Правові підстави та наслідки визнання господарських договорів недійсними та неукладеними в Україні

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ТА НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ НЕДІЙСНИМИ ТА НЕУКЛАДЕНИМИ В УКРАЇНІ

Подоляк Світлана Анатоліївна

Київ, 2010.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається насамперед розширенням сфери застосування господарсько-договірних відносин в умовах переходу України до ринкової економіки, що зумовило стрімке зростання чисельності судових справ про визнання господарських договорів недійсними та неукладеними. Це свідчить не тільки про низький рівень правової свідомості та правової культури суб'єктів господарювання, а й про існуючі внутрішні колізії та невизначеність окремих положень Господарського кодексу України, а також про суперечності та неузгодженості між статтями Господарського та Цивільного кодексів України (надалі - ГК України та ЦК України).

Обраний Україною шлях інтеграції до Європейського Союзу вимагає не тільки адаптації до правового надбання ЄС щодо досягнення єдиного регулювання у сфері європейського договірного права, а й пристосування до майбутнього правового інструменту вітчизняного господарського права, в тому числі й у частині, що стосується недійсності та неукладеності господарських договорів. Запозичення досвіду зарубіжних країн у галузі договірного права дає можливість використати деякі прогресивні правові надбання для підвищення ефективності правового регулювання господарсько-договірних відносин.

Одночасне дослідження окремих теоретичних і практичних аспектів юридичної природи недійсного та неукладеного господарського договору, що на разі залишаються недостатньо розкритими і обґрунтованими в юридичній науці, суттєво впливає на переосмислення та систематизацію правових підстав та наслідків визнання господарських договорів недійсними та неукладеними.

Теоретичну основу дослідження становлять праці як українських науковців таких, як О.В. Безух, О.А. Беляневич, Т.В. Боднар, О.М. Вінник, В.В. Джунь, О.В. Дзера, А.C. Довгерт, Г.Л. Знаменський, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць, В.К. Мамутов, Б.М. Поляков, В.І. Семчик, І.В. Спасибо-Фатєєва, Я.М. Шевченко, В.С. Щербина, О.Х. Юлдашев та інших, так і зарубіжних М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, М.Л. Дювернуа, Л. Еннекцеруса, О.С. Іоффе, Н. Растєряєва, Н.В. Рабінович, В.М. Шахматова, Г.Ф. Шершеневича та низки інших авторів.

Напрями досліджень зазначених учених охоплювали або загальні питання правового регулювання договірних відносин, або окремі наріжні проблеми недійсності та неукладеності договорів (господарських договорів). Спеціальне ж комплексне дослідження правових підстав та наслідків визнання господарських договорів недійсними та неукладеними в контексті системного підходу до господарського договору і його юридичних конструкцій не проводилося, що обумовлює актуальність цієї дисертаційної роботи як у теоретичному, так і в практичному аспектах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою Радою Київського університету права Національної академії наук України 30 березня 2007 року (протокол № 5). Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Київського університету права Національної академії наук України за темою № 0105U001907 «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» та темою № 0108U010270 «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» та планів наукової роботи кафедри підприємницького права Київського університету права Національної академії наук України, в яких брав участь здобувач як співвиконавець.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні та розв'язанні комплексу теоретичних і практичних проблем господарського договору і його юридичних конструкцій недійсності та неукладеності, їх правових підстав та наслідків, а також у розробці науково-теоретичних і практичних рекомендацій з удосконалення чинного законодавства України.

Мета дослідження обумовила вирішення таких завдань:

- дослідити правову природу господарського договору як засобу організації господарсько-договірних відносин;

- визначити поняття, критерії та умови дійсності господарських договорів;

- розкрити юридичну природу неукладеності господарських договорів, визначити правові підстави визнання їх неукладеними та зробити їх класифікацію;

- проаналізувати правові наслідки визнання господарських договорів неукладеними, дослідити особливості застосування інституту безпідставно одержаного майна;

- провести розмежування недійсних і неукладених господарських договорів;

- розкрити юридичну природу недійсності господарських договорів, встановити критерії недійсності, визначити поняття недійсності;

- проаналізувати правові підстави визнання господарських договорів недійсними та зробити їх класифікацію;

- дослідити правові наслідки визнання господарських договорів недійсними і визначити особливості їх настання;

- провести порівняльний аналіз господарського та цивільного законодавства України з визнання господарських та цивільно-правових договорів недійсними та неукладеними, їх правових підстав і наслідків;

- провести узагальнення та аналіз судової практики щодо спорів, пов'язаних із визнанням господарських договорів недійсними і неукладеними в Україні;

- сформулювати та обґрунтувати пропозиції з удосконалення чинного господарського законодавства України в частині недійсності та неукладеності господарських договорів.

Об'єктом дослідження є суспільні правовідносини, що виникають у сфері господарської діяльності при визнанні господарських договорів недійсними та неукладеними.

Предметом дослідження є наукові теорії та концепції щодо правового регулювання недійсності та неукладеності господарських договорів, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, існуюча практика господарських судів України, а також зарубіжне законодавство та міжнародні норми, які регулюють ці відносини.

Методи дослідження. У дисертації використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Базовою методологічною основою дисертаційного дослідження є синергетичний метод, який у поєднанні з діалектичним методом пізнання дав можливість розглянути господарський договір як соціально-правову господарську систему, вивчити його як правову категорію. Системно-функціональний метод дозволив розкрити правову природу господарського договору і його юридичних конструкцій недійсності та неукладеності. Формально-логічний метод дав можливість класифікувати умови дійсності та правові підстави й наслідки недійсності та неукладеності господарських договорів. Догматичний метод дозволив провести аналіз норм чинного законодавства, сприяв виявленню у ньому прогалин та колізій і дозволив сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення. Застосування історично-правового методу забезпечило глибину та системність дослідження розвитку договірного права в частині недійсності та неукладеності. Статистичний метод використано для узагальнення судової практики. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано міжнародні принципи і законодавство зарубіжних країн у галузі договірного права, що дозволило сформулювати пропозиції про рецепцію прогресивних правових ідей і правових рішень у вітчизняне законодавство. Методи аналізу й синтезу використано при формулюванні пропозицій з удосконалення чинного господарського законодавства України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному, системному з урахуванням міжнародного досвіду дослідженні теоретичних та практичних аспектів правового регулювання господарсько-договірних відносин у частині недійсності та неукладеності господарських договорів. Автором розроблено та сформульовано низку нових наукових положень.

Вперше:

1) визначено правову природу господарського договору як засобу організації господарсько-договірних відносин, спрямованих на досягнення правової мети та узгодження зобов'язань; господарський договір запропоновано розглядати як соціально-правову господарську систему;

2) обґрунтовані критерії дійсності господарського договору (визначеність змісту і законність), аргументовано доцільність закріплення в ГК України умов дійсності господарських договорів як спеціальної правової категорії: загальні - визначеність змісту господарського договору, законність його змісту, належне волевиявлення: свідоме і вільне, наявність спеціальної правоздатності, можлива і дозволена мета договору; спеціальні - спеціальна форма договору, визначена законом (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація);

3) здійснено розмежування правової природи недійсного та неукладеного господарського договору шляхом відокремлення від поняття неукладеності господарського договору категорій, що не мають прямого відношення до процесу укладення господарського договору і фактичного узгодження сторонами зобов'язань;

4) класифіковано та формалізовано правові підстави визнання господарського договору неукладеним: порушення загального порядку укладання господарського договору (не акцептовано оферту, не узгоджено протокол розбіжностей); недотримання обов'язкової повної письмової форми договору; фактичне недосягнення згоди з усіх істотних умов договору, що були предметом узгодження;

5) розроблено класифікацію правових підстав визнання господарського договору недійсним за ступенем недійсності: підстави недійсності - невизначеність змісту господарського договору; невідповідність змісту господарського договору нормам закону; порушення господарської компетенції; істотна помилка щодо природи господарського договору, прав і обов'язків; навмисне введення контрагента в оману, фізичний та психічний тиск на контрагента; підстави нікчемності - відсутність господарсько-договірної правосуб'єктності учасників господарсько-договірних відносин; недотримання нотаріальної форми господарського договору, обов'язкової для нього в силу нормативних приписів; відсутність державної реєстрації господарського договору, для якого вона передбачена законом; фіктивність господарського договору як відсутність наміру створити відповідні наслідки; удаваність господарського договору як намір приховати інший договір.

Удосконалено:

6) визначення поняття дійсності господарського договору як його здатності, при дотриманні норм господарського законодавства України, породжувати той правовий результат, якого прагнули учасники договірних господарських зобов'язань;

7) зміст поняття недійсності господарського договору як заперечення правом юридичних наслідків угоди сторін, на які була спрямована воля сторін, внаслідок тих чи інших недоліків, що мали місце в момент здійснення угоди, і відмова в наданні їй юридичного забезпечення;

8) механізм застосування наслідків недійсності господарських договорів: а) запропоновано законодавчо встановити необов'язковість застосування реституції, при цьому кожна сторона має право вимагати повернення всього, що вона надала згідно з недійсним договором за умови зворотного повернення; б) як запобіжний захід для недопущення недійсних договорів запропоновано відмову в застосуванні реституції для винної сторони і взагалі для обох сторін залежно від обставин недійсності; в) запропоновано встановити обов'язковість застосування реституційних наслідків за ініціативою суду у випадку визнання недійсним нікчемного господарського договору;

9) способи захисту прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання. Наявність або відсутність прав запропоновано розглядати як визнання господарського договору укладеним/неукладеним (як констатація факту укладеності/неукладеності господарського договору).

Дістали подальшого розвитку:

10) теоретичні уявлення щодо визначення кількості істотних умов господарського договору відносно яких сторони мають дійти згоди. Запропоновано для господарського договору вважати необхідним узгодження певного переліку істотних умов, юридично значущих для виконання договору;

11) теоретичні положення науки господарського права щодо належного волевиявлення. Запропоновано невизначеність змісту господарського договору розглядати як елемент зовнішнього волевиявлення (невизначеність волевиявлення).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором роботи теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані:

а) у науково-дослідній сфері при подальшому дослідженні правового регулювання господарсько-договірних відносин;

б) у правотворчій діяльності для удосконалення українського господарського законодавства та гармонізації українського господарського законодавства із законодавством країн Європейського Союзу;

в) у правозастосуванні для підвищення ефективності розгляду в господарських судах спорів, пов'язаних із визнанням господарських договорів недійсними та неукладеними;

г) у навчальному процесі для розробки навчальних курсів, методичних матеріалів, під час викладання та вивчення курсу господарського договірного права.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри підприємницького права Київського університету права Національної академії наук України. Результати дослідження висвітлено в доповідях на 4 міжнародних та вітчизняних наукових та науково-практичних конференціях: «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів Івано-Франківської області, 27-31 січня 2009 р.); «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 27 березня 2009 р.); «Реформування сучасної правової системи» (м. Донецьк, 10-11 квітня 2009 р.); «Проблеми верховенства права: теорія і практика» (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.).

Публікації. Головні положення дисертації викладено у 9 публікаціях: 5 статтях у фахових виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, та 4 тезах виступів на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, двох додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 215 сторінок. Додатки А і Б викладені на 19 сторінках. Список використаних джерел, який містить 208 найменувань, викладений на 23 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, зазначається методологічна основа дослідження, викладені положення, що мають наукову новизну, розкривається практичне значення досягнутих результатів, наводяться дані про їх апробацію та публікацію.

