Офіційне тлумачення норм конституції і законів конституційними судами (на прикладі України та країн СНД)
Поняття, види, суб’єкти та об’єкти офіційного тлумачення Конституції та законів конституційними судами України та країн СНД. Теоретичні та практичні рекомендації щодо впровадження більш досконалих форм тлумачення Конституції у сферу юридичної практики.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.03.2013 |
| Размер файла | 36,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Київський національний університет внутрішніх справ
УДК 342.565.2
12.00.02 - конституційне право; муніципальне право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Офіційне тлумачення норм конституції і законів конституційними судами (на прикладі України та країн СНД)
Кадикало Оксана Ігорівна
Київ - 2010
Анотація
Кадикало О. І. Офіційне тлумачення норм Конституції і законів конституційними судами (на прикладі України і країн СНД). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2010.
У дисертації досліджено загальнотеоретичні та практичні питання офіційного тлумачення Конституції та законів конституційними судами України та країн СНД. Проаналізовано генезис теорії і практики офіційного тлумачення у державно-правовій думці, поняття, види, принципи, суб'єкти та об'єкти тлумачення. З огляду на проблеми сьогодення здійснено комплексне дослідження проблеми тлумачення норм Конституції та законів України, його загальнотеоретичних засад, юридичної природи, місця у правовій дійсності, методології, його видової характеристики тощо, а також розроблено концепції тлумачення норм Конституції та законів, яке здійснюється конституційними судами. Розроблено теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення методики тлумачення Конституції, вдосконалення чинного законодавства та впровадження більш досконалих форм і методів тлумачення Конституції у сферу юридичної практики на основі узагальненого позитивного світового і вітчизняного досвіду.
Ключові слова: тлумачення; офіційне тлумачення; способи тлумачення; методи тлумачення; акти тлумачення; суб'єкти та об'єкти тлумачення; конституційні суди.
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент - Кельман Михайло Степанович,
Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії держави і права
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент - Фрицький Юрій Олегович,
Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права;
кандидат юридичних наук, доцент - Стецюк Петро Богданович,
суддя Конституційного Суду України
Захист відбудеться 28.10.2010 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська площа, 1
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська площа, 1
Автореферат розісланий 20.09.2010 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради - Н.О. Щербак
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Основним принципом будь-якої правової держави є панування закону в усіх сферах життя держави. Реалізації цього принципу сприяє правильне розуміння значення і змісту закону всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, суспільними об'єднаннями, посадовими особами і громадянами. Правильне розуміння значення і змісту закону, у свою чергу, неможливе без правильного його тлумачення.
Стрімкий розвиток законодавства породжує безліч проблем для суб'єктів правозастосовної діяльності. У зв'язку з цим тлумачення норм права як один з елементів механізму правового регулювання має сприяти точному й однаковому застосуванню закону, встановленню і підтримці правопорядку в суспільстві.
Як відомо, закони створюються для того, щоб застосовуватися і реалізовуватися. Тлумачення правових норм є необхідною передумовою їх правильного й ефективного застосування.
Важливою проблемою країн, які вступили на шлях розвитку правової державності, - до них відносимо країни СНД, у тому числі Україну, - є напрацювання юридичних механізмів, інституційних структур, методологічних прийомів, які дозволяють ефективно реалізувати принципи правової держави, насамперед, фундаментальний принцип верховенства Конституції та закону.
У зв'язку з цим перед юридичною теорією та практикою постає низка актуальних завдань, вирішення яких вимагає нових підходів до судової діяльності, переосмислення традиційних уявлень про місце та роль суду в суспільстві, вдосконалення форм судочинства.
Унаслідок успішного розвитку конституційного правосуддя за останні роки у країнах СНД створюється більш надійна, ніж раніше система забезпечення конституційності й законності ухвалених правових актів. Невід'ємною ланкою цієї системи є діяльність конституційних судів щодо тлумачення Конституції і законів, яка спрямована на вирішення гострих правових конфліктів, забезпечення стабільності конституційного ладу, становлення законності у сфері державно-правових та інших відносин.
Вибір теми і предмета дослідження обумовлений декількома причинами.
По-перше, становлення конституційної юстиції продемонструвало, що тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України зачіпає проблеми не лише суто теоретичного, а й практичного характеру. Найбільш гостро постає низка питань. У чому полягає зміст діяльності Конституційного Суду України щодо тлумачення, її юридична природа? Яке значення у правозастосовній практиці мають його акти? Як взаємодіють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції при тлумаченні закону? Ці питання є актуальними як для Конституційного Суду України, так і для конституційних судів країн СНД. Всі вони поки що не вирішені й вимагають глибокого наукового переосмислення і, відповідно, практичних рекомендацій.
По-друге, для науки конституційного права України першочергове значення мають порівняльні дослідження законодавства країн, які раніше входили до складу єдиної Радянської держави, насамперед Російської Федерації. Це обумовлено тим, що, з одного боку, деякі інститути російського конституційного права мають більшу ступінь розробленості і, відповідно, можуть дати стимул для розробки проблем конституційного права України, з іншого - проведення порівняльного аналізу низки інститутів, зокрема інституту тлумачення норм Конституції та законів Конституційним Судом України та конституційними судами країн СНД, може сприяти виявленню і подоланню прогалин чинного законодавства, його вдосконаленню. конституція юридичний суд закон
По-третє, ґрунтовні дослідження у сфері проблем тлумачення проводилися досить давно. Більшість праць були написані в 50-ті, 80-ті роки ХХ ст. Вагомий внесок у розроблення цих проблем зробили Є. Васьковський, С. Кечекян, М. Коркунов, А. Міцкевич, І. Михайлівський, П. Недбайло, Ю. Тихомиров, Г. Шершеневич та ін. На теоретичному рівні питання, що стосуються діяльності конституційних судів, загальної теорії тлумачення права та проблеми тлумачення конституції, розглядалися у працях С. Алексєєва, М. Баглая, Ю. Власова, М. Вопленка, М. Гредескула, М. Козюбри, А. Піголкіна, П. Рабіновича, А. Селіванова, О. Скакун, В. Скоморохи, В. Смородинського, Б. Спасова, В. Тація, В. Тихого, В. Титова, Ю. Тодики, В. Шаповала, О. Черданцева та ін.
