Функціонально-семантичні особливості англійського герундія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонально-семантичні особливості англійського герундія

Анастасія Колпак

Постановка проблеми

Герундій є складною вербальною формою, яка викликає дискусії через свою гібридність та складність у визначенні частиномовного статусу та взаємозв'язку з іншими граматичними конструкціями, що зумовило актуальність дослідження. Герундій разом з іншими неособовими формами дієслова не мають точних аналогів у рідній мові студентів, для яких англійська мова є іноземною, що може спричиняти труднощі в їх вивченні. До того ж, вивчення граматичних структур, пов'язаних з цими частинами мови, важливе з професійної точки зору, оскільки вчителі англійської мови повинні мати можливість пояснювати їх використання учням. Важливим аспектом є вміння застосовувати герундій для вираження комунікативного наміру поряд з іншими структурами англійської мови, які можуть мати схоже значення або бути близькими за семантикою до зазначених неособових форм дієслова.

Аналіз досліджень і публікацій. Чисельні дослідження, зокрема роботи Д. Ларсен-Фріман та ін. [6], Р. Квірка та ін. [1], Т. Фанего [4] а також теорія Д. Болінгера, яка була використана у працях П. Дюфлея [3] висвітлюють різні аспекти герундія та його використання в англійській мові. Однак серед авторів граматик бракує комплесного вивчення герундія як окремої граматичної категорії серед інших неособових форм дієслова.

Мета статті. Стаття має на меті проаналізувати різні підходи до класифікації герундія та його синтаксичні функції в англійському реченні для досягнення кращого розуміння цієї вербальної форми.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Герундій, як одна з ключових вербальних форм англійської мови, займає важливе місце в її граматичній системі. Вивчення герундія і герундіальних конструкцій є необхідним для розуміння англійської мови як для тих, хто вивчає англійську мову, так і для тих хто навчає її як іноземну. Герундіальні структури широко використовуються і мають велике значення для формулювання ідей та вираження дій у процесі мовленння.

Герундій, разом з іншими неособовими формами дієслова, такими як інфінітив і дієприкметник, завжди був об'єктом обговорень через їхню складність у визначенні їх статусу у частиномовій системі, взаємозв'язок з особовими формами та загальні принципи виділення та класифікації.

Серед дослідників також існує різноманітність підходів. Слід зауважити, що більшість сучасних досліджень здійснюються в рамках синтаксичної теорії, що означає розгляд будь-якого мовного явища через призму його функціонування в реченні.

У цій статті ми розглянемо різні підходи до класифікації герундія та герундіальних конструкцій, які використовуються у лінгвістичних дослідженнях, і підкреслимо важливість їх розуміння для студентів, що вивчають англійську мову як іноземну.

Більшість дослідників, які займались вивченням герундія в системі англійської мови, розглядають саме синтаксичні фунції герундія в реченні. Наприклад, Д. Ларсен-Фріман, М. Селінгер та Дж. Шейхан, розглядають різні аспекти граматики англійської мови з орієнтацією на викладачів англійської як іноземної мови. Щодо герундія, автори вказують на його різноманітні використання та синтаксичні функції у реченні. Вони наголошують на тому, що герундій може виступати як підмет, об'єкт або частина складеного присудка. Д. Ларсен-Фріман та співавтори звертають увагу на те, що герундій часто використовується для вираження послідовності дій або одночасності подій. Герундій, як форма дієслова, яка функціонує як іменник, дозволяє утворювати складні речення та виражати послідовність подій [6, с. 203-204].

Згідно з підходом авторів, важливо не лише зрозуміти синтаксичні ролі герундія, але й вивчити його вживання в певних контекстах для досягнення точного та ефективного мовлення. Такий підхід спрямований на практичне застосування знань граматики у навчанні англійської мови.

У науковому дискурсі також існує так звана теорія Д. Болінгера [2], яка передбачає врахування факторів- принципів, що допомагають краще розуміти такі неоособові форми дієслова як іфінітив та герундій. Ця теорія стала важливим джерелом для дослідників мови та викладачів одночасно через те, що її використовували у своїх працях та дослідженнях з комплементації як стратегії для навчання учнів, рівень володіння англійської яких становив “Intermediate” або “Advanced” як другої або іноземної мови. [3, 5, 6]. Аналізуючи семантичні, синтаксичні та стилістичні аспекти вживання інфінітива та герундія, дослідник встановлює різні контексти, у яких кожна з цих форм найбільш уживана, а також розглядає їхні взаємовідносини з іншими граматичними конструкціями. Науковець відзначає, що в англійській мові існує певна система вибору між інфінітивом і герундієм як доповненнями. Він вважав, що цей вибір залежить від певних семантичних, синтаксичних та стилістичних факторів.

