Особливості укладення договорів на аукціоні

Размещено на http://www.allbest.ru

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Алябишев Михайло Степанович

УДК 347.44

Особливості укладення договорів на аукціоні

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Шишка Роман Богданович,

Національний університет державної податкової служби України,

професор кафедри цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник

Кучеренко Iрина Миколаївна,

Iнститут держави i права iм. В. М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат юридичних наук

Майданик Наталя Іванівна,

Фінансово-правовий коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

викладач цивільно-правових дисциплін

Захист відбудеться «20» лютого 2009 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а.

Автореферат розісланий «20» січня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. І. Бобрик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аукціони мають тисячолітню історію і, наразі, широко використовуються у більшості країн світу. За радянських часів їх застосування в Україні було досить обмежене внаслідок панування адміністративно-командної економіки і властивого їй обмеження розподільчими засобами сфери товарно-грошових відносин. Після здобуття незалежності України та розвитку ринкової економіки аукціонна діяльність набула широкого розповсюдження в різних сферах. Так, аукціони відіграють важливе значення при приватизації державного майна. Введення землі в цивільно-правовий обіг зумовило зародження інституту земельних аукціонів. В останні роки активно проводяться аукціони з продажу природних ресурсів, ліцензій на здійснення деяких видів діяльності. Набувають поширення, так звані, «благодійні» аукціони. Широко застосовуються аукціони й у виконавчому провадженні при відчуженні майна боржника.

Разом з тим, подальше розширення сфери застосування аукціонів багато в чому стримується відсутністю єдиного підходу законодавця щодо аукціонів та наявністю численних прогалин і неузгодженостей в чинному законодавстві України щодо аукціонів. На рівні законів вказується лише про можливість проведення аукціонів. Так, у Цивільному кодексі України міститься лише згадування про можливість укладення договорів на аукціонах (ст. 650 і ч. 4 ст. 656). Так само, лише в загальних рисах торкаються аукціонів положення й деяких інших законів. У зв'язку з цим, аукціонна діяльність регулюється численними нормативними актами, які закріплюють різні організаційно-правові механізми проведення аукціонів та містять різний понятійний апарат. Саме тому, наразі кожний вид аукціонів характеризується своїми, притаманними лише йому, особливостями, що негативно впливає на практику їх застосування.

Актуальність теми цього дисертаційного дослідження також озумовлюється недостатністю наукової розробки загальних проблем правового регулювання аукціонів. В цивілістичній доктрині відсутній єдиний погляд на правову природу аукціону, роль і місце аукціону при укладанні договорів. Наразі, відсутні спеціальні монографічні роботи з цієї тематики, а наявні в літературі праці стосуються або особливостей окремих видів аукціонів, або лише в загальних рисах констатують можливість проведення аукціонів в процесі укладання договорів.

Теоретичним підґрунтям цього дисертаційного дослідження стали роботи таких вітчизняних та зарубіжних науковців як: О. А. Беляневич, С. М. Бервено, В. А. Васильєва, О. М. Вінник, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, М. Й. Брагінський, В. В. Вітрянський, Ю. О. Заіка, О. В. Кохановська, І. М. Кучеренко, В. В. Луць, В. М. Коссак, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик, Н. І. Майданик, В. К. Мамутов, Л. А. Новосьолова, І. В. Спасибо-Фатєєва, Є. О. Харитонов, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишка, В. С. Щербина та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у межах комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867) та відповідно до Головних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2001- 2006 роки, а також тематики кафедри цивільного права і процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Основна мета цієї дисертації - визначення особливостей укладення договорів на аукціоні та вироблення обґрунтованого уніфікованого наукового підходу до розуміння категорії аукціону в цивільному праві.

Для досягнення цієї мети дисертантом поставлені такі основні завдання дисертаційного дослідження:

- встановити умови виникнення і розвитку аукціонів,

- визначити характер і тенденції правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку з проведення аукціонів;

- визначити сутність і правову природу аукціонів;

- провести класифікацію аукціонів;

- охарактеризувати організаційно-правовий механізм функціонування аукціонів;

- виробити уніфікований понятійний апарат щодо аукціонів;

- визначити прогалини і неузгодженості чинного законодавства щодо аукціонів та виробити пропозиції щодо їх усунення.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають при проведенні аукціонів. правовий договір аукціон

Предметом дослідження є положення цивільного законодавства України, інших країн, а також норм міжнародного права, що регулюють відносини, пов'язані з організацією і проведенням аукціонів, практика проведення аукціонів в України та за кордоном, досягнення цивілістичної доктрини щодо аукціонів та укладання договорів, а також судова практика вирішення спорів, що виникають з питань організації, проведення аукціонів та укладання договорів за їх результатами.

Методи дослідження. При аналізі вивченого матеріалу в роботі здійснювався комплексний підхід, що виявляється в застосуванні різних методів залежно від конкретних аспектів дослідження. За допомогою засобів логічного методу пізнання аргументується істинність чи хибність наукових, а також нормативно закріплених суджень відносно аукціонів. За допомогою засобів порівняльно-правового методу пізнання проводиться, по-перше, порівняння аукціонів з іншими конкурентними способами укладення договорів, по-друге, різних аукціонів між собою. За допомогою засобів історико-правового методу пізнання досліджується виникнення та особливості правової регламентації аукціонів в праві різних країн у різний час.