Проблеми статусу актів тлумачення конституційних судів у своїх роботах досліджували М. Баглай, Б. Ебзєєв, М. Козюбра, В. Лазарєв, О. Мироненко, Ж. Овсепян, А. Селіванов, О. Скакун, В. Скомороха, В. Смородинський, Ю. Тодика, В. Шаповал, О. Черданцев та ін.
Проблематика правових норм як об'єкта тлумачення досліджена у працях С. Алексєєва, В. Бабаєва, М. Гредескула, Д. Керімова, В. Копєйчикова, Ю. Кудрявцева, П. Михайлова, А. Піголкіна, А. Селіванова, В. Сирих, Є. Спекторського, В. Титова, Ю. Тодики, О. Черданцева, С. Шевчука та ін.
Визначаючи вагомий внесок цих та інших авторів у розроблення проблеми тлумачення, слід зауважити, що сучасні дослідження теоретичних і практичних проблем вимагають нових загальнотеоретичних підходів і методів.
З огляду на проблеми сьогодення, найактуальнішим постає питання саме комплексного дослідження проблеми тлумачення норм Конституції та законів, його загальнотеоретичних засад, юридичної природи, місця в правовій дійсності, методології, його видової характеристики тощо. Тлумачення норм Конституції та законів у суспільній і правовій дійсності пов'язане з іншими загальнотеоретичними категоріями, такими як соціальні інтереси, політика, суспільні й правові відносини, правотворення, правова система, реалізація права тощо.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та установ МВС України на період 2004?2009 рр. (затвердженої наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), безпосередньо до завдань конституційної та адміністративної реформи в Україні.
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол № 9 від 12 травня 2005 р.), передбачена планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Львівського державного університету внутрішніх справ та Київського національного університету внутрішніх справ на 2008?2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукова оцінка існуючих підходів до теоретичних і практичних проблем тлумачення конституційними судами України та країн СНД норм Конституції та законів, а також розроблення практичних рекомендацій щодо їх вирішення.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити низку завдань, зокрема:
дослідити розвиток теорії і практики офіційного тлумачення у державно-правовій думці;
визначити поняття, зміст і значення судового тлумачення загалом і конституційного зокрема;
дослідити юридичне значення актів тлумачення Конституційного Суду України для правової системи держави;
встановити об'єкти та суб'єкти тлумачення;
визначити критерії і підстави розмежування компетенції між Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції при тлумаченні норм Конституції та законів;
з'ясувати межі тлумачення норм Конституції та законів конституційними судами;
визначити правову природу актів конституційних судів щодо тлумачення норм Конституції і законів та їх вплив на законодавчу діяльність і діяльність правозастосовних органів;
розробити теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення методики тлумачення Конституції, вдосконалення чинного законодавства та впровадження більш досконалих форм і методів тлумачення Конституції у сферу юридичної практики на основі узагальненого позитивного світового і вітчизняного досвіду.
Об'єктом дослідження є суспільні й правові відносини, що пов'язані з діяльністю Конституційного Суду України та конституційних судів країн СНД щодо тлумачення норм Конституції та законів.
Предмет дослідження становлять проблеми офіційного тлумачення норм Конституції і законів конституційними судами, а також шляхи їх вирішення.
Методи дослідження. Методологію дослідження склали загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи. Науковий пошук базувався на принципах об'єктивності, плюралізму, конкретності, істинності. У процесі дослідження дисертант спирався на теорію дискурсу, комунікативну теорію, а також на категорії та закони діалектики.
Із загальнонаукових методів застосовувалися формально-логічний (категоріальний апарат та закони логіки, формальні правила класифікації, формулювання й аналізу визначень юридичних понять, правила та прийоми формальної логіки тощо) (підрозділи 1.2, 2.2), мовно-дискурсивний, системний підхід, системний аналіз (структурний, функціональний, генетичний) (підрозділи 2.1, 3.1), історичний, соціологічний (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 2.3, 3.1) та інші методи. Із спеціальних методів використовувалися порівняльно-правовий та формально-догматичний методи (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3, 3.3).
Історичний метод, зокрема, використовувався для дослідження процесу становлення, розвитку та функціонування інституту конституційної юрисдикції та техніки тлумачення. Відповідно до соціологічного методу правоінтерпретаційна діяльність конституційних судів досліджувалася на фундаментальному рівні як елемент у структурі мовної правової комунікації суспільства. Формально-логічний метод використовувався для дослідження проблем інтерпретації юридичних понять Конституції, методи системного аналізу - для вивчення структури правоінтерпретаційної діяльності та її функцій у правовій системі, компаративний метод - для дослідження теоретичних і практичних проблем правоінтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України у порівнянні з теоріями та практикою тлумачення Конституції у країнах СНД, формально-догматичний метод - для аналізу понять та проблем тлумачення норм конституцій.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали опитування з проблем дисертаційного дослідження студентів юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, Львівського державного університету внутрішніх справ, а також державних службовців, приватних підприємців та робітників (300 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено спробу у вітчизняній науці конституційного права на основі порівняльного правознавства розглянути діяльність Конституційного Суду України та конституційних судів країн СНД щодо тлумачення норм Конституції та законів, сформульовано низку положень та висновків нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики.
