Зобов’язання із публічної обіцянки винагороди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Галицький коледж імені В'ячеслава Чорновола

Циклова комісія професійноїта практичної підготовки спеціальності «Правознавство»

Курсова робота

з дисципліни

«Цивільне право»

на тему:

«Зобов'язання із публічної обіцянки винагороди»

Тернопіль 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди

1.1 Поняття публічної обіцянки винагороди

1.2 Підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди

Розділ 2. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу

2.1 Ознаки та умови публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу

2.2 Виконання зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу

2.3 Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу

Розділ 3. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу

3.1 Ознаки, види та умови конкурсів

3.2 Зміна умов конкурсу та відмова від проведення конкурсу

3.3 Виконання та припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Цивільне право на протязі всього розвитку людства відігравало і буде відігравати надзвичайно важливу роль у захисті інтересів громадян і суспільства. Недарма Цивільний кодекс називають другою конституцією держави.

На етапі побудови і утвердження суверенної демократичної України, з соціально-орієнтованою ринковою економікою, набуває особливого значення проблема реалізації закладених в Конституції України принципів регулювання майнових відносин, захисту прав власників, честі і гідності людини.

Зобов'язальне право традиційно вважається кровоносною системою всього цивільного права Недарма зобов'язанням присвячено п'яту книгу Цивільного кодексу України, що займає його більшу частину. Після 1 січня 2004 року регулювання зобов'язань висвітлено також і в окремому розділі IV Господарського кодексу України. Пропоную сьогодні зупинитися на них докладніше.

Найбільш розповсюдженим різновидом зобов'язань є договір, який є основою виникнення зобов'язань у цивільному праві. Нарівні з договорами найбільш розповсюдженими підставами виникнення зобов'язань можуть виступати зобов'язання з односторонніх дій (не договірних зобов'язань), до яких, зокрема, належать зобов'язання, що виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, та зобов'язання, що виникають із публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу, вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, запобігання загрози життю, здоров'ю, майну фізичної або юридичної особи, рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи. Вказані вище інститути є новими для цивільного права, ще не повністю висвітлені в юридичній літературі. І тому розкриття даної теми є дуже актуальним на даному етапі.

Особливістю нового цивільного законодавства, що регулює публічну обіцянку винагороди, у порівнянні з старим, є те, що воно не ототожнює публічну обіцянку винагороди й оголошення конкурсу, а передбачає, як правило, публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу, так і спеціальні правила про публічну обіцянку винагороди через конкурс. Тим самим зобов'язання з публічної обіцянки винагороди через конкурс розглядаються як різновид зобов'язань з публічної обіцянки винагороди.

В останні роки в науковій юридичній літературі України теоретичні питання виникнення зобов'язань в результаті публічної обіцянки винагороди в цивільному праві не були предметом комплексного, цілісного вивчення. Проте розроблення доктринального поняття публічної обіцянки винагороди в цивільному праві та способів здійснення даного зобов'язання, а також використання теоретичних здобутків у процесі правотворення є надзвичайно важливими, оскільки від того, наскільки чітко окреслено межі виникнення вищеназваних зобов'язань залежать якість та адекватність цивільно-правової діяльності, ефективність застосування норм права юрисдикційними органами.

Метою даного дослідження є визначення меж та порядку виникнення зобов'язань в результаті публічної обіцянки винагороди як за результатами конкурсу, так і без оголошення конкурсу, а також провести порівняльний аналіз цивільного законодавства до 01.01.2004 року і після вказаної дати, тобто нового цивільного законодавства України.

В результаті дослідження ми визначились з предметом даної курсової роботи.

Отже, предметом даної курсової роботи є зобов'язання, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди як за результатами конкурсу, так і без оголошення конкурсу.

Об'єктом даного дослідження є законодавство України, що регулює цивільно-правові відносини учасників зобов'язань, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу і без оголошення конкурсу.

Основними завданнями, які повинні бути вирішені в результаті написання курсової роботи є:

Визначити, що таке зобов'язання, основні види зобов'язань у цивільному праві;

Визначитись до якого виду зобов'язань відносяться зобов'язання, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди як за результатами конкурсу, так і без оголошення конкурсу.

Визначити, що таке публічна обіцянка винагороди.

Зрозуміти різницю між зобов'язаннями, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу та без оголошення конкурсу.

Визначити зміст завдання, строки виконання завдання та умови публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу.

Визначити умови проведення конкурсу, права переможця та особливості оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс.

У даній курсовій роботі аналізуються зобов'язальне законодавство, цивільне право як галузь у системі сучасного права. Особлива увага приділяється чіткому визначенню публічному обіцянню винагороди, як нової категорії позадоговірних зобов'язань. Також дається характеристика конкурсу, як складової даної категорії, визначено права учасників конкурсу та його організаторів.