Використання методу критики при постановці проблеми і розгляді правової природи аукціонів дозволило з'ясувати точки зору вчених-цивілістів на проблему дослідження і, на їх основі, дійти до самостійних висновків з даного питання. Через статистичний метод було з'ясовано сучасний стан розвитку аукціонів в України. Теоретико-прогностичний метод дозволив розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері аукціонів.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті дослідження цивільно-правових відносин у процесі проведення аукціонів сформульовано наступні висновки, що мають певну наукову новизну:

1. Дістала подальшого розвитку позиція стосовно виділення трьох стадій проведення аукціонів: а) підготовча стадія (підготовка і оголошення аукціону); б) власне торги (аукціонні торги); в) закінчення аукціону і реалізація його результатів. При цьому, дисертантом відстоюється думка про доцільність поділу першої стадії на дві підстадії: попередню (допублічну) підготовку (вся попередня підготовча робота, яка відбувається без участі покупців: ухвалення рішення про продаж товару на аукціоні, визначення організатора, підготовка товару, публікація оголошення) і публічну підготовку (відбувається вже за участі потенційних покупців: прийом заявок, їх перевірка, реєстрація учасників, тощо).

2. Вперше розроблено науково-обґрунтовану класифікацію видів аукціонів за такими критеріями як: рівень правового регулювання і поширеності інформації про їх проведення; характер ініціативи їх проведення (причини проведення); об'єкти продажів; правила і способи проведення; спосіб представництва зацікавлених сторін.

3. Дістало подальшого розвитку питання про зміст та співвідношення термінів «аукціон» і «публічні торги», на підставі чого зроблено висновок про те, що вони є синонімами, тобто позначають одне і те саме поняття. З метою усунення полісиномії та задля уніфікації юридичної термінології обґрунтовано доцільність відмови від вживання терміну «публічні торги».

4. Удосконалено визначення поняття аукціону, на підставі чого дисертантом сформульовано власне визначення аукціону, як заснованого на конкуренції, способу придбання права на укладення договору тим із учасників торгів, який запропонує більш високу ціну, ніж інші учасники.

5. Удосконалено розуміння того, що предметом аукціону є не майно, а право на укладення договору, з огляду на що аукціон варто розглядати не як спосіб продажу майна, а як один із конкурентних способів укладення договорів.

6. Дістало подальшого розвитку положення про порядок повідомлення про проведення аукціонів залежно від того, добровільним чи примусовим являється аукціон. При проведенні примусових аукціонів дисертантом пропонується встановити обов'язок організаторів торгів персонально попереджати власників майна про час і місце майбутніх торгів, а також здійснювати публічне повідомлення у порядку, що має бути встановлений законом. При проведенні добровільних аукціонів порядок повідомлення про торги має визначатися за домовленістю між замовником і організатором аукціону.

7. Вперше зроблений висновок про те, що однією із причин фіктивних торгів у результаті змови його учасників є відсутність у Цивільному кодексі України вказівки на конкурентний характер аукціонів. У зв'язку із цим, дисертант обґрунтовує необхідність визначення аукціону в ЦК України як одного з конкурентних способів укладання договору, що дасть можливість розглядати факт змови як самостійну підставу для визнання аукціону недійсним.

8. Вдосконалено розуміння процесу укладення договорів на аукціоні як складної сукупності дій учасників і організатора аукціону, що регулюються нормами приватного й публічного права, спрямованих на укладення основного договору з переможцем торгів. Укладенню основного договору безпосередньо передує проведення аукціону, що організаційно складається з публічної стадії й аукціонних торгів. При цьому, між організатором і кожним учасником укладається договір, що визначає права та обов'язки сторін при проведенні торгів, який вважається виконаним у момент визначення переможця аукціону.

9. Удосконалені характерні риси договору про проведення аукціону, а саме дисертантом обґрунтовано, що цей договір є двостороннім і консенсуальним, має ознаки договору приєднання, виступає попереднім договором по відношенню до основного договору, що укладається з переможцем аукціону, і може бути віднесений до договорів під умовою.

10. Дістало подальшого розвитку розуміння порядку укладання договору про проведення аукціону. На переконання дисертанта, публікація про проведення аукціону містить пропозицію укласти договір про проведення аукціону на визначених умовах та адресується невизначеному колу осіб, а, відтак, її слід розцінювати як публічну оферту про укладання такого договору. Особа, яка має намір взяти участь у торгах, може заявити акцепт, приєднавшись до такого договору, однак, не може змінювати його умови.

11. Вдосконалено положення про те, що пропозиція взяти участь в аукціоні є офертою щодо договору про проведення аукціону і не може розглядатися як оферта стосовно основного договору, оскільки такою офертою виступає визначення переможця аукціону.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватись у викладацькій діяльності при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право України», «Господарське право України», спеціалізованих навчальних курсів, а також при написанні навчальних посібників, методичних рекомендацій та підручників для студентів юридичних вузів. Положення дисертації можуть бути основою для подальших наукових досліджень проблем укладання договорів.

