У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її зв'язок з науковими програмами, темами, мета і завдання дослідження, викладені наукова новизна та практична значимість одержаних результатів.

Розділ 1 "Предмет доказування та його значення при розслідуванні економічних злочинів" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Поняття та зміст предмета доказування у кримінальних справах" розглянуто поняття предмета доказування у кримінальних справах, його співвідношення із поняттями "предмет пізнання" та "склад злочину", перелік обставин, що підлягають встановленню у кримінальних справах. Вчення про предмет доказування у кримінальних справах є спільним для наук кримінального процесу та криміналістики. Його формулювання і розвиток як міжпредметної галузі впливає на підвищення ефективності досудового розслідування злочинів, оскільки орієнтує слідчого на встановлення конкретних обставин, з якими пов'язується існування складу злочину певного виду.

Дисертантом розглянуто різні точки зору на визначення поняття предмета доказування у кримінальних справах і зроблено висновок, що деякі відмінності в його трактуваннях мають суто уточнюючий характер. Спільним є характеристика предмета доказування як сукупності (кола) обставин (фактів), встановлення та дослідження яких має істотне значення для правильного, повного та всебічного вирішення справи.

На основі аналізу особливостей механізму вчинення економічних злочинів запропоновано включити до предмета їх доказування обставини, що характеризують особу потерпілого (у випадку визнання потерпілим юридичної особи). Обґрунтовано необхідність визнання юридичної особи потерпілою. Зокрема, в ході опитування працівників правоохоронних органів України, які мають досвід розслідування економічних злочинів, на доцільність внесення змін до чинного КПК України стосовно визнання юридичної особи потерпілою вказали 66,7 % опитаних нами респондентів. Не погодилися з такою пропозицією 33,3 % опитаних респондентів. З огляду на це варто викласти частину першу ст.49 КПК України у такій редакції: "Потерпілим визнається фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, чи юридична особа, якій злочином заподіяно моральну або майнову шкоду". Обґрунтовано необхідність запропонувати авторську редакцію ст.64 КПК України "Предмет доказування в кримінальній справі", до якої включити наступні обставини:

1) об'єкт злочину та предмет посягання;

2) подія суспільно небезпечного діяння (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), наслідки, спричинені таким діянням та причинний зв'язок між діянням та наслідками;

3) обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

4) вину обвинуваченого у вчиненні злочину, мотиви та мету злочину;

5) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання;

6) обставини, що характеризують особу потерпілого (у випадку визнання потерпілим юридичної особи);

7) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння;

8) причини та умови, що сприяли вчиненню злочину.

У підрозділі 1.2 "Зв'язок предмета доказування з основними поняттями криміналістичної методики" висвітлено зв'язок предмета доказування з криміналістичною характеристикою злочинів, тактичними завданнями розслідування, етапами розслідування і тим самим визначено вплив предмета доказування на зміст методик розслідування.

Наголошено, що вчення про предмет доказування у кримінальній справі та вчення про криміналістичну характеристику злочинів певного виду відображають елементи спільного об'єкта для наук кримінального процесу та криміналістики, а саме діяльність з розслідування злочинів та злочинну діяльність. Предмет доказування містить обставини, які слід встановити (завдання розслідування), а криміналістична характеристика вказує коло обставин, які могли мати місце в дійсності (визначає можливі варіанти здійснення злочинних дій). Таким чином, криміналістична характеристика є інформаційною основою для здійснення доказування у конкретній кримінальній справі.

Підкреслено, що перелік завдань, характерних для того чи іншого етапу розслідування, формулюється на основі предмета доказування. Тактичні завдання розслідування як втілення елементів предмета доказування повинні визначатися в тій частині криміналістичних методик, де йдеться про особливості порушення кримінальної справи та початкового етапу розслідування. Тактичні завдання розслідування є також складовим елементом планування та організації розслідування злочинів як структурного елементу кожної методики розслідування. Предмет доказування реалізується у кримінальних методиках й при висвітленні особливостей тактики слідчих дій, де також йдеться про тактичні завдання.