Розділ 1. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди

1.1 Поняття публічної обіцянки винагороди

Поряд із зобов'язаннями по відшкодуванню шкоди, законодавством передбачені інші види позадоговірних зобов'язань. Одним з них є зобов'язання, що виникає з публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу та без оголошення конкурсу.

Правовідносини із публічного обіцяння винагороди врегульовані у цивільному законодавстві, а саме в Цивільному кодексі України вперше. Цивільний кодекс УРСР 1964 р. містив лише правила, пов'язані з проведенням конкурсу, який є одним із видів публічного обіцяння винагороди. Обіцяння винагороди в інших випадках, якщо ці відносини не суперечили загальним засадам і змісту цивільного законодавства, мали юридичну силу і до них застосовувалися загальні правила щодо угод [11, Цк УРСР].

Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди - це зобов'язання, за яким одна сторона (організація, яка влаштувала конкурс або будь-яка фізична особа, яка пообіцяла винагороду) в результаті публічної обіцянки спеціальної винагороди (за результатами конкурсу чи без нього) бере на себе обов'язок прийняти, оцінити результати виконаної роботи і видати винагороду за її виконання, а інша сторона (учасник конкурсу або виконавець дії, за яку оголошено винагороду) має право вимагати виконання цього обов'язку.

Уявіть, що кожний з нас щогодини виступає в ролі учасника зобов'язання Наприклад, сідаючи в трамвай, ви стаєте учасником правовідносин, в яких зобов'язанню оплатити проїзд відповідає право на перевезення певним маршрутом

А ось у Господарському кодексі України Стаття “Цивільний і господарський кодекси: спільне і відмінності" у газеті "Все про бухгалтерський облік" № 84 за 2003 рік стор. 23. говориться не просто про зобов'язання, а про господарське зобов'язання Під ним він розуміє зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання на підставах, передбачених Господарським кодексом України

Особливістю нового цивільного законодавства, що регулює публічну обіцянку винагороди, у порівнянні з старим, є те, що воно не ототожнює публічну обіцянку винагороди й оголошення конкурсу, а передбачає, як правила для публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, так і спеціальні правила про публічну обіцянку винагороди через конкурс. Тим самим зобов'язання з публічної обіцянки винагороди через конкурс розглядаються як різновид зобов'язань з публічної обіцянки винагороди.

Поняття і зміст зобов'язання з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу визначені в такий спосіб:

Особа, що виступила з публічною обіцянкою винагороди за досягнення зазначеного в оголошенні результату (знахідка зниклої речі, повідомлення необхідної інформації і т.п.) зобов'язана виплатити (передати) нагороду особі, що досягла такого результату.

Обіцянка нагороди вважається публічною, якщо вона оголошена яким-небудь чином необмеженому колу осіб. Винагорода може бути виражена в грошовій або іншій формі. Передача винагороди здійснюється одночасно з передачею результату, якщо інше не випливає з характеру винагороди або публічного оголошення.

Особа, що виступила з публічною обіцянкою винагороди, має права його скасувати або змінити [1, ЦкУ].

Якщо в публічній обіцянці нагороди не встановлений термін його дії, вона діє протягом розумного часу. У випадку надання результату декількома особами винагорода поділяється між ними нарівно.

Публічна обіцянка винагороди через конкурс має місце, якщо обіцяна особою (організатором конкурсу) спеціальна винагорода (премія) повинна бути виплачена (передана) особі, яка приймає участь у конкурсі (здобувачеві), яка досягла кращого результату відповідно до умов конкурсу [3. С. 93-100. ].

Для виконання роботи або надання певної послуги звичайно укладають відповідний правочин з його виконавцем з попередньою або наступною оплатою за правочином. Іноді для скорішого досягнення бажаного результату доцільно привернути до цього увагу широкого кола осіб з обіцянкою виплатити відповідну винагороду тому, хто досягне такого результату. Часто трапляються у засобах масової інформації оголошення такого характеру:

«Загублені 23 грудня 2002 р. документи фірми (оригінали свідоцтва про державну реєстрацію, статут, установчий договір) прохання повернути за адресою ... (повідомити за тел. ... .). Винагорода гарантується.».

Або, «25 жовтня 2002 р. біля кінотеатру «Аврора», що знаходиться на бульварі ім. Перова, в автомобілі ВАЗ-2101 залишена відеокамера.

Прохання до водія -- повернути за винагороду».

Подібні звернення є не що інше як публічне обіцяння винагороди.

