екології української наукової мови (Г. Білавич [5], С. Клочко [35], М. Калько, В. Калько, І. Погрібний [34], О. Селіванова [86], П. Селігей [87], О. Сербенська [8], Ю. Шелюх [110] та ін.), увиразнюють прикладний аспект української наукової мови, розглядають наукові тексти як носії функціонально-стильової специфіки, що уможливлює пояснювати мовленнєві помилки/огріхи/покручі, їх психологічну природу, чинники, що зумовлюють вплив на їх появу, очищення української наукової мови від росіянізмів, надмірних англіцизмів, наукового жаргону тощо. Мовознавці означують такий напрям досліджень, як «лінгвістика помилок»/«помилкознавство», «девіатологія».

Ці та інші чинники, а також означені суперечності, які склалися в теорії і освітній практиці, спричинили вибір теми наукового дослідження «Культура української наукової мови».

Мета статті проаналізувати проблему культури української наукової мови крізь вимір теорії і освітньої практики.

Виклад основного матеріалу дослідження

Нині у зв'язку з розвитком науки, технологій актуалізується проблема культури наукової мови. Європейські вчені, як і вітчизняні, увиразнюють цю проблему як у теоретичному, так і практичному аспектах. Зі збільшенням в університетських програмах числа годин на самостійну роботу навички письмового реферування, написання статей, тез, доповідей, підготовки усного публічного (наукового) мовлення стають особливо важливими.

Науковці наголошують: задля формування ключових компетентностей майбутнім фахівцям необхідно оволодіти й науковим стилем. Колишнім випускникам шкіл, сьогоднішні здобувачам вищої освіти, потрібно опанувати основи наукових знань, сформувати навички та уміння роботи з письмовим науковим текстом. Саме тому перед усіма здобувачами освіти ставляться завдання підвищити особисту культуру письмового та усного наукового спілкування, закласти основи професійних умінь у цій галузі. Культура наукової мови полягає в умінні чітко викладати думки та будувати текст наукового стилю в усній та письмовій формі адекватно вимогам наукового стилю.

Мова в процесі наукового спілкування виконує низку функцій: комунікативну - передача наукової інформації та спілкування зайнятих у сфері науки людей; епістемічну - накопичення та зберігання знань, когнітивну - здобуття нового знання та його поширення з-поміж членів мовної спільноти. Ми виокремлюємо когнітивну функцію, крізь призму якої мова науки виступає і в письмовій, і в усній формах (пор., до прикладу, характерні для навчально - наукового підстилю жанри підручника та курсу лекцій), епістемічну -- мова науки виступає у своїй письмовій (друкованій) формі, у комунікативній функції усна форма наукової мови посідає ключове місце. Подібна комунікативна структура використання професійної мови є результатом тривалої еволюції самого наукового знання та способів його зберігання та передачі. Поширеним засобом накопичення, передачі наукових знань, а також засобом спілкування вчених та фахівців у різних галузях професійної діяльності виступають сьогодні нові інформаційні (комп'ютерні) технології. Сучасна мова професійного спілкування має внутрішню стилістичну неоднорідність і включає два основних пласти: мову науки, що реалізується головним чином у книжково-письмовій формі, та професійну розмовну мову (виробнича мова, професійний жаргон та ін.), що слугує для повсякденного спілкування людей, що працюють у тій чи тій галузі.

Мова науки як об'єкт лінгвістичного дослідження має специфіку змісту, який визначає конкретну адресованість наукової літератури, її жанрово-стилістичну своєрідність. Лексико-семантичний апарат мови науки виступає його головним диференціювальним чинником та забезпечує лінгвістичну гомогенність засобів мовного вираження [48, с. 37]. Науковий стиль обслуговує різноманітні галузі науки та техніки, забезпечує освітній процес у закладах вищої освіти різного профілю (гуманітарного, природничого, технічного тощо). Головна функція цього стилю - повідомлення (передача) наукової інформації, найбільш точне, логічне та однозначне вираження думок у тій чи іншій галузі знання. Специфіка професійної мови полягає також і в тому, що інформація передається в цій сфері спілкування не тільки в словесній формі, а й невербальними засобами.