У підрозділі 1.3 "Механізм вчинення економічних злочинів та його зв'язок з предметом доказування" розглянуто особливості механізму вчинення економічних злочинів, які впливають на предмет доказування у кримінальних справах зазначеної категорії.

Механізм злочину - це система обставин, процесів і факторів, які відображають функціональний бік протиправної діяльності та обумовлюють виникнення матеріальних та інших носіїв інформації про злочин (джерел доказів). Особливості механізму вчинення економічних злочинів обумовлюються їх складністю, що дає підстави для висновку про існування певних технологій злочинної діяльності. Для них характерним є вчинення комплексу злочинів групою осіб за єдиним задумом і з розподіленням функцій та використанням легальних форм господарської діяльності. Ці характерні ознаки суттєво впливають на обставини, що підлягають доказуванню у кримінальних справах про економічні злочини.

Особливістю предмета доказування у кримінальних справах про економічні злочини є те, що одночасному доказуванню підлягає сукупність (комплекс) злочинів, а не кожний злочин окремо. Одним із головних факторів існування комплексу злочинів як системи є наявність між злочинами тісного зв'язку, який об'єднує їх в єдиний ланцюг злочинної поведінки. Цей ланцюг характеризується наявністю основних та підпорядкованих злочинів, де останні виступають формою, способом чи необхідною умовою вчинення злочину основного. Тому в ході розслідування кримінальних справ про економічні злочини з урахуванням ознак останніх доказуванню підлягають наступні обставини:

1) об'єкт економічних злочинів, тобто суспільні відносини та порядок господарської діяльності, які порушуються внаслідок злочинного діяння;

2) предмет посягання - матеріальні цінності та грошові кошти в національній чи іноземній валюті (готівкові, безготівкові);

3) подія економічного суспільно небезпечного діяння (їх комплекс), наслідки, спричинені таким діянням та причинний зв'язок між діянням та наслідком;

4) спосіб (підробка документів, фіктивне підприємництво, перекручування комп'ютерної інформації, легалізація майна, здобутого злочинним шляхом тощо), час та місце вчинення економічних злочинів;

5) використання статусу та атрибутів суб'єкта господарської діяльності (організаційно-правова форма, установчі документи, мета та предмет діяльності, склад і компетенція органів управління тощо);

6) обставини, що характеризують особу, яка вчинила економічний злочин;

7) вину обвинуваченого у вчиненні злочину, його мотив та мету;

8) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання;

9) обставини, що характеризують потерпілу юридичну особу (організаційно-правова форма, установчі документи, мету та предмет її діяльності, наявність відокремленого майна тощо);

10) характер і розмір шкоди, завданої економічним злочином (матеріальні збитки або упущена вигода, моральна шкода);

11) причини та умови, що сприяли вчиненню економічного злочину.

Розділ 2 "Обставини, що підлягають доказуванню у справах про економічні злочини" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Елементи події економічного злочину та їх зміст" встановлено, що під елементами події злочину слід вбачати елементи його об'єктивної сторони. Останні можуть бути як обов'язковими, так і факультативними. Елементи події конкретного злочину перебувають в прямій залежності від його складу, тобто обов'язковому встановленню як елементів події злочину підлягають ті елементи його об'єктивної сторони, які вказані в диспозиції відповідної статті кримінального закону (є обов'язковими).

Специфіка події економічного злочину полягає у тому, що він становить собою складну систему дій групи осіб, в яких містяться ознаки об'єктивної сторони кількох злочинів, поєднаних єдиним задумом (метою). Тому під час розслідування кримінальних справ про економічні злочини слід зважати на те, що одночасному доказуванню підлягають обставини стосовно вчинення не одного злочину, а одразу їх сукупності (комплексу). Разом з елементами події економічного злочину встановленню підлягають й такі елементи предмета доказування як об'єкт та предмет економічного посягання, а також характер і розмір шкоди, завданої економічним злочином.