1.2 Підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди

Тут ми досліджуватимимо юридичний склад, що є підставою виникнення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди, а також момент виникнення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди. зобов'язання обіцянка винагорода конкурс

Публічна обіцянка винагороди як односторонній правочин пов'язує особу, яка публічно обіцяла винагороду. Якщо публічну обіцянку винагороди не буде змінено чи скасовано, то в межах установленого строку для передання результату особа, що публічно обіцяла винагороду, не вправі відмовити у прийнятті представлених результатів[4].

Обов'язок прийняти відповідний результат прямо випливає з факту здійснення одностороннього правочину -- публічної обіцянки винагороди.

Однак, щоб зобов'язання виникло, необхідне приєднання до нього іншої односторонньої дії -- надання результату, зазначеного в обіцянці.

Особа, яка представила такий результат, набуває права вимагати виплати їй відповідної винагороди. А оскільки ця дія належить до числа правомірних дій і спрямована на встановлення правових наслідків - одержання обіцяної винагороди - її також варто кваліфікувати як односторонній правочин. Два таких односторонніх правочини і породжують зобов'язальне правовідношення. При цьому основним одностороннім правочином є публічна обіцянка винагороди, оскільки він акумулює комплекс умов, що стосуються обсягу і змісту правовідносин, які складаються на його основі. Цей юридичний акт має основне значення для всього юридичного складу і займає центральне місце як правочин, який визначає зміст зобов'язання. Невипадково, саме цей юридичний факт дав назву відповідному зобов'язанню.

Щодо моменту виникнення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди, зроблено висновок, що у випадку публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу зобов'язальне правовідношення виникає у момент передання обумовленого публічною обіцянкою результату.

У випадку публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу на цій стадії, тобто з моменту подачі роботи на конкурс, зобов'язальних відносин ще не виникає. У цей момент пов'язаність засновника конкурсу стає індивідуально визначеною, тому що вимальовується коло конкретних суб'єктів, що йому протистоять, і його обов'язок переростає у правовідношення (конкурсне правовідношення). Таке конкурсне правовідношення може бути віднесене до цивільного організаційного, оскільки особа, що має право на отримання винагороди, на цій стадії ще невідома. Після того, як особа, яка оголосила конкурс, прийняла відповідні результати від учасників конкурсу, вона вступає у декілька цивільних організаційних конкурсних правовідносин, кількість яких збігається з кількістю учасників конкурсу. Ці правовідносини можуть трансформуватися у зобов'язальні правовідносини на стадії винесення рішення про визначення переможця (чи переможців) конкурсу та присудження премії переможцю конкурсу.

Розділ 2. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу

2.1 Ознаки та умови публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу

Публічна обіцянка винагороди як юридичний факт має юридичне значення лише за наявності певних ознак, до яких слід зарахувати такі:

по-перше, обіцянка нагороди має бути публічною, зверненою до широкого кола осіб;

по-друге, обіцяна винагорода повинна мати матеріальний зміст;

по-третє, умовою одержання винагороди є надання відповідного результату, на який вказувала особа, що обіцяє винагороду;

по-четверте, до вказаного результату, незалежно одно від одної, може прагнути невизначена кількість осіб. Досяжність результату тільки для конкретної (не однієї, а саме конкретної) особи не породжує зобов'язань, передбачених ст. 1044 ЦК України.

Публічна обіцянка винагороди у відповідності до ст. 1144 ЦК України має містити необхідні умови (відомості): зміст завдання, строк виконання завдання, місце його виконання, форму та розмір винагороди.

На підставі порівняльного та системно-структурного аналізу зроблено висновок про те, що ЦК України допускає колізію щодо строку виконання завдання. Так, ст. 1144 ЦК України вимагає встановлення строку в умовах обіцянки винагороди. Строк дії обіцянки може бути визначений безпосередньо в об'яві. Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання [ст. 1146 ЦкУ].

Здійснено розмежування публічної обіцянки винагороди і різноманітних обіцянок винагороди, що оголошуються у межах розіграшів, лотерей, стимулюючих ігор тощо. Так, поширення набули у засобах масової інформації ігри з призами. З аналізу подібних стимулюючих ігор зроблено висновок, що це, як правило, стимулюючі лотереї, якщо гравцю продається право на участь у розігруванні призу, чи розіграші, якщо таке право не купується. Можлива і публічна обіцянка у “чистому вигляді”, якщо винагорода присуджується кожному, хто здійснив дію, яка вимагалася організаторами рекламної акції, чи указується, що виграш отримає той, хто здійснив указану дію першим.

Стаття 1147 ЦК України передбачає право особи, яка обіцяє винагороду, на зміну умов публічної обіцянки винагороди, в якій йдеться про можливість зміни завдання публічної обіцянки винагороди, але його зміна фактично тягне зміну предмета публічної обіцянки винагороди, а відтак - і зміну суті зобов'язання. Із зміною завдання особа, яка обіцяла винагороду, фактично оголошує про відміну обіцянки винагороди з усіма наслідками, що випливають із цього, та оголошує про нову обіцянку винагороди. Тому завдання може лише уточнюватися, деталізуватися.

