Організація роботи в органах прокуратури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 3. Організація роботи в органах прокуратури

1. Мета і завдання організації роботи та діяльності прокуратури

2. Розподіл службових обов'язків у міській, районній прокуратурі

3. Інформаційно-аналітичне забезпечення органів прокуратури

4. Планування роботи міської (районної) прокуратури

5. Контроль і перевірка виконання

1. Мета і завдання організації роботи та діяльності прокуратури

Міські, районні прокуратури займають особливе місце в системі органів прокуратури України. Це основна ланка прокурорської системи, яка налічує майже 70 % усіх працівників органів прокуратури України.

Організація роботи в органах прокуратури України, у тому числі в міських (районних) прокуратурах, завжди була в центрі уваги Генерального прокурора України, про що свідчать накази, які регламентують діяльність прокуратури на всіх напрямках при виконанні покладених на них функцій.

Повноваження прокурорів, організація, принципи, функції та порядок діяльності чітко визначено Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами.

Органи прокуратури у встановленому порядку, у межах своєї компетенції також вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права й укладених Україною міждержавних договорів.

Прокуратура України становить єдину централізовану систему, яка відповідно до наведених правових актів виконує такі функції:

1) нагляд за додержанням і застосуванням законів усіма органами, підприємствами, установами, організа­ціями, посадовими особами та громадянами;

2) підтримання державного обвинувачення в суді;

3) представництво інтересів громадянина або держа­ви в суді у випадках, передбачених законом;

4) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

5) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

6) координація діяльності щодо боротьби зі злочинністю органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, митної служби та інших правоохоронних органів;

7) розслідування кримінальних справ про злочини, які визначені Кримінально-процесуальним кодексом;

8) ужиття заходів, спрямованих на попередження злочинності та правопорушень, участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

9) участь у роботі щодо вдосконалення законодавства;

10) роз'яснення законодавства та висвітлення діяльності органів прокуратури в засобах масової інформації;

11) здійснення повноважень у галузі міжнародного співробітництва та правової допомоги.

Реалізація перелічених функцій має забезпечити виконання основного завдання органів прокуратури - ствердження верховенства закону, зміцнення правопорядку та захисту від неправомірних посягань: 1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і терито­ріальних утворень; 2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; 3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення (ст. 4 Закону України "Про прокуратуру").

Форми й методи реалізації повноважень прокурорів міст, районів з виконання функцій прокуратури в межах встановленого Конституцією України та законами України порядку регламентуються також наказами та розпорядженнями Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня, рішеннями колегій і оперативних нарад, інструкцією з діловодства в органах прокуратури України.

Характерною особливістю відомчих нормативних актів є їх спрямування на створення оптимального організаційного порядку діяльності, який би забезпечував повноту і своєчасність використання прокурорами наданих їм повноважень, оперативне та реальне усунення порушень закону, зміцнення правопорядку, поновлення порушених конституційних прав і свобод громадян, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Для забезпечення успішного виконання завдань, що вирішує прокуратура, законодавством Гарантується її незалежність у здійсненні повноважень. Органам державної влади й органам місцевого самоврядування, посадовим особам забороняється втручатися в діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або розслідування злочинів.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не визначених Конституцією та Законом України "Про прокуратуру". Вимоги, що відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені прокурором строки. Рішення прокурора міста (району) може бути оскаржене вищому прокурору або в суд.

Успішне виконання завдань, які визначені ст. 4 Закону України "Про прокуратуру", можливе за умови правильної організації роботи в прокуратурі міста, району.

2. Розподіл службових обов'язків у міській, районній прокуратурі

Важливим чинником організації роботи міської (районної) прокуратури є розподіл службових обов'язків між оперативними працівниками прокуратури. Чіткий, добре продуманий, він є обов'язковою умовою ефективності колективної роботи, сприяє узгодженості дій, підвищує персональну відповідальність за кінцевий результат, забезпечує раціональне використання індивідуальних можливостей кожного працівника. Це особливо важливо в роботі міської (районної) прокуратури.

Не випадково Генеральна прокуратура України приділяє особливу увагу питанням розподілу обов'язків. Наказом №1 гн від 26.12. 2011 р. " Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України" передбачено вимоги, які регламентують розподіл обов'язків між працівниками прокуратур. Розподіл обов'язків між працівниками міської (районної) прокуратури - творчий організаційно-управлінський акт, тому неможливо дати універсальні рекомендації, придатні на всі випадки. Водночас існує ряд проблем, розгляд яких може зацікавити керівників прокуратур, які займаються питаннями організації роботи. Організаційно-управлінський акт розподілу службових обов'язків між працівниками міської (районної) прокуратури умовно можна поділити на кілька етапів.

На першому етапі визначаються види роботи, які необхідно розподілити між працівниками прокуратури, ураховуючи компетенцію міської (районної) прокуратури, яка, у свою чергу, зумовлена функціональними обов'язками прокурорів.

Розподілу підлягає така прокурорська робота:

1) нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство;

2) підтримання державного обвинувачення;

3) представництво інтересів громадянина або держа­ви в суді;

4) координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю;

5) нагляд за додержанням законів щодо недоторкан­ності особи, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, захисту їх честі й гідності, прав неповнолітніх; законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин; охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності; а також нагляд за відповідністю актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організа­ціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинних законів;

6) нагляд за додержанням законів щодо боротьби з корупцією; законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах тощо.

