Договірна діяльність в інвестуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та зміст договору

Розділ 2. Види договорів, що регулюють інвестиційну діяльність

Розділ 3. Договір підряду, його види та особливості

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В процесі реалізації інвестиційних проектів виникають взаємовідносини між учасниками цих проектів. Вони можуть бути організаційними, економічними, правовими і т. д. Усі взаємовідносини між суб'єктами інвестиційних проектів оформляються у вигляді договорів. Договір є юридично оформленою угодою сторін, яка закріплює їх взаємні права та обов'язки, встановлює відповідальність за невиконання домовленості. Він опосередковує взаємини у процесі праці, виробництва й реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

Комплекс договорів, укладених між підприємствами з метою здійснення інвестиційних планів інвестора, складає договірне супроводження інвестування. Якість і детальність розробки договорів між інвестуючим підприємством і учасниками проекту є важливою складовою інвестиційного процесу. Особливе значення має відображення в договорах прав і обов'язків сторін у випадку нестандартних ситуацій. В основі опрацювання цих аспектів договорів лежить мистецтво якісного договірного супроводження інвестування.

Метою даної роботи є набуття теоретичних знань та практичних навичок у сфері договірної діяльності в інвестуванні, вибору виду та форми договору в залежності від сфери та умов реалізації інвестиційного проекту.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що вміння правильно вибирати, розробляти і оформляти договірну документацію інвестиційного проекту є важливим фактором успіху у його реалізації. Без договірного супроводження інвестиційна діяльність неможлива. У договорах визначаються всі основні аспекти реалізації інвестиційного проекту, всі основні права та обов'язки сторін. Договір юридично закріплює відповідальність за суб'єктами і є гарантом виконанням ними домовленостей, в іншому випадку вони будуть притягнуті до відповідальності.

Об'єктом дослідження є договірна документація як засіб юридичного оформлення взаємовідносин між учасниками інвестування.

Роботу можна поділити на три розділи.

У першому розділі розкривається сутність поняття договору, його зміст, роль і важливість правильного оформлення договорів на підприємстві, подається перелік основних документів, які допомагають регулювати взаємовідносини між учасниками інвестиційних проектів.

У другому розділі визначаються основні види договорів, які регулюють інвестиційну діяльність, розкривається їх сутність.

У третьому розділі характеризується договір підряду як один з найважливіших і найбільш поширених договорів при реалізації інвестиційного проекту, його особливості, види та форми.

1. Поняття та зміст договору

За умов ринку державне регулювання інвестиційного процесу спрямоване на захист інтересів споживача інвестиційних товарів; регулювання здійснюється через упровадження податкових і фінансово-кредитних важелів, з допомогою ліцензування, стандартизації й нормування, застосуванням екологічного, санітарного та інших контролів, антимонопольних заходів. Усі ці вимоги мають ураховувати суб'єкти інвестиційної діяльності, що вступають у договірні відносини. Усі організаційно-економічні та правові відносини між суб'єктами, що виникають у процесі реалізації інвестиційного проекту оформляються у вигляді договорів [6].

Договір - це угода між окремими особами або організаціями, в якій визначені права та обов'язки договірних сторін. Тобто він визначає відповідальність учасників угоди і юридичне закріплює їх зобов'язання [5, ст. 242].

Будь-який договір можна умовно розділити на чотири частини: преамбулу (вступну частину); предмет договору; додаткові умови договору; інші умови договору ( рис. 1.1).

Рис. 1.1 Структура типового договору [5, ст. 242]

Преамбула має містити такі відомості: найменування договору; дата підписання договору; місце підписання договору; повне фірмове найменування контрагента; посади, прізвища, імена, по батькові осіб, які укладають договір.

Предмет договору містить предмет договору (про що конкретно домовляються сторони); зобов'язання сторін за договором; ціну договору, порядок розрахунків тощо; строки виконання сторонами своїх зобов'язань; строк дії договору; відповідальність сторін; способи забезпечення зобов'язань.

Додатковими умовами договору можуть бути: підстави зміни або розірвання договору в односторонньому порядку; умови конфіденційності інформації; порядок вирішення суперечок між сторонами; особливості зміни осіб за договором тощо.

