Охоронні нотаріальні дії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Охоронні нотаріальні дії

Содержание

Вступ

1. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, також фізичної особи, місце перебування якої невідоме

2. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна ті їх процесуальний порядок

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Однією з важливих і досить складних дій є вжиття заходів до охорони спадкового майна.

Після смерті спадкоємця іноді виникає необхідність вчинити таку дію в інтересах спадкоємців, відказ одержувачів, кредиторів чи держави. На практиці найчастіше вчинення такої дії виникає, коли спадкоємці не проживали разом зі спадкодавцем, або коли між ними і тими спадкоємцями, які проживали разом зі спадкодавцем, виникли неприязні відносини. Необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна може виникнути і в тому разі, коли спадкоємцями є неповнолітні або коли спадкоємцем є держава.

Таким чином, метою вжиття заходів до охорони спадкового майна є забезпечення його збереження, а також запобігання можливому його псуванню, загибелі чи розкраданню.

Між днем смерті спадкодавця і днем, коли буде встановлено коло всіх спадкоємців, минає певний час. На цей час й необхідно вжити заходів до охорони майна, тобто до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо в цей термін її не прийняли, то до закінчення строку, протягом якого може бути прийнята спадщина, - шести місяців.

Охорона спадкового майна може тривати і після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійшла заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкоємства виникає в разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями. Тоді особи приймають спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини, а якщо цей строк є меншим від трьох місяців, то він продовжується до трьох місяців. Наприклад, якщо єдиний спадкоємець першої черги відмовився від прийняття спадщини після закінчення п'яти місяців з часу відкриття спадщини, то для інших спадкоємців другої черги для прийняття спадщини залишився один місяць. У такій ситуації цей строк буде продовжено до трьох місяців, а це означає, що термін дії заходів до охорони спадкового майна можуть тривати протягом дев'яти місяців.

1. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, також фізичної особи, місце перебування якої невідоме

За чинним цивільним законодавством, опіка над майном може встановлюватися нотаріусом у двох випадках:

1) особа оголошена безвісно відсутньою за рішенням суду (ч. 1 ст. 44 ЦК України);

2) місце перебування особи невідоме, до ухвалення рішення про визнання її безвісно відсутньою (ч. 2 ст. 44 ЦК України).

На випадки встановлення нотаріусом опіки над майном правила ч. 1 ст. 74 ЦК України щодо встановлення опіки над майном органом опіки й піклування не поширюються.

Після набуття рішенням суду законної сили, нотаріус за останнім місцем проживання безвісно відсутньої особи, за заявою заінтересованої особи описує належне майно та встановлює над ним опіку. Особа, яка звертається до нотаріуса з проханням установити опіку над майном, подає йому відповідну заяву, копію рішення суду, документи, які підтверджують право власності безвісно відсутньої особи на майно, у разі необхідності -- документи, які підтверджують родинні зв'язки заявника та безвісно відсутньої особи, інші документи. Нотаріус, перевіряючи подані документи, вивчає питання, чи немає перешкод у встановленні опіки над майном. Зокрема, чи відповідає особа вимогам, що висуваються до опікунів ЦК України та Правилами опіки й піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року1, іншими актами законодавства України.

Після вчинення вказаних дій, перевірки дієздатності майбутнього опікуна, наявності його письмової згоди нотаріусом видається Свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, за формою № 17, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 10 січня 2005 року2. Свідоцтво дає право опікуну над майном безвісно відсутньої особи приймати виконання цивільних обов'язків на її користь, отримувати належні їй платежі, погашати за рахунок її майна борги, управляти цим майном в її інтересах. Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України опікун захищає права, свободи й інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою. Опікун над майном може на підставі Свідоцтва представляти інтереси безвісно відсутньої особи в суді.

При вирішенні питання про встановлення опіки над майном нотаріус проводить огляд майна, складає його опис та передає опікуну на зберігання. Складання опису майна, над яким установлюється опіка, здійснюється за правилами, установленими для вжиття заходів з охорони спадкового майна (розд. 20 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Опис проводиться нотаріусом, який видав Свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або за його дорученням іншим нотаріусом. Після складання акта опису майна нотаріус призначає охоронця цього майна та передає йому майно на зберігання. Охоронцем може бути призначено опікуна над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, однак не виключається і призначення охоронцем іншої особи. По закінченні складання акта опису один його примірник видається нотаріусом охоронцеві. Якщо згодом певне майно виключається з акта опису, на останньому робиться напис, у якому за підписом нотаріуса, інших осіб, що підписали акт опису, указується перелік вилучених речей. Цей напис скріплюється печаткою нотаріуса. У випадку появи особи, яка була визнана безвісно відсутньою, або одержання відомостей про місце її перебування, суд за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (ст. 45 ЦК України). У цьому разі нотаріус, який установив опіку над майном, за заявою відповідної особи знімає з майна опіку.

