Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Сіліч Іван Іванович

УДК 342.9.03 (477)

Гарантії забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор

Тищенко Микола Маркович,

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри адміністративного права

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор

Коломоєць Тетяна Олександрівна,

Запорізький національний

державний університет,

декан юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент

Джагупов Григорій Володимирович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу.

Захист відбудеться 24 жовтня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 24 вересня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.П. Рябченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Становлення України як демократичної, соціальної, правової держави нерозривно пов'язане з подальшим удосконаленням механізму реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина. На сьогодні основними критеріями оцінки діяльності органів держави виступають ступінь захисту прав і законних інтересів громадян, допомога та сприяння реалізації широкого спектру прав і свобод, передбачених Конституцією України. Не викликає сумнівів, що реалізація практично всіх передбачених у Конституції України прав і свобод людини та громадянина здійснюється за допомогою відповідних правових механізмів, провідне місце серед яких посідають адміністративно-процесуальні норми. Взагалі, сфера адміністративного процесу являє собою одну з найважливіших сфер правового регулювання, оскільки саме вона відображує ступінь урегульованості та ефективності взаємовідносин держави і громадянина, дозволяє найбільшою мірою збалансувати інтереси конкретної людини і держави. Ось чому відпрацювання надійних та дійових механізмів взаємодії держави та її органів з громадянами видається одним із найважливіших завдань сучасної правової науки. Практика свідчить, що сьогодні правова захищеність громадян в їх взаємовідносинах з органами держави ще залишається недостатньою. За таких умов виникає потреба в суттєвому поліпшенні діяльності органів держави в їх відносинах із громадянами. Для цього поряд з чітким визначенням повноважень і функцій державних органів та їхніх посадових осіб необхідно створити такий режим їхньої взаємодії з громадянами, при якому реалізація прав і свобод громадян була б звільнена від бюрократичних перешкод, а порушені права і свободи оперативно та ефективно поновлювались. Значною мірою це зумовлюється необхідністю забезпечити реалізацію та захист закріплених на законодавчому рівні прав і свобод. Досягнення цієї мети пов'язане перш за все з подальшим удосконаленням системи юридичних гарантій забезпечення прав і свобод людини та громадянина в їх відносинах з органами держави. Саме гарантії багато в чому забезпечують ефективність правового регулювання, служать дійовим важелем охорони прав громадян. Усе вищесказане зумовлює актуальність питань, пов'язаних із визначенням системи юридичних гарантій прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу та їх подальшим удосконаленням.

Окремі аспекти зазначеної проблеми досліджувались у дисертаціях та у фаховій літературі, зокрема в роботах таких вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців, як: В.Б. Авер'янов, С.С. Алексєєв, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, А.І. Берлач, І.В. Бойко, М.А. Бояринцева, М.А. Василенко, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, В.М. Горшеньов, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, М.В. Коваль, В.К. Колпаков, Є.Б. Кубко, О.В. Кузьменко, Є.А. Лукашова, Д.В. Лученко, А.В. Малько, М.А. Матузов, О.В. Негодченко, В.І. Олефір, В.Ф. Опришко, М.Ф. Орзіх, Р.С. Павловський, Ю.С. Педько, П.М. Рабинович, О.П. Рябченко, А.О. Селіванов, О.Ф. Скакун, М.М. Тищенко, Ф.Д. Фіночко, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал, В.К. Шкарупа, О.М. Якуба та інші.

Наукові праці названих учених, без сумніву, мають важливу наукову і практичну цінність, висновки та рекомендації, що містяться в них, служать удосконаленню законодавства, правозастосовної практики. Але сьогодні на дисертаційному рівні, по суті, немає робіт з комплексного аналізу гарантій забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу, вивчення проблеми як правового явища. Тому актуальність теми зумовлена також необхідністю проведення глибоких науково-теоретичних досліджень у даному напрямку. Комплексний аналіз і теоретичне узагальнення зазначеної проблеми, на думку дисертанта, є одним із перспективних напрямків наукових пошуків у сфері адміністративного процесу.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Напрями дослідження є складовою частиною наукових планів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і відповідають цільовій комплексній програмі «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» на 2006 - 2010 рр. № 0106u002285. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 8 від 16 лютого 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних здобутків вчених різних галузей права, насамперед адміністративного, а також чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації визначити сутність, зміст та особливості реалізації гарантій забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу, розробити пропозиції та рекомендації щодо усунення недоліків у правовому регулюванні, вдосконалення чинного законодавства в цій сфері.

Відповідно до мети були поставлені такі основні завдання:

– проаналізувати поняття прав і свобод громадян та розкрити їх зміст з урахуванням загальної структури адміністративного процесу як складного правового явища;

– дослідити теоретичні засади та розкрити зміст поняття гарантій забезпечення прав і свобод громадян;

– поглибити і уточнити наукові позиції відносно системи юридичних гарантій прав і свобод громадян, визначити місце і роль цих гарантій у сфері адміністративного процесу;

– з'ясувати міжнародно-правові та конституційні основи юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі;

– дослідити особливості реалізації окремих юридичних гарантій забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу;

– розробити на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування рекомендації щодо напрямів підвищення ефективності дії юридичних гарантій забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі, вдосконалення законодавства з питань їх реалізації.