До особливої групи відноситься робота, пов'язана з організацією праці кожного працівника особисто, а також усього колективу. Колективна праця потребує такого керівника, який би міг організувати колектив на виконання поставлених завдань. Така робота вимагає інтелектуальних, психологічних та інших зусиль.

На другому етапі необхідно визначити приблизний обсяг людино-днів, потрібний для виконання всієї роботи прокуратури в цілому та за окремими напрямками її діяльності протягом року. При цьому слід ураховувати, що цей організаційно-управлінський процес складний, а його результати можуть бути надто невизначеними. Це пов'язано з тим, що в органах прокуратури немає науково обґрунтованих нормативів для всіх видів прокурорської роботи. У зв'язку з цим міськрайпрокурор визначає завантаженість своїх підлеглих на основі особистого досвіду й інтуїції, що не завжди збігається з фактичним обсягом роботи, яку виконують підлеглі. Показники завантаженості мають ураховуватися не лише при оцінці роботи працівників прокуратури, але й при розподілі між ними службових обов'язків. Якщо цього не враховувати, то, можливо, розподіл роботи буде проведено нерівномірно, а це негативно вплине на загальну організацію роботу прокуратури.

Третій етап пов'язаний із закріпленням за кожним оперативним працівником конкретних обов'язків. При цьому обов'язки між працівниками районних і прирівняних до них прокуратур розподіляються, як правило, за галузевим (предметним) принципом з урахуванням теоретичної підготовки, практичного досвіду, індивідуальних нахилів і здібностей працівників. У практичній діяльності, особливо у міськпрокуратурах штатом понад 20 працівників, може також застосовуватися зонально-предметний принцип при розподілі обов'язків.

Предметний (галузевий) принцип передбачає розподіл обов'язків між працівниками за напрямами прокурорської діяльності з урахуванням визначених законом функцій прокуратури. При застосуванні предметного (галузевого) принципу за кожним закріплюється коло питань, поєднаних спільною темою. Ці питання можуть стосуватись як однієї, так і кількох галузей (напрямів) прокурорської діяльності.

Зонально-предметний принцип у міських і районних прокуратурах передбачає умовний поділ території міста чи району на окремі ділянки (зони) та закріплення їх за конкретними працівниками. Цей принцип доцільно застосовувати в тих прокуратурах, які обслуговують велику територію і мають необхідну кількість оперативних працівників. При цьому за працівниками закріплюється не лише територія, але й нагляд за групою законодавчих актів з урахуванням функцій прокуратури.

У практичній діяльності головним чином застосовується територіальний та функціональний (галузевий) принципи розподілу службових обов'язків між працівниками міської (районної) прокуратури (п. 4 наказу Генпрокурора № 1 гн від 26.12.11 р.).

При розподілі конкретних обов'язків між окремими працівниками прокуратури береться до уваги ряд факторів суб'єктивного й об'єктивного характеру.

Суб'єктивний фактор - це рівень теоретичної підготовки, практичного досвіду та здібностей працівників, у тому числі й самого прокурора. Доцільно при визначенні службових обов'язків ураховувати бажання й індивідуальні нахили до виконання тих чи інших обов'язків кожним оперативним працівником.

До об'єктивних факторів необхідно віднести особливості діяльності прокуратури, її кількісний склад, рівень і структуру злочинності в регіоні, стан законності й інші чинники. Велике значення в цьому аспекті має та обставина, що не всі оперативні працівники міськрайпрокуратури наділені однаковими повноваженнями в наглядовій діяльності. Так, помічник прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, не має права самостійно порушувати кримінальну справу, скасовувати незаконну та необґрунтовану постанову слідчого чи особи, яка проводить дізнання; давати в справі письмові вказівки; затверджувати обвинувальний висновок, здійснювати інші наглядові повноваження. Ці дії може виконувати міський, районний прокурор або заступники.

Отже, обов'язки з нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, необхідно розподіляти тільки між прокурором та його заступником. Помічникові прокурора може бути доручено нагляд на цьому напрямку тільки з окремих питань, наприклад щодо додержання законності при розгляді заяв і повідомлень про злочини, які надходять до органів внутрішніх справ, податкової міліції.

Як уже зазначалося, розподіл обов'язків між працівниками прокуратури здійснюється з урахуванням штат­ної чисельності. Усі міські (районні) прокуратури умовно можна класифікувати на три групи: зі штатом до чотирьох оперативних працівників (прокурор, два помічники, слідчий); зі штатом 8-10 оперативних працівників (прокурор, заступник, старший помічник, три помічники прокурора і два слідчих); зі штатом понад 10 оперативних працівників (прокурор, два заступники, кілька помічників, три і більше слідчих).

Розглянемо схему розподілу службових обов'язків у міській (районній) прокуратурі зі штатом до десяти оперативних працівників як найбільш поширену в органах прокуратури міської (районної) ланки.

Обов'язки міськрайпрокурора:

- загальне керівництво роботою прокуратури за всіма напрямами діяльності, визначеними Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру" та наказами Генерального прокурора України;

- організація прокурорського нагляду за виконанням законів, спрямованих на розкриття злочинів і запобігання їм;

- нагляд за виконанням законів слідчими прокуратури при провадженні досудового слідства;

- організація боротьби з корупцією;

- нагляд за законністю розгляду заяв і повідомлень про злочини, що надходять до прокуратури;

- проведення оперативних нарад працівників прокуратури;

- організація і проведення координаційних нарад правоохоронних органів;

- організація і планування роботи прокуратури;

- контроль за виконанням керівних документів прокуратур вищого рівня й особистих рішень;

- інформаційно-аналітичне забезпечення міськрайпрокуратури;

- питання навчання і виховання кадрів;

- питання статистичної звітності;

- питання забезпечення гласності й інформування державних органів влади, громадськості про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

- контроль за роботою канцелярії прокуратури;

- організація роботи зі зверненнями громадян до прокуратури.