Вперше:
запропоновано передбачити відповідальність за невиконання рішень Конституційного Суду України, зокрема конституційно-правову. Йдеться про можливість прийняття в Україні Закону про виконання рішень Конституційного Суду України. Доцільним є вдосконалення механізмів виконання вказаних рішень, що регламентуються відповідними процесуальними кодексами України, законами України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р., "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р., "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. тощо, а також визначення на рівні окремих статусних законів - про Кабінет Міністрів України, про Президента України, про Регламент Верховної Ради України - дій цих органів щодо виконання рішень Конституційного Суду України;
пропонується змінити систему добору кандидатів на посади суддів, запровадивши кваліфікаційні вимоги, відповідно до яких особа, яка є кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України, була спеціалістом у галузі конституційного права, та внести відповідні зміни до Конституції України (ст. 148) і Закону України "Про Конституційний Суд України" (ст. 16);
обґрунтовано пропозицію щодо запровадження інституту конституційної скарги, суть якого полягає в наданні можливості громадянам України, відповідно до змісту ч. 3 ст. 8 Конституції України, безпосередньо звертатися до Конституційного Суду України в разі, якщо дії або бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб призвели до порушення їх конституційних прав і свобод. Звичайно, за таких умов навантаження на Конституційний Суд України зросте, однак це можна буде вирішити, наприклад, надавши суддям право розглядати такі справи у складі відповідної колегії;
викладено пропозицію передати повноваження тлумачити закони України органу державної влади, який їх ухвалює, - Верховній Раді України. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Конституції України, згідно з якими тлумачити Конституцію України має Конституційний Суд України, а повноваження щодо тлумачення законів закріпити за Верховною Радою України.
Удосконалено:
визначення поняття судового тлумачення, яке слід розглядати як особливий вид інтелектуальної інтерпретаційної діяльності, що суттєво відрізняється від інших форм інтерпретації правових норм;
перелік принципів судового тлумачення, які, як правило, не мають чіткого нормативного закріплення, тому при тлумаченні Конституції та законів слід використовувати як загальні принципи, так і особливі, зокрема принципи суверенітету й суверенної рівності всіх держав, самовизначення народів і націй, бездоганного виконання міжнародних зобов'язань, поваги до прав і свобод людини тощо.
Дістали подальшого розвитку такі положення та висновки:
у процесі судового тлумачення слід чітко розмежовувати спори конституційно-правового змісту і політичного характеру;
судове тлумачення, що здійснюється конституційними судами, передбачає вирішення проблем, які формуються в діапазоні невизначеності між правом і політикою;
межі тлумачення Конституції та законів України обмежено власними правовими позиціями, які сформульовані Конституційним Судом України у раніше прийнятих рішеннях;
важливою і загальною особливістю тлумачення Конституції та законів конституційними судами є колективний характер інтерпретаційного процесу;
визнання за рішеннями Конституційного Суду України значення джерел права.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані в:
науково-дослідній сфері - для подальшої розробки теорії розподілу влади, теорії законодавчої техніки, загальної теорії тлумачення права та теорії тлумачення Конституції;
правотворчості - як доповнення до методики розробки нормативних актів, а також для розробки напрямів удосконалення процесуального законодавства;
правозастосовній діяльності - як методика, що спрямована на вдосконалення техніки тлумачення права у сфері юридичної практики (акт впровадження Львівської обласної державної адміністрації № 5/9-5512/0/2-09/4-2 від 10 вересня 2009 р.);
навчальному процесі - для підготовки підручників, навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій з курсу "Теорія держави і права", "Конституційне право України", "Конституційні права та свободи людини і громадянина" (акт впровадження Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ № 01-15/680 від 4 вересня 2009 р.);
виховній сфері - сприятимуть підвищенню рівня правової культури населення і державних службовців, посадових та службових осіб державного апарату, органів внутрішніх справ.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного і міжнародного права Львівського державного університету внутрішніх справ. Вони були використані в навчальному процесі Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ під час викладання курсів "Правознавство", "Конституційне право України".
Основні положення дисертації оприлюднені на таких наукових та науково-практичних конференціях: науково-практична конференція "Сучасне державотворення в Україні: проблеми теорії та історії" (Львів, 2 листопада 2007 р.) (тези опубліковано); Всеукраїнська наукова конференція "Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні" (Львів, 26 вересня 2008 р.); міжвузівська науково-теоретична конференція "Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави" (Київ, 26 грудня 2008 р.); звітна наукова конференція факультету з підготовки слідчих (Львів, 20 лютого 2009 р.) (тези опубліковано); міжнародна науково-практична конференція, присвячена 70-річчю Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника "Правова політика української держави" (Івано-Франківськ, 19-20 лютого 2010 р.) (тези опубліковано).
Публікації. За темою дисертації опубліковано п'ять наукових статей у фахових виданнях.
Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку й вимогам ВАК України. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, двох додатків та списку використаних джерел (203 найменування). Повний обсяг рукопису дисертації становить 197 сторінок, з яких основного тексту ? 177 сторінок.
Основний зміст
У вступі дисертації викладено положення, що наведені у структурній частині автореферату "Загальна характеристика роботи".
Розділ 1 "Поняття тлумачення Конституції і законів" складається з трьох підрозділів
Підрозділ 1.1 "Ґенеза теорії і практики офіційного тлумачення у державно-правовій думці". Діяльність Конституційного Суду щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України перебуває на стадії свого розвитку.
Витоками інституту конституційного контролю в Україні слід вважати діяльність княжих з'їздів. Першим з українських учених, хто звернувся до досвіду конституційного контролю і тлумачення Конституції (щоправда, опосередковано), був видатний учений-історик М. Драгоманов.
Уперше елементи радянської системи тлумачення Конституції з'являються в Конституції УСРР 1929 р., аналога Конституції СРСР 1924 р.
Тлумачення Конституції загалом не визнавалося важливим елементом державного механізму й навіть не констатувалося в нормах Конституції, а конституційний контроль був визначений у загальних рисах.
Конституція УРСР 1937 р., повністю рецепіюючи положення союзної Конституції 1936 р., в остаточному вигляді сформувала радянську модель тлумачення Конституції, де функція тлумачення законів загалом і Конституції зокрема, належала Президії Верховної Ради України. Цей принцип було продубльовано і прийнятою пізніше Конституцією УРСР 1978 р. Тлумаченням Конституції ані на рівні Союзу, ані на рівні республіки ніхто практично не займався.
