Правове регулювання рекламної діяльності

Підводячи підсумки, можна дійти таких висновків.

1. Основним нормативним актом, що регулює рекламну діяльність в Україні, є Закон України від 3 липня 1996 року “Про рекламу”. Деякі положення відносно певних видів реклами містяться в інших законодавчих актах. Зокрема, визначення політичної реклами міститься в Законі України „Про вибори народних депутатів України”.

Багато питань, пов'язаних з рекламною діяльністю, регулюється підзаконними нормативно-правовими актами. Серед них слід зазначити Постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” від 29 грудня 2003 р. № 2067. Вказані Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Також, у зв'язку з прагненням України увійти до таких міжнародних організацій, як СОТ та ЄС, слід враховувати міжнародне законодавство, зокрема, Міжнародний кодекс рекламної практики від 02.12.1986р. Цікавими є принципи, що стосуються реклами на телебаченні, наведені у Рекомендації № R 84 (3) Комітету Міністрів Ради Європи „Про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984 р.

2. Відповідно до статті 1 Закону України „Про рекламу”, реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

3. Головними учасниками процесу державного управління рекламною діяльністю є суб'єкти управління та об'єкти управління.

Суб'єкти управління в системі державного управління рекламною діяльністю можуть бути згруповані за трьома рівнями. До вищого рівня управління в системі державного управління рекламою належать Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України та вищі судові органи спеціалізованих судів. Центральний рівень управління системи державного управління рекламною діяльністю представлений здебільшого центральними органами виконавчої влади, до яких слід віднести державні комітети, міністерства та центральні органи зі спеціальним статусом. Суб'єктами управління на місцевому рівні управління є місцеві органи виконавчої влади загальної та спеціальної (галузевої чи функціональної) компетенції.

Суб'єктами рекламної діяльності є рекламодавець, виробник реклами, та її розповсюджувач. Хоча нерідко ці поняття співпадають, розмежування суб'єктів рекламної діяльності має велике практичне значення, адже відповідальність наступає для осіб, винних у розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництві або реалізації якої заборонено; розповсюдженні реклами, забороненої чинним законодавством; порушенні порядку виготовлення та розповсюдження реклами; недотриманні вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами.

Об'єкти управління системи державного управління рекламною діяльністю належать до двох принципово різних типів:

1) реклама в різних розуміннях (як галузь економіки; як сфера професійної діяльності; як бізнес. У деяких випадках як об'єкт управління треба розглядати рекламу як сукупність рекламоносіїв, тобто використовувати матеріальний підхід до поняття реклами). Відносно цих об'єктів суб'єкти управління системи виступають як елементи зовнішнього управління;

2) рекламні комунікації самих органів державного управління. Цей тип об'єктів є внутрішньою системою відносно суб'єктів державної влади.

Закон України „Про рекламу” у ст.26 наводить таку систему державних організацій, уповноважених здійснювати державне управління рекламною діяльністю: 1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів; 2) Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; 3) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; 4) Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; 5) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

На жаль, система державного управління рекламною діяльністю на сьогодні відсутня. Вимагає також значної активізації діяльність органів рекламного самоврегулювання.

4. Обов'язковими умовами здійснення рекламної діяльності є державна реєстрація її суб'єктів та ліцензування деяких з суб'єктів цієї діяльності.

5. Окремими спеціалізованими видами рекламної діяльності є соціальна та політична реклама.

У статті 1 Закону України „Про рекламу” соціальна реклама визначається, як інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.

Соціальна реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм та засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

При виробництві та розповсюдженні соціальної реклами забороняється:

- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду та характеру занять, місця проживання;

- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

У галузі соціальної реклами неприпустима:

- недоброякісна реклама;

- недостовірна реклама;

- неетична реклама;

- неправдива реклама;

- прихована реклама.

Вдосконалення існуючої нормативно-правової бази, яка контролює та регулює діяльність у сфері виробництва та розповсюдження соціальної реклами має включати в себе:

- розробку механізму контролю за соціальною рекламою, як механізм регулювання засвоєння людьми норм, правил, принципів прийнятих у суспільстві;

- визначення показників ефективності соціальної реклами, що будуть контролювати процес створення соціальної реклами, вимог до її змісту з метою регулювання впливу соціальної реклами на масову самосвідомість;

- особисту відповідальність за створення соціальної реклами.

Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України „Про вибори народних депутатів України”, політична реклама - це одна із форм передвиборної агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу. До політичної реклами належить використання символіки або логотипів партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією (блоком) - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку) - суб'єкта виборчого процесу чи певних осіб як кандидатів у депутати.