Інші умови договору охоплюють: законодавство, що регулює відносини сторін; особливості узгодженості між сторонами (особи, повноважні давати інформацію й вирішувати питання щодо виконання договору; строки й способи зв'язку між сторонами); реквізити сторін (поштові, банківські, відвантажувальні реквізити; адреса підприємства); кількість екземплярів договору; підписи сторін.

Зміст кожного договору може бути різним, однак основною умовою при укладанні будь-якого договору є необхідність чітко знати, які цілі потрібно досягли при його реалізації, і уточнити найбільш важливі моменти, що пов'язані з його оформленням, підписанням і виконанням. Спочатку розглядається головний напрям наступної роботи, а потім її розбивають на окремі етапи з оцінкою ризиків.

Договори можуть бути як короткими, тобто з мінімумом умов (предмет договору, що включає найменування й кількість товару; його ціну; вимоги до якості, строк поставки, умови платежу), так і дуже змістовні з великою кількістю додаткових умов.

Укладання коротких договорів може мати недолік у тому, що організація повинна мати чітке уявлення про те, чим будуть компенсуватися прогалини договору. На жаль, про це часто забувають, і це призводить до нанесення збитків. Інколи й аналіз змістовних (багато сторінкових) договорів не завжди дає позитивні результати [5, ст. 243].

Організація повинна мати чітке уявлення про те, чим будуть компенсуватися прогалини договору. На жаль, про це часто забувають, що призводить до збитків. У той самий час і аналіз змістовних (багатосторінкових) договорів не завжди дає позитивні результати.Це викликано певними причинами:

1. Договори часто складаються за трафаретом, що недостатньо враховує предмет договору.

2. Договори приблизно одного змісту складаються незалежно від того, з яким партнером їх укладають.

3. Бажання передбачити в договорі умови на всі випадки, які можуть виникнути за його виконання, ускладнює, з одного боку, переговори за укладання договору, а з іншого, -- призводить до обтяження договору великою кількістю загальних і не завжди найкращих положень [6].

Таким чином, договір є актом не універсальної форми, а виключно індивідуальної, спроможної надійно захистити бізнес, тож складати його потрібно для кожного випадку окремо [5, ст. 243].

Сьогодні в Україні набула чинності низка документів, які допомагають регулювати взаємовідносини між учасниками інвестиційних проектів. Несуть вони суто рекомендаційний характер. Це насамперед:

1) Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене Науково-технічною радою Укрбудархітектури України (протокол від 15.12.93 №9);

2) Положення про взаємовідносини організацій-генеральних підрядників з субпідрядними організаціями, затверджене Науково-технічною радою Держкоммістобудування (протокол від 14.12.93 №4);

3) Положення про експериментальне будівництво, затверджене наказом Мінбудархітектури від 27.12.93 №245;

4) Положення про державне кредитування будов та об'єктів виробничого призначення, затверджене наказом Мінфінансів і Мінекономіки від 15.11.95 №178/170 (у редакції наказу Мінфінансів та Мінекономіки від 26.06.96 №128/79);

5) Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, затверджене наказом Мінекономіки, Мінфінансів, Держкоммістобудування від 23.09.96 №127/201/173;

6) Порядок кредитування будівництва об'єктів, що здійснюється підприємствами, установами та організаціями недержавної форми власності, за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.98 № 461;

7) Тимчасове положення про порядок передачі в державну власність частки (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень, затверджене наказом Мінекономіки, Мінфінансів, Фонду державного майна, Державного комітету з питань розвитку підприємництва від 15.01.99 № 64--20/ 131--10 [7, ст. 168].