Установлення опіки над майном можливе й до ухвалення судом відповідного рішення в випадку, коли місце перебування особи невідоме. Нотаріусу повинні бути подані докази на підтвердження цього факту (довідки з останнього місця проживання такої особи тощо). Цивільне законодавство не пов'язує можливість установлення опіки над майном із тим, чи подана заява про визнання особи безвісно відсутньою до суду, чи прийнята вона судом до розгляду, тому нотаріус може встановити опіку над майном і до подачі заяви до суду. Ініціювати перед нотаріусом установлення опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, можуть зацікавлені особи або орган опіки й піклування.

Відповідно до ст. 248 ЦПК України при підготовці до розгляду справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою суд через органи опіки й піклування вживає заходів щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, якщо опіку над майном іще не встановлено. Отже, суд має право при підготовці цивільної справи до розгляду звернутися до органу опіки й піклування з пропозицією ініціювати питання про встановлення опіки над майном у нотаріальному порядку. Якщо опіку над майном уже встановлено, нотаріус або орган опіки й піклування інформують про цю обставину суд для врахування при розгляді справи. Можливість установити опіку над майном особи, місце перебування якої невідоме, може бути використано зацікавленими особами для захисту її охоронюваних законом майнових інтересів у ситуації, коли не сплив установлений цивільним законодавством строк, який дає право визнати фізичну особу безвісно відсутньою в судовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. До спливу цього строку унеможливлюється визнання фізичної особи безвісно відсутньою судом, саме тому виникає потреба у встановленні нотаріусом опіки над майном особи.

При встановленні опіки над майном особи, місце перебування якої невідоме, нотаріус призначає опікуна, видає йому Свідоцтво опікуна над майном, проводить опис майна та складає акт опису в такому самому порядку, що й при призначенні опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою в судовому порядку. Нормативно-правові акти Міністерства юстиції України окремо не встановлюють форму Свідоцтва опікуна над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, тому для цього може бути використане, з відповідним корегуванням, Свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою (форма № 17, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 10 січня 2005 року).

У випадку появи особи, місце перебування якої було невідоме, встановлення місця її перебування або ж відмови суду в задоволенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою опіка над майном цієї особи припиняється.

2. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна ті їх процесуальний порядок

Дану нотаріальну дію за порядком її вчинення слід віднести до багатоетапних нотаріальних проваджень. Логічним є відокремлення трьох етапів провадження, що дасть можливість встановити певну послідовність дій нотаріуса при його вчиненні на кожному етапі.

Перший етап зводиться до отримання відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, їх перевірка, оцінка та прийняття висновку про необхідність вчинення заходів до охорони спадкового майна.

Другий етап зводиться до зберігання майна, який має тривати до його отримання всіма спадкоємцями і який може супроводжуватись відчуженням частини майна, прийнятого на зберігання, у передбачених законом випадках.

Третій етап зводиться до дій нотаріуса щодо передачі спадкового майна спадкоємцям.

Кожний етап у своєму розвитку проходить три стадії, на аналізі яких ми зупинимося.

Перший етап даного нотаріального провадження .

1. Стадія відкриття зводиться до отримання відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Під отриманням відомостей (повідомленнями) слід розуміти звернення заінтересованих осіб до нотаріуса за вчиненням даної нотаріальної дії як з усною, так і письмової заявою, оскільки Законом не передбачена обов'язкова письмова форма такого звернення* Проте, на думку авторів, заява, яка є підставою для вчинення даного нотаріального провадження, має містити у собі досить важливу та необхідну для нотаріуса інформацію, без наявності якої він не зможе вживати таких заходів. У цьому зв'язку заслуговують на увагу Методичні рекомендації для вчинення нотаріальних дій, пов'язаних Із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 р., (далі - Методичні рекомендації), де в додатку 1 запропоновано форму такої заяви. Тому в Законі України "Про нотаріат" має бути передбачена норма, яка б закріпила обов'язкову письмову форму та зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна:

- найменування державної нотаріальної контори чи прізвище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса із зазначенням нотаріального округу та адреси його робочого місця, найменування органу місцевого самоврядування чи консульської установи; ,

- прізвище, ім'я, по батькові заявника (фізичної особи), місце її проживання, ідентифікаційний номер чи реквізити інших заінтересованих осіб, які мають право на звернення до нотаріуса за вчиненням даної нотаріальної дії;

- прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця, дату смерті (число, місяць, рік), останнє місце проживання (повна адреса);

- перелік майна, яке належало спадкодавцеві та щодо якого необхідно вжити заходів щодо охорони;

- місцезнаходження майна (повна адреса);

- вказівка на інших спадкоємців, їх прізвище, ім'я, по батькові, адреса місця проживання, знаходження, роботи, якщо вони відомі;

- підпис особи - заявника;

- дата подання заяви;

- додатки.

