Комунікативно-прагматичний потенціал висловлень із модальністю пом’якшеного волевиявлення

Размещено на http://www.allbest.ru

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Комунікативно-прагматичний потенціал висловлень із модальністю пом'якшеного волевиявлення

Бистров Яків Володимирович доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри англійської філології

Куравська Наталія Юріївна кандидат філологічних наук, доцент кафедри англійської філології

Анотація

Стаття присвячена дослідженню висловлень із модальними значеннями пом'якшеного волевиявлення і їхніх комунікативно-прагматичних особливостей. Автори аналізують різні комунікативно-прагматичні ситуації, у яких мовець використовує можливості волевиявлення з метою реалізації комунікативно- прагматичної інтенції. У статті з'ясовано, що для висловлень із модальними значеннями пом'якшеного волевиявлення характерна відносна рівність мовця й адресата, оскільки виконання дії адресатом є необов'язковим. У статті детально розглянуто механізми реалізації кожного типу висловлень і їхніх комунікативно-прагматичних інтенцій, що дозволяє зрозуміти способи впливу мовця на адресата в різних комунікативно-прагматичних ситуаціях. У комунікативно-прагматичній ситуації превентива мовець використовує мовленнєвий акт застереження для попередження негативних наслідків для адресата, висловлюючи бажання запобігти деякому розвитку подій. У комунікативно-прагматичній ситуації менасива мовець використовує мовленнєвий акт погрози з метою примусити адресата діяти деяким чином, вказуючи на можливість завдання шкоди адресатові, якщо той не виконає деякої дії. У комунікативно-прагматичній ситуації оптатива мовець виражає бажання, яке виходить за межі його впливу, часто супроводжуючи це емоційними реакціями на можливість нездійснення бажаного. У комунікативно-прагматичній ситуації пермісива мовець використовує мовленнєвий акт дозволу з метою санкціонування дії, яку адресат бажає здійснити, однак наявні деякі перешкоди для її реалізації, а мовець має необхідні повноваження для надання такого дозволу. У комунікативно-прагматичній ситуації когортатива мовець, зважаючи на своє вище соціально-моральне становище або авторитет, використовує мовленнєвий акт напучування з метою надання інструкцій адресатові щодо виконання необхідних дій. У комунікативно-прагматичній ситуації дезидератива мовець експлікує своє бажання щодо виконання дії адресатом, яка є необов'язковою для адресата, але бажаною для мовця, і може стосуватися фізіологічних потреб, потенційних дій або бенефактивних прагнень мовця. модальність пом'якшений волевиявлення

Ключові слова: волевиявлення, модальність волевиявлення,

пом'якшене волевиявлення, комунікативно-прагматична інтенція, комунікативно-прагматичний потенціал, комунікативно-прагматична ситуація, прагматика.

Bystrov Yakiv Volodymyrovych Doctor of Philology, Professor, Head of the English Philology Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Kuravska Nataliia Yuriivna PhD in Philology, Associate Professor of the English Philology Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Sabadash Diana Volodymyrivna PhD in Philology, Associate Professor of the English Philology Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

COMMUNICATIVE-PRAGMATIC POTENTIAL OF UTTERANCES WITH THE MODALITY OF MITIGATORY VOLITION

Abstract

The article is dedicated to the study of utterances with modal meanings of mitigatory volition and their communicative-pragmatic features. The authors analyze various communicative-pragmatic situations in which the speaker uses utterances of volition to achieve a communicative- pragmatic intention. The article establishes that utterances with modal meanings of mitigatory volition are characterized by a relative equality between the speaker and the addressee, as the performance of the action by the addressee is not obligatory. The article examines in detail the mechanisms of realization for each type of utterance and their communicative-pragmatic intentions, providing insight into the ways a speaker can influence an addressee in different communicative-pragmatic situations. In the communicative-pragmatic situation of the prevention, the speaker uses a speech act of warning to prevent negative consequences for the addressee, expressing a desire to avert certain events. In the communicative-pragmatic situation of the menace, the speaker uses a speech act of threat to coerce the addressee into acting in a certain way, indicating the possibility of harm to the addressee if a specific action is not performed. In the communicative-pragmatic situation of the optative, the speaker expresses a wish that lies beyond their influence, often accompanied by emotional reactions to the possibility of the wish not being fulfilled. In the communicative-pragmatic situation of the permission, the speaker uses utterances to authorize an action the addressee wishes to perform, although there are some obstacles to its realization, and the speaker has the necessary authority to grant such permission. In the communicative-pragmatic situation of the exhortation, the speaker, considering their higher social-moral status or authority, uses utterances to provide instructions to the addressee regarding necessary actions. In the communicative-pragmatic situation of the desire, the speaker explicitly expresses a desire for the addressee to perform an action, which is not obligatory for the addressee but is desirable for the speaker, and can relate to physiological needs, potential actions, or the speaker's beneficial aspirations.

