Розвиток профспілок в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: Розвиток профспілок в Україні

Вступ

Профспілки - важливий інститут громадянського суспільства, який захищає права і свободи громадян у галузі трудових відносин. Ця роль профспілок набуває особливо важливого значення в умовах становлення демократії та ринкової економіки в нашій країні.

Профспілковий рух в України перебуває сьогодні на складному етапі становлення, пошуку свого місця в системі нових соціально-економічних, політичних відносин. Трансформуються традиційні профспілки. Разом з тим, створюються нові (вільні, альтернативні) професійні об'єднання. А тому актуальність даної теми складає комплекс узагальнених структурних елементів діяльності профспілкових органів та їх значення для розвитку трудових відносин.

Об'єктом дослідження є функції та форми участі профспілкових організацій в сфері соціального захисту. Предметом дослідження є права і обов'язки профспілок у регулюванні трудової та соціально-трудової сфери діяльності. Мета роботи полягає в дослідженні понять, що стосуються профспілок, ознак, принципів, сфери діяльності, визначення ролі профспілок у підвищенні ефективності функціонування профспілкових органів. У контексті означеної мети виділені наступні дослідницькі завдання:

- розглянути профспілкові органи як суб'єкти трудового права;

- провести загальну характеристику статусу профспілок у сфері праці;

- визначити принципи діяльності профспілок;

- розкрити правове положення профспілок у сфері праці;

- визначити особливості діяльності профспілок в умовах перехідного періоду до ринкової економіки. Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Биченко А., Бут М., Коліушко І., Максимчук В., Нагребецька І., Осовий Г. Сільченко С., Слезенюк Є., Стоян О., Сфінцицкі Г. Цвих В. та ін..

1. Профспілкові органи як суб'єкти трудового права

Профспілка є добровільною громадською організацією, що об'єднує працівників відповідно до їх інтересів, сфери діяльності для захисту трудових, соціальних та економічних інтересів членів профспілок.

Крім того, профспілки лобіюють інтереси людей найманої праці у державі. Використовуючи соціальні важелі, вони співпрацюють з іншими громадськими та політичними організаціями для досягнення поставлених цілей.

Конституція України визначає, що „професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права”.

Окрім Конституції України діяльність профспілок регламентується також Кодексом законів про працю і окремими Законами: „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, „Про колективні договори і угоди”, „Про об'єднання громадян”.

На сьогодні українська профспілкова мережа умовно поділена на „старі” профспілки, „вільні” профспілки та „жовті” профспілки (створюються роботодавцями).

Говорячи про старі профспілки, мову ведуть про Федерацію Профспілок України (ФПУ), що є нащадком радянської монополістичної профспілки.

Разом із клеймом „прорадянської” профспілки ФПУ отримали у спадок складні корумповані схеми роботи й невід'ємність від інтересів держави і роботодавця. Це негативно впливає не лише на діяльність ФПУ, а й на авторитет профспілок взагалі. Вільні профспілки - це перші кроки незалежної української громадськості створити дієвий та незалежний від влади профспілковий рух для захисту робітничих інтересів.

Основна відмінність вільних профспілок у тому, що створені вони були не державою і не для держави. Вільні профспілки в Україні з'явились з перших робітничих страйків і створені були самими робітниками і для робітників. Ідеологія вільних профспілок передбачає свободу від політичних та корупційних інтересів, гласність, прозору діяльність на демократичних засадах. Вони не залежать від інтересів роботодавців та політиків, не зачіпають релігійних, ідеологічних та інших свобод своїх членів.

Характерними ознаками профспілок є:

- захист прав та інтересів найманих працівників;

- незалежність від державних органів та роботодавців;

- заборона на членство в профспілках роботодавців та власників підприємств;

- співпраця з іншими громадськими організаціями і політичними партіями лише на паритетних засадах. Профспілки діють на засадах соціального партнерства і співпрацюють з органами державної виконавчої влади та об'єднаннями роботодавців, беруть активну участь у переговорах щодо Генеральної, галузевих і регіональних угод і колективних договорів.

Принципи діяльності профспілок:

1) Незалежність профспілок, що забезпечується:

- прямою забороною усякого втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність профспілок;

- майновою самостійністю;

- правом самостійно розробляти і затверджувати статути, визначати структуру, обирати керівні органи, організовувати свою діяльність (ст. 14 ЗУ „Про професійні спілки їх права і гарантії їх діяльності”);

- забороною контролю за діяльністю профспілок з боку органів юстиції, що реєструють профспілки в якості юридичної особи.