Початок нового періоду в розвитку інституту тлумачення Конституції в Україні пов'язаний зі здобуттям нею незалежності. Головною особливістю цього етапу є прийняття нової Конституції України й розбудова інститутів конституційного контролю і тлумачення Основного Закону. Зазначений період характеризується значною кількістю проектних робіт у цих сферах.
Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., ст. 147 та ч. 2 ст. 150 закріпила за Конституційним Судом України право офіційного тлумачення Конституції. Але навіть цей момент не є початком практичного функціонування європейської моделі тлумачення Конституції в Україні. Останню крапку у створенні в Україні європейської моделі тлумачення Конституції було поставлено прийняттям 16 жовтня 1996 р. Закону України "Про Конституційний Суд України". Цей акт завершує формування системи тлумачення Конституції в Україні, яка за всіма ознаками є типовою представницею європейської моделі.
Підрозділ 1.2 "Поняття, види і принципи тлумачення Конституції та законів органами конституційної юрисдикції". Нині щодо поняття "тлумачення" і його місця у процесі правозастосування в науковій літературі немає єдності думок. В юридичній науці термін "тлумачення права" вживається у трьох значеннях. По-перше, під тлумаченням розуміють розумову діяльність, спрямовану на з'ясування суті правової норми. По-друге, тлумаченням називають роз'яснення норм права. І, по-третє, під тлумаченням розуміють з'ясування і роз'яснення правових норм.
У конституційному законодавстві більшості країн СНД не міститься визначення поняття "тлумачення Конституції і законів".
На нашу думку, тлумачення норм права - це інтелектуально-вольова діяльність суб'єктів, яка має об'єктивний і суб'єктивний характер, спрямована на з'ясування та роз'яснення волі законодавця, що матеріалізована в нормі права, а також результати цієї діяльності.
Питання про види тлумачення правових норм безпосередньо пов'язано з питанням про результати тлумачення. Конкретними результатами тлумачення правових норм є акти тлумачення чи інтерпретаційні акти. Залежно від юридичних наслідків, що спричиняють ці акти, виділяють офіційне і неофіційне тлумачення.
Офіційне тлумачення дається лише уповноваженими на те суб'єктами (державними органами, посадовими особами, громадськими організаціями), закріплюється в спеціальному акті й має обов'язкове значення для всіх суб'єктів права, взаємини яких регулюються нормою, що роз'яснюється.
Офіційне тлумачення поділяється на два види: нормативне і казуальне. До офіційного нормативного тлумачення належить автентичне (тлумачення-роз'яснення, що дається органом, який видав нормативно-правовий акт, що тлумачиться) та делеговане тлумачення (роз'яснення, що дається компетентними органами відносно нормативно-правових актів, які видані іншими органами).
Казуальне тлумачення стосується конкретного випадку (казусу) і дається, як правило, судовими чи іншими компетентними органами по вирішеним справам і справам, що ними розглядаються. Воно є офіційним, але не має загальнообов'язкового характеру.
Під неофіційним тлумаченням слід розуміти роз'яснення змісту права не уповноваженим спеціально на те органом, особою, яке не має обов'язкового характеру.
Залежно від рівня компетентності й авторитету неофіційне тлумачення поділяється на: повсякденне, професійне (спеціальне, компетентне), доктринальне (наукове).
Залежно від обсягу в теорії права розрізняють буквальне (адекватне), розширене й обмежене тлумачення.
Під час тлумачення інтерпретатор повинен враховувати не тільки цілі, але і принципи права, що дозволяють найбільш повно і правильно розкрити правдивий зміст тієї чи іншої норми права.
Принципи тлумачення не мають чіткого нормативного закріплення. У зв'язку з цим під час тлумачення Конституції і законів інтерпретатор насамперед повинен керуватися загальноправовими принципами, такими як: справедливість, гуманізм, демократизм, законність, рівноправність громадян, взаємна відповідальність держави і особи.
Для тлумачення норм права мають значення тільки ті принципи, що знаходять своє відображення у праві, зокрема, такі: демократизм, науковість, точність і ясність, єдність теорії і практики, принцип конкретизуючої діяльності.
Підрозділ 1.3 "Суб'єкти та об'єкти тлумачення". Суб'єктами автентичного тлумачення можуть виступати всі державні органи, що видають нормативно-правові акти. Вони можуть тлумачити лише свої нормативні акти. Коло цих органів досить широке (Верховна Рада України, Президент України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади тощо).
Громадян, як суб'єктів тлумачення, можна поділити на юристів і неюристів. Громадяни, які не мають юридичної освіти, здійснюють буденне тлумачення правових норм. Суб'єктами буденного тлумачення є також іноземці, особи без громадянства. Таким чином, буденне тлумачення здійснюється найширшим колом суб'єктів правових відносин.
Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції і єдиний суб'єкт офіційного тлумачення Конституції України. У більшості країн, де створені конституційні суди, саме їм належить право офіційного тлумачення. Повноваження з тлумачення Конституції надані конституційним судам Російської Федерації, Азербайджанської Республіки, Республіки Узбекистан. Однак у деяких країнах, незважаючи на те, що існує спеціальний орган конституційного правосуддя, право тлумачення Конституції надано не йому, а парламенту (Туркменістан, Киргизька Республіка).
Об'єктом офіційного тлумачення Конституційного Суду України є чинні Конституція та закони України, прийняті як до, так і після набуття чинності Конституції України. Закони, які не набрали чинності, та закони, які втратили силу, офіційному тлумаченню Конституційним Судом України не підлягають. Але об'єктом офіційного тлумачення Конституційного Суду України можуть бути закони або їх окремі положення, які застосовуються у зв'язку з їх переживаючою (ультраактивною) силою.
