Матеріали оперативно-розшукової діяльності і кримінально-процесуальні докази: поняття та співвідношення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Матеріали оперативно-розшукової діяльності і кримінально-процесуальні докази: поняття та співвідношення

Микола Погорецький

Діана Сергєєва

Стан та тенденції розвитку сучасної злочинності, якій властиві організованість, професіоналізм і транснаціональний характер, потребують широкого застосування можливостей оперативно-розшукової діяльності (ОРД) в забезпеченні інтересів кримінального судочинства і передусім використання матеріалів ОРД для отримання доказів у кримінальному процесі.

Разом із тим аналіз матеріалів практики свідчить про те, що хоча в останні роки кількість проведених уповноваженими правоохоронними органами оперативно-розшукових заходів, у тому числі й тих, які обмежують конституційні права людини, в Україні значно збільшилася і порівняно із США та правовими демократичними країнами Європи є великою, використання їх результатів для отримання доказів у кримінальних справах залишається поки що досить низьким.

Так, за результатами проведення контррозвідувальними та оперативно-розшуковими підрозділами Служби безпеки України, а також оперативно-розшуковими підрозділами органів внутрішніх справ негласного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації матеріали ОРД використовувалися для отримання доказів у кримінальному судочинстві у 2009 році відповідно 13% і 10% загальної кількості проведених заходів, у 2010 році відповідно 15% і 12%.

Однією з основних причин слід назвати те, що оперативні працівники, слідчі, прокурори і судді не мають достатнього уявлення про поняття та сутність кримінально-процесуальних доказів і матеріалів ОРД, про їх співвідношення, а також про засади використання матеріалів ОРД для отримання доказів у кримінальній справі.

Зазначені питання були предметом дослідження в працях українських та зарубіжних фахівців, зокрема В.Д. Арсеньєва, Ю.В. Астафьєва, О.М. Бандурки, Д.І. Бєднякова, А.Р. Бєлкіна, Р.С. Бєлкіна, В.В. Гевка, В.П. Гмирка, М.М. Гродзинського, Ю.М. Грошевого, Е.О. Дідоренка, О.Ф. Долженкова,Є.А. Долі, В.Я. Дорохова, В.І. Зажицького, В.С. Зеленецького, В.М. Іщенка, Л.М. Карнєєвої, І.М. Козьякова, О.М. Ларіна, О.В. Левченко, П.А. Лупинської, М.М. Михеєнка, Д.Й. Никифорчука, В.Т. Нора, Б.Г. Розовського, М.В. Салтевського, Г.П. Середи, Н.В. Сібільової, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, Ф.Н. Фаткулліна, С.А. Шейфера, М.Є. Шумила та ін. Проте до цього часу вони залишаються дискусійними, що негативно впливає на правосвідомість оперативних працівників, слідчих, прокурорів, суддів та на правозастосовну практику.

Враховуючи зазначене, метою цієї статті є визначення поняття та сутності матеріалів ОРД і кримінально-процесуальних доказів, їх співвідношення, а також засад використання матеріалів ОРД для отримання доказів у кримінальному процесі.

Не вдаючись до детального розгляду точок зору щодо поняття та сутності доказів у кримінальному процесі, оскільки це питання докладно висвітлено у наукових джерелах, у тому числі й монографічного рівня [1-5], а їх аналіз зроблений нами у низці наукових праць [6-9; 10, 461-498], зазначимо, що, на наш погляд, найбільш обґрунтованою й такою, що відповідає гносеологічній та правовій природі кримінально-процесуального доказу, є концепція його поняття й сутності як єдності фактичних даних та їх джерел. Згідно з цією концепцією кримінально-процесуальні докази розуміються нами як всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Встановлюються вони із передбачених законом джерел та визнаються такими зазначеними особами за їх внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному і повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності [10, 491].

У теоріях кримінального процесу, криміналістики і ОРД та у практичній діяльності правоохоронних органів поряд із терміном "докази" вживається також і термін "доказова інформація", причому як в одному і тому ж, так і в різних значеннях.