Розділ 1. «Теоретико-правові основи правових підстав та наслідків недійсності та неукладеності господарських договорів», що складається з двох підрозділів, присвячений дослідженню правової природи господарського договору та порівняльному аналізу господарського і цивільного законодавства України з визнання господарських та цивільно-правових договорів недійсними та неукладеними.

У підрозділі 1.1 - «Правова природа господарського договору як засобу організації господарсько-договірних відносин» здійснено аналіз сучасних підходів до визначення поняття договору у правознавстві деяких зарубіжних країн, викладено погляди провідних вітчизняних вчених на цю проблему, виокремлено особливості господарського договору, універсальність його конструкції.

Господарський договір розглянуто як соціально-правову господарську систему, побудовано її абстрактну нормативно-правову модель, яка складається із компонентів-елементів системи (контрагентів, істотних умов договору, угоди сторін, зобов'язальних правовідносин, правової мети договору), поєднаних між собою функціональними правовими зв'язками (нормами реалізації права).

На основі побудованої нормативно-правової моделі господарського договору запропоновано визначення господарського договору як соціально-правової господарської системи, заснованої на угоді сторін, що слугує юридичною (правовою) підставою виникнення зобов'язальних правовідносин, за якими визнається юридичний (правовий) характер, та спрямованої на досягнення правової мети.

Дослідження правової природи дійсності господарського договору дозволило визначити критерії дійсності господарського договору: визначеність змісту і законність. Запропоновано визначення дійсності господарського договору як здатності господарського договору, при дотриманні норм законодавства, породжувати той правовий результат, якого прагнули учасники договірних відносин.

Обґрунтовано доцільність законодавчого виокремлення в ГК України умов дійсності господарського договору як спеціальної правової категорії: загальні умови дійсності - визначеність змісту; законність змісту; належне волевиявлення - свідоме і вільне; наявність спеціальної правоздатності; можлива і дозволена мета договору; спеціальні умови дійсності - спеціальна форма договору (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).

У підрозділі 1.2 - «Порівняльний аналіз господарського та цивільного законодавства України з визнання господарських та цивільно-правових договорів недійсними та неукладеними, їх правових підстав та наслідків» зроблено загальний аналіз чинного законодавства України у частині правового регулювання недійсності та неукладеності господарських та цивільно-правових договорів, визначено суперечності та неузгодженості норм ЦК та ГК України і запропоновано можливі шляхи їх усунення.

З'ясовано, що одним із головних недоліків чинного законодавства є відсутність системного підходу до визначення правових підстав і наслідків визнання господарських договорів недійсними та неукладеними: та сама правова підстава може визначатися і підставою недійсності, і підставою неукладеності договору, або ж підставою нікчемності і підставою неукладеності, що, на наш погляд, є наслідком невизначеності вітчизняного законодавця щодо розмежування правової природи недійсних та неукладених господарських договорів. Безумовно, що це ускладнює правозастосовну практику.

Доведено, що правові наслідки визнання договорів неукладеними чинним законодавством України чітко не визначені. До кінця невирішеними залишаються й правові наслідки недійсності правочину - не визначено, як забезпечується обов'язковість застосування реституції.

ГК України, крім реституції, передбачає також можливість застосування конфіскаційних заходів - двосторонньої конфіскації або односторонньої конфіскації у випадку визнання недійсним господарського зобов'язання, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому залишаються законодавчо невизначеними і мета, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і спосіб доведення наявності такої мети. З викладеного випливає, що і норми ЦК України щодо цивільно-правових договорів, і норми ГК України щодо господарських договорів у частині недійсності та неукладеності потребують істотного удосконалення і виваженого наукового дослідження.

Розділ 2. «Неукладеність господарських договорів: правові підстави і наслідки» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню правових підстав і наслідків неукладеності господарських договорів, визначенню їх правової природи, систематизації та аналізу відповідної судової практики.

У підрозділі 2.1 - «Нормативно-правове моделювання правової природи підстав неукладеності господарських договорів» проаналізовано погляди зарубіжних та вітчизняних учених щодо правової природи неукладених угод.