Таким чином, суб'єктами тлумачення є всі, хто застосовує закон. Об'єктом тлумачення є воля законодавця, що виражена і закріплена в нормативно-правовому акті.
Розділ 2 "Тлумачення Конституції і законів у діяльності конституційних судів України та країн СНД" складається з трьох підрозділів
Підрозділ 2.1 "Правова природа конституційних судів". Конституційний Суд вирішує винятково питання права і повинен утримуватися від розгляду справ, у яких переважають аспекти політичної доцільності. Суд конституційної юрисдикції повинен бути незалежним органом держави і не ставати на позиції певних політичних партій.
Двояка природа органів конституційного контролю обумовлена, насамперед, порядком їх формування. У різних країнах порядок формування різний. За загальним правилом, у формуванні органів конституційного контролю беруть участь дві чи три гілки влади.
Формування Конституційного Суду України за участю всіх гілок влади є паритетним, забезпечує його незалежність і виконання ним ролі арбітра у вирішенні питань щодо конституційності актів органів влади, найповніше враховує вимоги принципу поділу влади.
Конституційний Суд України за своїм юридичним та фактичним статусом є найвищим конституційним органом державної влади і єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який самостійно й незалежно здійснює судову владу у формі конституційного судочинства з метою обмеження публічної влади, забезпечення балансу влад та гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України, офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Підрозділ 2.2 "Тлумачення як функція конституційних судів". Досліджуючи стан існування інституту тлумачення Конституції у країнах СНД, доцільним є проведення певної класифікації систем, що існують у цих країнах. За критерії класифікації доцільно взяти органи, що здійснюють тлумачення. Першу групу складають країни, де існує спеціальний орган конституційного контролю, який здійснює тлумачення Конституції у формі спеціальної процедури. До цієї групи належать Азербайджан, Казахстан, Молдова, Узбекистан, Україна та Росія. Другу групу складають країни, де існує спеціальний орган конституційного контролю, але тлумачення здійснюється парламентом - Вірменія, Білорусь, Киргизстан, Таджикистан. Третя група представлена лише однією країною - Туркменістаном, де збереглася система, відома з радянських часів. Функцію конституційного правосуддя здійснює Президент Республіки.
Тлумачення Конституції України, законів України та інших актів здійснюється Конституційним Судом України також при вирішенні питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України); при перевірці справи і дачі висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент (ч. 5 ст. 111, ч. 2 ст. 151 Конституції України); при дачі висновків: про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України (п. 28 ч. 1 ст. 85 Конституції України), про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість (ч. 1 ст. 151 Конституції України), а також щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам ст. 157 і 158 Конституції України. Застосування Конституції, як й інших норм права, неможливе без їх тлумачення. Без тлумачення Конституції України, законів України та інших актів неможливо прийняти рішення (висновок).
Чітка регламентація процедури розгляду справ про тлумачення Конституції і законів конституційними судами сприяє об'єктивному й неупередженому розгляду і вирішенню справ та винесенню законних і обґрунтованих рішень.
Підрозділ 2.3 "Проблеми розмежування компетенції між Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції щодо тлумачення Конституції і законів України". Правовий статус Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні дає можливість розглядати його як спеціальний судовий орган, статус якого суттєво відрізняється від статусу судів загальної юрисдикції. Між Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції не існує відносин субординації у вигляді будь-якого контролю з боку першого за другими. За характером ці відносини в цілому можна визначити як координаційні.
Незважаючи на те, що Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції в Україні самостійні й незалежні, можна все ж таки стверджувати про наявність процесуального зв'язку між ними. По-перше, ухвалюючи рішення, Конституційний Суд України враховує смисл, який надається тому чи іншому акту, що є предметом розгляду, та існуючу правозастосовну практику судів загальної юрисдикції. При цьому Конституційний Суд України не може втручатися в тій чи іншій формі в судочинство, яке здійснюється судами, але в разі необхідності може на підставі ст. 19 Закону України "Про Конституційний Суд України" витребувати необхідні документи, матеріали, інформацію інших судів. По-друге, такий процесуальний зв'язок здійснюється за ініціативою суду загальної юрисдикції, який відповідно до ст. 83 зазначеного Закону може звернутися до Конституційного Суду України.
Функціонування судів загальної юрисдикції в аспекті тлумачення конституційних норм дає підстави зробити такі висновки: 1) тлумачення ними Конституції України в судовій діяльності - це необхідний елемент їх роботи щодо забезпечення прав і свобод особи, стабільності конституційного устрою, законності; 2) Верховний Суд України узагальнює правозастосовну практику нижче підпорядкованих судів і виступає їх представником в Конституційному Суді України; 3) тлумачення Конституції та законів України судами загальної юрисдикції не виходить за межі казуального тлумачення. Крім того, суди загальної юрисдикції не уповноважені тлумачити правові норми за межами їх застосування в конкретних справах.
Розділ 3 "Механізм реалізації права Конституційного Суду України тлумачити норми Конституції та законів України" складається з трьох підрозділів
3.1 "Способи тлумачення нормативно-правових актів Конституційним Судом України". У літературі виділяють мовний, систематичний, логічний, телеологічний, історичний, функціональний та інші способи тлумачення.
Мовний спосіб передує іншим способам тлумачення. У процесі вивчення тексту норми граматична й значеннєва її структура досліджуються в тісному взаємозв'язку. Тільки спільне використання правил граматики й законів логіки здатне повністю розкрити для інтерпретатора зміст правової норми.
Конституційні суди під час тлумачення Конституції й законів використовують, як правило, різні способи тлумачення - граматичний, текстуального аналізу, історичний, телеологічний, конституційного тлумачення законів. Застосування цих способів тлумачення свідчить про те, що суди не дозволяють собі виявляти необмеженої самостійності щодо актів, які підлягають тлумаченню. Застосування таких способів тлумачення, як телеологічний і конституційний, є свідченням більш вільного тлумачення волі законодавця. За допомогою цих двох способів тлумачення досягається вищий ступінь самостійності конституційних судів у їх взаєминах із законодавчими органами. У практичній діяльності конституційним судам часто доводиться одночасно застосовувати різні способи тлумачення Конституції й законів. При цьому телеологічний і конституційний способи тлумачення законів повинні переважати над історичним і граматичним.
