Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

Реферат

На тему: "Правова охорона комерційних таємниць"

Виконала

Студентка групи БА-51

Звєрєва Ірина

Полтава 2012

Вступ

Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, в процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, в результаті інтелектуальної праці, виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об'єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху.

Інформація стала першоосновою життя сучасного суспільства, предметом та продуктом його діяльності, а процес створення, накопичення, збереження, передачі та обробки, в свою чергу, стимулював прогрес в галузі знарядь її виробництва, що включає електронно-обчислювальну техніку, засоби телекомунікації та системи зв'язку. У зв'язку з новими інформаційними досягненнями, державні кордони практично стають прозорими для обігу інформації. При цьому, чим більше зазначена галузь залучається в комерційний обіг, тим більше виникає потреба в захисті інтересів власників комерційної таємниці. Зрозуміло, що комп'ютерні технології - не єдина загроза комерційній таємниці. За підрахунками американських фахівців, втрата 20% інформації, що становить комерційну таємницю, веде до розорення фірми (організації) протягом місяця в 60 випадках із 100 [15]

Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці.

1. Поняття комерційної таємниці

Комерційна таємниця - це склад і обсяг відомостей, що визначені керівником підприємства відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці". Власник комерційної таємниці зобов'язаний:

? забезпечити захист такої інформації відповідно до вимог і правил, розроблених ним;

? повідомляти про всі факти порушення цього захисту. За умови дотримання необхідних заходів безпеки він матиме право на юридичний захист від заподіяння шкоди внаслідок неправомірних дій щодо оволодіння комерційною таємницею.

Оскільки законодавством України не визначено перелік відомостей, які можуть становити комерційну таємницю, посадовим особам підприємства при вирішенні цього питання потрібно виходити з економічної вигоди та безпеки підприємства. Перелік відомостей, які не становлять комерційної таємниці, затверджений Постановою КМУ від 09.08.93 р. №611:

? установчі документи та документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

? інформація за всіма встановленими формами звітності;

? дані, необхідні для перевірки і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

? відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;

? документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

? інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

? документи про платоспроможність;

? відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

? відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню. Навіть якщо керівник підприємства і затвердить перелік відомостей, що с комерційною таємницею, до якого буде включено будь-яку із зазначених у відповідній Постанові КМУ відомостей, це не позбавляє підприємства обов'язків надавати таку інформацію на запит компетентних органів. На практиці до комерційної таємниці зазвичай відноситься комерційні інформація, секрети виробництва або технологія здійснення підприємницької діяльності "ноу-хау" та організаційно-управлінська діяльність підприємства.

До комерційної інформації належать властиві конкретному підприємству особливості, деталі комерційної діяльності, ділові зв'язки, ринки та умови купівлі сировини та товарів, відомості про методику встановлення цін, про фінансову стабільність підприємства тощо. Збереження в таємниці цієї інформації від усіх сторонніх осіб (крім фінансових, податкових і правоохоронних органів) є неодмінною умовою успішної діяльності підприємства. Діяльність більшості комерційних структур базується на договірних засадах. Тому, володіючи інформацією про комерційні угоди, неважко скласти уявлення про виробничий та фінансовий стан підприємства. Відомості про найбільш вигідних клієнтів (включаючи й особисту інформацію про них) дають можливість конкурентам вести боротьбу за "місце під сонцем", переманюючи партнерів вигіднішими умовами спільної діяльності.

Предметом "ноу-хау" є знання, пов'язані зі створенням та експлуатацією нової техніки, технологій, матеріалів; знання управлінського, фінансового, економічного характеру, які мають цінність внаслідок невідомості та недоступності їх для третіх осіб завдяки вжитим заходам щодо охорони конфіденційності такої інформації.

Організація управління підприємством є складною та неоднорідною діяльністю керівництва підприємства. Предметом такої діяльності є управлінський апарат і структура фірми, процедура та порядок прийняття управлінських рішень, система комунікаційних зв'язків, включаючи проходження інформації від зовнішніх контактів до керівного центру. Одним із вирішальних факторів у цьому питанні є належним чином організована робота з працівниками підприємства, тобто кадрова політика. Від того, які умови роботи створить керівник своїм підлеглим, залежить стан психологічної атмосфери в колективі. Правильно організований добір співробітників, розвиток у них зацікавленості в успіхах підприємства мають бути спрямовані на те, щоб звести до мінімуму плинність кадрів і разом з тим - втрату інтелектуального потенціалу підприємства і можливість розголошення конфіденційної інформації.

