Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Мацишин В'ячеслав Станіславович

7

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК доктор юридичних наук, професор Клименко Ніна Іванівна, Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри криміналістики.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Сегай Михайло Якович, Академія правових наук України, Київський регіональний центр, вчений секретар;

кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України Смітієнко Зінаїда Дмитрівна, Академія зовнішньої торгівлі України, завідувач кафедри цивільних і кримінальних дисциплін.

ПРОВІДНА УСТАНОВА Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (м. Харків).

Захист відбудеться 18.06.2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ-35, Солом`янська площа, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ-35, Солом`янська площа, 1).

Автореферат розісланий 16.05.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук'янчиков

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Період переходу до ринкових відносин обумовлює необхідність проведення політичних, соціально-економічних, правових та інших реформ в Україні, посилення боротьби зі злочинністю. За останнє десятиріччя стрімко зростає кількість країн, валюта яких підробляється, і держав, у яких виявляються підроблені гроші.

Проблема виявлення, розкриття та розслідування фальшивомонетництва є актуальною для України. Бурхливий розвиток офісної техніки, поліграфічного обладнання та розповсюдження їх в Україні дозволяє фальшивомонетникам створювати чітко організовану та високо розвинену індустрію фальшивомонетництва.

Значною мірою поширенню фальшивомонетництва в Україні сприяють економічні умови розвитку і міжнародні кримінальні зв'язки злочинців. Про це свідчать непоодинокі випадки знешкодження каналів транспортування фальшивих грошей та випадки затримання ділків, які розраховувалися фальшивими грошима за контрабандні товари, наркотики, зброю.

У радянський період питання, пов'язані з розслідуванням фальшивомонетництва, у відкритій криміналістичній літературі фактично не висвітлювались, що не сприяло залученню до їх розробки науковців, а відповідно - і появі ґрунтовних наукових досліджень.

Значний вклад у розробку питань боротьби з фальшивомонетництвом зробили такі вчені як Болотський Б.С., Волинський В.О., Головко С.М., Грабовський В.Д., Ейсман О.О., Козаков Є.І., Камінський М.К., Коваленко В.М., Ларічев В.Д., Лисиченко В.К., Матусовський Г.А., Мірський Д.Я., Мітричев Л.С., Ніколаєва А.С., Ніколаєва І.Л., Петряєв С.Ю., Прохорова Є.В., Пуляхін В.Л., Солопанов Ю.В., Тулея В., Фрідман І.Я., Шаталов О.С., Щерба С.П. та інші.

Однак у наукових працях названих авторів не досить повно розглядалися передумови виникнення та поширення фальшивомонетництва; недоліки у боротьбі з ним у різні історичні періоди; сучасні способи вчинення та приховання фальшивомонетництва; організовані злочинні групи та організації фальшивомонетників; слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування даного виду злочинів; особливості створення та діяльність слідчо-оперативних груп при виявленні фактів підробки грошових знаків, тощо.

Аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що ступінь її наукової розробки недостатній, потребує комплексного підходу й більш ґрунтовного розгляду.

У зв'язку з тим, що особливості розслідування фальшивомонетництва виявляють здебільшого на початковому етапі розслідування, автор обмежився дослідженням тільки зазначених питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України ("Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. ”), виконана згідно з перспективним планом науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України ("Основні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 рр. ”) та планам науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження - на основі вивчення судово-слідчої та експертної практики, узагальнення позитивного зарубіжного досвіду, розробити основи методики розслідування фальшивомонетництва і показати її особливості.

Для досягнення цієї мети автор здійснив спробу вирішити такі наукові завдання:

провести аналітичний огляд історичних чинників виникнення та поширення фальшивомонетництва в країнах світу;

проаналізувати сучасний стан боротьби з фальшивомонетництвом в Україні та внести пропозиції щодо вдосконалення його розкриття та розслідування;

розробити криміналістичну характеристику фальшивомонетництва;

систематизувати сучасні способи вчинення і приховання фальшивомонетництва;

узагальнити питання, які підлягають доказуванню при розслідуванні фальшивомонетництва;

виділити типові слідчі ситуації та розробити версії початкового етапу розслідування фальшивомонетництва;

показати особливості тактики окремих слідчих дій.

Об'єктом дослідження є діяльність правоохоронних органів у боротьбі з фальшивомонетництвом.

Предметом дослідження є закономірності механізму вчинення фальшивомонетництва, формування на цій основі особливостей розслідування даної категорії злочинів.

Методи дослідження. Теоретичним фундаментом дисертаційного дослідження є діалектико-матеріалістичний метод пізнання соціально-правових явищ і основані на ньому загальнонаукові та спеціальні методи.

В процесі дослідження широко використовувалися такі традиційні загальнонаукові методи як: історико-правовий - з метою аналізу чинників виникнення та поширення фальшивомонетництва у країнах світу та в Україні; формально-логічний - для формулювання пропозицій щодо змін чинного кримінального законодавства; порівняльний - з метою визначення дієвих заходів щодо боротьби з фальшивомонетництвом на різних етапах історичного розвитку держави та у порівнянні з сучасним зарубіжним досвідом, статистичні - для дослідження ефективності діяльності правоохоронних органів України у боротьбі з фальшивомонетництвом. Для вирішення окремих теоретичних і прикладних завдань застосовувалися методи конкретно-соціологічних досліджень, які забезпечили емпіричну базу дослідження.