З урахуванням конкретних обставин прокурор може здійснювати також інші обов'язки.

Обов'язки заступника прокурора:

- організація і безпосередній нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство, зокрема керування роботою помічника прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів цими органами;

- організація і безпосередній нагляд за законністю затримання громадян на підставі статей 106 і 115 Кримінально-процесуального кодексу України, за додер­жанням законності в ізоляторах тимчасового тримання; кімнатах для доставлених міськрайвідділів міліції;

- нагляд за дотриманням законності при адміністративному затриманні громадян;

- нагляд за додержанням законності при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

- підготування аналітичних та інших документів про стан злочинності та законності.

При розподілі обов'язків між помічниками (старшими помічниками) прокурора необхідно додатково враховувати деякі особливості. По-перше, підтримання державного обвинувачення в суді є однією з найважливіших функцій прокуратури, яка реалізується здебільшого прокурорами міської та районної ланок. По-друге, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором - конституційна засада судочинства (п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України), а тому участь прокурора в судовому розгляді кримінальної справи є обов'язковою.

Якщо брати до уваги, що в місцевих, міських районних судах, як правило, одночасно розглядається кілька кримінальних справ, у яких забезпечується державне обвинувачення, можна дійти висновку, що підтримання державного обвинувачення в суді є службовим обов'язком кожного працівника прокуратури, крім слідчих. Цього вимагає і Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 N 5гн " Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення". Тож усі помічники прокурора мають в обов'язковому порядку підтримувати державне обвинувачення в суді, але для декого з помічників ця робота буде додатковою до основної, передбаченої посадовими обов'язками. Доцільно, щоб у наказі зазначалося, хто з помічників прокурора відповідає за організацію цієї роботи, її облік, складання статистичних звітів тощо.

У деяких прокуратурах створюються групи обвинувачів. Такі групи має очолювати старший помічник прокурора, який і буде організовувати роботу в прокуратурі щодо підтримання державного обвинувачення в суді, вести облік, складати звіти, надавати методичну допомогу молодим обвинувачам. Аналогічні групи доцільно створювати й при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства. До­цільно, щоб їх очолював заступник прокурора міста, району.

Розподіл обов'язків між помічниками прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням і застосуванням за­конів (загально наглядова робота), провадиться за предметним принципом.

При цьому доцільно виокремити такі предмети нагляду:

- законність актів, що видаються всіма органами, установами, організаціями та посадовими особами;

- додержання законів про права та свободи людини і громадянина;

- додержання законів, що стосуються економічних відносин, зокрема у фінансово-банківській системі, паливно-енергетичному, агропромисловому комплексах;

- додержання законів про охорону навколишнього середовища митними та податковими органами, у зовнішньоекономічній діяльності та в міжнаціональних відносинах, а також при притягненні громадян до адміністративної відповідальності.

Зазначені обов'язки, залежно від штатної чисельності прокуратури, можна покласти на кількох помічників. Водночас доцільно виділити як самостійний предмет нагляду додержання законів, спрямованих на запобігання правопорушенням серед неповнолітніх і захист їх прав. Цю ланку варто закріпити за найбільш кваліфікованим помічником, який має досвід роботи.

Важлива ланка діяльності прокуратури пов'язана з реалізацією функцій представництва інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом. Якщо брати до уваги, що представницька діяльність тісно пов'язана з наглядом за додержанням і застосуванням законів, то цю роботу можна розподілити між помічниками прокурора, які займаються "загально-наглядовою" діяльністю, або покласти на одного з них, визначивши відповідального за організацію роботи, її облік, складання статистичних звітів тощо.

Крім зазначених напрямків діяльності, які необхідно закріпити в наказі, треба одному з помічників прокурора доручити роботу щодо систематизації законодавства, розміщення та зберігання нормативних актів, юридичної літератури, відповідних карток.

На четвертому етапі організаційно-управлінського акту готується наказ про розподіл службових обов'язків. Формулювання наказу мають викладатися юридично грамотно, точно та конкретно, щоб кожен працівник чітко знав свої функціональні обов'язки.

В окремому пункті наказу необхідно зазначити ті види прокурорської діяльності, у яких беруть участь усі оперативні працівники прокуратури. Такими є:

1) прийом громадян і розгляд їх звернень згідно з установленим графіком;

2) участь у плануванні роботи, підготування та складання статистичних звітів;

3) виступи в засобах масової інформації, на підприємствах, установах та в організаціях з повідомленнями про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

4) інформаційно-аналітична робота;

Крім цього, окремим пунктом необхідно передбачити взаємозамінність оперативних працівників на період їх тимчасової відсутності (відпустка, хвороба, відрядження та інші поважні причини).

У наказі також необхідно визначити основні обов'язки слідчих:

- розслідувати кримінальні справи особисто за дорученням прокурора або в складі слідчої групи;

- брати участь у чергуваннях, виїздах на місце події;

- при розслідуванні кримінальних справ вести профілактичну роботу;

- забезпечувати збереження доказів тощо.