Щодо додатків, то ними мають бути документи, які підтверджують факти смерті спадкодавця, часу та місця відкриття спадщини, наприклад свідоцтво про смерть тощо, а також квитанція про сплату державного мита та ін.

Така заява згідно Методичних рекомендацій має, бути одразу зареєстрована у Книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме.

Слід зазначити, що це провадження повинно мати певні чітко визначені зв'язки з провадженням із видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як бачимо, початок першого етапу не пов'язується лише з фактом відкриття спадщини, оскільки у більшості випадків таке нотаріальне провадження може мати місце при надходженні відповідних відомостей, наприклад, від органів опіки та піклування чи органів внутрішніх справ про смерть одинокої особи, але разом з тим поняття "місце відкриття спадщини вже застосовується. Тобто вчинення даного нотаріального провадження можливе як до, так і після відкриття спадщини.

2. Стадія підготовки зводиться до сукупності процесуальних дій нотаріуса, консула чи посадової особи органу місцевого самоврядування:

1) перевірка належності даного питання до їх компетенції;

2) встановлення особи, яка звернулась за вчиненням даного провадження, перевірка її повноважень, право - та дієздатності;

3) перевірка змісту заяви на відповідність її вимогам закону;

4) перевірка наявності спадкової справи, у разі її відсутності обов'язкове її заведення та негайна реєстрація у Спадковому реєстрі;

5) встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні нотаріусу для вчинення нотаріального провадження, та перевірка документів, які їх підтверджують:

- факт смерті спадкодавця;

- місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця);

- встановлення майна, яке належало спадкодавцю та до якого слід вжити заходів щодо охорони;

- місцезнаходження майна чи його основної частини;

- хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо його охорони;

- наявність інших спадкоємців тощо.

6) надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;

7) повідомити спадкоємців та інших заінтересованих осіб, кредиторів про майбутній опис майна;

8) вирішити питання про залучення свідків, органу внутрішніх справ, представників ЖЕК, ЖБК.

9) перевірити правильність справляння державного мита та плати за вчинення нотаріальної дії...

Зупинимося на аналізі процесуальних дій нотаріуса на стадії підготовки до вчинення даного нотаріального провадження

І. Нотаріус чи інша уповноважена на вчинення-нотаріальних дій особа на підставі звернення до неї заявника із письмової заявою чи надходження відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна має перевірити чи належить вчинення цієї нотаріальної дії до його компетенції.

Так, статтею 60 Закону передбачені випадки вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

1. Нотаріуси, за місцем відкриття спадщини, за повідомленням підприємств, установ та організацій, громадян або на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою:

- вживають безпосередньо (особисто) всіх необхідних заходів щодо охорони майна, якщо все майно знаходиться в окрузі їх діяльності, тобто за місцем відкриття спадщини;

- вживають частково всіх необхідних заходів, які стосуються майна, яке знаходиться в окрузі їх діяльності (за місцем відкриття спадщини), а щодо іншого майна можуть доручити вжити таких заходів іншим нотаріусам або посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.

2. Посадові особи органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де немає нотаріусів, можуть вживати заходів до охорони спадкового майна безпосередньо (особисто), а також на підставі відповідного доручення нотаріуса, але з обов'язковим повідомленням нотаріуса за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорони спадкового майна.

3. Якщо відомості надійшли до нотаріусів або посадової особи органу місцевого самоврядування за місцезнаходження спадкового майна, вони можуть вживати необхідних заходів щодо його охорони з подальшим повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

4. Якщо до державного нотаріального архіву надійшло рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, він передає це рішення нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

5. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, то державний нотаріальний архів передає рішення суду про оголошення фізичної особи померлою для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна до органу місцевого самоврядування.

Крім того, ст. 60 Закону передбачено, що нотаріус з власної ініціативи може вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Підставою прийняття такого рішення можуть бути випадки:

- коли спадкодавець постійно проживав в окрузі діяльності нотаріуса або в його окрузі діяльності знаходиться майно чи основна його частина (ст. 1221 ЦК);

- коли майно залишилось без нагляду та потребує захисту в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (територіальної громади);

- коли заінтересовані особи вважають, що а часом неможливо буде визначити обсяг та вартість їх частки у спадковому майні або є побоювання, що майне згодом буде знищене чи втратить свою цінність тощо.

