Організація претензійної роботи на підприємстві

34

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Организація претензійної роботи на підприємстві

ВСТУП

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємств постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи готову продукцію, підприємства, як правило, не отримують оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом певного періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Претензійна робота є початковою, попередньою стадією судового розгляду, від ефективності та правильності проведення якої залежить подальше врегулювання господарських спорів. Відповідно, результати проведеної претензійної роботи є об'єктом відображення у бухгалтерському обліку та здійснення судового процесу.

Дана тема висвітлюється переважно в спеціалізованих періодичних виданнях (Л. Письмена [17], А. Коломійцев [13]). Проблеми обліку і аудиту дебіторської заборгованості розглядались вченими Н.В. Оляднічук [15], Б.М. Чауш [15], Г. Ямборко [21], О. Юр'єва [20].

Управління дебіторською заборгованість досліджували вчені такі як О.С. Бондаренко [9], М.Д. Білик [8]. Однак недостатньо є розробленими наукові засади щодо сутності претензійної робити для забезпечення її раціональної організації на підприємстві, саме це й визначає актуальність дослідження.

Метою дослідження є визначити на прикладі конкретного підприємства особливості застосування претензійного документу та розробки заходів оптимізації розрахунків з дебіторською заборгованістю.

Завдання:

- визначити сутність претензійної роботи у господарських відносин суб'єктів підприємництва;

- дати оцінку претензійної діяльності підприємства;

- запропонувати пропозиції щодо оптимізації претензійної роботи на підприємстві.

Об'єкт дослідження: претензійна робота в умовах господарювання КП "Марганецьтеплокомуненерго".

Предмет дослідження: претензійна робота як стадія досудового розгляду та шляхи оптимізації претензійної діяльності на підприємстві.

Методи дослідження: описові, порівняльні.

І. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА ПРЕТЕНЗІЙНОЇ РОБОТИ У ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1 Сутність господарської діяльності суб'єктів підприємництва

Визначення поняття "підприємництво" сформульовано у ст. 1 Закону України "Про підприємництво" [22]: підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством/

Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність.

Термін "господарюючий" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

Підприємство є самостійним, господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності "має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України" [14, с. 22]. Нарешті, підприємство - це статутний господарюючий суб'єкт.

Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи.

Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно - основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на поточному рахунку підприємства в банку. Підприємство є самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого - зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб [14, с. 23]. Цим підприємство істотно відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.

Таким чином, підприємство - це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками. Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених законодавством України.

Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства. З точки зору організаційної форми є такі види підприємств, як приватні, колективні, господарські товариства, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, комунальні, державні (в тому числі казенні).

претензійний розрахунок заборгованість

1.2 Види господарських відносин та порядок регулювання підприємництва законодавством України

Господарськими відносинами є суспільні відносини, що складаються навколо господарської діяльності. Іншими словами, господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Своєю чергою, господарські відносини, урегульовані нормами господарського права, є господарсько-правовими відносинами.

До кола господарських відносин уходять як відносини між рівними суб'єктами, що діють на підставі власного вільного воле-виявлення, так і відносини, яким властива публічна (владна) ознака.

Розрізняють такі види господарських відносин: господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання під час безпосереднього здійснення господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміють відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що встановлюються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

З викладеного можна висновувати, що господарські відносини в основному утворюються:

а) між суб'єктами господарювання (майново-господарські відносини);

б) між суб'єктами господарювання й іншими учасниками господарських відносин (майново-господарські відносини);

в) між суб'єктами господарювання й органами державної влади і місцевого самоврядування, що наділені господарською компетенцією (майново-господарські відносини);

г) між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта (організаційно-господарські відносини);

д) між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств (організаційно-господарські відносини);

е) між суб'єктами господарювання в разі, якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством (організаційно-господарські відносини);

ж) між суб'єктом господарювання і його структурними підрозділами (внутрішньогосподарські відносини);

з) між структурними підрозділами суб'єкта господарювання (внутрішньогосподарські відносини) [14, с. 25].

Підприємницьке законодавство як галузь законодавства- це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини в сфері підприємництва. Ці нормативні акти містять норми, категорії та інститути декількох галузей права, що регулюють різноманітні за характером відносини.

У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:

- Конституція України, що містить норми про підприємництво;

- блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, основним із яких є Закон України "Про підприємництво" [22];

- нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво (наприклад, Цивільний кодекс України).

Підприємницьке законодавство України складають регулюючі підприємство закони, декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, у тому числі тих державних органів, що здійснюють державне регулювання підприємництва, конт роль і нагляд за ним. Найбільшу значимість мають законодавчі акти.

Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, слід назвати Закони України "Про підприємництво" від 07.02.91 р. [22], "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. [22]., Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 р. [22] та інші. Нарівні з ними велике значення мають закони, що не тільки регулюють відносини у сфері підприємництва, а й стосуються цих відносин. Наприклад, це закон України "Про аудиторську діяльність" вiд 22.04.1993 р. [22].