Наказ підписується прокурором міста (району) і під розписку з ним ознайомлюються всі оперативні працівники. До підпису наказу прокурором доцільно його обговорити на оперативній нараді.

3. Інформаційно-аналітичне забезпечення органів прокуратури

Інформація в механізмі прийняття організаційних рішень, плануванні роботи прокуратури міста чи району має особливе значення. Цінність інформації є безперечною. Недаремно говорять: "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Для працівників прокуратури володіння інформацією про стан законності на території міста, району - важлива умова ефективної організації роботи зі зміцнення правового режиму. Це пояснюється тим, що робота прокуратури не може бути чітко організована без використання даних про стан законності та правопорушень, у тому числі злочинності, її структури, динаміки, її тенденції. Цю інформацію можна назвати правовою інформацією, яка є часткою соціальної інформації. Вона має свій зміст і особливості, оскільки відображає перш за все такі специфічні сторони соціальної дійсності, як правопорушення, стан законності, рівень злочинності, її структуру. Крім цього, вона включає в себе відомості про причини правопорушень і умови, які їм сприяють.

Отже, наглядова й інша діяльність органів прокуратури, спрямована на зміцнення законності та правопорядку, неможлива без всебічного аналізу стану законності. В основі такого аналізу лежить інформаційне забезпечення.

Інформаційне забезпечення ґрунтується на певних принципах.

1. Принцип оперативності інформації.

У прокуратурі повинні бути розроблені форми й методи одержання інформації. Тобто яка інформація, за якими напрямками прокурорської діяльності та з яких джерел повинна надходити до прокуратури.

Строки надходження інформації визначаються прокурором, координаційною нарадою або планом роботи.

2. Принцип повноти інформації.

Зі значної кількості відомостей, що надходять до прокуратури, виокремлюється оптимальний обсяг інформації, яка дозволяє забезпечити аналітичну роботу, визначити пріоритетні напрямки діяльності прокуратури та застосувати необхідні заходи прокурорського реагування.

3. Принцип достовірності інформації. Інформація повинна бути об'єктивною, відповідати фактичній ситуації, стану законності та злочинності в районі, місті. Достовірність визначає рівень організації роботи прокуратури.

Інформація - це сукупність відомостей, що визначають рівень знань про ті чи інші факти, події, явища, а також про їхні взаємозв'язки. Для працівників прокуратури району, міста велике значення має інформація про стан законності та правопорядку на території району, міста, а також про причини й умови, що сприяють правопорушенням.

Таким чином, можна стверджувати, що під інформаційним забезпеченням прокуратури слід розуміти дії прокурорсько-слідчих працівників, спрямовані на збирання, облік, накопичення, розподіл, аналіз, збереження, пошук і передачу інформації, необхідної для наглядової та іншої діяльності прокуратури, і зміцнення законності в районі, місті.

Усю роботу з інформаційного забезпечення, яка проводиться в прокуратурі району, міста, умовно можна поділити на декілька етапів.

Перший етап - збирання необхідної інформації. При цьому треба враховувати, що об'єктами інформації можуть бути:

- стан злочинності, динаміка, структура і тенденція її розвитку;

- стан законності в економічній, соціальній та інших сферах діяльності;

- дотримання прав і свобод людини й громадянина;

- законність правових актів;

- законність кримінального переслідування;

- законність при розслідуванні кримінальних справ;

- стан законності в кримінальному судочинстві;

- стан законності при виконанні прокуратурою функції представництва інтересів громадянина або держави в суді;

- стан законності при реєстрації та розгляді заяв і повідомлень про злочини;

- виконання наказів, рішень колегії, координаційних нарад, завдань вищих прокуратур;

- систематизація законодавства.

Ураховуючи внутрішню необхідність, прокурор району, міста може визначити й інші об'єкти інформаційного забезпечення.

Другий етап інформаційного забезпечення - це облік, систематизація, розподіл інформації, що надходить. Облік інформації здійснює канцелярія прокуратури, реєструючи інформацію. Систематизацією і розподілом інформації займаються оперативні працівники за предметом своєї діяльності, визначеним наказом прокурора міста, району про розподіл службових обов'язків у прокуратурі.

Третій етап - це накопичення інформації, яке здійснюють оперативні працівники шляхом поступового її збільшення за кожним напрямом прокурорської діяльності.

Четвертий етап - аналіз інформації оперативними працівниками відповідно до закріплених за ними напрямків (ланок) діяльності. Аналіз інформації дозволяє зробити висновки не лише про кількісну сторону порушення законодавства, але й про конкретні види й характер правопорушень. На підставі аналізу робляться висновки про динаміку, тенденції правопорушень і висловлюються пропозиції, спрямовані на їх усунення.

П'ятий етап - збереження інформації. Як правило, цю роботу виконує канцелярія прокуратури. Інформація багаторазового тривалого користування передається в канцелярію оперативними працівниками після її опрацювання (аналізу).

Шостий етап - пошук необхідної інформації та передача її для використання в роботі. Цю роботу виконують працівники канцелярії спільно з оператив­ними працівниками, які нею користуються.

Інформаційне забезпечення прокуратури вважається оптимальним тоді, коли вона достатньою мірою забезпечує виконання функцій прокуратури, які спрямовані на вирішення завдань, визначених ст. 4 Закону України "Про прокуратуру". Генеральний прокурор України у Наказі № 1ГН від 26. 12.2011 р. " Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України" вимагає від прокурорів вживати належних заходів щодо повсякденного збирання, накопичення, систематизації та опрацювання оптимального обсягу інформації щодо стану законності, злочинності, особливостей соціально-економічного розвитку регіону та специфіки ПІДНАГЛЯДОВИХ ОБЄКТІВ (п.10.1 наказу).