Об'єктом дослідження виступають адміністративно-правові та адміністративно-процесуальні відносини, пов'язані з реалізацією юридичних гарантій забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, правові основи та особливості реалізації юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним із них виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, який дає змогу досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових аспектів у сфері, що є предметом дослідження. Поряд із цим використовувався весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній правовій науці.

У роботі використано формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження. На їх основі досліджувались: поняття прав і свобод громадян, їхній зміст, особливості реалізації в сфері адміністративного процесу, характеристика та структура адміністративно-процесуальної діяльності, міжнародно-правові та конституційні основи реалізації юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі, особливості реалізації окремих юридичних гарантій у сфері адміністративного процесу. Зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, несуперечності, послідовності й обґрунтованості її силогізмів у рамках понятійного апарату правової науки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим аналізу проблем гарантування прав та свобод людини і громадянина у сфері адміністративного процесу. Наукова новизна дисертації визначається сучасною постановкою нової проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку суспільних відносин в адміністративно-процесуальній сфері та напрямів удосконалення законодавства щодо реалізації прав та свобод людини і громадянина. У результаті проведеного дослідження сформульовано низка нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем:

– вперше дослідження питань гарантування прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу проведено з урахуванням нових соціальних, політичних, економічних та правових реалій сьогодення, а також процесів входження України в світове співтовариство;

– поглиблено теоретичний аналіз адміністративного процесу як складного правового явища, удосконалено основні підходи до розгляду структури адміністративного процесу та системи адміністративних проваджень, які його складають;

– набуло подальшого розвитку питання про правове становище громадян в адміністративному процесі, з урахуванням першочерговості забезпечення їхніх прав і свобод з боку відповідних суб'єктів процесу;

– вперше комплексно досліджено систему юридичних гарантій забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу, в якій базовими виділяються правова культура та правова активність особи, право на отримання відповідної інформації, право на правову допомогу, право на звернення з метою захисту своїх прав і свобод, відповідні правові презумпції;

– вперше обґрунтовується необхідність розгляду гарантій забезпечення прав і свобод громадян з урахуванням процесуальних особливостей їх реалізації з метою підвищення дієвості і ефективності кожної з них та їх системи в цілому;

– удосконалено класифікації гарантій забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі;

– удосконалено підходи до визначення міжнародно-правових та конституційних засад юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі;

– вперше комплексно досліджено проблеми дієвості окремих юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі, які раніше не були предметом поглибленого дослідження в сучасній правовій науці;

– дістало подальшого розвитку визначення сутності та ролі правових презумпцій у забезпеченні прав і свобод громадян, формулюються їхні авторські визначення та пропозиції щодо їх закріплення в законодавстві;

– вперше сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення чинного адміністративно-процесуального законодавства з урахуванням необхідності підвищення дієвості та ефективності гарантій забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у сфері науково-дослідної діяльності - основні положення дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем реалізації юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі, підвищення їх ефективності;

– у правотворчості - використання пропозицій сприятиме вдосконаленню чинного законодавства, яке регламентує процес реалізації та захисту прав і свобод громадян в їх взаємовідносинах з органами державного управління;

– у правозастосовній діяльності - впровадження результатів дослідження дозволить поліпшити практичну діяльність органів держави та їхніх посадових осіб у сфері адміністративного процесу, удосконалити застосування адміністративного законодавства щодо реалізації та захисту прав і свобод громадян;

– у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватись при читанні лекцій та під час проведення практичних занять з дисципліни «Адміністративне право України», при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась по розділах і в цілому на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були представлені на науково-практичних конференціях: IV Національній науково-теоретичній конференції «Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування» (м. Сімферополь, 20-22 травня 2005 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 17-18 березня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, 26-27 червня 2006 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (м. Сімферополь - м. Ялта, 7-8 грудня 2006 р.). Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, та п'яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях. Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які охоплюють дев'ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок. Список використаних джерел складається із 229 найменувань і займає 17 сторінок, додаток - 1 сторінку.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ I «Загальна характеристика прав і свобод громадян в адміністративному процесі» містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Правове становище громадян в адміністративному процесі» досліджено категорії прав, свобод, законних інтересів та обов'язків громадян, які є об'єктами забезпечення у сфері адміністративного процесу. Наголошується, що процесуальні можливості особи та реалізація нею відповідних обов'язків певною мірою залежать від конкретизації соціальної ролі, яку вона відіграє в тій чи іншій життєвій ситуації, в тому числі пов'язаній із вирішенням правових суперечок. По відношенню до сфери адміністративно-процесуального регулювання вирішальне значення має чітка конкретизація визначених прав, свобод та обов'язків громадян з урахуванням особливостей відповідних адміністративних проваджень, їхнього характеру (юрисдикційного або неюрисдикційного). Не менш важливим є їх нормативно-правове закріплення в такому вигляді, який, з одного боку, дає особі максимальні можливості для задоволення своїх потреб, а з другого - забезпечує процесуальну активність провідних суб'єктів процесу щодо надання громадянину режиму найбільшого сприяння в ході вирішення справ по суті та перешкоджає можливості зловживання правом, сприяє охороні прав і свобод інших учасників процесуальної діяльності. Підкреслюється, що слід враховувати не тільки юрисдикційний або неюрисдикційний характер справи, а й наявність певних процесуальних стадій, на кожній із яких конкретні права й обов'язки пов'язуються з цілями та завданнями цих стадій і фактично обумовлюють процесуальну активність та відповідні можливості громадянина щодо доведення своєї правоти, обґрунтованості певних вимог та правової позиції.