Зроблені в ході дисертаційного дослідження висновки і пропозиції придатні для практичного застосування при організації і проведенні аукціонів, в судовій практиці вирішення спорів, що виникають з вищевказаних правовідносин. В дисертації сформульовано ряд пропозицій про внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, що спрямовані на удосконалення правового регулювання аукціонної діяльності.

Апробація результатів дисертації. Дисертація неодноразово обговорювалася на засіданнях кафедри підприємницького права Кримського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ та кафедри цивільного права і процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Положення дисертаційного дослідження були висвітлені на VІІ звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, травень 2005 р.), на присвячених пам'яті професора О. А. Пушкіна науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми цивільного права і процесу» (21 травня 2005 р. та 27 травня 2006 р.), а також на семінарі для фахівців юридичних служб органів виконавчої влади і начальників територіальних управлінь юстиції АРК, проведеному Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в АРК (м. Сімферополь, грудень 2005 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладені у 8 наукових працях, серед яких 5 статей, 4 з яких опубліковані у фахових виданнях, та 3 тези виступів на наукових заходах.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок. Список використаних джерел включає 282 найменування та викладений на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, подано відомості про зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дисертаційного дослідження, висвітлено використані методи дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних дисертантом результатів, вказані дані про апробацію і впровадження результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 «Загальна характеристика аукціонів» складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Визначення проблематики дисертаційного дослідження» встановлені основні проблеми, які виникають у практиці організації та проведення аукціонів.

Однією з основних проблем правового регулювання аукціонів автор вважає відсутність єдиного закону про порядок організації та проведення аукціонів, який містив би визначення застосовуваних термінів, а також встановлював єдиний порядок їх проведення. В результаті аукціони в Україні проводяться на підставі декількох десятків відомчих нормативних актів. Відносно необхідності прийняття єдиного закону про аукціони автор звертає увагу на не зовсім послідовну позицію законодавця з цього приводу. Так, з одного боку, 18 січня 2005 р. Мін'юстом України була створена міжвідомча робоча група з підготовки Закону України «Про публічні торги», а з іншого - у чинних законах містяться посилання про необхідність урегулювання спеціальними законами лише окремих видів аукціонів, а не всієї аукціонної діяльності. Відповідно, кожен нормативний акт, що регулює той чи інший вид аукціону, містить свій понятійний апарат, у тому числі, визначення поняття відповідного виду аукціону.

Дисертант звертає увагу на невизначеність законодавця і наукову полеміку з приводу співвідношення термінів «аукціон» і «публічні торги», які в чинному законодавстві і юридичній науці використовуються як різні поняття, так і як тотожні. Зокрема, у ст. 21 Закону України «Про заставу» застосовується словосполучення «аукціони (публічні торги»); у ст. 650 ЦК України термін «аукціон» згадується без співвідношення з публічними торгами, а у ст. 592 ЦК України, навпаки, згадуються тільки публічні торги, у ст. 656 ЦК України аукціон і публічні торги, взагалі, розглядаються як рівнозначні терміни.

Дисертантом встановлено, що, оскільки ст. 650 ЦК України «Укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах» не вказує на аукціон як один із конкурентних способів укладення договорів, стає проблематичним визнання аукціону недійсним у випадку змови між його учасниками та/або між його учасником і організатором, а також ускладнюється розрізнення способів укладення договорів, зокрема, аукціону від конкурсу. Однак, основною проблемою, на думку дисертанта, є відсутність теоретичних досліджень аукціону з позицій цивілістичної науки.

У підрозділі 1.2 «Генезис розвитку аукціонів і досвід їхнього правового регулювання» розглянуто розвиток аукціонів, а також чинники, що зумовили їх появу.

Дисертантом встановлено, що первісно аукціони виникли в умовах рабовласницького ладу, і основним предметом продажу на них були раби. Простота проведення таких торгів, а також відсутність у покупця та продавця взаємних зобов'язань, крім передачі речі та її оплати, дозволили зробити висновок про те, що аукціони у стародавності регулювалися звичаями ділового обороту. Подальше зростання товарного виробництва, поява конкуренції й удосконалення договірної форми реалізації товару, викликали активний розвиток аукціонів. Відтак, причини розширення сфери застосування аукціонів в середньовіччі та новий час були виключно економічними. При цьому, поступово, регулювання аукціонів звичаями ділового обороту набуло юридичного оформлення.

За радянських часів аукціони фактично були заборонені. Лише після набуття незалежності в Україні почалися корінні економічні перетворення, виникли ринкові відносини, що зумовили повернення до проведення аукціонів. Відродженню аукціонів в Україні сприяла, насамперед, приватизація державного майна. Саме тому, загальні засади проведення аукціонів були закладені у Законі України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)», який, поміж іншого, закріплював визначення аукціону, порядок його підготовки, проведення та оформлення результатів. Правила організації та проведення аукціонів у процесі приватизації державного майна в подальшому були враховані при регламентації процедури аукціонів (публічних торгів) у Земельному кодексі України, Законах України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження», інших законах і підзаконних актах.