Вибір між інфінітивом та герундієм може залежати від часових аспектів дії - чи вона ще не відбулася (інфінітив), чи вже відбулася чи відбувається в даний момент (герундій)[2, с. 119]. Як інфінітив, так і герундій можуть використовуватися для вираження дії як цілісного явища, а не як процесу. "He wants to eat" та "He enjoys eating". У першому прикладі, інфінітив "to eat" вказує на бажання виконати дію, пов'язану з дієсловом "want". У другому прикладі, герундій "eating" показує, що дія "їсти" відбувається одночасно з дією "насолоджуватися"[2, с. 121].

Щодо синтаксичних аспектів, Д. Болінгер вказував, що інфінітив частіше використовується в пасивних конструкціях та після деяких дієслів, таких як "hope", "agree", "refuse" і т.д. З іншого боку, герундій може бути більш популярним у конструкціях з певними прийменниками або після дієслів, що позначають емоційний стан [2, с. 127]

Теорія принципів Д. Болінгера може бути корисною для вчителів предметників, які навчають англійську як іноземну для учнів старшої школи. У своїх планах-коспектах вчитель може використати ці принципи на уроках вивчення безособоивих дієслів англіськоїї мови. А саме, ця теорія може допомогти учням у виборі між герундієм та інфінітивом як доповненнями до дієслів в усному та писемному мовленні. Вони можуть вивчити правила і відмінності між цими двома формами, що допоможе їм уникати граматичних помилок у мовленні. Або ж вчитель може використати вправу на розрізнення конструнцій герундія та інфінітива як доповненнями до дієслів у реченнях. При цьому вчитель повинен розуміти, що вправи як на самостійний вибір, так як і на пояснення вже готових речень з використаними інфінітивами чи герундіями к доповнення до дієслів, може зайняти час та контроль вчителя на уроці.

Р. Квірк. Та С. Грінбаум висвітлюють використання герундія порівняно з іншими неособовими формами дієслова [1]. Учений вдався до докладного аналізу різноманітних аспектів вживання герундія поряд з іншими формами дієслова, такими як інфінітив та дієприкметник. Він проаналізував їхні функції, синтаксичні властивості та взаємовідношення у мовленні. На думку дослідників, герундій використовується для вираження аспекту та функції, а не часу. Він може мати семантику прислівника, а також виступати у ролі підмета чи додатка в реченні. Крім того, він зазначає, що герундій часто вживається після прийменників та дієслів, що виражають симпатію, антипатію або початок [1, с. 1352]

У праці ще одного зарубіжного науковця П. Дюфлей висвітлено відмінності та спільні риси інфінітиву та герундія як доповнень дієслів [3]. До відмінних рис цих двох граматичних категорій автор відносить те, що деякі дієслова англійської мови допускають виключне використання або герундія або інфінітиву в якості свого доповнення. Хоч і більшість дієслів можуть бути поєднані як з інфінітивом так і з герундієм в дієслівних доповненнях [3, с. 223]. Це вказує на те, що вибір між герундієм і інфінітивом може залежати від самого дієслова та його особливостей.

Також науковець стверджує, що герундії частіше використовуються як суб'єкти або прямі об'єкти в реченні, тоді як інфінітиви частіше виступають як об'єкти прийменника. [3, с. 224]. Це свідчить про те, що герундії і інфінітиви мають свої передпочення та найбільш типові контексти використання, хоча це не є суворим правилом.

Д. Ларсен-Фріман порівнює герундій та дієприкметник як неособові форми дієслова в контексті англійської мови, висвітлюючи їх функції та використання [6]. Дослідниця порівнює синтаксичні функції граматичних категорій герундія та дієприкметника в англійській мові та стверджує, що обидві форми можуть виконувати схожі ролі в реченні, але їх застосування може відрізнятися [6, с. 200]. Так, наприклад, герундій здебільшого вказує на процесуальність дії, тоді як дієприкметники частіше використовуються для опису станів або характеристик, що і зумовлює їхні відповідні синтаксичні ролі в реченнях. Д. Ларсен-Фріман вказує на те, що різниця між синтаксичними функціями герундія та дієприкметника полягає в тому, що перший використовується як об'єкт після прийменників, а дієприкметник в свою чергу визначається як кодифікатор іменників або займенників [6, с. 202].

Герундій може виступати як об'єкт після прийменників. Наприклад, у фразі "He is interested in learning new languages" герундій "learning" є об'єктом прийменника "in." Така граматична структура часто використовується в англійській мові. Дієприкметники, з іншого боку, зазвичай використовуються для модифікації іменників або займенників, надаючи їм додаткових характеристик. Наприклад, у реченні "The running dog chased the ball" дієприкметник "running" модифікує іменник "dog," описуючи його дію або стан. Ці різні функції герундія та дієприкметника дозволяють висловлювати різні аспекти дій та станів у реченні, що надає мові гнучкості та виразності.