2) Самоврядування, передбачене Законом „Про громадські об'єднання”, що виражене у праві самостійно приймати свої статути і регулювати свою внутрішню діяльність.

3) Добровільність об'єднання в профспілки, що закріплено як законодавством про профспілки (ст.7 закону), так і Законом „Про громадські об'єднання”.

4) Рівноправність (ст. 10 ЗУ „Про професійні спілки їх права і гарантії їх діяльності”) означає, що профспілки та їхні органи одного рівня мають однакові права незалежно від їх чисельності та будь-яких інших ознак.

5). Законність створення і діяльності, що випливає із законодавства про профспілки і прямо закріплений Законом „Про громадські об'єднання”.

Завдання профспілок пов'язані зі здійсненням їх головної функції - захисту прав та інтересів працівників у сфері праці.

Згідно з Конституцією України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Діяльність профспілок регулюється за допомогою їхніх внутрішніх норм, прийнятих керівними профспілковими органами. Такі норми не носять правового характеру і містяться в їх статутах, інших профспілкових актах.

Отже, основним завданням профспілок є представництво і захист інтересів працівників перед власником. Виходячи з цього, основними функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю.

2. Права та обов'язки профспілок

Профспілка - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Законодавством передбачено, що профспілки реалізують свої повноваження на підприємствах, в установах і організаціях через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки.

Не можна не погодитись з фактом наявності у профспілок могутнього арсеналу, що дозволяє їм контролювати механізм додержання трудових та соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством про працю. Так, профспілки мають право брати участь від імені працівників в процесі укладання колективних договорів, генеральної, галузевих, регіональних угод та контролювати їх виконання. Оскільки змістом таких договорів і угод є умови оплати праці, соціально-економічного забезпечення, умови охорони праці, тривалість робочого часу, відпочинку та інші додаткові гарантії і соціально-побутові пільги, профспілки мають можливість захистити від свавілля певної сторони члена профспілки.

Закріплено також право профспілок проводити у встановленому порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації задля підтримки своїх вимог під час проведення переговорів щодо розробки, укладення чи зміни колективного договору, угоди. Крім того, профспілки наділені правом вимагати від роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

У сфері додержання законодавства про охорону праці профспілки, зокрема, у разі виявлення загрози життю або здоров'ю працівника, мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників. Профспілки також можуть проводити незалежну експертизу умов праці та об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці. Важливим є право профспілок брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань та можливість давати свої висновки по них.

Крім цього плюсами для членів профспілки є, по-перше, те, що профспілки можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, в яких члени профспільноти безоплатно та на пільгових умовах можуть отримати відповідну консультацію та юридичну підтримку. По-друге, члени профспілки можуть розраховувати на допомогу профспілки в проходженні медекспертизи у випадках постійної чи тимчасової втрати працездатності. По-третє, вони мають можливість користуватися майном профспілок (будинки культури, спортивні споруди, санаторії, профілакторії, бази відпочинку). По-четверте, члени профспілки можуть користуватися послугами кредитних організацій, отримувати матеріальну допомогу за рахунок коштів профспілки.

Профспілки можуть виступати і в ролі ініціаторів звільнення керівників, що, на думку перших, порушують чинне трудове законодавство. Не менш важливим є право профспілок вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов'язковими для розгляду, та в місячний термін одержувати від них аргументовані відповіді. Разом з роботодавцем профспілки беруть участь у розробці правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації.

Поряд із цими повноваженнями профспілки наділені й іншими правами у питаннях пенсійного, медичного, соціального та житлового забезпечення. Отже, профспілка здатна надавати кваліфіковану юридичну допомогу, захищати права працівників в усіх судових інстанціях та суттєво впливати на соціальну політику підприємства.