Наукові висновки і рекомендації, що містяться у дисертації, базуються на методі системного аналізу положень Конституції України та відповідних міжнародно-правових актів, законів та постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, відомчих наказів та інструкцій, статистичних та аналітичних документів МВС України.

Емпірична база дослідження. Її склали аналіз статистичної звітності правоохоронних органів України за період з 1991 по 2000 рік та вивчення й узагальнення матеріалів оперативно-розшукової і слідчої практики. З цією метою проводилося анкетування 160 слідчих, які навчалися на курсах підвищення кваліфікації НАВСУ, вивчено 205 кримінальних справ у слідчих підрозділах органів внутрішніх справ у різних регіонах України (Київській, Одеській, Луганській, Дніпропетровській, Херсонській та Львівській обл.).

При підготовці дисертаційного дослідження використовувався також особистий досвід роботи автора на посадах слідчого і викладача кримінального процесу та криміналістики у навчальних закладах МВС. Різноманітність джерел інформації та методів при аналізі та узагальненні теоретичних досліджень і практики дозволили виявити ряд проблем криміналістичної методики і запропонувати напрямки їх вирішення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше з моменту проголошення України незалежною державою, спираючись на положення загальної теорії криміналістики, судової експертизи й узагальнення досвіду слідчої та експертної практики, зроблена спроба на монографічному рівні розв'язати назрілі питання методики розслідування фальшивомонетництва.

У дисертації пропонується ряд нових концептуальних у теоретичному плані і важливих у практичному відношенні положень:

конкретизована історико-правова характеристика фальшивомонетництва;

вивчено і висвітлено зарубіжний досвід боротьби з підробкою грошових знаків і сформульовано пропозиції щодо його використання в українському законодавстві та діяльності по розслідуванню вказаних злочинів;

розроблено криміналістичну характеристику фальшивомонетництва;

систематизовано обставини, які підлягають доказуванню;

встановлено особливості порушення справи про фальшивомонетництво;

вперше сформульовано пропозиції щодо удосконалення функціональних обов'язків членів слідчо-оперативних груп органів внутрішніх справ, які розслідують фальшивомонетництво;

визначено слідчі ситуації, версії початкового етапу розслідування;

обґрунтовано особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні фальшивомонетництва;

розроблено криміналістичні алгоритми встановлення особи підозрюваного (обвинуваченого), його співучасників, перевірки їх алібі у розслідуванні фальшивомонетництва;

запропоновано внести доповнення до ст. 199 КК України (2001р.) щодо посилення відповідальності за вчинення фальшивомонетництва злочинною організацією і одночасно передбачено звільнення від відповідальності особи, яка добровільно здала підроблені грошові знаки, державні цінні папери чи білети державної лотереї, обладнання, призначене для такої підробки і вказала джерело їх придбання або інакше сприяла розкриттю вказаного злочину;

розроблено нову правову норму - ст. 199¹ КК України, яка передбачає відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання, незаконне виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну обладнання, спеціально призначеного для підробки або незаконного виготовлення грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

фальшивомонетництво розслідування україна слідчий

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що на основі викладених розробок розширені криміналістичні знання про основи методики розслідування фальшивомонетництва. Її положення можуть бути використані в практичній діяльності для вдосконалення слідчої та оперативно-розшукової діяльності по боротьбі з фальшивомонетництвом. Отже, сформульовані положення, висновки, рекомендації і пропозиції можуть бути використані:

у науково-дослідній роботі - для подальшого вдосконалення методики розслідування фальшивомонетництва;

у законотворчій діяльності - для вдосконалення законодавчого та відомчого нормативно-правового регулювання діяльності по виявленню, розкриттю та розслідуванню фальшивомонетництва;

у навчальному процесі - при викладанні курсу криміналістики та спеціальних курсів "Організація розкриття та розслідування окремих видів злочинів”, "Криміналістичні засоби боротьби з фальшивомонетництвом”, а також для підвищення кваліфікації викладачів спеціальних юридичних навчальних закладів. Ряд рекомендацій даного дослідження можуть бути використані для розробки заходів щодо підвищення професійної майстерності працівників слідчих та оперативно-розшукових підрозділів;

у практично-методичному плані - для розробки навчально-методичних посібників, курсів лекцій, довідників тощо.

Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримано на підставі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Деякі питання висвітлено вперше у вітчизняній криміналістиці, інші питання викладено по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку криміналістичних знань, особливостей методики розслідування фальшивомонетництва. У дисертації використовуються ідеї та розробки, що належать співавторам статей - Н.І. Клименко (загальний обсяг - 0,3 д. а., особистий внесок здобувача 0,15 д. а.) та Г.І. Піщенку (загальний обсяг - 0,6 д. а., особистий внесок здобувача - 0,4 д. а.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на: міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми прокурорської і слідчої діяльності у сфері боротьби із злочинністю в сучасних умовах” (Санкт-Петербург, 1996); науково-практичній конференції "Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю" (Київ, 2000); міжнародній науково-практичній конференції "Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 2001); засіданнях кафедр криміналістики, криміналістичних експертиз та кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ України.

Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України при викладанні курсу криміналістики та споріднених спеціалізованих курсів.

Публікації. Головні теоретичні та практичні рекомендації дисертації відображенні у 10 публікаціях загальним обсягом 2,9 д. а., з яких 4 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена її метою та поставленими завданнями. Вона складається із вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (246) та додатків. Загальний обсяг дисертації 296 сторінок, із яких список використаних джерел - 22 сторінки, додатки - 47 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, ступінь новизни одержаних результатів, визначаються мета і завдання, об'єкт та предмет, методи, зв'язок з науковими програмами МВС України та Національної академії МВС України, показане теоретичне і практичне значення положень, що виносяться на захист, викладаються дані про їх апробацію та впровадження у практику.

Розділ перший - "Історико-правовий та порівняльний аспекти фальшивомонетництва" складається з двох підрозділів:

Підрозділ 1.1 "Історико-правова характеристика фальшивомонетництва”, де фальшивомонетництво розглядається, як особливий вид злочину, що виник з появою державної монополії на випуск металевих грошей у обіг і введенням правових норм, які захищали цю діяльність держави.

З початку ХХ ст. фальшивомонетництво стало набувати міжнародного характеру у зв'язку з розширенням економічних, культурних та гуманітарних зв'язків між державами. Вже до 20-х рр. ХХ ст. цей вид злочинів став загрозливим для грошових систем багатьох держав.

У роки Великої Вітчизняної війни в Україні зустрічалися поодинокі випадки фальшивомонетництва у зв'язку з тим, що у військовий час гроші практичної вартості не мали, підроблялися головним чином продовольчі картки. Активізація фальшивомонетництва найчастіше відбувалася напередодні та під час проведення грошових реформ: 1947, 1961, 1990 рр.

Головними причинами поширення фальшивомонетництва у радянський період були: досконале поліграфічне обладнання; зростання рівня освіти і технічних знань населення; поява емігрантів-фальшивомонетників; збільшення кількості ділових поїздок і туристичних подорожей внаслідок розширення контактів СРСР з іншими країнами; чорний ринок для угод обміну валютою.

В цей час мали місце і недоліки профілактики фальшивомонетництва.

На початку 90-х рр. в Україні ситуація у сфері боротьби з фальшивомонетництвом ще більше ускладнилась. Поглиблення кризових явищ в економіці та політиці нашого суспільства обумовило загальне зростання злочинності й у тому числі - фальшивомонетництва. У структурі цього виду злочину поряд з кількісними показниками відбулися й якісні зміни - зросла організованість фальшивомонетників та їх професіоналізм. Нерідко фальшивомонетництво поєднувалося з наркобізнесом, торгівлею зброєю та іншими кримінальними проявами.

Розвитку фальшивомонетництва сприяло й ослаблення обмежувального режиму, інтеграція України в європейське та світове співтовариство.

З метою запобігання фальшивомонетництва в сучасний період необхідно здійснити такі заходи: розробити Державну програму протидії фальшивомонетництву; зменшити сфери готівкового обігу грошей шляхом активного впровадження електронних розрахунків, у тому числі - за допомогою пластикових карток; ввести обов'язкову реєстрацію сучасної поліграфічної техніки, лазерних кольорових принтерів та кольорових копіювальних пристроїв; заборонити ввезення на територію України поліграфічної техніки, повноколірних принтерів та копіювальних пристроїв, не обладнаних спеціальним захистом, який перешкоджає друкуванню грошових знаків; розробити стандарти контролюючого обладнання для перевірки справжності паперових грошових знаків та організувати замовлення на конкурсних засадах виготовлення та розповсюдження такого обладнання з подальшим оснащенням ним організацій та торгівельних підприємств, які працюють з готівкою; необхідно ввести у цивільний документообіг бланки суворої звітності з достатніми ступенями захисту, зокрема з використанням спеціальних видів паперу та поліграфічного обладнання; розробити методику, орієнтовану на встановлення відповідності параметрів закладених спеціальних захисних засобів певним вимогам; створити базу експертних даних по випущеним у обіг цінним паперам; запровадити проведення технічної експертизи проектів цінних паперів і документів особливого ступеня надійності спеціальних захисних засобів, які передбачаються; запровадити здійснення випускного технічного контролю якості і ступеня захищеності цінних паперів; запровадити обов'язкову реєстрацію у спеціальній державній службі цінних паперів, які випускаються у обіг з обов'язковим врахуванням спеціальних захисних засобів, які застосовуються; слід продовжити в ДНДЕКЦ МВС України на базі існуючої колекції фальшивих грошових знаків створення відповідного банку даних (інформаційно-пошукової системи) підроблених грошових знаків з їх кодуванням відповідно до міжнародних вимог та передачею цієї інформації зацікавленим відомствам як в Україні, так і за її межами; організувати відповідні наукові дослідження та навчання експертів-криміналістів діагностичним дослідженням щодо підроблених грошових знаків, які б давали висновки не тільки щодо підробки чи справжності грошових знаків, але й надавали інформацію щодо устаткування, потрібного для виготовлення тієї чи іншої підробки, визначати коло підприємств та організацій, де є подібне устаткування й необхідні матеріали тощо. Автор пропонує правомочним особам вийти із законодавчою ініціативою щодо внесення зазначених у дисертації змін до ст. 199 і внести ст. 199¹ до КК України (2001р.); прийняти нормативні акти, які б зобов'язували банки повідомляти про факти виявлення ними фальшивих грошових знаків та цінних паперів та встановлювали відповідальність з приховування фактів виявлення підробок; розробити експертну методику криміналістичного дослідження підроблених пластикових карток; налагодити регулярний обмін інформацією між відповідними підрозділами МВС, СБУ, Міністерства юстиції та Національним банком України щодо фактів викриття підпільних типографій, які виготовляють підроблені грошові знаки та інші платіжні засоби.