II. Щодо осіб, які мають право на звернення до нотаріуса із заявою чи направлення повідомлення (відомостей) про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, до них слід віднести: спадкоємців як за законом, так і заповітом та їх правонаступників, осіб, які мають право на обов'язкову частку, виконавця заповіту, відказоодержувачів, кредиторів, територіальну громаду, підприємства, установи, організації, органи опіки та піклування, органи внутрішніх справ, суд.

Щодо органів опіки та піклування, то вони наділяються правом звернення до нотаріуса для вжиття заходів щодо охорони майна безвісно відсутнього (опис майна). Зрозуміло, що ця дія не зумовлена правовідносинами спадкування, але пов'язана зі специфікою діяльності нотаріуса щодо вжиття охоронних заходів, наприклад, проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме (п. 7 ст. 34 Закону), Тобто в цьому випадку будуть відрізнятися строк зберігання та кінцевий етап цього провадження - передача майна, але за основним змістом ці провадження однотипні. Така пропозиція може також бути обґрунтованою тим випадком, коли після безвісного зникнення громадянина необхідно визначити ту частку майна, яка йому належала в спільній частковій або сумісній власності. Органи ж опіки та піклування мають вживати заходів до охорони цієї частки лише після її визначення, тобто фактично після опису майна. У противному разі необхідно одночасно з визнанням громадянина безвісно відсутнім під час підготовки справи до судового розгляду встановлювати належне цій особі майно і вирішувати питання про його розподіл. Але знов-таки, в цьому випадку виникне необхідність проводити опис цього майна, при вчиненні якого органи опіки та піклування мають представляти інтереси безвісно відсутньої особи.

Щодо органів внутрішніх справ та інших державних органів, то у разі смерті одинокої особи, оголошення її померлою або у разі встановлення факту смерті суди мають повідомляти державні архіви, а ті у свою чергу нотаріусів про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна . У зв'язку з цим доцільно закріпити в Законі "Про нотаріат" відповідний обов'язок нотаріуса за умови отримання відповідних відомостей вживати заходів до охорони спадкового майна.

Щодо звернення громадян та юридичних осіб із заявою про необхідність вчинення даного нотаріального провадження, то таке провадження має вчинятися у випадку, коли майно не знаходиться під наглядом майбутніх спадкоємців, так і тоді, коли інші спадкоємці вступили у фактичне управління спадковим майном. Це питання можна обґрунтувати тим, що крім спадкоємців як за законом, так і за заповітом передбачені особи, які мають право на обов'язкову частку в спадщині та які можуть проживати окремо від спадкодавця. В цьому випадку предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які упродовж не менше одного року до відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, у розмірі частки у спадщині, яка їм належить (ст. 1279 ЦК), але при цьому враховується вартість цього майна при визначенні розміру обов'язкової частки (ч. 2 ст. 1241 ЦК). Отже, для визначення розміру обов'язкової частки в деяких випадках необхідно проводити опис спадкового майна за заявою інших спадкоємців, якщо вони вважають це доцільним незважаючи на те, що майно знаходиться в управлінні спадкоємців. Тобто слід констатувати, що опис спадкового майна може вчинятися як окрема нотаріальна дія, без вжиття інших заходів до охорони спадкового майна, якщо воно знаходиться в управлінні спадкоємців. Тому вважаємо за доцільне доповнити цим положенням п. 7 ст. 34 Закону.

У деяких випадках слід говорити про необхідність проведення опису спадкового майна, якщо інші спадкоємці заперечують проти цього. Тобто в цьому випадку буде можливість встановити наявність спору про право і примусове вчинення нотаріальної дії. На думку авторів, така форма діяльності не властива нотаріусам і потребує здійснення їх посадовими особами, які наділені владними повноваженнями, наприклад державними виконавцями за відповідним повідомленням нотаріуса про перешкоди, створені іншими спадкоємцями при виконанні ним цієї нотаріальної дії. Дана ситуація є спірною, тому в цьому випадку пропонується звертатися до фінансового органу чи прокурора (п.8 гл .9 Порядку).

Оскільки вчинення заходів до охорони спадкового майна є обов'язком нотаріуса за Законом "Про нотаріат", то перешкоди, вчинювані на цьому шляху, можуть вважатися правопорушенням. Тому якщо нотаріус або посадова особа дійдуть до висновку про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то такий висновок доцільно оформляти процесуальним документом, а саме постановою нотаріуса. У постанові має обґрунтовуватися його висновок про доцільність вжиття заходів, і така постанова буде процесуальною підставою для вжиття необхідних заходів щодо охорони спадкового майна. У ній необхідно зазначати прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця, час його смерті і місцезнаходження майна, що потребує захисту, дату надходження доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна, а також основні підготовчі дії та дату І час, на який призначено опис майна.