Keywords: volition, modality of volition, mitigatory volition, communicative-pragmatic intention, communicative-pragmatic potential, communicative-pragmatic situation, pragmatics.

Постановка проблеми. У сучасній лінгвістиці зроблено багато спроб визначити й класифікувати висловлення з модальністю волевиявлення на основі конкретних параметрів. Однак, незважаючи на численні дослідження цієї категорії, питання визначення семантичних типів пом'яшеного волевиявлення й прагматичних аспектів його використання в комунікативно-прагматичних ситуаціях залишаються невирішеними.

У статті здійснено комунікативно-прагматичний аналіз висловлень із модальністю пом'яшеного волевиявлення, зокрема розглянуто комунікативно-прагматичні наміри мовця в конкретних комунікативно- прагматичних ситуаціях і їх вплив на адресата.

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім вивченням модальності пом'яшеного волевиявлення, а також необхідністю дослідження його комунікативно-прагматичного потенціалу в художніх текстах сучасної української мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему категорії модальності волевиявлення, й модальності пом'якшеного волевиявлення зокрема, досліджували чимало науковців (Л.В. Бережан, Н.В. Гуйванюк, С.Я. Єрмоленко, А.П. Загнітко, О.В. Кульбабська, О.С. Мельничук, М.В. Мірченко, В.Д. Шинкарук, Д. Блейкмор, Д. Гаймс, Г.П. Грайс, Дж. Лайонз, Дж. Лакофф, Р. Лангакер, Ф.Р. Палмер, Е.Е. Світсер і ін.), проте наявний лінгвістичний матеріал породжує в сучасних дослідженнях суперечливі твердження, викликає низку запитань стосовно трактування модальності пом'якшеного волевиявлення, її природи, меж, семантичного об'єму, функціонального навантаження.

Мета статті - системний і всебічний аналіз висловлень із модальністю пом'яшеного волевиявлення з урахуванням його комунікативно-прагматичного потенціалу в сучасній британській художній прозі.

Виклад основного матеріалу. Висловлення з модальними значеннями пом'якшеного волевиявлення мають окреслену іллокутивну силу. Для них характерна констатація відносної рівності мовця й адресата в їхніх взаєминах, оскільки виконання дії з боку адресата є необов'язковим. Розглянемо приклад: - Я, верховний інквізитор, попереджаю: тільки повне визнання своєї провини, щиросерда сповідь і щира готовність прийняти церковну покуту можуть урятувати твою душу і тіло (В. Дрозд). Для пом'якшеного волевиявлення характерні такі ознаки: часткова залежність адресата від мовця (верховного інквізитора), необов'язковість виконання дії адресатом (той не визнає своєї провини), зацікавленість адресата у виконанні дії та її спрямованість на його користь (якщо той не визнає свою провину, верховний інквізитор його стратить).

Комунікативно-прагматична ситуація превентива. Мовець використовує мовленнєвий акт застереження, адресований співрозмовникові, в ситуації усвідомлення необхідності перешкодити деякому перебігу подій на користь, здебільшого, адресата, через свій волевияв щодо виконання / невиконання адресатом деякої дії (дій), яка може мати для нього негативні наслідки [1, с. 8]. Комунікативно-прагматичної інтенцією мовця є вираження застереження стосовно дій адресата, які без належного контролю з боку мовця можуть призвести до несприятливих результатів. Наприклад: - І ще, попереджаю вас, товаришко Борзик: коли ви не візьмете себе в руки і не перестанете хникати, я відправлю вас додому з першим же літаком (М. Дашкієв). У наведеному тексті джерелом волевиявлення є мовець, який вимагає від адресата здійснення деякої дії (перестати хникати) й застерігає його від непокори, тобто невиконання вимоги призведе до несприятливих наслідків (адресант відправить адресата додому).