У підрозділі 1.2 "Зарубіжний досвід організації боротьби з фальшивомонетництвом” зазначається, що Інтерпол здійснює боротьбу з фальшивомонетництвом і узагальнює міжнародний досвід. Він проводить такі види діяльності: облік випадків фальшивомонетництва, виготовлювачів і збувачів підроблених грошей і цінних паперів; збір і поширення інформації про зміни у грошових системах країн світу; вивчення способів підробки грошових знаків і цінних паперів, які використовуються злочинцями, з метою вироблення захисних заходів; підготовка рекомендацій країнам - його членам щодо ускладнення технології виробництва грошових знаків і цінних паперів та їх захисту від підробки; вироблення рекомендацій з питань правового регулювання боротьби з фальшивомонетництвом в національному і міжнародному плані; узагальнення досвіду роботи поліції в боротьбі з підробкою грошових знаків і цінних паперів; підвищення професійного рівня поліцейських службовців, зайнятих у сфері боротьби з фальшивомонетництвом.

Для узагальнення досвіду національних органів поліції в галузі боротьби з фальшивомонетництвом, використання його для проведення спільних міжнародних операцій поліцейських служб і з метою посилення боротьби з даним видом злочину Інтерпол прикладає значні зусилля по збору і централізації інформації про фальшивомонетництво в різних країнах.

На сьогодні Інтерпол приділяє увагу двом основним напрямам боротьби з фальшивомонетництвом: ліквідації підпільних центрів, які поставляють фальшиві гроші у міжнародний обіг, і виявленню осіб, які займаються виготовленням і збутом підроблених грошей. У зв'язку з цим від слідчих вимагається висока компетентність, а від поліції різних країн - тісне співробітництво із службовцями Центральних національних бюро Інтерполу, у завдання яких входить збір всієї інформації, яка може сприяти розкриттю фальшивомонетництва.

Пропонується запозичити позитивний досвід у боротьбі з фальшивомонетництвом деяких зарубіжних країн. Так, у Німеччині виготовлення і поширення фальшивих грошових знаків відноситься до однієї з найбільш небезпечних категорій організованої злочинності. Цьому сприяють міжнародні зв'язки, досить високий "професійний" рівень і складна ієрархічна структура злочинних груп. Законодавство цієї країни більше уваги приділяє боротьбі з вказаним видом злочину, має складну конструкцію статей. Кримінальний кодекс ФРН передбачає відповідальність за фальшивомонетництво у випадках: а) наявності кваліфікуючої ознаки - промислу; б) підготовки до підробки грошей або знаків оплати та збут підроблених грошових знаків; в) фальсифікації грошових знаків, при якій вони набувають номіналу більшої вартості; г) звільнення від кримінальної відповідальності за добровільну відмову від вчинення фальшивомонетництва, попередження викликаної ним небезпеки, знищення або приведення у непридатність засобів вчинення злочину.

Наприклад, в Австрії цікавою є сама система доведення до відома населення відомостей про грошові знаки, які знаходяться в обігу і про випуск нових банкнот, що виключила на протязі останніх 40 років факти підробки грошей.

Центробанк Російської Федерації провів боротьбу з фальшивомонетництвом, створивши розгалужену сітку експертних служб, забезпечивши її кваліфікованими кадрами, які досить чітко виявляють підробки грошових купюр і навчають цьому експертів комерційних банків і працівників правоохоронних органів.

Позитивні результати у боротьбі з фальшивомонетництвом на міжнародному рівні в Україні можуть бути досягнуті тільки на основі поглиблення співробітництва національних органів кримінального переслідування всіх зацікавлених країн.

Другий розділ - "Криміналістична характеристика та початковий етап розслідування фальшивомонетництва" - складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Криміналістична характеристика фальшивомонетництва" автор вказує, що криміналістична характеристика - це наукова категорія або система відомостей, яка відображає на статистично-імовірнісному рівні найбільш значимі криміналістичні ознаки злочинів даного виду, дозволяє зробити висновки про оптимальні шляхи розкриття і розслідування. Основними елементами криміналістичної характеристики є: предмет безпосереднього посягання, особа злочинця, спосіб вчинення злочину, типова слідова картина, обставини, що сприяють вчиненню фальшивомонетництва.

Відповідно до ст. 199 КК України (2001 р.) предметами фальшивомонетництва є національна валюта України (у вигляді банкнот чи металевих монет), іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї.

Дисертант показує, що фальшивомонетництвом можуть займатися: злочинні організації; організовані злочинні групи; фальшивомонетники-окремі особи.