Нотаріус на стадії підготовки має встановити особу, яка звернулася за вчиненням даного провадження, перевірити її повноваження, право чи обов'язок на вчинення даної нотаріальної дії, а також право- та дієздатності.

III. Нотаріус має перевірити зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановити відповідність її вимогам Закону, але слід констатувати, що нині Законом ЇЇ зміст не закріплений. У Методичних рекомендаціях Мін'юсту йдеться про зміст такої заяви .та вказується на те, що нотаріус після отримання документів, які підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів, має право вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Такі документи, на думку авторів, мають бути додатком до заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (п.п. 2.3 п. 2 гл. 9 Порядку). Тому якщо заява не відповідає певним вимогам та до неї не додані документи, необхідні нотаріусу для вчинення даного нотаріального провадження, він зобов'язаний залишити таку заяву без руху на надати особам строк для усунення таких недоліків. У противному разі він не може вчиняти таку нотаріальну дію. Якщо заява відповідає всім вимогам, нотаріус повинен зареєструвати її у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ (додаток 3 Методичних рекомендацій) і зробити на ній відмітку про дату подання заяви, її номер та номер спадкової справи, якщо вона заведена.

При прийнятті такої заяви нотаріус має перевірити наявність спадкової справи, у разі її відсутності обов'язково завести її та негайно зареєструвати у Спадковому реєстрі;

V. Нотаріус має право на встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні йому для вчинення нотаріального провадження та перевірки документів, які їх підтверджують, зокрема:

- на підтвердження факту смерті спадкодавця має бути надано відповідне свідоцтво про смерть, на його копії проставляється відмітка "згідно з оригіналом", яка долучається до спадкової справи, або робиться запит до органів РАЦСу для отримання копії актового запису про реєстрацію смерті чи повного витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про смерть спадкодавця;

- місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця) - довідка ЖЕК, ЖБК відповідного органу місцевого самоврядування, будинкова книга із записом про місце проживання спадкодавця, або робиться запит до адресного довідкового бюро;

- встановлення майна, яке належало спадкодавцю та щодо якого слід вжити заходів охорони. Якщо із документів та заяви вбачається, що спадкодавцю належить нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус має отримати підтвердження із Державного реєстру правочинів чи (та) Реєстру прав власності на нерухоме майно про належність цього майна та його державну реєстрацію на ім'я спадкодавця;

- визначити місцезнаходження майна чи його основної частини;

- встановити, хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо охорони та збереження майна. Якщо такі заходи були вжиті - то ким, коли і чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення;

- нотаріус має встановити наявність інших спадкоємців або перевірити їх наявність відповідно до заяви, якщо відомо їх місце проживання, знаходження або роботи; якщо він отримав повідомлення про відкриття спадщин, то зобов'язаний повідомити про це даних спадкоємців. Він може зробити їх виклик шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

- надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;

- нотаріус має повідомити про проведення майбутнього опису спадкоємців та інших зацікавлених осіб, на інтереси та права яких матиме вплив вчинювана нотаріальна дія. Про проведення опису нотаріус може також повідомити ЖБК, ЖБК, органи внутрішніх справ, кредиторів та ін. Якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, то повідомити відповідний орган місцевого самоврядування;

- залучити свідків (не менше двох) для участі у проведенні опису майна;

- перевірити правильність справляння державного мита чи витрат за вчинення нотаріальної дії.

Оскільки дане нотаріальне провадження нині може вчинятися як державними, так і приватними нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування, то, на думку авторів, у Законі має існувати норма, яка б забороняла нотаріусам сперечатися з приводу прийняття спадкової справи до провадження, а матеріали за вжитими заходами щодо виконання окремих доручень або за надходженням відомостей або їх засвідчені копії мають передаватися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а не повідомлення про вжиті заходи.

Лише після отримання зазначених вище відомостей або заяви особи нотаріус може оцінити їх і прийняти обґрунтоване рішення про необхідні заходи захисту спадкового майна. Так, заходи захисту майна одинокого спадкодавця мають суттєво відрізнятися від засобів захисту, якщо разом із спадкодавцем у будинку мешкали інші особи на підставі різних прав тощо.

Тобто, в цьому випадку універсальний засіб проведення захисту майна, як і його опису має узгоджуватися з правами інших осіб, обставинами спадкової справи тощо.

На першому етапі, після проведення підготовчих дій, нотаріус має не пізніше наступного дня вжити заходів охорони, які залежно від майна, що входить до складу спадщини, можуть складатись із:

- опису спадкового майна;

- вжиття заходів щодо охорони окремих видів майна, які потребують спеціального зберігання;

- передачі майна на зберігання та в управління спадкоємцям або іншим особам, яких він призначає.

8. Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріального провадження на першому етапі зводиться до опису майна, передачі його на зберігання, а також укладення договору управління майном.

Опис спадкового майна здійснюється за участю заінтересованих осіб (доцільно залучати осіб, які мають право на отримання спадщини), якщо вони того бажають і будуть завчасно повідомлені, та не менше двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису майна є обов'язковою (п.п. 3.1 п.3 гл. 9 Порядку).

Опис спадкового майна має здійснюватися за місцем його знаходження. Про це нотаріус складає акт (п.п. З п.3 гл. 9 Порядку та додаток № 4 Методичних вказівок). Проте, до спадкового майна може належати майно, яке знаходиться у різних місцях, тому одночасно нотаріус не може проводити опис. З в'язку з цим можна говорити про можливість існування у одній спадковій справі декількох актів опису, наприклад, квартира та дача.

В акті опису повинні бути зазначені:

- назва процесуального документу;

- дата та час проведення опису;

- місце проведення опису;

- прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;

- найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;

- дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна(повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справі про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

- прізвище, ім'я, по батькові та адреси осіб, які беруть участь в описі;

- прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця;

- час смерті спадкодавця та місце знаходження майна, яке описується;

- відомості про спадкоємців;

- чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким;

- чи не була порушена пломба або печатка;

- докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.);

- оцінка кожного із перерахованих у ньому предметів та процент зносу.

Оцінка описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) нотаріусом та особами, які брали участь в описі спадкового майна, а жилих будників - виходячи з відновної чи страхової (у місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.

У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата їх роботи здійснюється спадкоємцями.

На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості.

До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.

Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису та його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

У кінці акта зазначається прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала документ, місце проживання цієї особи.

Охоронцем спадкового майна можуть бути особи із числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.

За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і не заповіданого. У разі відсутності спадкоємців та виконавця заповіту, нотаріус може призначити охоронцем майна, яке спадкується, із числа інших осіб за його згодою.

Акт опису складається не менше, як у трьох примірниках. Всі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та особою, якій передано на зберігання спадкове майно. Один примірник видається особі, яка прийняла на зберігання спадкове майно. Автори вважають виготовляти примірники актів опису майна залежно від кількості спадкоємців та інших заінтересованих осіб, які брали участь у проведені опису.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, ие пред'являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.

Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку зі зносом не мають жодної цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

Якщо серед спадкового майна виявляться харчові продукти, нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис проводиться без ЇХ участі - продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Це положення Порядку викликає сьогодні суттєве заперечення, оскільки при реалізації продуктів харчування вимагається сертифікат якості. Тому доцільно ці продукти надати особі, яка буде управляти майном, в якості передплати за виконання нею цієї функції. Передача здійснюється за окремим актом, який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник тієї організації, яким передані продукти харчування.

Особливості вжиття заходів щодо охорони окремих видів спадкового майна, які потребують спеціального зберігання Грошові суми (цінні папери), які залишилися після померлого вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція, яка підшивається до спадкової справи.

Золото, платина, срібло, метали ірідієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби зі срібла та монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом.

Зберігання спадкового майна на депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Зазначені цінності перед передачею їх на зберігання банком нотаріусом реєструються в Книзі обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони майна. Якщо у складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне та наукове значення, ці документи включаються до акта опису і передаються на відповідальне зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус передає документи на зберігання за окремим описом до відповідних установ (інститут, музей тощо).

Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії здаються органам внутрішніх справ за окремим описом (п. п. 6.1 п. 5 гл. 9 Порядку).

При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури (п.п. б. 11 п. б гл. 9 Порядку).

Доцільно, на думку авторів, не виключати з акта опису предметів, які потребують спеціального зберігання, а продовжувати акт відповідними написами про вжиття окремих дій, які необхідні для зберігання окремих видів майна. Так, на останньому примірнику має робитися спеціальний напис, у якому за підписом нотаріуса, а також інших осіб, що підписали акт опису, буде даватися перелік вилучених предметів. Цей напис обов'язково скріплюється печаткою нотаріуса.

Ордени медалі, нагрудні заходи, а також документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються в сім'ї спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород на геральдики при Президентові України за наявності відповідного клопотання музейного закладу. Передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються. У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження передаються на зберігання державі (ст. 18 Закону України "Про державні нагороди України").

Ощадні книжки, заставні речі спадкодавця, що знаходяться у ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо спадкоємців немає - зберігаються у нотаріуса.

За наявності у складі спадщини майна, яке потребує утримання, догляду (житловий будинок, квартира, худоба тощо), чи вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців чи виконавця заповіту та підставі заяви заінтересованої особи (представника територіальної громади) після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на управління спадщиною.