У процесі комунікації превентивні висловлення виражають волевиявлення мовця стосовно бажаності / небажаності виконання адресатом деякої дії, спонукають його виявити обережність, повідомляючи про можливість неприємних наслідків. Уживаючи превентивне висловлення, мовець бажає скоректувати поведінку адресата, що допоможе останньому уникнути небезпеки чи неприємностей. Наприклад: - Застерігаю однак, що в разі вашої незгоди на наші пропозиції, вам краще не згадувати на суді того, що я зараз вам розповім, бо вам все одно ніхто не повірить (П. Загребельний). У наведеному тексті мовець виражає своє

волевиявлення стосовно небажаності виконання адресатом дії (на суді не варто згадувати їхньої розмови) й намагається попередити непокору свого співрозмовника, вказавши на деякі обставини (все одно ніхто не повірить).

Превентивне висловлення полягає в спонуканні адресата до виконання дії й повідомленні про можливі наслідки [2, с. 97]. Залежно від реакції адресата, превентивне висловлення може виражати лише спонукання до виконання / невиконання дії без зазначення можливих несприятливих результатів. Наприклад: - Не дурійте, пане, -

зашепотіла та йому в вухо. - Не дурійте, пане, інакше це погано для вас закінчиться (В. Шевчук). У наведеному тексті жінка пропонує героєві перестати жаліти злочинця, оскільки за співчуття до нього його покарають. Превентивне висловлення виражає волевиявлення мовця щодо вчинення / невчинення дії (не виявляти співчуття до злочинця) й передбачає, що виконання / невиконання зазначеної дії може мати для адресата негативні наслідки (його покарають).

Комунікативно-прагматична ситуація менасива. Мовленнєвий акт погрози є висловленим наміром завдати фізичної, матеріальної чи іншої шкоди адресатові [3, c. 19]. У менасивному висловленні мовець повідомляє адресатові, що заподіє йому яке-небудь зло, неприємність, якщо адресат (не) здійснить деяку дію. Комунікативно-прагматичною інтенцією мовця є бажання примусити адресата діяти деяким чином, здійснюючи на нього негативний вплив. Наприклад: - Але май на увазі: якщо іще хтось на тебе поскаржиться - вижену зі школи! (А. Дімаров). У наведеному тексті джерелом неприємностей для адресата є мовець, який обіцяє здійснити негативну для нього дію (вигнати зі школи), якщо той не змінить своєї поведінки.

Джерелом небезпеки чи неприємностей для адресата є мовець, який обіцяє розправитися з адресатом, якщо той не змінить своєї поведінки. Менасивне висловлення передбачає реалізацію комунікативно-прагматичної інтенції мовця через апеляцію до почуття страху адресата, детерміновану готовністю мовця завдати деяку шкоду адресатові у разі невиконання каузованої дії. Наприклад: - Щитай, що й пристрелю, коли будеш отак шкабарчати. Тобі сказано, що ти як арештант не должен розговарювать, так і замовкни, - погрожував Кузьма (Гр. Тютюнник). У наведеному тексті мовець (охоронець) реалізує своє волевиявлення шляхом залякування адресата (арештанта) заподіяти йому фізичної шкоди.

Можливі негативні наслідки для адресата, зазначені в менасивному висловленні, можуть містити загрозу життю адресата: - Попереджаю: не закричіть, бо стрілятиму! (М. Дашкієв); фізичну шкоду (загрозу здоров'ю) адресатові: - Спіймаю - сім шкур з тебе спущу, ворожбита поганський! (А. Дімаров); моральну шкоду адресатові, тобто такі дії, які здатні зашкодити емоційно-психічному стану адресата: - Слухай, паршивий пес, як не підеш зараз до дідька, то харкну тобі в пику! (Р. Іваничук); загрозу власності адресата: - Я заберу у вас все - усі ваші страшні машини, оцей мерзенний маєток, навіть ваші лаковані черевики! (М. Дашкієв).

Водночас мовець може реалізувати погрозу імпліцитно: він дає зрозуміти адресатові, що, якщо той не здійснить каузовану дію чи буде діяти всупереч очікуванням мовця, це призведе до негативних для адресата наслідків, характер і ступінь негативності яких визначені, по- перше, сукупністю особистісних, фізичних чи статусних характеристик мовця й, по-друге, умовами ситуації, в межа якої наявний мовленнєвий акт. Мовець не конкретизує ту шкоду, яка буде завдана адресатові в разі непокори останнього. Наприклад: - І щоб не надумали вдаватися до дурнуватих жартів з новенькою, - пригрозила учителька (О. Дерманський). У наведеному тексті волевиявлення мовця (учительки) спрямоване на те, щоб адресат (учні) не здійснив дію. Змістове наповнення наведеного висловлення слід інтерпретувати як вказівку на можливість здійснення мовцем каральних дій у разі виконання адресатом зазначеної дії (вдаватимуться до дурнуватих жартів із новенькою).