У підрозділі 1.3 «Сутність аукціону і його основні ознаки» автор підкреслює, що, незважаючи на тисячолітню історію розвитку уявлень про аукціони, дотепер відсутнє єдине загальновизнане визначення цієї категорії.

В результаті узагальнення ознак аукціону, що зустрічаються в юридичній літературі, дисертант доходить до висновку про те, що аукціон - це продаж попередньо оглянутого майна з публічних торгів у заздалегідь установлений час та місці, при якому покупцем стає той, хто запропонує найбільш високу ціну. Однак автором не підтримується це визначення з огляду на те, що воно не враховує наступне а) сутністю аукціону є пропозиція учасника аукціону в ході торгів найбільш високої ціни за виставлений на аукціон товар (право); б) обов'язковою рисою аукціону є конкурентний характер торгів; в) аукціон, взагалі, не можна вважати продажем майна, оскільки на самому аукціоні укладання договору з приводу виставленого на аукціон майна (права) не відбувається.

В результаті проведеного дослідження дисертантом пропонується власне визначення поняття аукціону. Під аукціоном слід розуміти заснований на конкуренції спосіб придбання права на укладення договору тим з учасників торгів, який запропонує більш високу ціну, ніж інші учасники. Автор дійшов висновку, що терміни «аукціон» і «публічні торги» є тотожними, а, відтак, з метою усунення полісиномії пропонується відмовитися від вживання в законодавстві терміну «публічні торги», оскільки він не має конкретного смислового наповнення.

У підрозділі 1.4 «Предмет аукціону» зроблено висновок про те, що на аукціоні можуть бути продані не тільки речі, майно та майнові права, але й результати робіт, послуги, результати інтелектуальної творчої діяльності, інформація, інші матеріальні й нематеріальні блага, якщо законодавством вони не виключені із цивільного обороту. Підкреслено, що варто враховувати можливість установлення законом видів об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або знаходження яких у цивільному обороті допускається при наявності спеціального дозволу, що також обмежує можливість застосування щодо них аукціонів.

Автор зазначає, що більшість вчених, говорячи про те, які речі можуть бути продані на аукціоні, саме їх вважають предметом аукціону. Така точка зору, на думку автора, є помилковою, оскільки на самому аукціоні не відбувається відчуження цих речей. Аукціон є формою визначення з низки осіб - його учасників, того, хто одержить право на придбання відповідної речі. Саме тому в всіх випадках, незалежно від характеру майна, що продається за допомогою аукціону, предметом аукціону варто вважати право на укладення відповідного договору.

У 1.5 «Види аукціонів» встановлено, що єдиної, усіма визнаної класифікації аукціонів не існує. Більшість авторів пропонують власні класифікації, які, як правило, є відмінними одна від одної. Найбільш поширеним є поділ аукціонів на «англійський» аукціон, при якому ставки підвищуються, а переможцем вважається той учасник, який запропонує найбільш високу ціну, а також «голландський» аукціон, при якому торги починаються з дуже високої ціни й у ході торгів послідовно пропонується усе нижча ціна, і право на придбання речі одержує покупець учасник аукціону, який першим погодиться із запропонованою ціною.

Зроблено висновок, що відсутність єдиної класифікації аукціонів ускладнює формування єдиних правил їх проведення. Більш того, це ускладнює розуміння самої суті аукціонів. У зв'язку з цим, дисертантом розроблено власну розгорнуту класифікацію аукціонів. Класифікація заснована на принципі, що всі можливі види аукціонів людством вже придумані, тому варто не вигадувати їх нові види, а провести просту систематизацію вже існуючих за різними критеріями їх поділу.

Так, дисертантом пропонується класифікувати аукціони за такими критеріями:

- за рівнем правового регулювання і поширення інформації про їх проведення на: міжнародні, національні та локальні;

- за характером ініціативи їх проведення (причинами проведення) на: добровільні, примусові та аукціони на виконання вимог законодавства;

- за типами на: аукціон продавців і аукціон покупців;

- за способами проведення на: аукціон з підвищенням цін («англійський» аукціон), аукціон зі зниженням цін («голландський» аукціон), подвійний аукціон, аукціон закритих пропозицій, аукціон одночасних пропозицій;

- за об'єктами продажів на: спеціалізовані та змішані;

- за способом встановлення правил проведення на: аукціони, правила яких регулюються законодавством, і аукціони, правила проведення яких визначаються організаторами;

- за способом представництва зацікавлених сторін на: відкриті та закриті аукціони.

Розділ 2 «Аукціон як спосіб укладення договору», що складається з п'яти підрозділів, присвячений правовому регулюванню підготовки й проведення аукціонів, порядку укладення договорів на аукціоні, оформленню результатів аукціону, а також підставам визнання недійсними договорів, укладених на аукціоні.