У статус профспілок, крім прав входять і юридичні обов'язки. Права й обов'язки профспілок у сфері праці мають особливості:

- по-перше, юридичні обов'язки прямо не покладаються державою на профспілки, вони випливають із захисної функції цієї громадської організації, спираються на її статути і зв'язані з правами. У результаті надані профспілкам права одночасно означають і їх обов'язок. Це - особлива юридична категорія права-обов'язку, де право і зобов'язання знаходяться в нерозривній єдності;

- по-друге, це обов'язок не перед державою, а перед працівниками, чиї інтереси профспілки повинні представляти і захищати;

- по-третє, юридичні обов'язки профспілок полягають у необхідності реалізації наданих їм прав. Інакше вони не зможуть захистити працівників;

- по-четверте, виконання обов'язків забезпечується, насамперед, силою суспільного, морального (внутрішньопрофспілкового) впливу.

Концепція нерозривності прав і обов'язків профспілок має практичне значення: якщо здійснення прав залежить від волі суб'єкта, то юридичні обов'язки треба завжди виконувати. Отже, при наявності відповідної ситуації профспілки повинні використовувати надані їм права.

3. Діяльність профспілкових організацій в Україні

Однією із передумов забезпечення соціальної злагоди в суспільстві є наявність сильних і незалежних профспілок. Важливо, щоб ці організації були демократичними і достатньо представницькими. Ще одна умова - це визнання державою законності діяльності та сучасної соціальної ролі профспілок, адекватне ставлення до них роботодавців, суспільства в цілому.

На жаль, обізнаність української громадськості у питаннях сучасного профспілкового руху є слабкою, а ставлення структур влади і підприємців до профспілок часто грунтується на застарілих уявленнях про їхню роль в командно-адміністративній системі і не дає змоги сприймати їх як рівноправного партнера, що стримує формування нових соціально-трудових відносин.

Метою діяльності профспілок є поліпшення соціально-економічної ситуації в Україні, а відтак становища трудящих, зміцнення громадянського миру і демократії. Основним же способом вирішення наявних проблем профспілки вважають конструктивний соціальний діалог, узгодження інтересів найманих працівників, держави і роботодавців шляхом домовленостей.

Українським профспілкам потрібно пройти шлях до визнання міжнародним профспілковим рухом, який має пересвідчитися в їх реальному роздержавленні і незалежності, демократичності і відданості справі захисту інтересів трудящих. І, безперечно, самим профспілкам та їх об'єднанням, кількість яких у країні зростає, потрібно порозумітися між собою і консолідуватися, щоб стати реально впливовою силою у суспільстві.

До ухвалення у вересні 1999 р. Закону „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” українське суспільство мало мізерні відомості про профспілковий рух. І тільки із запровадженням легалізації всеукраїнських профспілок та їхніх об'єднань, що здійснюється шляхом обов'язкової реєстрації Міністерством юстиції України, а щодо профспілок нижчого рівня - відповідними територіальними органами юстиції, кожний громадянин, роботодавець чи орган влади отримав доступ до цієї інформації. Щодо первинних профспілкових організацій, які діють на підприємствах, то Закон про профспілки (ст. 6) зобов'язує їх повідомляти безпосередньо роботодавця про склад працівників, яких вони об'єднують. В іншому випадку стаття 43 Кодексу законів про працю, яка передбачає розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця лише за попередньою згодою відповідного профспілкового органу, не діяла б стосовно членів профспілки.

Зараз все більш помітною є трансформація мотивації членства працівників у профспілках - не задля традиції, а як об'єктивна потреба для захисту своїх інтересів. Той факт, що 24% найманих працівників зазначили, що вони вступили в профспілки „зі свідомою метою захисту своїх прав та інтересів як найманих працівників”, свідчить про позитивні зрушення у світогляді трудящих. Можливо, саме це дало їм підстави заявити, що в країні відбувається становлення профспілок нового типу - це зазначили 8% респондентів, а 14% - що профспілки відроджуються і модернізуються. Нині безпосередня участь профспілок у законотворчій роботі здійснюється через такий канал, як представництво інтересів профспілок і використання прав законодавчої ініціативи народними депутатами-профспілчанами у Верховній Раді України.

Зараз в Україні всі основоположні профспілкові права гарантовані законами і віднесені Конституцією до основних прав людини.