Слід зазначити, що імпліцитний спосіб вираження менасивної інтенції передбачає не тільки відсутність експлікації конкретної негативної дії з боку адресанта, а й наявність попередження про його реалізацію - вказівку на здійснення негативної дії через невизначений проміжок часу. Наприклад: - Начувайся!.. Я тобі покажу!.. Ти ще знатимеш!.. (А. Дімаров). У наведеному тексті мовець повідомляє адресатові, що в майбутньому його можуть очікувати деякі несприятливі наслідки, не вказуючи, до яких саме негативних результатів призведе його непокора.

Комунікативно-прагматична ситуація оптатива. Уживаючи оптативне висловлення, мовець не спонукає когось виконати бажану для нього дію, а лише повідомляє про неї собі або іншим особам [4, с. 262]. Реалізація ситуації, про яку мовець повідомляє за допомогою оптативного висловлення, перебуває поза межами його впливу. Зазвичай бажання мовця супроводжують вияви деяких емоцій щодо його нездійснення (жаль, прикрість, стурбованість і ін.). Наприклад: - Ах! - притулилася Катря. - Коли б швидше кінчалася війна! (Ю. Смолич). У наведеному тексті Катря бажає, щоб війна швидше закінчилася. Оптативне висловлення містить бажання мовця, який експлікує свої надії чи мрії (щоб швидше закінчилася війна).

Оптативні висловлення можуть бути використані для вираження благословень і прокльонів, тобто побажання добра й зла, адресованих співрозмовникові, третій особі чи власне мовцеві (такі оптативні висловлення сфокусовані на реалізації бажання мовця і є спробою втілити бажання в життя, причому шляхом досягнення цього бажання є апеляція до вищої сили): - Дай Бог Мирославі Пилипівні здоров'я на ще багато «перебудов» (В. Дрозд); бажань і мрій мовця стосовно гіпотетичної чи контрактивної ситуації, сприятливої для мовця (такі оптативні висловлення спрямовані на вираження емоційного ставлення мовця до ірреальної ситуації): - Якби ще хату можна сховати... Коли б за пазуху влізла - їй-богу, сховала б... (Є. Гуцало).

Суттю оптативного значення є уявлювана (ірреальна) ситуація, вірогідність реалізації якої не визначена, однак така реалізація могла б задовольнити потреби мовця, а відтак є бажаною для нього [5, с. 8]. Оптативне висловлення виражає бажання, предметом якого є ірреальна ситуація, що може бути конкретизована як зверненість до минулого: - Краще б ти мене був не пустив тоді, Юрко! (О. Гончар); до теперішнього: - Аби ти заціпився хоч на хвилину (Р. Іваничук); до майбутнього: - О, коли б тільки Паріма прийшла сюди! (М. Дашкієв).

Комунікативно-прагматична ситуація пермісива. Мовленнєвий акт дозволу є лише формальним волевиявленням, оскільки спонукає до дії, яку адресат бажає здійснити [6, с. 106]. Ініціатива на здійснення дії належить адресатові: він бажає здійснити дію, але немає достатньо повноважень, мовець у цьому разі має такі повноваження й дає дозвіл адресатові на здійснення дії. Наприклад: - Коли хочеш, можеш приїхати до мене, - просто сказала Пат (П. Загребельний). У наведеному тексті Пат говорить адресатові, що він може приїхати до неї, якщо хоче знову зустрітися. Вживаючи пермісивне висловлення, мовець (Пат) санкціонує дію (приїхати), припускаючи, що адресат бажає її виконати.

Мовленнєвим актом дозволу мовець санкціонує дію, виходячи з припущення, що адресат бажає здійснити дію [2, с. 88]. Пропонуємо доповнити зазначене тлумачення такими пресупозиціями: зацікавленістю адресата в реалізації / нереалізації дії та наявністю деяких перешкод і обмежень для виконання / невиконання цієї дії. Мовець є компетентним ліквідувати ці перешкоди чи обмеження. Наприклад: - Дозволяю відлучитися і дістати сковороду (П. Загребельний). У наведеному тексті мовець (сержант) дає дозвіл адресатові (рядовому) здійснити зазначену дію (дістати сковороду). Мовець уважає, що адресат бажає її здійснити. Адресат займає непріоритетну позицію, тому можливість здійснення дії залежить від того, чи отримає він дозвіл від мовця на її виконання.