Значну роль у регулюванні підприємницької діяльності відіграють також підзаконні акти. У їх числі - Укази Президента України, або ж низка важливих нормативних актів, що регулюють підприємництво Указами Президента була затверджена (положення).

Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо положення, затверджені постановами уряду України. Для прикладу можна привести Постанову Кабінету Міністрів України "Про упорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31.12.92 р. [22]. Великий масив становлять відомчі нормативні акти, у тому числі Міністерства економіки України (особливо у сфері зовнішньоекономічної діяльності, де прийнято десятки відомчих актів), Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Ліцензійної палати тощо.

Також мають право на існування локальні нормативні акти, що розробляються і приймаються безпосередньо суб'єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб'єкта в цілому (наприклад, статут), його окремих структурних частин або відокремлених підрозділів (наприклад, Положення про філію, представництво), або встановлювати режим комерційної таємниці тощо. Нарівні з нормативними актами за останні декілька років клалася судово-арбітражна практика застосування законодавства.

Незважаючи на швидкий і в цілому прогресивний розвиток законодавства про підприємництво, існує безліч відносин у сфері підприємництва, що зовсім не врегульовані законом, або його регулятивний вплив є надзвичайно слабким через безліч підзаконних нормативних актів, що знижую ефективність правового впливу на підприємницьку діяльність.

Одним з напрямів удосконалення законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, в тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, їх пряма реалізація або конкретизація в підзаконних нормативних актах, виключення довільного тлумачення тощо.

Підприємницький кодекс як комплексний міжгалузевий нормативний акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

1.3 Призначення та структура претензійної діяльності підприємства

Одне з основних завдань правової роботи на підприємстві -- забезпечення належних умов для нормальної роботи підприємства, досягнення високих економічних показників, подальшого розвитку виробництва.

Висунення претензій сторонами за договором і їх розгляд є однією з ознак господарського розрахунку. Шляхом висування претензій до контрагентів з приводу тих чи інших договірних зобов'язань підприємство захищає свої законні права і вимагає відновлення порушеного права, захисту майнових і моральних інтересів [18, с. 32].

Для забезпечення захисту інтересів підприємств розроблено систему норм, які покликані якнайшвидше вирішувати спори між контрагентами відповідно до основ законності та господарського розрахунку.

Спір, як правило, виникає за наявності недоліків виробництва, наприклад порушення ритму роботи, постачання неякісної сировини, які необхідно якнайшвидше усунути задля відновлення нормальної діяльності підприємства.

Таким чином, основна мета претензійної роботи - усувати або попереджати негативний вплив на виробництво з боку контрагентів підприємства шляхом застосування до них правових норм.

Висуваючи претензії, одне підприємство вказує іншому на його неправильні дії або помилки, які неправомірно зачіпають його інтереси, і вимагає їх усунення або виправлення добровільно, посилаючись при цьому на нормативний акт і фактичні обставини справи.

У цьому полягає суть кожної претензії. І якщо підприємство-контрагент задовольняє висунуту претензію, то відпадає потреба передавати справу для розв'язання до судових органів.

Завдання претензійної роботи на підприємстві полягають у такому:

- відновленні порушених прав і захисті законних інтересів підприємства;

- виявленні причин і умов невиконання завдання і зобов'язання, виготовлення продукції неналежної якості, крадіжок майна, безгосподарності та інших порушень;

- попередженні порушень державної, планової, договірної дисципліни та чинного законодавства;

- покращенні економічних показників господарської діяльності підприємства;

- відшкодуванні за рахунок винних осіб нанесених підприємству збитків [13, с. 34].

Практика юридичних служб визначила загальні методи і прийоми претензійної роботи, її організаційні форми. На кожному підприємстві повинен бути виданий наказ або інструкція про порядок організації і ведення претензійно-позовної роботи, де визначались би підрозділ або посадова особа, що має готувати претензію в разі порушення договору.

Цей підрозділ або посадова особа мають право вимагати від інших підрозділів матеріали, необхідні для висунення претензій або підготовки відповіді на неї.

До функцій юридичної служби входять контроль за правильністю висунення претензій і відповідей на них; узагальнення результатів претензійної роботи; підготовка керівництву пропозицій щодо усунення недоліків у претензійній роботі підрозділів і посадових осіб.

На кожному підприємстві повинна організовуватись належна реєстрація і облік претензій і позовів, що, по-перше, забезпечує зберігання документів, а по-друге, дає змогу періодично аналізувати стан справ на підприємстві: встановлювати причини висунення претензій, рівень їх задоволення і на цій основі розробляти необхідні пропозиції і заходи щодо їх усунення.

Як правило, на підприємстві реєструють претензії та позови юридичні служби шляхом журнальної форми ведення обліку. В одному журналі ведеться облік претензій і позовів, висунутих підприємством, у другому -- висунутих до підприємства.

Для того, щоб в суді не виникало сумнівів з приводу спроб досудового врегулювання спору, претензію необхідно скласти відповідно до вимог ГПК України. Обов'язкові реквізити претензії наведено на рис. 1.1 [13, с. 35].