Оскільки елементи події злочину обумовлюють певні тактичні завдання розслідування, обґрунтовано доцільність виділення наступних тактичних завдань при розслідуванні економічних злочинів:

1) чи є вчинене діяння (дія чи бездіяльність) суспільно небезпечним?

2) вчинене діяння є економічним злочином чи господарським правопорушенням?

3) вчинений економічний злочин є одиночним чи являє собою сукупність злочинів?

4) які економічні суспільно небезпечні діяння є основними, а які підпорядкованими?

5) яку функцію виконують підпорядковані злочини стосовно основного?

6) яким способом вчинено економічний злочин?

7) де вчинено економічний злочин (підготовка, виконання, приховування)?

8) коли вчинено економічний злочин?

9) що було предметом посягання?

10) яку шкоду завдано потерпілому (матеріальну, моральну)?

11) чи перебуває завдана шкода у причинному зв'язку з діянням винної особи?

12) який вигляд має матеріальна шкода (втрата майна, упущена вигода)?

13) який розмір завданої матеріальної шкоди?

14) якщо завдано моральну шкоду, то в чому вона виражена?

15) який грошовий еквівалент заподіяної моральної шкоди та з урахуванням яких обставин його визначено?

У підрозділі 2.2 "Елементи предмета доказування у справах про економічні злочини, що обумовлені використанням злочинцями підприємств" відзначено, що особливості предмета доказування даної категорії злочинів значною мірою обумовлені використанням підприємств - суб'єктів господарської діяльності. Володіння підприємством у досягненні злочинної мети надає злочинцю ряд переваг та можливостей, серед яких опитані нами респонденти виділили наступне: наявність офіційного статусу суб'єкта господарської діяльності (9,3 %); доступ до механізму розрахункових операцій через використання банківських рахунків (53,3 %); можливість використовувати цивільно-правові угоди для маскування шахрайських операцій (36 %); можливість власнику (засновнику) підприємства уникати особистої відповідальності (26,7 %); можливість приховувати викрадене майно, вносячи його в фонди різноманітних підприємств (66,7 %). У зв'язку з цим обов'язковому встановленню підлягають всі обставини, які характеризують підприємство та його діяльність, вказують на його місце в механізмі вчинення економічного злочину. Ці обставини втілюються у наступних тактичних завданнях розслідування:

1) із використанням якого підприємства вчинено комплекс економічних злочинів?

2) чи засновано дане підприємство законно (чи здійснено державну реєстрацію даного підприємства)?

3) яка організаційно-правова форма підприємства?

4) кому належить підприємство (хто є власником);

5) хто керує підприємством (власник чи найманий керівник)?

6) які повноваження у власника (засновника), керівника, інших службових осіб згідно з установчими документами?

7) який вид діяльності підприємства?

8) чи відповідає вид діяльності підприємства, передбачений установчими та дозвільними документами, фактично здійснюваній?

9) які та з ким існують договірні зобов'язання підприємства?

10) в якому обсязі виконуються договірні зобов'язання?

11) яке майно належить підприємству?

12) які банківські рахунки відкриті підприємством та які операції здійснювалися з ними?

13) яку роль виконувало підприємство під час вчинення економічного злочину?

14) як саме вплинуло використання підприємства під час вчинення економічного злочину на вибір способу його вчинення (підготовки, приховування)?

15) чи надійшло викрадене майно на баланс підприємства?

16) чи є особи, які несуть відповідальність за зобов'язаннями підприємства своїм власним майном?

17) які функціональні повноваження особи, яка вчинила економічний злочин?

18) потерпілою від економічного злочину є фізична чи юридична особа?

19) яким видом господарської діяльності займалася потерпіла особа?

20) які відносини існували між потерпілим та особою, яка вчинила економічний злочин?