У підрозділі 2.1 «Конкуренція як характерна риса укладення договору на аукціоні» дається поняття та загальна характеристика конкурентних способів укладення договорів. Підкреслюється, що аукціон є одним з таких способів і, що конкурентний характер укладання договору є основною ознакою аукціону. Дисертант стверджує, що відсутність у ЦК України прямої вказівки на конкурентний характер торгів є однією із причин змов між учасниками та організаторами аукціону, що широко розповсюджені при проведенні, насамперед, земельних аукціонів й аукціонів у процесі приватизації. На думку дисертанта, вказівка в ЦК України на конкурентний характер укладення договорів за підсумками аукціону закладе основу законодавчого механізму для запобігання змов й інших зловживань при їх проведенні, сприятиме виробленню єдиної судової практики розгляду цих категорій спорів.

Автор також вважає, що факт установлення змови між учасниками аукціону, а також між організаторами й учасниками повинен бути передбачений як самостійна підстава для визнання аукціону недійсним, а також для його припинення й зняття майна з торгів. Суперечки, що виникають з цього приводу, підлягають судовому розгляду в загальному порядку.

У підрозділі 2.2 «Загальна характеристика правовідносин при проведенні аукціону» автор розглядає стадії проведення аукціону. На думку автора, процес укладення договорів на аукціоні являє собою безперервний процес, що проходить кілька стадій: а) підготовка і оголошення аукціону; б) власне торги (аукціонні торги); в) укладення основного договору. Кожна з цих стадій організаційно відокремлена від інших, має свій початок і закінчення. Разом всі дії, що вчиняються на кожній з цих стадій, мають внутрішню і зовнішню єдність і, у своїй сукупності, утворюють єдину процедуру. У зв'язку з цим, порушення, допущене на кожній зі стадій, може призвести до недійсності аукціону.

Укладенню основного договору безпосередньо передує проведення аукціону, що організаційно складається з публічної підготовчої стадії та аукціонних торгів. При цьому, між організатором і кожним з учасником укладається договір, що визначає права та обов'язки сторін при проведенні аукціону, якій вважається виконаним у момент визначення переможця. Безпосередньо аукціону (аукціонним торгам) передує допублічна підготовча стадія, на якій власник майна й організатор торгів здійснюють дії, спрямовані на організацію проведення аукціону, в тому числі, укладають договори про проведення аукціону, про оцінку майна, тощо. Ці дії не входять в обсяг поняття «аукціон», однак вони також мають юридичне значення, оскільки порушення законодавства при їх здійсненні тягне недійсність аукціону й основного договору, укладеного за його результатами.

Таким чином, процес укладення договорів на аукціоні являє собою складний механізм відносин, що регулюються нормами приватного і публічного права, і представляє собою комплекс матеріально-процесуальних по своїй природі дій, спрямованих на досягнення основної мети - укладення основного договору з переможцем торгів.

У підрозділі 2.3. «Механізм укладення договору про проведення аукціону» аналізуються процес та особливості укладення договорів про проведення аукціону. Дисертантом встановлено, що договір про проведення аукціону є консенсуальним і двостороннім, і укладається між організатором аукціону і його учасниками. Зважаючи на порядок укладання цього договору, дисертант вказує на те, що він відноситься до договору приєднання.

Аналізуючи взаємозв'язок договору про проведення аукціону і основного договору, який укладається за результатами аукціону, робиться висновок про те, що вони співвідносяться, відповідно, як попередній і основний договори. Також, на переконання дисертанта, договір про проведення аукціону слід розглядати як такий, за яким правові наслідки пов'язуються з настанням визначених у ньому обставин, тобто цей договір є договір під умовою.

При укладенні договору публікація про майбутні торги адресується невизначеному колу осіб і містить пропозицію укласти договір про проведення аукціону на визначених у ній умовах. Потенційний учасник не має можливості змінити запропоновані умови. Він може тільки приєднатися до договору чи відмовитися від нього. Тому саме дії організатора торгів є публічної офертою, а дії учасника - акцептом. Разом з тим, необхідно чітко розрізняти, що така оферта відноситься тільки до договору про проведення аукціону і не може розглядатися як оферта стосовно основного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань учасник вносить визначену суму (гарантійний внесок), яка, у більшості джерел, визначається як завдаток, однак не повною мірою відповідає поняттю завдатку, визначеному ст. 570 ЦК України, оскільки на відміну від «класичного» завдатку гарантійний внесок при торгах забезпечує виконання двох договорів - як договору про проведення торгів, так і основного договору. При цьому, при укладенні договору про проведення торгів цей внесок із трьох функцій завдатку виконує тільки доказову і забезпечувальну; платіжну функцію він не виконує, оскільки платити зобов'язаний не кожний учасник, а лише переможець торгів при виконанні основного договору. Крім того, при проведенні торгів письмовий договір про забезпечення зобов'язання (як це передбачено ст. 547 ЦК України) взагалі не укладається.

Автор вважає принциповим недоліком чинного законодавства у регулюванні аукціонної діяльності відсутність однакового порядку доведення інформації про майбутні торги до відома покупців і інших зацікавлених осіб, оскільки це дає організаторам аукціону практично необмежені можливості для зловживань. Всі нормативні акти, що регламентують порядок проведення аукціонів, обов'язково передбачають обов'язок організаторів зробити повідомлення в засобах масової інформації про майбутні торги, визначають строки опублікування й обсяг такої інформації. Однак, найголовніше питання, а саме те, у яких друкованих засобах буде поміщена ця інформація, повністю віддається на розсуд організаторів.

