Громадські роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Зміст поняття

Призначення

Виконання покарання

Обов'язки власника установи, де відбуває покарання засуджений

Відповідальність засуджених

Висновок

Джерела

Вступ

Значною перешкодою на шляху становлення України як демократичної, соціальної, правової держави є злочинність. Криміногенна ситуація в державі, вказується у Постанові Верховної Ради України від 23 березня 2000 р. "Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій законності в забезпеченні прав і свобод людини", "за рівнем, змістом та негативними наслідками є складною, напруженою, загрожує національній безпеці України, гарантованим Конституцією України правам людини на життя, здоров'я, власність" 1. - 2000. - №24. - Ст.193.Важливу роль у боротьбі із злочинністю відіграє покарання, у тому числі і такий його вид як громадські роботи. Однак стан дослідження у літературі цього покарання не можна визнати задовільним. Ґрунтовних праць, спеціально присвячених громадським роботам, немає. У наявній же літературі воно розглядається фрагментарно і у загальних рисах, без необхідної глибини і повноти, що, зрозуміло, не може сприяти правильному його застосуванню. З огляду на це до питань, що потребують першочергового з'ясування, належать, зокрема, такі: виявлення і розкриття змісту ознак, що характеризують громадські роботи; з'ясування підстав та умов їхнього застосування; вироблення пропозицій щодо вдосконалення ст.56 КК, присвяченій цьому виду покарання. Розв'язання зазначених проблем, як видається, сприятиме правильному і ефективному використанню громадських робіт та підвищенню якості законодавчої регламентації питань, пов'язаних з їх встановленням і застосуванням.

Громадські роботи запровадив у вітчизняну систему покарань КК України 2001 р.Відповідно до ч.1 ст.56 цього Кодексу, назване покарання полягає "у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування".

Зміст поняття

Громадські роботи -- вид кримінального покарання, яке полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. На відміну від громадських робіт як виду адміністративного стягнення, вони призначаються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин.

Громадські роботи є покаранням, що передбачає його реальне виконання. Тому до засуджених до них осіб не застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.75, 79, 104 КК), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст.81, 107 КК), а також заміна не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням (ст.82 КК). Громадські роботи є основним видом покарання (ч.1 ст.52 КК). Вони можуть застосовуватись у випадку:

· коли їх передбачає санкція статті (частини статті), за якою засуджується особа. Необхідно відзначити, що КК послуговується цим покаранням досить рідко. На сьогодні воно встановлене лише у 14 санкціях. Усі делікти, за які передбачені громадські роботи, є злочинами невеликої тяжкості. Це покарання встановлене за вчинення 10 видів злочинів проти життя та здоров'я особи (умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК), умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.124 КК), умисне легке тілесне ушкодження (ч.1 і 2 ст.125 КК), побої і мордування (ч.1 ст.126 КК), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.128 КК), розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132 КК), незаконне проведення аборту (ч.1 ст.134 КК), неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ч.1 ст.137 КК), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст.145 КК), 3 видів злочинів у сфері господарської діяльності (порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ч.1 ст.213 КК), обман покупців та замовників (ч.1 ст.225 КК), фальсифікація засобів вимірювання (ч.1 ст.226 КК) і 1 вид злочину проти громадського порядку та моральності (проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією (ч.1 ст.303 КК). В усіх санкціях громадські роботи передбачені в альтернативі з іншими видами покарань - штрафом (ч.1 ст.213, ч.1 ст.303 КК), штрафом і виправними роботами (ч.1 ст.125, ч.1 ст.126, ч.1 ст.225 КК), штрафом і позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч.1 ст.137 КК), виправними роботами і обмеженням волі (ст.132, ч.1 ст.134 КК), штрафом, позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і виправними роботами (ст.145 КК), штрафом, виправними роботами і арештом (ч.1 ст.226 КК), виправними роботами, арештом і обмеженням волі (ст.124, ч.2 ст.125 КК), виправними роботами і обмеженням волі (ст.128 КК), виправними роботами, обмеженням волі і позбавленням волі (ст.123 КК);

· заміни ними несплаченої суми штрафу у разі неможливості його сплати (ч.4 ст.53 КК);

· призначення їх на підставі ст.69 КК як більш м'якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений особою злочин;

· заміни ними як більш м'яким покаранням призначеного особі більш суворого виду покарання, якого або уже не передбачає санкція статті (частини статті) Особливої частини КК, за котрою вона засуджена, або якщо він скасований взагалі (ч.3 ст.74 КК);

· заміни ними як більш м'яким покаранням невідбутої засудженим частини покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі (ст.82 КК);

· заміни ними як більш м'яким покаранням призначеного звільненим від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі жінкам, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті (ч.4 ст.83 КК);

· заміни ними як більш м'яким покаранням призначеного засудженому покарання на підставі акта про помилування (ст.85 КК).