У підрозділі 2.3 "Елементи предмета доказування у справах про економічні злочини, що обумовлені розподіленням функцій між суб'єктами злочину" акцентовано увагу на тому, що ці злочини, як правило, вчиняються у співучасті з розподіленням функцій між суб'єктами щодо основних і підпорядкованих злочинів. Ця особливість безпосередньо впливає на формулювання переліку обставин, що підлягають встановленню у кримінальній справі. Елементи предмета доказування у справах про економічні злочини, що обумовлені розподілом функцій між співучасниками злочину, використовуються для формулювання наступних тактичних завдань розслідування:

1) скільки осіб брало участь у вчиненні економічного злочину (дві чи більше)?

2) чи були діяння співучасників у економічному злочині спільними?

3) чи кожному співучаснику притаманна умисна форма вини?

4) чи є взаємна усвідомленість співучасників стосовно суспільно небезпечного характеру власних діянь та діянь виконавця, стосовно того, що економічне суспільно небезпечне діяння вчинено ним не одноособово, а спільно хоча б з ще одним суб'єктом злочину?

5) яка форма співучасті залежно від згуртованості та стабільності зв'язків притаманна даному економічному злочину (вчинено за попередньою змовою групою осіб, вчинено організованою групою, вчинено злочинною організацією)?

6) яку роль виконував кожен із співучасників у економічному злочині?

7) хто із співучасників вчиняв основний, а хто підпорядкований (-і) злочин (-и)?

8) який зв'язок існує між основним і підпорядкованим злочинами?

9) чи існував план вчинення економічного злочину, який його зміст?

Розділ 3 "Причини та умови, що сприяли вчиненню економічного злочину, як елементи предмета доказування та їх місце у методиці розслідування" складається з двох підрозділів, в яких висвітлено проблемні питання виконання завдань розслідування, визначених статтями 23, 23-1 КПК України.

У підрозділі 3.1 "Поняття причин економічного злочину як елемента предмета доказування" наголошено на необхідності розрізняти поняття "причини" та "умови" конкретного злочину. Причини - це ті внутрішні (суб'єктивні) фактори стосовно особи злочинця, що породжують у неї злочинну мотивацію, тобто це її негативні риси. Умови ж - це зовнішні по відношенню до особи злочинця обставини, що сприяють учиненню злочину, створюючи сприятливу для цього обстановку.

Дисертантом подано типовий перелік причин конкретних економічних злочинів. Вказано на існування нерозривного зв'язку між причинами злочинів та психологічними й соціальними особливостями осіб, які займаються господарською (підприємницькою) діяльністю. Такі особливості формує психологічна атмосфера в господарському середовищі (конкуренція, прагнення збагачення, влади тощо). Психологічні та соціальні властивості осіб, які вчиняють економічні злочини, перебувають у нерозривному зв'язку із менталітетом, тобто сукупністю психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних та інших особливостей мислення як народу України в цілому, так і тієї соціальної групи, яка займається підприємницькою (господарською) діяльністю. Зроблено висновок, що в основі причини економічного злочину знаходиться ментальність особи, яка під впливом певних зовнішніх факторів породжує інші психологічні та соціальні особливості, які виступають безпосередніми причинами конкретного злочину.

Встановлення причин конкретного злочину полягає у вивченні особистості обвинуваченого і визначенні її негативних рис, які в конкретній життєвій ситуації призвели до вчинення нею злочину. Згідно з матеріалами кримінальних справ про економічні злочини джерелами отримання інформації про особистість обвинуваченого, яка містить в собі відомості про ті внутрішні чинники, які спричинили вчинення злочинів зазначеної категорії, виступають допит свідків-підлеглих обвинуваченого - у 42 випадках (37,8 %), допит свідків-керівників обвинуваченого - 32 (28,8 %), допит свідків-родичів обвинуваченого - 36 (32,4 %), допит свідків-працівників банку, іншого підприємства чи органу державної влади - 6 (5,4 %), допит потерпілого - 2 (1,8 %), характеристика з місця роботи, проживання - 99 (89,2 %), обшук - 13 (11,7 %) тощо. Зібрані відомості про особу обвинуваченого мають бути відображені у матеріалах кримінальної справи, оскільки вони враховуються судом під час визначення виду і міри покарання. На досудовому ж слідстві з метою нейтралізації негативних рис обвинуваченого справляється виховний вплив на нього, спрямований на засудження ним самим власного вчинку і розкаяння в цьому.