Мовленнєвий акт дозволу використовують як в офіційному, так і в неофіційному мовленні, а також при симетрії й асиметрії соціально- статусних і вікових характеристик учасників комунікативного процесу. Порівняймо: (1) - Розбирайте коней - даю такий дозвіл! (О. Гончар); (2) - Беріть хоч зараз, - великодушно дозволив художник (А. Дімаров). У висловленні (1) акт комунікації відбувається в офіційній обстановці, а у висловленні (2) - в неофіційній. У висловленні (1) наявна асиметрія соціального статусу мовця й адресата (статус мовця вищий), а у висловленні (2) соціально-рольові статуси учасників мовленнєвого акту дозволу відносно рівні.

Комунікативно-прагматична ситуація когортатива. Когортативне висловлення є інструкцією для адресата діяти деяким чином. Мовець уважає, що він має право спрямовувати дії виконавця через своє вище соціально-моральне становище чи через його апеляцію до деякого достатньо високого морального авторитету. За допомогою мовленнєвого акту напучування каузують дію (послідовність дій), виконання якої для адресата є необхідним із морально-етичних міркувань. Наприклад, висловлення - Отож не лінуйся, учися, вивчай мови, арифметику, географію, розглядай усе, але не заглядайся на принади того життя, тримай себе в шорах, i ще раз - учися (Ю. Мушкетик) виражає волевиявлення мовця, рольовий статус якого є вищим за статус адресата й дає йому право повчати, як адресатові слід діяти (не лінуватися, вивчати різні дисципліни, не заглядати на принади життя, тримати себе в шорах, учитися).

У мовленнєвому акті напучування джерелом волевиявлення є мовець, соціально-рольовий статус якого є вищим. Адресат, незважаючи на те, що йому не належить пріоритетна позиція, може прислухатися до вказівок мовця, а може й знехтувати ними, тобто рішення щодо виконання / невиконання дії приймає адресат. Наприклад: - Гідромонітором спершу треба пробити під судном тунелі, підвести понтони, а тоді вже берись нагнітати в понтони повітря! (О. Гончар). У наведеному тексті мовець прагне спорядити адресата вказівками щодо послідовності виконання останнім зазначених дій. Пріоритетність позиції мовця визначена наявністю в нього деяких знань, відсутніх у адресата.

Комунікативно-прагматична ситуація дезидератива. Використовуючи дезидеративне висловлення, мовець експлікує бажання, спрямоване на виконання / невиконання адресатом деякої дії. Наприклад: - Зараз, - сказав Єремія Гедеонові, - зайде єпископ Кирило. Хочу, щоб ви повторили те, що казали йому передвік (В. Шевчук). У наведеному тексті Єремія говорить Гедеонові, щоб той повторив єпископові Кирилові те, що казав йому раніше. У дезидеративному висловленні волевиявлення мовця експліковане: він бажає, щоб адресат зробив сприятливий для нього вибір (повторити все єпископові).

У дезидеративному мовленнєвому акті джерелом волевиявлення є мовець, який виражає своє бажання стосовно здійснення адресатом деякої дії. Виконання дії є необов'язковим для адресата, але бажаним для мовця. Наприклад: - В мене тільки одне бажання - щоб ви не вдягнулися в чорне. Коли хочете дотриматися звичаю, носіть який- небудь знак трауру, але не більше трьох днів. Після цього, коли зможете, зберігайте пам'ять про мене в своїх серцях і простіть мене (П. Загребельний). У наведеному тексті мовець висловлює своє бажання стосовно поведінки адресата (своїх рідних), указуючи на дії, які він не може здійснювати (не вдягалися в чорне). У разі, якщо адресат не захоче виконати бажання мовця, останній пропонує йому альтернативу (носити якийсь знак трауру), обмежуючи час здійснення дії (не більше трьох днів). Зазначене дезидеративне висловлення виражає бажання мовця, обмежене лише можливостями адресата.

Бажання, експліковане мовцем у дезидеративному висловленні, може бути: фізіологічним бажанням (потребою) суб'єкта: - Ти знайдеш мені воду, я хочу пити (М. Дашкієв); потенційною бажаною дією: - Мені все-таки хочеться, щоб ми зустрілися завтра в Софії (П. Загребельний); бенефактивними прагненнями суб'єкта: - Хай зустріне, кого зможе полюбити, бо не бажаю, щоб вона померла! (В. Шевчук).