Рис. 1.1 Обов'язкові реквізити претензії

Документи, підтверджуючі вимоги заявника, додаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях. Документи, які є в другої сторони, можуть не додаватися до претензії з вказівкою про це в претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії. Претензія підписується уповноваженою особою підприємства або її представником і надсилається адресату рекомендованим або цінним листом.

Наведемо приклад необхідних документів, що додаються до претензії про недостачу продукції.

Перш за все, це акт приймання, яким встановлюється недостача, а також:

- копії супровідних документів або звіряльної відомості, тобто відомості звірки фактичної наявності продукції (товарів) з даними, вказаними в документах відправника (виробника);

- пакувальні ярлики, вкладені в кожне тарне місце;

- квитанції станції (пристані, порту), призначення про перевірку ваги вантажу, якщо така перевірка проводилася;

- пломби від тарних місць, в яких виявлена недостача;

- справжній транспортний документ (накладна, коносамент), а у разі пред'явлення одержувачем органу транспорту претензії, пов'язаної з цим

документом, - його копія;

- документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного або участі в прийманні;

- акт, складений відповідно до п. 16 Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю;

- документ, що містить дані обчислення і обміру, якщо кількість продукції (товарів) визначалася шляхом зважування або обміру;

- інші документи, що свідчать про причини виникнення недостачі (аналізи на вологість продукції або товарів, що мають відповідні допуски на вологість, комерційні акти та ін. - п. 27 Інструкцій про порядок приймання продукції по кількості) [13, с. 36].

Природно, кредиторові важливо мати доказ отримання боржником належно оформленої претензії.

При розгляді претензії за потреби підприємства повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або зробити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Акт звірки взаємних розрахунків є важливим доказом в суді, якщо він містить посилання на первинні документи та підписаний уповноваженими на це особами.

Претензія розглядається протягом місяця, а у випадку якщо обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачене право повторної перевірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виробником, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю товару, розглядаються протягом двох місяців. Під час розгляду претензії підприємства за потреби мають звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Про результати розгляду претензії заявник повинен бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується уповноваженою особою або представником одержувача претензії і надсилається заявнику рекомендованим або цінним листом, або вручається йому під підпис.

Кожне підприємство (з урахуванням специфіки діяльності) має свої особливості організації претензійної роботи, яка в цілому передбачає такі складові:

а) визначення провідної служби в організації претензійної роботи;

б) регламентація порядку пред'явлення претензій;

в) реєстрація та облік претензій;

г) порядок розгляду претензій;

д) пред'явлення і розгляд позовних заяв;

е) аналіз претензійної роботи [13, с. 37].

Проаналізуємо детальний зміст цих складових.

А) Визначення провідної служби в організації претензійної роботи. Претензійна робота в абсолютній більшості випадків ведеться юридичною службою. Разом з тим на підприємствах зустрічається і децентралізоване ведення, коли претензійну роботу здійснюють працівники функціональних відділів-виконавців або фахівці претензійної служби (відділи, бюро). Зокрема, Л. Письменна вважає, що перевага такої форми організації претензійної роботи полягає в тому, що виконавець краще знає сутність спору і сторону спору, оскільки він з нею працює. Може бути ухвалене компромісне рішення, швидше розв'язуються проблеми, що викликають спір.

Б) Регламентація порядку пред'явлення претензій. На підприємстві цей порядок визначається в положеннях, посадових інструкціях. При цьому важливо встановити, як надається інформація в юридичну службу для підготовки претензій, які служби, в які терміни і які документи (копії

документів) представляють, де наголошується факт і терміни передачі цих документів (тобто журнал реєстрації).

Приймаючи документи, юридична служба повинна звертати увагу, чи не закінчився термін давності на вимоги, що пред'являються, і робити відповідну відмітку в журналі реєстрації.

В) Реєстрація та облік претензій. За невеликої кількості претензій, заявлених і отриманих, їх реєстрація і облік ведуться в одному журналі. За умови великого обсягу роботи ведуться два журнали: один - на заявлені претензії, другий - на отримані претензії.

На практиці відповідні міністерства і відомства рекомендують приблизну форму ведення такого журналу, який складається з двох розділів: заявлені претензії та отримані претензії.

Г) Порядок розгляду претензій. Процес розгляду претензій вимагає ретельної регламентації, оскільки кожна одержана претензія - це сигнал про проблему в ланцюжку відносин всередині підприємства. Досить важливо - встановити причину зриву та запобігти надалі несприятливим наслідкам від подібних зривів. Цьому сприяє відрегульований механізм розгляду претензій, що надійшли на підприємство.

Д) Пред'явлення і розгляд позовних заяв. Ці питання регулюються Цивільним процесуальним кодексом, Господарським процесуальним кодексом, норми яких необхідно досконально знати юристу. Позови, що пред'являються підприємствам, підлягають реєстрації в спеціальних журналах в такому ж порядку, як і претензії.

Е) Аналіз претензійної роботи. Варто зазначити що навряд чи можна визнати успішною роботу юридичної служби, якщо нею одержано та до неї пред'явлено багато позовів. Велика кількість позовів - це результат небажання або невміння врегулювати спірні питання в досудовому порядку, невміння будувати ділові відносини з партнерами.

Отже, в першому розділі розглянуто структуру претензійної роботи у господарських відносин суб'єктів підприємництва. Розкрито сутність господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Наведено види господарських відносин та порядок регулювання підприємництва законодавством України. Визначено основну мету претензійної роботи, яка полягає в усуванні або попередженні негативного впливу на виробництво з боку контрагентів підприємства шляхом застосування до них правових норм.

ІІ. ОЦІНКА ПРЕТЕНЗІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційно-правові основи діяльності підприємства КП "Марганецьтеплокомуненерго"

Підприємство створюється в результаті зміни найменування підприємства у формі комунальне підприємство (КП) "Марганецьтеплокомуненерго", зареєстрованого виконкомом Марганецької Ради народних депутатів м. Марганець, Дніпропетровської області (рішення № 405/29 від 28.11.1991 р.) і є правонаступником останнього.

Місцезнаходження КП "Марганецьтеплокомуненерго" - Україна, м. Марганець, Дніпропетровської області, вул. Леніна, 50.

Підприємство є однією з форм підприємницької діяльності, тобто самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку.

Підприємство є юридичною особою за законодавством України та має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, арбітражному та третейському судах.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, здійснює свою діяльність на основі повного госпрозрахунку, самоокупності і самофінансування, в тому числі в іноземній валюті.

Підприємство має право на володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Функції КП "Марганецьтеплокомуненерго":

1. Постачання пари і гарячої води .

2. Надання побутових послуг населенню.

3. Виробництво і постачання електричної і теплової енергії.

4. Посередницька діяльність.

5. Представництво інтересів юридичних та фізичних осіб.

6. Надання послуг з охорони особи і майна.

7. Розробка і впровадження програмного забезпечення.

8. Надання послуг, пов'язаних з організацією спортивних, масово-культурних заходів.

9. Організація відпочинку, в тому числі туристичні послуги.

10. Маркетинг.

11. Реклама і видавницька діяльність.

2.2 Реєстрація, зберігання та розподіл претензійних матеріалів на підприємстві КП "Марганецьтеплокомуненерго"

Претензійну та позовну роботи на підприємстві в умовах господарювання КП "Марганецьтеплокомуненерго" виконує юридична служба. Структурні підрозділи надають їй необхідні для цього дані.

Аналіз здійснюється в такому порядку:

- по кожному виду претензій, позовів наводяться найчастіші випадки порушень, допущені структурними підрозділами, найхарактерніші претензії, позови на значні суми, причини та умови їх виникнення;

- вносяться пропозиції вжити конкретних заходів та здійснити організаційні дії для поліпшення претензійно-позовної роботи, запобігання непродуктивних витрат та збитків, відшкодування шкоди заподіяної підприємству, за рахунок винних осіб.

У необхідних випадках за погодженням з керівником КП "Марганецьтеплокомуненерго" по аналізу претензійної та позовної роботи додається проект наказу, погоджений з відповідними структурними підрозділами.

Керівник КП "Марганецьтеплокомуненерго" або його заступник розглядає за участю керівників структурних підрозділів аналіз претензійної та позовної роботи та приймає відповідне рішення.

Юридична служба КП "Марганецьтеплокомуненерго" періодично проводить заняття з працівниками інших структурних підрозділів підприємства щодо вивчення норм чинного законодавства з питань укладання та виконання договорів прийому та відпуску продукції (товарів), економії, раціонального використання матеріальних, трудових, фінансових, сировинних ресурсів.

Претензійні та позовні матеріали, одержані підприємством, реєструються в книзі вхідної кореспонденції (додаток А), а ті, що ним надсилаються - у книзі вихідної кореспонденції (додаток Б). Особа, яка працює з кореспонденцією, що надійшла, повинна до претензійних та позовних матеріалів додати конверт, який має штамп пошти з датою відправки, що може бути єдиним доказом своєчасної чи несвоєчасної їх відправки. При реєстрації претензій перевіряється наявність всіх документів, зазначених в додатку до них. При відсутності або невідповідності документів, зазначених в додатку, працівниками канцелярії складається акт за підписом не менше 3-х осіб.

Канцелярія після реєстрації претензії чи позовної заяви і резолюції керівника підприємства або його заступника в той же день передає ці документи в юридичну службу, якої доручено перевірку претензії або підготовку відзиву на позовну заяву), яка здійснює їх реєстрацію в журналі обліку і первинну правову оцінку, формує претензійну справу, готує відзив на позовну заяву.

Претензійні та позовні матеріали КП "Марганецьтеплокомуненерго" і ті, що надійшли до нього зберігаються в окремих папках (незакінчені претензії; незакінчені позовні матеріали; закінчені претензії; закінчені позовні матеріали). Зразок письмової претензії наведено в додатку В.

Закінчені претензійні та позовні матеріали зберігаються юридичною службою на протязі трьох років до передачі їх на збереження в архів. Ці матеріали підшиваються у відповідні папки в тій послідовності, у якій вони були зареєстровані.

Розподіл претензійної роботи між структурними підрозділами КП "Марганецьтеплокомуненерго" наступний:

Підрозділ матеріально-технічного забезпечення. Готує претензії до контрагентів (постачальників) за непоставку (недопоставку) та порушення строків поставки продукції, сировини, матеріалів, про повернення сум внаслідок необгрунтованого підвищення цін, за недостачі матеріальних цінностей; перевіряє претензії контрагентів (постачальників) про сплату штрафу, пені за необгрунтовану відмову від оплати продукції, сировини, матеріалів, за неповернення або несвоєчасне повернення тари.

Підрозділи устаткування (обладнання) головного механіка, головного енергетика. Готують претензії до контрагентів (постачальників) про стягнення штрафу, пені та збитків, що виникають з порушень строку поставки, недопоставки устаткування (обладнання), запасних частин, поставки неякісної та некомплектної продукції, безпідставного підвищення цін; перевіряють претензії контрагентів (постачальників) щодо невиконання договірних зобов'язань підприємством відповідно до функцій по забезпеченню господарської діяльності.

Підрозділ збуту. Готує претензії до контрагентів (покупців) про стягнення штрафу, пені за несвоєчасну оплату продукції, сировини, матеріалів, безпідставне відмовлення від одержання їх, оплату штрафу, пені за неповернення або несвоєчасне повернення тари; перевіряє претензії контрагентів (покупців) про оплату штрафу, пені за порушення строку поставки, недопоставку та непоставку продукції, сировини, матеріалів, за недостачу їх при відвантаженні, про повернення грошових сум при невиконанні договірних зобов'язань підприємством.

Підрозділ технічного контролю. Готує претензії до контрагентів (постачальників) та перевіряє їх претензії, які виникають з поставки продукції (товарів) неналежної якості, некомплектної, немаркірованої або неправильно маркірованої, а також претензії, пов'язані з якістю та маркіровкою тари (упаковки).

Підрозділ капітального будівництва. Готує претензії до підрядчиків про стягнення штрафу, пені за невиконання робіт у визначені строки, інші претензії, що виникають з договорів підряду на капітальне будівництво.

Бухгалтерія - готує та перевіряє претензії про стягнення дебіторської та кредиторської заборгованості і за неналежним чином проведені розрахункові операції.

Транспортний підрозділ. Готує претензії до підприємств та органів залізничного, водного, повітряного, автомобільного, іншого транспорту та перевіряє їх претензії, що виникають з транспортних операцій.

Інші підрозділи готують та перевіряють претензії, що виникають у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, відповідно до їх функцій у порядку, визначеному на підприємстві.

2.3 Аналіз претензійної роботи на підприємстві КП "Марганецьтеплокомуненерго"

Дебіторська заборгованість це складова оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту.

Дебіторська заборгованість у процесі виконання зобов'язань є природним, об'єктивним процесом фінансово-господарської діяльності підприємства. В управлінні дебіторською заборгованістю для підприємства дуже важливо по-перше, оптимізувати розмір дебіторської заборгованості, по-друге, забезпечити своєчасне одержання цієї заборгованості і, по-третє, організувати відповідним чином роботу з векселями.

Специфікою діяльності КП "Марганецьтеплокомуненерго", яке надає комунальні послуги, є те, що послуги надаються незалежно від стану платежів за них окремими споживачами. У зв'язку з цим підприємство в свою чергу, не має змоги своєчасно розрахуватися за спожиті матеріальні ресурси і, як наслідок, виникає значна дебіторська та кредиторська заборгованість.

Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність підприємства, його імідж, потенціал у діловому співробітництві. Важливим показником фінансового стану є ліквідність підприємств. Ліквідність - це здатність окремих елементів активів трансформуватись у грошові кошти. Коефіцієнт поточної ліквідності дає узагальнену оцінку ліквідності активів. Вважається нормальним, якщо коефіцієнт поточної ліквідності має значення більше 1.

При здійсненні аналізу фінансового стану важливо аналізувати кінцевий результат роботи підприємства.

Для цього використовується система коефіцієнтів рентабельності. Вивчаючи дебіторську заборгованість слід, перш за все, проаналізувати її динаміку ( табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Структура дебіторської заборгованості КП "Марганецьтеплокомуненерго"

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	9,2	21,3	42,3
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	1,0	0,5	0,2
Інша поточна заборгованість	89,8	78,2	57,5
Дебіторська заборгованість усього	100	100	100

За даними таблиці 2.1 видно, що переважаючою у структурі є інша поточна заборгованість, її частка становить 57,5%. Слід зазначити, що питома вага такого виду дебіторської заборгованості протягом останніх трьох років значно скоротилася на 32,3%. Зовсім незначна частка дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, при цьому у динаміці вона скорочується. Зростає частка дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги у 2010 році - 42,3%.