2. Види договорів, що регулюють інвестиційну діяльність

Основними видами договорів, які укладаються в процесі реалізації інвестиційного проекту є:

- договір купівлі-продажу - це договір за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати товари у власність іншої сторони (покупця) за певну грошову суму (ціну) [5, ст. 243]. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому [9]. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути також майнові права. Говорячи про структуру договору купівлі-продажу, необхідно відзначити, що кожний містить кілька розділів, розташованих у певній логічній послідовності: визначення сторін; предмет договору; якість товару; термін і дата постачання; умови постачання; ціна товару; умови платежу; упакування і маркування; здача-прийомка товару; гарантії; рекламації (це претензії, які пред'являються покупцем до продавця у зв'язку з невідповідністю кількості і якості поставленого товару умовам договору; штрафні санкції; форс-мажор (до непередбачених обставин відносяться як різного роду стихійні лиха (землетрус, повені, пожежі, урагани), так і різні політичні чи торгово-політичні дії (війна, блокада, заборона експорту й імпорту); арбітражне застереження (у цьому розділі контракту визначається порядок вирішення спорів, що можуть виникнути в ході виконання умов договору, і найменування суду, де передбачається розгляд можливих розбіжностей); інші умови контрактів [3, ст. 375].

Текст договору закінчується вказівкою юридичних адрес сторін і підписами продавця і покупця;

- договір поставки - це договір за яким одна сторона (постачальник-продавець) зобов'язується передати в обумовлений період та строки товари, що ним виготовляються або купуються замовнику (покупцю) для використання у підприємницькій діяльності [ 5, ст. 243]. Сторонами договору поставки виступають постачальник і покупець. Постачальником може бути як виробник, так і посередницька організація; покупцями -- будь-які організації - юридичні особи, які придбавають товари для здійснення як господарської, так і іншої діяльності, не пов'язаної з особистим споживанням. Фізичні особи - підприємці можуть придбавати товари за договором поставки для підприємницьких цілей. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також вироби, визначені індивідуальними ознаками [2]. Структура договору поставки аналогічна до структури договору купівлі-продажу;

- договір продажу підприємства - це договір за яким одна сторона власник підприємства (продавець) зобов'язується передати в обумовлений період, за певною ціною, у власність покупцю підприємства в цілому як майнового комплексу, включаючи права на фірмову назву, товарний знак, права на використання ліцензій патентів тощо, якщо інше не передбачено умовами договору [3, ст. 243]. Сторонами договору купівлі-продажу підприємства виступають як юридичні, так і фізичні особи, зазвичай підприємці. Предмет договору купівлі-продажу підприємства є його істотною умовою, більше того, саме завдяки специфіці предмета цей договір отримав окреме правове регулювання. Підприємство як об'єкт нерухомості є майновим комплексом, до складу якого входять, в тому числі зобов'язальні права і борги, а також виключні права. Тому найважливішою особливістю предмета договору купівлі-продажу підприємства є наявність у складі підприємства майнових прав та обов'язків перед продавця третіми особами. Термін договору купівлі-продажу підприємства не є його істотною умовою, законодавством спеціально строк не нормується і встановлюється угодою сторін [8];

- договір оренди - це договір за яким одна сторона (орендодавець) зобов'язується надати другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Сторонами договору оренди є орендодавець і орендар, які можуть бути як фізичними, так і юридичними особами.

- договір фінансової оренди (лізингу) - договір, що передбачає сплату протягом чітко встановленого строку лізингових платежів, величина яких є достатньою для повного відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних із придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому певного прибутку [5, ст. 243]. Суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець, який передає в користування предмети лізингу за цим договором; лізингоодержувач, що одержує в користування предмета лізингу, та продавець лізингового майна, в якого лізингодавець набуває його для передачі лізингоодержувачу. Предметом цього договору може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, віднесене до основних фондів. Зазначене майно, яке є в державній або комунальній власності, може бути предметом лізингу, якщо щодо нього відсутня заборона передачі в користування чи володіння [2].

- договір підряду - це угода, в якій одна сторона (підрядник) і зобов'язується виконати за замовленням іншої сторони (замовника) певну роботу та здати її результат замовнику, у свою чергу, замовник зобов'язується прийняти ці результати, попередньо оплативши їх [5, ст. 244]

Розділ 3. Договір підряду, його види та особливості

Найпоширенішою формою правового регулювання договірних відносин в інвестиційній сфері є договір підряду. Розрізняють кілька видів договорів підряду: генеральний, річний, субпідрядний і прямий [3, ст. 245].

