У дисертації наведено розв'язання актуальної наукової проблеми, яка полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні концептуальних засад і стратегії модернізації технологій підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації як передумови підвищення рівня їх професіоналізму і професійної мобільності. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної при постановці проблеми мети, вирішення завдань, підтверджують висунуту гіпотезу та дають змогу зробити такі висновки.

1. Аналіз наукових праць за темою дослідження показав, що проблема підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації в Україні ще не була до цього часу предметом спеціального дослідження. Праці вітчизняних і зарубіжних науковців висвітлюють лише окремі аспекти цієї проблеми, мають фрагментарний характер. Це дає підстави для висновку, що процес підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації потребує науково-практичного обґрунтування.

2. На основі дослідження генезису підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації визначені основні тенденції: вплив соціально-політичної ситуації в певній країні й розвитку світового суспільства на підготовку державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації, що стає основою змін у процесі вибору форм, засобів, моделей організації навчального процесу, визначення змісту та методів навчання і т. ін. Підтверджено можливість використання мови і мовлення як засобу активізації найвищого рівня інтелектуальної діяльності (аналіз, синтез, оцінно-контрольні дії) державних службовців при вирішення завдань у сфері їх професійної діяльності. Визначено найбільш ефективні технології професійного навчання державних службовців професійно-мовленнєвій комунікації, доведена доцільність їх включення в освітньо-професійні програми підготовки та в професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників державних підприємств та організацій.

3. Сформульовано визначення базових понять професійно-комунікативної діяльності державних службовців як систему дій, спрямованих на вирішення професійних завдань у межах комунікації, яка регламентована державними документами та посадовими інструкціями у сфері державного управління. Професійно-мовленнєва комунікація державних службовців - процес взаємодії і взаємовідносин державних службовців на основі інформаційного обміну в сфері ділового спілкування і професійної діяльності, який зумовлений мовленнєвою компетенцією та компетентністю; мовленнєва компетенція державних службовців - вміння адекватно, доречно й практично користуватися державною мовою в конкретних професійно-комунікативних ситуаціях відповідно до повноважень, якими наділений певний орган чи посадова особа, які визначені Конституцією України, законами, постановами та іншими актами державного управління; мовленнєва компетентність державних службовців - обізнаність у сфері таких видів професійно-комунікативної діяльності, як говоріння, слухання, письмо і читання, з урахуванням внутрішніх (особистісно-мовленнєві прояви) та зовнішніх (національно-культурні традиції, етика, етикет і т. ін.) факторів впливу на цей процес.

4. Установлені соціопсихолінгвістичні фактори, що впливають на процес професійно-мовленнєвої комунікації державних службовців, які зумовлені певною взаємозалежністю і взаємовпливом: статус державного службовця, мовна ситуація в суспільстві, когнітивна сфера і мовленнєва поведінка особистості, мова і мовлення. Мова і мовлення виступають у цьому процесі стрижневими категоріями і використовуються як засіб формування та розвитку професійно важливих якостей державних службовців, що дає можливість впливати як на когнітивну сферу і мовленнєву поведінку державних службовців, так і на мовну ситуацію в суспільстві і соціальний статус державних службовців, що відкриває широкі можливості для вдосконалення технологій професійного навчання у системі підготовки, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій.

5. Розуміючи під концептуальною моделлю систему уявлень про об'єкт-оригінал, що склалася на основі існуючого наукового знання, створено концептуальну модель підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації. Складовими елементами цієї моделі є: парадигма створення моделей (одноканальні/монологічні, двоканальні/діалогічні, багатоканальні/полілогічні) професійно-комунікативної діяльності державних службовців; соціопсихолінгвістичні основи мовленнєвої підготовки державних службовців, а також андрагогічні і соціально-психологічні закономірності навчання державних службовців у системі післядипломної освіти. Науково обґрунтовано необхідність визнання даної концептуальної моделі теоретико-методологічним підґрунтям стратегії модернізації технологій професійного навчання професійно-мовленнєвій комунікації державних службовців.

6. На основі структурно-функціонального аналізу мовної особистості і професійно-комунікативної діяльності державних службовців визначено структуру готовності державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації, де основними критеріями оцінювання є: професійно-мовна гомогенність (показники: знання державної мови, вільне оперування лексикою професійної мови, володіння офіційно-діловим стилем спілкування); комунікативна компетентність (показники: обізнаність у типах, видах та формах організації комунікаційних мереж, уміння визначати комунікаційну стратегію та тактику її реалізації для досягнення власних комунікативних цілей, володіння нормами етики та етикету у процесі ділового спілкування); семантична компетентність (показники: знання та вільне оперування знаковими системами передачі інформації, володіння техніками побудови тексту, вміння використовувати мову як інструмент соціальної та політичної влади); дискурсивна компетентність (показники: володіння методами прямої та непрямої тактики мовленнєвого впливу, обізнаність з нормами культури мови та мовлення, уміння використовувати мовні та мовленнєві засоби виразності в усному мовленні); діалогова компетентність (показники: знання видів, типів діалогів та процедури їх побудови, обізнаність у техніках діалогової комунікації, уміння використовувати діалог у таких видах діалогового спілкування, як переговори, телефонна розмова, бесіда, прес-конференція); регуляторно-експресивна компетентність (показники: знання загальних засад нейропсихофізіологічних процесів, які покладені в основу самоконтролю та самооцінки поведінки в умовах професійно-мовленнєвої комунікації, уміння доцільно використовувати невербальну знакову систему в різних видах мовленнєвої діяльності (мовлення, слухання, читання, письмо), володіння техніками мовленнєвої регуляції в ситуації конфлікту).

7. За результатами експериментальної перевірки рівня готовності державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації встановлено, що вона відповідає середньому рівню за шкалою (низький, середній, достатній, високий). Визначено основні причини труднощів, які виникають у процесі професійно-мовленнєвої комунікації: проблема двомовності (особливо такі різновиди білінгвізму, як репродуктивний, неповний і змішаний та ін.) і явища регіональної інтерференції; недостатність знань щодо можливостей використання мови й мовлення як інструменту соціальної і політичної влади; відсутність професійних навичок організації комунікативної діяльності в діалоговому режимі та ін.

8. Стратегія модернізації технологій навчання професійно-мовленнєвій комунікації державних службовців є комплексом організаційно-функціональних дій і дидактичних засобів, спрямованих на формування мовленнєвої компетенції і компетентності державних службовців, для виконання ними завдань професійно-комунікативної діяльності у сфері державного управління та удосконалення системи професійного навчання.

В основу модернізації технологій навчання професійно-мовленнєвій комунікації державних службовців покладені такі андрагогічні принципи: пріоритету самостійного навчання; спільної діяльності; опори на досвід тих, хто навчається; індивідуалізації навчання; системності навчання; конкретності навчання; актуалізації результатів навчання; елективності навчання; розвитку освітніх потреб; усвідомленості навчання.

Обґрунтовано основні чинники та умови, які безпосередньо впливають на процес удосконалення технологій навчання професійно-мовленнєвій комунікації державних службовців. Так, нормативно-правовий чинник регулює функціонування інституту державної служби, регламентує діяльність державних службовців, а також відображає державну політику щодо таких питань, як мова, інформація, освіта та ін. Організаційно-управлінський чинник впливає на реалізацію функцій організації і управління процесом професійного навчання державних службовців, соціально-психологічний - на процес соціальної взаємодії суб'єктів і об'єктів навчання, їх готовність до інновацій. Дидактичний чинник забезпечує процес професійного навчання у рамках визначення навчальних потреб, оцінювання навчальних результатів державних службовців, інформаційно-дидактичного супроводження навчальних програм і програм самоосвіти державних службовців і т. ін. До основних умов належать: орієнтація на діяльність; провідна роль того, хто навчається; гарантія результату.