Значною перемогою подальшої демократизації було б прийняття спеціалізованого Закону України „Про політичну рекламу”.

6. На сьогодні дуже актуальним є питання регулювання захисту суспільної моралі при створенні рекламної продукції. Багато з рекламодавців, намагаючись привернути увагу до свого продукту, використовують не зовсім етичні прийоми, прямо заборонені в Законах України „Про рекламу” та „Про захист суспільної моралі”.

Проблема є дуже серйозною. Аморальна реклама може зруйнувати суспільство. Адже під її впливом знищуються такі одвічні цінності, як добро, краса, вірність, кохання.

В дипломній роботі пропонується ширше розповсюджувати практику незалежної експертизи зовнішньої, телевізійної та іншої реклами, щодо відповідності вимогам статті Закону України “Про рекламу” та «Про захист суспільної моралі». Інформацію про те, що той чи інший рекламний продукт пройшов незалежну експертизу, доцільно повідомляти у процесі використання рекламного продукту. Також державі необхідно скоординувати зусилля в напрямку створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприятимуть реалізації права людини на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному та морально-психологічному стану населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Експертний висновок щодо зовнішньої реклами

Експертний висновок № 1/07-2006 експертної комісії при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська рекламна коаліція»

Експертизу проведено на підставі запиту Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 0311/6071 від 14.06.06р. про проведення незалежної експертизи зовнішньої реклами, щодо відповідності вимогам статті Закону України “Про рекламу” та «Про захист суспільної моралі».

Експертна комісія у складі:

Максима Лазебника, Виконавчого директора Всеукраїнської рекламної коаліції,

Альони Мішуренко, заступника Виконавчого директора Всеукраїнської рекламної коаліції,

Артема Біденка, голови Координаційної ради Асоціації зовнішньої реклами України

провела у відповідності до статті 29 Закону України «Про рекламу» незалежну експертизу стосовно відповідності вимогам законодавства України

об'єкту експертизи - сюжет зовнішньої реклами нової колекції взуття «Еконіка», що містить текст і зображення.

Надані для проведення експертизи матеріали - копія фотофіксації зовнішньої реклами «Еконіка»

Питання, винесені на розгляд експертної комісії:

Чи порушують зображення, вміщені до об'єкту експертизи, вимоги Закону України “Про рекламу” та Закону України «Про захист суспільної моралі».

Дослідницька частина:

У рамках експертної діяльності було проведено безпосереднє дослідження об'єкта експертизи членами експертної комісії (неодноразовий перегляд фотофіксації зовнішньої реклами), а також були вивчені всі надані для проведення експертизи матеріали (запит Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві). Проаналізовані положення чинного в Україні законодавства, що стосуються винесеного на розгляд експертної комісії питання, практика їх застосування, а також попередня практика розгляду експертною комісією при Всеукраїнській рекламній коаліції аналогічних питань.

Експертна комісія встановила:

Експертна комісія дійшла одностайного висновку про те, що зображення, що містяться у рекламі «Еконіка» не містить порушень законів України «Про рекламу», «Про захист суспільної моралі».

Такий висновок експертів ґрунтується на нижчевикладеному:

Ч. 5 ст. 14 Закону України «Про захист суспільної моралі»передбачає заборону використання у зовнішній рекламі текстів та (або) зображень сексуального чи еротичного характеру.

Задля правильного застосування зазначеної норми закону в ході експертного дослідження необхідно встановити значення поняття «зображення сексуального чи еротичного характеру». Оскільки Закон України «Про захист суспільної моралі» не містить визначень «еротики», «сексу» та «зображення сексуального чи еротичного характеру», експертна комісія звернулася до спеціальної лексикографічної літератури та спеціальних фахових та науково-популярних досліджень в галузі сексології та мистецтвознавства. Експертна комісія вважає, що сексуально-еротичний характер зображення можна вбачати тільки при наявності усіх нижчевизначених умов:

1) Такий характер визначається як здатність відповідного зображення викликати у особи сексуальні (еротичні) почуття, фантазії та хвилювання, які пов'язані із виявом та задоволенням статевого потягу.

Сама по собі зовнішня привабливість (у тому числі сексуальна привабливість) особи, зображеної у рекламі не повинна вважатись фактором, що визначає сексуально-еротичний характер зображення.