Генеральний договір укладається на виконання будівельних та інженерних робіт, постачання і монтаж устаткування, благоустрій території (іноді й пусконалагоджувальних робіт). Підрядник виконує основну масу загальнобудівельних робіт (кам'яних, бетонних і теслярських, монтаж залізобетонних і металевих конструкцій), здійснює значну частину поставок матеріальних ресурсів для будівництва. При цьому замовник також бере на себе зобов'язання здійснити частину поставок і робіт як самостійно, так і по окремих прямих договорах. За цих умов підрядник зветься генеральним і приймає на себе координацію робіт, зазначених у генеральному договорі, з роботами, передбаченими іншими договорами, що укладені ним особисто. В окремих випадках при тривалих термінах будівництва, крім генерального договору, можуть укладатися річні договори, де деталізуються та уточнюються обов'язки сторін. Різновидом генерального договору є договір «під ключ», відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт і поставок, несе відповідальність за спорудження об'єкта й замінює замовника стосовно інших учасників інвестиційного проекту. При цьому частина робіт і поставок може залишатися за замовником, але відповідальність за здачу «під ключ» несе підрядник, який повинен здати об'єкт повністю підготовленим до експлуатації відповідно до умов договору й гарантійних зобов'язань. В окремих випадках договір «під ключ» може містити умови, згідно з якими між юридичними сторонами укладається угода про створення консорціуму. Відповідно до цієї угоди підрядник зобов'язується перед інвестором не тільки здати об'єкт до експлуатації, але й забезпечити випуск і реалізацію готової продукції. При створенні консорціуму розрахунки між юридичними сторонами здійснюються не тільки за рахунок інвестицій за кошторисом вартості робіт, але також і за рахунок грошових потоків, що надходять від реалізації готової продукції. Такі договори звичайно укладають інжинірингові фірми, які є авторами проектів [7, ст. 166].

Річні договори - можуть укладатися у межах генеральних, якщо строки будівництва (проектування) перевищують два роки.

Субпідрядні договори укладаються між генеральним підрядником (генеральним проектувальником) із субпідрядними фірмами на виконання окремих, спеціалізованих видів робіт [5, ст. 245].

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником -- як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником -- за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним із них із генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом [10, ст. 691].

Прямий договір укладається між замовником і заводом-виготовлювачем технологічного обладнання. У прямому договорі може бути передбачений шеф-монтаж обладнання, якщо воно того потребує. Такі договори звичайно укладаються замовником (інвестором) у випадку, коли він є автором (власником) технології виробництва, передбаченого інвестиційним проектом [5, ст. 244]. За умовами прямого договору (одного чи кількох), крім тих, що укладені з підрядником, останній несе відповідальність тільки за додержання свого договору (свої роботи і послуги). Відповідальність за координацію всіх робіт та їх завершення по об'єкту в цілому залишається за замовником. Для генерального підрядника з точки зору правової організації взаємовідносин учасників різниці між прямим (окремим) і субпідрядним договором немає [7, ст. 166].

Окремо замовник укладає договір з банком, який здійснює фінансування будівництва та виконує розрахунки між суб'єктами інвестування. інвестиційний договір підряд тендер

Для генерального підрядника, із точки зору правової організації взаємовідносин учасників, різниці між прямим (окремим) і субпідрядним, договором немає.

Договір підряду, як правило, включає загальні, додаткові та особливі умови виконання робіт. Загальні умови встановлюються чинним законодавством, держстандартами, державними будівельними нормами. Додаткові умови, які не суперечать загальним, передбачають відносини конкретних замовників і підрядника. Особливі умови -- це спеціальні, конкретні вимоги до учасників контракту щодо розподілу інвестиційних ризиків і розв'язання конфліктних ситуацій [7, ст. 169].