На думку автора, проблема інформування про майбутні торги повинна бути вирішена тільки шляхом законодавчого визначення декількох засобів масової інформації, в яких ініціатори проведення торгів зобов'язані розміщати інформацію про їх проведення. При цьому, якщо об'єкт продажу перебуває в загальнодержавній власності, оголошення повинно бути розміщене або в «Голосі України», або в «Урядовому кур'єрі» та на сайті Фонду державного майна України. Якщо це стосується майна органів місцевого самоврядування, то таке оголошення повинно розміщуватися в офіційному друкованому виданні відповідного органу місцевого самоврядування. Якщо йдеться про продаж приватного майна (прав), то критерієм вибору повинно стати місце знаходження такого майна, особливо нерухомості. Це має бути друковане видання того органу місцевого самоврядування, на території якого знаходиться майно.

Дисертантом пропонується змінити ч. 3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку», що передбачає можливість проведення прилюдних торгів принаймні за умови присутності одного учасника, який може придбати майно за початковою ціною, шляхом збільшення мінімальної кількості учасників аукціону. На думку дисертанта, зазначене вище положення закону в чинній редакції суперечить сутності аукціонів як конкурентної форми продажу майна. Автор вважає, що правила допуску на аукціон власників майна, представників державних органів, інших зацікавлених осіб та інших громадян, правила їх поводження, права й обов'язки під час проведення аукціону, а також правила заповнення аукціонної документації повинні бути визначені на законодавчому рівні.

У підрозділі 2.4 «Закінчення аукціону і укладення основного договору» підкреслюється, що у чинному законодавстві відсутнє єдине визначення таких важливих понять як «початок аукціону» і «переможець аукціону», не закріплено єдиного порядку визначення переможця аукціону та порядку укладання з ним основного договору, не конкретизовано момент переходу права власності на об'єкт, що виставлений на аукціон, до переможця, тощо. На переконання автора, ці поняття, а також процедура проведення аукціону повинні одержати законодавчу уніфікацію та єдине трактування у спеціальному законі про аукціони, що має бути загальним по відношенню до всіх видів аукціонів. Варто виробити єдиний підхід до випадку, коли після оголошення торгів стартова ціна не піднімається. Автор обґрунтовує думку, що в цьому випадку аукціоніст зобов'язаний знімати майно з торгів, оскільки право знижувати в цьому випадку стартову ціну провокує змову як між покупцями, так і між покупцями й аукціоністом.

Дисертант вважає, що варто надати безумовне право безперешкодної присутності при проведенні аукціонів власників майна і представників уповноважених органів держави. При цьому, можна погодитися із практикою стягнення плати при відвідуванні аукціонів третіми особами, однак розмір такої плати повинен бути розумним, оскільки він не повинен обмежувати доступ осіб до спостереження за аукціонними торгами. На думку автора, максимальний розмір такої плати має встановлюватися нормативним актом.

Дисертантом відстоюється теза про те, що у законі про аукціони повинні бути встановлені єдині підстави і єдиний порядок для припинення торгів, єдині правила поведінки учасників аукціону і присутніх осіб, а також наслідки порушення цих правил.

У підрозділі 2.5 «Визнання аукціону недійсним і відповідальність його організаторів та учасників» дисертантом відзначається, що розуміння порядку та підстав визнання аукціонів недійсними багато в чому ускладнюється тим, що, крім визнання аукціонів недійсними, чинним законодавством про аукціони передбачається можливість визнання їх такими, що не відбулися.

При цьому, відсутній системний підхід у питанні розмежування підстав визнання аукціонів недійсними і такими, що не відбулися. На підставі аналізу положень чинного законодавства України автором зроблено висновок про те, що підставою для визнання торгів такими, що не відбулися, може бути лише той випадок, коли після оголошення початку торгів не було зроблено жодних дій з продажу майна або торги з тих чи інших причин не були доведені до кінця, тобто не було визначено їх переможця. Коли торги фактично відбулися, однак під час їх проведення учасниками або організатором були допущені певні порушення або виявилися інші обставини, що свідчать про порушення чинного законодавства або прав і охоронюваних законом інтересів учасників торгів чи зацікавлених третіх осіб, слід говорити про визнання аукціону недійсним.

Автор підкреслює, що основний договір укладається не на аукціоні, а за його наслідками. Оскільки на такий договір поширюються всі законодавчі вимоги щодо дійсності правочинів, такий договір може бути визнаний недійсним на загальних підставах як і будь-який інший договір. Разом з тим, навіть, формально відповідаючи всіх умовам дійсності правочинів і маючи юридично бездоганний зміст договір, що укладений за результатами аукціону, може бути визнаний недійсним, якщо буде визнаний недійсним відповідний аукціон. В свою чергу, підставами для визнання аукціону недійсними можуть бути визнання недійсними хоча б одного з договорів, що були укладені як у ході його проведення, так і на попередніх його стадіях.