Стосовно організації інформаційного забезпечення необхідно зазначити, що згідно зі ст.ст. 8, 20 Закону України "Про прокуратуру" вимоги прокурора про надання статистичної та іншої інформації або їх копій є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені прокурором строки й безкоштовно. Дії прокурора щодо надання статистичної та іншої інформації можуть бути оформлені як письмовий запит або документ під заголовком "Вимога". У цьому документі викладається зміст вимог, робиться посилання на статтю закону, що регламентує повноваження прокурора і містить указівку про обов'язковість його виконання та передбачену зако­ном відповідальність за невиконання.

До джерел інформації про порушення закону слід віднести:

1. Органи внутрішніх справ, де концентрується значний обсяг даних про правопорушення і осіб, які їх вчинили. Деякі відомості (дані про злочинність та її окремі види, про кількість порушених справ та інше) надходять до прокуратури щомісяця у вигляді звітів.

2. Органи державної фінансової інспекції (раніше - контрольно-ревізійної служби) України, до складу яких входять відповідні підрозділи (відділи, групи) у районах і містах. Головне завдання цих служб - здійснення державного контролю за використанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах, державних фондах на підприємствах і в організаціях, які одержують кошти із бюджетів усіх рівнів. Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. їх результати мають для прокуратури особливе значення, тому вона повинна мати таку інформацію.

3. Органи державної податкової інспекції району, міста, у тому числі й податкової міліції, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; слідчі підрозділи податкової міліції, які розслідують кримінальні справи, віднесені нормами КПК до їх компетенції.

4. Органи державної влади й управління, які мають дані про порушення законодавства у підзвітних їм структурах.

5. Органи відомчого контролю (бухгалтерські, ревізійні, юридичні), які мають інформацію про порушення господарського, фінансового, трудового законодавства.

6. Банківські установи, які мають дані про правопорушення банківського законодавства.

7. Органи державних інспекцій, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, насамперед органи рибоохорони, охорони лісового господарства, органи мисливського господарства, органи Міністерства екології та природних ресурсів, органи Пенсійного фонду, органи держстатистики й інші, усього понад 40 органів.

8. Медичні установи, які мають відомості про тілесні ушкодження, заподіяні при дорожньо-транспортних пригодах (ДТП), аваріях, при вчиненні злочинів.

9 Установи, де тримаються засуджені, заарештовані, затримані, які мають інформацію про правопорушення, вчинені в зазначених установах.

10. Органи відомчої та державної охорони, які мають дані про розкрадання матеріальних цінностей на об'єктах, що перебувають під їх охороною.

11. Районні, міські відділи державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які мають дані про примусове виконання рішень судів та інших органів.

12. Громадські організації, загальні збори громадян за місцем проживання, трудові колективи підприємств, організацій, установ, які можуть інформувати органи прокуратури про порушення законів.

13. Міські, районні місцеві суди, які мають відомості про осіб, які вчинили правопорушення, причини й умови, що їм сприяли.

14. Громадяни, їх об'єднання, посадові особи, які звертаються до органів прокуратури з заявами та скаргами з приводу вчинених злочинів, інших правопорушень.

15. Митні органи, які мають дані про порушення митного законодавства.

16. Кримінальна міліція, спеціальні установи для неповнолітніх, які мають дані про правопорушення серед них.

17. Повідомлення засобів масової інформації про порушення прав і законних інтересів громадян та інтересів держави.

18. Районні, міські відділи статистики, які мають значну інформацію, що може бути корисною прокурору. У відділах можна одержати інформацію про умови праці на підприємствах, в організаціях, про стан травматизму, про наявність і витрату палива, тепло електроенергії, про кредиторську заборгованість, про інвестиції, заборгованість із виплати заробітної плати й іншу інформацію.

Крім перелічених джерел інформації, прокуратура району, міста має і свій значний обсяг інформації, який є результатом її наглядової та іншої діяльності, спрямованої на зміцнення законності та правопорядку. Ця інформація міститься в довідках про результати перевірок, актах прокурорського реагування, у стат звітності, аналізах та узагальненнях, у матеріалах кримінальних справ та інших документах прокурорської діяльності.

Накопичення в прокуратурі інформації здійснюється в процесі повсякденної діяльності, її обсяг значний, тому важливо вміло використовувати одержану інформацію. З цією метою доцільно всю інформацію, що надходить до прокуратури, аналізувати, щоб одержати основні відомості про стан, тенденції та прогнози стану законності в тій чи іншій галузі, у цілому по району, місту.

Аналітичні дослідження інформаційних матеріалів повинні бути актуальними й мати практичне значення, а тому цю роботу необхідно проводити, додержуючись певних правил. Перш за все необхідно: 1) визначити завдання аналітичного дослідження і коло питань, які підлягають дослідженню; 2) скласти план досліджень;3) визначити обсяг інформації, що підлягає дослідженню; 4) вибрати метод вивчення інформації - загальний чи вибірковий; 5) визначити коло осіб, які беруть участь в аналітичний роботі, і забезпечити їх необхідним мето­дичним і нормативним матеріалом.