Укладаються договори шляхом проведення конкурсів (тендерів) або за результатами переговорів замовника з підрядником. Заздалегідь оголошений замовником конкурс дозволяє йому обрати з багатьох запропонованих договорів найвигідніший. При цьому замовник керується двома критеріями: вартістю будівництва та його тривалістю (за умов забезпечення якості). Конкурс оголошується у разі наявності фінансового забезпечення і затвердженого кошторису, яким передбачений прибуток підрядника, що спонукає його до зниження поточних витрат на будівельно-монтажні роботи. У разі укладання договору на підставі переговорів замовника з підрядником узгоджуються договірна ціна будівництва. За бажанням замовника підрядник надає йому список субпідрядників, які будуть залучені до будівництва.

Договір підряду визначає: реквізити сторін, предмет договору, місцезнаходження об'єкта, обов'язки сторін, кошторисну вартість, вартість за договірними цінами, строки введення об'єкта в експлуатацію (календарний план виробництва робіт), конкретні зобов'язання щодо підготовки обраного майданчика для будівництва, енергопостачання, умови організації будівельно-монтажних робіт, умови розторгнення договору, відповідальність за невиконання зобов'язань [6].

Договір підряду укладається двома сторонами: замовником або інвестором та підрядником. Ці сторони можуть бути як юридичними, так і фізичними особами, тобто замовником може виступати держава в особі виконавчих або муніципальних органів, міністерство, корпорація, підприємство, установа або приватна особа, а виконавцем робіт -- підрядник або фірма-посередник, яка за його дорученням формує портфель замовлень. При незначних обсягах інвестування інвестор не в змозі утримувати керуючого проектом або інших посередників, тому він одночасно є і замовником проекту. У разі реалізації великих проектів звичайно залучається посередницька фірма -- керуючий проектом або фірма-девелопер, які діють на контрактних засадах. У даному разі договір підряду набуває вигляду договору фінансування проекту. Керуючий проектом або фірма-девелопер, у свою чергу, укладає підрядний договір з підрядником або сама здійснює виробництво будівельно-монтажних робіт. За умовами договору з інвестором ці фірми повинні представити у визначений термін готовий об'єкт або реалізувати його на ринку нерухомості й відшкодувати інвестору виробничі витрати, забезпечивши при цьому певний дохід.

У разі придбання об'єкта на ринку нерухомості інвестор укладає договір з однією або кількома фірмами-ріелтерами на пошук об'єкта, який його цікавить. Деякі фірми при цьому одночасно виконують на придбаних об'єктах роботи з їх ремонту та облаштування. Підрядниками можуть бути фірми, які виконують всі види робіт на об'єкті -- від нульового циклу до благоустрою і здачі в експлуатацію. На жаль, така форма взаємодії суб'єктів інвестування використовується тільки при будівництві житла, невеликих промислових і комунальних об'єктів. Великі промислові об'єкти найближчим часом споруджуватимуться традиційним підрядним способом, учасниками якого є замовник, генеральний підрядник, проектувальник, певна кількість субпідрядних організацій і постачальників обладнання та матеріалів. Взаємовідносини всіх цих суб'єктів інвестування оформлюються підрядними договорами. Підрядником можуть бути будівельно-монтажні і проектно-будівельні промислові підприємства та організації або їх об'єднання, а також окремі фізичні особи, які отримали у встановленому порядку право на участь у здійсненні підприємницької діяльності в цілому та в будівництві зокрема. Це можуть бути також фірми-посередники, які беруть на себе функції з координації робіт і мають право на таку діяльність (ліцензію або сертифікат).

Підрядник може залучати для виконання комплексу, виду або частин робіт інші організації та фірми (субпідрядників). Договори, які при цьому укладаються, мають назву субпідрядних. Ці договори не звільняють підрядника від відповідальності перед замовником за виконання робіт з необхідною якістю і в терміни, передбачені договором підряду. У даному разі підрядник стосовно субпідрядників стає замовником, а стосовно інвестора (замовника) -- генеральним підрядником. При наскрізному підряді функції генерального підрядника виконує підрядна рада, що створена з представників усіх підрядників, які мають право підпису, й закріплена в договорі. Основні обмежувальні умови, які обумовлюються в договорах для підрядника, -- це необхідність точно додержуватися проектного завдання замовника. При цьому роботи можуть виконуватись як під контролем замовника, так і без нього. В останньому випадку при проведенні робіт суттєво збільшується ступінь ризику [7, ст. 170].

