Свідоцтво як документ, що засвідчує правову охорону торгової марки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Свідоцтво як документ, що засвідчує правову охорону торгової марки

Реквізити свідоцтва

На зареєстровану торгову марку в Україні (знак для товарів і послуг) видається охоронний документ, який називається «Свідоцтво на знак для товарів і послуг». Воно підтверджує право власності на ТМ та служить запорукою охорони і захисту від недобросовісних дій третіх осіб.

На кожному листі з відомостями про знак проставляється печатка Держпатенту України. Свідоцтво засвідчується підписом Голови Держпатенту, який може бути факсимільним.

Також на території України дійсний інший вид охоронного документа, який також підтверджує права власності на торгову марку (знак для товарів і послуг) - це «Свідоцтво на товарний знак і / або знак обслуговування». Даний вид охоронного документа має теж правове значення, що «Свідоцтво на знак для товарів і послуг». «Свідоцтво на товарний знак і / або знак обслуговування» видавалося на самому початку створення незалежної України (розпаду СРСР). З часом зовнішній вигляд та назва свідоцтва на торгову марку зазнала змін і на сьогоднішній день зразок свідоцтва (який видається) наведений вище.

В Україні також діє і такий вид охоронного документа, він як і в першому випадку має назву «Свідоцтво на знак для товарів і послуг», але відрізняється від нього за зовнішнім виглядом. Охоронний документ, який зображений тут є проміжним документом між тим, який видавався на самому початку і між тим який видається зараз, але незважаючи на інший зовнішній вигляд - це охоронний документ має теж правове значення: підтверджує право власності на знак для товарів і послуг та захищає від недобросовісних дій третіх осіб.

Продовження та припинення дії свідоцтва

Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки від дати подання заявки до Укрпатенту і продовжується Укрпатентом за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Відповідно до розділу ІІ п. 3 ст. 5 цього ж закону тільки власник свідоцтва або його довірена особа має право подавати документи на продовження строку дії свідоцтва на знак для товарів і послуг.

При поданні документів на продовження строку дії свідоцтва власник (власники) повинні уважно порівняти хто зазначений власником (власниками) у свідоцтві та яким є найменування власника на момент подання клопотання. У разі зміни найменування і (або) адреси власника свідоцтва необхідно внести відповідні зміни до реєстру подавши необхідні документи і сплатити збір у розмірі 300 грн. Необхідні документи повинні надійти до клопотання на продовження строку дії свідоцтва або одночасно з ним. Державний департамент інтелектуальної власності публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомості про припинення дії свідоцтва у разі несплати збору. Для власників наслідки надто сумні тому що результат - незворотна втрата виключних прав на знак для товарів і послуг.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ніхто інший крім колишнього власника свідоцтва не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із статтею 18 цього Закону. На жаль можливість довготривалої відстрочки при сплаті зборів в Україні відсутня.

В разі не сплати збору за продовження строку дії свідоцтва - дія свідоцтва на знак для товарів та послуг припиняється. В таблиці нижче подається вартість зборів:

Варто пам'ятати, що збір за продовження строку дії свідоцтва має бути оплачено протягом 6 останніх місяців дії Свідоцтва.

В разі якщо пропущено строк оплати продовження дії свідоцтва на знак для товарів та послуг, оплату може бути здійснено протягом 6 місяців після встановленого строку. При цьому розмір зазначеного збору збільшується на 50%.

Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено.

Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 16) визначаються й інші підстави для припинення дії свідоцтва, крім несплати збору за продовження його строку, а саме:

· власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Державного департаменту інтелектуальної власності;

· дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки. Підставою для припинення дії свідоцтва у разі перетворення марки в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду, може бути тільки рішення суду, що набрало законної сили;

· визнання свідоцтва недійсним;

ь якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації.

Підставою для припинення дії свідоцтва в такому випадку може бути тільки рішення суду, що набрало законної сили. Суб'єктом звернення до суду з приводу дострокового припинення дії свідоцтва в цьому випадку може бути будь-яка особа.

Розглянемо докладніше ці випадки.