Вже при прийнятті на роботу нових співробітників слід попереджати їх про необхідність суворого дотримання правил поведінки і роботи з інформацією, що становить комерційну таємницю підприємства. Для цього до трудових договорів (контрактів), посадових інструкцій, Правил внутрішнього розпорядку підприємства потрібно вносити пункти, які зобов'язують працівника суворо дотримуватися правил поводження з конфіденційною інформацією, яка становить комерційну таємницю підприємства, та передбачають певну відповідальність за порушення цих правил. Вирішуючи питання соціального захисту працівників, їх медичного обслуговування, організації їх професійного зростання та організації відпочинку та дозвілля, керівник створює в колективі середовище, що зводить до мінімуму ймовірність усвідомлення заподіяння шкоди підприємству його працівниками. Власник як суб'єкт внутрішнього контролю повинен контролювати цілісність комерційної інформації та вчасно виявляти і припиняти канали її розголошення. Втрата інформації може відбуватися як через неорганізованість та недбалість, так і в результаті економічного та промислового шпигунства. Для захисту інформації, що становить комерційну таємницю, на підприємстві необхідно здійснити певні заходи:

? - впорядкувати відвідування підприємства сторонніми особами. Правомірною буде поставка питання щодо введення режиму контрольованого допуску відвідувачів на підприємстві. При цьому не обов'язково наймати вахтера на вході до підприємства. Досить завести журнал реєстрації відвідувачів і контактів з ними;

? - цілком виправданим у цьому питанні буде і прийняття рішення про посилення контролю за внутрішнім і зовнішнім документооборотом;

? - розробляючи внутрішні документи підприємства, що регулюють порядок роботи з комерційною документацією, доцільно обмежити доступ до конфіденційної інформації, надавиш таку можливість тільки тим співробітникам, яким це дійсно необхідно у зв'язку з їх обов'язками. Специфіка використання інформації, що зберігається в комп'ютері, зумовлює і специфічні заходи захисту такої інформації. Оскільки традиційні заходи захисту інформації тут виявляються марними, використовуються програмні та апаратні засоби, які виключають несанкціонований доступ до комп'ютера і можливість вивчення або копіювання інформації, що зберігається в ньому.

Щодо зв'язку звітності з комерційною таємницею, то необхідно враховувати, що не всі види звітності є комерційною таємницею. Зокрема, законодавством визначено, що фінансова звітність підлягає оприлюдненню, тобто вона не може бути комерційною таємницею. Це також стосується і статистичної і податкової звітності. Однак дані внутрішньої звітності є досить деталізовані, а тому можуть використовуватися тільки в межах підприємства. У зв'язку з цим, внутрішня звітність найчастіше належить до комерційної таємниці.

2. Визначення комерційної таємниці

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначаються суб'єктом господарювання відповідно до законодавства. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці", не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

· установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

· інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

· дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

· відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

· документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

· інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

· документи про платоспроможність;

· відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

· відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Підприємства, установи та організації зобов'язані подавати перелічені відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Отже, відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наприклад підприємства, повинні мати такі ознаки:

· не містити державної таємниці;

· не наносити шкоди інтересам суспільства;

· відноситись до виробничої діяльності підприємства;

· мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги в конкурентній боротьбі;

· мати обмеження в доступі тощо.

З цього переліку не потрібно робити висновок про те, що до комерційної таємниці варто відносити значну кількість відомостей. Надмірне "утаємничування" може викликати втрату клієнтів, а отже прибутку, оскільки умови ринку потребують постійних клієнтів, широкої інформації про діяльність фірми (організації).

Досягнення успіху в підприємницькій діяльності дуже часто пов'язане з використанням комерційної таємниці і неможливістю її використання конкурентами. Виділяють наступні причини, які становлять основу неправомірного використання комерційної таємниці конкурентами [18]:

· для поліпшення виробничої та комерційної діяльності організації (конкурента), що протиправно заволоділа комерційною таємницею, підвищення конкурентоспроможності продукції та ефективності виробництва, вибору оптимальної стратегії реалізації продукції та торгових переговорів;

· для завдання шкоди власнику комерційної таємниці, протидії реалізації продукції, руйнування виробничих та торгівельних зв'язків; зриву торгівельних переговорів та угод; зниження інвестиційних можливостей, підготовки та розповсюдження неправдивих відомостей про власника комерційної таємниці тощо.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності, зокрема комерційної таємниці, визначаються Цивільним кодексом України. Реалізація майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю забезпечується:

· правом на використання комерційної таємниці;

· виключним правом дозволяти використання комерційної таємниці;

· виключним правом перешкоджати неправомірному використанню комерційної таємниці, в тому числі забороняти таке використання.

Закон України "Про інформацію" визначає, що громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією, в тому числі комерційного характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Разом з тим, впроваджуючи систему захисту комерційної таємниці, її власник повинен враховувати економічну доцільність такої системи. Тут важливими стають два моменти:

· витрати на забезпечення економічної безпеки повинні бути, як правило, меншими в порівнянні з можливими збитками;

· заходи безпеки мають сприяти підвищенню економічної ефективності підприємництва.

Основними документами для ведення комерційної діяльності підприємством є Статут підприємства та Установчий договір, зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Документами, які регламентують взаємовідносини усередині підприємства є Колективний договір, Правила внутрішнього трудового розпорядку та Перелік відомостей, які містять комерційну таємницю підприємства.

Статут підприємства - це основний документ, в якому обов'язково повинно бути зафіксовано положення про те, що підприємство має право на комерційну таємницю та організацію її захисту. В статуті повинно бути встановлено, хто визначає порядок захисту комерційної таємниці. Зафіксовані в Статуті положення надають підприємству можливість вимагати захисту його інтересів у державного та судового органу, включати вимоги про захист комерційної таємниці у всі види угод, домагатися відшкодування заподіяної шкоди у випадку викрадення комерційної таємниці, видавати нормативні документи що стосуються питань охорони комерційної таємниці, створювати структурні підрозділи для захисту своєї комерційної таємниці.

В Установчому договорі повинна бути обов'язково зафіксована вимога до учасників товариства про необхідність дотримання комерційної таємниці та відповідальність за виток такої інформації. В Колективному договорі необхідно передбачити взаємні обов'язки адміністрації та колективу працівників підприємства щодо забезпечення збереження комерційної таємниці [11].

Слід підкреслити, що на відміну від відомих, традиційних для права об'єктів, інформація, зокрема що становить комерційну таємницю, характеризується специфічними особливостями та юридичними властивостями, які багато в чому визначають і відношення, які виникають при її обігу між суб'єктами та характер їх поведінки. До таких особливостей та властивостей можливо віднести наступні:

· інформація при включенні в обіг відокремлюється від автора або власника, упредметнюється у вигляді символів та знаків і внаслідок цього існує окремо та незалежно від автора або власника. Звідси виникає юридична властивість інформації - можливість виступати в якості об'єкта, що передається від одного суб'єкта іншому та потребує юридичного закріплення факту її приналежності суб'єктам, які приймають участь у такому її використанні;

· після передачі інформації від одного суб'єкта до іншого одна і та сама інформація може залишатися у суб'єкта, який передає, та виникати у суб'єкта, який її отримує. Тобто однакова інформація одночасно може належати двом учасникам інформаційних відносин. Це основна відмінність інформації від речі. Юридична властивість інформації в зв'язку з цим - її фізична невідчужуваність від автора, власника та користувача. Така властивість потребує розробки та застосування до інформації при її використанні особливих правових механізмів, які замінюють механізм відчуження речі;

· інформація при включенні в обіг документується та відображується на матеріальному носієві. Юридична властивість, яка випливає з цієї особливості, полягає в єдності інформації та матеріального носія, на якому закріплюється інформація. Ця властивість дає можливість ввести для документованої інформації поняття складної складової речі - інформаційної речі, що складається з носія інформації та самої інформації, яка відображена на носії.

Розглядаючи інформацію з точки зору суспільного обігу, необхідно виділити, що інформація повинна бути розглянута в двох аспектах. Як зазначалось вище, загально недоступна інформація має свою комерційну цінність завдяки невідомості третім особам. Відповідно, повинна будуватися і правова охорона такої інформації.