Взаємозв'язки суб'єктів інвестиційного процесу показані на рис. 3.1.

Така складна структура взаємодії суб'єктів інвестування не сприяє нормальному функціонуванню інвестиційного процесу. Ситуація, коли укладаються десятки договорів, та їх суб'єкти одночасно виступають і замовниками, і виконавцями робіт, значно ускладнює процедуру їх укладання, зумовлює їх залежність один від одного у рамках кошторису, що обмежується інвестиційними ресурсами замовника, потребує багато часу на узгодження і врешті-решт значно подовжує тривалість інвестиційного циклу.

Так, скажімо, генеральний підрядник або генеральний проектувальник, які узгоджують умови виконання робіт і кошторисні ціни із замовником, водночас самі стають замовниками стосовно субпідрядних фірм, які, в свою чергу, прагнуть одержати пільгові умови виробництва та якомога збільшити кошторисні (договірні) ціни на свою користь.

За цих умов на замовника покладається багато обов'язків щодо організації інвестиційного процесу. Він повинен відкрити фінансування проекту, тобто знайти кошти, а саме: вивільнити власні інвестиційні ресурси, залучити кошти інших акціонерів і компаньйонів, укласти угоду про кредит з комерційним банком, забезпечити свої ліцензійні права на будівництво у контрольних організаціях та місцевих органах влади.

Рис. 3.1 Схема взаємодії суб'єктів інвестиційного процесу [7, ст. 171]

Крім того, на вимоги підрядника замовник повинен забезпечити комплектне постачання технологічного обладнання та деяких видів матеріалів (метвиробів, кабельної продукції, ливарних виробів, засобів оргтехніки, меблів тощо). Замовник повинен також забезпечити підрядника на будівельному майданчику підведенням інженерних комунікацій -- під'їзними шляхами, електроенергією, засобами зв'язку, водопостачанням і каналізацією, в окремих випадках -- житлом і харчуванням будівельників (в окремих випадках) [6].

У свою чергу, вимоги, які висуваються у договорах перед підрядником, -- це необхідність неухильно додержуватися проектного завдання замовника, виконувати всі вказівки дирекції замовника, що йдуть з апарату його управління і передбачені зведеним кошторисом (додаткові витрати інвестора). Згідно з договором підрядник виконує майже всі загальнобудівельні роботи, забезпечує значну частину поставок матеріальних ресурсів для будівництва, крім тих, що замовник здійснює як самостійно, так і за окремими прямими договорами.

Замовник забезпечує координацію робіт, передбачених у генеральному договорі, з роботами, обумовленими іншими договорами, укладеними ним особисто. Він не може впливати на хід робіт, що виконують субпідрядники, адже останні зв'язані договірними обов'язками з генеральним підрядником. Згідно з цими договорами, як правило, на генпідрядника покладаються обов'язки матеріально-технічного постачання субпідрядників, а сам він, відповідно до інших угод, цілком залежить від виробників матеріалів, конструкцій і деталей або посередників, що здійснюють матеріальне забезпечення.

За умов командно-адміністративної економіки при багатоланковій схемі управління (міністерство -- головний комітет -- трест -- будівельна організація) підрядний спосіб вимагав дуже великих витрат на утримання апарату управління і контролю за виконанням підрядних договорів. Передбачені у договорах економічні санкції щодо великої кількості учасників інвестиційного процесу, як правило, не спрацьовували. Водночас у країнах з розвинутою ринковою економікою вже десятки років впроваджені та успішно працюють дещо інші організаційно-правові форми підрядного способу виконання робіт. Як приклад можна навести принаймні три таких організаційних форми підряду.