Умовно сучасні основні способи підробки (відтворення зображень) грошових знаків поділяють на: поліграфічний (високий, плоский, глибокий, трафаретний); з використанням копіювально-множильної техніки (чорно-білий, одноколірний, кольоровий); застосування принтера ПЕОМ (кольоровий, капельно-струменевий (чорно-білий, кольоровий), лазерний (чорно-білий, кольоровий), матрично-розмальованого); шляхом переробки (монтаж (розшарування, розрізання), аплікація, малювання, поліграфічне додруковування).

Крім способів відтворення зображень у способі підробки грошових знаків, автор також виділяє способи підробки реквізитів і способи приховання факту підробки.

Виготовлення підроблених паперових грошових знаків чи цінних паперів поліграфічними способами є найбільш небезпечним видом фальшивомонетництва, оскільки ці способи дозволяють отримувати грошові білети, які мають велику зовнішню подібність до справжніх і розмножувати їх у великій кількості.

Типову слідову картину фальшивомонетництва складають: а) грошові знаки, що викликають сумнів щодо автентичності, а також їх частини та елементи; б) сліди пошуку матеріалів і виготовлення технічних засобів та пристроїв; в) відомості про використання та закупку спеціальної літератури для можливого виготовлення фальшивих грошових знаків або цінних паперів, пошук та отримання консультацій у фахівців з поліграфії, виробництва паперу та інших осіб, що сприяють здійсненню подібних замислів; г) відомості про елементи ознак зовнішності осіб, що обґрунтовано підозрюються у виготовленні чи збуті фальшивих грошових знаків або цінних паперів; д) сліди пальців рук на грошових знаках та устаткуванні, що було використане під час виготовлення фальсифікатів; е) сліди у вигляді мікрочасток на обладнанні, одязі фальшивомонетників тощо.

Вчиненню фальшивомонетництва сприяють такі обставини: а) об'єктивного характеру: безперервний розвиток науково-технічного прогресу, а в зв'язку з цим - і поява найсучасніших та легкодоступних для самостійного освоєння технічних засобів, за допомогою яких можна незаконно виготовляти фальшиві грошові знаки або цінні папери. Наприклад, наповнення ринку такими товарами як копіювально-розмножувальна техніка, що має високу спроможність відтворення друкованої продукції з оригіналу; наявність або відсутність матеріальних засобів для можливості (самостійного або за допомогою "спонсорів" з числа організованих злочинних груп) вибору устаткування, пристроїв та інших технічних засобів, необхідних для того, щоб займатися злочинною діяльністю щодо виготовлення фальшивих грошових знаків або цінних паперів; закупівля спеціальної фотоапаратури, збільшувальних приладів, освітлювальних пристроїв, пресів різної модифікації, карбувального інструменту, паперу, що має певну подібність з тим, на якому виготовляють законні засоби платежів, різні марки барвників, хімічних реактивів, луг для травлення кліше тощо; можливість доступу до ознайомлення зі спеціальною літературою, що містить відповіді на питання, пов'язані з технологічними процесами виготовлення поліграфічної продукції (паперу, фарби); наявність місць, придатних для заняття подібною кримінальною діяльністю; б) суб'єктивного характеру: наявність у суб'єкта фальшивомонетництва здібностей та нахилів (умінь, навичок) до виробничих процесів, пов'язаних з підробленням грошей та цінних паперів, і, зокрема, до таких технологічних процесів, які застосовуються у галузі поліграфії, малюванні, фотографуванні, хімії, гравіюванні, карбуванні та ін.; знань, які необхідні фальшивомонетнику в процесі вчинення злочину. У випадку відсутності тих чи інших знань або засобів злочинці знайомляться з особами, які володіють відповідними знаннями, й отримують необхідні відомості від них; наявність у злочинця внутрішніх психологічних властивостей, що впливають на прийняття рішення у процесі злочинної діяльності по виготовленню або збуту фальшивих грошових знаків або цінних паперів: спрямованість особистості, її потреби, інтереси, почуття, світогляд, темперамент, характер, підвищена самооцінка.

У підрозділі 2.2 "Особливості порушення кримінальної справи про фальшивомонетництво" автор дійшов висновку, що порядок порушення та розслідування кримінальних справ про фальшивомонетництво має певну специфіку, яка обумовлена обставинами та механізмом вчинення злочину, конкретними умовами провадження окремих слідчих дій та джерелами отримання криміналістично значимої інформації про даний злочин.

Вивчення матеріалів судово-слідчої практики розслідування кримінальних справ про фальшивомонетництво свідчить про те, що одним із основних приводів до порушення кримінальних справ даної категорії є безпосереднє викриття злочину органом дізнання, слідчим, прокурором або судом. Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян є другим розповсюдженим приводом до порушення кримінальних справ про фальшивомонетництво. Незначну кількість серед приводів порушення кримінальних справ про фальшивомонетництво складає явка з провиною. Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовими доказами та повідомлення, які опубліковані, зустрічаються дуже рідко в практиці боротьби з фальшивомонетництвом, однак їх виключити не можна.

Згідно чинного кримінально-процесуального законодавства заява або повідомлення про фальшивомонетництво до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності (ст.97 КПК України).