Підрозділ 3.2 "Межі тлумачення норм Конституції та законів України Конституційним Судом України". Єдиний орган конституційної юрисдикції не має права виходити за межі Конституції України під час інтерпретації її положень, інакше він виступатиме як порушник Конституції України. Тлумачення Конституції України, насамперед, обмежено колом суб'єктів, що мають право порушити справу щодо тлумачення Конституції України.
Питання меж тлумачення Конституції і законів України Конституційним Судом України безпосередньо пов'язане з оцінкою юридичної сили актів офіційного тлумачення.
Межі тлумачення Конституції та законів України обмежені власними правовими позиціями Конституційного Суду України, сформульованими в раніше ухвалених рішеннях. Він не вправі змінювати їх на власний розсуд. Вони мають бути чітко визначені для діяльності Конституційного Суду України, оскільки порушення їх призводить до вкрай негативних наслідків, серед яких: порушення принципу розподілу влад; порушення статусу Конституційного Суду України, який визначається Конституцією й законами України, а отже, порушення Конституції й законів України; дискредитація Конституційного Суду України як вищого конституційного арбітра; невідповідність такого тлумачення тій ролі, яку воно дійсно має відігравати, тощо.
Отже, проблема меж тлумачення норм Конституції та законів України не лише суто теоретична, а й практична, з якою стикаються конституційні суди. Конституційне правосуддя - потужна сила (якщо йдеться про скасування законів, обов'язкове тлумачення Конституції), щоб нею користуватися безмежно.
Підрозділ 3.3 "Правова природа актів Конституційного Суду України щодо тлумачення норм Конституції й законів України". Правова природа офіційного тлумачення Конституції та законів України полягає в їх з'ясуванні та роз'ясненні, інтерпретації, встановленні дійсного змісту, тобто в певній констатації, а не в їх поправках, змінах чи доповненнях.
Юридична сила офіційного тлумачення положень Конституції та законів України Конституційним Судом України полягає в тому, що воно (роз'яснення) має державний загальнообов'язковий характер. Це вищий вид тлумачення Конституції та законів України, адже Конституція України не передбачає автентичного тлумачення ні її положень, ні законів України.
Чинність у часі офіційного тлумачення Конституційним Судом України Конституції та законів України визначається чинністю норми права, що тлумачиться. До того ж тлумачення однієї і тієї самої норми не може змінюватися протягом цього часу, якщо ця норма безпосередньо або опосередковано не змінювалася. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України має "зворотну силу". Її межі визначаються моментом набрання чинності положень Конституції та законів України, що інтерпретуються.
Рішення про тлумачення Конституції України не лише мають рівну юридичну чинність із конституційними нормами, а застосування норм Конституції України, за якими було дано тлумачення Конституційним Судом України, неможливе без урахування останнього. Таким чином, не змінюючи Конституцію України з юридичної точки зору, Конституційний Суд України фактично розширює її зміст. У зв'язку з цим, визнання за рішеннями Конституційного Суду України значення джерел права не підлягає сумніву.
Юридична сила Конституційного Суду України для Верховної Ради України, Президента України, Уряду України повинна полягати саме в тому, що його рішення мають виконуватися всіма суб'єктами конституційних правовідносин, на яких поширюється те чи інше рішення суду. Тому основним показником діяльності суду є виконання його рішень.
Характерною особливістю виконання рішень і висновків Конституційного Суду України є те, що їх юридична сила та обов'язковість до виконання не вимагають підтвердження з боку будь-якої інституції в механізмі державної влади України. Вони є остаточними, не можуть бути оскаржені, тобто є юридично непереборними.
Висновки
Дослідивши проблеми офіційного тлумачення норм Конституції та законів конституційними судами, можна зробити певні висновки.
Визначено, що судове тлумачення ? це особливий вид інтерпретаційної діяльності. У процесі тлумачення суд не тільки пізнає позитивне право, результат його інтерпретації пов'язаний з юридичною політикою держави. В юридичній науці термін "тлумачення права" вживається у трьох значеннях. По-перше, під тлумаченням розуміють розумову діяльність, спрямовану на з'ясування суті правової норми, по-друге, тлумаченням називають роз'яснення норм права, по-третє, під тлумаченням розуміють з'ясування і роз'яснення правових норм. На нашу думку, точка зору, відповідно до якої тлумачення - це не тільки з'ясування, а й роз'яснення норми права, є найбільш правильною. У конституційному законодавстві більшості країн СНД не міститься визначення поняття "тлумачення конституції і законів".
З'ясовано, що тлумачення норм права - це інтелектуально-вольова діяльність суб'єктів, яка має об'єктивний і суб'єктивний характер, спрямована на з'ясування та роз'яснення волі законодавця, матеріалізованій у нормі права, а також результати цієї діяльності. Правильне тлумачення всіма суб'єктами правозастосування сприяє однаковому застосуванню закону, а отже, зміцненню законності ? основного принципу будь-якої демократичної держави.
Під час тлумачення необхідно проводити розмежування між конституційно-правовими суперечками і суто політичними, які не мають правового характеру і, відповідно, не можуть бути вирішені відповідно до положень Конституції України.
Встановлено, що суб'єктами тлумачення є всі, хто застосовує закон: органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки. Відповідно до Конституції України право тлумачити нормативні акти мають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України стосовно прийнятих ними актів. Верховний Суд України і Вищий господарський суд України мають право давати роз'яснення з питань судової практики. Неофіційне тлумачення здійснюють наукові та навчальні юридичні установи, вчені, юрисконсульти, судді, прокурори, громадяни. Проте лише тлумачення Конституції і законів України, що здійснюється Конституційним Судом України, відповідно до Конституції України є офіційним, загальнообов'язковим.