Перша -- це виконання робіт і здача підрядником замовнику об'єкта «під ключ». Така форма передбачає зобов'язання підрядником виконати весь комплекс поставок матеріальних ресурсів та будівельно-монтажних робіт. Підрядник повністю несе відповідальність за спорудження об'єкта, приймає на себе всі функції замовника стосовно інших учасників інвестиційного процесу. Згідно з умовами договору у даному разі замовник може приймати на себе деякі обов'язки стосовно проекту (впровадження найновітнішої технології, облаштування та оздоблення об'єкта тощо), але відповідальність за введення об'єкта в дію, повністю підготовленого до експлуатації, та ще з відповідними гарантіями, безумовно, приймає на себе підрядник. У колишньому Радянському Союзі та останнім часом в Україні були відпрацьовані деякі нормативні акти, спрямовані на впровадження способу виконання робіт «під ключ», але цей метод дав деякі позитивні результати лише при спорудженні невеликих об'єктів, переважно житлових.

Інша прогресивна форма підрядного способу виконання будівельно-монтажних робіт -- це створення великих підрядних угруповань: проектно-промислово-будівельних об'єднань. Такі об'єднання (комбінати) успішно працюють у Німеччині та багатьох інших західних країнах. Особливість цієї форми в тому, що велика будівельна фірма, яка взяла підряд на реалізацію інвестиційного проекту, виготовляє та узгоджує за цим проектом проектно-кошторисну документацію, виготовляє або постачає необхідні матеріальні ресурси, а також виконує весь комплекс запланованих будівельно-монтажних робіт. Колись у системі Міністерства промислового будівництва СРСР спроба створення таких об'єднань виявилась марною через амбіції керівників окремих ланок виробництва, що мали ввійти в ці об'єднання.

І, нарешті, третя форма -- це створення інвестиційних консорціумів впровадження проектів, де учасники інвестиційного проекту на паритетних засадах беруть участь у фінансуванні, будівництві та експлуатації об'єкта, тобто стають його власниками. Найчастіше в західних країнах такими співвласниками проекту стають інвестор (замовник), будівельна фірма і фінансуючий банк [7, ст. 173].

Безумовно, у договорах передбачаються умови припинення відносин між учасниками. Умови розірвання договору визначають обов'язки сторін щодо відшкодування збитків. Такими причинами можуть бути низька якість робіт і порушення строків будівництва з боку підрядника чи неплатоспроможність з боку замовника.

Відповідальність сторін. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони -- підрядник і замовник -- несуть взаємну майнову відповідальність як у формі стягнення неустойки, передбаченої законом або договором, так і у формі відшкодування збитків.

Заходи майнової відповідальності, насамперед неустойка, були встановлені донині чинними «Правилами про договори підряду на капітальне будівництво" (1986 p.), але їх застосування ускладнено тим, що в умовах нестабільної економіки неможливо нормативне визначити розміри неустойки, які б ефективно впливали на порушників договору. Виходячи з цього, сторони при укладенні договору повинні самостійно визначати розміри неустойок за недовиконання або невиконання договірних зобов'язань [4].

Замовник несе відповідальність за несвоєчасне надання підрядникові проектно-кошторисної та іншої документації.

У разі порушення договірних зобов'язань може встановлюватись відповідальність замовника за:

а) прострочення передачі обладнання для монтажу, матеріалів і виробів, включаючи матеріали і вироби, необхідні для монтажу обладнання, -- у вигляді неустойки в розмірі певного відсотка від вартості не переданого у строк обладнання (за окремими назвами);

б) передачу для монтажу некомплектного обладнання -- у вигляді штрафу в розмірі певного відсотка від вартості переданого некомплектного обладнання разом із вартістю деталей, яких не вистачає;

в) затримку початку приймання підприємства, будови, споруди, окремих черг, пускових комплексів, а також об'єктів, які підлягають здачі в експлуатацію до повного завершення будівництва, -- у вигляді пені;

г) затримку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи у разі консервації об'єктів і приймання законсервованих робіт -- у вигляді пені за кожний день прострочення;

д) незабезпечення у погоджені з підрядниками строки виконання робіт за договором підряду, укладеним безпосередньо з монтажними або іншими спеціалізованими організаціями, машинобудівними підприємствами, а також пусконалагоджувальними організаціями, -- у вигляді неустойки певного розміру за кожний день прострочення.