На нашу думку, докази і доказова інформація є самостійними поняттями, що мають єдину гносеологічну природу, проте різний правовий статус. Доказова інформація - це та інформація (фактичні дані), яка, хоча й отримана з відповідних джерел, проте ще не набула статусу доказів у кримінальному процесі. Доказова інформація може міститися і в матеріалах ОРД. Така інформація має велике значення для кримінального процесу, оскільки вона за певних умов може бути використана як для отримання певних доказів у кримінальній справі, так і для прийняття окремих процесуальних рішень у кримінальному процесі.

Стосовно цього питання нам здається цілком обґрунтованою думка І.М. Лузгіна про те, що субстанцію судового доказу, справді, утворює інформація. Однак для визначення поняття доказу в кримінальному процесі поняття сигналу інформації не може бути використане, тому що воно характеризує спосіб передачі інформації, її переміщення в часі й просторі, але не розкриває правової природи судового доказу [11, 53]. Як слушно з цього приводу зазначав М.М. Михеєнко, використання окремих положень теорії інформації для розкриття сутності кримінально-процесуального доказу може бути плідним лише тоді, коли при цьому не забувається юридична природа зазначених доказів [12, 299; 13, 112], що має методологічне значення для використання матеріалів ОРД в кримінальному процесі.

Наукове поняття процесуального доказу створює основу для визначення співвідношення його з матеріалами ОРД, що, як і докази у кримінальному процесі, також зазвичай містять фактичні дані та відомості про їх джерела. І це викликає необхідність установити природу останніх з метою визначення оптимальних шляхів їх використання для отримання окремих видів доказів у кримінальному процесі.

Матеріали ОРД - це матеріально фіксовані джерела, що виникають у процесі здійснення оперативно-розшукових заходів, які містять відомості (інформацію) про ознаки злочину, причетних до нього осіб, а також інші дані, що сприяють його розкриттю [10, 275].

Матеріали ОРД являють собою:

а) документи (їх копії), відповідно до мети та завдань ОРД складені чи отримані уповноваженими на це особами у передбачений законом та відомчими нормативно-правовими актами спосіб і зафіксовані у визначеній ними формі на будь-яких матеріальних носіях (паперових, аудіо-, фото-, відеоплівках, магнітних дисках тощо), які відображають фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, передбачені Кримінальним кодексом України, про їх джерела та інші обставини, що сприяють викриттю цих протиправних діянь, хід отримання даних про них;

б) будь-які предмети, рідини, гази (їх копії, макети, зразки), властивості, якості й стан яких об'єктивно пов'язані зі злочинною діяльністю, що були знаряддям злочину й зберегли на собі його сліди чи були об'єктом злочинних дій розроблюваних осіб, гроші й цінності, нажиті злочинним шляхом, та всі інші матеріальні об'єкти, що можуть бути засобами виявлення злочину, встановлення фактичних обставин злочинної діяльності й виявлення осіб, які до неї причетні; що можуть бути використані як приводи та підстави для порушення провадження у кримінальній справі або проведення слідчих дій і прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання фактичних даних, що можуть бути доказами у кримінальній справі [10, 276].

Матеріали ОРД і процесуальні докази мають єдину гносеологічну природу. За своїм змістом матеріали ОРД подібні до процесуальних доказів. І ті й інші містять фактичні дані (відомості про факти злочинів, осіб, які їх вчинили, відомості про джерела цих фактичних даних та інші обставини, що становлять предмет доказування у кримінальній справі). Разом із тим матеріали ОРД, що містять фактичні дані, відрізняються від доказів у кримінальному процесі за своєю формою й джерелами цих фактичних даних. Умови надходження фактичних даних до кримінального процесу з відповідних джерел, що в результаті кримінально-процесуальної діяльності стають джерелами процесуальних доказів, суттєво відрізняються від тих, що використовуються в ОРД. Так, відповідно до ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК України) фактичні дані як інформаційну основу доказів можна отримувати лише в установленому процесуальним законом порядку і лише із вказаних ним джерел, що мають вичерпний характер. При цьому вислів "у встановленому законом порядку" означає, що дії, допустимі для отримання доказів, порядок і умови їх проведення чітко регулюються КПК України. Порушення такого порядку може призвести до того, що процесуальні докази втратять свою сутність, будучи не визнаними такими уповноваженими особами.

З огляду на це процесуальні докази й матеріали ОРД мають різний рівень посвідченості фактичних даних, що в них містяться, через різну правову форму матеріалів ОРД і процесуальних доказів.

Відомості, що містяться у процесуальних доказах, призначені, як відомо, для всіх заінтересованих у результаті справи осіб і для суспільства в цілому. Матеріали ОРД, що використовуються в інтересах кримінального судочинства, також, будучи "знанням не лише для себе", спочатку адресовані здебільшого суб'єктам, які уособлюють у кримінальному процесі функцію обвинувачення, що дає можливість зробити висновок про менш високий ступінь їх посвідченості.

Вказане не означає, що матеріали ОРД, на відміну від процесуальних доказів, не повинні бути вірогідними. Матеріали ОРД також мають містити повноцінне й вірогідне знання, але тимчасово призначене лише для вузького кола осіб. При цьому особливий правовий статус матеріалів ОРД забезпечується їхньою особливою формою, кваліфіковано дешифрувати яку може, як правило, лише фахівець у галузі ОРД. Таким у сучасному кримінальному процесі має бути і слідчий, і прокурор, і суд, а в окремих випадках і захисник. Наявність у матеріалах ОРД такої форми об'єктивно обумовлена необхідністю якнайшвидшого виявлення відомостей про злочин, що готується або вчинений, і надійного їх збереження в інтересах досудового слідства та суду. Остання з названих обставин забезпечує можливість подальшого фізичного контакту слідчого чи суду зі "слідами злочину" з метою їх пізнання, що не завжди є можливим при проведенні лише слідчих чи судових дій через обмеженість їхніх пошукових засобів.

Важливим критерієм для розмежування матеріалів ОРД і доказів є те, що перші можуть бути отримані в тому числі й у ході превентивної діяльності оперативно-розшукових підрозділів (у момент підготовки чи вчинення злочину), а для других характерне лише їх ретроспективне пізнання, що здійснюється переважно у формі кримінально-процесуального доказування.

Якщо процесуальні докази можуть бути отримані здебільшого лише при проведенні слідчих і судових дій, що здійснюються у чітко визначеній процесуальній формі, то в ОРД не встановлена докладна регламентація умов надходження фактичних даних до оперативно-розшукової справи. Тому в разі залучення матеріалів ОРД до кримінальної справи особи, які ведуть кримінальний процес, а також інші учасники процесу не завжди мають можливість їх процесуальної перевірки, а отже, й перевірки гарантії вірогідності отриманих на їх підставі доказів.

Фактичні дані, отримані в ході ОРД, можуть стати процесуальними доказами лише за умови, що вони матимуть усі ознаки останніх. Зміст, форма матеріалів ОРД, вид процесуального доказу, для отримання якого можуть використовуватися ті чи інші фактичні дані, що містяться в матеріалах ОРД, визначають шляхи їх залучення до кримінального процесу. Наприклад, через допит осіб, які проводили оперативно-розшуковий захід, через протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукового заходу, через проведення обшуку, виїмки тощо. Основні труднощі використання матеріалів ОРД у кримінальному процесі полягають саме в тому, щоб надати відкритий, гласний характер джерелам фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, і можливість їх перевірки всім учасникам кримінального процесу (обвинуваченому, потерпілому, їх захисникам та ін.), а також забезпечити нерозкриття форм та методів ОРД і конфіденційних стосунків, що становлять державну таємницю.

Встановлення кримінально-процесуальним законодавством вимог щодо додержання закону при отриманні доказів у кримінальній справі та порядку, умов і послідовності провадження відповідних слідчих чи судових дій як засобів їх отримання є основною ознакою розмежування процесуальних доказів і матеріалів ОРД.

Фактичні дані, що містяться в матеріалах ОРД, не є змістом процесуальних доказів, оскільки у кримінально-процесуальному доказуванні використовуються не ті фактичні дані, що здобуті в результаті оперативно-розшукової діяльності, а отримані в межах кримінального процесу в ході доказування, у тому числі й на підставі фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД. Саме ці дані й утворюють зміст доказів у кримінальній справі.

Відмінності фактичних даних, отриманих у ході ОРД, від фактичних даних, що є змістом процесуальних доказів, не дають підстав відмовитися від ставлення до них як до відомостей, які не мають доказового значення. Тому що за певних умов та відповідно до вимог кримінально-процесуального закону вони можуть бути використані для отримання відповідних доказів у кримінальній справі.

Якщо джерелами доказів у кримінальній справі є лише встановлені ч. 2 ст. 65 КПК України і їх перелік вичерпний, вони повинні бути гласними й мати властивість можливості їх перевірки на досудовому слідстві та в суді з погляду повноти й вірогідності інформації, що виходить від них, а також з точки зору правильності й повноти відображення ними тих відомостей, на які вони вказують, то в ОРД такі вимоги до джерел фактичних даних про злочин не ставляться. Їх коло практично необмежене і охоплює як джерела фактичних даних, що відповідно до вимог кримінально-процесуального закону можуть стати джерелами доказів, так і ті, які з причин неможливості чи недоцільності розкриття форм та методів ОРД чи конфіденційних відносин не можуть набути статусу джерел процесуальних доказів. Джерелом фактичних даних в ОРД може бути будь-яка особа, якій стало відомо про обставини вчинення злочину, чи особа, яка їх спостерігала. Те саме стосується й різних матеріальних об'єктів речового походження, що стали носіями відомостей про злочин чи осіб, які його вчинили, а також інших обставин, що сприяють його розкриттю.

Коло джерел фактичних даних в ОРД значно розширюється завдяки тому, що в процесі ведення оперативно-розшукової справи оперативно-розшукові підрозділи у низці випадків цілеспрямовано ще до вчинення злочину чи в момент його вчинення створюють такі умови, за яких окремі факти й сліди злочину, що вчиняється, чи вчиненого злочину відбиваються в спеціально створених пристроях, які дають можливість якісного фіксування слідів злочинної діяльності. Отримані при цьому джерела фактичних даних у вигляді предметів, документів та інших матеріальних утворень із залишеними на них слідами при вчиненні злочинів за певних умов відповідно до вимог кримінально-процесуального закону можуть стати джерелами доказів у кримінальній справі.

Аналіз джерел фактичних даних, які містяться в матеріалах ОРД, і джерел процесуальних доказів дає підстави для висновку, що вони мають як деякі спільні ознаки, так і ознаки, за якими суттєво відрізняються. Спільними їх ознаками є:

1) процес утворення джерел фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, і джерел доказів (утворення їх "сховищами" інформації про подію злочину й обставини його вчинення) однаковий, він заснований на одних і тих самих положеннях теорії відображення;

2) як в ОРД, так і в кримінальному судочинстві саме за допомогою джерел оперативно-розшукові підрозділи й органи, що ведуть кримінальний процес (орган дізнання, слідчий та суд), одержують фактичні дані про злочин і обставини його вчинення;

3) джерелами фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, можуть бути особи, які у кримінальному судочинстві мають процесуальний статус свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого й відповідно до вимог кримінально-процесуального закону можуть створювати такі джерела судових доказів, як показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, показання обвинуваченого;

4) джерелами фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, можуть бути об'єкти документального походження, які у кримінальному процесі можуть мати статус протоколів з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та інші документи;

5) джерелами фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, можуть бути об'єкти речового походження (предмети тощо), що у кримінальному процесі можуть мати статус речових доказів, додатків до протоколів, складених уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.

Ознаки, за якими розрізняють джерела фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, і джерела процесуальних доказів, є такими:

1) на відміну від джерел фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, джерела процесуальних доказів можуть бути лише гласними;

2) якщо обставини, за яких те чи інше джерело процесуальних доказів стало носієм інформації про злочин, мусять бути відомі особам, які ведуть кримінальний процес, а також усім учасникам кримінального судочинства й за необхідності має бути можливість їх перевірки, то до джерел фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, такі вимоги не ставляться, враховуючи специфіку оперативно-розшукової діяльності;

3) якщо для джерел процесуальних доказів встановлено чітку процесуальну форму входження їх до кримінального процесу, особливо для доказів у кримінальній справі (ч. 2 ст. 65 КПК України), то для джерел фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, така форма законодавством не встановлена (навіть для отриманих у результаті оперативно-розшукових заходів, що проводяться відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" за рішенням суду, і це є, на наш погляд, суттєвим недоліком, який в окремих випадках стає на перешкоді їх використанню як доказів у кримінальній справі);

4) органам, що ведуть кримінальний процес, на відміну від суб'єктів, які проводять ОРД, не властива діяльність, спрямована на створення штучних умов, за яких у разі вчинення злочину або його підготовки ті чи інші особи та об'єкти речового походження стали б носіями інформації про обставини його вчинення або підготовку.