З метою управління дебіторською заборгованістю важливо знати інформацію про своєчасність її погашення. Проаналізуємо прострочену дебіторську заборгованість (табл. 2.2)

Таблиця 2.2 Стан погашення дебіторської заборгованості КП "Марганецьтеплокомуненерго"

Показники	2009 р.	2010 р.
Дебіторська заборгованість, тис. грн..	21026	27821
Із неї прострочена, тис. грн. %	20510,2197,5	2642895,0
У тому числі за послуги,тис. грн.	20910,4	27762
Із неї прострочена, тис. грн. %	20400,4197,6	2637395,0
Інша поточна заборгованість, тис. грн.	115,6	59
Із неї прострочена, тис. грн. %	109,894,9	5593,2

Як видно за даними таблиці 2.2, практично вся дебіторська заборгованість є простроченою. Спостерігається лише незначне скорочення частки простроченої дебіторської заборгованості.

Важливим є аналіз оборотності дебіторської заборгованості, для чого обчислюються відповідні коефіцієнти:

Одз=ВР/ДЗсер, (2.1)

де ВР - виручка від реалізації;

ДЗсер - середня дебіторська заборгованість [17, с. 98].

Чим швидше обертається дебіторська заборгованість, тим менший ризик її погашення.

Обчислимо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

2009 рік Одз=35929/19089,5 = 1,88.

2010 рік Одз=44265/24110,5 = 1,84.

Чим вищий є цей коефіцієнт, тим агресивнішою має бути політика стягнення заборгованості.

Період погашення дебіторської заборгованості обчислюється за формулою [17, с. 101]:

Т=360/Одз. (2.2)

Період погашення буде складати:

2009 рік Т= 360/1,88= 191,5 днів.

2010 рік Т=360/1,84= 195,6 днів.

Період погашення дебіторської заборгованості до 60 днів вважається нормальним, до 90 днів - поганим, а більше 90 днів - критично проблемним.

Отже, термін погашення дебіторської заборгованості є більшим за півроку, це свідчить про кризовий стан платіжної дисципліни та вимагає негайних заходів щодо покращення стану розрахунків.

Слід також проаналізувати такий показник рівня дебіторської заборгованості, як частка дебіторської заборгованості у поточних активах підприємства. Цей показник характеризує якість дебіторської заборгованості. Чим вищий цей показник, тим нижча ліквідність дебіторської заборгованості.

Таким чином, аналіз дебіторської заборгованості КП "Марганецьтеплокомуненерго" дозволяє зробити висновок про ефективність кредитної політики, що проводиться підприємством, виявити її недоліки і врахувати їх при розробці нової кредитної політики.

Якщо стан дебіторської заборгованості свідчить про недосконалу кредитну політику підприємства, або про її відсутність взагалі то за такої ситуації важливим є налагодження претензійної роботи за простроченою та безнадійною заборгованістю.

Претензії по дебіторській заборгованості КП "Марганецьтеплокомуненерго" доцільно розподілити за такими групами претензій:

- до постачальників і підрядників за виявлені під час перевірки їхніх рахунків завищення обсягів виконаних робіт, недопоставку товарів, завищення цін і тарифів, завищення сум у наслідок арифметичних помилок, за невідповідність якості поставлених товарів стандартам або технічним умовам, з вини постачальників;

- до транспортних організацій за нестачу вантажу понад норми природних втрат, що виникла у дорозі, і за зайві сплачені суми при перевезенні вантажів;

- до боржників за санкціями (штрафи, пені, неустойки) за недотримання договірних умов, визнаних платниками або присуджених судом;

- до банків за сумами, помилково списаними за рахунками в банку.

Претензійна робота в умовах господарювання КП "Марганецьтеплокомуненерго" включає такі заходи, як розгляд стану розрахунків на раді, що затверджується в протоколі засідання ради директорів; листування з юристами суб'єкта господарювання; юридичне консультування; звернення до суду.

Із усіх перелічених заходів результативними є переважно стягнення боргів через судові справи. Недоліком претензійної роботи на підприємстві КП "Марганецьтеплокомуненерго" є те, що відсутній постійний контроль за дотриманням термінів розрахунків за дебіторською заборгованістю та її розмірами.

ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ПРЕТЕНЗІЙНОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Шляхи покращення претензійної роботи в умовах господарювання КП "Марганецьтеплокомуненерго"

В організації обліку дебіторської заборгованості є важливим створення резерву сумнівних боргів.

Головною метою нарахування резерву сумнівних боргів в бухгалтерському обліку та включення із активів балансу і списання на витрати звітного періоду дебіторської заборгованості, яка визнана безнадійною, є забезпечення достовірною інформацією її користувачів.

Складність цього полягає у врахуванні ризиків, що виникають в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Ризик пов'язаний із несплатою окремими споживачами дебіторської заборгованості за спожиті послуги, є одним із них і повинен аналізуватися і оцінуватися спеціалістами підприємства, виходячи з особливостей його діяльності. Найбільш суттєвим є те що в результаті несплати деякими споживачами за послуги, у комунального підприємства "Марганецьтеплокомуненерго" виникає поточна кредиторська заборгованість, яка не має джерела покриття.

Кредиторами КП "Марганецьтеплокомуненерго" є як енерго-, газопостачальні організації, так і бюджети та працівники підприємства. У разі залучення позикових коштів до фінансування капітальних проектів, у підприємств виникають зобов'язання перед фінансовими установами (банками) тощо.