Передача майна на зберігання та в управління спадкоємцям або пішим особам, яких призначає нот аргус Укладання договору управління спадщиною.

При розгляді цього питання доцільно ознайомитися Із главою 6 Закону "Про нотаріат", пунктами 9, 10 гл. 9 Порядку та статтями 212 ЦК, 1283-1285 ЦК.

Договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини (ст. 1285 ЦК).

Призначення охоронця (хранителя) та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, має супроводжуватися згодою на це особи.

При цьому хранитель майна має розписуватися в отриманні майна також на акті опису і отримує один його екземпляр.

При укладанні - зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

Згідно п.п. 4.4. п. 4 гл. 9 Порядку нотаріус попереджає хранителя та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі його розтрати або приховування4, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Про що зазначається у договорі про управління спадщиною.

Хранителю майна має бути повідомлено про строки виконання ним доручення, тобто залежно від обставин спадкової справи. Цей строк може тривати шість місяців, але в окремих випадках може бути скорочений або продовжений ще на три місяці.

Складність питання щодо умов, за якими хранитель майна може погодитись на виконання цього завдання, зумовлюється тим, що в цей період немає повноважних власників майна, які б мали можливість укласти відповідний договір. У законодавстві про нотаріат не існує норми, яка б визначала ці питання, тому за договором між нотаріусом та хранителем майна може бути передбачено дозвіл для останнього в користуванні, переданим йому на зберігання майном, якщо за властивостями майна його використання не пов'язане з його знищенням чи знеціненням, у противному разі нотаріус має заборонити використання описаного майна, що має відобразити у договорі.

Якщо майно передається на зберігання не спадкоємцям, а іншій особі, то хранитель має право на плату за виконання своїх повноважень (ч. З ст. 1285 ЦК). Розмір винагороди на сьогодні має визначатися за домовленістю між нотаріусом та хранителем майна в розумних межах. Тут мається на увазі, що нотаріус не вправі зобов'язати сторонню особу здійснювати охорону, але, з іншого боку, особа має обгрунтувати розмір такої винагороди. Хранителю майна також відшкодовуються необхідні витрати по похоронах, якщо такі були вчинені. Доцільно ці положення передбачити у Законі України "Про нотаріат", оскільки вони стосуються нотаріально-процесуальних правовідносин.

Згідно п.п. 9.3 п, 9 гл. Глави 9 Порядку текст договору про управління спадщиною викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних доку ментів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору).

Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною (п.п. 9.3 п. 9 гл. 9 Порядку).

Другий етап: зберігання майна

Фактично даний етап зводиться до виконання опікуном (хранителем) майна його повноважень з управління та збереження ним майна згідно договору на управління спадщиною.

Але на даному етапі нотаріус може вчиняти комплекс процесуальних дій, які пов'язані із зберіганням майна та зводяться до:

1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги;

2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредитора;

3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат;

4) відчуження описаного майна за рішенням суду;

5) відчуження майна, що належить іншому із подружжя, який пережив спадкодавця;

в) повідомлення спадкоємців або відповідний фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини у строк, установлений ст. 1281 ЦК, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

У необхідних випадках згідно ст. 64 Закону нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат:

- по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

- на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

- на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

- на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини (ст. 64 Закону "Про нотаріат").

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилося спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або організації, яка встановлює надгробок, його вартості. У виняткових випадках таке розпорядження може бути видане на ім'я особи, яка подала нотаріусу достовірні документи, у тому числі рахунок підприємства, яке виготовляє та встановлює надгробок, що свідчить про оплату цією особою його вартості.

У разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус вправі дати розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактичних витрат на потреби, зазначені в абз. 1, 2 ст. 64 Закону. В цих випадках на підтвердження видатків нотаріус може прийняти рахунок магазину, довідку лікувально-профілактичного закладу, комісії з організації похорон, рішення суду тощо.

Розпорядження про видачу із спадкового майна коштів на поховання спадкодавця нотаріус може зробити до Його похорон на підставі свідоцтва про смерть та заяви заінтересованої особи. Після поховання спадкодавця таке розпорядження видається нотаріусом після пред'явлення заінтересованою особою достовірних документів.

Один примірник розпорядження нотаріуса про видачу із спадкового майна грошових сум або речей на покриття видатків залишається у його справах і підшивається до спадкової справи.

Згідно з п.п. 12.1 п. 12 гл. 9 Порядку охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку для прийняття спадщини. Такий порядок передбачений ч. 1 ст. 66 Закону "Про нотаріат".

Охорона спадкового майна може тривати після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкоємства виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилося менше трьох місяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими в п.п. 12.2 п. 12 гл. 9 Порядку, а якщо воно ними не прийняте - до закінчення трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилася для прийняття спадщини, складає менше трьох місяців.