Висновки

Висловлення з модальними значеннями пом'якшеного волевиявлення мають окреслену іллокутивну силу й демонструють відносну рівність мовця й адресата. Мовець використовує висловлення з модальними значеннями пом'якшеного волевиявлення в різних комунікативно-прагматичних ситуаціях, таких як превентив, менасив, оптатив, пермісив, когортатив і дезидератив, які виявляють різноманітні способи впливу мовця на адресата. Кожен тип висловлення допомагає мовцеві досягти своїх комунікативно-прагматичних інтенцій за допомогою мовленнєвих актів попередження, погрози, дозволу, напучування чи бажання. Превентивні висловлення мовець використовує для попередження адресата про можливі негативні наслідки в разі невиконання дії з метою змусити адресата змінити свою поведінку. Менасивні висловлення мовець використовує з метою вираження погроз для примусу адресата діяти відповідно до вимог мовця. Оптативні висловлення виражають бажання мовця, але не накладають на адресата жорстких вимог. Такі висловлення виражають надію на співпрацю або спільне досягнення мети. Пермісивні висловлення надають адресатові дозвіл на виконання дій, які він бажає здійснити, але можуть бути наявні деякі обмеження чи перешкоди. Когортативні висловлення мовець використовує для вираження напучування адресата з метою надання вказівок чи доручень у ситуаціях, коли мовець має вищий статус або авторитет. Дезидеративні висловлення виражають бажання мовця стосовно дій адресата, проте не накладають на нього жодних обов'язків чи вимог. Отже, різні типи висловлень із модальними значеннями пом'якшеного волевиявлення виявляють широкий спектр можливостей для комунікативного впливу, дозволяючи мовцеві досягти своїх комунікативно-прагматичних інтенцій під час спілкування з адресатом.

Література

Васильєва Г.О. Превентив у структурі українського розмовного дискурсу : комунікативна модель і засоби вираження: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Донецьк, 2010. 20 с.

Врабель Т.Т. Словотворча прагматика у сучасній англійській мові: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Ужгород, 2005. 241 с.

Войцехівська Н.К. Засоби вираження погрози в українському конфліктному діалогічному дискурсі // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Київ, 2014. № 30. С. 17-30.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. Київ: Пульсари, 2004. 398 с.

Умрихіна Л.В. Семантика оптатива та засоби його вираження в сучасній українській мові: автореф. дис. ... канд. філолог. наук: 10.02.01. Харків, 2001. 26 с.

Телеки М.М., Шинкарук В.Д. Соціальні категорії модусу в текстах епістолярного жанру: монографія. Київ: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2007. 176 с.

References

Vasylieva H.O. (2010). Preventyv u strukturi ukrainskoho rozmovnoho dyskursu: komunikatyvna model i zasoby vyrazhennia [Prevention in the structure of Ukrainian conversational discourse: communicative model and means of expression]: avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01. Donetsk [in Ukrainian].

Vrabel T.T. (2005). Slovotvorcha prahmatyka u suchasnii anhliiskii movi [Wordforming pragmatics in modern English]: dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.04. Uzhhorod [in Ukrainian].

Voitsekhivska N.K. (2014). Zasoby vyrazhennia pohrozy v ukrainskomu konfliktnomu dialohichnomu dyskursi [Means of expressing threat in the Ukrainian conflict dialogue discourse]. Humanitarna osvita v tekhnichnykh vyshchykh navchalnykh zakladakh. Kyiv, 30, 17-30 [in Ukrainian].

Vykhovanets I.R., Horodenska K.H. (2004). Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy [Theoretical morphology of the Ukrainian language]. Kyiv: Pulsary [in Ukrainian].

Umrykhina L.V. (2001). Semantyka optatyva ta zasoby yoho vyrazhennia v suchasnii ukrainskii movi [Semantics of the optative and means of its expression in the modern Ukrainian language]: avtoref. dys. ... kand. filoloh. nauk: 10.02.01. Kharkiv [in Ukrainian].

Teleky M.M., Shynkaruk V.D. (2007). Sotsialni katehorii modusu v tekstakh epistoliarnoho zhanru [Social categories of mode in the texts of the epistolary genre]: monohrafiia. Kyiv: Vyd-vo MDHU im. P.Mohyly [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru