Конфіскація майна

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ;

1. Суть і значення стадії виконання вироку;

2. Державні виконавці, виконавче провадження;

3. Правовий статус державних виконавців;

4. Виконання покарання у виді конфіскації майна;

5. Про порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесене рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавої служби і розпорядження ним;

Висновок;

Література;

Вступ

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання у виді конфіскації майна, рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом

Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень. До складу Департаменту державної виконавчої служби входять: -державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя; -державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Департамент державної виконавчої служби, державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах є юридичні особи, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного казначейства України, а також реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам. Кошти, одержані від реалізації вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, та податки й збори у визначених законом випадках зараховуються до державного бюджету з вирахуванням сум комісійної винагороди, що виплачується підприємству (організації), якому доручено розпоряджатися майном згідно з угодою, укладеною відповідно до законодавства;

Законодавчі акти , що регулюють діяльність:

Закон України “Про виконавче провадження”;

Закон України „Про державну виконавчу службу”

Інструкція про проведення виконавчих дій.

Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби затверджене наказом N 470/7 від 5 липня 1999 року

1. Суть і значення стадії виконання вироку

Виконання вироку -- завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду (про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо) та вирішуються питання, що виникають у зв'язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням.

Одним з принципів кримінального процесу є обов'язковість вироку, ухвали і постанови суду, згідно з якою вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Обов'язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що знайшов закріплення в п. 9 ст. 129 Конституції України. Навмисне невиконання посадовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або здійснення перешкод для їх виконанню тягне кримінальну відповідальність -- покарання відповідно до ст. 382 КК України.

Приховування майна, на яке накладено арешт або яке підлягає конфіскації, наказується відповідно до ст. 388 КК України. Ухилення від відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі тягне відповщальшсть за ст. 389 КК України, а ухилення від відбування покарання в вигляді обмеження чи позбавлення волі може спричиняти додаткову кримінальну відповідальність за ст. 390 КК України.

Будь-які рішення суду можуть бути звернені до виконання в примусовому порядку, забезпечуються силою державної влади. У передбачених законом випадках, крім примусового виконання рішення суду, особи які ухиляються від виконання вироку або які протидіють виконанню судового вироку, можуть притягатись до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Виконання вироку здебільшого здійснюється правоохоронними органами та органами виконавчої влади (міліцією, судовими виконавцями та ін.) відповідної компетенції з застосуванням норм кримінального, кримінально-виконавчого, цивільно-процесуального, адміністративного та інших галузей права. В цьому аспекті виконання вироку не належить до процесуальної діяльності. Але Деякі питання, пов'язані з виконанням вироку, безумовно розглядаються тільки судом і тільки відповідно до норм кримінально-процесуального права.

Виконання вироку залежно від виду та характеру покарання, «значеного судом, провадиться: адміністрацією місць ув'язнення слідчих ізоляторів, тюрем, установ, що відають виконанням вироків) -- щодо позбавлення волі; районними інспекціями виправних робіт -- щодо виправних робіт без позбавлення волі; державною виконавчою службою -- в частині конфіскації майна (відшкодування шкоди), штрафу; різними адміністративними органами -- щодо заборони обіймати певні посади, займатися певною діяльністю; державними, громадськими та профспілковими організаціями -- щодо виправлення та перевиховання умовно засуджених, а також осіб, яких взяли на поруки; органами народної освіти у межах їх компетенції.

Суть виконання вироку як стадії кримінального процесу полягає в сугубо процесуальній діяльності, спрямованій на звернення до виконання і забезпечення виконання вироку та в вирішення проблемних питань, що виникають при виконанні вироку.

Предметом кримінально-процесуальної діяльності даної стадії є. а) звернення вироку до виконання та здійснення процесуального контролю і прокурорського нагляду за своєчасним і правильним виконанням вироку; б) забезпечення вирішення проблем повної або часткової безпосередньої реалізації чи зміни вироку; в) зарахування попереднього ув'язнення в строк відбутого покарання, якщо ці питання не визначені при винесенні вироку; г) вирішення юридичних питань, які виникають у ході фактичного виконання вироку; д) зняття і погашення судимості; є) здійснення контролю за виконанням вироку.

Особливості процесуальної діяльності в стадії виконання вироку полягають у тому, що при цьому не змінюється суть прийнятого судом вироку, а при розгляді виникаючих проблемних питань суд вирішує тільки питання, що виникають з виконання вироку, не погіршуючи становища засудженого.

Як зазначає В. Т. Нор, виконання вироку -- це стадія кримінального процесу, в якій суд звертає вирок до виконання, здійснює контроль за приведенням його відповідними органами до виконання та вирішує у встановленому законом судовому порядку за поданням уповноважених законом службових осіб і органів, клопотанням громадських організацій і громадян та за власною ініціативою передбачені кримінально-процесуальним законом важливі правові питання, які виникають у зв'язку і при виконанні вироків1.

Суб'єктами правовідносин, що виникають в стадії виконання вироку, є: суд, засуджений, захисник, прокурор, цивільний відповідач, представник органу, що відає виконанням покарання, тошо Питання, які виникають при виконанні вироку ї потребують юридичного вирішення, вирішуються виключно судом у судовому засіданні.

Суд, що вирішує питання, пов'язані з виконанням вироку.

Питання про різні сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до частин другої і третьої статті 5 Кримінального кодексу України, вирішуються судом, який постановив вирок.

Коли вирок виконується за межами району суду, який постановив вирок, ці питання розв'язує суддя районного (міського) суду, а щодо осіб, засуджених військовими судами,-- суддя військового суду гарнізону за місцем виконання вироку.

Приведення у відповідність з новим законом, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання, вироку щодо осіб, які відбувають покарання, вирішується в порядку, передбаченому частинами другою і третьою статті 5 Кримінального кодексу України, ухвалою суду за місцем відбування покарання.

Питання про звільнення засудженого від відбування покарання в зв'язку з хворобою, відповідно до статті 408 КПК України, вирішуються суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання незалежно від того, яким судом було винесено вирок.Основним принципом даної стадії процесу є недопустимість погіршення статусу і становища засудженого. В стадії виконання вироку при розгляді виникаючих проблемних питань суд вирішує тільки ті питання, що стосуються вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого.Значення стадії виконання вироку полягає в такому: процесуальна діяльність у даній стадії створює необхідні передумови для безпосередньої реалізації прийнятих у вироку рішень, сприяє формуванню у громадян переконання у неминучості відбування покарання за вчинення злочинного діяння, забезпечує охорону прав і законних інтересів потерпшого, засудженого, інших учасників про-Чесу; своєчасне і точне виконання вироку сприяє виконанню завдань кримінального судочинства, зміцненню законності і правопорядку.

Стаття 59. Конфіскація майна

1. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке с власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини 1 може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

3. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

1. Конфіскація майна - додатковий вид покарання, який полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке належить засудженому на праві власності.

2. За змістом ч. 1 ст. 59 конфіскація, як законна форма позбавлення права власності, є повною або частковою. У вироку суду має бути чітко визначена та частина майна, яка конфіскується, або перелічено всі предмети, що конфіскуються (наприклад, підприємство, що є власністю винного. Його будинок, дача, автомобіль, гараж, телевізор). Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму не допускається.

3. Особливістю конфіскації майна є те, що вона: 1) може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК; 2) встановлена за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (про поняття тяжких та особливо тяжких злочинів див. ст. 12 і коментар до неї). Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у ч. ч; 4 чи 5 ст. 12, якщо його вчинено із корисливих спонукань.

4. Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у кримінально-процесуального порядку накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт. Вилучені гроші, цінні папери та коштовності передаються за описом у фінансові органи для зберігання. Транспортні засоби описуються, опечатуються і передаються на зберігання в органи ДАІ. Будівлі описують ся, і до нотаріальної контори або виконкому сільської ради надсилається лист або копія постанови про накладення арешту з припи сом не засвідчувати жодних цивільно-правових угод щодо них. Приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано, утворює склад злочину, передбаченого ст. 388.

5. У ч. З ст. 59 вказано, що Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України, Такий Перелік є додатком до цього КК. Конфіскація, таким чином, не має абсолютного характеру, оскільки мінімум майна (предмети першої потреби), необхідного засудженому та особам, які перебувають на його утриманні, не підлягає конфіскації.

6. Засуджений може бути звільнений від конфіскації майна за амністією (ст. 86), якщо до дня набрання чинності закону про амністію не був виконаний вирок суду в частині конфіскації майна.

7. Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (ст. 98).

КПК (ст. ст. 81, 125, 126, 324).

ЦПК (ст. ст. 374, 375, 377).

Постанова ПВС№ 22 від 22 грудня 1995р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" (п. 12).

Постанова ПВС № 2 від 27 березня 1987р. "Про практику призначення судома України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу" (п. 17).

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992р. 'Про судову практику а справах про корисливі злочини проти приватної власності" (п. 37).

2. Державні виконавці, Виконавче провадження

Державні виконавці Відповідно до цього Закону(ЗАКОН УКРАЇНИ Продержавну виконавчу службу ) державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Стаття 5. Компетенція органів юстиції з організації діяльності державної виконавчої служби Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців. Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі організують виконання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районними, міськими (міст обласного значення), районними у містах відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяльність; організують професійну підготовку і атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі і накладають стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби. Структура, склад та функціональні обов'язки Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції затверджуються в межах своїх повноважень Міністерством юстиції України.

Стаття 1. Виконавче провадження

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Додаткове покарання - це покарання, яке у випадках та порядку, передбачених КК, додається до основного покарання за той чи інший злочин і самостійно застосовуватися не може. Відповідно до ч. 4 ст. 52 КК до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань. Функція додаткових покарань полягає в обтяженні основного покарання з урахуванням характеру суспільної небезпеки злочину, а також особи, яка його вчинила.

До покарань, які можуть застосовуватися лише як додаткові, належать: 1) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 2) конфіскація майна. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу може застосовуватися як додаткове покарання і у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 77 КК).

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК) не передбачене жодною санкцією Особливої частини КК і застосовується на розсуд суду і лише при засудженні особи за особливо тяжкий чи тяжкий злочин. Воно поєднує в собі певний моральний вплив на засудженого і водночас позбавляє його матеріальних та інших переваг, які надає відповідне звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас.

Військовим є звання, яке присвоюється військовослужбовцям, що проходять службу у військових формуваннях, а також військовозобов'язаним, а спеціальними - звання, що присвоюються працівникам міліції, державної податкової адміністрації, митної служби та деяким іншим категоріям службовців. Ранги встановлені для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування і дипломатів, класні чини -- для працівників прокуратури, а кваліфікаційні класи - для суддів, судових експертів, лікарів - судово-психіатричних експертів.

На підставі ст. 54 КК засуджений не може бути позбавлений державної нагороди, наукового ступеня, почесного чи вченого звання. Конфіскація майна (ст. 59 КК) полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна, яке є власністю особи, засудженої за вчинення тяжкого або особливо тяжкого корисливого злочину за статтею Особливої частини КК, санкція якої передбачає можливість конфіскації майна.

Умовами конфіскації майна як виду покарання є те, що: а) особа, до якої вона застосована, вчинила тяжкий або особливо тяжкий корисливий злочин (корисливим визнається злочин, який вчинено із корисливих спонукань); б) санкцією статті Особливої частини КК за цей злочин передбачено покарання у виді конфіскації майна. Конфіскація майна характеризується тим, що: а) у засудженого вилучається майно; б) це майно є його власністю; в) воно вилучається примусово; г) вказане майно вилучається не тимчасово, а назавжди, і передається у власність держави; г) держава жодним чином не компенсує власникові вартість вилученого майна.

Засуджений може бути звільнений від конфіскації майна за амністією (ст. 86 КК). вирок майно митний конфіскація

Це покарання може бути таких видів: 1) конфіскація усього майна (повна конфіскація); 2) конфіскація частини майна (часткова конфіскація); 3) конфіскація певних видів майна (скажімо, предметів контрабанди - санкція ч. 1 ст. 201 КК); 4) повна чи часткова конфіскація, поєднана з конфіскацією певних видів майна (наприклад, конфіскація предметів контрабанди та конфіскація майна санкція ч. 2 ст. 201 КК).

У разі конфіскації частини майна суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

На наш погляд, законодавець є не зовсім послідовним у визначенні такого виду покарання, як конфіскація майна. Низка положень КК, які стосуються визначення цього виду покарання, є дещо суперечливими.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 59 КК, «конфіскація майна встановлюється за особливо тяжкі злочини, а також за тяжкі корисливі злочини». Однак у багатьох статтях Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, також передбачена конфіскація частини майна, а саме знарядь, засобів і предметів злочину, які є власністю засудженого (наприклад, статті 176, 177, 208, 244, 248, 249). Крім того, у ч. 1 ст. 59 КК зазначено, що конфіскації підлягає лише майно, яке є власністю засудженого. Проте деякі засоби й предмети злочину можуть і не бути таким майном. Так, ст. 334 КК передбачає конфіскацію повітряного судна у разі порушення правил міжнародних польотів, але повітряне судно, як правило, не є власністю його пілота. Відповідно до ст. 301 КК, конфіскації підлягають порнографічні предмети, але, згідно із законодавством України, вони не можуть перебувати у власності засудженого.

3. Правовий статус державних виконавців

Стаття 6. Правовий статус державних виконавців Державні виконавці є державними службовцями. Державним виконавцям видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Міністром юстиції України. Державний виконавець під час виконання службових обов'язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Державний виконавець користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

Стаття 7. Забезпечення прав громадян і юридичних осіб Державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

4. Виконання покарання у виді конфіскації майна

Стаття 49. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна

1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову організацію. При відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося.

2. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється державною виконавчою службою за місцем знаходження майна.

Стаття 50. Майно, що підлягає конфіскації

1. Конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному капіталі комерційних організацій, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні в фінансово-кредитних організаціях і банках, а також майно, що передане засудженим в довірче управління.

2. Не підлягає конфіскації майно, необхідне для самого засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законодавством України.

3. Спір про належність майна, що підлягає конфіскації за вироком суду, вирішуються у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 51. Дії державного виконавця щодо виконання вироку про конфіскацію майна

1. Державний виконавець негайно після одержання виконавчого листа перевіряє наявність майна, зазначеного в опису, виявляє інше майно, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. При наявності довідки про те, що опису майна не провадилося, судовий виконавець вживає заходів до виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації, і при його виявленні складає опис цього майна.

2. В опису зазначається повне і точне найменування кожного предмета, його відмінні ознаки, в тому числі вага, колір, метраж, ступінь зношеності та індивідуальні характеристики. Описані предмети пломбуються, опечатуються і передаються на зберігання, про що в опису робиться відповідна відмітка.

3. Опис майна, складений державним виконавцем, підлягає затвердженню суддею.

4. Державний виконавець вживає необхідних заходів до зберігання майна, що підлягає конфіскації і піддане описові.

5. Частка засудженого у спільній власності, статутному капіталі комерційних організацій, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні в фінансово-кредитних організаціях і банках, а також майно, що передане засудженим в довірче управління, визначається за поданням державної виконавчої служби судом, у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 52. Передача конфіскованого майна засудженого фінансовим органам

1. Передача фінансовим органам конфіскованого майна засудженого провадиться після задоволення у відповідності з законодавством України усіх пред'явлених до засудженого вимог.

Щодо претензій, які підлягають задоволенню за рахунок конфіскованого майна засудженого, держава відповідає в межах активу.

2. Передача конфіскованого майна засудженого фінансовим органам провадиться у порядку, встановленому Міністерством фінансів України і Міністерством юстиції України.

Стаття 53. Обов'язки третіх осіб відносно до майна, яке підлягає конфіскації

1. Підприємства, установи, організації і громадяни, у яких знаходиться майно, що підлягає конфіскації за вироком суду, зобов'язані повідомити про це суд або відповідний фінансовий орган.

2. Підприємства, установи, організації і громадяни, яким вказане майно передано на зберігання відповідно до вимог статті 51 цього Кодексу, зобов'язані забезпечити його збереження.

2. За укриття, пошкодження або привласнення даного майна винні підлягають відповідальності відповідно до закону.

Стаття 54. Конфіскація майна, виявленого після виконання вироку

У тих випадках, коли після виконання вироку в частині конфіскації всього майна, але до закінчення встановлених законом строків давності виконання обвинувального вироку суду, виявляється неконфісковане майно засудженого, набуте ним до винесення вироку або після винесення вироку, але на кошти, що підлягають конфіскації, суд, який постановив вирок, або суд за місцем виконання вироку за поданням державного виконавця виносить ухвалу про звернення стягнення на майно, якщо воно може бути конфіскованим відповідно до закону.

Стаття 55. Закінчення виконавчих дій

1. Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист з відміткою щодо виконання вироку про конфіскацію майна повертається суду, який постановив вирок.

2. Фінансові органи передають суду, який постановив вирок, відомості, що підтверджують виконання вироку в частині конфіскації майна.

5. Про порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним

1. Дія цього Порядку поширюється на вилучене митними органами майно, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію.

Облік, попередня оцінка і зберігання майна до прийняття судом рішення про його конфіскацію

2. Облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання вилученого митними органами майна до прийняття судом рішення про його конфіскацію покладаються на ці органи.