Усі вилучені фальшиві банкноти повинні направлятися до ДНДЕКЦ МВС України з метою перевірки за картотекою фальшивих грошових знаків та порівняння з підробленими грошовими знаками, раніше зареєстрованими в Інтерполі. Результати перевірки оформляються довідкою, яка відсилається разом з грошовим знаком слідчому. Крім того, про кожний факт виявлення фальшивих грошових знаків правоохоронні органи зобов'язані негайно інформувати штаб-квартиру Інтерполу за обліковими формами, прийнятими міжнародним співтовариством.

Дисертант наводить обставини, які необхідно встановити слідчому у справах про фальшивомонетництво.

Автор показує, що взаємодія при розслідуванні фальшивомонетництва - це з одного боку, тісне співробітництво і узгодженість дій процесуальних партнерів при організуючій ролі слідчого і, з іншого - чітке розмежування функцій у відповідності до їх процесуального статусу. Взаємодія - це не підміна одного органу іншим, а раціональне поєднання можливостей, методів і засобів, які наявні у розпорядженні кожного. До основи взаємодії повинен бути покладений принцип незалежності кожного з суб'єктів взаємодії.

У підрозділі 2.3 "Типові слідчі ситуації та напрями початкового етапу розслідування фальшивомонетництва”. Автор встановив, що у типових вихідних слідчих ситуаціях зосереджені дані, які дозволяють виробити наукові рекомендації з найбільш обміркованого висунення загальних та окремих версій у ході оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Тому типізація вихідних слідчих ситуацій є суттєвою для розробки методики даного виду злочинів.

Вивчення оперативно-слідчої практики боротьби з даним видом злочинів показало, що складаються такі типові слідчі ситуації.

1. В орган внутрішніх справ надійшло повідомлення про виявлення фальшивих грошових знаків або цінних паперів від працівників: а) установ, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування населення (фінансово-банківські структури); б) підприємств, установ, організацій, що здійснюють розрахунки з населенням за товари та послуги, при подальших операціях з грошима (муніципальні, комерційні торгові точки - магазини, ринки, вуличні лотки, торгівельні точки тощо).

2. В орган внутрішніх справ надійшло повідомлення про те, що: а) якась особа намагалась розрахуватися грошима або цінними паперами, які викликають сумнів щодо автентичності або мають ознаки підробки; б) така особа затримана у момент збуту, але заперечує свою причетність до злочину; в) така особа затримана у момент збуту і не заперечує своєї причетності до злочину.

3. В орган внутрішніх справ надійшла інформація про наявність у когось відомостей, які дозволяють підозрювати певну особу у вчиненні фальшивомонетництва.

4. Працівниками органу внутрішніх справ безпосередньо виявлені предмети, інструменти, частини устаткування, що свідчать про виготовлення фальсифікатів.

Поширення фальшивомонетництва обумовлене стабільністю, конкурентною спроможністю українських грошей та цінних паперів. Все це потребує посилення боротьби із фальшивими грошима. Для цього доцільно: закріпити у відомчому нормативному акті положення про створення на рівні УМВС в областях, ГУ УМВС спеціалізованих груп, які будуть складатися з оперативних працівників апарату ДСБЕЗ та слідчих, які б займалися лише боротьбою зі злочинністю в даній сфері. Для таких груп поряд з наявними формами накопичення інформації, необхідно створити спеціалізовані банки даних, в яких міститимуться відомості про наявність на території області організацій, підприємств, установ приватних осіб, які зі злочинними намірами використовують техніку, устаткування, апаратуру, сировину, матеріали, літературу з деяких технологічних процесів, що застосовуються в поліграфії, хімії та інших галузях промисловості.

У створених банках даних слід накопичувати відомості про нові способи та методи, що застосовуються злочинцями при виготовленні та збуванні фальшивих грошових знаків або цінних паперів, способи приховування таких злочинів, типові характеристики осіб, потерпілих внаслідок махінацій з фальшивими грошима; створити каталог карт, що відображають схему поширення фальшивих грошових знаків або цінних паперів, виготовлених певним способом та певними фальшивомонетниками; закріпити за органами внутрішніх справ, на території яких найчастіше зафіксовані факти підробки грошових знаків, підготовленого працівника апарату ДСБЕЗ, який вирішуватиме питання боротьби з даним видом злочинів.

У підрозділі 2.4 "Тактичні особливості проведення окремих слідчих дій”. Під час розслідуванні кримінальних справ з фальшивомонетництва проводять такі слідчі дії: слідчий огляд, обшук, відтворення обстановки та обставин події, пред'явлення для впізнання. Автор показує, що проводяться такі види слідчого огляду: а) огляд предметів та документів, які приєднуються до кримінальної справи у якості речових доказів (огляд грошових знаків чи цінних паперів, які викликають сумнів у своїй справжності; огляд приладдя і матеріалів, які застосовувалися для підробки грошових знаків чи цінних паперів або зберегли на собі сліди дій злочинця); б) огляд місця події, приміщень та місцевості (огляд місця виготовлення підроблених грошових знаків чи цінних паперів; огляд місця збуту фальшивих грошових знаків чи цінних паперів; огляд місця зберігання приладдя і матеріалів, а також підроблених грошових знаків чи цінних паперів).

Особливі зусилля слідчих та оперативних працівників при огляді місця події по справах про фальшивомонетництво повинні бути спрямовані на пошук комп'ютерної та копіювально-множильної техніки. Такий вид огляду проводиться з участю спеціаліста-криміналіста, який добре знає способи підробки грошових знаків та цінних паперів, або спеціалістів у галузі інформатики та обчислювальної техніки, які обізнані із сучасною комп'ютерною та копіювальною технікою та відповідно володіють нею.