У підрозділі 1.2 «Система юридичних гарантій прав і свобод громадян, їхнє значення для адміністративно-процесуального регулювання» наголошується на тому, що підтримка режиму законності в державі обумовлена наявністю двох важливих факторів. По-перше, це досконале законодавство, чітка система правових норм, яка відповідає потребам суспільного життя і, по-друге, це безумовна реалізація наявних правових настанов, без якої останні є лише формальним відображенням існуючого стану суспільних відносин. Такого роду реалізація можлива лише за умови існування чіткої та дієвої системи гарантій.

До гарантій, які безпосередньо реалізуються громадянами - учасниками процесуальної діяльності та забезпечують їхню активну участь у процесі, захист належних їм прав, свобод і законних інтересів, віднесено правову культуру і правову активність особи, право на отримання відповідної інформації, право на правову допомогу, право на звернення з метою захисту своїх прав і свобод. Найбільш важливими гарантіями, які забезпечують права, свободи і законні інтереси громадян з боку інших суб'єктів адміністративно-процесуальної діяльності, є адміністративно-процесуальний контроль, нагляд органів прокуратури та процесуальна діяльність суб'єктів, які безпосередньо представляють інтереси громадян при розгляді і вирішенні адміністративних справ. Стосовно першої групи гарантій зазначається, що вони, по суті, лежать в основі реалізації всього досить широкого спектра інших гарантій, являють собою, так би мовити базу, для застосування інших передбачених законом правових та організаційних засобів гарантування належного ходу та результатів адміністративно-процесуальної діяльності. Підкреслюється, що до гарантій забезпечення прав і свобод громадян слід також віднести належну процесуальну регламентацію адміністративно-процесуальної діяльності. При цьому наголошується, що такого роду гарантія має загальний характер, оскільки належить до кожного суб'єкта адміністративного процесу і має значення для кожної із його стадій, етапів і навіть окремих процесуальних дій. Гарантії забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу визначаються як комплекс передбачених законодавством правових засобів і відповідних правових презумпцій, які опосередковують правові можливості громадян, пов'язані з реалізацією та захистом ххніх прав, свобод та законних інтересів, виконанням покладених на них обов'язків, а також забезпечують використання процесуальних можливостей суб'єктами ініціації та здійснення процесуальної діяльності і суб'єктами, які сприяють належному ходу процесу та реалізують у ньому контрольно-наглядові функції з метою забезпечення прав і свобод громадян та винесення законних і обґрунтованих рішень в адміністративних справах.

Підрозділ 1.3 «Міжнародно-правові і конституційні засади юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі» присвячено аналізу міжнародно-правових актів та положень конституцій зарубіжних країн та Конституції України, які прямо пов'язані з гарантуванням прав і свобод громадян у сфері їхніх відносин з державними органами. Підкреслюється, що стабільність і законність цих відносин значною мірою залежить від існування та реальної дії механізму, яких дозволяє швидко та ефективно коригувати можливі відхилення в зазначених відносинах. Сама можливість існування такого роду механізму, його дієвість у великою мірою обумовлена наявністю й змістом відповідних міжнародно-правових документів, які у своїй сукупності створюють досить міцну базу для регулювання відповідних питань у національному законодавстві України.

Проаналізовано положення Конституції України, які мають відношення до гарантування прав і свобод громадян в юридичному процесі в цілому і у сфері адміністративного процесу зокрема.

Розділ II «Проблеми дієвості окремих юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі» присвячено дослідженню особливостей реалізації та ефективності окремих юридичних гарантій, які, на думку автора, мають особливе значення для забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу.

У підрозділі 2.1 «Право громадян на інформацію як гарантія їхнього адміністративно-процесуального статусу» звертається увага на те, що право на інформацію є базовою категорією й лежить в основі реалізації всіх передбачених Конституцією прав, свобод і обов'язків громадян. Постійні потоки різної інформації служать своєрідним каталізатором виникнення і забезпечують динаміку правовідносин між різними суб'єктами адміністративного процесу. Інформація обумовлює налагодженість та ефективність будь-яких адміністративних процедур, є основним засобом формування позиції громадянина у відносинах з органами держави, становить підґрунтя його поведінки в рамках процесу, забезпечує використання ним відповідних процесуальних засобів з метою реалізації і охорони належних йому прав, свобод і законних інтересів.