Водночас, є загальнодоступна та загальновідома інформація, яка може мати комерційну цінність, що виникає в результаті її представлення в необхідній для споживача формі та не є результатом творчої праці. Для обробки такої інформації, тим не менш, потрібні певні витрати. Ця інформація теж повинна захищатися. Таким чином, під час правової охорони інформації можливий захист її змісту, а можливо і форми.

комерційний таємниця право охорона

3. Охорона комерційної таємниці

Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

Нарешті, комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності не вимагає офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації чи виконання яких-небудь інших формальностей, а також сплати державних мит. Це також має значення у виборі даної форми досягнутого результату інтелектуальної діяльності серед наявних можливостей.

Як і стосовно інших об'єктів інтелектуальної власності, стосовно комерційної таємниці закон установлює ряд критеріїв охороноспроможності, яким вона повинна відповідати, щоб користуватися правовою охороною. Особливістю розглянутого об'єкта інтелектуальної власності є те, що перевірка охороноспроможності комерційної таємниці здійснюється не в порядку спеціальної попередньої процедури, а тільки тоді, коли право на комерційну таємницю порушується чи оскаржується і потрібно установити, чи існувало воно взагалі. Існують два різновиди цивільно-правових режимів охорони комерційної таємниці: -- режим охорони, заснований на договірних відносинах (коли між сторонами - учасниками цивільних правовідносин укладено спеціальну угоду); -- режим охорони, заснований на зобов'язаннях, що випливають із заподіяння шкоди (зобов'язання ці виникають між сторонами не в силу договору, а в силу факту заподіяння шкоди одній стороні іншою стороною). Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю від таких порушень:

1) неправомірне збирання комерційної таємниці;

2) розголошення комерційної таємниці;

3) схилення до розголошення комерційної таємниці;

4) неправомірне використання комерційної таємниці. Неправомірне збирання комерційної таємниці. Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, які відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

Схилення до розголошення комерційної таємниці. Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомими у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, які відповідно до чинного законодавства становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю). Неправомірне використання комерційної таємниці. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю. Розголошення комерційної таємниці. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, які відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомими у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

Здійснення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднаннями й об'єднаннями громадян, які не є хозяйнуючими суб'єктами, спричиняє накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч мінімумів прибутку громадян, не оподатковуваних податком.

Висновок

Підсумовуючи, можна зазначити, що проблеми у сфері комерційної таємниці були й залишаються актуальними як для науковців, так і для практиків. На сьогодні немає закону України про охорону комерційної таємниці. Основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення і порушника дуже складно.

Часткова правова охорона комерційної таємниці може бути здійснена в рамках законів України "Про таємницю" і "Про науково-технічну інформацію" у частині, що стосується нерозкритої інформації.

Існуючі на сьогодні в Україні протиріччя в нормативно-правових актах щодо визначення комерційної таємниці можуть бути усуненні при прийнятті окремого закону, який би врегулював правовий статус та шляхи захисту права на комерційну таємницю; або на основі внесення змін до існуючих законодавчих норм положеннями.

Література

1. Андрощук Г.А., Крайнев П.П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны. - Монография. - К.: Издательский Дом "Ин Юре", 2000. - 400 с.

2. Господарський Кодекс України

3. Закон України "Про авторське право і суміжні права"

4. Закон України "Про господарські товариства"

5. Закон України "Про інформацію"

6. Закон України "Про захист економічної конкуренції"

7. Закон України "Про науково-технічну інформацію"

8. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки"

9. Закон України Про підприємництво"

10. Закон України "Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право"

11. Закон України "Про Службу безпеки України"

12. Кирдяшова Е. "Информация как объект интеллектуальной собственности" // "Законодательство и практика средств массовой информации" № 11 (39). - М.,1997. - с. 34-39

13. Клименко П.М. Інформація як об'єкт інтелектуальної власності, що потребує охорони // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України: Зб. Матеріалів наук.-практ. конф., Київ, 16 - 17 травня 2001 року. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - с. 283-289

14. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 року та змінена 2 жовтня 1979 року

15. Сафаралиев Г.К., Бердашкевич А.П. Анализ правовой концепции режима коммерческой тайны / "АКДИ Экономика и жизнь". - М., 2004

Размещено на Allbest.ru