Огляд місця події і об'єктів, що знаходяться на ньому, не заміняє проведення обшуку у справах про фальшивомонетництво. Проте, зважаючи на специфіку даного виду злочинів, обшук часто проводиться як невідкладна першочергова слідча дія, а після нього - огляд місця події.

Дисертант вважає, що особливостями проведення відтворення обстановки та обставин події у справах про фальшивомонетництво є перевірка експериментальним шляхом слідчих версій, вірності показань підозрюваного (обвинуваченого) та свідків, встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню фальшивомонетництва, отримання зразків для проведення подальших експертних досліджень. У ході реалізації вказаної мети слідчий повинен перевірити: наявність у підозрюваного (обвинуваченого) певних навиків виготовлення підроблених грошових знаків чи цінних паперів у відповідності до встановленого способу підробки; можливості вчинення окремих дій у певних умовах; достовірність інформації щодо використання для виготовлення підроблених грошових знаків чи цінних паперів саме того обладнання, інструментів та матеріалів, які були вилучені при розслідуванні; кількість підроблених грошових знаків чи цінних паперів, виготовлення яких можливе за певний час і в певних умовах з використанням спеціального обладнання, інструментів та матеріалів.

При розслідуванні фальшивомонетництва допит має теж специфіку, що обумовлено колом питань, які потрібно встановити, характером відношення тієї чи іншої особи до розслідуваної події.

Автор стверджує, що при розслідуванні фальшивомонетництва проводиться і пред'явлення для впізнання потерпілим або свідкам-очевидцям осіб, підозрюваних у збуті фальшивих грошових знаків чи цінних паперів. Саме така слідча дія доцільна у випадку, якщо підозрюваний не був затриманий під час збуту підроблених грошових знаків.

Доцільним, на думку автора, є доповнення ст.26 КПК України, яке б давало законну підставу для об'єднання нерозкритих кримінальних справ, де експертним шляхом встановлені ідентичні способи підробок грошових знаків.

У висновках викладені загальні підсумки та результати проведеного дисертаційного дослідження, сформульовані рекомендації та пропозиції щодо: використання зарубіжного досвіду боротьби з підробкою грошових знаків; систематизації питань, які підлягають встановленню та доказуванню при фальшивомонетництві; порушення кримінальної справи про фальшивомонетництво; складу та функціонування слідчо-оперативних груп органів внутрішніх справ з розкриття та розслідування фальшивомонетництва; висунення версій на початковому етапі розслідування; особливостей тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні фальшивомонетництва; розробки та використання криміналістичних алгоритмів вивчення особи підозрюваного (обвинуваченого) у фальшивомонетництві, встановлення співучасників і їх ролі, перевірки алібі підозрюваного (обвинуваченого); удосконалення діючого кримінального законодавства шляхом зміни редакції ст. 199 і доповнення ст. 199 КК України (2001р.).

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Мацишин В.С. Задачи защиты от подделок денежных знаков // Проблемы прокурорской и следственной деятельности в сфере борьбы с преступностью в современных условиях: Тезисы выступлений Международной научно-практической конференции 5-6 июля 1996 г. - Санкт-Петербург: Институт повышения квалификации прокурорско-следственных работников Генеральной прокуратуры РФ, 1996. - С.161-162 (у співав. з Клименко Н. І.).

2. Мацишин В.С. Фальшивомонетництво в Україні: причини й умови поширення // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: Тези доповідей науково-практичної конференції 30 березня 2000 р. - К.: ГСУ МВС України - НАВСУ, 2000. - С.136-137.

3. Мацишин В.С. Деякі аспекти удосконалення відомчої освіти в Україні // Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи: Тези доповідей Всеукраїнської науково-методичної конференції 24-25 травня 2000 р. - К.: Видавничий центр "Київський університет”, 2000. - С.76-78.

4. Мацишин В.С. Організація боротьби з фальшивомонетництвом у Німеччині // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції 22-23 березня 2001 р. - К.: ГСУ МВС України - НАВСУ, 2001.

5. Мацишин В. Огляд місця події у справах про фальшивомонетництво // Право України. - 2001. - № 7. - С.56-59 (у співавт. з Піщенком Г.).

6. Мацишин В. Систематизація обставин, які необхідно встановлювати у кримінальних справах про фальшивомонетництво // Право України. - 2001. - № 6. - С.65-68.

7. Мацишин В.С. Вопросы защиты от подделок денежных знаков // Вестник Днепропетровского университета. Правоведение. - Днепропетровск: Вид-во ДДУ, 1996. - Вып.3. - С.188-193.

8. Мацишин В.С. Інтерпол проти фальшивомонетництва // Бюллетень з обміну досвідом роботи: Науково-практичне видання. - К.: РВВ МВС України, 2001, - № 131. - С.57-64.

9. Мацишин В.С. Осмотр места происшествия при расследовании фальшивомонетничества // Осмотр места происшествия при расследовании отдельных видов преступлений: Учебное пособие / Под ред. проф.Н.И. Клименко. - К.: "НВТ Правник”, 2001. - С.101-104.