3. Облік майна до винесення судом рішення про його конфіскацію ведеться у спеціальних книгах за його видами із зазначенням відмітних ознак, попередньої оцінки, місця його знаходження. Взяте на облік майно відображається митними органами на забалансових рахунках "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання".

4. Попередня оцінка майна проводиться митними органами самостійно, а у випадках, визначених законодавством, - із залученням спеціалістів, експертів на момент взяття його на облік з урахуванням таких вимог:

а) товарно-матеріальних цінностей з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення - за ринковими цінами, а також цінами, що регулюються (встановлюються) державою з урахуванням їх фактичного стану (товарного вигляду) та зносу;

б) продуктивної робочої і племінної худоби, птиці, кролів, бджіл, а також шкіряної сировини і хутра, зерна, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, у якій не виявлено карантинних об'єктів, - з урахуванням ринкових цін, що склалися в тій чи іншій місцевості;

в) товарів низької якості, нестандартних та тих, що були у вжитку, - за цінами можливої реалізації;

г) транспортних засобів - з урахуванням ринкових цін та фактичного їх стану на день оцінки, а автомобілів, крім того, з урахуванням податків та зборів, що справляються у разі імпортування автомобілів відповідно до законодавства, якщо такі податки і збори не були попередньо сплачені;

ґ) валютних цінностей (крім цінних паперів), дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, напівдорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення - у порядку, встановленому Мінфіном за погодженням з Національним банком;

д) цінних паперів - у порядку, встановленому Мінфіном разом з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Фондом державного майна;

е) алкогольних напоїв та тютюнових виробів - за ринковими цінами;

є) культурних цінностей, а також предметів релігійного культу - за цінами, визначеними із залученням фахівців Мінкультури.

5. Вилучене митними органами майно зберігається у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

6. Дорогоцінні метали, а також дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення, платіжні документи у валюті України та іноземній валюті, готівкова іноземна валюта та валюта України зберігаються митними органами в спеціально призначених приміщеннях, металевих шафах або передаються ними для зберігання банківським установам.

7. Цінні папери, виражені у валюті України та іноземній валюті, зберігаються у безпосередніх учасників Національної депозитарної системи.

Передача майна, конфіскованого за рішенням суду

8. Майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, передається митним органом державному виконавцеві на підставі акта опису та арешту майна безпосередньо в місцях зберігання конфіскованого майна для подальшого розпорядження ним.

9. Державний виконавець під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, зобов'язаний не пізніше ніж протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження провести опис та арешт майна, що підлягає конфіскації.

10. Не пізніше ніж за п'ять днів до проведення опису та арешту майна державний виконавець попереджає митний орган про час проведення такої дії з метою підготовки майна митним органом для його передачі.

11. Акт опису та арешту майна складається державним виконавцем у присутності понятих за участю представника митного органу.

12. Транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, а також спеціальна техніка, обладнання, пристрої, будівельні матеріали можуть бути передані за погодженням з Мінфіном відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.

13. Зарахування цінностей до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється відповідно до рішення Кабінету Міністрів України за поданням Мінфіну на підставі експертних висновків.

14. Розпорядження культурними цінностями, конфіскованими за рішенням суду, здійснюється відповідно до Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей

15. Транспортні засоби, передані органам державної виконавчої служби, які заборонені для експлуатації за висновком технічної експертизи, підлягають розукомплектуванню з подальшою реалізацією приладів, вузлів, агрегатів.

16. Про перерахування до державного бюджету коштів, одержаних від реалізації майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, державний виконавець повідомляє митний орган протягом трьох днів з дня їх перерахування. При цьому інформація надається окремо за кожним актом опису і арешту майна, а один раз на квартал проводиться звірення сум вартості майна, переданого за цими актами, та фактичних перерахувань до державного бюджету.

17. У разі скасування рішення суду про конфіскацію майна орган, у якого воно знаходиться на зберіганні чи у розпорядження якого надійшло (у тому числі органи Державного казначейства), повертає майно або відшкодовує його вартість власникові в порядку, встановленому законодавством.

18. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку забезпечують Мін'юст, Держмитслужба та Мінфін.

Висновок

Отже, За кримінальним законодавством України одним із видів додаткових покарань є конфіскація майна. Кримінальні покарання, передбачені ст. 51 Кримінального кодексу України, становлять розгалужену систему засобів індивідуалізації відповідальності за вчинені злочини. Складовою цієї системи є інститут додаткових покарань, який дозволяє застосувати їх відповідно до особливостей вчинення окремого злочину та винної особи.

На мою думку конфіскація майна здатна створити складні проблеми в ресоціалізації особи, що відбула покарання. Внаслідок тривалого позбавлення волі особа втрачає професійні навички, соціальні зв'язки, вбирає в себе кримінальну субкультуру. Практика доводить, що перебільшенням є твердження, начебто засуджений залишається без засобів існування та стає "бідним". По-перше, законодавством передбачені щодо цього досить вагомі обмеження ; по-друге, як свідчить практика, в останні десятиріччя особи, котрі вчинили злочини, щоб уникнути конфіскації майна, заздалегідь, в установленому законом порядку передавали його іншим особам.

У науковій літературі існує точка зору, що конфіскація майна порушує принцип справедливості, оскільки спрямована на майно, що здобуто працею. Але, на мій погляд, тоді потрібно визнати, що і такі види кримінальних покарань, як штраф, громадські, виправні роботи, службові обмеження для військовослубовців звернені на доходи, отримані законним шляхом. Як видається, зміст будь-якого покарання саме і полягає у позбавленні або обмеженні законних прав і свобод людини. Принцип справедливості полягає в тому, щоб, призначаючи покарання, суд враховував характер, ступінь суспільної небезпеки злочину, обставини його вчинення, особу злочинця. Як уже зазначалося, Кримінальний кодекс України окреслив коло тих обставин, за яких має бути застосована конфіскація. Тому, на наш погляд, існування у кримінальному законодавстві конфіскації є доцільним лише як факультативний, тобто додатковий вид покарання. Найбільш радикальним є погляд тих авторів, які пропонують відмовитись від конфіскації майна, оскільки вона має низький рівень виконання .

На мій погляд, для суттєвого підвищення ефективності конфіскації необхідно ввести у кримінальний закон норми, які б давали можливість пов'язувати призначення конфіскації з наявністю відповідного майна у підозрюваного, що звело б до мінімуму число фіктивних і невиконаних конфіскацій. Цього можна досягти наступними діями:

-- передбачити обов'язково опис, арешт майна особи, затриманої у підозрі вчинення злочину, за який може бути призначена конфіскація, а також особи, якій пред'явлено звинувачення у вчиненні такого злочину, причому опис має складатися у день затримання особи, або пред'явлення їй обвинувачення;

-- у зв'язку з тим, що сучасний Кримінально-процесуальний кодекс України у ст. 177 прямо не передбачає проведення обшуку з метою виявлення майна, що може бути конфісковано, тому необхідно у статті прямо вказати, що з метою виявлення майна, яке може бути конфісковане, належить проводити обшук.

Вилучення майна, нажитого злочинним шляхом, здійснюється на підставі ст. 186 Кримінально-процесуального кодексу України, присвяченій заходам щодо речових доказів при розгляді кримінальних справ. Із змісту цієї статті конфіскації підлягають гроші та інші цінності, безпосередньо здобуті злочинним шляхом, оскільки в інших випадках вони втрачають властивість речових доказів. Таким чином, коли особа займалась шахрайством і на "зароблені гроші" купила будинок, дачу, автомобіль, то конфіскувати їх неможливо на підставі ст. 186 Кримінально-процесуального кодексу України, хоча фактично вони були нажиті злочинним шляхом.

За змістом закону у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України передбачена конфіскація майна як додаткове (факультативне) покарання, суд повинен обговорити питання про можливість його застосування, навівши у вироку мотиви прийняття рішення.

Необхідно відмітити і те, що не всі суди при судовому провадженні справ ретельно перевіряють, чи є заарештоване майно дійсно особистою власністю підсудного чи спільною з іншими особами, а тому не вирішується питання про зняття арешту з майна. Відомо, що арешт майна за своєю суттю є істотним обмеженням права власності, тому важливо, щоб він покладався на законних підставах і тільки на майно, що належить на праві особистої власності винній особі. Але через формальне ставлення деяких слідчих і працівників органів дізнання до виконання даної процесуальної дії нерідко до протоколу вноситься майно осіб, яких не притягнуто до кримінальної відповідальності і які не причетні до вчиненого злочину. Тому суди виносять постанову про зняття арешту і повернення майна законному володільцеві.

Література

1.Закон України “Про виконавче провадження”;

2.Закон України „Про державну виконавчу службу”

3.Інструкція про проведення виконавчих дій.

4.Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби затверджене наказом N 470/7 від 5 липня 1999 року

Размещено на Allbest.ru

...