Законодавець не визначає також умов та причин, за яких можлива зміна умов обіцянки винагороди. Оскільки така зміна може порушувати інтереси осіб, які відгукнулися на оголошення про обіцянку винагороди, запропоновано визначити, що особа, яка обіцяє винагороду, не може змінити умови обіцянки винагороди з моменту, коли дії, про які йшлося в обіцянці, вже виконано.

Крім того, оскільки законодавець не визначив меж, в яких можуть бути відшкодовані витрати, особам, що приступили до виконання завдання, у зв'язку зі змінами його умов, тому пропонується доповнити ст. 1147 ЦК України правилом про те, що розмір витрат не може бути більшим за обіцяну винагороду.

2.2 Виконання зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу

Особа, яка відгукнулася на обіцянку винагороди, має право вимагати, щоб особа, яка обіцяла винагороду, прийняла обумовлений в обіцянці результат, якщо він відповідає всім вимогам, які до нього пред'являлися. Відповідність дій, які виконано, має визначати особа, яка обіцяє винагороду, тому пропонується доповнити ст. 1148 ЦК України нормою з таким змістом: “відповідність виконаної дії вимогам, які містить оголошення про винагороду, якщо інше не передбачено в оголошенні про винагороду і не випливає з характеру вказаної дії, визначається особою, яка публічно обіцяла винагороду, а у випадку виникнення спору - судом”.

Право на отримання винагороди у випадку публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу має той, хто досяг певного результату, якщо результат є унікальним. Коли унікального результату досягли двоє чи більше осіб, які співпрацювали одна з одною, то кожна із цих осіб має право отримати частку винагороди, оскільки кожна з них сприяла виконанню завдання. У цьому випадку винагороду має бути поділено цими особами самостійно, без втручання особи, яка обіцяла винагороду, в залежності від внесеного кожною з них вкладу у здійснення дії [5, С. 13-16. ].

Якщо дію, вказану в оголошенні про винагороду, виконало декілька осіб, незалежно одна від одної, то винагороду отримає та особа, яка передала результат першою; якщо завдання стосується конкретно визначеного результату, тобто такого, який навіть у випадку його досягнення декількома особами буде однаковим, то винагороду отримає особа, яка першою передала відповідний результат. Якщо ж очікуваний результат не є унікальним і конкретно визначеним (наприклад, особа вказує в оголошенні про те, що їі цікавить будь-яка інформація про злочинця), то на частку винагороди має право претендувати кожен, хто надав інформацію, якої до нього не було надано особі, що оголосила про винагороду.

Запропоновано ч. 2 ст. 1148 ЦК України викласти у такій редакції: “якщо завдання, вказане в оголошенні про винагороду, є унікальним, то винагороду отримає та особа, яка надала відповідний результат; якщо завдання виконали декілька осіб, незалежно одна від одної, то винагороду отримає лише та особа, яка виконала завдання першою, коли завдання передбачає досягнення однакового результату; у протилежному випадку, винагорода ділиться між особами, які передали відповідні результати, порівну”. Таке формулювання охопить три різні ситуації:

1) коли завдання стосується досягнення унікального результату;

2) коли завдання стосується досягнення результату, який за своїм характером є таким, що його можуть виконати декілька осіб, але отримати однакові результати;

3) коли завдання стосується досягнення результату, який за своїм характером є таким, що його можуть виконати декілька осіб та отримати різні результати, за умови, що вони є абсолютно непорівнянні один з одним.

При цьому виплата винагороди має ставитися у залежність не від факту виконання завдання першим, а від його передання першим, у зв'язку з тим, що моментом виникнення зобов'язання у зв'язку із публічною обіцянкою винагороди є момент передання результату.

Оскільки ч. 2 ст. 1148 ЦК України містить правило, згідно з яким винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою, що суперечить положенню ч. 1 ст. 1144 ЦК України: “особа має право публічно пообіцяти винагороду за передання їй відповідного результату...”, тому пропонується внести зміни до ч. 2 ст. 1148 ЦК України, виклавши її у такій редакції: “...винагорода виплачується особі, яка передала відповідний результат першою”.

2.3 Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу

Обґрунтовується позиція, згідно з якою зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється за загальними правилами про припинення зобов'язань та обґрунтовується невідповідність ст. 1149 ЦК України її назві.

Так, ст. 1149 ЦК України визначає випадки, за яких припиняється зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди:

1) закінчення строку для передання результату;

2) передання результату особою, яка першою виконала завдання;

3) у разі, якщо особа, яка публічно обіцяла винагороду, публічно оголошує про припинення завдання.