3. Третя стадія даного етапу зводиться до припинення заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом (або посадовою особою органу місцевого самоврядування), які їх вживали. Якщо місця відкриття спадщини і вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини. Про припинення заходів охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту. Повноваження останнього з припинення заходів щодо охорони тривають до повного здійснення волі спадкодавця, вираженої у заповіті.

Третій етап: передання спадкового майна спадкоємцям

Відносини між спадкоємцями та охоронцем (хранителем) спадкового майна або юридичними особами, які прийняли на зберігання окремі види спадкового майна, що потребують спеціального зберігання, не існують. Нотаріус вступає у правовідносини з цими суб'єктами в інтересах майбутніх спадкоємців. Отже, особи, які отримали свідоцтво про право на спадщину, мають бути повідомлені нотаріусом про те, де знаходиться спадкове майно або окремі його частки. Оскільки охоронець (хранитель) майна був призначений за ініціативою нотаріуса та його згодою згідно із договором, нотаріусу доцільно також бути присутнім при передачі майна спадкоємцям. Якщо майна при передачі не буде вистачати, цю обставину нотаріус має посвідчити відповідним актом.

Нотаріус повинен надати спадкоємцям відповідні документи для отримання майна після зберігання, а також повернути цінні папери або гроші, які були передані у банк.

Нотаріусом мають бути повідомлені відомості про те, які речі були відчужені або які кошти сплачені та на які витрати.

опіка спадковий майно нотаріальний

Висновок

Звідси випливає висновок, що охорона спадкового майна може тривати понад шість місяців у випадках спадкової трансмісії (ст.1276 ЦК України), спадкування за законом після відмови від спадщини спадкоємців за заповітом (ст. 1274-1275 ЦК України), а також при спадкуванні спадкоємців другої черги в разі неприйняття спадщини або відмови від неї спадкоємців першої черги.

Як випливає з проведеного мною функціонального аналізу тих повноважень, що вчиняються нотаріусами, провадження можна розподіляти на правоохоронні, спрямовані на запобігання можливості виникнення правопорушень (передача заяв, передача документів на зберігання, посвідчення певних юридичних фактів тощо), а також правозахисні, які вчиняються з метою усунення вчинених правопорушень (протести векселів, виконавчі написи тощо).

Таким чином, засвідчення безспірних фактів -- це підтвердження нотаріусом факту точної відповідності копії оригіналу, факту підпису документа тією особою, прізвище якої зазначається в підписі.

Характерним для посвідчення безспірного права є підтвердження нотаріусом юридичної достовірності суб'єктивного права, яке існує у особи незалежно від її звернення до нотаріальної контори. Але необхідно підкреслити, що це право існує "потенційно", тобто особа в силу закону повинна юридичне закріпити у нотаріальному порядку його існування, отримати правовстановлюючий документ, який буде підставою для вільного розпоряджання своїм правом.

На підставі порівняльного аналізу нотаріальної діяльності та функцій інших державних органів, віднесених законодавством до правоохоронних, необхідно визнати нотаріат у якості правоохоронного органу і гарантувати особам, що займаються цією діяльністю, державний захист від протиправних посягань на них та належне їм майно.

Виходячи із суті Закону України "Про нотаріат" та проекту змін до законодавства про нотаріат, які регламентують організаційну структуру нотаріальних органів та процедуру вчинення нотаріальних дій, у подальшому доцільно законодавчі норми систематизувати в Нотаріальному кодексі.

Список використаних джерел

Законодовчо-нормативні акти:

1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР зі змінами № 9-рп/2005 (v009p710-05) від 13.10.2005.

2. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV зі змінами № 1111-V (1111-16) від 31.05.2007// ВВР, 2007, № 44, ст.512.

3. Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004 № 1618-IV зі змінами № 543-V (543-16) від 09.01.2007// ВВР, 2007, № 12, ст. 103.

4. Закон України „Про нотаріат" вiд 02.09.1993 № 3425-XII № 3538-IV (3538-15) від 15.03.2006// ВВР, 2006, № 35, ст.295.

5. Закон України „Про виконавче провадження" № 606-XII від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. - Ст. 207.

6. Указ Президента України „Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23.08.1998 р. № 932/98.

Монографії, навчальна література, періодичні видання:

7. Актуальні питання реформування системи державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Спецвипуск.-2002.- №1.- С.175-176

8. Аналіз зарубіжного досвіду державного регулювання нотаріальною діяльністю та пріоритети запозичення в Україні // Підприємництво, господарство та право.-2003.- №7.- С.57-61

9. Баранкова В. Нотаріальні процесуальні правовідносини // Вісник Академії правових наук. - 2000. - № 3 (22).

...