Об'єктом офіційного тлумачення Конституційного Суду України є чинні Конституція та закони України, прийняті як до, так і після набуття чинності Конституцією України. Закони, які не набрали чинності, та закони, які втратили силу, офіційному тлумаченню Конституційним Судом України не підлягають.
Системи тлумачення Конституції, що існують у країнах СНД, можна класифікувати залежно від органів, що його здійснюють: 1) країни, де існує спеціальний орган конституційного контролю, який здійснює тлумачення Конституції у формі спеціальної процедури (Азербайджан, Казахстан, Молдова, Узбекистан, Україна та Росія); 2) країни, де існує спеціальний орган конституційного контролю, але тлумачення здійснюється парламентом (Вірменія, Білорусія, Киргизстан, Таджикистан); 3) країна, де функцію конституційного правосуддя здійснює Президент Республіки (Туркменістан).
Запропоновано змінити систему добору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України. Наприклад, установити, що Президент України, Парламент України і з'їзд суддів призначають суддів Конституційного Суду України з числа осіб, яких внесено до відкритого списку претендентів на цю посаду. При цьому кандидат на таку посаду має бути спеціалістом у галузі конституційного права.
Доведено необхідність запровадження інституту конституційної скарги, суть якого полягає в наданні можливості громадянам України, відповідно до змісту ч. 3 ст. 8 Конституції України, безпосередньо звертатися до Конституційного Суду України в разі, якщо дії або бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб призвели до порушення їх конституційних прав і свобод. Нині за чинним законодавством громадяни України, іноземці, особи без громадянства, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до Конституційного Суду України з конституційними зверненнями лише щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України. Звичайно, за таких умов навантаження на Конституційний Суд України зросте, однак, це можна буде вирішити. Наприклад, надавши суддям право розглядати такі справи у складі відповідної колегії.
Обґрунтовано доцільність передати повноваження тлумачити закони України органу державної влади, який їх приймає, - Верховній Раді України, що також сприятиме зменшенню навантаження на Конституційний Суд України. Конституційний Суд України повинен тлумачити, охороняти і оберігати Конституцію України. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Конституції України, згідно з якими тлумачити Конституцію України має Конституційний Суд України, а повноваження щодо тлумачення законів закріпити за Верховною Радою України.
Суттєвим недоліком у роботі Конституційного Суду України є недостатня визначеність повноважень його Секретаріату. Саме він має здійснювати попередній відбір подань (звернень) і зазначати суб'єктам недоліки в цих документах, що сприятиме активізації роботи Конституційного Суду України. Саме так ця проблема вирішується в Росії. Це питання потребує додаткового врегулювання законодавством. Крім того, доцільно доповнити ст. 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" пунктом, в якому зазначалося б, що підставою для відмови в порушенні конституційного провадження є наявність раніше винесеного рішення за предметом подання (звернення), яке зберігає свою силу.
Констатовано, що під час тлумачення Конституції та законів України Конституційний Суд України використовує всі способи тлумачення в сукупності. Межі тлумачення Конституції України обмежені колом суб'єктів, що мають право її офіційного тлумачення, а також власними правовими позиціями Конституційного Суду України, сформульованими в раніше ухвалених рішеннях. Він не вправі змінювати їх на власний розсуд. Межі судового тлумачення, а також правоутворюючий характер судової інтерпретації, що здійснюється конституційними судами, обумовлюють вирішення таких політико-правових проблем, які знаходяться в діапазоні між правом і політикою. У зв'язку з цим зростає значення вироблення правових механізмів мінімізації судових інтерпретаційних помилок.
Запропоновано два різних механізми мінімізації таких помилок:
1) інституціональний - припускає створення законодавцем таких судових процедур, які дозволили б гнучко й поступово змінювати правові позиції Конституційного Суду України;
2) самообмежувальний - повинен ґрунтуватися на виробленні конституційними судами процесуальних правил і прийомів, що дозволяють ще на стадії прийняття звернень щодо тлумачення проводити їх відбір.
Встановлено, що в роз'ясненні норми права, яка тлумачиться, можуть міститися нові положення, що відсутні в нормі, але отримані у процесі її тлумачення, та що заповнюють прогалини правового регулювання. Це, у свою чергу, дозволяє, на наш погляд, віднести акти тлумачення до джерел права.
Рішення Конституційного Суду України з питань тлумачення Конституції та законів України мають юридичну силу, рівнозначну силі конституційних норм, що роз'яснюються. Застосування норм Конституції України неможливо у відриві від роз'яснень, даних Конституційним Судом України. Рішення Конституційного Суду слугують судовими прецедентами при вирішенні ним аналогічних справ у майбутньому. У таких випадках Конституційний Суд відмовляє в розгляді скарги й припиняє провадження у справі.
Рішення Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання, діють безпосередньо і не потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади, посадових та службових осіб. Проте нині мають місце факти ігнорування окремих його рішень. Тому, на нашу думку, доцільно було б передбачити відповідальність за невиконання рішень Конституційного Суду України, зокрема конституційно-правову. Йдеться про можливість прийняття в Україні Закону про виконання рішень Конституційного Суду України. Доцільним є вдосконалення механізмів виконання вказаних рішень, що регламентуються відповідними процесуальними кодексами України, законами України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р., "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р., "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. тощо, а також визначення на рівні окремих статусних законів - про Кабінет Міністрів України, про Президента України, про Регламент Верховної Ради України - дій цих органів щодо виконання рішень Конституційного Суду України.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації
1. Кадикало О. І. Проблеми тлумачення норм права в умовах розвитку української державності / О. І. Кадикало // Наук. вісн. Львів. юрид. ін-ту. - 2005. - № 2. - С. 212-218. ? (Серія юридична).
2. Кадикало О. І. Щодо визначення суб'єктів тлумачення правових норм / О. І. Кадикало // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. ст. - 2006. - Вип. ХVII. - С. 9-14.