Обґрунтовано наукову позицію, що в правознавстві України в понятті «неукладений договір» об'єднано два різних за своєю правовою природою елементи: фактичне недосягнення згоди сторін і нездатність юридичного факту угоди сторін породжувати очікуваний правовий результат, причину чого дисертантка вбачає в невизначеності змісту. З точки зору теорії волевиявлення невизначеність змісту розглянуто як невизначеність зовнішнього прояву волевиявлення (дефект волевиявлення), наслідком якого є відсутність очікуваного правового ефекту. Тому віднесення недоліків змісту господарського договору (відсутність певної юридично значимої для виконання договору істотної умови) до неукладеності господарського договору і кваліфікації його як «такого, що не відбувся» є і спірним, і недоцільним (помилковим).

Відокремлення від поняття неукладеності елементу недійсності - невизначеності змісту - дає можливість: розмежувати недійсність і неукладеність господарського договору; формалізувати правові підстави визнання господарського договору неукладеним родовими ознаками процесу укладання - порядком укладання, обов'язковою формою договору, фактичним узгодженням сторонами зобов'язань; полегшити правозастосування; і унеможливлює використання неукладеності (відсутності певної істотної умови) для «правомірного» зловживання правом - фактичного розірвання договору, що є поширеним в Україні.

У підрозділі 2.2 - «Класифікація правових підстав та наслідків неукладеності господарських договорів» досліджено та систематизовано правові підстави та наслідки визнання господарських договорів неукладеними.

Запропоновано правовими підставами для визнання господарського договору неукладеним визначити лише ті, які пов'язані родовою ознакою - фактичним укладенням договору.

Згідно розробленої класифікації правові підстави розподілено за ознаками: порядку укладання (недодержання строку для акцепту, неправильний акцепт, неповний акцепт, недодержання строку врегулювання розбіжностей тощо), форми укладання (недотримання повної письмової форми господарського договору), фактичного узгодження зобов'язань (фактичне недосягнення згоди з усіх істотних умов договору, що були предметом узгодження в проекті договору, протоколі розбіжностей).

Правові наслідки визнання господарського договору неукладеним розподілено залежно від вчинення дій стосовно виконання договору: до вчинення дій щодо виконання правові наслідки неукладеності визначаються відсутністю прав і обов'язків за спірним договором (захист оспореного права має здійснюватися шляхом визнання відсутності прав і обов'язків за цим договором, тобто констатацією факту неукладеності договору); у випадку вчинення дій щодо виконання - повернення в натурі безпідставно набутого майна; відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, стягнення безпідставно набутого майна в дохід держави у випадку вчинення дій, що суперечать інтересам держави і суспільства. Запропоновано доповнити Главу 20 «Господарські договори» ГК України статтями «Правові підстави для визнання господарських договорів неукладеними», «Правові наслідки визнання господарських договорів неукладеними», додати до переліку способів захисту прав в абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України «визнання господарських договорів неукладеними, з підстав, передбачених законом».

У підрозділі 2.3 - «Аналіз судової практики визнання господарських договорів неукладеними: визначення підстав та настання наслідків» досліджено проблему визначення підстав та застосування наслідків визнання господарських договорів неукладеними на основі аналізу 100 судових рішень у 22 областях України упродовж 2006-2009 рр., переглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України (надалі - ВГСУ).

Дослідження підтвердило: по-перше, наявність труднощів у правозастосовній практиці у спорах, пов'язаних з визнанням господарських договорів неукладеними, наслідком чого є низька ефективність правового регулювання у цьому питанні; по-друге, відхід господарських судів від суто формального підходу до визначення істотних умов саме у тексті договору, враховуючи їх різну юридичну значимість для виконання договору - відсутність певної істотної умови, якщо вона не впливає на виконання договору, може не визнаватися підставою неукладеності; по-третє, часткове або повне виконання договору може бути визнано доказом його укладення, по-четверте, складність проблеми визначення істотних умов, надмірна кількість яких визначена законодавцем, дає можливість використовувати неукладеність для «правомірного» зловживання правом.

