Поняття та зміст тимчасового зберігання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ ФАКУЛЬТЕТ МОРСЬКОГО ПРАВА

Кафедра адміністративного та кримінального права

Курсова робота

ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ТИМЧАСОВОГО ЗБЕРІГАННЯ

Одеса - 2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття місце та зміст тимчасового зберігання, типи закладів тимчасового зберігання

1.1 Поняття та зміст тимчасового зберігання

1.2 Типи закладів тимчасового зберігання, місце розташування закладів тимчасового зберігання

1.3 Порядок видачі та анулювання дозволу на склад тимчасового зберігання

1.4 Вимоги до обладнання й місця розташування СТЗ

1.5 Порядок розміщення, зберігання на СГД, обліку товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги й видачі їх із СГД

1.6 Розміщення та перебування товарів на СТЗ

2. Тимчасове ввезення автотранспорту, та порядок його оформлення

2.1 Тимчасове ввезення автотранспорту

2.2 Порядок митного оформлення тимчасового ввезення автотранспорту на територію України

Висновки

Список використаних джерел і літератури

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми та її актуальність. Поняття тимчасового зберігання є новелою українського законодавства. Воно набуває нового значення та відповідає намірам імплементації митного законодавства до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. З розвитком економічних та культурних зв'язків особливого значення набув митний режим тимчасового ввезення товарів, адже застосування цього режиму значно спрощує проведення різного роду публічних заходів, за участю іноземних учасників, реалізацію міжнародного співробітництва в різних галузях, здійснення міжнародних перевезень та торгівлі. Одним з основних видів тимчасового ввезення є тимчасове ввезення автотранспорту.

Мета та задачі роботи. Метою роботи є пояснення поняття тимчасового зберігання, закладів тимчасового зберігання, а також вивчення особливостей створення та функціонування закладів тимчасового зберігання. А також вивчення тимчасового ввезення автотранспорту та порядку його оформлення. Для досягнення поставленої мети визначено такі основні задачі роботи: узгодити та з'ясувати поняття тимчасового зберігання. З'ясувати особливості створення та функціонування закладів тимчасового зберігання. Вивчити поняття тимчасового ввезення, та тимчасового ввезення автотранспорту як його складової. Сформулювати порядок оформлення тимчасового ввезення автотранспорту.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, та митний режим щодо них. Предметом дослідження є тимчасове зберігання та заклади тимчасового зберігання. А також тимчасове ввезення автотранспорту та особливості його оформлення.

Методі дослідження. Для проведення дослідження ми керувались наступними методами. Це методи аналізу, синтезу наукових статей та нормативно правових актів, що дозволили виявити особливості законодавства. А також методи дедукції та диференціації, яки дали нам змогу з'ясувати та сформулювати їх.

Аналіз джерел та літератури. В процесі підготовки роботи мною були проаналізовані слідуючи наукова джерела. Закони України, Митний кодекс України; міжнародні договори та конвенції, до яких приєдналася Україна та які були ратифіковані Верховною Радою; постанови Кабінету міністрів, постанови Державної Митної Служби України, наукові статті з журналу «Митна справа»; коментар до Митного кодексу України.

Обґрунтування структури роботи. Виходячи з мети та основних задач роботи, враховуючи структуру законодавства, ми вирішили розподілити роботу на два основних розділи. Ці розділи відповідають двом основним напрямкам нашого дослідження та дозволяють узгодити ці напрямки у певній послідовності.

1. ПОНЯТТЯ МІСЦЕ ТА ЗМІСТ ТИМЧАСОВОГО ЗБЕРІГАННЯ, ТИПИ ЗАКЛАДІВ ТИМЧАСОВОГО ЗБЕРІГАННЯ

1.1 Поняття та зміст тимчасового зберігання

Коментар до Митного кодексу України дає таке поняття тимчасового зберігання: «Під тимчасовим зберіганням товарів і транспортних засобів під митним контролем слід розуміти заходи митного контролю, відповідно до яких товари й транспортні засоби зберігаються під митним контролем у спеціально виділених і облаштованих приміщеннях, резервуарах, на майданчиках. Територія складу є невід'ємною частиною митної території України, на ній діє законодавство України. А в межах території складів тимчасового зберігання утворюється зона митного контролю». Коментар до Митного кодексу України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Каленського. - К.: Юстініан, 2004. - 721 с.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Закон України від 03.18.№1629-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004, №29 (16.07.2004), ст. 367.

Але, незважаючи, на те, що вже десять років йде поступова адаптація митного законодавства України до законодавства ЄС, яке доречи ґрунтується на приматі міжнародного права, ще реалізується лише перший етап Загальнодержавної адаптації законодавства. Це в першу чергу пов'язано з тим, що відповідні положення законодавства України викладено таким чином, що вони суттєво звужують напрямки, зміст і завдання адаптації національного митного законодавства. Приведення національного митного законодавства кожної держави у відповідність до норм і стандартів міжнародного митного права завжди є предметом міжнародних митних договорів. На сьогоднішній день головним міжнародним договором у галузі митного права є Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Додаток до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі - додаток до Кіотської конвенції) пояснює поняття тимчасового зберігання так: ««тимчасове зберігання товарів» - тимчасове зберігання товарів під митним контролем в приміщеннях або на обгороджених або не обгороджених відкритих ділянках, встановлених митною службою (надалі іменованих тимчасовими складами) в очікуванні подачі декларації на товари». Додаток III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки) / Офіційний вісник України від 08.11.2006 - 2006 р., №43, стор. 34, стаття 2865.