У підрозділі 3.2 "Поняття умов, що сприяли вчиненню економічного злочину, як елемента предмета доказування" визначено, що умови, які сприяють вчиненню злочину (пасивні фактори), складають його навколишню обстановку. В кримінології умови прийнято розділяти на суб'єктивні та об'єктивні. Суб'єктивні умови - це негативні психологічні та моральні якості людей, що оточують злочинця і своєю поведінкою сприяють вчиненню ним протиправних дій, а об'єктивні - це соціальні протиріччя, які безпосередньо не залежать від свідомості та волі населення, тобто це умови, що підтримують стан соціальної напруженості в суспільстві та сприяють злочинності.

Умови, що сприяли вчиненню злочину, як правило, можуть бути встановлені під час аналізу об'єктивної сторони злочину. Часто вони перебувають в безпосередньому зв'язку із обстановкою вчинення злочину, обумовлюючи спосіб злочинного посягання. Економічні злочини являють собою злочинну технологію збагачення, тобто комплекс (сукупність) злочинів, серед яких виділяють основні та підпорядковані. У такому ланцюзі часто підпорядкований злочин слугує умовою, способом вчинення основного злочину. Тому спосіб вчинення злочину нерідко є ключем для виявлення тих обставин, які в даному випадку полегшили реалізацію злочинного наміру. Дисертант називає перелік типових умов, що сприяють скоєнню економічних злочинів. Зокрема, як свідчать матеріали кримінальних справ про економічні злочини специфічними умовами, які сприяли вчиненню злочину, виступають наступні: відсутність належного контролю з боку державних органів - у 61 випадку (55 %), віктимна (необачлива) поведінка потерпілих - 12 (10,8 %), недоліки в організації служби економічної безпеки підприємств і банків - 42 (37,8 %), недостатньо ретельна перевірка кандидатур при найманні на роботу - 46 (41,4 %), недоліки нормативного регулювання підприємницької діяльності даного виду - 7 (6,3 %), неналежне виконання службовими особами своїх обов'язків - 1 (0,9 %), недостовірне відображення відомостей в документації фінансової звітності, неналежне оформлення договірних відносин - 1 (0,9 %) тощо.

Усунення умов вчинення економічних злочинів є надзвичайно складною проблемою і вимагає проведення цілого комплексу правових, економічних, соціальних, технологічних, організаційних, кадрових та виховних заходів у масштабах певного регіону чи країни в цілому. Роль слідчого у вирішенні цієї проблеми полягає у чіткому визначенні таких умов у кожному конкретному випадку та відображенні їх у матеріалах кримінальної справи, на підставі яких вноситься подання з пропозиціями щодо вжиття заходів для їх усунення у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі.

Робиться висновок, що без з'ясування криміногенних факторів неможливо встановити об'єктивну істину у конкретній кримінальній справі у тому обсязі, який визначено законом. Тому детермінуючі фактори потрібно включити до переліку обставин, що підлягають доказуванню:

1) негативні риси, антигромадські установки особи (причини конкретного злочину);

2) фактори, що сприяли злочинній поведінці особи (умови). Діяльність же з установлення криміногенних факторів та вжиття заходів для їх усунення чи ослаблення є профілактичною діяльністю, яка повинна знаходити відображення у змісті методик розслідування злочинів окремих видів (криміналістична профілактика).

Висновки