Факт перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг зумовлено необхідністю виконання торговельною маркою основної функції - індивідуалізації товарів і послуг. Виконання цієї функції стає можливим лише за умови дистинктивності торговельної марки, тобто її здатності вирізняти товари і послуги певної особи серед товарів і послуг інших осіб. Відповідно, втрата торговельною маркою дистинктивності є підставою для дострокового припинення її правової охорони. Наприклад, такі назви як Xerox (ксерокс), Linoleum (лінолеум), Gellophan (целофан) спочатку були торговельними марками, але з часом вони втратили свою дистинктивність, оскільки перетворилися у загальновживані позначення певних видів товарів.

Варто звернути увагу на те, що перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг є підставою для дострокового припинення чинності прав на торговельну марку у тому випадку, якщо це мало місце після дати подання заявки (на це прямо вказується у ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Річ у тім, що позначення, яке є загальновживаним для товарів і послуг певного виду, не може одержати правову охорону як торговельна марка (ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Тому, якщо позначення було загальновживаним для товарів чи послуг до дати подання заявки і в процесі використання не набуло дистинктивності, то це є підставою для визнання прав на торговельну марку недійсними (ст. 99 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»), а не для дострокового припинення чинності цих прав.

Так, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулося з позовом до Держпатенту України (ВАТ «Фармак» - третя особа на стороні відповідача) про визнання недійсним виданого Держпатентом свідоцтва на знак для товарів і послуг «Валідол». Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що позначення «Валідол» не має розрізняльної здатності, тобто не відрізняється від товарів, що виробляють інші виробники, та увійшло до загального вжитку. Суд дійшов висновку, що позначення «Валідол» не ввійшло до загального вжитку як позначення товарів певного виду, воно не є загальновживаним терміном. Позначення «Валідол (Validolum)» не є також позначенням будь-якого заспокійливого судиннорозширювального засобу і може використовуватися для розрізнення товарів, які виробляють одні особи, від однорідних товарів, тобто інших судиннорозширювальних засобів, наприклад, «Корвалола», «Барбовала», «Корвалдина», «Валокорміда». Суд вирішив, що позначення «Валідол» не є родовою (видовою) назвою лікарського засобу в тому розумінні, в якому воно використовується в галузі охорони здоров'я, тобто не об'єднує під назвою «Валідол» ряд специфічних фармацевтичних препаратів. Виходячи з викладеного, суд відмовив ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» в задоволенні позовних вимог.

Що стосується недійсності, то цьому питанню присвячена лише одна стаття в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Практика визнання свідоцтва недійсним також не є надто різноманітною. Отже, варто звернути увагу на цю проблему.

Відповідно до ст. 19 свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

· невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

· наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

· видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Невідповідність зареєстрованого товарного знака умовам надання правової охорони полягає у виявленні після його реєстрації ознак, які можуть бути оцінені як такі, що виключають можливість надання правової охорони відповідному товарному знаку взагалі.

Такі ознаки умовно можуть бути поділені на дві групи. По-перше, загальні характеристики, а саме: невідповідність товарного знака суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. По-друге, спеціальні, які визначаються законодавцем як підстави для відмови в наданні правової охорони.

Підстави для відмови в наданні правової охорони також можна поділити на кілька підгруп.

По-перше, не можуть бути зареєстровані як товарні знаки зображення державної символіки (державні герби, прапори та емблеми), назви держав, емблеми та найменування міжнародних міжурядових організацій, зображення офіційних контрольних, гарантійних та пробірних клейм і печаток, нагород, інших відзнак. При цьому перелічені позначення можуть бути використані як складові товарного знака при наявності письмової згоди відповідного компетентного органу (яким згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №151 від 14 лютого 2001 р. є Міжвідомча комісія щодо погодження питань правової охорони знаків для товарів і послуг). Зауважимо, що правова охорона таким елементам не надається. Обмеження використання зазначених зображень у товарних знаках випливає з заборони, встановленої Паризькою конвенцією. Відповідно до ст. 6ter цієї Конвенції країни-учасниці Конвенції домовляються відхиляти чи визнавати недійсною реєстрацію вказаних позначень та забороняти їх використання в якості товарних знаків чи їх елементів без дозволу компетентних органів. З цією метою країни-учасниці розробили ряд заходів. Для порівняння можна звернутися до законодавства РФ, яке також не допускає реєстрації товарних знаків, що містять зазначені зображення. В ньому передбачені «абсолютні підстави для відмови в реєстрації», причому підхід до вирішення проблеми російського законодавця в даному плані є аналогічним підходу українського законодавця (йдеться про позицію щодо можливості включення відповідних позначень до товарного знака в якості неохоронюваного елементу при наявності згоди компетентного органу).

Другою групою позначень, які згідно з законом не можуть бути зареєстровані як товарний знак є позначення, які не мають власної специфіки. Однак вони можуть входити до товарного знака як недомінуючі складові. Можливість правової охорони таких позначень відсутня. Це позначення, які:

· мають виключно описовий характер, а саме є загальновживаними для товарів і послуг певного виду, або вважаються загальновживаними символами і термінами взагалі (наприклад, «Ватт», «Вольт» тощо);

· вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг (наприклад, «Кілограм», «Екстра» тощо), а також на місце й час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг (наприклад, «Закарпаття» тощо).

Тобто, якщо в якості товарного знака заявляється географічна назва або інше позначення, яке здатне створити у споживачів помилкове враження про місце виробництва товару, у реєстрації такого товарного знака має бути відмовлено. Виняток становлять випадки, коли найменування місця походження товару включається в якості неохоронюваного елемента в товарний знак, який реєструється на ім'я особи, яка має право на використання такого найменування;

· не мають розрізняльної здатності в цілому (наприклад, окремі цифри, абревіатури на зразок НДІ (науково-дослідний інститут).

Прикладом є такий випадок: АТ «Тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки» подало позов до спільного українсько-німецького ЗАТ «Реємстма-Київ» тютюнова фабрика» та Державного патентного відомства України про визнання недійсними свідоцтв через порушення законодавства про умови реєстрації словесно-зображувальних знаків «Прима» та «Політ» як знаків для сигарет. Позивач обґрунтував свою позицію тим, що ці позначення увійшли до загального вжитку як позначення товарів певного виду, вказують на якість та цінність товару, не відрізняли і не відрізняють сигарет певного класу одних виробників від таких самих товарів інших виробників. Суд розглянув матеріали справи та в задоволенні позову відмовив, оскільки: по-перше, слово «прима» не є синонімом слова «сигарети», по-друге, воно використовувалося також для позначення інсектицидів, косметики, кондитерських виробів, серветок, інших товарів; по-третє, його вживання не обмежується сферою торгівлі. Щодо сигарет «Прима», то, по-перше, вони взагалі маловідомі серед споживачів, і з поняттям «сигарети» не ототожнюються, по-друге, було визнано, що даний товарний знак складається з слова «прима» із значенням «перший» та словесно-зображувальних знаків, які містять певні графічні елементи (шрифт, підкреслення тощо). Таким чином, суд дійшов висновку про те, що реєстрація знаків «Прима» та «Політ» відповідає нормам міжнародного права, а також вимогам законодавства.

До цієї ж групи належать перелічені характеристики позначень, які також є абсолютними підставами для відмови в реєстрації.

До третьої групи позначень, які не можуть охоронятися як товарний знак, належать зображення, для яких характерна тотожність чи схожість:

· з зареєстрованими товарними знаками (або товарними знаками, заявка на реєстрацію яких вже подана до Державного департаменту інтелектуальної власності України або до його органів);

· з товарними знаками, які охороняються на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

· з відомими фірмовими найменуваннями інших осіб (щодо однорідних товарів і послуг);

· з зареєстрованими сертифікаційними знаками;

· з кваліфікованими зазначеннями походження товарів (остання підстава не поширюється на випадки, коли кваліфіковане зазначення походження товарів зареєстроване на ім'я особи, яка подає заявку на реєстрацію відповідного товарного знака, а також при включенні його до складу товарного знака в якості неохоронюваного елементу).

Наприклад, до Арбітражного (нині Господарського) суду звернулося підприємство з позовом до Департаменту та товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним виданого останньому свідоцтва, з посиланням на те, що неправомірно зареєстрований товарний знак тотожний фірмовому найменуванню підприємства. Суд задовольнив вимоги позивача, оскільки зареєстроване за товариством позначення було основною складовою частиною фірмового найменування підприємства, що вирізняло його з ряду інших виробників однорідної продукції, а отже, використання такого позначення іншою особою могло ввести споживачів в оману щодо виробника товару. З огляду на невідповідність зареєстрованого товарного знака умовам надання правової охорони свідоцтво на цей товарний знак суд визнав недійсним на підставі п. 1 ст. 19 Закону про товарні знаки.

Не можуть також бути визнані об'єктами правової охорони позначення, що мають правовий зв'язок з третіми особами, зокрема не реєструються в якості товарних знаків промислові зразки, автором або власником яких є інша особа, назви відомих творів науки, літератури, мистецтва, цитати, персонажі, фрагменти з них (без згоди відповідного суб'єкта авторського права).

Необхідно відзначити, що групи ознак, які призводять до визнання свідоцтва недійсним на підставі невідповідності товарного знака умовам надання правової охорони так чи інакше узагальнено передбачені Паризькою конвенцією.

Серед позначень, які не можуть бути зареєстровані як товарні знаки, окремо виділяють також групу позначень, які добросовісно використовувалися двома і більше юридичними особами для позначення однорідних товарів до 1 січня 1992 р. (тобто до входження України до Союзу з охорони промислової власності та Спеціального союзу з міжнародної реєстрації знаків, яке відбулося 25 грудня 1991 р. - дати набуття чинності для України Паризької конвенції та Мадридської угоди).

Невідповідність зареєстрованого товарного знака умовам надання правової охорони є найбільш поширеною підставою для визнання свідоцтва недійсним.

Друга підстава визнання свідоцтва недійсним - наявність у свідоцтві елементів зображення товарного знака та переліку товарів і послуг, яких не було в поданій заявці, - є такою, якій певною мірою можна запобігти на етапі підготовки документів при складанні та подальшій подачі заявки на видачу свідоцтва, а також на етапі одержання свідоцтва шляхом перевірки внесених до нього відомостей щодо відповідності заявленим даним. Відповідно до п. 2.1.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. №116, до складу заявки входять як зображення товарного знака, що заявляється, так і перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати товарний знак, згрупованих за МКТП (Міжнародна класифікація товарів та послуг, введена Ніццькою угодою про міжнародну класифікацію виробів та послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 р., до якої Україна приєдналася 1 червня 2000 р.). Правила містять вимоги до зображення, що заявляється на реєстрацію як товарний знак, причому разом з ним заявник подає опис товарного знака. Встановлена форма заявки також передбачає характеристику товарного знака та перелік товарів і послуг згідно з МКТП. Крім того, одним з етапів подання заявки є перевірка наявності матеріалів, з яких вона складається. Виходячи з викладеного та існуючої практики, наявність у свідоцтві елементів зображення товарного знака та переліку товарів і послуг, яких не було в поданій заявці, як правило можливе, якщо до свідоцтва помилково були внесені дані, які не відповідають дійсності.

Щодо судової практики, то можна зазначити, що в згаданій вище справі про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг «Валідол» позивач також намагався довести, що зображення товарного знака, наведене в свідоцтві, суттєво відрізняється від позначення, яке було заявлене як товарний знак. Відповідач посилався на те, що первинно заявленим позначенням, яке пройшло формальну експертизу, була кольорова етикетка, а експертиза по суті проводилась вже відносно іншого позначення - словесного знака «Валідол (Validolum)», зображення якого й міститься в свідоцтві. Суд не прийняв до уваги твердження позивача та визнав уточнення, внесені до заявки такими, що не зачіпають суті зображення товарного знака (в даному випадку заявником було вилучено неохороноспроможні елементи та залишено словесну назву «Валідол (Validolum)»).

Дострокове припинення чинності свідоцтва може мати місце, коли власник сам відмовляється від знака, за умови, що це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, якщо це не суперечить нормам закону. Як було вказано вище, подається заява про відмову. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність». Вимоги до заяви передбачені п. 2.6 Положення про Державний реестр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Відмова володільця свідоцтва від нього не повинна суперечити умовам договору. Це застереження спрямоване на захист інтересів особи, якою володілець свідоцтва уклав договір щодо торговельної марки.