Дисертант вважає, що найбільш ефективним способом запобігання зриву аукціону буде законодавче закріплення обов'язку учасника, чиї дії спричинили такий зрив, відшкодувати в повному обсязі збитки, заподіяні організаторам аукціону та його учасникам. Відшкодування збитку має здійснюватися, насамперед, за рахунок внесеного при реєстрації гарантійного внеску. Його розмір повинен бути достатнім для такого відшкодування, тому ми вважаємо необхідним його збільшення до 15-20 % початкової вартості лота. Конкретна його сума встановлюється організатором з урахуванням витрат на підготовку аукціону. У тому випадку, якщо розмір внеску виявиться недостатнім для відшкодування заподіяного збитку в повному обсязі, то сума, якої бракує, стягується в судовому порядку. Настільки істотне збільшення розміру такої суми не призведе до обмеження інтересів учасників торгів, оскільки переможцеві аукціону ця сума буде зарахована при повному розрахунку, а іншим учасникам внесок буде повернутий відразу ж після закінчення аукціону.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі: визначення особливостей укладення договорів на аукціоні та вироблення обґрунтованого уніфікованого наукового підходу до розуміння категорії аукціону в цивільному праві, що дозволило сформулювати наукові висновки, конкретні пропозиції про внесення змін і доповнень до чинного законодавства України задля удосконалення практики проведення аукціонів та судової практики вирішення спорів, що виникають з організації і проведення аукціонів.

1. Поява аукціонів викликана, насамперед, економічними причинами - бажанням власника продати своє майно якомога вигідніше. При цьому, історично процес продажу майна на аукціоні неминуче призвів до виникнення цивільно-правових відносин між власником майна, організаторами аукціону і його учасниками. Із розвитком суспільства ці відносини все більше розширювалися й ускладнювалися, відповідно, ускладнювалося та удосконалювалося їх правове регулювання.

2. В сучасних у мовах аукціони в Україні одержали досить широке застосування, однак їх подальший розвиток стримується недосконалістю правової бази, яка формується безсистемно, в міру необхідності, в результаті чого в законодавстві щодо аукціонів наявні суперечності і неузгодженості, відсутній єдиний понятійний апарат. Це, на думку дисертанта, потребує розробки єдиного комплексного закону, який на єдиній теоретичній платформі врегулював відносини щодо організації та проведення аукціонів.

3. Процес укладення договорів на аукціоні являє собою складний механізм відносин, що регулюються нормами приватного і публічного права. Він є комплексом матеріально-процесуальних дій, спрямованих на досягнення основної мети - укладення основного договору з переможцем торгів. Особливістю відносин між власником майна, організатором аукціону та його учасниками щодо аукціонів є те, що значна їх частина регулюється нормами публічного права, однак їх у відповідності зі ст. 4 ЦК України слід розглядати як норми цивільного законодавства України.

5. Проведення аукціону складається з трьох об'єктивно існуючих стадій (етапів): підготовча стадія (підготовка й оголошення аукціону), власне торги (аукціонні торги), закінчення аукціону й реалізація його результатів. Кожна стадія організаційно відособлена, має конкретний початок і закінчення, а також самостійне процесуальне значення. Разом з тим, всі стадії є єдиним нерозривним процесом, тому порушення, допущене на кожній зі стадій, може стати підставою для визнання недійсним аукціону.

6. На підставі визначення конкурентного характеру аукціонів дисертантом пропонується викласти ст. 650 ЦК у такій редакції:

«Стаття 650. Конкурентні способи укладення договорів.

Конкурентними способами укладення договорів вважається укладення договорів на біржах, а також за результатами проведених конкурсів і аукціонів. Укладення договорів на біржах, а також загальний порядок проведення аукціонів і конкурсів встановлюються законом. Особливості проведення аукціонів і конкурсів у процесі приватизації, банкрутства, виконавчого провадження та інших випадків встановлюються відповідними актами цивільного законодавства». Вказівка в ЦК України на конкурентний характер укладення договорів закладе основу законодавчого механізму для запобігання змов й інших зловживань при їх проведенні, сприятиме виробленню єдиної судової практики розгляду цих категорій спорів».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Алябишев М. С. Навколо аукціону: до питання про поняття / М. С. Алябишев // Право і безпека. - 2005. - № 4. - С. 98-101.

2. Алябишев М. С. Проблеми оповіщення про майбутні торги / М. С. Алябишев // Право і безпека. - 2005. - № 5. - С. 116-119.

3. Алябишев М. С. Види аукціонів у цивільному і господарському праві / М. С. Алябишев // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. - Сімферополь, 2005. - Вип. 7. - С. 49-56.

4. Алябишев М. С. Правове регулювання відповідальності організаторів і учасників аукціонів / М. С. Алябишев // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. Зб. наук.праць. - Сімферополь, 2005. - Вип. 8. - С. 204 -210.

5. Алябишев М. С. Проблеми проведення аукціонів у процедурі банкрутства /М. С. Алябишев // Юридичний вісник. - 2006. - 15 січня. - С. 3.

6. Алябишев М. С. Понятійний апарат - засіб єдності праворозуміння при регулюванні діяльності аукціонів / М. С. Алябишев // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті професора О. А. Пушкіна, Харків, 21 травня 2005 р. - Х., 2005. - С. 14-16.