У підрозділі 2.2 «Звернення громадян як гарантія забезпечення їхніх прав і свобод в адміністративному процесі» підкреслюється, що право на звернення до державних органів, їхніх посадових осіб, а у відповідних випадках - і в міждержавні організації являє собою одне з найважливіших, фундаментальних прав людини й громадянина. Реалізація права на звернення досліджується з урахуванням наявності різних видів звернень. При цьому формулюється низка висновків, які стосуються правової природи звернень громадян. Обґрунтовується пропозиція щодо уточнення окремих положень законодавства відносно звернень громадян. Зокрема, обґрунтовується доцільність відокремлення такого різновиду звернення, як повідомлення. Поряд із цим обґрунтовується необхідність доповнення Закону України «Про звернення громадян» статтею «Завдання провадження за зверненнями громадян» і наводиться авторська редакція цієї статті.

У підрозділі 2.3 «Контроль та нагляд в адміністративному процесі» розглянуто питання здійснення контролю та нагляду під кутом зору забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу. Зазначається, що вирішальним фактором забезпечення належного ходу і результатів контрольної діяльності виступає неухильне додержання та втілення у життя необхідних принципів контролю. Досліджуючи систему такого роду принципів формулюється висновок про необхідність виділення такого принципу контролю, як принцип належної процесуальної регламентації, який полягає в тому, що контрольна діяльність повинна здійснюватися в чітких процесуальних рамках, відхилення від яких може розглядатися як підстава визнання результатів контролю недійсними. Серед факторів, які прямо впливають на ефективність контрольної діяльності, виділяється оптимізація системи контролюючих органів. Вирішення цього питання багато в чому залежить від того, наскільки точно будуть визначені підходи і критерії до побудови такої системи. Акцентується увага на такому важливому видові контролю, як адміністративно-процесуальний контроль. У підрозділі також висвітлюється питання здійснення нагляду органів прокуратури, який посідає особливе місце в юридичному механізмі забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі. Зазначається, що гарантуюча роль діяльності органів прокуратури щодо забезпечення прав і свобод громадян значною мірою обумовлена її функціональною спрямованістю. При цьому наголошується, що здійснення наглядової діяльності прокурора, в тому числі й пов'язаної із забезпеченням законності у сфері адміністративного процесу, об'єктивно потребує вдосконалення правового статусу прокурора та процесуальної регламентації такого роду діяльності. З огляду на це підкреслюється необхідність чіткого визначення в кодексі правового статусу такої важливої процесуальної фігури, якою є прокурор.

У підрозділі 2.4 «Правова допомога як гарантія забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі» наголошується, що правова допомога являє собою важливу гарантію належної реалізації та охорони прав і свобод громадян в їх відносинах з органами держави.

На думку автора, поняття правової допомоги доцільно визначати в широкому та вузькому аспектах. У широкому аспекті правова допомога являє собою діяльність осіб, які мають спеціальну юридичну освіту, спрямована на сприяння в ознайомленні й осмисленні правових настанов, що регламентують різні сторони життя суспільства і держави, відповідні права й свободи громадян, а також на надання допомоги в реалізації цих прав і свобод у формі консультування, роз'яснення положень законодавства та складання відповідних документів. Така допомога може надаватися також у ході реалізації своїх функціональних обов'язків окремими категоріями спеціалістів-правників - нотаріусами, патентними повіреними. При цьому слід мати на увазі, що на практиці такого роду правову допомогу можуть надавати не тільки особи, які мають спеціальну юридичну освіту, а й ті, хто мають іншу відповідну освіту (економісти, фінансові працівники, аудитори) і у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків стикаються з питаннями правового характеру і зобов'язані знати відповідні положення законодавства. У вузькому аспекті правова допомога розуміється як діяльність, що здійснюється чітко визначеними уповноваженими суб'єктами, спрямована на захист і представництво інтересів осіб у конкретній юридичній справі і оформлена згідно з вимогами законодавства. Визначення правової допомоги в широкому і вузькому аспектах має враховуватися при розгляді питань законодавчого закріплення права на правову допомогу, в тому числі і для чіткого узгодження відповідних положень законодавства.

У підрозділі також аналізуються питання вдосконалення правової регламентації діяльності найважливішого суб'єкта надання правової допомоги у сфері адміністративного процесу, а саме - адвоката.

У підрозділі 2.5 «Правові презумпції як гарантії забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі» досліджується суть та значення правових презумпцій для забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу, а також питання їх нормативного закріплення. Зокрема досліджуються такі презумпції, як презумпція невинуватості, презумпція законності правових актів органів управління, презумпція правомірності дій чи бездіяльності й вимог суб'єкта звернення, презумпція обов'язковості надання управлінських послуг та презумпція необхідності одержання такого роду послуг для громадян. Формулюються авторські визначення таких презумпцій та пропозиції щодо їх закріплення в законодавстві.