З-поміж актуальних проблем культури наукової мови вчені виокремлюють низку питань, що стосуються функціонування української наукової мови. Так, авторитетна дослідниця О. Семеног наголошує: з одного боку, саме за доби бурхливого розвитку новітніх нанотехнологій особливо загострюються питання ефективної підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації, позаяк від особистості викладача, його ерудиції, науково-методичного рівня професійної діяльності, методологічної рефлексії, професійної культури залежить рівень розвитку науки та вищої освіти загалом, з іншого боку, на тлі кількісного зростання наукової продукції її якість не завжди виправдовує вимоги [59]. Відтак численні мовні помилки, надлишковість, перекручення, повтори тощо «псують враження і знижують теоретичну і практичну цінність виконаного дослідження». Учена робить слушний висновок: такий рівень мовної культури здобувачів освіти і наукового ступеня зумовлений недостатньою увагою до цієї галузі мовної підготовки в закладах не тільки вищої, а й середньої освіти, невиправдано неналежним рівнем підготовки майбутніх фахівців у сфері культури фахового і наукового мовлення [59].

З-поміж причин такого стану вчені (мовознавці, педагоги) називають і недостатню мовнокомунікативну, стилістичну компетентність здобувачів вищої освіти та наукового ступеня [89].

Проте це певним чином асимілює національні мови як мови науки, послаблює їх значення, за такої мовної інтервенції англійської мови є загроза того, що національна мова перестає бути мовою наукового мислення, оскільки знижується використання їх науковомисленнєвої, комунікативної, епістемічної, когнітивно-творчої, креативної функцій не тільки для задоволення наукових, а й комунікативно-прагматичних, когнітивних, соціальних, гносеологічних потреб особистості та соціуму. У зв'язку із цим кожна національна мова, зокрема й українська, повинна істотно посилювати свою позиції в галузі науки. Це дуже важливо насамперед тому, щоб науковий продукт «не втратив свого самобутнього «мовного обличчя» [88, с. 6]. Учена О. Семеног доречно зауважує, що за таких умов є потреба в загальнонаціональній стратегії мовного розвитку, удосконалення галузевих стандартів вищої освіти, підвищення ціннісно-мотиваційного статусу української мови як наукової, розроблення змісту і методів неперервної мовної наукової освіти тощо [89].

Висновки

культура наукова мова

Отже, сьогодні у зв'язку з бурхливим розвитком науки, новітніх технологій актуалізується проблема культури наукової мови. Учені закордоння увиразнюють цю проблему як у теоретичному, так і практичному аспектах. Науковці актуалізують проблему збереження національних академічних наукових мов. Виокремлюють як актуальну проблему домінування в науковому просторі англійської мови як глобальної мови науки. Характеризуючи письмову наукову комунікацію, зарубіжні вчені наголошують на стилістичних особливостях наукової мови, необхідності дотримання ключових рис наукового стилю під час написання наукових текстів. Проблема національної наукової мовної ідентичності - одна із ключових у напрацюваннях європейських лінгвістів. Англійська мова не може замінити академічну національну мову - такий лейтмотив багатьох мовознавчих праць. Ці та інші проблеми властиві й українській науковій мові, їх вивчають провідні вітчизняні мовознавці та педагоги.

Література

1. Білавич Г. Екологія українського наукового мовлення. Монографія. Вид. 2-ге, доп. Івано-Франківськ: НАЇР, 2020. 340 с.

2. Білоус М., Сербенська О. Екологія українського слова. Практичний словник-довідник. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. 88 с.

3. Калько М. І., Калько В. В., Погрібний І. І. Мовна екологія академічного повсякдення. Словник-довідник. К., 2019. 366 с.

4. Клочко С. О. Поступ еколінгвістики в Україні: аналітичний огляд. URL: http:// enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/19051/Klochko%20S.%20O.pdf?sequence=1& isAllowed=y

5. Культура слова: респ. міжв. зб. К.: Наукова думка, 1990. Вип. 38. 86 с.

6. Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: навч. посіб. Київ: ВЦ "Академія", 2007. 360 с.

7. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Культура наукової мови» / О. М. Семеног. Суми, 2017. 231 с. URL: https://fisf.sspu.edu.ua/images/2019/nmk_kultura_ nauk_movi.pdf

8. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 716 с.

9. Селігей П. О. Світло і тіні наукового стилю. К.: Вид. дім «Києво-могилянська академія», 2016. 627 с.

10. Семеног О. М. Культура наукової української мови: навч. посіб. К.: Акад., 2010. 215 c.

11. Семеног О. Українська культуромовна особистість учителя (шляхи її формування в системі професійної підготовки): Монографія / За ред. Л. І. Мацько. К.: Педагогічна думка, 2007. 278 с.

12. Шелюх Ю. Є. “Екологія мови” в контексті проблеми формування особистості. URL: http://ubgd.lviv.ua/konferenc/kon_ikt /sekziya1/ Shelyuch.pdf.

References

1. Bilavych G. (2020). Ekolohiia ukrainskoho naukovoho movlennia [Ecology of Ukrainian Scientific Broadcasting]. Monohrafiia. Vyd. 2-he, dop. Ivano-Frankivsk: NAIR, 340 [in Ukrainian].

2. Bilous M., Serbenska O. (2005). Ekolohiia ukrainskoho slova [Ecology of the Ukrainian word]. Practical dictionary-reference. Lviv: View. Center of LNUIvan Franko, 88 [in Ukrainian].

3. Kalko M.I., Kalko V.V., Pogribny I. (2019). Movna ekolohiia akademichnoho povsiakdennia [Language ecology of academic everyday life]. Dictionary-reference. K., 366 [in Ukrainian].

4. Klochko S.O. Postup ekolinhvistyky v Ukraini: analitychnyi ohliad [Progress of ecolinguistics in Ukraine: analytical review]. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/ 123456789/19051/Klochko%20S.%20O.pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian].

5. Kultura slova: resp. mizhv. zb [Culture of the word: rep.](1990). Inter. Sat. K.: Scientific thought, Vol. 38, 86 [in Ukrainian].

6. Matsko L. I., Kravets L. V. (2007). Kultura ukrainskoi fakhovoi movy [Culture of the Ukrainian professional language: studies]. Kyiv: VTs "Akademiia" - Kyiv: CC "Academy,", 360 [in Ukrainian].

7. Navchalno-metodychnyi kompleks z dystsypliny «Kultura naukovoi movy» [Educational and methodological complex in the discipline "Culture of the scientific language] (2017). / Sumy, 231 URL: https://fisf.sspu.edu.ua/images/2019/nmk_kultura_nauk_movi.pdf [in Ukrainian].

8. Selivanova O.O. (2006). Suchasna linhvistyka: terminolohichna entsyklopediia [Modern linguistics: terminological encyclopedia]. Poltava: Dovkillia-K- Poltava: Environment-K, 716 [in Ukrainian].

9. Seligey P.O. (2016). Svitlo i tini naukovoho styliu [Light and shadows of scientific style]. K.: Vyd. dim «Kyievo-mohylianska akademiia» - K.: View. house "Kyiv-Mohyla Academy," 627 [in Ukrainian].

10. Semenog O. M. (2010). Kultura naukovoi ukrainskoi movy. [Culture of the scientific] Ukrainian language: teaching manuals. K.: Akad. - K.: Acad., 215 [in Ukrainian].

11. Semenog O. (2007). Ukrainska kulturomovna osobystist uchytelia (shliakhy yii formuvannia v systemi profesiinoi pidhotovky)[Ukrainian cultural personality of the teacher (ways of its formation in the system of professional training)]: Monograph. K.: Pedahohichna dumka - K.: Pedagogical thought, 278 [in Ukrainian].

12.Shelyukh Yu. “Ekolohiia movy” v konteksti problemy formuvannia osobystosti. ["Ecology of language" in the context of the problem of personality formation]. URL: http://ubgd. lviv.ua/konferenc/kon_ikt /sekziya1/ Shelyuch.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru