Загальні засади права інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальні засади права інтелектуальної власності

1.1 Поняття, об`єкти та суб`єкти права інтелектуальної власності

Окремим інститутом цивільного права, який займає важливе місце в системі цієї галузі права, є інститут права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом [4].

Важливою віхою у становленні права інтелектуальної власності стало підписання у 1967р. у Стокгольмі Конвенції, якою засновувалася Всесвітня організація інтелектуальної власності. Відповідно до цієї Конвенції на міжнародному рівні вводиться термін «інтелектуальна власність» та дається визначення цього терміну - це права на конкретні результати творчої діяльності у виробничій, науковій та художній сферах, а саме на:

- літературні, художні й наукові твори;

- виступи виконавців, фонограми й програми ефірного мовлення;

- винаходи у всіх галузях людської діяльності;

- наукові відкриття;

- промислові зразки;

- товарні знаки, знаки обслуговування і торгові найменування й позначення;

- припинення недобросовісної конкуренції;

- інші права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловості, науковій, літературній або художній сферах [6].

Об`єкти інтелектуальної власності є результатом розумової діяльності (інтелектуальна від лат. Intelleсtus - розум).

Об'єкти інтелектуальної власності поділяються на такі групи:

результати науково-технічної творчості (об'єкти промислової власності), які охороняються патентним правом;

результати наукової, літературної і художньої творчості, які охороняються авторським правом і суміжними правами;

засоби товарно-знакової ідентифікації продукції і виробників.

Суб'єкт інтелектуальної власності в Україні - це творець об'єкта інтелектуальної власності та інші особи, яким належать права інтелектуальної власності [2].

Творець - це фізична особа, творчою працею якої створюється об'єкт права інтелектуальної власності.

Створювати об'єкти інтелектуальної власності можуть лише фізичні особи, але юридичній особі може належати комплекс прав інтелектуальної власності, на основі договору чи закону. Суб'єктів можна поділити на дві групи: первинні і вторинні. Первині суб'єкти - це особи, які створили об'єкт інтелектуальної власності або зареєстрували права на нього. Вторинні суб'єкти - це особи, які не створили об'єкт інтелектуальної власності, але мають мають майнові права на нього згідно договору чи закону.

Суб'єктом інтелектуальної власності на об'єкт, який створений у зв'язку з виконанням трудового договору або за замовленням, закон повною мірою визнає автора (працівника), роботодавця та замовника.

Інтелектуальну власність за встановленою традицією поділяють на авторське право і суміжні права та промислову власність [5].

Авторське право і суміжні права регулюють особисті майнові і немайнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій ефірного і кабельного мовлення (суміжні права).

Промислова власність охоплює права на такі об'єкти інтелектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські пропозиції, топографії інтегральних схем, фірмові найменування, зазначення походження товарів чи найменування місця походження товарів, сорти рослин, породи тварин, а також припинення недобросовісної конкуренції. При цьому промислову власність поширюють не лише на промисловість, а й на сільське господарство, торгівлю на всі продукти промислового чи природного походження [2].

Об'єкти промислової власності можна визначити як результати науково-технічної творчості, які можуть бути використані для задоволення потреб людей.

Винахід - це вирішення утилітарного завдання в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони й визнане як винахід компетентним державним органом.

Об'єктами винаходу можуть бути: новий пристрій (машина, прилад, інструмент; новий спосіб (спосіб виготовлення виробу чи спосіб лікування); нова речовина (сплав, суміш, розчин, хімічна сполука); застосування раніше відомих пристроїв, способів, речовин за новим призначенням (без зміни їх за суттю).

Не визнаються винаходами: методи та системи організації і управління господарством (планування, фінансування, облік, кредит); умовні позначення (наприклад, дорожні знаки,коди); методи та системи навчання тощо.

Корисна модель - результат творчої діяльності людини, об'єктом якої може бути конструктивне рішення пристрою або його складових частин, що є новим і промислово придатним. Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що їхнім предметом є просторова композиція, взаємне розташування елементів пристрою, його форма. Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин і тварин не можуть бути визнані корисними моделями. Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності за законами України, якщо вона є новою і промислово придатною, тобто її можна відтворити промисловими засобами [7].

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, яке визначає його зовнішній (і тільки зовнішній) вигляд: особливості форми, малюнок, у деяких країнах колір. Міжнародна класифікація промислових зразків охоплює абсолютно всі вироби - від космічних літальних апаратів чи комп'ютерів до іграшок. Не підлягають охороні як промислові зразки: об'єкти архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких і тому подібних речовин.

Ноу-хау - певні знання, технічний досвід або секрети виробництва, які мають промислову і комерційну цінність і незахищені патентами. Поняття ноу-хау є ширшим і включає як комерційну таємницю (відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру.), так і службову таємницю, норми, які спрямовані на захист від недобросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 505 ЦК України комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною у тому розумінні, що вона в цілому чи в певній мірі та сукупності її складових є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якої вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Захист від недобросовісної конкуренції - будь-які дії конкурентів, що суперечать правилам, торговим чи іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Об'єкти авторського і суміжного права - це як оприлюднені, так і не оприлюднені твори науки, літератури і мистецтва, комп'ютерні програми незалежно від їхнього призначення, жанру, обсягу, мети, бази даних, типології інтегральних мікросхем, похідні твори а також права організацій мовлення, виконавців, виробників фонограм. Об'єкти авторського права можуть бути представлені в письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо.), в усній (оприлюднені виступи, лекції, промови, проповіді тощо.), в образотворчій (схеми, ілюстрації, кіно, відео, фото кадри тощо.) та в іншій формах [3].

Комп'ютерна програма - сукупність даних та команд, призначених для забезпечення функціонування електронно-обчислювальних машин.

База даних - сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих у формі, яку читає машина.

Типологія інтегральних мікросхем - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними.

1.2 Джерела права інтелектуальної власності

У системі національного права України функціонує комплексна галузь права - право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, використання й охорони результатів інтелектуальної діяльності.

Основними законодавчими актами, якими регулюються питання виникнення (або набуття), реалізації та захисту прав інтелектуальної власності є, перш за все, Цивільний кодекс України ( зокрема, в ст. 420 дано перелік об'єктів інтелектуальної власності) та спеціальні закони:

Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”;

Закон України „Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”;

Закон України „Про охорону прав на промислові зразки”;

Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”;

Закон України „Про авторське право та суміжні права”;

Закон України „Про науково-технічну інформацію”;

Закон України ” Про охорону прав на зазначення походження товарів” та інші.

1.3 Державна система захисту інтелектуальної власності в Україні

Протягом останніх років в Україні сформувалася досить розгалужена організаційна структура органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері охорони і захисту інтелектуальної власності.

Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (далі за текстом - Департамент), який створений 4 квітня 2000р. Департамент разом із сукупністю експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціалізації, що входять до сфери її управління, становлять державну систему правової охорони інтелектуальної власності [8].

До сфери управління Держдепартаменту інтелектуальної власності належать такі установи: Український інститут промислової власності - Укрпатент (донедавна - Держпатент України), Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права та Державне підприємство «Інтелзахист».

Держдепартаментом ведуться офіційні бюлетені ”Промислова власність”, „Авторське право та суміжні права” в яких міститься інформація щодо об'єктів інтелектуальної власності.

Департамент забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, а саме:

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

видає охоронні документи (патенти, свідоцтва), забезпечує їх державну реєстрацію;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про об'єкти промислової власності;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності в міжнародних організаціях згідно з чинним законодавством;

приймає в установленому порядку нормативно-правові акти в межах своїх повноважень;

організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності та ін.

До складу Державного департаменту інтелектуальної власності входять управління держаних реєстрацій, економіки та інформаційного забезпечення, відділ європейської інтеграції та міжнародного співробітництва, управління правового забезпечення промислової власності, відділ з питань авторського права і суміжних прав, управління контролю за використанням об'єктів інтелектуальної власності.

Департаментом ведуться Реєстр патентних повірених, реєстр виробників і розповсюджувачів програмного забезпечення, Реєстр комп'ютерних програм тощо.

При Департаменті інтелектуальної власності створено Апеляційну палату для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за заявками на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних схем та позначення походження товарів.

Іноземці та інші особи, що проживають або мають постійне місце проживання за межами України, у відносинах з Департаментом реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), які надають заявнику кваліфіковану допомогу з усіх питань щодо охорони інтелектуальної, у тому числі й промислової власності. Вони здійснюють подання заявок і ведення діловодства за заявками на всі об'єкти інтелект власності та надають консультації [8].

Державне підприємство «Український інститут промислової власності» виконує повний комплекс робіт, пов'язаних з підготовкою до надання правової охорони об'єктам промислової власності, зокрема:

приймання та експертизу заявок на видачу патентів (усіх видів) на винаходи, корисні моделі, промислові зразки від національних та іноземних заявників;

експертизу заявок на об'єкти промислової власності на відповідність умовам надання правової охорони;

державну реєстрацію об'єктів промислової власності, що охороняються в Україні, та підготовку до видачі відповідних охоронних документів (патентів, свідоцтв);

діловодство за міжнародними заявками на видачу патентів, які подані згідно з процедурою Договору про патентну кооперацію і заявками, а також, згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та протоколом до неї;

методологічне, інформаційне й технологічне забезпечення у сфері промислової власності.

Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» проводить заходи щодо забезпечення прав і законних інтересів як вітчизняних, так і зарубіжних авторів творів науки, літератури й мистецтва, а також суб'єктів суміжних прав.

Інститут інтелектуальної власності і права здійснює підготовку й підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності.

Державне підприємство «Інтелзахист» було створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

Зі сферою захисту інтелектуальної власності, крім вищерозглянутих державних установ, пов'язана діяльність і недержаних організацій.



2. Задачі

Задача 1. Визначення вартості заміщення ОІВ

Наявна локальна обчислювальна мережа, що обслуговується персоналом кількістю 10 осіб. У зв'язку з розширенням організації виникла необхідність у вирішенні додаткових завдань управління. Для цього передбачається створення нового обладнання з покращеними характеристиками, що дозволяє вирішити весь комплекс задач управління, без збільшення кількості обслуговуючого персоналу.

Необхідно здійснити оцінку вартості заміщення обладнання.

Відомо, що розробка діючого обладнання продовжувалась 2 роки, була виконана 3 року назад і її собівартість, приведена до економічних умов розрахункового року, склала 8074 тис. грн. У розробці було задіяно 50 осіб основного виробничого персоналу. Діюче обладнання належить до третього покоління. Планова чисельність основного виробничого персоналу за даним об'єктом - 84 осіб.

На момент розрахунків затверджено наступні нормативи додаткових витрат: Накладні витрати - 264 % фонду оплати праці. Інші виробничі витрати - 1,5% ФОП. Інші витрати - 0,75% ФОП.

Таблиця 2.1 Розподіл вартості НДДКР за елементами собівартості, %

Елементи витрат	Питома вага
Матеріали і куповані комплектуючі gм Спеціальне обладнання для наукових (експериментальних) цілей gсо Основна ЗПgзп Накладні витрати gнакл Інші виробничі витрати gів Інші витрати gі Контрагентські витрати gка Разом	9,8 1,5 25,6 19,7 0,8 0,1 42,5 100



Таблиця 2.2 Перехідні коефіцієнти витрат при розробці взірців на елементній базі різних поколінь: матеріали, куповані вироби і спеціальне обладнання для наукових цілей

Покоління аналізованого взірця	Покоління аналогу
	1	2	3	4	5
1 2 3 4 5	1,0 0,14 0,13 0,13 0,12	6,8 1,0 0,95 0,9 0,86	7,17 1,05 1,0 0,94 0,91	6,52 1,1 1,05 1,0 0,95	7,88 1,15 1,09 1,04 1,0

Таблиця 2.3 Перехідні коефіцієнти витрат при розробці взірців на елементній базі різних поколінь: заробітна платня

Покоління аналізованого взірця	Покоління аналогу
	1	2	3	4	5
1 2 3 4 5	1,0 1,03 1,08 1,13 1,2	0,97 1,0 1,05 1,1 1,16	0,92 0,95 1,0 1,05 1,11	0,87 0,9 0,95 1,0 1,05	0,83 0,85 0,9 0,94 1,0

Розв'язання:

Власні витрати організації - розробника в усереднених умовах (умовах, що відповідають умовам розробки взірця - аналога):

С вл.ср. = Тг * Чс * Vc (2.1)

Де: Тг - 2р. - гранична тривалість розробки взірця;

Чс - необхідна середньорічна чисельність основного виробничого персоналу;

Vc - середньорічний виробіток на одного працівника за аналогічними роботами.



Vc = С/с соб / Ч * Т (2.2)

Де: С/с соб - собівартість власних аналогічних робіт організації - розробника;

Ч - чисельність персоналу, що зайнятий виконанням аналогічних робіт;

Т - тривалість аналогічних робіт.

Vc = 8074 / 50*2 = 80,74 тис. грн.. в рік на одну особу;

С вл.ср. = 2 * 84 * 80,74 = 13564,32 тис. грн.

Здійснюється розподіл власних витрат організації - розробка в усереднених умовах за основними елементами собівартості (матеріали і куповані комплектуючі вироби, заробітна платня):

С окр. = g / 100 * С вл. ср. (2.3)

Де: g - норматив витрат за і-м елементом собівартості, що визначається за табл. 2.1.

Маємо: власні витрати на матеріали і куповані комплектуючі вироби в усереднених умовах:

С окр. = 9,8/ 100 * 13564,32 = 1329,3 тис. грн.

Власні витрати на заробітну плату в усереднених умовах:

С окр. = 25,6 / 100 * 13564,32 = 3472,47 тис. грн.

Враховуючи зміну величини вартості матеріалів і купованих комплектуючих виробів, а також зміну величини витрат на оплату праці при розробці взірця, що відрізняється за елементною базою від аналога:

См = См * І м = 1329,3 * 1,05 = 1395,77 тис. грн..

Сзп = Сзп * Ізп = 3472,47 * 0,95 = 3298,85 тис. грн.

Де: Ім., Ізп - індекси зміни матеріальних і трудових витрат, що визначаються на основі статистичних даних за структурою витрат на розробку взірців із застосуванням різної елементарної бази.

Додаткові витрати, що відповідають організації - розробнику промислового взірця:

С дод. = С накл. + С ів. + Сі (2.4)

Де: С дод - сума додаткових витрат; С накл - накладні витрати; С ів - інші виробничі витрати; С і - інші витрати.

Тоді додаткові витрати на розробку нового обладнання:

С дод. = 2,64 *3298,85 + 0,015 * 3298,85 + 0,0075* 3298,85 = 8783,18 тис. грн.

Власні витрати організації - розробника:

Свл = См + Сзп + С дод. = 1395,77 + 3298,85 + 8783,18 = 13477,8 тис. грн.

Де: См - матеріальні витрати; Сзп - витрати на заробітну платню; С дод. - додаткові витрати.

Контрагентські витрати:

С ка = Свл * g ка / g соб. = 13477,8 * 42,5 / (100 - 42,5) = 9961,85 тис. грн.

Де: С вл - власні витрати; g ка - питома вага контрагентських робіт (табл. 2.1); g соб. - питома вага власних витрат (табл. 2.1, сума 1-6).

Вартість заміщення ОІВ:

С зам = С вл + С ка = 13477,8 + 9961,85 = 23439,65 тис. грн..



Висновок

У зв'язку з розширенням організації виникла необхідність у вирішенні додаткових завдань управління. Для цього передбачалось створення нового обладнання з покращеними характеристиками, що дозволяє вирішити весь комплекс заміщення обладнання.

Необхідно було здійснити оцінку вартості заміщення обладнання. Відповідно до проведених розрахунків вартість заміщення обладнання становить 23439,65 тис. грн.

Задача 2

право інтелектуальна власність

Визначити періоди окупності проектів з інвестування коштів у ОІВ методом дисконтування з позицій ліцензіара.

Встановити пріоритетність інвестування у проекти на періоди 3 роки, 4 роки, 5 років.

Дані щодо обсягу випуску, ціни та собівартості продукції з використанням ОІВ наведені у табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Вихідні дані для розрахунків

Період t	Проект А	Проект В
	Q, шт.(од).	С, грн.	Ц, грн.	Q, шт.(од).	С, грн.	Ц, грн.
1	7800	25	59	10540	29	59
2	8440	23	57	13440	23	57
3	8440	23	56	11440	22	56
4	9940	20	56	12040	20	55
5	13040	18	56	9940	23	52

Q - обсяг випуску продукції, шт.(од);

С - собівартість випуску одиниці продукції, грн.;

Ц - ціна одиниці продукції, грн.

Норма дисконту для розрахунків: і = 15%.

Частка прибутку ліцензіара в загальному обсязі прибутку від виробництва і реалізації продукції: Д л-ра = 59%.

Витрати на придбання ліцензії: 300740 грн.

Розв`язання:

Прибуток = Q * Ц - С* Q;

Прибуток л-ра = Прибуток * Д л-ра;

d = 1 / (1+ i);

PV = Прибуток л-ра * d;

NPV0 = Витрати на придбання ліцензії * Д л-ра = 300740 * 0,59 = 177436,6 грн.; NPV1 = NPV0 + PV1; NPV2 = NPV1 + PV2.

Результати проведених розрахунків наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Результати розрахунку періодів окупності проекту А та В

Проект А
Період	Q, шт. од.	С, грн.	Ц, грн.	Прибуток	Пр. л-ра	d	PV	NPV
0							638191,4	-177437
1	7800	25	59	265200	156468	0,87	136059,1	-41377,5
2	8440	23	57	286960	169306,4	0,76	128020	86642,49
3	8440	23	56	278520	164326,8	0,66	108047,5	194690
4	9940	20	56	357840	211125,6	0,57	120711,7	315401,8
5	13040	18	56	495520	292356,8	0,50	145353	460754,8
Проект В
Період	Q, шт. од.	С, грн.	Ц, грн.	Прибуток	Пр. л-ра	d	PV	NPV
0							743685,8	-177437
1	10540	29	59	316200	186558	0,87	162224,3	-15212,3
2	13440	23	57	456960	269606,4	0,76	203861,2	188648,9
3	11440	22	56	388960	229486,4	0,66	150891	339540
4	12040	20	55	421400	248626	0,57	142152,7	481692,7
5	9940	23	52	288260	170073,4	0,50	84556,54	566249,2

Періоди окупності проектів з інвестування коштів у ОІВ методом дисконтування з позиції ліцензіара:

Т ок А = -177437 * 5/ 638191,4 = 1,4 = 2 роки;

Т ок В = -177437 * 5/ 743685,8 = 1,2= 2 роки.

Отже, два проекти окупляться за 2 роки.

Для оцінки вартості об'єктів найчастіше використовують метод дисконтування грошових потоків. Ефективність методу дисконтування грошових потоків полягає у системі показників, що відображає співвідношення витрат в результатів стосовно інтересів його учасників. Він передбачає вивчення як мінімум таких величин: сум початкових затрат очікуваного грошового потоку та відповідну ставку дисконтування.

До даного методу відносять розрахунок та аналіз таких загальновідомих показників як: чиста теперішня вартість, індекс прибутковості, внутрішня норма дохідності та інші показники, що відображають специфіку даного проекту інвестування та інтереси учасників.

Задача 3

Розрахувати вартість ліцензії методом роялті за наступних даних:

Таблиця 2.6

Період t	Q , шт.(од).	Q1, шт.(од).	?q,%
1	3240,00	3564	10
2	3240,00	3629	12
3	3340,00	3774	13
4	3340,00	3774	13
5	3340,00	3808	14

Таблиця 2.7

Період t	Ц, грн.	Ц1, грн.	?ц, %
1	66,00	79,2	20
2	66,00	79,2	20
3	67,00	79,06	18
4	68,00	76,16	12
5	68,00	74,8	10



Таблиця 2.8

Період t	С, грн.	С1, грн.	?с, %
1	37,00	31,45	-15
2	37,00	32,56	-12
3	37,00	33,3	-10
4	37,00	33,3	-10
5	37,00	33,3	-10

Qt = Qt-1 * ?q, Цt = Цt-1 * ?ц, Сt = Сt-1 * ?с,

де ?q - приріст обсягу виробництва продукції після укладання ліцензійного договору, %; Q - обсяг випуску продукції за умови не укладення ліцензійного договору, шт.(од).; Q1 - обсяг випуску продукції за умови укладення ліцензійного договору, шт.(од).; ?ц - приріст ціни одиниці продукції після укладання ліцензійного договору, %; Ц - ціна одиниці продукції за умови не укладення ліцензійного договору, грн.; Ц1 - ціна одиниці продукції за умови укладення ліцензійного договору, грн. ; ?с - приріст собівартості одиниці продукції після укладання ліцензійного договору, %; С - собівартість одиниці продукції за умови не укладення ліцензійного договору, грн.; С1 - собівартість одиниці продукції за умови укладення ліцензійного договору, грн.

Норма дисконту для розрахунків: і = 17 %.

Частка прибутку ліцензіара в загальному обсязі прибутку від виробництва і реалізації продукції: Д л-ра = 28 %.

Частка суми платежів роялті у вартості ліцензії: SR = 85 %.

Розв`язання:

П = Ц - С (2.5)

Де: П - прибуток; Ц - ціна; С - собівартість одиниці продукції.



Re = П / С (2.6)

Де: Re - рентабельність.

Rt = Re * Д л-ра / (1+ Re) (2.7)

Де: Rt - розрахункова ставка роялті; Д л-ра - частка прибутку ліцензіара.

d = 1/ (1+ і)^ t;

PV = Q * Ц * Rt / (1+i)^t = Q * Ц * Rt * d;

? PV = 149891,2 - 85%; х = 15%.

Результати розрахунків наведено в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Вихідні дані та результати розрахунків

Період	Q1, шт.(од).	С1, грн.	Ц1, грн.	Прибуток	Рентабельність	Rt	d	PV
1	3564	31,45	79,2	47,75	1,52	0,169	0,85	40727,08
2	3629	32,56	79,2	46,64	1,43	0,165	0,73	34620,38
3	3774	33,3	79,06	45,76	1,37	0,162	0,62	30191,75
4	3774	33,3	76,16	42,86	1,29	0,158	0,53	24169,55
5	3808	33,3	74,8	41,5	1,25	0,155	0,46	20182,44
Сума	149891,2

Паушальний платіж = 149891,2 * 0,15/ 0,85 = 26451,4 грн.

Тоді, вартість ліцензії становитиме:

Вартість ліцензії = 149891,2 + 26451,4 = 176342,6 грн.



Висновки

В даній роботі було розглянуто основні засади права інтелектуальної власності, а саме поняття, об`єкти та суб`єкти права інтелектуальної власності; джерела права інтелектуальної власності; державну систему захисту інтелектуальної власності в Україні.

У зв'язку з розширенням організації виникла необхідність у вирішенні додаткових завдань управління. Для цього передбачалось створення нового обладнання з покращеними характеристиками, що дозволяє вирішити весь комплекс заміщення обладнання.

Необхідно було здійснити оцінку вартості заміщення обладнання. Відповідно до проведених розрахунків вартість заміщення обладнання становить 23439,65 тис. грн.

Для оцінки вартості об'єктів найчастіше використовують метод дисконтування грошових потоків. Він передбачає вивчення як мінімум таких величин: сум початкових затрат очікуваного грошового потоку та відповідну ставку дисконтування.

До даного методу відносять розрахунок та аналіз таких загальновідомих показників як: чиста теперішня вартість, індекс прибутковості, внутрішня норма дохідності та інші показники, що відображають специфіку даного проекту інвестування та інтереси учасників.

Метод роялті полягає у розподілі отриманого від виростання ліцензії прибутку ліцензіата між ним і ліцензіаром на визначених умовах, у визначених пропорціях.

Метод роялті застосовували у поєднанні із дисконтним методом, що дає можливість вираховування фактору часу. У даній задачі розрахунок за ліцензією проводився комбіновано - із застосуванням роялті та первинного паушального платежу. Відповідно до проведених розрахунків вартість ліцензії становить 176342,6 грн.



Список використаних джерел

1. Андреев Г.И., Витчинка В.В., Смирнов С.А. Практикум по оценке интеллектуальной собственности: Учеб. Пособие. - М..: Финансы и статистика. 2002. С.41.

2. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: підручник / В.Д. Базилевич. - К.: Знання, 2006. - 344 с.

2. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: навч. посібн. / І.І. Дахно. -К.: Центр навч. літ-ри, 2006. - 342 с.

3. Драпак Г.М. Основи інтелектуальної власності / Г.М. Драпак, М.Є. Скиба. - К.: Кондор, 2007. - 156 с.

4. Манжура О.В. Інтелектуальна власність як чинник формування економіки знань: монографія .- Полтава: ТОВ НВП "Укрпромторгсервіс", 2011. - 180 с.

5. Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності : Навч. посіб. / Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т» -- К., 2005. -- 230 с.

6. Стрижак О.О. Інтелектуальна власність: навч. посібн. / О.О. Стрижак. - Х.: Вид-во ХНЕУ, 2007. - 216 с.

7. Цибульов П.Н. Основи інтелектуальної власності / П.Н. Цибульов. - К.: ІІВП, 2007.- 206 с.

8. Ястремська О.М. Інтелектуальна власність: навч. посіб. / О.М. Ястремська, Д.О. Ріпка. - Х.: Вид-во ХНЕУ, 2010.- 280 с.

Размещено на Allbest.ru

...