У підрозділі 2.6 «Правова культура й правова активність громадян як гарантія забезпечення їхніх прав і свобод» наголошується, що до найважливіших аспектів механізму реалізації суб'єктивних прав належить рівень правової культури суб'єктів правовідносин, що виникають у тій або іншій сфері громадського життя. Рівень правової культури виступає не тільки як своєрідний каталізатор, що впливає на динаміку правовідносин, але й як одна з важливих гарантій забезпечення прав, свобод і обов'язків громадян. При цьому поведінковий аспект правової культури є стрижневим елементом її конструкції. У реальному житті сукупність знань про право, ціннісні орієнтири особи повинні об'єктивізуватися в конкретне ставлення до правових настанов. З огляду на це підкреслюється значення правової активності, яка визначається як така, що має позитивний характер діяльність індивідів і осіб, що займаються правозастосуванням в силу службових обов'язків, яка спрямована на оволодіння правовими знаннями та підвищення професійного рівня, застосування правових настанов у точній відповідності до вимог закону в інтересах реалізації і охорони прав, свобод і інтересів громадян, на реалізацію відповідних службових повноважень з метою належного функціонування всіх ланок державного апарату і забезпечення правопорядку в суспільстві. Робиться висновок про тісний взаємозв'язок правової культури і правової активності з реалізацією інших гарантій забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу.

гарантія свобода адміністративний юридичний

У дисертації здійснено комплексне теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні гарантій забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі. У ході дослідження сформульовані такі основні висновки:

1. Чітке закріплення правового становища суб'єктів адміністративно-процесуальної діяльності є необхідною передумовою досягнення цілей і вирішення завдань адміністративного процесу. Однією з головних цілей адміністративного процесу виступає забезпечення прав і свобод громадян, тому суб'єктивні права, свободи, законні інтереси та обов'язки громадян у сфері адміністративного процесу повинні бути об'єктами першочергового забезпечення з боку державних органів, їхніх посадових осіб, які розглядають і вирішують конкретні адміністративні справи.

2. Підтримка режиму законності в державі обумовлена наявністю двох важливих факторів. По-перше, це досконале законодавство, чітка система правових норм, яка відповідає потребам суспільного життя і, по-друге, це безумовна реалізація наявних правових настанов, без якої вони є лише формальним відображенням відповідного стану суспільних відносин. Останнє значною мірою залежить від наявності і дієвості відповідних гарантій законності, в тому числі і тих, що безпосередньо стосуються прав і свобод громадян.

3. З урахуванням існуючих критеріїв класифікації гарантій прав і свобод громадян виділяються ті з них, які мають найбільш вагоме значення для їх забезпечення. До гарантій, які безпосередньо реалізуються громадянами - учасниками процесуальної діяльності - та забезпечують їхню активну участь у процесі, захист належних їм прав, свобод і законних інтересів, слід віднести правову культуру і правову активність особи, право на отримання відповідної інформації, право на правову допомогу, право на звернення з метою захисту своїх прав і свобод. Найважливішими гарантіями, які забезпечують права, свободи і законні інтереси громадян з боку інших суб'єктів адміністративно-процесуальної діяльності, є адміністративно-процесуальний контроль, нагляд органів прокуратури та процесуальна діяльність суб'єктів, які безпосередньо представляють інтереси громадян при розгляді і вирішенні адміністративних справ. До них можуть бути віднесені адвокати, фахівці в галузі права, законні представники. Особливе місце в системі гарантій забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі посідають правові презумпції, а також належна процесуальна регламентація адміністративно-процесуальної діяльності.

4. Важливим фактором формування системи юридичних гарантій в адміністративному процесі та їх належної реалізації виступають міжнародно-правові та конституційні засади. Аналіз низки міжнародно-правових актів дозволяє зробити висновок про те, що в їхньому змісті виділяються норми, які: а) містять загальні питання гарантування й реалізації прав і свобод індивідів; б) стосуються охорони окремих гарантій; в) закріплюють відповідні обов'язки органів держави, які мають самостійне значення й можуть розглядатися як певна гарантія реалізації й охорони прав і свобод особи; г) містять певні вимоги етичного характеру, що забезпечують виконання своїх обов'язків відповідними посадовими особами державних органів.

5. Конституція України містить норми, які закладають основу гарантування прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу. Зокрема можна виділити конституційні положення, що мають всеосяжний, універсальний характер для формування процесуального статусу громадянина незалежно від конкретних видів процесу; положення, пов'язані з реалізацією та захистом прав громадян у сфері кримінального процесу, які можуть і повинні бути віднесені також і до сфери юрисдикційного адміністративного процесу; окремі кореспондуючі приписи, які мають гарантуючий вплив на реалізацію прав і свобод громадян; норми, які закріплюють відповідну компетенцію державних органів, органів місцевого самоврядування та судових органів, а також відіграють певну гарантуючу роль, оскільки пов'язані з оптимізацією управлінських процедур та впорядковують відносини у сфері державного управління. У цілому, переважна більшість конституційних норм про права, свободи і обов'язки громадян тією чи іншою мірою служать джерелом формування адміністративно-процесуального статусу громадянина.