Для успішного виконання аналітичної роботи необхідно охарактеризувати кількісні показники виявлених порушень, порівняти, за можливості, з даними за аналогічний минулий період, визначити їх динаміку, тенденції, що характеризують їх розвиток, та ін.

В обов'язковому порядку треба визначити причини й умови, що сприяють порушенням закону. Закінчувати аналітичну роботу слід висновками та рекомендаціями з урахуванням одержаних результатів аналізу. Використовуючи дані аналізу, можна підготувати доповідну записку або інформацію органам державної влади та самоврядування, доповідь на оперативну, координаційну або міжвідомчу нараду, подання керівникам підприємств, організацій та установ, а також органам місцевого самоврядування. Дані аналізу доцільно враховувати й при плануванні роботи районної чи міської прокуратури.

прокуратура службовий планування перевірка

4. Планування роботи міської (районної) прокуратури

Планування роботи - це одна з організаційних підстав, яка забезпечує діяльність прокуратури міста, району з реалізації повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру". Планування відбиває рівень організаційної роботи, її мету, визначає заходи, яких повинен ужити прокурор, щодо активізації боротьби з правопорушеннями, зміцнення законності.

Правильна організація планування в прокуратурі дозволяє зосередити зусилля працівників прокуратури на пріоритетних напрямках прокурорської діяльності з попередження й усунення порушень законності. Планування роботи міської, районної прокуратури повинне проводитися з додержанням основних принципів пла­нування.

1. Принцип конкретності. План повинен бути конкретним, з юридично грамотним формулюванням планових заходів. У планових заходах необхідно вказувати конкретно, додержання чи застосування якого закону планується перевіряти. При цьому слід зазначити офіційну назву закону. Важливо, щоб у планових заходах було визначено також конкретні підприємства, організації чи установи, де буде проводитися перевірка.

2. Принцип оптимальної достатності. Обсяг планових заходів повинен узгоджуватися зі штатними можливостями прокуратури. Не повинно бути такого становища, коли в планах прокуратури передбачено значний обсяг заходів, а оперативних працівників і часу для їх виконання не вистачає. Планові заходи необхідно розподіляти за часом їх виконання таким чином, щоб на кожний місяць плану припадало приблизно рівне навантаження на виконавців. Такий підхід до планування дозволить раціонально використовувати робочий час оперативних працівників, якісно проводити перевірки.

Принцип оптимальної достатності забезпечується визначенням найбільш актуальних, пріоритетних напрямків діяльності, що ґрунтуються на результатах аналізу стану законності в районі, місті.

3. Важливим при плануванні роботи є принцип стабільності. Це означає, що заплановані заходи повинні бути незмінними, стабільними, хоча, звичайно, залежно від оперативної обстановки в районі, місті до плану можуть вноситися корективи.

Робиться це за наявності достатніх підстав як за клопотанням оперативних працівників прокуратури, так і з особистої ініціативи прокурора. На пропозицію керівників прокуратур відповідного рівня можуть вноситися зміни до планів роботи прокуратур нижчого рівня лише стосовно строків проведення відповідних заходів у межах кварталу.

До планів роботи не включаються заходи, що стосуються повсякденної діяльності прокуратури. Плани роботи міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур складаються на квартал; при плануванні важливо не допускати дублювання заходів, передбачених планами роботи прокуратур вищого рівня. Плани роботи складаються та підписуються до 1-го числа місяця поточного кварталу. Проекти планів мають розглядатися на оперативних нарадах і затверджуватися керівниками прокуратури.

Планування роботи тісно пов'язане з інформаційно-аналітичною роботою. Аналіз інформації завжди передує плануванню. Інформація є джерелом об'єктивних і всебічних даних про стан законності в районі, місті, дозволяє визначити ефективність здійснення проку­рорських повноважень, виявити тенденції розвитку правопорушень. Можна однозначно стверджувати, що плануванню притаманні прогностичні функції, які дозволяють використовувати аналітичну інформацію, впливати на розвиток процесів, передбачати і відповідні заходи, що впливають на зміцнення законності.

Планування в органах прокуратури - це управлінська функція діяльності, спрямована на впорядкування розподілу обов'язків серед оперативних працівників, під­вищення відповідальності кожного з них за результа­тивність діяльності. Недоліки в плануванні, як правило, спричиняють незадовільну якість прокурорських пере­вірок та інших заходів і як наслідок - низьку їх ефективність, нераціональне використання інтелектуаль­ного потенціалу прокуратури.

У практичній діяльності прокуратур міської та районної ланок застосовуються різні види планів. За терміном виконання планових заходів вони поділяються на перспективні (довгострокові) та поточні.

Перспективними (довгостроковими) є плани на рік і більше. Як правило, вони передбачають вирішення проблем щодо боротьби зі злочинністю в місті (районі) спільно з іншими правоохоронними органами. Це можуть бути спільні заходи правоохоронних органів, затверджені на координаційній нараді, або план роботи прокуратури, де передбачаються заходи за найважливішими напрямками прокурорської діяльності з урахуванням реального стану законності та правопорядку на підставі науково обґрунтованого кримінологічного прогнозу. Слід зазначити, що наказами Генерального прокурора України перспективного планування не передбачено, але в практичній діяльності воно застосовується.

Поточні плани використовуються для планування заходів за головними напрямками прокурорської діяльності, таких як перевірки виконання законів, аналітична робота, а також, як правило, обговорення результатів діяльності органів прокуратури. Такі плани передбачають конкретні терміни виконання заходів і складаються на квартал.