Однак у жодному з названих випадків зобов'язання не припиняється. Зобов'язання у зв'язку із публічною обіцянкою винагороди виникає з моменту передання відповідного результату особі, яка обіцяла винагороду. Якщо жодного результату до закінчення певного часу не було надано, то зобов'язання не виникає взагалі. У цьому випадку може йтися про пов'язаність особи, що обіцяла винагороду, через вчинення нею одностороннього правочину, яка припиняється із закінченням строку для виконання завдання, а не про припинення відповідного зобов'язання [11Т. 2.].

Із названих причин не може йтися й про те, що зобов'язання припиняється у разі передання результату особою, яка першою виконала завдання, тому що поки вона його не передала, зобов'язання також іще не існує.

Із формулювання ч. 1 ст. 1149 ЦК України випливає висновок, що зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди виникає в момент оголошення про обіцянку винагороди, хоча інша сторона у зобов'язанні ще невідома. При цьому виконанням зобов'язання буде передання результату особі, яка оголосила про винагороду. Зобов'язаною стороною виявляється у цьому випадку особа, яка досягла результату, а виплата винагороди не включається до змісту зобов'язання. Таке положення докорінно відрізняється від сутності такого інституту як публічна обіцянка винагороди. Із названим фактом (передання результату) виникає зобов'язання, після якого має відбуватися його виконання, тобто видача винагороди.

Частина 2 ст. 1149 ЦК України також не може бути прикладом припинення зобов'язання, оскільки у випадку, коли особа, яка публічно обіцяла винагороду, публічно оголошує про припинення завдання, вона відмовляється від одностороннього правочину [ст. 214 ЦК України].

Таким чином, робиться висновок, що спеціальні випадки припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди, передбачені ЦК України, навряд чи можуть бути застосовані на практиці. Цивільний кодекс України нічим не обмежує право відмови від публічної обіцянки винагороди. Однак, в роботі зазначається, що коли особа, яка обіцяє винагороду, встановила строк для виконання завдання, то цим фактом вона відмовляється від права відмови від своєї обіцянки. Крім того, зі змісту оголошення про обіцянку винагороди може випливати відмова від зазначеного права. Припущено, що особа, яка вдається до публічної обіцянки винагороди як засобу стимулювання здійснення визначеної дії, у такий спосіб бажає вселити довіру до своєї обіцянки, надати додаткових гарантій отримання винагороди особам, які відгукнуться на таку обіцянку.

Цивільні кодекси Російської Федерації, Республік Білорусь та Казахстан, Грузії, Німеччини передбачають також неможливість скасування обіцянки винагороди, якщо вказану дію вже виконано. Однак із цього можна зробити висновок, що обіцянка має діяти також для осіб, які не встигли здійснити відповідну дію. Тому таке обмеження права відмови від обіцянки пропонується уточнити таким чином: особа, яка обіцяє винагороду, не може відкликати обіцянку винагороди з моменту, коли дії, про які йшлося у обіцянці, вже виконано іншою особою чи особами стосовно тільки цих осіб. Для всіх інших осіб обіцянка винагороди вважається скасованою.

Згідно з ЦК України неправомірною відмовою від публічної обіцянки винагороди є тільки недотримання вимоги оголошення про відмову від публічної обіцянки винагороди у тій же формі, в якій її було оголошено. Це положення випливає з ч. 3 ст. 214 ЦК України, в якій згадується про те, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Єдиним наслідком відмови від публічної обіцянки винагороди ст. 1149 ЦК України передбачає відшкодування витрат, що зазнані особою, яка відгукнулася на оголошення. Але це є наслідки правомірної відмови від публічної обіцянки винагороди, коли форма оголошення про відмову дотримана. Робиться висновок про неприпустимість поширення цього правила на неправомірну (тобто з недотриманням вимог про форму відмови від правочину) відмову від публічної обіцянки винагороди.

Оскільки та обставина, що в ЦК України не визначено наслідки недотримання форми відмови від публічної обіцянки винагороди, це може призвести до зниження ефективності застосування цього інституту на практиці. Тому пропонується доповнити ЦК України правилом про те, що наслідком недотримання форми відмови від публічної обіцянки винагороди є визнання її такою, яка не припинялася.

Розділ 3. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу

3.1 Ознаки, види та умови конкурсів

Правовідносини, що випливають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу, врегульовуються параграфом 2 підрозділу 2 розділу III Цивільного кодексу України. На відміну від правил, передбачених статтями 435 - 439 Цивільного кодексу УРСР 1964 р., положення нового ЦК України дають більш детальну регламентацію конкурсу як правової підстави виникнення зобов'язання.

Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу - це зобов'язання, по якому одна сторона (організація, яка влаштувала конкурс) в результаті публічної обіцянки спеціальної винагороди (оголошення конкурсу) бере на себе обов'язок прийняти, оцінити результати виконаної роботи і видати винагороду за її виконання, а інша сторона (учасник конкурсу) має право вимагати виконання цього обов'язку.

За своїм смисловим значенням поняття «конкурс» (від лат. сoncurs) означає змагання, що дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників, або найкраще з того, що надіслане на огляд Новий тлумачний словник української мови у 4 т. - К.: Аконіт, 2000 --Т 2 -- С. 311.. Його оголошують тоді, коли треба отримати оптимальний (найкращий) можливий результат.

Оголошення конкурсу - це один з видів публічної обіцянки винагороди. Конкурси оголошуються на створення добутків науки, літератури, мистецтва, на проектування особливо важливих споруд, краще виконання музичних та інших здобутків. Конкурс завжди звернений до невизначеного кола осіб і є позадоговірним зобов'язанням, з якого випливає обов'язок особи, яка оголосила конкурс, виплатити обіцяну винагороду. Цей обов'язок виникає по відношенню не всіх учасників конкурсу, а тільки тих, хто представив виконане оголошене завдання у вигляді кращого результату, що відповідає вимогам і умовам конкурсу[8].

Цивільний кодекс України передбачає проведення як відкритого, так і закритого конкурсів. Відмінність полягає у тому, що при проведенні закритого конкурсу коло можливих учасників є обмеженим і попередньо визначеним.

За своїм конкретним змістом та особливостями правового регулювання конкурс має видові відмінності і відображає різні суспільні відносини. Одні з них виникають у сфері трудових відносин і регулюються нормами трудового законодавства, зокрема відносини з конкурсного підбору кадрів. Можна навести безліч таких публікацій в газеті об'яв «Aviso».

Інші є формою змагання для створення високоякісних творів літератури, мистецтва, науки. Наприклад, на веб-сторінці Міністерства освіти і науки України було розміщено оголошення цікавого змісту.

Зроблено висновок, що публічний конкурс відрізняється від публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу головним чином тим, що в публічному конкурсі передбачається змагальність, тобто вимагати видачу винагороди може не будь-хто з осіб, які відгукнулися на оголошення про конкурс, а лише та особа, чий результат визнано найкращим. Публічний конкурс відрізняється також більшою мірою формалізації, тобто законом передбачається більше умов, які повинні міститися в оголошенні про конкурс.

Наголошується, що публічний конкурс має юридичне значення за наявності тих же ознак, що й публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу, однак із такими особливостями, що ознака публічності у зв'язку з розумінням закритого конкурсу як різновиду публічного конкурсу полягає у тому, що конкурс є публічним, коли він звернений до широкого кола осіб у випадку відкритого конкурсу та звернений більш ніж до однієї особи у випадку закритого конкурсу. Крім того, обіцяна винагорода у випадку оголошення конкурсу може мати не тільки матеріальний, але й нематеріальний зміст. Зроблено припущення, що термін “винагорода”, який застосовується в загальному інституті публічної обіцянки винагороди, замінено законодавцем на термін “нагорода” саме для того, щоб підкреслити, що винагорода може бути нематеріальною. Слід враховувати і те, що нагорода обіцяється не просто за досягнутий, а за найкращий досягнутий результат.

Крім відомостей про предмет конкурсу та нагороду (премію), якої має бути виплачено переможцеві, тобто істотних умов, які повинні міститися в оголошенні конкурсу за ЦК України, істотною умовою конкурсу повинний вважатися і строк виконання завдання. Це необхідно для того, щоб:

по-перше, всі здобувані знаходилися в однакових (стосовно часу) умовах успішного виконання ними завдання;

по-друге, засновник конкурсу чи особа (особи), яку призначено в оголошенні конкурсу для оцінки конкурсних результатів не змогла довільно відкладати таку оцінку до майбутнього невизначеного часу, наприклад, в очікуванні надходження результатів, більш достойних винагороди.

Зроблено також висновок, що конкурси, які мають на меті укладення договору з переможцем конкурсу, належать до публічних конкурсів, хоча вони є досить специфічними.

По-перше, суб'єктами конкурсу, як правило, є юридичні та фізичні особи, які займаються підприємництвом.

По-друге, частіше такі конкурси оголошуються державними органами чи мають комерційну спрямованість, тому необхідним є специфічне регулювання правил щодо проведення конкурсу (наприклад, обов'язкове його оголошення через засоби масової інформації, особливі вимоги щодо інформації, яка повинна міститися в оголошенні про конкурс, додаткові вимоги до учасників конкурсу, можливість надання переваг окремим учасникам конкурсу, особливі вимоги до складу конкурсної комісії, обов'язкове оголошення про переможців у визначений термін; у спеціальному законодавстві може чітко передбачатися процедура визначення переможця).