3. Кадикало О. І. Межі тлумачення норм Конституції і законів Конституційним Судом України / О. І. Кадикало // Судова апеляція. - 2007. - № 4 (9). - С. 12-16.
4. Кадикало О. І. Правова природа актів Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України / О. І. Кадикало // Судова апеляція. ? 2008. ? № 4(9). ? С. 23-27.
5. Кадикало О. І. Тлумачення як функція конституційних судів / О. І. Кадикало // Часопис Київ. ун-ту права. ? 2009. ? № 2. ? С. 10-16.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Компетенція Конституційного Суду України, умови звернення. Провадження у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів країни. Підстави для відмови у відкритті конституційного провадження. Приклад ухвали Конституційного Суду України.
реферат [25,5 K], добавлен 18.11.2014Теорія конституції та Основний Закон Української держави: поняття, тлумачення, інтерпретації. Основні риси та функції конституцій і їх класифікація. Історія розвитку конституційних актів на території України. Опосередковане пізнання норм права.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 06.03.2012Тлумачення права як вид юридичної діяльності. Доктринальне тлумачення права. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення Конституційним Судом України норм законодавства.
дипломная работа [40,4 K], добавлен 22.10.2003Шляхи реалізації Конституції України. Реалізація конституції в законодавчій діяльності. Застосування Конституції судами України. Реалізація Конституції в повсякденному житті. Механізм, форми реалізації Конституції. Проблеми реалізації Конституції
курсовая работа [41,8 K], добавлен 24.10.2008Поняття та сутність тлумачення норм права. Причини необхідності тлумачення правових норм та способи його тлумачення. Класифікація тлумачення юридичних норм: види тлумачення норм права за суб’єктами та за обсягом їх змісту. Акти тлумачення норм права.
курсовая работа [57,3 K], добавлен 21.11.2011Огляд системи основних організаційних і процесуальних дій Конституційного Суду України. Проблематика його правосуб’єктності, притаманних для цього органу засобів забезпечення конституційного ладу. Межі офіційного тлумачення Конституції і законів України.
реферат [26,7 K], добавлен 09.02.2014Реалізація Конституції в законодавчій діяльності, в повсякденному житті. Застосування Конституції України судами України, її вплив на діяльність основних органів державної влади, та проблеми її реалізації. Інші проблеми реалізації Конституції України.
курсовая работа [43,7 K], добавлен 30.10.2008Особливості тлумачення конституційно-правового статусу людини та громадянина. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект. Динамічне тлумачення юридичних норм. Конституція як "живий інструмент" відображення та врегулювання соціальних змін.
статья [18,9 K], добавлен 14.08.2017Використання еволюційного тлумачення права. Динамічний підхід до тлумачення Конституції Верховного суду США. Проблема загальних принципів права в Україні, їх відмінність від західної традиції застосування права. Швейцарська практика розвитку права.
реферат [21,5 K], добавлен 22.06.2010Характеристика норм права як різновид соціальних норм; поняття, ознаки та форма внутрішнього змісту правової норми. Тлумачення норм права як юридична діяльність. Поняття, способи, види та основні функції тлумачення норм права; реалізація правових норм.
курсовая работа [58,1 K], добавлен 05.10.2010Значення Конституції України як нормативно-правового акту. Сутність, юридичні властивості, основні функції, ознаки та структура Конституції України. Форми конституційно-правової відповідальності як засобу забезпечення правової охорони конституції.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 31.10.2014Основні елементи процесу тлумачення правових норм в Україні. Способи тлумачення: філологічний, історико-політичний та систематичний. Загальна характеристика неофіційного тлумачення норм права: усне та письмове; доктринальне, компетентне та буденне.
курсовая работа [33,2 K], добавлен 20.03.2014Поняття реалізації Конституції України. Конституція – основний закон держави. Основні форми реалізації Конституції України. Реалізація Конституції України в законодавчій, виконавчій діяльності, судовій діяльності, в органах місцевого самоврядування.
реферат [33,3 K], добавлен 30.10.2008Характеристика, поняття, ознаки норм права як різновид соціальних норм. Поняття тлумачення правової норми і його необхідність як процесу. Загальна характеристика, сутність і значення тлумачення норм права. Тлумачення норм права, як юридична діяльність.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 31.10.2007Підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою України. Розгляд законопроектів у першому, другому та третьому читаннях. Подання і розгляд законопроектів про внесення змін до Конституції. Тлумачення законів як втілення правової норми в життя.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 19.02.2011Тлумачення - акт інтелектуально-вольової діяльності по з'ясуванню і роз'ясненню змісту норм права в їх найбільш правильній реалізації. Причини, характеристика, види і способи тлумачення правових норм; його роль і значення в практичній діяльності юристів.
курсовая работа [37,7 K], добавлен 31.03.2012Характеристика способів прийняття конституцій та внесення до них змін. Порядок внесення змін до Конституції України. Поняття, функції та юридичні властивості Конституції України. Обмежувальна функція Конституції. Діяльність Конституційного Суду України.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 25.01.2012Поняття та сутність юридичного тлумачення норм права як з’ясування або роз’яснення змісту, вкладеного в норму правотворчим органом для її вірного застосування. Аналіз ознак, видів та актів тлумачення. Забезпечення обґрунтованої реалізації приписів.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 21.04.2015Значення тлумачення норм права в Україні, його види. Реальні та консенсуальні правочини. Відмінність строку і терміну у цивільному праві. Поняття і зміст фірмового найменування юридичної особи. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності.
реферат [44,4 K], добавлен 28.11.2012Юридичні та фактичні конституції. Народні та октройовані конституції. Теорії народного суверенітету. Інші типології конституцій зарубіжних країн. Юридичний фундамент державного і громадського життя. Права і свободи, обов'язки людини та громадянина.
реферат [22,5 K], добавлен 19.10.2012