9. Розроблено структурно-логічну схему андрагогічної моделі особистісно-мовленнєвого розвитку державних службовців. Доведено, що успішність функціонування цієї моделі залежить від готовності викладачів до моделювання педагогічних технологій на таких рівнях його професійної діяльності як репродуктивний, локально-моделюючий, системно-моделюючий знання і поведінку, системно-моделюючий діяльність і відносини.

Концепція моделювання андрагогічних технологій особистісно-мовленнєвого розвитку базується на соціопсихолінгвістичних закономірностях існування людини, а саме наявності трикутника "мова - мислення - мовлення”, де мова і мовлення виконують функцію формування і формулювання думок, забезпечують соціальне функціонування людини у суспільстві, зокрема і професійне, формують національну свідомість, впливають на ментальність особистості та на її інші риси. Сам процес моделювання андрагогічних технологій особистісно-мовленнєвого розвитку державних службовців здійснюється відповідно до принципів професійної підготовки державних службовців, андрагогічних принципів навчання дорослих, вимог щодо вибору моделі навчального процесу, структури педагогічної технології, алгоритму дій у процесі моделювання програми навчання, показників ефективності підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації; загальнодидактичних критеріїв оцінювання професійно-навчальних технологій.

Результатом моделювання андрагогічних технологій особистісно-мовленнєвого розвитку можуть бути різноманітні авторські дидактичні моделі, спрямовані на формування готовності державних службовців до професійно-комунікативної діяльності. У контексті нашого дослідження таким результатом є лінгводидактична модель формування готовності державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації, яка поповнить інформаційно-методичний Банк навчальних технологій професійного навчання державних службовців у системі післядипломної освіти. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні проблем дискурсивного мислення державних службовців, механізмів діалогізації процесу державного управління, використання мови і мовлення як інструменту соціальної і політичної влади та ін.

Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати практичні рекомендації для органів влади в Україні, а саме:

застосування комплексної методики оцінки рівня готовності державних службовців до професійно-комунікативної діяльності при доборі персоналу на державну службу;

виокремлення в посадовій інструкції державного службовця розділу "Професійно-комунікативна діяльність” з чітким визначення вимог до професійно-мовної гомогенності державних службовців, а також їх мовленнєвої компетенції і компетентності;

запровадження в системі професійного навчання державних службовців андрагогічної моделі особистісно-мовленнєвого розвитку державних службовців, що дасть змогу підвищити рівень професіоналізму і професійної мобільності державних службовців.

Список наукових праць, опублікованих автором за темою дисертації

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.03 - державна служба. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2006.

У дисертації досліджено методологічні і практичні проблеми підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації в контексті професіоналізації державної служби в Україні. Обґрунтовано концептуальну модель підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації та визначено стратегію модернізації технологій процесу підготовки державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації. Розроблено методику оцінювання рівня готовності державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації й встановлені соцілопсихолінгвістичні фактори, що безпосередньо впливають на рівень готовності державних службовців до професійно-мовленнєвої комунікації.

Ключові слова: професіоналізація державної служби, професійна мобільність державних службовців, професійно-комунікативна діяльність державних службовців, професійно-мовленнєва комунікація державних службовців, мовленнєва компетенція і компетентність державних службовців, андрагогічна модель особистісно-мовленнєвого розвитку державних службовців, професійно-мовна гомогенність.

Аннотация

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.03 - государственная служба. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2006.

В диссертации исследуются методологические и практические проблемы подготовки государственных служащих к профессионально-речевой коммуникации в контексте профессионализации государственной службы в Украине и формирования профессиональной мобильности государственных служащих.

Впервые проведено комплексное исследование подготовки государственных служащих к профессионально-речевой коммуникации. Изучен генезис формирования их готовности к профессионально-речевой коммуникации, мировые тенденции развития технологий обучения профессионально-речевой коммуникации, а также отечественные традиции подготовки государственных служащих к профессионально-речевой коммуникации, благодаря чему определены наиболее эффективные из них.