6. Як самостійну гарантію, що має базовий характер для реалізації всього спектру прав, свобод і обов'язків громадян, слід виділити право на інформацію. Право на інформацію являє собою базову категорію і лежить в основі реалізації всіх передбачених Конституцією прав, свобод і обов'язків громадян. Це право являє собою не тільки інструмент, найважливіший засіб реалізації правового статусу особи, але й гарантію забезпечення належного ходу й результатів її відносин з органами держави, їхніми посадовими особами у сфері державного управління.

7. Однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу є реалізація права на звернення. У цілому, право на звернення становить основу відносин між громадянами та органами держави, їхніми посадовими особами, оскільки саме за допомогою звернень необхідна інформація доводиться до відома останніх. Поряд із цим, звернення являють собою універсальний процесуальний засіб ініціювання відповідних адміністративно-процесуальних відносин. Зважаючи на важливість категорії завдань для характеристики процесуальної діяльності в рамках провадження за зверненнями громадян, видається доцільним закріпити в законодавстві визначення щодо завдання даного провадження. У цьому зв'язку, необхідно також доповнити Закон України «Про звернення громадян» статтею «Завдання провадження за зверненнями громадян» такого змісту: «Завданнями провадження за зверненнями громадян виступають: повне, точне й правильне застосування правових норм, пов'язаних із розглядом і вирішенням відповідного звернення, об'єктивне з'ясування всіх обставин і фактів, викладених у зверненні, розгляд кожного звернення відповідно до строків, встановлених законодавством, неухильне виконання рішення, прийнятого за зверненням, з'ясування причин і умов порушення вимог правових норм, встановленого в ході розгляду звернення, і вжиття заходів із недопущення подібних порушень надалі».

8. Певного уточнення на законодавчому рівні потребують і окремі види звернень. Зокрема, це стосується необхідності відокремлення такого різновиду звернення, як повідомлення. З огляду на цю обставину видається доцільним уточнити положення частини 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», використовуючи поряд із поняттям «зауваження» так само і поняття «повідомлення». Відносно терміна «клопотання» слід передбачити можливість використання такого його різновиду, як «усне клопотання».

9. Окреме місце в системі юридичних гарантій забезпечення прав і свобод громадян посідають контроль і нагляд. При цьому вирішальним фактором при реалізації кожного з видів контролю виступає неухильне додержання та втілення в життя відповідних принципів контролю. Поряд з іншими принципами, які реалізуються під час здійснення контрольної діяльності, слід виділити принцип належної процесуальної регламентації контролю, який полягає в тому, що контрольна діяльність повинна здійснюватись у чітких процесуальних (процедурних) рамках, відхилення від яких може розглядатися як підстава визнання результатів контролю недійсними.

10. Важливим для підвищення ефективності контролю є питання оптимізації системи контролюючих органів. Його вирішення залежить від того, наскільки чітко будуть визначені підходи і критерії до побудови такої системи. Визначальними в цьому плані можуть стати питання, пов'язані, по-перше, з чітким визначенням сфер, в яких здійснення відповідного спеціалізованого контролю є життєво необхідним; по-друге, з оптимальним визначенням компетенції і структурної побудови контрольного органу; по-третє, з професійним рівнем працівників цього органу; по-четверте, з чіткою процедурною регламентацією здійснення контролю; по-п'яте, з визначенням правових засобів забезпечення реальності і ефективності контрольної діяльності. На законодавчому рівні необхідно закріпити положення, пов'язані з визначенням понять контролю і контрольної діяльності, видами контролю, системою органів держави, які здійснюють контрольні повноваження, чітким визначенням їхніх функцій і компетенції у відповідних сферах здійснення контролю. Це ж саме стосується засад засади здійснення контрольної діяльності недержавними інституціями, детальної процедурної регламентації контрольних проваджень, з урахуванням їх стадійності, правових засобів їх забезпечення, прав і обов'язків суб'єктів такого роду діяльності. Особливої уваги потребують питання забезпечення прав і свобод громадян у ході здійснення контрольної діяльності.

11. Завдання всебічного забезпечення прав і свобод громадян зумовлює необхідність акцентувати увагу на такому важливому виді контролю, як адміністративно-процесуальний контроль, який визначається як спеціалізований контроль, що здійснюється при розгляді і вирішенні відповідних адміністративних справ, як діяльність, пов'язана з перевіркою і коригуванням організаційних і правових параметрів процедур вирішення адміністративних справ відповідними суб'єктами на всіх стадіях адміністративного провадження з метою виявлення і усунення порушень адміністративно-процесуального законодавства.

12. Характеризуючи наглядову діяльність органів прокуратури щодо забезпечення прав і свобод громадян, наголошується на необхідності реалізації принципу пріоритетності забезпечення прав і свобод громадян. Сутність даного принципу полягає в тому, що забезпечення законності в ході прокурорських перевірок повинно розглядатися, перш за все, крізь призму правової захищеності людини і громадянина. Такий підхід повинен стати пріоритетним при реалізації всіх, передбачених законом, функцій прокуратури.