Якщо основною діяльністю підприємства є надання комунальних послуг, і воно не має інших джерел доходів, то фактично, незабезпечена грошовими коштами безнадійна дебіторська заборгованість зменшує

фінансовий результат підприємства.

Це означає, що зменшується прибуток і підприємство не може виконати заплановані капітальні програми.

Відсутність досвіду оцінки дебіторської заборгованості та створення обґрунтованого резерву сумнівних боргів є тимчасовою проблемою.

В зв'язку з тим, що сьогодні спеціалісти комунальних підприємств не мають достатнього практичного досвіду застосування методики розрахунки сум безнадійної заборгованості, необхідно опиратися на підходи до обчислення резерву сумнівних боргів, визначені в П(С) БО10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 1,2,3,14,19 та інших нормативних документах, які регламентують бухгалтерський облік дебіторської заборгованості.

Величина сумнівних боргів визначається:

- по-перше, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

- по-друге, виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати;

- по-третє, на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Для розрахунку резерву сумнівних боргів використовується облікова бухгалтерська інформація по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» про суми поточної та безнадійної дебіторської заборгованості.

Метод визначення резерву, виходячи с оцінки платоспроможності окремих дебіторів, передбачає, що підприємство буде аналізувати стан дебіторської заборгованості окремо по кожному абоненту. Якщо дебітор протягом тривалого періоду (наприклад більше року) не сплачував за послуги, то підприємство може прийняти рішення про включення частини його поточної дебіторської заборгованості до резерву сумнівних боргів. Підходи до визначення величини резерву сумнівних боргів у підприємствах житлово-комунального господарства можуть обиратися в межах однієї групи споживачів. Диференційний метод оцінки та нарахування резерву може застосовуватися окремо по кожній групі, наприклад:

а) по госпрозрахункових підприємствах - оцінюється платоспроможність окремих дебіторів в залежності від терміну відсутності оплат за спожиті послуги;

б) по бюджетних організаціях і установах - при відсутності боргу більше року резерв не нараховується. Підприємство контролює рівень поточних бюджетних зобов'язань та визначає їх величину для своєчасного погашення;

в) по населенню - переважно застосовують метод класифікації дебіторської заборгованості.

Незалежно від обраного методу на підприємствах ведеться аналітичний облік дебіторської заборгованості по кожному споживачу, дебіторська заборгованість якого (або її частина) включена в резерв сумнівних боргів.

Незалежно від вибору методу розрахунку резерву, підприємство самостійно (на власний розсуд) класифікує дебіторську заборгованість за строками непогашення. Класифікація за термінами непогашення може бути більше чи менше детальною в залежності від оцінки конкретної ситуації, що склалася. Ця інформація є обов'язковою для розкриття у примітках до річної фінансової звітності підприємства. Шляхом оптимізації організації аудиту розрахунків з дебіторами є запровадження на підприємстві системи внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит проводиться всередині самого підприємства аудиторами, які працюють на ньому. Хоча вважається, що внутрішній аудитор залежить від керівництва, а сам аудит не можна вважати повністю незалежним і об'єктивним, це не зменшує значення і важливості внутрішнього аудиту, як невід'ємної частини контролю.

Отже, вищенаведені пропозиції щодо удосконалення організації обліку і аудиту дебіторської заборгованості будуть сприяти покращенню стану розрахункової дисципліни та більш ефективному управлінню дебіторською заборгованістю.

ВИСНОВКИ

Отже, було досліджено поняття „претензія”, її характеристики. Розкрито сутність господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Наведено види господарських відносин та порядок регулювання підприємництва законодавством України. Розглянуті аспекти організації претензійної роботи на підприємстві.

За результатами дослідження сутності претензії як способу досудового врегулювання господарського спору з'ясувалося, що дані питання врегульовані комплексом нормативних документів.

Визначені складові організації претензії роботи є основою забезпечення її ефективності, а також ефективності господарської діяльності підприємства в цілому.

Розглянувши проблеми організації претензійної роботи КП "Марганецьтеплокомуненерго", підкреслимо доцільність ведення її юридичним відділом в тісному зв'язку з відділами-виконавцями.

Аналіз дебіторської заборгованості КП "Марганецьтеплокомуненерго" дозволяє зробити висновок про ефективність кредитної політики, що проводиться підприємством, виявити її недоліки і врахувати їх при розробці нової кредитної політики.

Таким чином, вищенаведені пропозиції щодо удосконалення організації обліку і аудиту дебіторської заборгованості в умовах господарювання КП "Марганецьтеплокомуненерго" будуть сприяти покращенню стану розрахункової дисципліни та більш ефективному управлінню дебіторською заборгованістю.

Аналіз дебіторською заборгованістю дозволяє зробити висновок про ефективність кредитної політики, виявити її недоліки і врахувати їх при розробці кредитної політики.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ І ІНШИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV. 2.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV. 3.