7. Алябышев М. С. Аукцион и конкурс: общее и отличительное / М. С. Алябишев //Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали наук.-практ.конф., присвяченої пам'яті професора О. А. Пушкіна, Харків, 27 травня 2006 р. - Х., 2006. - С. 9 -11.

8. Алябишев М. С. Інтереси захисту прав боржника при проведенні примусових аукціонів / М. С. Алябишев // Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: Матеріали круглого столу, 16 грудня 2005 р. - Х.: ХНУВС. - 2006. - С. 81 - 84.

АНОТАЦІЇ

Алябишев М.С. Особливості укладення договорів на аукціоні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена проблемам, пов'язаним з організацією і проведенням аукціонів в Україні. У роботі досліджені причини виникнення аукціонів, розглянута історія їх становлення і розвитку. Основна увага приділена аналізу цивільно-правових відносин, що виникають між організаторами і учасниками аукціону на кожній стадії його проведення. Проведений аналіз законодавчої термінології щодо аукціонів. Сформульоване авторське визначення терміну «аукціон», обґрунтовано висновок, що «аукціон» і «публічні торги» є тотожними поняттями. Пропонується відмовитися від використання терміну «публічні торги» в законотворчій і правозастосовній практиці. Обстоюється теза про те, що предметом аукціону є не майно, а право на укладення певного договору. Розглянуто особливості укладення цивільно-правових договорів на всіх стадіях проведення аукціону, а також підстави та наслідки визнання їх недійсними та такими, що не відбулися.

Ключові слова: аукціон, публічні торги, торги, аукціонні торги, аукціоніст, стадії аукціону.

Алябышев М.С. Особенности заключения договоров на аукционе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Академии правовых наук Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена проблемам, связанным с организацией и проведением аукционов в Украине. В работе исследованы причины появления аукционов, рассмотрена история их становления и развития. Основное внимание уделено анализу гражданско-правовых отношений, возникающих между организаторами и участниками аукциона на каждой стадии его проведения. Значительное внимание уделено анализу применяемой в законодательстве терминологии, касающейся аукционов. Сделан вывод о том, что термины «аукцион» и «публичные торги» являются идентичными, вместе с тем удовлетворяющее определение этих терминов отсутствует. Поэтому автором предложено собственное определение термина «аукцион», а также сделан вывод, что словосочетание «публичные торги» не имеет конкретного смыслового наполнения.

Делается вывод о том, что предметом аукциона является не имущество или товар, а право на заключение соответствующего договора. Такой вывод основан на определении аукциона как основанного на конкуренции способа заключения договора с тем участником торгов, который предлагает более высокую цену, чем другие участники. Констатируется, что отсутствует единая, общепризнанная классификация аукционов, в связи с чем, на основе разработанных критериев, предлагается их авторская классификация. Подчеркивается, что отсутствие в Гражданском кодексе Украины прямого указания на то, что аукцион является одним из конкурентных способов заключения договоров, способствует возможности возникновению сговора между участниками и организаторами аукциона, что негативно влияет на последствия таких аукционов для третьих заинтересованных лиц. Автор дает характеристику заключаемых на всех трех стадиях проведения аукциона гражданско-правовых договоров. Указывается, что по итогам аукциона его победитель получает право на заключение с организатором аукциона либо иным лицом основного договора. Данный договор может быть признан недействительным на общих основаниях, а также в случае признания недействительным любого из договоров, заключенного на предшествующих стадиях проведения аукциона.

Ключевые слова: аукцион, публичные торги, торги, аукционные торги, аукционист, стадии аукциона.

Alyabyshev M.C. The peculiarities of conclusion of the treaties on the auction. - Manuskript.

The Thesis for a Candidate Degree in Jurisprudence (Law), Specialty 12.00.03 - Civil Law and Civil Process, Family Law, International Private Law. - Private Law and Business Undertakings Research Institute of the Ukrainian Law Academy. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to the problems which are connected with organization and conducting of the auctions in Ukraine. The economic reasons of origin of the auctions are explored in work, also the history of becoming and development of the auctions is considered. The main attention is devoted to the analysis of civil-law relations arising between the organizers and the participants of auction on every stage of its conducting. The analysis of the used terminology is conducted. The author's determination of term “auction” is done, also the conclusion that ”auction” and ”public trades” are identical definitions is based. It is offered to refuse to use the term “public trade” in juridical practice. The author draws the conclusion that the subject of the auction is not the property but the right to conclude the corresponding treaty. It is examined the peculiarities of civil-law treaties at all stages of auction's conducting, and also the practice of declaration them invalid. It is made the conclusion that the treaty which is concluded in accordance with the results of the conducted auction can be declare invalid and in case if any of treaties, which were concluded on the previous stages of auction's conducting, were declared invalid.

Key words: auction, public trades, trades, auction trades, auctioneer, the stages of the auction.



Підписано до друку 14.01.2009 р. Зам. № 04

Обсяг 0,9 друк. арк. формат 60 х 90/16. Наклад - 100 прим.

________________________________________________________

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва

Академії правових наук України.

Адреса: 01042, м. Київ, вул. М.Раєвського, 23а

Тел./факс (044) 286-70-98

________________________________________________________

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції, серія ДК №2233 від 05.07.2005

Размещено на www.allbest.

...