13. При реалізації і захисті прав і свобод громадян важливу гарантуючу роль відіграють відповідні правові презумпції. У сфері адміністративного процесу до такого роду презумпцій перш за все треба віднести презумпцію невинуватості. Незважаючи на те, що на конституційному рівні дія цієї презумпції пов'язується зі скоєнням злочинів, її дія повинна поширюватися також на адміністративно-юрисдикційну сферу. З огляду на це слід було б доповнити ст.62 Конституції України вказівкою на те, що «положення даної статті поширюються й на випадки залучення до адміністративної, дисциплінарної й матеріальної відповідальності, з урахуванням особливостей кожної з них».

У новому Кодексі про адміністративні правопорушення презумпцію невинуватості доцільно сформулювати і закріпити з урахуванням презюміювання прав потерпілого. У провадженні за зверненнями громадян має отримати своє чітке закріплення презумпція правомірності дій чи бездіяльності й вимог суб'єкта звернення. У сфері надання управлінських послуг видається доцільним виділення таких презумпцій, як презумпція обов'язковості надання управлінських послуг та презумпція необхідності одержання такого виду послуг для громадян.

14. Знання про право виступає однією із найважливіших гарантій належної реалізації та захисту прав і свобод громадян в їхніх відносинах з органами держави. Очевидним є те, що реалізувати відповідні права, свободи й обов'язки можна тільки за умови поінформованості про їхню наявність. Поряд із цим рівень правових знань громадянина служить вагомим фактором попередження будь-якого роду конфліктних ситуацій у відносинах між ним і представниками органів держави, оскільки аргументована, така, що ґрунтується на вимогах правових норм, позиція громадянина значною мірою стримує прояви суб'єктивізму, непрофесіоналізму, а іноді і зловживань з боку представників державних органів. Як стрижневий елемент конструкції правової культури виступає її поведінковий аспект, що фактично трансформує певний рівень знань про право в конкретні дії, спрямовані на задоволення тих чи інших потреб індивіда. З огляду на це великого значення набуває категорія правової активності, яку можна визначити як позитивну діяльність індивідів і осіб, що займаються правозастосуванням в силу службових обов'язків, спрямовану на оволодіння правовими знаннями та підвищення відповідного професійного рівня, застосування правових настанов у точній відповідності до вимог закону в інтересах реалізації і охорони прав, свобод і інтересів громадян, на реалізацію відповідних службових повноважень з метою належного функціонування всіх ланок державного апарату і забезпечення правопорядку в суспільстві.

15. Враховуючи значення правової допомоги в забезпеченні належної реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян у сфері адміністративного процесу, потребують чіткого усвідомлення та визначення поняття „правова допомога”, коло суб'єктів, які її здійснюють, види такого роду допомоги та процесуальні особливості її реалізації.

Це поняття доцільно визначати в широкому та вузькому аспекті. У широкому аспекті правова допомога передбачає діяльність осіб зі спеціальною юридичною освітою, спрямовану на допомогу в ознайомленні і осмисленні громадянами правових настанов, які регламентують різні сторони життя суспільства і держави, відповідні права й свободи громадян, а також на надання допомоги в реалізації цих прав і свобод у формі консультування, роз'яснення положень законодавства та складання відповідних документів. Така допомога може надаватися також у ході реалізації своїх функціональних обов'язків окремими категоріями спеціалістів-правників - нотаріусами, патентними повіреними.

У вузькому аспекті правова допомога являє собою діяльність, що здійснюється чітко визначеними уповноваженими суб'єктами, спрямована на захист і представництво інтересів осіб у конкретній юридичній справі і оформлена відповідно до вимог законодавства.

16. Особливе місце серед суб'єктів надання правової допомоги посідає адвокат. Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що окремі аспекти діяльності адвоката в адміністративних провадженнях потребують більш чіткого законодавчого визначення. При провадженні у справах про адміністративні правопорушення участь адвоката фактично обмежена стадією розгляду справи. Тим часом його участь є доцільною і необхідною, в окремих випадках, і на інших стадіях провадження, зокрема на стадіях порушення провадження у справі та виконання постанови у справі. Слід також підкреслити, що одне з найважливіших процесуальних повноважень адвоката, а саме: право безпосередньо брати участь у дослідженні та оцінці доказів, свого закріплення в КУпАП не знайшло. Не знайшло воно свого чіткого визначення і в статті 6 Закону України «Про адвокатуру», яка регламентує професійні права адвоката. А таке повноваження на нашу думку, має бути закріплене в законодавстві. Поряд із цим досить широкий процесуальний арсенал адвокатів у Законі України «Про адвокатуру» фактично обмежений сферами цивільного, господарського, кримінального процесів і провадженням у справах про адміністративні правопорушення. Відносно ж широкого кола адміністративних проваджень неюрисдикційного характеру, зазначимо, що це питання потребує свого чіткого вирішення, зокрема, шляхом внесення відповідних доповнень до статті 6 Закону України «Про адвокатуру». Відповідні процесуальні можливості щодо збору доказів повинні бути враховані також при підготовці проекту Закону України «Про правову допомогу».