Т. Фанего досліджує історію та розвиток герундіїв у англійській мові, а також їх взаємозв'язок з іншими безособовими формами дієслова. Наведемо деякі ключові аспекти, які розглядаються у праці: дослідниця розглядає історичний розвиток герундія в діахронії. Авторка описує еволюцію герундіїв у англійській мові від староанглійського періоду до сучасної мови, акцентуючи увагу на змінах у синтаксисі та використанні цієї категорії. Також шляхом порівняння герундія з інфінітивом у праці авторка вказує на те, що в минулому герундій і інфінітив мали більш схожі функції, але з часом вони стали виконувати різні синтаксичні та семантичні ролі. Вона зазначає, що сучасний герундій має тенденцію до вживання в більш обмеженому колі синтаксичних конструкцій, порівняно з інфінітивом, який має ширший спектр вживань [4, с. 20]. Її дослідження дає цінні уявлення про те, як ця граматична категорія розвивалася в англійській мові і як змінилася з часом.

Т. Фанего наголошує на важливості контексту для розуміння вживання герундія та інфінітиву. Наприклад, інфінітив часто використовується для вираження майбутньої дії, тоді як герундій більш схильний виражати дію як процес або стан. У праці аналізується, як ці форми відрізняються за своїми функціями та ролями в реченні, особливо в контексті описових конструкцій. Герундій часто використовується як підмет або додаток у реченні, тоді як дієприкметник зазвичай виступає як прикметник, модифікуючи іменник або займенник. Вона також звертає увагу на те, що герундій має ширше застосування в прийменникових конструкціях, тоді як дієприкметник використовується переважно для модифікації іменників [4, с. 44-45].

Отже, герундій в англійській мові є неособовою формою дієслова, що поєднує властивості дієслова та іменника. Граматичне значення герундія -- процес. Герундій має морфологічні категорії стану та кореляції, може мати прямий додаток і модифікуватися прислівником. В реченні герундій виконує роль підмета, предикатива іменного та дієслівного присудка, додатку, означення та обставини. В функції обставини герундій може мати значення причини, мети, умови, часу, поступки та одномоментної дії.

Система вибору між інфінітивом і герундієм як доповненнями обумовлюється певними семантичними, синтаксичними та стилістичними факторами. Сучасний герундій має тенденцію до вживання в більш обмеженому колі синтаксичних конструкцій, порівняно з інфінітивом, який має ширший спектр вживань. Вибір між герундієм і дієприкметником обумовлюється тим, що герундій зазвичай вказує на процесуальність дії, тоді як дієприкметник частіше використовується для опису станів або характеристик, що і зумовлює їхні відповідні синтаксичні ролі в реченнях. Відмінні функції герундія, інфінитива та дієприкметника дозволяють мовцю висловлювати різні аспекти дій та станів у реченні, що надає мові гнучкості та виразності.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

герундій англійська мова

Розуміння синтаксичних функцій герундія має важливе значення для навчання англійської мови як іноземної. Для подальших досліджень важливо дослідити більш детально взаємозв'язок герундія з іншими граматичними структурами та його практичне застосування у навчанні, як для учнів, так і для вчителів предметників, які викладають англійську мову як іноземну.

Список використаних джерел

1. A Comprehensive Grammar of the English Language. / Quirk R., Greenbaum S., Leech G., Svartvik J. London ; New York : Longman, 1985. P.1350-1352.

2. Bolinger D. Entailment and the meaning of structures. Glossa. 1968. Vol. 2. P.119-127.

3. Duffley P. Gerund versus infinitive as Complement of Transitive Verbs in English: The Problems of “Tense” and “Control”. Journal of English Linguistics. 2000. Vol. 28. No 3. P. 221-248.DOI: https://doi.org/10.1177/00754240022005018URL: https://www.researchgate.net/publication/249700216_Gerund_versus_Infinitive_as_Complement_of_Transitive_Verbs_in_EnglishThe_Problems_of_Tense_and_Control (дата звернення: 10.04.2024).

4. Fanego T. On reanalysis and actualization in syntactic change: the rise and development of English verbal gerunds. Diachronica. 2004. Vol. 21. No 1. P. 5-55.URL: http://www.usc-teresafanego.es/Reanalysis.pdf. (дата звернення: 10.04.2024).

5. Rudanko, J. (2010). Explaining grammatical variation and change: A case study of complementation in American English over three decades. Journal of English Linguistics. SAGE Publications. 2010. Vol. 38. No 1. P.4-24. DOI: https://doi.org/10.1177/0075424209335495

6. The grammar book: Form, meaning, and use for English language teachers. / D. Larsen-Freeman et al. 3^rd edition. Boston, MA : National Geographic Learning, Heinle Cengage Learning, 2016. P. 200-204.

Размещено на Allbest.ru