У деяких публікаціях, посилаючись на ст.85 КК, вказується, що громадські роботи можуть застосовуватись також у разі заміни ними як більш м'яким покаранням призначеного особі покарання "на підставі закону про амністію" 3, с.273. Дійсно, у ст.85 КК вказано, що законом про амністію призначене засудженому покарання може бути замінене більш м'яким покаранням. Але кожний закон про амністію повинен відповідати вимогам базового (визначального, основоположного) з цього питання нормативно-правового акта - Закону України від 1 жовтня 1999 р. із змінами від 19 грудня 1996 р. і 18 травня 2000 р. "Про застосування амністії в Україні" [1, 1996 - №48. - Ст.263; 1997. - №9. - Ст.69; 2000. - №35. - Ст.281]. Останній же встановлює, що "закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим" (ч.2 ст.2). Наведене, таким чином, свідчить, що на сьогодні законом про амністію призначене засудженому покарання будь-яким іншим покаранням, у тому числі і громадськими роботами, замінене бути не може. Практично така заміна зможе мати місце лише тоді, коли це дозволятиме Закон України від 1 жовтня 1996 р. "Про застосування амністії в Україні". За даними судової статистики у 2002 р. громадські роботи було застосовано до 1794 осіб, або до 0,9% від усіх засуджених [4, 2003 - №3. - С.49], у І півріччі 2003 р. - до 1419 осіб, або до 1,4% від усіх засуджених [4, 2003 - №5. - С.32]. Порядок і умови виконання покарання у виді громадських робіт регламентує розділ ІІІ-Б (глава 13-Б) ВТК. Норми цього розділу, зокрема, встановлюють, що це покарання відбувається за місцем проживання засудженого. Контроль за його виконанням покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи - на органи внутрішніх справ.

Призначення

Дане покарання, як це випливає з наведеного вище тексту закону, передбачає виконання засудженим визначених йому суспільно корисних робіт. Такий характер цих робіт означає, що вони, по-перше, здійснюються не на користь потерпілого чи будь-якої іншої особи, а в інтересах суспільства (громади) і, по-друге, мають соціальну, а не економічну спрямованість.

Види суспільно корисних робіт, які належить виконувати особам, засудженим до розглядуваного покарання, визначають органи місцевого самоврядування. Аналіз прийнятих ними з даного приводу рішень свідчить, що до цих робіт віднесені посильні для виконання засудженими види фізичної праці, які не потребують спеціальної кваліфікації чи професійної підготовки. Це, зокрема, роботи, що стосуються благоустрою та озеленення територій населених пунктів, зон відпочинку і туризму; підсобні роботи на будівництві та ремонті житла і об'єктів соціальної сфери (дитячих дошкільних закладів, спортивних майданчиків, закладів культури і охорони здоров'я, будинків для осіб похилого віку та інвалідів тощо), доріг і тротуарів, водопровідних, каналізаційних, газових споруд та комунікацій; вантажно-розвантажувальні роботи; допоміжні роботи при відбудові та реставрації історико-архітектурних пам'яток і заповідників; виконання робіт по забезпеченню діяльності підприємств, організацій і установ соціальної інфраструктури міста чи села (наприклад, сільськогосподарські роботи (весняно-польові роботи, сінокосіння, збирання врожаю) на користь лікарні, будинку для осіб похилого віку та інвалідів, дитячого будинку, перебирання, розфасування та складування заготовлених для цих закладів овочів і фруктів).