Поряд із цим, у міських і районних прокуратурах застосовується індивідуальне планування щодо підвищення професійної підготовки, а також особисте планування діяльності прокурорів та інших працівників. Особисті плани прокурора й інших працівників є важливим елементом організації праці. Як правило, вони передбачають використання робочого часу протягом дня і складаються на декаду або тиждень. Таке планування дозволяє раціонально використовувати особистий робочий час протягом дня, тижня, декади. Особистий план складає кожен оперативний працівник з урахуванням заходів, передбачених поточним планом, а також тих завдань, які йому необхідно вирішувати (перевірка скарг, участь у судових засіданнях, прийом громадян, підготовка актів прокурорського реагування та ін.). Такий план - це особиста творчість кожного працівника, він ні з ким не погоджується, не затверджується і складається з метою поліпшення організації праці.

Процес складання плану роботи міськрайпрокуратури поділяється на три стадії.

Перша стадія включає в себе інформаційне забезпечення: збирання необхідної інформації про стан злочинності, додержання законів, дані аналізів і узагальнень прокурорсько-слідчої практики тощо. На цій стадії прокурор району, міста на оперативній нараді ставить перед працівниками завдання підготувати узагальнені дані та пропозиції до проекту плану.

Оперативні працівники згідно з розподілом службових обов'язків виконують конкретну роботу та повинні накопичувати відповідну інформацію про стан законності на закріплених за ними напрямках. Ураховуючи ці дані, кожен працівник подає письмові пропозиції з обґрунтуванням необхідності включення тих чи інших заходів до плану роботи прокуратури.

У процесі підготовки плану необхідно враховувати вимоги наказів, указівок вищих прокурорів, їх доручень, рішень колегії та координаційних і міжвідомчих нарад. Підставами для включення до плану заходів є дані про порушення законності, які містяться в матеріалах перевірок, кримінальних і цивільних справ, аналізу прокурорської та правозастосовної практики, повідом­леннях контролюючих органів, зверненнях громадян і посадових осіб та інших джерел інформації.

Роботу з вивчення аналітичних документів, поданих пропозицій та іншої інформації, а також із формулювання проекту плану здійснює особисто прокурор міста (району). Якщо в прокуратурі кількість оперативних працівників є значною, то ці обов'язки можуть бути покладені на одного з заступників прокурора, який готує проект плану і доповідає прокуророві. Готуючи план, доцільно керуватися такими положеннями: передбача­ючи ті або інші планові заходи та їх виконавців, необхід­но, по-перше, ураховувати функціональні обов'язки кожного працівника, його щоденну поточну роботу; по-друге, ураховувати не лише закріплені за працівником обов'язки, але і його професійну підготовку, здатність виконувати ту чи іншу роботу: аналітичну, проведення перевірок, підготування наради та ін.

Друга стадія підготовки проекту плану. План роботи необхідно складати у визначеній формі, де передбачаються відповідні графи: порядковий номер, назва заходів, строк їх виконання, виконавці та відмітка про виконання з зазначенням результатів.

Третя стадія - завершальна. На цій стадії підготування плану відпрацьовується остаточна його редакція. Ураховуються заходи плану прокуратури області, її завдання та рекомендації, але не допускається дублювання заходів, передбачених планами прокуратур вищого рівня, а також не включаються заходи, що стосуються повсякденної діяльності. Підготовлений проект плану роботи обговорюється на оперативній нараді при прокуророві міста, району. На обговоренні проекту обов'язково повинні бути присутні ті працівники, які вносили пропозиції до проекту. Слід підкреслити, що обговорення проекту плану на оперативній нараді - важливий етап планування, метод його оцінки. Дороблений і обговорений проект плану підписується прокурором, і з цього моменту план стає управлінським рішенням, обов'язковим для виконання. З планом роботи ознайомлюються під розписку всі оперативні працівники прокуратури.

Контроль за організацією виконання планових завдань здійснюється прокурором міста, району.

Практикою вироблено певну тематику основних заходів, що включаються до планів роботи прокуратури міста (району), які можна поділити на окремі напрямки. У планах ці заходи конкретизуються з урахуванням особливості кожного міста (району).

1. Загальні питання організації роботи.

До цього напрямку слід віднести такі питання:

а) оперативні наради при прокуророві міста (району), на яких обговорюють підсумки роботи за певні періоди - як правило, за квартал, півріччя, рік;

б) координаційні та міжвідомчі наради працівників правоохоронних органів міста, району;

в) оперативні наради з питань про стан прокурорського нагляду за додержанням законності на різних напрямках діяльності;

г) оперативні наради, на яких обговорюються звіти оперативних працівників про виконання службових обов'язків;

г) оперативні наради, на яких розглядаються питання про хід виконання запланованих заходів, заслуховуються звіти окремих працівників прокуратури. Включаються також організаційні питання, які регламентують діяльність органів прокуратури.

2. Нагляд за додержанням і застосуванням законів.

Перелік законодавчих актів, додержання яких підлягає перевірці при виконанні прокуратурою цієї функції, необхідно визначити, ураховуючи вимоги наказу Генерального прокурора України за N 3гн від 12.04.2011 Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України ", у якому чітко вказано пріоритетні напрямки прокурорської діяльності.