4. Акішина О.В., Плотніченко І.Б. Модель внутрішнього аудиту розрахунків з дебіторами і кредиторами // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: 36. наук, праць. - Вип. «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку». / Відп. ред.. О.Є. Кузьмін. - Л., 2007. - №576. - С. 3-8.

5. Басаков М.И. Делопроизводство и корреспонденция (учебное пособие в вопросах и ответах) Ростов-на-Дону Феникс, 2001. - 258 с.

6. Березина Н.М. Современное делопроизводство. / Н.М. Березина, Л.М. Лысенко, Е.П. Воронцова. - 3-е изд. - СПб.: Питер, 2008. - 224 с.

7. Беспянска Г. Раціоналізація документообігу на підприємстві // Секретар-референт. - 2007. - № 10 (октябрь) - С. 21-25.

8. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованість підприємств //Фінанси підприємств. - 2003. - № 12.

9. Бондаренко О.С. Методика управління портфелем дебіторської заборгованості // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №4. - С. 10-11.

10. Гура Н. Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами на прикладі житлово-комунального господарства. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - №4. - С. 29-35.

11. Демин Ю.М. Делопроизводство: подготовка служебных документов / 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Питер, 2005. - 224 с.

12. Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник, 5-те вид. - К.: Либідь, 2006. - 258 с.

13. Коломийцев А. Претензионная работа / А. Коломийцев // Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. - 2008. - № 15. - С. 34-37.

14. Кравчук В. Право на створення (заснування) юридичної особи. // Підприємництво, господарство і право. - 2000. - № 7. - С. 22-27.

15. Лопатникова Е.А. Делопроизводство: образцы документов с комментариями. / Е. А. Лопатникова. - 4-е изд., испр. - М.: Омега-Л, 2007. - 319 с.

16. Огляднічук Н.В. Чауш Б.М. Організація обліку дебіторської заборгованості та її проблеми на сучасному етапі розвитку економіки України // Економіка України. - 2009. - №7. - С. 11-14.

17. Павловська О.В. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. Посібник для сам ост. вивч.дисц./ О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька.-К.: КНЕУ, 2002. - 388 с.

18. Письменна Л. Оформление претензии. Основные требования / Л. Письменна // Экспресс-анализ. - 2008. - №19. - С. 32-36.

19. Сельченкова С. Инструкция по делопроизводству: требования к составлению // Секретар-референт. - 2004. - № 7 (июль) - С. 15-16.

20. Юр'єва О. Аудит дебіторської заборгованості //Вісник Київського національного торгівельно-економічного університету. - 2005. - № 5. - С. 15-17.

21. Ямборко Г. Проблеми взаємоузгодження бухгалтерського обліку і аудиту. - 2006. - №5. - С. 22-23.

22. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

Додаток А

Журнал обліку претензій, пред'явлених підприємством

№ з/п	Дата і номер	Найменування підприємства, якому пред'явлена претензія, місцезнаходження	Сума претензії (якщо вона підлягає грошовій оцінці)	Зміст претензії	Дата відповіді, яка передбачається	Дата і номер відповіді та її реєстрація в канцелярії підприємства	Результат розгляду претензії	Дата передачі відповіді у відповідний структурний підрозділ	Дата і номер платіжного документа про перерахування суми, визнаної у відповіді	Дата передачі претензійних матеріалів в юридичну службу
							В якій мірі визнана (повністю, частково), сума	В якій мірі відхилена (повністю, частково), сума
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Додаток Б

Журнал обліку претензій, пред'явлених підприємству

№ з/п	Дата і вхідний номер	Дата і номер претензії	Найменування заявника, юридична адреса	Сума претензії (якщо вона підлягає грошовій оцінці)	Зміст претензії	Дата надання відповіді	Структурний підрозділ, який перевіряє претензію і готує відповідь на неї	Дата і номер відповіді	Результат розгляду претензії	Дата і номер платіжного документа про перерахування суми, визнаної у відповіді
									В якій мірі визнана (повністю, частково), сума	В якій мірі відхилена (повністю, частково), сума
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Додаток В

Завод залізобетонних

конструкцій

пр. Леніна, 10

м. Марганець,

тел. 4-50-41

12.04.2011 № 02-13/196

Претензія на суму 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 85 коп.

У зв'язку з недопостачанням Вами у I кварталі 2011 року водоканалізаційних послуг Ви зобов'язані на підставі пункту 16 договору, підписаного 18 січня, сплатити нам неустойку.

Згідно прикладеним розрахунками сума належної нам неустойки складає 1227 грн 85 коп.

Просимо цю суму перерахувати на наш розрахунковий рахунок № 2600901315451 в відділенні Приватбанку м. Марганця.

При неотриманні від Вас протягом 10 днів суми претензії або обгрунтованого заперечення справу про стягнення цієї суми буде передано до господарського суду.

Додаток: розрахунок неустойки за I квартал 2011 року.

Директор завозу ___________ Степаненко І.О.

(підпис) (ініціали, прізвище)

Головний бухгалтер ___________ Потапова В.І.

(підпис) (ініціали, прізвище)

Размещено на Allbest.ru

...