2) Відомо, що в залежності від суто індивідуальних особливостей конкретної особи викликати у неї сексуальні (еротичні) почуття фантазії та хвилювання можуть будь-які чинники, навіть ті, що не здійснюють аналогічного впливу на інших людей. Таким чином, очевидно, що ч.5 ст. 14 Закону України передбачає, що сексуальний та еротичний характер може бути атрибутований виключно тим зображенням, які традиційно та загальновизнано більшістю статевозрілого населення України вважаються такими, що викликають, або здатні викликати у статевозрілого населення України сексуальні (еротичні) почуття, фантазії та хвилювання, або такі, які з огляду на традиційні і загально визначені переконання більшості статевозрілого населення України мають пряме відношення до статевого життя, вияву та задоволення статевого потягу. Тобто маються на увазі виключно середні показники, мова не може йти про надмірну цнотливість або розбещеність.

Зображення, що використовується в зовнішній рекламі може вважатись таким, що має сексуально-еротичний характер виключно за умови, якщо воно самоцільно та спеціально покликано привернути увагу до питань статевого життя, вияву чи задоволення статевого потягу.

Таким чином, членами Експертної комісії встановлено:

зображення не є вульгарно натуралістичною, зіничною, непристойною фіксацією полового акту, самоцільною демонстрацією геніталій, антиетичних сцен статевого життя, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти (не є порнографією)

постать зображеної жінки не дає явних підстав для формування в уяві споживача реклами переконання, що відповідне зображення прямо чи опосередковано є спрямованим на виникнення сексуальних (еротичних) почуттів, фантазій та хвилювань, та (або) є самоцільно покликаним привернути увагу до питань статевого життя, вияву чи задоволенню статевого потягу.

Крім цього, вважаємо за доцільне з'ясувати зміст ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” у частині тлумачення поняття „зображення, що порушує етичні, моральні норми та нехтує правилами пристойності”. Експертна комісія вважає, що такі поняття, як етика, мораль та пристойність, не зважаючи на наявність їх загальнолексичного розуміння, мають розглядатися саме як юридичні категорії. При проведенні експертизи були досліджені численні підходи до надання дефініції „етики”, „моралі”, „пристойності” у загальній та спеціалізованій літературі, а також були комплексно проаналізовані відповідні приписи чинного в Україні законодавства.

Експертна комісія дійшла таких висновків:

„Етика”, „мораль”, „пристойність” у контексті ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” є юридичними оціночними категоріями, а їх змістове навантаження має варіюватися в залежності від конкретних обставин справи. При тлумаченні терміну „мораль” варто виходити із положень абз. 11 ч. 1 Закону України „Про захист суспільної моралі” та загального підходу Цивільного кодексу України щодо моральних засад суспільства (див., наприклад, ч. 4 ст. 13, ч.1 ст. 19, ч. 4 ст. 26, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 300). Відповідність реклами етичним, моральним нормам та не порушення нею правил пристойності означає її відповідність основним уявленням, що склалися в українському суспільстві про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість справедливість, тим традиційним та культурним цінностям, що визначають неписані імперативи суспільного життя в Україні. Вимоги щодо етичності, моральності та пристойності, якими оперує ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” мають розглядатися як середні, узагальнені та пересічні. Відхилення в бік суворих чи навпаки пом'якшених стандартів моралі, етики та пристойності є неприпустимим, з огляду на те, що відповідні категорії у розглядуваному випадку відіграють роль юридичних регуляторів.

Експертна комісія не вбачає у об'єкті експертизи ознак невідповідності основним уявленням, що склалися в українському суспільстві про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість справедливість, тим традиційним та культурним цінностям, що визначають неписані імперативи суспільного життя в Україні.

Слід також зазначити, що досліджувана зовнішня реклама не містить будь-яких закликів до порушення етичних, гуманістичних, моральних норм або правил пристойності. Таким чином, експертна комісія переконана, що у досліджуваній ситуації відсутнє порушення ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” в частині порушення норм етики, моралі та правил пристойності.

Висновки:

Ґрунтуючись на результатах вивчення наданих для проведення експертизи матеріалів, проведеному аналізі відповідного законодавства, експертна комісія дійшла до наступних висновків:

1) Експертне дослідження об'єкту експертизи дозволяє говорити про відсутність у макеті зовнішньої реклами зображень сексуального чи еротичного характеру. Також відсутні підстави вважати, що реклама містить зображення, яке порушує етичні, гуманістичні, моральні норми та нехтує правилами пристойності.

2) Експертна комісія не вбачає ознак порушень ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” та ч. 5 ст. 14 Закону України «Про захист суспільної моралі».

Висновок експертної комісії носить рекомендаційний характер, є остаточним і не може бути доповнений чи змінений/переглянутий в порядку, іншому, ніж шляхом проведення новим складом експертної комісії додаткової або повторної експертизи, за наявності підстав для її проведення.

Размещено на Allbest.ru