У санкціях, що передбачають громадські роботи, вони встановлені на строк: до 120 годин (ч.1 ст.303 КК), до 200 годин (ч.1 ст.125, ч.1 ст.126, ч.1 ст.226 КК), до 240 годин (ст.132, ч.1 ст.137, ст.145 КК), від 100 до 200 годин (ч.1 ст.213, ч.1 ст.225 КК), від 100 до 240 годин (ч.1 ст.134 КК), від 150 до 240 годин (ст.123, 124, ч.2 ст.125, ст.128 КК). Громадські роботи відбувають:а) повнолітні засуджені - не більш як 4 години на день (ч.2 ст.56 КК);б) засуджені у віці до 18 років - не більш як 2 години на день (ч.1 ст.100 КК). Оскільки денна тривалість виконання громадських робіт залежить від віку злочинця саме на момент їх відбування, а не на час призначення, то після досягнення ним 18 років вони відбуваються вже у розмірі не більш як 4 годин на день навіть і тоді, коли він почав відбувати це покарання ще як неповнолітній. Інакше кажучи, засудженим у віці до 18 років призначені йому громадські роботи виконуються не більш як 2 години на день, а після досягнення ним повноліття - не більш як 4 години на день. У строк відбування даного покарання зараховується лише час, протягом якого засуджений фактично працював за визначеним місцем роботи. Це означає, що тривалість громадських робіт не включає у себе час, що витрачається на дорогу, прийом їжі тощо.

Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого. Виконання цього покарання здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи -- на органи внутрішніх справ. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного терміну з дня набрання вироком законної сили.

Засуджені до покарання у вигляді громадських робіт зобов'язані додержуватися встановлених порядку й умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції за викликом та реєстрації, повідомляти її про зміну місця проживання. Поважними причинами неявки в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавили можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені. Засудженому забороняється без дозволу інспекції виїжджати за межі України.

Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.

Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом I чи II групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання.

Обов'язки власника установи, де відбуває покарання засуджений

На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт покладаються такі обов'язки:

· погодження з кримінально-виконавчою інспекцією переліку об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видів цих робіт;

· контроль за виконанням засудженими визначених робіт;

· своєчасне повідомлення інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його на інше місце роботи, порушення трудової дисципліни (в тому числі появу на роботі в нетверезому стані);

· ведення обліку та щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість відпрацьованих годин та ставлення засудженого до праці.

В разі порушення цих вимог кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокурору для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності.

В разі ушкодження здоров'я під час виконання громадських робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до законодавства про страхування від нещасного випадку.

Відповідальність засуджених

Засуджені до громадських робіт зобов'язані виконувати встановлений порядок та умови відбування цього покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на вказаних для них об'єктах і відпрацьовувати визначений судом строк цих робіт, з'являтися за викликом та періодично на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, не виїжджати без її дозволу за межі України.

За порушення порядку й умов відбування покарання, а також за порушення громадського порядку, за яке на засудженого було накладене певне адміністративне стягнення, до нього може бути застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, може бути порушено кримінальну справу відповідно до 389 статті КК України. Ухиленням від відбування покарання визнається: невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення -- після письмового попередження; невихід більше двох разів протягом місяця на робоче місце без поважних причин, допущення більше двох порушень трудової дисципліни (протягом місяця), поява на роботі в нетверезому стані, в стані сп'яніння.

Висновок

І наостанок про назву розглядуваного покарання. Вона, як і найменування будь-якого іншого покарання, повинна, по-перше, вказувати, що мова йде про покарання (тобто про стягнення, захід державного примусу, кару) і, по-друге, у концентрованому (стислому) вигляді відображати його зміст. Не важко зауважити, що нинішнє його назва цим вимогам не відповідає, бо словосполучення "громадські роботи" вказує лише і тільки на те, що ми маємо справу з працею на користь (в інтересах) громади (суспільства), але аж ніяк не з покаранням.

Більше того, вислів "громадські роботи" взагалі асоціюється з добровільною безоплатною працею на суспільство, громаду, колектив або добродійну чи гуманітарну організацію. Не треба також забувати, що громадськими роботами може називатись і різновид добровільної оплачуваної праці. Наприклад, ст.23 уже згадуваного закону "Про зайнятість населення" передбачає організацію для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, оплачуваних громадських робіт. Враховуючи наведене, видається, що досліджуваний вид покарання більш правильно було б називати "примусові безоплатні роботи на користь суспільства". Можна іменувати його і дещо коротше - "примусові безоплатні роботи".

Розглянуті питання, рівно ж як і висловлені пропозиції щодо вдосконалення ст.56 КК, видається, сприятимуть правильному і ефективному застосуванню громадських робіт на практиці. Визначення ж самої ефективності громадських робіт і їхньої ролі у запобіганні вчиненню злочинів - це наступний етап у дослідженні комплексу питань, що торкаються цього покарання.

Джерела

Кримінальний кодекс України, ст.56, 389.

Кримінально-виконавчий кодекс України, ст. 36 -- 40.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2 ч. /Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. Загальна частина. - К.: Форум, 2001.Вісник Верховного Суду України.

Размещено на Allbest.ru