10. Мацишин В.С. Особливості огляду місця події у справах про фальшивомонетництво, вчинене з використанням комп'ютерної техніки // Криміналістичний вісник: Науково-практичний збірник. - К.: ДНДЕКЦ МВС України - НАВСУ. - Вип.1. - С.173-178.

Анотація

Мацишин В.С. Особливості розслідування фальшивомонетництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено актуальним проблемам методики розслідування фальшивомонетництва: конкретизації історико-правової характеристики, висвітленню зарубіжного досвіду боротьби з підробкою грошових знаків, аналізу криміналістичної характеристики, систематизації питань, які підлягають встановленню та доказуванню, встановленню особливостей порушення кримінальної справи, визначенню структури та вирішенню проблем функціонування слідчо-оперативних груп органів внутрішніх справ з розкриття та розслідування фальшивомонетництва, типізації слідчих ситуацій та версій початкового етапу розслідування, визначенню особливостей тактики окремих слідчих дій при розслідуванні, розробці криміналістичних алгоритмів вивчення особи підозрюваного (обвинуваченого), встановлення співучасників і їх ролі, перевірки алібі підозрюваного (обвинуваченого), удосконаленню існуючого кримінального законодавства щодо боротьби з фальшивомонетництвом.

Ключові слова: фальшивомонетництво; підробка грошових знаків, розслідування фальшивомонетництва.

Аннотация

Мацишин В.С. Особенности расследования фальшивомонетничества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2002.

В диссертационном исследовании: конкретизирована историко-правовая характеристика фальшивомонетничества; обобщен зарубежный опыт борьбы с подделкой денежных знаков; проанализирована криминалистическая характеристика фальшивомонетничества; систематизированы вопросы, которые подлежат установлению и доказыванию при расследовании фальшивомонетничества; установлены особенности возбуждения уголовного дела о фальшивомонетничестве; сформулированы предложения, связанные с функциональными обязанностями членов следственно-оперативных групп органов внутренних дел в период раскрытия и расследования фальшивомонетничества; типизированы следственные ситуации и версии первоначального этапа расследования фальшивомонетничества; определены особенности тактики отдельных следственных действий при расследовании фальшивомонетничества; разработаны криминалистические алгоритмы изучения личности подозреваемого (обвиняемого) в фальшивомонетничестве, установления соучастников и их роли, проверки алиби подозреваемого (обвиняемого).

Автор пришел к выводу о том, что в начале ХХ ст. фальшивомонетництво стало приобретать международный характер в связи с расширением экономических, культурных и гуманитарных связей между государствами. Уже к 20-м гг. ХХ ст. этот вид преступлений стал угрожающим для денежных систем многих государств, что явилось поводом к созданию Международной комиссии криминальной полиции (ICPC) - посредника Интерпола (ICPO).

Ослабление ограничительного режима, интеграция Украины в европейское и мировое сообщество определенной мерой оказывали содействие развитию фальшивомонетничества. Возникла и стала реальностью опасность проникновения на территорию Украины организованных преступных структур, основной деятельностью которых стало изготовление и сбыт фальшивых денег. Эти процессы имеют серьезные последствия как для Украины, так и для других стран мира.

Диссертант показал, что положительные результаты в борьбе с фальшивомонетництвом на международном уровне могут быть достигнуты только на основе углубления сотрудничества национальных органов криминального преследования всех заинтересованных стран.

Предложено дополнить ст. 199 УК Украины (2001 г.) положениями относительно усиления ответственности за совершение фальшивомонетничества преступной организацией и освобождения от ответственности лица, которое добровольно выдало подделанные денежные знаки, государственные ценные бумаги или билеты государственной лотереи либо оснащение, специально предназначенное для такой подделки и указала источник их приобретения или оказывало содействие раскрытию преступлений, принять новую ст. 199¹ УК Украины относительно криминализации ответственности за присвоение, вымогательство, незаконное изготовление, хранение, приобретение, перевозку, пересылку, ввоз в Украину оснащения специально предназначенного для подделки или незаконного изготовления денег, государственных ценных бумаг или билетов государственной лотереи.

Ключевые слова: фальшивомонетничество, подделка денежных знаков, расследование фальшивомонетничества.

Summary

Matsishin V. S. Singularities of counterfeiting investigation. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of master of laws on a speciality 12.00.09 - the criminal procedure and criminalistics; expert testimony in court. - National academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to actual problems of a technique of investigation of counterfeiting: The historical and legal performance is rendered concrete, the foreign experience of struggle with the fabrication of token moneys lighted, the criminalistic performance is detailed, the problems are classified which are subject to installation and proving, the singularities of energization of criminal case are established, the frame is defined and the problems of operation of investigation-operating groups of law-enforcement bodies on disclosure and investigation of counterfeiting are decided, the investigatory situations and versions of a pioneering stage of investigation are typed, the singularities of realization of separate investigatory actions are defined at investigation, the criminalistic algorithm of study of a face of the suspect (accused), installation of the accessories and their role, check of an alibi of the suspect (accused) is developed, the sentences on refinement of the existing criminal legislation on struggle with counterfeiting are developed.

Key words: counterfeiting, fabrication of token moneys, investigation of counterfeiting.

Размещено на Allbest.ru

...