По-третє, засновник конкурсу повинен підписати протокол про результати конкурсу чи протокол про укладання основного договору в майбутньому з особою, яка визнана переможцем конкурсу.

Відомості (умови), які має містити конкурсне оголошення, визначені в законі (ст. 1151 Цивільного кодексу України), а саме:

1) засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому;

2) предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо;

3) за результатами конкурсу видається нагорода (премія). Кількість призових місць, вид нагороди (сума премії) за кожне призове місце тощо визначаються в умовах конкурсу;

4) умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохочення;

5) умовами конкурсу має бути передбачено строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії.

3.2 Зміна умов конкурсу та відмова від проведення конкурсу

Особа, яка публічно оголосила конкурс, має право самостійно скасувати (без вказівки мотивів та підґрунтя таких змін, але тільки до початку конкурсу та з дотриманням вимог до форми такого оголошення) чи змінити умови конкурсу без попереднього повідомлення учасників конкурсу. Однак підстави відмови від проведення конкурсу мають вирішальне значення для правових наслідків такої дії.

Закон не регулює наслідків незаконної зміни умов конкурсу, тобто зміни після початку конкурсу та без дотримання вимог щодо форми оголошення про такі зміни. Вбачається, що у цьому випадку незаконна зміна умов конкурсу повинна вважатися нікчемною. Такими ж мають бути наслідки незаконної відмови від проведення конкурсу, тобто з порушенням вимог ч. 1 ст. 1153 ЦК України, яка передбачає можливість відмови від проведення конкурсу тільки у випадку, коли проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які не залежать від засновника конкурсу.

Якщо проведення конкурсу стало неможливим з обставин, які від засновника конкурсу не залежали (законна відмова від конкурсу), то особи, які відгукнулися на оголошення, не можуть вимагати від нього відшкодування витрат. У цьому випадку засновник взагалі не несе ніякої відповідальності, а всі негативні наслідки такого вчинку лягають на осіб, які виконали завдання.[6]

Пропонується визнати можливість зміни умов конкурсу після його початку, якщо вони поліпшують становище учасників конкурсу.

Крім того, визначено, що законодавець виявляє непослідовність, коли передбачає у разі законної зміни умов конкурсу обов'язкове відшкодування витрат, а у разі законної відмови від конкурсу - не передбачає. Засновнику конкурсу у разі настання обставин, які від нього не залежать, виявляється “вигідніше” відмовитися від проведення конкурсу взагалі, ніж змінити його умови, за яких проведення конкурсу було б можливим. У зв'язку з цим пропонується внести зміни до ст. 1153 ЦК України та накласти на засновника конкурсу обов'язок відшкодувати витрати, які понесли особи, що виконали конкурсне завдання.

3.3 Виконання та припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу

У випадку проведення публічного конкурсу право на одержання нагороди виникає у здобувача лише у випадку визнання його роботи кращою. Якщо робота, що пред'явлена учасником конкурсу, визнана найкращою - він стає переможцем конкурсу та отримує право на одержання винагороди (переможців може бути декілька, якщо засновником конкурсу присуджуються декілька премій).

Конкурс, як змагання за перемогу серед учасників, закінчується винесенням рішення про результати конкурсу. Однак цивільно-правові відносини між засновником конкурсу та його учасниками можуть не припинятися, а отримати розвиток у двох різних напрямках. До першого напрямку належать відносини із тими учасниками конкурсу, роботи яких не було відзначено премією. У випадку, якщо робота, яка подана на конкурс, не має матеріального втілення (наприклад, виконання музичного твору), конкурсні відносини припиняються. Якщо ж робота має матеріальне втілення (наприклад, рукопис), виникає обов'язок особи, яка оголосила конкурс, повернути вказані роботи учасникам. З моменту повернення робіт учасникам конкурсу конкурсні відносини можна вважати припиненими із цими учасниками конкурсу. До другого напрямку входять зобов'язання зі здобувачами, визнаними переможцями. Присудження премії за певний результат покладає на засновника конкурсу обов'язок по виплаті премії, яка передбачена рішенням про виплату винагороди, якому кореспондує право учасника конкурсу на її отримання.

Висновки

В ході проведення дослідження ми визначили, що на сучасному етапі тема даної курсової роботи в юридичній літературі висвітлена не досить повно. Також під час вивчення деяких матеріалів ми прийшли до висновку, що хоча поняття публічної обіцянки винагороди не є новим, але воно дещо відмінне від цього ж поняття існуючого до 01.01.2004 р. (до прийняття нового Цивільного кодексу України).