Отже, попри гносеологічну схожість процесуальні докази й матеріали ОРД за правовою природою відрізняються. Розуміння їх гносеологічної та правової природи й інших теоретичних засад доказового права і теорії ОРД дає можливість виробити оптимальні шляхи використання матеріалів ОРД для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному процесі.

З урахуванням науково обґрунтованого поняття доказів у кримінальному процесі як єдності змісту і форми (фактичних даних та їх джерел) можна зробити висновок, що фактичні дані, отримані в результаті ОРД, можуть стати доказами у кримінальній справі за наявності таких умов:

1) вони мають відповідно до ст. 64 КПК України перебувати у причинному зв'язку з предметом доказування, а саме: встановлювати наявність чи відсутність події злочину; винність обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину;

2) з метою забезпечення достовірності вони можуть допускатися до кримінального процесу лише в джерелах, указаних в ч. 2 ст. 65 КПК України;

3) введення до кримінального процесу фактичних даних, отриманих у результаті ОРД, має здійснюватися відповідно до правового режиму, окремого для кожного виду доказів;

4) необхідно забезпечити можливість перевірки їх отримання (формування, збирання) в умовах кримінального судочинства. У цьому контексті заслуговує на підтримку закріплене у ст. 89 КПК РФ положення про заборону використання в доказуванні результатів ОРД, якщо вони не відповідають вимогам, висунутим до доказів кримінально-процесуальним законодавством. кримінальний доказ юстиція право

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що чітке уявлення оперативних працівників, слідчих, прокурорів і суддів про поняття та сутність матеріалів ОРД і кримінально-процесуальних доказів, про їх співвідношення й засади використання для отримання доказів у кримінальному процесі є однією з передумов унеможливлення підвищення ефективності кримінальної юстиції в забезпеченні захисту прав, свобод та законних інтересів людини від злочинних посягань в Україні та порушення їх правоохоронними органами і судом під час провадження кримінального судочинства.

Список використаних джерел

1. Курылев С.Д. Основы теории доказательств в советском правосудии: моногр. / Курылев С.Д. Минск: Изд-во БГУ, 1969. 204 с.

2. Дорохов В.Я. Уголовно-процессуальная природа видов доказательств: моногр. / Дорохов В.Я. М.: РИО ВШ КГБ СССР, 1982. 228 с.

3. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве: моногр. / Михеенко М.М. К.: Вища школа, 1984. 136 с.

4. Кокорев Л.Д. Уголовный процесс: доказательства и доказывание: моногр. / Л.Д. Кокорев, Н.П. Кузнецов. Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1995. 268 с.

5. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування: моногр. / Стахівський С.М. К.: НАВСУ, 2005. 272 с.

6. Погорецький М.А. Докази і доказування у кримінальному процесі // Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: навч. посіб. [для студентів юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів освіти] / Погорецький М.А., Сібільова Н.В.; за ред. Ю.М. Грошевого. Х.: Право, 2002. - С. 26-35.

7. Погорецький М.А. Докази у кримінальному процесі / М.А. Погорецький // Вісник прокуратури. - 2003. № 2. С. 59-65.

8. Погорецький М.А. Співвідношення матеріалів оперативно-розшукової діяльності і доказів у кримінальній справі / М.А. Погорецький // Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку криміналістики та судової експертизи: м-ли міжнародної науково-практичної конференції, 9-10 листопада 2007 року, присвячені ювілею професора М.В. Салтевського. Х.: Вид-во ХНУВС, 2007. С. 349-353.

9. Погорецький М.А. Про співвідношення джерел фактичних даних і джерел доказів у кримінальному процесі / М.А. Погорецький // Право України. 2009. № 1. С. 80-85.

10. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: моногр. / Погорецький М.А. Х.: Арсіс, ЛТД, 2007. 576 с.

11. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования / Лузгин И.М. М.: Юридическая литература, 1973. 215 с.

12. Михеенко М.М. Теоретические проблемы доказывания в советском уголовном процессе: дисс. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Михеенко М.М. К., 1984. 420 с.

13. Михеєнко М.М. Поняття доказів та їх джерел у радянському кримінальному процесі / М.М. Михеєнко // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. К.: Юрінком Інтер, 1999. С. 109-116.

Размещено на Allbest.ru