Таким чином ми бачимо дію адаптації митного права України до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, що було визначено у законі України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Офіційний вісник України, 2006, №43 (08.11.2006), ст. 2865. від 2006.10.05.

1.2 Типи закладів тимчасового зберігання, місце розташування закладів тимчасового зберігання.

Ст. 99 Митного кодексу України дає пояснення щодо закладів тимчасового зберігання: «Товари і транспортні засоби з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Такі товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах тимчасового зберігання. Товари та транспортні засоби гуманітарної допомоги до завершення їх митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги».

Таким чином, ми можемо констатувати що заклади тимчасового зберігання поділяються на склади тимчасового зберігання та склади гуманітарної допомоги.

Ст.99 Митного кодексу України дає визначення поняття складу тимчасового зберігання «Як склади тимчасового зберігання можуть використовуватися відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари, криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання товарів і транспортних засобів». Коментар до Митного кодексу України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Каленського. - К.: Юстініан, 2004. - 721 с.

Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Положення про склади тимчасового зберігання» дає таке визначення складу гуманітарної допомоги:

«Склад гуманітарної допомоги - це складське приміщення або його частина, резервуар, критий чи відкритий майданчик, що використовуються для тимчасового зберігання під митним контролем виключно товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги, адресованих власникові складу гуманітарної допомоги».Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Положення про склади тимчасового зберігання» Офіційний вісник України, 2003, №47 (05.12.2003), ст. 2452.

В свою чергу склади тимчасового зберігання поділяються на декілька типів.

Ст. 101 Митного кодексу дає визначення типів складів тимчасового зберігання «Склади тимчасового зберігання можуть бути закритого та відкритого типу.

Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються виключно для зберігання власником складу товарів, що належать йому.

Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються для використання будь-якими особами. Обов'язковою умовою для отримання дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання відкритого типу є наявність у підприємства ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності або діяльності митного перевізника». Митний кодекс України Офіційний вісник України, 2002, №31 (16.08.2002), ст. 1444.

1.3 Порядок видачі та анулювання дозволу на склад тимчасового зберігання

Згідно зі ст. 100 Митного кодексу України «Приміщення, резервуар або майданчик можуть бути використані як склад тимчасового зберігання за наявності належним чином оформленого дозволу відповідного митного органу». Митний кодекс України Вказ. пр.

Для отримання цього дозволу суб'єкт господарської діяльності, який має намір використати складське приміщення, резервуар або майданчик як склад тимчасового зберігання, подає митному органу, у зоні діяльності якого розташовано складське приміщення, резервуар чи майданчик, заяву про видачу дозволу.

До заяви він повинен додати:

- економічне обґрунтування доцільності організації складу тимчасового зберігання (для складу тимчасового відкритого зберігання типу);

- нотаріально завірені копії установчих і реєстраційних документів (статуту, установчого договору, свідоцтва про державну реєстрацію) суб'єкта господарської діяльності;

- копія ліцензії на провадження посередницької діяльності митного брокера (у разі наміру заявника організувати склад тимчасового зберігання відкритого типу);

- документи, що підтверджують право власності (володіння, користування) на складське приміщення, резервуар, майданчик;

- плани складських приміщень, резервуарів, майданчиків, що використовуватимуться як склад тимчасового зберігання, і розміщення їх на території, а також для складів тимчасового зберігання відкритого типу - плани приміщень для посадових осіб митного органу;

- плани (схеми) охоронної та протипожежної сигналізації, погоджені відповідними службами;

- перелік осіб, що матимуть право доступу на територію складу тимчасового зберігання.

Заява розглядається митним органом протягом місяця з дня її надходження.

При вирішенні питання про видачу дозволу митний орган як правило ураховує такі фактори:

- розташування складських приміщень, резервуарів, майданчиків, що використовуватимуться як склад тимчасового зберігання, в аеропорту, порту, на аеродромі, залізничній станції, у безпосередній близькості до пункту пропуску через державний кордон України, на території підприємства, у промисловій зоні;

- віддаленість складського приміщення, резервуара, майданчика, що використовуватимуться як склад тимчасового зберігання відкритого типу, від інших складів тимчасового зберігання відкритого типу;

- кількість та спеціалізацію складів тимчасового зберігання, що діють у зоні діяльності митного органу, і засновуваного склад тимчасового зберігання відкритого типу.

При цьому митний орган перевіряє відповідність відомостей, зазначених у поданих документах, і стану складських приміщень, резервуарів, майданчиків вимогам цього Положення. За результатами огляду складається акт, форма якого затверджується Держмитслужбою України.

Дозвіл видається митним органом на підставі наказу митного органу, у якому зазначають:

- номер Дозволу;

- назва суб'єкта господарської діяльності, якому видається Дозвіл;

- місцезнаходження складу тимчасового зберігання.

Згідно з Наказом Державної митної служби України «Про затвердження Положення про склади тимчасового зберігання» номер Дозволу складається з 9 знаків:

- знаки 1-5 - цифровий код митного органу, що видав Дозвіл, відповідно до Класифікатора митних органів України (та їх структурних підрозділів), затвердженого наказом Держмитслужби України від 09.07.97 №307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.09.97 за №443/2247 (у редакції наказу Держмитслужби України від 02.09.2003 №585, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.09.2003 №818/8139);

- знаки 6-8 - номер Дозволу за Книгою обліку складів тимчасового зберігання (додаток 3);

- знак 9 - тип СТЗ (В - для СТЗ відкритого типу, З - для СТЗ закритого типу).