Розділ 3. «Недійсність господарських договорів: правові підстави і наслідки», що складається із трьох підрозділів, присвячений дослідженню правових підстав та наслідків недійсності господарських договорів, визначенню їх правової природи, класифікації та аналізу судової практики із цієї тематики.

У підрозділі 3.1 - «Нормативно-правове моделювання правової природи підстав недійсності господарських договорів» проаналізовано погляди зарубіжних і вітчизняних учених на правову природу недійсності.

Дослідження господарського договору з точки зору теорії юридичних фактів дозволило визначити як головний критерій, від якого залежить дійсність господарського договору, - якість юридичного факту угоди сторін, яка, у свою чергу, залежить як від визначеності змісту договору (матеріальна складова), так і від відповідності законодавству (юридична складова). Обґрунтовано, що об'єктивно існують лише дві причини, за якими закон може заперечити правовий ефект господарського договору: юридична нездатність юридичного факту угоди сторін створити очікуваний правовий ефект; невідповідність юридичного факту угоди сторін (юридичного складу) до норм чинного законодавства України.

Запропоновано класифікацію господарських договорів за видами недійсності: неправоздатні - відсутність елемента, який має значення для самого існування договору та його індивідуалізації (для господарських договорів запропоновано визначати його як певний перелік юридично значимих для виконання договору істотних умов), відсутність такого елемента робить договір марним, не здатним досягти бажаного результату у повному обсязі, і саме тому існування такого договору не визнається законодавцем; неправозгідні - невідповідність певній правовій нормі закону.

Різним за своєю правовою природою видам недійсності відповідають і різні способи захисту прав і законних інтересів учасників договірних відносин: у випадку неправоздатності матеріально-правовий інтерес позивача полягає у намаганні захистити свої охоронювані законом інтереси - неможливість виконання договору за відсутності певної істотної умови, яку треба доводити в суді (а не використовувати відсутність певної істотної умови як підставу для невиконання договору); у випадку неправозгідності матеріально-правовим інтересом позивача виступає намагання захистити свої порушені права.

У підрозділі 3.2 - «Класифікація правових підстав та наслідків недійсності господарських договорів» проведено дослідження правових підстав та наслідків визнання господарських договорів недійсними у контексті невідповідності умовам дійсності господарських договорів, у яких враховані їх особливості.

Запропоноване авторкою нове вирішення проблеми розмежування недійсних і неукладених господарських договорів надало можливість застосувати системний підхід і до встановлення причин недійсності, і до визначення правових підстав недійсності господарських договорів, а також виокремити два головних критерії недійсності: невизначеність змісту та недозволенність.

Розроблено класифікацію правових підстав визнання господарських договорів недійсними за ступенем недійсності: правові підстави недійсності господарських договорів, правові підстави нікчемності господарських договорів, запропоновано доповнити Главу 20 «Господарські договори» ГК України статтею «Правові підстави для визнання господарських договорів недійсними».

Порівняльний аналіз застосування реституції у вітчизняному та міжнародному праві дав можливість запропонувати використання реституції як запобіжного заходу для недопущення недійсних договорів - необов'язковість застосування реституції як наслідку недійсності договору і щодо винної сторони, і взагалі для обох сторін залежно від обставин недійсності. Запропоновано зміну формулювання реституційного зобов'язання з «кожна сторона зобов'язана» на «кожна сторона має право вимагати повернення виконаного за господарським договором за умови зворотного повернення». Запропоновано законодавчо закріпити стягнення в дохід держави, за рішенням суду, для учасників «тіньових» угод (фіктивних та удаваних договорів). Також запропоновано зобов'язати суд застосовувати наслідки недійсності нікчемного господарського договору з власної ініціативи.

У підрозділі 3.3 - «Аналіз судової практики визнання господарських договорів недійсним: визначення підстав та настання наслідків» досліджено труднощі визначення підстав та застосування наслідків визнання господарських договорів недійсними на основі аналізу 100 судових рішень у різних областях України, переглянутих у касаційному порядку ВГСУ.

Узагальнення статистичних показників за видами рішень ВГСУ, які характеризують зазначену категорію спорів, свідчать про те, що лише в 15 % справ спірний договір визнано недійсним (позов задоволено), 31 % спірних справ направлено на новий розгляд, у 37 % спірних справ відмовлено в позові (визнано безпідставним), в 12 % справ спірний договір визнано неукладеним і в 4 % справ спірний договір визнано нікчемним, що підтверджує низьку ефективність правового регулювання у цьому питанні. Залишається невирішеною проблема розмежування недійсності та неукладеності господарських договорів, потребують зміни підходи до застосування наслідків недійсності господарських договорів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у теоретичному обґрунтуванні наукових підходів та пропозицій щодо правового регулювання господарсько-договірних відносин в частині недійсності та неукладеності господарських договорів, їх правових підстав та наслідків в Україні. Виходячи з викладених у дисертації теоретичних положень, аналізу національного законодавства України та європейського (міжнародного) правового досвіду у зазначеній сфері, сформульовано низку висновків, спрямованих на вирішення окресленого завдання. До головних з них можна віднести такі:

1. Доводиться, що господарський договір як засіб організації господарсько-договірних відносин є універсальною юридичною конструкцією, заснованою на угоді сторін і спрямованою на досягнення правової мети. На базі побудованої абстрактної нормативно-правової моделі господарського договору запропоновано його визначення як соціально-правової господарської системи.

2. У процесі наукового дослідження з'ясовано та науково обґрунтовано правову природу дійсності господарського договору, виявлено критерії дійсності, аргументовано висновок про доцільність закріплення в господарському законодавстві України умов дійсності господарських договорів як спеціальної правової категорії.

3. На підставі порівняльного аналізу господарського та цивільного законодавства України в частині правових підстав та наслідків визнання господарських та цивільно-правових договорів недійсними та неукладеними обґрунтовано висновок, що законодавчі норми потребують істотного удосконалення із застосуванням системного підходу до їх визначення для підвищення ефективності правового регулювання в цьому питанні.

4. Доведено, що чинне законодавство України об'єднало в категорії неукладений (такий, що не відбувся) господарський договір два різні за своєю природою елементи - фактичне недосягнення згоди сторін і нездатність господарського договору породжувати очікуваний правовий результат, яку пропонується розглядати як елемент недійсності - невизначеність зовнішнього прояву волевиявлення (дефект волевиявлення). Запропоновано формалізувати правові підстави для визнання господарських договорів неукладеними фактичним недосягненням у встановленому законодавцем порядку і формі згоди сторін з усіх істотних умов договору, що були предметом узгодження.

5. Системне дослідження правових наслідків визнання господарських договорів неукладеними підтвердило об'єктивну необхідність їх законодавчого виокремлення залежно від вчинення дій щодо виконання договору: до вчинення фактичних дій щодо виконання договору - відсутність прав і обов'язків за спірним договором; при вчиненні фактичних дій щодо виконання договору - повернення безпідставно одержаного майна із чужого незаконного володіння. Запропоновано доповнити інститут безпідставно набутого майна положенням про стягнення безпідставно придбаного майна в дохід держави у випадку якщо безпідставно придбане майно потрапляє до іншої особи внаслідок дій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

6. Доведено наукову позицію щодо правової природи недійсності господарського договору, яка полягає в неправоздатності та неправозгідності юридичного факту угоди сторін; визначено поняття недійсності господарського договору як заперечення правом юридичних наслідків угоди сторін, на які була спрямована воля сторін, унаслідок тих чи інших недоліків, які мали місце в момент здійснення (укладення) угоди, і відмова в наданні йому юридичного забезпечення, здійснено систематизацію правових підстав для визнання господарських договорів недійсними за ознаками недійсності та нікчемності.

7. Виявлено особливості міжнародного підходу до застосування правових наслідків недійсності: по-перше, - це необов'язковість застосування реституції, де кожна сторона має право вимагати повернення всього, що вона надала на виконання недійсного договору за умови зворотного повернення одержаного, по-друге, - це використання застосування реституції (відчужувальної та зворотної) як запобіжного заходу для недопущення недійсних договорів - відмова в застосуванні реституції для винної сторони і взагалі для обох сторін залежно від обставин недійсності, запропоновано їх імплементацію в господарське законодавство України. Як запобіжний захід до укладення нікчемних господарських договорів пропонується встановити в обов'язок суду застосування реституційних наслідків недійсності нікчемного господарського договору.

8. Узагальнення практики господарських судів України щодо розгляду спорів про визнання господарських договорів недійсними та неукладеними показало низьку ефективність правового регулювання в цьому питанні. В ході наукового спостереження виявлено відсутність єдності судової практики застосування законодавства України щодо недійсності та неукладеності; відхід господарських судів від суто формального підходу щодо визначення істотних умов господарського договору до використання на практиці критерію можливості виконання договору без певної істотної умови.

9. У процесі дослідження було сформульовано конкретні пропозиції по внесенню змін і доповнень до Глави 20 «Господарські договори» ГК України щодо правових підстав та наслідків визнання господарських договорів недійсними та неукладеними, в основу пропозицій покладено принцип законодавчого виокремлення відповідних правових норм, що має сприяти підвищенню ефективності правового регулювання у цьому питанні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Подоляк С.А. Господарський договір - погляд із синергетики / С. А. Подоляк // Держава і право : зб. наук. праць. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - № 41. - С. 425-429.

2. Подоляк С.А. Порівняльний аналіз господарського та цивільно-правового договору та проблеми їх юридичних конструкцій / С. А. Подоляк // Держава і право : зб. наук. праць. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - № 42. - С. 495-499.

3. Подоляк С.А. Недійсність господарського договору в Україні: причини та правові підстави / С. А. Подоляк // Держава і право : зб. наук. праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - № 43. - С. 426-431. судовий господарський право

4. Подоляк С.А. Неукладеність господарських договорів - погляд зблизька / С. А. Подоляк // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 2.

5. Подоляк С.А. Господарський договір та його юридичні конструкції - недійсність, нікчемність, неукладеність - в сучасних умовах / С. А. Подоляк // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 3. - С. 146-149.

6. Подоляк С.А. Судова практика як головний двигун науки господарського права / С. А. Подоляк // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку : зб. наук. праць Міжнарод. наук.-практ. конф. м. Косів, 27-31 січня 2009 р. / редкол.: Ю. С. Шемшученко, О. Ф. Андрійко, С. В. Бобровник, Ю. Л. Бошицький, О. І. Мацегорін, З. А. Тростюк, О. В. Чернецька. - К. : Вид-во Європейского ун-ту, 2009. - С. 393-396.

7. Подоляк С.А. Деякі проблемні питання визнання господарських договорів неукладеними / С. А. Подоляк // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених : тези доповідей Всеукраїнської студ. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 27 березня 2009 р. / за заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломієць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - С. 324-326.

8. Подоляк С.А. Умови дійсності господарських договорів / С. А. Подоляк // Реформування сучасної правової системи : зб. тез Міжнародної наук.-прак. конф. студентів, аспірантів і молодих учених (м. Донецьк, 10-11 квітня 2009 р.) / упор.: А. О. Сошников, Н. М. Козопас, О. А. Кобець, А. Г. Скиба. - Донецьк : Друк-Інфо, 2009. - Т. 1. - С. 225-226.

9. Подоляк С.А. Істотні умови господарського договору: проблеми та шляхи розв'язання / С. А. Подоляк // Міжнародна наук. конф. [«П'яті юридичні читання». Проблеми верховенства права: теорія і практика], (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.). - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - С. 340-343.

Размещено на Allbest.ru