Часто підставою для визнання свідоцтва на знак для товарів та послуг недійсним є його невикористання протягом зазначеного в законодавстві часу. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

· обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

· можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Найчастіше як обґрунтування права на звернення до суду з позовом про дострокове припинення дії свідоцтва в зв'язку з його невикористанням позивачі зазначають наступне. Позивач подав заявку на реєстрацію торговельної марки певного позначення. За результатами проведення кваліфікаційної експертизи заявки позивача Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України надіслав позивачу повідомлення про можливу відмову у реєстрації знака (взагалі чи щодо частини товарів і послуг), мотивовану, наприклад, наявністю зареєстрованої на ім'я іншої особи (майбутнього відповідача) певної торговельної марки (така торговельна марка може бути тотожною заявленій позивачем або схожою з нею, настільки, що їх можна сплутати). Аналізуючи протиставлену торговельну марку, позивач, наприклад, може з'ясувати, що така торговельна марка не використовується в Україні повністю або частково протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації. Таким чином, у зв'язку з надісланням позивачу попередньої відмови у реєстрації його знака для товарів і послуг через наявність іншої торговельної марки (яка, як з'ясував позивач, не використовується в Україні протягом достатнього для дострокового припинення дії свідоцтва часу), останньому створюється перешкода у набутті прав інтелектуальної власності на заявлену ним до реєстрації торговельну марку (порушується право на отримання свідоцтва). Відтак він і звертається за захистом своїх прав до суду.

Проблемою в нашій країні є можливість крадіжки прав на торгову марку через недосконале законодавство. Однією з найбільш страждаючих галузей стала фармацевтика. Для більшої зрозумілості ситуації варто навести такий приклад.

Одна російська компанія «А», яка займається виробництвом лікарських засобів у гінекології, через дилерську мережу на території України розповсюджувала свій досить відомий препарат на протязі декількох років. Але про захист назви свого лікарського засобу не потурбувалась, окрім реєстрації лікарського засобу в Міністерстві охорони здоров'я України. Компанія «А» вважала, що начебто іншого захисту назви лікарського засобу непотрібно, оскільки згідно з ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» від 4.04.1996 р. №123-96 ВР лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації. Тобто, ніхто крім власника реєстраційного посвідчення не може виробляти лікарські засоби під визначеною торговою назвою на території України.

Але через деякий час до українських компаній-дилерів російської компанії «А», а потім до самого виробника лікарського засобу, стали надходити листи-попередження з вимогами негайно припинити порушення прав інтелектуальної власності, які належать громадянину України Б. Через деякий час вимоги змінилися на пропозицію придбати знак для товарів та послуг за 1 мільйон доларів США, інакше громадянин Б. зовсім заборонить використання знаку і буде змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Як з'ясувалося, в той день, коли російська компанія «А» подала заявку на реєстрацію свого лікарського засобу до Міністерства охорони здоров`я України, громадянин Б. подав заявку на реєстрацію словесного знака для товарів 5 класу МКТП, який був ідентичним назві лікарського засобу російської компанії. Нібито в діях громадянина Б. не було ознак противоправних дій, якби не той факт, що громадянин Б. почав вимагати гроші. Платити 1 мільйон доларів США російська компанія не збиралась, на меншу суму громадянин Б. не погоджувався, тому компанія почала шукати шляхи вирішення даної проблеми.

З`ясувалося багато цікавого. Громадянин Б. заявок на реєстрацію свого лікарського засобу до Міністерства охорони здоров`я не подавав, самого лікарського засобу під спірним знаком не виробляв, навіть не був зареєстрований як фізична особа - підприємець. Було вирішено подавати позов до суду про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у зв`язку з невикористанням знаку щодо товарів 5 класу МКТП, для яких було зареєстровано знак. Громадянин Б. дізнавшись про позов, змінив свої вимоги знизивши «вартість» знаку для товарів і послуг до 10 тис. доларів США. Врешті решт, з метою економії свого часу, російська компанія «А» погодилась придбати права на вказаний знак, розуміючи, що тим самим економить час, який би був потрачений на судовий розгляд справи. Вочевидь, у цьому випадку російська компанія відбулася «малою кров'ю», а громадянин Б. навіть у програшній ситуації заробив гроші.

Ця ситуація могла б призвести до безвихідного положення, якби на місці громадянина Б. був би добросовісний користувач торгівельною маркою. До цього висновку приходимо аналізуючи наступну норму нашого законодавства. Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання.

В чому може полягати вихід з ситуації? Юристи вже неодноразово його пропонували, але законодавець чомусь й досі до нього не прислухається. Необхідним є доповнення законодавства про лікарські засоби положенням про можливість відмови у реєстрації лікарського засобу / припинення дії реєстраційного посвідчення у разі подання на реєстрацію/реєстрації як назви лікарського засобу, позначення, яке є тотожним або схожим до ступеню змішування з назвою раніше зареєстрованого лікарського засобу або раніше зареєстрованою торговельною маркою. Важливо також доповнити процедуру державної реєстраці­ї лікарського засобу обов'язковою перевіркою заявленої торговельної назви препарату на предмет тотожності або схожості з торговельними назвами та торговельними марками раніше зареєстрованих лікарських засобів. І в цій процедурі свої дії мають об'єднати Державний фармакологічний центр МОЗ України та Державна служба інтелектуальної власності. А інформацію про тотожні або схожі з назвами препаратів торговельні марки можуть надавати зацікавлені особи, які мають змогу ознайомитися з переліком заявлених на реєстрацію лікарських засобів на інтернет-ресурси Державного фармакологічного центру МОЗ України.

Також важливо законодавчо надати третім особам права подавати заперечення проти поданої заявки та введенням публікації поданих заявок на загальнодоступних ресурсах. Така практика існує у багатьох країнах світу, але чи дійде до неї Україна? Адже під загрозою знаходяться не тільки фармацевтичні, але й інші добросовісні товаровиробники.

В судовій практиці була також справа щодо відомого громадськості знаку для товарів та послуг «President», який отримав правову охорону на підставі міжнародної реєстрації в Міжнародному бюро інтелектуальної власності. Власником знаку став зареєстрований відомий світовий виробник тютюнової продукції компанія Rothmans cigaretten GMBH.

У 1997 р. ТОВ «Ойген» звернулося до Вищого арбітражного суду з позовом про дострокове припинення дії міжнародної реєстрації знаку «President» на території України. Заява позивача обґрунтовувалась недостатнім використанням знаку на території України. Правовою підставою для звернення до суду з такими вимогами позивач вважав недотримання вимог Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», в якому йдеться про обов'язок власника свідоцтва добросовісно користуватися наданими йому виключними правами. Крім того, ця ж стаття передбачає право будь-якої особи звернутися до суду з вимогою про дострокове припинення дії свідоцтва, якщо знак не використовується або використовується недостатньо.

Вищий арбітражний суд України задовольнив вимоги позивача і достроково припинив дію міжнародного свідоцтва на території України. До речі, власник свідоцтва - компанія Rothmans cigaretten GMBH не брала безпосередньої участі у вирішенні цієї справи і не намагалася відстояти своє право на знак, оскільки її представники просто не з'явилися в судове засідання. Однак ця справа водночас і відповіла на деякі запитання, і поставила перед юристами та патентними повіреними інші. Зокрема, можна зазначити, що ця справа стала чи не першим випадком практичного застосування Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг». Суд чи не вперше достроково припинив дію свідоцтва через те, що власник не користувався наданими йому виключними правами.

Водночас суд не застосував будь-яких чітких критеріїв визначення достатнього чи недостатнього використання знаку на території України, що є важливим при вирішенні схожих справ у майбутньому.

Таким чином, сьогодні вже можна говорити про формування досить широкої практики застосування як національного законодавства в сфері охорони прав на знаки для товарів та послуг, так і відповідних норм міжнародного права. Сподіваємось, що і в майбутньому практикуючі юристи та дослідники матимуть можливість слідкувати за розвитком не менш цікавих справ.

свідоцтво марка торгівельний охорона

Размещено на Allbest.ru