Дозвіл діє безстроково за умови виконання власником складу тимчасового зберігання вимог митного законодавства.

Власникові складського приміщення, резервуара, майданчика, який претендує на організацію складу тимчасового зберігання, може бути відмовлено у видачі Дозволу, якщо:

- приміщення складу та умови для зберігання товарів не відповідають нормам, установленим відповідними державними стандартами;

- документи, що додатково вимагаються у власника складу митним органом й необхідні для видачі Дозволу, не надійшли в строк, установлений для розгляду заяви;

- у документах і заяві, поданих власником складу митному органу, зазначені недостовірні відомості;

- при відкритті СТЗ власник складу не виконав усіх обов'язкових вимог, визначених Положенням про СТЗ;

- власник складу не виконав у встановлений митним органом термін додаткових вимог до конструкції, облаштування й місця розташування складу;

- митний орган з об'єктивних причин не може в повному обсязі здійснювати митний контроль за товарами й транспортними засобами, які передбачається зберігати на СТЗ.В процесі експлуатації складу

Дозвіл може бути анульовано митним органом, що його видав, якщо:

- власником складу порушуються вимоги статей 104-106 Митного кодексу України (обов'язки власника складу і обмеження щодо розміщення товарів), інших законодавчих і нормативних актів, що регулюють діяльність СТЗ;

- в діях власника складу встановлено ознаки контрабанди або порушення митних правил;

- при перевірці діяльності СТЗ митним органом, що видав Дозвіл або вищим митним органом виявлено, що Дозвіл не міг бути виданий власнику складу на підставі вимог Положення про СТЗ;

- власник складу визнаний банкрутом в порядку, встановленому чинним законодавством;

- власник складу втратив право власності, володіння чи використання на одне або декілька приміщень складу чи територію, що прилягає до них;

- власник складу виключений з реєстру юридичних осіб.

У разі прийняття начальником митного органу рішення про анулювання Дозволу митний орган інформує про це власника СТЗ із зазначенням причини прийняття такого рішення.

Дозвіл може бути скасований митним органом, що його видав, якщо:

- власник СТЗ утратив право власності, володіння чи користування на одне або декілька складських приміщень, резервуарів чи територію майданчика, що входять до складу СТЗ;

- суб'єкт господарської діяльності - власник СТЗ ліквідується згідно із законодавством України;

- власником СТЗ подано заяву про скасування Дозволу;

- сталися зміни даних (назви підприємства; коду підприємства за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України складських потужностей тощо), зазначених у Дозволі.

Митним органом, що видав Дозвіл, видається наказ про його анулювання або скасування.

Анульований або скасований Дозвіл підлягає здачі в митний орган, що його видав, і зберігається в справах цього митного органу.

Інший Дозвіл може бути виданий тому ж підприємству не раніше ніж через 3 місяці після анулювання митницею попереднього Дозволу.

Переоформлення Дозволу проводиться у разі зміни назви підприємства, зміни коду підприємства за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), збільшення складських потужностей (окрім простого розширення площі складу). Попередній дозвіл скасовується і вилучається.

Власником СТЗ, рівно як і вантажного митного комплексу (авто терміналу, авто порту), якщо СТЗ входить до його складу, може бути митний орган - спеціалізована митна установа .

Облік СТЗ та дозволів на їх відкриття, що видаються митними органами ведеться таким чином: регіональна митниця (митниця) надає інформацію до Держмитслужби про видачу (анулювання) Дозволу шляхом внесення відповідних даних в Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби (ЄАІС ДМСУ).

1.4 Вимоги до обладнання й місця розташування СТЗ

Склад тимчасового зберігання може бути розташований:

- в зоні діяльності митного органу, де розташований отримувач або відправник таких товарів і транспортних засобів - цей випадок характерний скоріше для імпорту: за необхідності отримання висновків державних контролюючих органів, потрібних для митного оформлення товару; підготовки інших документів, необхідних для складання ВМД і до оформлення відповідно обраному митному режиму товари зберігаються на СТЗ. Використовуються СТЗ закритого типу і СТЗ відкритого типу (переважно ті, що належать митним брокерам). Слід зазначити, що відповідно до статті 166 Митного кодексу України товари, не задекларовані до закінчення строків тимчасового зберігання власником (уповноваженою ним особою) відповідно до обраного митного режиму, а також товари, заявлені у режим відмови на користь держави, повинні зберігатися виключно митним органом і, тому, не можуть зберігатися на СТЗ, що не належать митному органу;

- в місцях знаходження пунктів пропуску, в разі ввезення чи наміру вивезення таких товарів та транспортних засобів в межах цього пункту пропуску - використовуються СТЗ відкритого типу, власником якого може бути як митний брокер так і митний перевізник . Слід зазначити, що відповідно до статті 166 Митного кодексу України товари, не пропущені під час їх ввезення внаслідок установлених законом заборон та обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України, а також товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені, повинні зберігатися виключно митним органом і, тому, не можуть зберігатися на СТЗ, що не належать митному органу;

- у разі зміни виду транспорту, що переміщує товари, які перебувають під митним контролем - це характерно для випадків здійснення «човникових» перевезень, наприклад, із перевантаженням на СТЗ відкритого типу, що належать транспортно-експедиційним організаціям ;

- в інших випадках, що визначаються Держмитслужбою;

- у місцях прибуття автотранспорту, унесених до Переліку місць прибуття автотранспорту, сформованого згідно з пунктом 1.2 наказу Держмитслужби України від 21.11.2005 №1136, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1474/11754.