Підрядник також може нести майнову відповідальність у разі порушення інших договірних обов'язків. Так, на підрядника може покладатись відповідальність за:

а) несвоєчасне закінчення з вини підрядника будівництва договірних об'єктів -- у вигляді пені за кожний день прострочення;

б) порушення строків здачі площ під монтаж обладнання, який повинні здійснювати машинобудівні підприємства або інші спеціалізовані організації за договорами підряду, укладеними із замовником, -- у вигляді пені за кожний день прострочення.

Крім того, якщо у визначені гарантійні строки підрядник не усуне недоліки, то замовник може стягнути з нього додаткову неустойку [4].

Висновки

На основі опрацьованих літературних джерел, власних спостережень і міркувань можна зробити наступні висновки: усі організаційно-економічні та правові відносини між суб'єктами, що виникають у процесі реалізації інвестиційного проекту оформляються у вигляді договорів. Договір - це угода між окремими особами або організаціями, в якій визначені права та обов'язки договірних сторін, він визначає відповідальність учасників угоди і юридичне закріплює їх зобов'язання. Договір можна умовно розділити на чотири частини: преамбулу; предмет договору; додаткові умови договору; інші умови договору, кожен з яких містить визначені відомості. Зміст договору змінюється залежно від сфери та умов реалізації інвестиційного проекту, тому договір є актом не універсальної форми, а виключно індивідуальної, спроможної надійно захистити бізнес, тому складати його потрібно для кожного випадку окремо.

Основними видами договорів, які регулюють інвестиційний проект, є:

- договір купівлі-продажу - це договір за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати товари у власність іншої сторони (покупця) за певну грошову суму (ціну);

- договір поставки - це договір за яким одна сторона (поста-чальник-продавець) зобов'язується передати в обумовлений період та строки товари, що ним виготовляються або купуються замовнику (покупцю) для використання у підприємницькій діяльності;

- договір продажу підприємства - це договір за яким одна сторона власник підприємства (продавець) зобов'язується передати в обумовлений період, за певною ціною, у власність покупцю підприємства в цілому як майнового комплексу, включаючи права на фірмову назву, товарний знак, права на використання ліцензій патентів тощо, якщо інше не передбачено умовами договору;

- договір оренди - це договір за яким одна сторона орендодавець зобов'язується надати орендатору майно за певну плату та на певний термін;

- договір фінансової оренди (лізингу) - договір, що передбачає сплату протягом чітко встановленого строку лізингових платежів, величина яких є достатньою для повного відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних із придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому певного прибутку;

- договір підряду - це угода, в якій одна сторона (підрядник) і зобов'язується виконати за замовленням іншої сторони (замовник) певну роботу та здати її результат замовнику, у свою чергу, замовник зобов'язується прийняти ці результати, попередньо оплативши їх.

Найпоширенішою формою правового регулювання договірних відносин в інвестиційній сфері є договір підряду. Він може бути генеральний, річний, субпідрядний і прямий. Укладається договір підряду шляхом проведення конкурсів (тендерів) або за результатами переговорів замовника з підрядником. У промислово-розвинутих кранах найбільш розповсюдженими є такі організаційні форми підряд: виконання робіт і здача підрядником замовнику об'єкта «під ключ», створення великих підрядних угруповань: проектно-промислово-будівельних об'єднань, створення інвестиційних консорціумів впровадження проектів.

Таким чином, договірна документація має надзвичайно важливе значення при реалізації інвестиційних проектів.

Список використаної літератури:

1. Господарський кодекс України

2. Вінник О.М. Господарське право

3. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. - К.: Кондор, 2003.

4. Дзера О.В., Кузнецова Н.С. Цивільне право України

5. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 376 с.

6. Особливості укладання окремих договорів у інвестиційній сфері

7. Пересада А.А. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 251 с.

8. Складання договору продажу підприємства [Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/18210712/pravo/dogovir_postavki].

9. Старцев О.В. Підприємницьке право [Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/PP/index.htm].

10. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар за заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої, К.: Правова єдність, 2007. - 1140 с.

Размещено на Allbest.ru