Представлен анализ речевой компетенции и компетентности как основных компонентов профессионально-коммуникативной деятельности государственных служащих, определена сущность понятия "профессионально-речевая коммуникация государственных служащих”, установлены социопсихолингвистические (статус государственного служащего, языковая ситуация в обществе, когнитивная сфера и речевое поведение личности, язык и речь) факторы, влияющие на уровень профессионализма и профессиональную мобильность государственных служащих.

Исходя из научно признанной модели языковой личности предложена структура готовности государственных служащих к профессионально-речевой коммуникации. Основными элементами данной структуры являются: профессионально-речевая гомогенность, коммуникативная, семантическая, дискурсивная, диалоговая и регуляторно-экспрессивная компетентности. Разработана методика оценивания уровня готовности государственных служащих к профессионально-речевой коммуникации, апробация которой представлена результатами констатирующего эксперимента.

Обоснована концептуальная модель подготовки государственных служащих к профессионально-речевой коммуникации, в которой рассматриваются научно-теоретические основы речевой подготовки государственных служащих, технократический подход как база создания моделей профессионально-коммуникативной деятельности государственных служащих, а также андрагогические и социально-психологические закономерности профессионального обучения государственных служащих. Разработана структурно-логическая схема андрагогической модели личностно-речевого развития государственных служащих и лингводидактическая модель формирования готовности государственных служащих к профессионально-речевой коммуникации.

Концепция моделирования андрагогических технологий личностно-речевого развития базируется на социопсихолингвистических закономерностях существования человека, а именно наличии треугольника "язык - мышления - речь”, где язык и речь выполняют функцию формирования и формулирования мыслей, обеспечивают социальное функционирование человека в обществе, в том числе и профессиональное, формируют национальное сознание, влияют на ментальность личности и на другие ее стороны.

Обобщены факторы и условия модернизации технологий обучения государственных служащих профессионально-речевой коммуникации в системе подготовки, переподготовки, повышения квалификации государственных служащих, должностных лиц органов местного самоуправления, руководителей государственных предприятий, учреждений и организаций. Усовершенствована система информационно-методического сопровождения программ подготовки, переподготовки и повышения квалификации государственных служащих, должностных лиц органов местного самоуправления, руководителей государственных предприятий, учреждений, организаций.

Ключевые слова: профессионализация государственной службы, профессиональная мобильность государственных служащих, профессионально-коммуникативная деятельность государственных служащих, профессионально-речевая коммуникация государственных служащих, речевая компетенция и компетентность государственных служащих, андрагогическая модель личностно-речевого развития государственных служащих, профессионально-языковая гомогенность.

Summary

Размещено на Allbest.ru

Khadzhyradeva S. K. Civil Servants Training in Professional Speech Communication: Conceptual Grounds and Strategy for Technologies Modernization. - Manuscript.

The Thesis for a Doctoral Degree in Public Administration, Speciality 25.00.03 - Civil Service. - National Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine. - Kyiv, 2006.

In the Thesis the methodological and practical issues of civil servants training for professional speech communication in the context of civil service professionalization in Ukraine and the formation of professional mobility of civil servants are investigated. For the first time the complex research of civil servants training technologies in professional speaking communication is carried out; the evaluation methods of civil servants preparedness to professional speech communication are developed; socio-psycho-linguistic indicators which directly impact the level of civil servants preparedness to professional speech communication are defined; the conceptual model of civil servants training for professional speech communication is founded and the strategy of learning technologies of civil servants training for professional speech communication is identified. The structural-logical scheme of andragogy model of personal-linguistic development and linguistic-didactic model of civil servants preparedness for professional speech communication are developed. The factors and conditions of civil servants training technologies in professional speech communication are generalized in the system of training, re-training, and upgrading of civil servants, local self-government officials, heads of enterprises, institutions and organizations.

Key words: civil service professionalization, professional mobility of civil servants, professional-communicative activity of civil servants, professional speech communication of civil servants, speech competence and competentness of civil servants, andragogy model of civil servants personal-linguistic development, professional-speech homogeneity of civil servants.