У ході виконання цієї функції основними завданнями наглядової діяльності є: додержання конституційних прав і свобод громадян, передусім осіб, які потребують соціального захисту та допомоги; додержання законності у сфері економічних відносин, особливо додержання законів про власність, бюджетну систему, аграрну реформу, енергозбереження, зовнішньоекономічну діяльність, про приватизацію державного і комунального майна, про банківську діяльність, а також додержання законів у діяльності контролюючих і правоохоронних органів.

Прокурорські перевірки проводяться за такими напрямками:

а) законність видання правових актів органами влади та місцевого самоврядування, а також додержання законів на підприємствах, в організаціях та установах (зазначити, у яких конкретно);

б) виконання вимог законодавства про порядок створення підприємств і державної реєстрації юридич­них осіб, а також їх реорганізації та ліквідації;

в) додержання вимог чинного законодавства з пи­тань володіння, розпоряджання й управління державною і комунальною формами власності та їх використання;

г) виконання державною податковою інспекцією обов'язків з контролю за додержанням законодавства про податки;

г) виконання вимог Законів: "Про власність", "Про підприємство", "Про банки і банківську діяльність", "Про приватизацію державного майна", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Основи законодавства України про охорону здоров'я", "Про забезпечення санітарного й епідемічного добробуту населення", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про боротьбу з корупцією" та ряду інших законів.

3. Нагляд за дотриманням законів у соціальній сфері.

Законодавство про працю

Перевіряти додержання вимог законодавства про працю на підприємствах і в організаціях, звертаючи особливу увагу на своєчасність виплати заробітної плати, допомоги на утримання дітей, залишення працівників у відпустці без оплати на період вимушеного простою. Перевіряти виконання Законів України "Про охорону праці, "Про оплату праці", відшкодування шкоди, заподіяної громадянам при виконанні трудових обов'язків, Закону "Про колективні договори і погодження".

Житлове законодавство

Перевіряти: конкретні правові норми, які Гарантують забезпечення громадян житловими приміщеннями, відповідно до Житлового кодексу; виконання Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального статусу", "Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

Пенсійне законодавство

Перевіряти виконання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у міських, районних управліннях Пенсійного фонду в частині своєчасного призначення і виплати пенсій, особливо інвалідам, неповнолітнім та іншим малозабезпеченим категоріям громадян. При цьому приділяти увагу додержанню вимог законодавства, що регламентує розгляд звернень і скарг громадян, а також фактам ухилення підприємств і організацій різної форми власності від виплати страхових внесків у Пенсійний фонд. Поряд із цим, доцільно перевіряти додержання вимог Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Адміністративне законодавство

Перевіряти виконання адміністративного законодавства при притягненні громадян до відповідальності за порушення санітарно-епідеміологічних правил, правил дорожнього руху, правопорушення в галузі торгівлі, а також за порушення податкового, пенсійного, ветеринарного, лісового законодавства, законодавства з охорони рибних запасів, захисту прав споживачів та іншого законодавства.

4. Нагляд за додержанням і застосуванням, законів про права неповнолітніх.

Перевіряти законність діяльності кримінальної міліції в справах неповнолітніх, додержання законності в приймальниках-розподільниках і притулках для неповнолітніх, у загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах медико-соціальної реабілітації; виконання органами та службами в справах неповнолітніх покладених на них законом організаційних, координаційних і контрольних функцій у вирішенні питань соціального захисту неповнолітніх, проведенні роботи щодо запобігання бездоглядності та правопорушенням серед дітей і підлітків.

Перевіряти додержання законодавства про пільги та гарантії дітям, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, дітям-інвалідам, про надання соціальної допомоги малозабезпеченим і багатодітним сім'ям, виконання Законів України "Про освіту" і "Про зайнятість населення" та ін.

5. Нагляд за додержанням і застосуванням законів про охорону природа.

Перевіряти додержання Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про рослинний світ", "Про природно-заповідний фонд ", "Про тваринний світ" та інших.

Перевіряти додержання законності в діяльності спеціально уповноважених органів державного контролю у сфері охорони довкілля, а також вимог Водного кодексу, Лісового кодексу, Кодексу про надра.

6. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство.

При плануванні роботи в цьому напрямку необхідно передбачити перевірки:

- виконання законів, спрямованих на профілактику особливо тяжких і тяжких злочинів;

- виконання податковою міліцією законів щодо боротьби з ухиленням від сплати податків та інших платежів;

- виконання законів про попередження рецидивної злочинності;

- узагальнення стану про додержання строків досудового слідства, дізнання, тримання під вартою в справах, які перебувають у провадженні міськрайвідділів внутрішніх справ і податкової міліції;

- виконання законів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, пов'язаною з незаконним обігом наркотиків;

- виконання законів, спрямованих на боротьбу зі злочинами у сфері економіки.

7. Нагляд за законністю судових рішень у кримінальних справах

Узагальнювати додержання законності при підтриманні державного обвинувачення, аналіз причин помилок, яких припускаються державні обвинувачі, аналіз прак­тики призначення судом міри покарання в кримінальних справах (конкретна категорія справ), вплив державного обвинувача на законність призначення міри покарання.

8. Нагляд за законністю судових рішень у цивільних і господарських справах, розглянутих за участю прокурора.

Узагальнювати стан законності судових рішень у справах, розглянутих за участю прокурора, наприклад у справах за позовами та заявами прокурорів; аналіз додержання законності при розгляді судом позовів прокурора про відшкодування збитків державі та ін.

9. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Узагальнювати додержання законності дій при виконанні судових рішень у кримінальних справах кримінально-виконавчою інспекцією.

...