Список опублікованих праць

1. Сіліч І.І. Конституційні та законодавчі засади інформаційної політики держави у сфері масової інформації / І.І. Сіліч // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип. 31. - С. 184 - 188.

2. Сіліч І.І. Про значення правової культури для забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі / І.І. Сіліч // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 34. - С. 177 - 182.

3. Сіліч І.І. - Нагляд органів прокуратури як гарантія забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі / І.І. Сіліч // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Зб. наук. праць. - 2006. - №4(30). - С.148-151.

4. Сіліч І.І. До питання про сутність і структуру адміністративного процесу (в редакції) / І.І. Сіліч // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 87. - С.77-82.

5. Сіліч І.І. Право громадян на інформацію як гарантія їхнього адміністративно-процесуального статусу / І.І. Сіліч // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: IV Національна наук.-теорет. конф. «Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування» (20-22 трав. 2005): Спеціальний випуск: у 2 ч. - Сімферополь, 2005. - Ч. 2 - С. 168 - 173.

6. Сіліч І.І. Звернення громадян як гарантія забезпечення їх прав і свобод / І.І. Сіліч // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. студентів та аспірантів (17-18 берез. 2006). - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Л. Українки, 2006. - С. 252 - 254.

7. Сіліч І.І. До питання про контроль в сфері адміністративно-процесуальної діяльності / І.І. Сіліч // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.: у 2-х ч., 7-8 груд. 2006. - Сімферополь, 2006 - Ч.2. - С. 292-295.

8. Сіліч І.І. Інформаційне забезпечення реалізації прав і свобод громадян в адміністративному процесі / І.І. Сіліч // Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повідомл. учасників всеукр. наук.- практ. конф. молодих учених та здобувачів (26-27 черв. 2006). - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - С. 357-359.

9. Сіліч І.І. Правова допомога і забезпечення прав громадян в адміністративному процесі / І.І. Сіліч // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.- практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - С. 293-296.

Анотації

Сіліч І.І. Гарантії забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2008.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним проблемам гарантування прав і свобод громадян в адміністративному процесі. Досліджено сутність, особливості та структуру адміністративного процесу. Розглянуто систему юридичних гарантій прав і свобод громадян, їхнє значення для адміністративно-процесуального регулювання. Проаналізовано питання дієвості окремих юридичних гарантій прав і свобод громадян в адміністративному процесі, їхні зв'язки і взаємозалежності. Окремо розглядаються такі гарантії, як право громадян на інформацію, звернення громадян, контроль та нагляд, правова допомога, правові презумпції, правова культура та правова активність громадян. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання та забезпечення ефективності реалізації зазначених гарантій у сфері адміністративного процесу.

Ключові слова: адміністративний процес, права і свободи, юридичні гарантії, право на інформацію, звернення громадян.

Силич И.И. Гарантии обеспечения прав и свобод граждан в административном процессе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена теоретическим и практическим проблемам обеспечения прав и свобод граждан в административном процессе. Исследовано суть, особенности и структуру административного процесса. Рассмотрено систему юридических гарантий прав и свобод граждан, их значение для административно-процессуального регулирования. Проанализировано вопрос действенности отдельных гарантий прав и свобод граждан в административном процессе, их связи и взаимозависимость. Указывается, что поддержание режима законности в государстве обусловлено наличием двух важных факторов. Во-первых, это совершенное законодательство, четкая система правовых норм, которая отвечает требованиям общественной жизни и, во-вторых, это безусловная реализация существующих правовых установок, без которой они являются всего лишь формальным отображением соответствующего состояния общественных отношений. Последнее в значительной степени зависит от наличия и действенности соответствующих гарантий законности, в том числе и тех, которые непосредственно касаются прав и свобод граждан. Соответственно в административно-процессуальной сфере гарантии обеспечения административно-процессуальной деятельности представляют собой самый важный из компонентов, которые составляют структуру административно-процессуального режима. С учетом существующих критериев классификации юридических гарантий детально рассмотрены те из них, которые имеют наиболее важное значение для обеспечения прав и свобод граждан в административном процессе. В частности к гарантиям, которые непосредственно реализуются гражданами - участниками административно-процессуальной деятельности и обеспечивают их активное участие в процессе, защиту принадлежащих им прав, свобод и законных интересов, отнесены правовая культура и правовая активность личности, право на получение соответствующей информации, право на правовую помощь, право на обращение с целью защиты своих прав и свобод. В качестве наиболее важных гарантий, которые обеспечивают реализацию прав, свобод и законных интересов граждан со стороны иных субъектов административно-процессуальной деятельности в работе исследуются административно-процессуальный контроль, надзор органов прокуратуры и процессуальная деятельность субъектов, которые непосредственно представляют интересы граждан при рассмотрении и решении административных дел.