Критий чи відкритий майданчик використовується як СТЗ виключно для зберігання окремих категорій товарів (громіздких, негабаритних, наливних, насипних, пакетованих), а також транспортних засобів.

Власник СТЗ забезпечує:

- функціонування охоронної та протипожежної сигналізації (крім функціонування такої сигналізації на майданчиках);

- цілодобову охорону та наявність засобів пожежегасіння, якщо товари й транспортні засоби зберігаються на майданчику;

- обладнання робочих місць для посадових осіб митних органів, які здійснюють митний контроль на цьому СТЗ;

- обов'язкове обладнання вікон (за наявності їх у приміщенні) з внутрішнього боку металевими ґратами;

- наявність у достатній для забезпечення діяльності СТЗ кількості, а також функціонування навантажувально-розвантажувальних машин і механізмів;

- наявність складського устаткування;

- освітлення згідно з чинними санітарними нормами й правилами;

- наявність спеціального сертифікованого обладнання для зважування товарів, а на СТЗ, призначеному для зберігання наливних чи насипних товарів, - сертифікованих засобів обліку й контролю таких товарів;

- обладнання СТЗ не менше ніж двома засобами забезпечення (ідентифікації), один з яких повинен перебувати у віданні митного органу, у зоні діяльності якого розташовано СТЗ, другий - у віданні власника СТЗ.

Якщо СТЗ закритого типу призначається виключно для зберігання товарів гуманітарної допомоги, то власник СТЗ забезпечує цілодобову охорону, наявність засобів пожежегасіння.

Власник СТЗ забезпечує окреме зберігання партій товарів.

Дозволяється спільне зберігання партій товарів окремих категорій за умови документального підтвердження виготовлення їх одним виробником із застосуванням єдиного технологічного процесу та притаманності цим товарам однакових фізичних і якісних характеристик.

Дозволяється спільне зберігання протягом не більше двох діб товарів, що перебувають під митним контролем, і товарів, оформлених у відповідному митному режимі.

За наявності на СТЗ систем відео спостереження власник СТЗ зобов'язаний на вимогу керівництва митного органу забезпечити доступ до них посадових осіб цього органу.

СТЗ повинен мати одну поштову адресу (якщо склад складається з одного складського приміщення, резервуара чи майданчика) або розташовуватися в межах нерозривно огородженої за периметром території (якщо склад складається з декількох складських приміщень, резервуарів, майданчиків, що мають різні поштові адреси, зокрема номери корпусів, будівель тощо).

На СТЗ відкритого типу повинен бути розташований підрозділ митного органу, який здійснює митний контроль і митне оформлення. У разі надходження товарів на СТЗ автомобільним транспортом територія СТЗ повинна бути внесена до Переліку місць прибуття автотранспорту, затвердженого наказом Держмитслужби України від 15.11.99 №721.

1.5 Порядок розміщення, зберігання на СГД, обліку товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги й видачі їх із СГД

З метою розміщення товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги на СГД керівник такої організації або вповноважена ним особа після надходження товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги в митний орган за місцезнаходженням організації звертається з письмовою заявою, на ім'я начальника цього митного органу про потребу розмістити такі товари та транспортні засоби на СГД .

Крім того, до заяви власник СГД вносить відомості щодо забезпечення цілодобової охорони, наявності засобів пожежегасіння та обладнання складу не менше ніж двома засобами забезпечення (ідентифікації), один з яких повинен перебувати у віданні митного органу, у зоні діяльності якого розташовано СГД, другий - у віданні власника СГД.

До заяви додаються оригінали та / або копії, завірені підписом власника СГД або вповноваженої ним особи й печаткою цієї організації:

- товаротранспортних документів, що дають можливість ідентифікувати товари, які заявляються для розміщення на СГД;

- документа контролю за доставкою (повідомлення про транзитне переміщення);

- документів, що підтверджують право власності на СГД або право користування ним.

Заява з доданими до неї документами реєструється в порядку, що визначається митним органом.

Підставою для відмови в розміщенні товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги на СГД може бути:

- невиконання вимог щодо надання необхідних документів, а також невнесення необхідних відомостей щодо забезпечення належних умов на СГД;

- перевищення строків зберігання товарів, зазначених у частинах першій, другій статті 108 Митного кодексу України, над кінцевим терміном користування СГД (три місяці);

- недотримання власником СГД вимог статті 108 Митного кодексу України протягом року, що передує даті подання заяви.

Відомості, наведені в заяві, заносяться до журналу обліку товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги, що зберігаються на СГД .

Перевірка дотримання власником СГД вимог здійснюється шляхом:

- перевірки відомостей, наведених у заяві та документах, доданих до неї;

- проведення аналізу діяльності організації - отримувача гуманітарної допомоги протягом року, що передує даті подання заяви;

- огляду СГД.

Якщо в ході перевірки виявлено підстави для відмови в розміщенні товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги на СГД, то про це письмово повідомляється заявник.

Відомості про відмову в розміщенні товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги на СГД посадова особа підрозділу митного органу, який здійснює митний контроль і митне оформлення товарів гуманітарної допомоги (далі - ПМО), уносить до графи «Примітки» журналу.

Відомості про результати огляду СГД посадовою особою ПМО, про розміщення на СГД товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги та про результати проведення їх митного огляду зазначаються в акті про проведення огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, форма якого визначена наказом Державної митної служби України від 04.07.2003 №435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.07.2003 за №625/7946.

Номер Акта складається з 8 знаків:

- знаки 1-4 - порядковий номер Акта за журналом (у порядку зростання номерів протягом поточного року, починаючи з одиниці);

- знак 5 - остання цифра року, у якому складено Акт, відокремлена з обох боків скісною лінією;

- знаки 6-8 - літерна ознака СГД (проставляється «СГД»).

Акт перебуває на контролі в ПМО.

Товари гуманітарної допомоги можуть зберігатися на СГД у транспортному засобі, яким вони були переміщені через митний кордон України.

Якщо власник СГД звертається із заявою про потребу розмістити товари та транспортні засоби гуманітарної допомоги на СГД, на якому вже перебувають під митним контролем товари та транспортні засоби гуманітарної допомоги, то огляд СГД не здійснюється.

Оформлена вантажна митна декларація є підставою для видачі з СГД заявлених у ній товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги.

Перевезення товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги із СГД на інший склад (СГД, СТЗ) у зоні діяльності того самого митного органу здійснюється за рішенням керівника митного органу або особи, що його заміщує, чи вповноваженого ними керівника ПМО на підставі письмової заяви керівника організації - отримувача гуманітарної допомоги або вповноваженої ним особи.

Перевезення здійснюється під контролем посадової особи ПМО. Документ контролю за доставкою товарів при цьому не оформлюється.

При розміщенні товарів і транспортних засобів гуманітарної допомоги на зберігання під митним контролем на іншому складі оформлюється відповідний акт.

1.6 Розміщення та перебування товарів на СТЗ

Порядок розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ, видачі їх із СТЗ після проведення митного оформлення визначається митним органом, у зоні діяльності якого розташовано СТЗ.

За відсутності на СТЗ закритого типу товарів, що перебувають під митним контролем, власник СТЗ може з дозволу митного органу використовувати цей СТЗ для зберігання товарів, які не перебувають під митним контролем. Одночасне зберігання на СТЗ закритого типу товарів, що перебувають під митним контролем, і товарів, які не перебувають (не перебували) під митним контролем, не допускається.

На СТЗ можуть бути розміщеними будь-які товари. Підставою для їх розміщення є рішення власника товарів (уповноваженої ним особи) про необхідність розміщення товарів на СТЗ.

Одночасно - товари і транспортні засоби розміщуються на СТЗ з дозволу митного органу.

Порядок надання дозволу на розміщення товарів й транспортних засобів на СТЗ, а також їх видачі зі СТЗ після проведення митного оформлення відповідно до обраного власником товару (транспортного засобу) митного режиму визначається митним органом, у зоні діяльності якого розташовано СТЗ. Рішення про розміщення товарів на СТЗ відкритого типу приймає начальник підрозділу митного органу, розташованого на території СТЗ, або інша посадова особа цього ж підрозділу, визначена начальником цього митного органу.

Рішення про розміщення товарів на СТЗ закритого типу або СГД приймає начальник підрозділу митного органу, яким здійснюється митне оформлення цих товарів і транспортних засобів. . При ухваленні рішення посадовою особою митного органу про розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ повинні бути враховані такі фактори:

- наявність на складі відповідних умов для збереження окремих видів товарів, що вимагають спеціальних умов збереження,

- можливість здійснення митного контролю за товарами і транспортними засобами, що зберігаються на складі (наприклад, чи існує можливість для забезпечення роздільного збереження наливних, насипних, ідентичних товарів, що належать різним власникам і т.п.)

- чи не приведе розміщення товарів і транспортних засобів до порушення власником складу умов дозволу на використання його в якості СТЗ, (наприклад, невідповідність розташовуваних товарів номенклатурі й асортименту, зазначеному в умовах дозволу, і т.п.).

В загальному випадку документами, необхідними для розміщення товарів на СТЗ є лише ті, що дають змогу ідентифікувати ці товари (транспортні засоби) та підтверджують законні підстави їх знаходження у особи, яка має намір розмістити товари на СТЗ, тому умовою надання митним підрозділом дозволу на розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ є їх ідентифікація за представленими документами.

Такими документами можуть бути: зовнішньоекономічні і внутрішні контракти, у тому числі договір на зберігання товарів на СТЗ, або документ, що його замінює, рахунки (інвойси), товаротранспортні накладні, пакувальні аркуші, сертифікати тощо.

У випадку, якщо товари на СТЗ розміщує отримувач або відправник таких товарів, митними органами, як правило, встановлений порядок, при якому отримувач (відправник) подає у митний підрозділ за місцем акредитації письмову заяву на розміщення товарів на СТЗ, в якій інформує про причину розміщення товарів на СТЗ, а також про обраний митний режим.

Якщо ж товари розміщуються на СТЗ в межах пункту пропуску або для перевантаження на транспорт іншого виду, митницями, як правило, встановлюється більш спрощений порядок розміщення товарів на СТЗ, за заявою перевізника, експедитора тощо.

При розміщенні товару або транспортних засобів на СТЗ складається договір між власником СТЗ, та особою, яка розміщує товари чи транспортні засоби.

У договорі зберігання між власником СТЗ і особою, яка розміщує товари і транспортні засоби визначаються об'єкт зберігання і термін його зберігання. Зазначимо, що на СТЗ можуть зберігатись тільки товари і транспортні засоби, дозволені до зберігання на складі положеннями Митного кодексу, тобто - такі, що знаходяться під митним контролем, з моменту пред'явлення митному органі і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму.

В договорах на зберігання товарів на СТЗ включають обмеження, які відрізняють їх від типових договорів. Обмеження пов'язані із специфікою функціонування складів і зберіганням товарів, що знаходяться під митним контролем: режим роботи склада, порядок розпорядження товарами до здійснення митного оформлення і організація їх обліку; терміни їх тимчасового зберігання, у тому числі - для товарів, що швидко псуються - скорочені; права митних органів щодо здійснення операцій з товарами; порядок оплати послуг тимчасового зберігання відповідно до встановлених ставок, або за згодою сторін.

Згідно з Митним кодексом України ст.108термін збереження товарів і транспортних засобів, розташовуваних на СТЗ, не повинен перевищувати трьох місяців. Для окремих категорій товарів і транспортних засобів Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися менші терміни збереження.

Відлік терміну збереження товарів і транспортних засобів на складі починається з моменту їхнього розміщення на СТЗ, тобто пред'явлення митному органу товарів і транспортних засобів і надання документів, зазначених у ст. 103 МКУ. У відповідності зі ст. 44 Кодексу, товари і транспортні засоби, а також документи на них повинні бути пред'явлені митному органу не пізніше чим через три години по їх прибутті у встановлене митним органом місце доставки. Слід зазначити, що ст. 94 цього Кодексу передбачена процедура пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного контролю і передача документів на них у мінімально можливий термін після їхнього прибуття, а у випадку прибуття поза робочим часом, установленого для митного органу - у мінімально можливий термін після початку його роботи.

Законодавство не встановлює час передачі товарів і транспортних засобів на СТЗ після прибуття у встановлене митним органом місце доставки. Однак МКУ встановлені місця перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем до заяви в обраний митний режим - пункти пропуску на митному кордоні України, склад митного органу, СТЗ, що виключає їхнє перебування в інших місцях. Питання перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на вантажних митних комплексах, автопортах чи автотерміналах (що передбачено ч. 7 ст. 71 МКУ) вирішуються відповідними уповноваженими державними органами (КМУ, ДМСУ) шляхом затвердження нормативних документів, що регламентують порядок функціонування таких об'єктів.

До закінчення терміну збереження товари і транспортні засоби повинні бути задекларовані в обраний митний режим, чи передані на збереження митному органу. Зазначені дії здійснюються за рішенням власника товарів і транспортних засобів чи уповноваженої ним особи. Декларування товарів і транспортних засобів повинне здійснюватися в митний режим, що був обраний власником чи уповноваженою ним особою під час передачі цих товарів і транспортних засобів на тимчасове збереження, чи в інший, котрий був погоджений з митним органом до закінчення терміну тимчасового збереження. Зміна митного режиму після передачі товарів і транспортних засобів на СТЗ повинна бути обґрунтоване і, як правило, може бути зроблена:

- у випадку зміни умов, характеру зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у випадку його розірвання власником товарів і транспортних засобів,

- у випадку ухвалення рішення власником товарів і транспортних засобів чи уповноваженою ним особою про розміщення їх на митному ліцензійному складі,

- у випадку прийняття власником товарів і транспортних засобів рішення про заяву їх у митний режим відмовлення на користь держави чи знищення і руйнування.

Якщо власник товарів чи уповноважена ним особа не заявляє товари і транспортні засоби в обраний митний режим, то вони, до закінчення терміну тимчасового збереження на СТЗ, в обов'язковому порядку передаються їм на склад митного органу відповідно до вимог п. 3 ст. 166 МКУ.

Продовження термінів збереження товарів і транспортних засобів на СТЗ допускається за заявою декларанта не більше ніж на один місяць вищестоящим митним органом. Для митниць, підлеглих регіональним митницям, таким органом є відповідна регіональна митниця. Для митниць центрального підпорядкування продовження здійснюється безпосередньо Державною митною службою України. Заява про продовження повинна бути попередньо погоджена з власником складу і митним органом, що дав дозвіл на розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ. У заяві повинні бути зазначені причини, через які необхідно продовжити термін збереження товарів і транспортних засобів на СТЗ, а в разі потреби - до нього повинні бути прикладені підтверджуючі й обгрунтовуючі продовження терміну документи.

У період збереження на СТЗ товари і транспортні засоби можуть піддаватися різним операціям. Їхнє проведення можливе тільки після одержання дозволу митного органу. Ініціатором здійснення операцій з товарами і транспортними засобами може бути як власник складу, так і особа, що розмістила товари і транспортні засоби на складі, чи його представник. Згідно норм МКУ з товарами і транспортними засобами, що зберігаються на СТЗ, можуть здійснюватися такі операції:

- вантажні: навантаження, вивантаження, перевантаження.

- пакувальні: усунення ушкоджень упакування, переупаковка, розпакування;

- зміна ідентифікаційних знаків і маркірування на товарах і упакуванні.

забезпечуючи збереження: чищення, провітрювання, сушіння, створення оптимального температурного режиму, захист від корозії, фарбування, знищення шкідників і т.п.

- заміна транспортних засобів.

- інші операції: огляд, вимір, добір проб і зразків товарів.

Дозвіл на проведення операцій з товарами і транспортними засобами на СТЗ може даватися митним органом як в усній, так і в письмовій формі. Письмова форма повинна застосовуватися у випадках, передбачених діючими нормативними актами, а також коли митний орган дає дозвіл на проведення операції при дотриманні власником складу визначених умов чи виконанні вимог, зазначених митним органом.

2. ТИМЧАСОВЕ ВВЕЗЕННЯ АВТОТРАНСПОРТУ,ТА ПОРЯДОК ЙОГО ОФОРМЛЕННЯ

2.1 Тимчасове ввезення автотранспорту

Тимчасове ввезення на митну територію України та тимчасове вивезення за межі митної території України - ввезення на митну територію України за умови зворотного вивезення за її межі та вивезення з митної території України за умови зворотного ввезення. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2002, №38-39 (27.09.2002), ст. 288.

З розвитком економічних та культурних зв'язків, спорту та туризму особливого значення набув митний режим тимчасового ввезення (вивезення) товарів, адже застосування цього режиму значно спрощує проведення різного роду публічних заходів, за участю іноземних учасників, реалізацію міжнародного співробітництва в різних галузях, здійснення міжнародних перевезень та торгівлі. Основними сферами застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) вважається переміщення через митний кордон товарів, призначених для демонстрації на виставках, конференціях, ярмарках, товарів освітнього, культурного, наукового, спортивного призначення (театральний реквізит, спортивний інвентар, обладнання для проведення наукових експериментів, музейні експонати тощо), поворотної тари (контейнери, упаковка), рекламні зразки, транспортні засоби туристів тощо. Перепьолкін С. Адаптація митного законодавства України в контексті європейської інтеграції // Митна справа - 2009 - №3 С.93-99.

Митний режим тимчасового ввезення (вивезення) встановлює вимоги, дотримання яких допускає тимчасове користування іноземними товарами на митній території України, а українськими - за її межами, із звільненням від сплати податків під час переміщення в зазначеному митному режимі та обмеженням розповсюдження заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Значення тимчасового ввезення (вивезення) як самостійного митного режиму обумовлюється потребами розвитку торгових та інших форм міжнародного співробітництва.

Статус товарів, розміщених в цей режим, а відповідно, і зміст самого режиму, насамперед визначається тимчасовим характером перебування і використання таких товарів на (поза) митній території України. Важливим є також і те, що користування тимчасового ввезеними (вивезеними) товарами допускається із звільненням від сплати податків. Це закономірно породжує необхідність установлення певних меж застосування цього митного режиму, за якими його використання може привести до негативних наслідків для українські економіки.

Умовою надання митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), як це випливає із самої його назви, є повернення раніше ввезених (вивезених) товарів. Відповідно до Митного кодексу ці товари підлягають «обов'язковому наступному поверненню без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування» Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2002, №38-39 (27.09.2002), ст. 288.. Як гарантію дотримання встановленого порядку, митний орган надає дозвіл на розміщення товарів в митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) тільки при наданні зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) особою, що переміщує ці товари. А у деяких випадках за умови внесення грошової застави на рахунок митного органу. За умови внесення грошової застави на рахунок митного органу, який здійснює митне оформлення, при наявності зобов'язання про зворотне вивезення (увезення) та дотримання вимог, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.02 р. №1855, допускається тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) товарів:

- що класифікуються в 1-24 групах згідно з УКТЗЕД;

- що обкладаються акцизним збором;

- що обкладаються вивізним митом.

Таким чином, згідно до законодавства, при тимчасовому ввезенні автотранспорту, згідно діючого законодавства повинен сплачуватися акцизний збір. Оскільки вказані транспортні засоби знаходяться на обліку в інших державах, та підлягають обов'язковому поверненню без будь яких змін, то можливо гарантування перебування товарів у режимі тимчасового ввезення шляхом надання митниці грошової застави.

Грошова застава вноситься на рахунок митного органу, який здійснює митне оформлення, до або на момент здійснення митного оформлення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення). Грошова застава дорівнює суму митних платежів (за кожним митним платежем окремо), які мають бути сплачені при випуску товарів у вільний обіг або у разі їх експорту.

При виконанні зобов'язання про зворотне вивезення (увезення) грошова застава повертається або в разі зміни митного режиму зараховується в рахунок податків, що підлягають сплаті при ввезенні таких товарів на митну територію України (вивезенні їх за межі митної території України) для вільного обігу на території України чи за її межами.

У разі невиконання зобов'язання про зворотне вивезення (увезення), за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, грошова застава поверненню не підлягає й зараховується до Держбюджету України в установленому порядку.

Товар, розміщений в режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинен бути використаний таким чином, щоб при завершенні режиму він знаходився, як уже відзначалося, у незмінному стані, за винятком змін, що відбулися через природне зношення чи втрату. Така вимога обмежує можливості користування тимчасово завезених (вивезених) товарів. Зокрема, виключається проведення яких-небудь операцій по їхній переробці чи обробці.

Під природним зношенням розуміють фізичне старіння, зношення основних засобів - об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням. Фізичне зношення характеризується зношенням матеріалів, з яких створені основні засоби - об'єкти тимчасового ввезення (вивезення), втратою їх первісних якостей, поступовим зруйнуванням конструкцій.

Відповідно, під природною втратою розуміють повну фізичну втрату первісних якостей основних засобів - об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням.

2.2 Порядок митного оформлення тимчасового ввезення автотранспорту на територію України

тимчасовий зберігання ввезення автотранспорт

Тимчасове ввезення транспортних засобів за кодами 8701, 8702, 8703, 8704, 8705 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України громадянами - резидентами дозволяється терміном до одного року після сплати ввізного мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством при ввезенні автомобілів. Цей термін може бути продовжено Державною митною службою України або уповноваженими Державною митною службою України митними органами з урахуванням гуманітарної, наукової, господарської та інших видів діяльності громадян, які ввезли такі транспортні засоби.

Тимчасове ввезення транспортних засобів дозволяється громадянам-нерезидентам для власних потреб терміном до одного року. Цей термін може бути продовжено Державною митною службою України або уповноваженими Державною митною службою України митними органами з урахуванням гуманітарної, наукової, господарської та інших видів діяльності громадян, які ввезли такі транспортні засоби.

Транспортні засоби за кодами 8701, 8702, 8703, 8704, 8705 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, тимчасово ввезені під письмове зобов'язання про зворотне вивезення, не можуть бути передані у володіння або користування іншим особам. Такі транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування після сплати відповідних податків та зборів, передбачених законодавством при ввезенні транспортних засобів для вільного використання.

Тимчасове ввезення транспортних засобів за кодами 8701, 8702, 8703, 8704, 8705 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності дозволяється за наявності документа, що підтверджує їх реєстрацію за межами України. У разі невиконання цієї умови зазначені транспортні засоби підлягають митному оформленню для постійного користування.

Транспортні засоби за кодами 8701, 8702, 8703, 8704, 8705 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, тимчасово ввезені громадянами-нерезидентами на митну територію України для власного користування на термін, що перевищує два місяці, підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дія цієї статті не поширюється на транспортні засоби за кодами 8701, 8702, 8703, 8704, 8705 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що належать співробітникам дипломатичних представництв України та іноземних держав, міжнародних, міжурядових організацій і представництв іноземних держав при них, які не є резидентами України.

Тимчасове ввезення інших транспортних засобів здійснюється відповідно до статті 10 Закону України від 13.09.2001 р. №2681-ІІІ.

На вимогу громадян митні органи зобов'язані оформляти письмову митну декларацію (у двох примірниках), форму якої затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 р. №748 «Про перелік відомостей, що оголошуються громадянами за встановленою формою у разі переміщення ними через митний кордон України товарів та інших предметів». Перший примірник письмової митної декларації повертається власникові такого транспортного засобу для зберігання разом із документами на транспортний засіб протягом періоду його тимчасового ввезення в Україну, а другий залишається у справах митниці оформлення для контролю.

Громадяни-нерезиденти у пункті 4 зазначеної письмової митної декларації дають письмове зобов'язання такого змісту: «Зобов'язуюсь вивезти цей транспортний засіб за межі митної території України в термін до «__» 20__ р. Про відповідальність згідно зі статтею 113 Митного кодексу України в разі порушення цього зобов'язання ознайомлений».

У випадках, якщо громадянами-нерезидентами письмова митна декларація не заповнюється, тимчасове ввезення легкових транспортних засобів такими громадянами здійснюється з по данням митним органам України двох примірників письмового зобов'язання про зворотне вивезення легкового транспортного засобу (форма зобов'язання додається). Після пропуску легкового транспортного засобу на митну територію України перший примірник письмового зобов'язання повертається власникові такого транспортного засобу для зберігання разом із документами на транспортний засіб протягом періоду його тимчасового ввезення в Україну, а другий залишається у справах митниці оформлення для контролю.

Бланк такого письмового зобов'язання виготовляється митним органом на аркушах паперу формату А6 за допомогою комп'ютера або ксерокопію вального апарата і безкоштовно надається громадянам.

При цьому на такі транспортні засоби не діє віковий ценз дати виготовлення транспортних засобів, транспортний засіб повинен залишатись на обліку в реєстраційних органах іноземних держав, у «Посвідченні на реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ МВС України» зазначається термін тимчасового ввезення та митні обмеження.

Транспортні засоби, ввезені тимчасово нерезидентами і які відчужуються з дозволу митниці після сплати необхідних податків, оформлюються на нового власника в митниці, в зоні діяльності якої він постійно проживає.

ВИСНОВКИ

У цій роботі ми пояснили поняття тимчасового зберігання, закладів тимчасового зберігання, а також вивчили особливості створення та функціонування закладів тимчасового зберігання. На наш погляд адаптація митного законодавства України до норм міжнародного права та права ЄС відкриває можливості, як вдосконалення українського митного права за рахунок досвіду інших держав, так і приєднання до міжнародних стандартів що в свою чергу забезпечить прискорення митного оформлення між Україною та іншими державами.

Тимчасове зберігання е новелою в митному праві України, але воно вже є добре розвинутим. На нашу думку це стало можливим завдяки використанню міжнародного досвіду у цій сфері митного права. Те, що аналоги складів тимчасового зберігання є у країнах ЄС та у Росії, на нашу думку є одним з показників перспективи об'єднання у митний союз.

У другій главі ми вивчили поняття тимчасового ввезення та тимчасового ввезення автотранспорту як його складової частини. Також ми з'ясували особливості оформлення тимчасового ввезення автотранспорту та сформулювали їх.

Нажаль у нашому законодавстві ще існують деякі розбіжності. Так наприклад громадянам України дозволяється провозити автотранспорт у режимі тимчасового ввезення, але в той же час вони не можуть керувати їм на території України. На нашу думку потрібне вдосконалення вітчизняного законодавства, що дасть змогу уникати подібних розбіжностей.

...