Особливістю нового цивільного законодавства, що регулює зобов'язання, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди, у порівнянні зі старим, є те, що воно не ототожнює публічну обіцянку винагороди й оголошення конкурсу, а передбачає правила як для публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, так і спеціальні правила для публічної обіцянки винагороди через конкурс.

Також, в даній курсовій роботі ми визначились з основними поняттями, такими як:

Зобов'язання - один з найбільш поширених різновидів цивільних правовідносин, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від неї, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання цих дій. 3обов'язання можуть виникати на підставі договорів, що укладаються учасниками цивільного обороту, внаслідок заподіяння шкоди, з публічного обіцяння винагороди та з інших причин.

Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди - це зобов'язання, за яким одна сторона (організація, яка влаштувала конкурс або будь-яка фізична особа, яка пообіцяла винагороду) в результаті публічної обіцянки спеціальної винагороди (за результатами конкурсу чи без нього) бере на себе обов'язок прийняти, оцінити результати виконаної роботи і видати винагороду за її виконання, а інша сторона (учасник конкурсу або виконавець дії, за яку оголошено винагороду) має право вимагати виконання цього обов'язку.

Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу - це зобов'язання, по якому одна сторона (організація, яка влаштувала конкурс) в результаті публічної обіцянки спеціальної винагороди (оголошення конкурсу) бере на себе обов'язок прийняти, оцінити результати виконаної роботи і видати винагороду за її виконання, а інша сторона (учасник конкурсу) має право вимагати виконання цього обов'язку.

Отже в результаті проведеного дослідження ми виконали такі завдання:

Визначили, що таке зобов'язання та основні види зобов'язань у цивільному праві;

Дали визначення поняттям: зобов'язання в цивільному праві, зобов'язання, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди, зобов'язання, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу та ін.

Визначились до якого виду зобов'язань відносяться зобов'язання, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди як за результатами конкурсу, так і без оголошення конкурсу.

Визначили, що таке публічна обіцянка винагороди.

Вказали на відмінності між зобов'язаннями, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу та без оголошення конкурсу.

Визначили зміст завдання, строки виконання завдання та умови публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу.

Визначили умови проведення конкурсу, права переможця та особливості оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс.

Також особлива увага була приділена порівняльному аналізу старого та нового законодавства України (до і після 01.01.04 р.).

Отже в результаті виконаної роботи ми з упевненістю можемо сказати, що мета даного дослідження досягнута - визначили межі та порядок виникнення зобов'язань в результаті публічної обіцянки винагороди як за результатами конкурсу, так і без оголошення конкурсу.

В ході дослідження розкрито зміст публічної обіцянки винагороди з різноманітних позицій. Вказано на суттєві недоліки (прогалини) у цивільному законодавстві, що стосується вищеназваної теми, визначено шляхи їх подолання та вказано на деякі позитивні моменти в новому законодавстві в порівнянні з старим.

3. Оголошення конкурсу - це один з видів публічної обіцянки винагороди. Конкурси оголошуються на створення добутків науки, літератури, мистецтва, на проектування особливо важливих споруд, краще виконання музичних та інших здобутків. Конкурс завжди звернений до невизначеного кола осіб і є позадоговірним зобов'язанням, з якого випливає обов'язок особи, яка оголосила конкурс, виплатити обіцяну винагороду. Цей обов'язок виникає по відношенню не всіх учасників конкурсу, а тільки тих, хто представив виконане оголошене завдання у вигляді кращого результату, що відповідає вимогам і умовам конкурсу.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України. Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 22 серпня 2011 року.

2. Брагінський М. Й. Публічний конкурс (глава 57) // Цивільний кодекс Російської Федерації. -- Ч. 2. Текст, коментар, алфавітно-предметний показник / Під ред. О. М. Козир, А. Л. Маковського, С. А. Хохлова. - М., 1996. - С. 572-574.

3. Боброва Д. Не договірні зобов'язання у проекті Цивільного кодексу України // Українське право. - 1997. - № 1. - С. 93-100.

4. Смирнов В. Т. Публічна обіцянка винагороди // Цивільне право / Під ред. А. П. Сергієва, Ю. К. Толстого. - М., 1997. - Ч. 2. - С. 681-689.

5. Ерделевський А. Публічний конкурс // Законність. - 2000 - № 8 - С. 13-16.

6. Каган Е., Суходольський Г. Правова природа конкурсу. - М., 2001.

7. Новий тлумачний словник української мови у 4 т. - К.: Аконіт, 2000 --Т 2 -- С. 311

Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта. - К.: Український центр правничих студій, 2000. -- 336 с.

Газета «Все про бухгалтерський облік» № 84 за 2003 рік стор. 23.

Цивільне право України// За ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина.- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.

Цивільний кодекс УРСР 1964 р.

Размещено на Allbest.ru

...