Так, згідно зі ст. 36 Конституції, громадяни мають право на участь у профспілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Тобто право на створення профспілок внесено до основних громадянських свобод, а самі профспілки є своєрідними правозахисними організаціями трудящих. Вони об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом професійної діяльності, утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їхніх членів. Слід зазначити, що боротьба за прийняття Закону України „Про професійні спілки, їх права і гарантії” тривала у стінах парламенту понад сім років (1992 - 1999 рр.), проте й після прийняття цього закону потрібні були ще три роки для внесення змін до інших законодавчих актів, щоб він запрацював на повну силу.

Ст. 44 Конституції гарантує право громадян на страйк. Реалізація цього права забезпечується Законом „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, який після шестирічних дебатів ухвалений Верховною Радою України 30 березня 1998 р.

Ще одне з основоположних прав профспілок - право на ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів й угод гарантоване їм Законом України „Про колективні договори і угоди”.

Свою захисну функцію профспілки та їх органи широко використовують також шляхом здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю, представлення прав працівників та їх адвокатського захисту в судах, арбітражах, комісіях з трудових спорів, що утворюються на підприємствах.

За даними проведеного опитування у квітні-травні 2002 р. Центром соціальних експертиз, значна кількість (45%) респондентів вважає, що профспілки в нинішньому вигляді існують радше за традицією, по інерції. Друга за чисельністю (28%) група респондентів вважає, що стан профспілок у країні переживає кризу. соціальний трудовий профспілка

Третя, значно менша група (14%) вважає, що профспілки поступово відроджуються і модернізуються. Ще менша група (8%) вважає, що в країні відбувається становлення профспілок нового типу. І 4% опитаних завагалися з відповіддю.

Отже, за оцінками більшості представників всіх сторін соціально-трудових відносин існування профспілок в Україні має традиційний, інерційний характер. Профспілковий рух України переважно суттєво не трансформується й лише спостерігаються окремі явища модернізації.

Висновок

Отже, незважаючи на деякі позитивні результати, досягнуті у функціонуванні профспілок, важливо, щоб держава розробила і прийняла програму підтримки діяльності професійних союзів.

У перспективі роль профспілок буде неухильно зростати. Тому що, профспілки залишаються чи не єдиним органом, що стоїть на захисті прав і інтересів працюючих. Проте профспілкам необхідно уточнити свої завдання, удосконалювати методи роботи. Необхідно вивчати і брати до уваги уроки, пройдені профспілками інших країн світу, розвивати вже наявні в кожній членській організації паростки нового.

Профспілковий рух у України в теперішніх умовах тільки складається. Але очевидно, що, якщо Україна буде розвиватися, взявши за ідеал розвинуті країни Європи, то і профспілки будуть мати відповідні методи роботи з профспілками інших країн. Тому методи і досвід роботи профспілок інших країн представляють практичний інтерес.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. Голос України, 2002 р. №12.

2. Кодекс Законів про Працю України. - К.: Школа 2009. - 112 с.

3. Закон України „Про професійні спілки їх права і гарантії їх діяльності” від 15.09.1999 р. зі змінами та доповненнями від 03.03.2005 р. №2454 - IV.

4. Правове становище професійних спілок: сьогодення і перспективи / Право України. - №6, 1999 р. - с.106 - 109.

5. Бабаскін А.Ю. Баранюк Ю.В. Дріжчана С.В. та ін.; За заг. ред. Хуторян Н. М. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. - К.: Видавництво А.С.К., 2004 - 608 с.

6. Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України: Підручник / - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. - 559 с.

7. Гирич О.С. Трудове право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: ТП Пресс, 2003. - 208 с.

8. Наровська К.Б., Пастухов В.П., Тищенко О.В., Чорноус С.М. Трудове право України: порядок ведення та оформлення кадрових документів: Навчальний посібник. - К.: Алерта, 2005. - 280 с.

9. Павлик П.М. Трудове право України: Навч. посіб. Для дистанційного навчання. За наук. ред. Малишевої Н.Р. - К.: Університет „Україна”, 2006. - 466с.

10. Пилипенко П.Д. Основи трудового права України: Курс лекцій. За ред. Доктора юридичних наук, професора. - 3-тє вид., виправл. І доп. - Львів: „Манголія плюс”, 2004. - 238 с.

11. Пилипенко П.Д., Буряк В.Я., Козак З.Я. та ін.. Трудове право України: Навч. посібник для студ. юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.:Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. - 536 с.

12. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - Х.: Фірма „Консум”, 1998. - 480с.

Размещено на Allbest.ru