Поняття інформаційно-психологічної боротьби та систематизація пов'язаних понять

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття інформаційно-психологічної боротьби та систематизація пов'язаних понять

Ноєвий Ю.М

Актуальність статті полягає у дослідження понять, що описують форми боротьби у сучасному інформаційному суспільстві, яке поставило в основу конкуренції несилові методи впливу на місце індустріальному примусові переважно зброєю.

Метою статті є дослідити поняття «інформаційно-психологічна боротьба» та пов'язані, суміжні з ним інші поняття.

Об'єктом статті є явище інформаційно-психологічної боротьби. Предметом - поняття про це явище. Завдання автор поставив такі: провести аналіз понять, пов'язаних із ним; класифікувати види і стадії інформаційної боротьби; систематизувати наявні у науковому дискурсі поняття про явище інформаційно-психологічної боротьби; проаналізувати поняття «інформаційно-психологічна боротьба».

Аналіз явища «інформаційно-психологічна боротьби» слід почати із визначення та систематизації основних пов'язаних із ним понять для з'ясування тих аспектів змісту, які вкладаються у ці поняття і впливають на розуміння цього явища. Відносно обігу і управління інформацію у соціальних системах послуговуються в літературі зокрема такими поняттями як «боротьба», «війна», «вплив», «протидія», «протиборство», «протистояння», «шкода». Здебільшого використання цих слів є взаємозамінним, їхні значення не розрізняються. Це вносить плутанину в категоріальний апарат. Розглянемо їх зміст і встановимо між ними зв'язки.

Почнемо із слова «боротьба». Великий тлумачний словник української мови подає таке трактування слову: 1. Сутичка, бійка, в якій кожен з учасників намагається подужати супротивника. // Битва, бій. // Вид спорту, єдиноборство. // перен. Зіткнення у свідомості людини протилежних думок, почуттів і т. ін.. 2. Активне противенство, зіткнення між протилежними соціальними групами, станами, протилежними напрямами, течіями в суспільстві і т. ін.. 3. з ким - чим, проти кого, чого. Діяльність, що має на меті подолати або знищити кого-, що-небудь. 4. за що. Діяльність, скерована на створення, досягнення чого-небудь[ 1].

Як видно, це слово вживається у двох предметних аспектах: 1) щодо неживих; 2) щодо живих. Перший аспект пов'язаний із діяннями щодо предметів та стихій природи. Другий - відображає риси соціальної взаємодії, в якій зіштовхуються особи, групи людей, суспільства, де противники прагнуть припинити дії один одного і отримати щось як винагороду тощо; пов'язаний із діяльністю, спрямовану нас створення чи досягнення чогось; відображає процес зіткнення протилежних думок, ідей та засад у свідомості однієї людини.

Боротьба як явище має складові. їх перелік можна визначити таким чином і у такій логічній послідовності:

1. Потреби;

2. Цілепокладання;

3. Предмет бажання;

4. Доцільні дії;

5. Зіткнення двох конкурентів;

6. Спротив учасників боротьби;

7. Єдиноборство, без участі третьої сторони;

8. Активність;

9. Взаємозалежність;

10. Форми боротьби - напад і захист;

11. Перемога.

Розглянемо тлумачення слова «війна». Вона подається так:

Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. 2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимось; боротьба[1,с,145]. У словник Я. Рудницького «війна» походить від давньоукраїнського «вой» і пов'язана із словами «вої», висловами «висти вои» тощо[2,с,277]. У російському історико-етимологічному словникові трактування таке: озброєна боротьба двох чи декількох племен, народів, держав[3,с,162].

У спеціалізованій літературі війна трактується як «соціально- політичне явище, що є однієї із форм вирішення соціально-політичних, економічних, ідеологічних, а також національних, релігійних, територіальних та інших протиріч між державами, народами, націями, класами та соціальними групами засобами військового насилля[4,с,233]. Війна - одна із форм боротьби. Вона є також зіткненням сторін, але із використанням зброї та армії в політичних цілях. Відтак зміст поняття «війна» є більш вужчим, ніж поняття «боротьба». Сутнісна риса поняття «війна» - використання озброєної сили в політичних цілях.

Перейдемо до аналізу змісту слова «вплив». Це: 1. Дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета.

Сила влади, авторитету[1,с,160]. Як бачимо із визначень, основою у впливі є дія. Дія: 1. Робота, діяльність, здійснення чого-небудь. 2. Вплив на кого-, що-небудь. // Виявлення сили, енергії чого-небудь. 5. тільки мн. Операції, пов'язані із збройною боротьбою[ 1,с,228]. Дія відрізняється своєю усвідомленістю від імпульсу, рефлексу і звички, які визначаються емоційною реакцією на безпосередню поточною ситуацію.

Вплив - це діяльний, зовнішній вияв намірів, сили і засобів активної його сторони на пасивну сторону. Наслідком його є зміна думок, відчуттів, поведінки пасивної сторони впливу. Активна ж сторона намагається здійснити вплив так, аби ця зміна задовольняла ціль активної сторони. Тому вплив - усвідомлена доцільна дія. Можна виокремити складові впливу: суб'єктну та об'єктну сторони. Перша складається із: суб'єкта, мети, завдань, засобів, дії та зворотного зв'язку. Друга: об'єкта, усвідомлення і ставлення до впливу, реакцією на впливу. Щодо об'єкта варто зазначити, що він може і не усвідомлювати впливу, не знати про нього, тоді його реакція буде відповідна його поточним цілям та стану.

Очевидну змістовну причетність до слова «вплив» мають слова «протидія», «протиборство», «протистояння». Спільний прийменник «проти» вживається для позначення кого-небудь, усупереч чиїм інтересам, думці і т. ін. щось робиться, здійснюється, на бій, поєдинок із ким хтось стає. Протидія трактується як дія, що спрямована проти іншої дії, перешкоджає їй. Протиборство - боротися проти кого-, чого-небудь [ 1 ,с.992]. Протистояння означає: 1. Бути протилежним до кого-, чого-небудь, суперечити комусь, чомусь. 2. Чинити опір дії, напору кого-, чого-небудь, витримувати опір когось, чогось. // перен. Опираючись, протидіючи кому-, чому-небудь, не давати йому можливості перемогти, поширитися, мати вплив на когось, щось і т. ін.[1,с.993]

Ці три слова можна застосувати для позначення видів та стадій боротьби учасників один проти одного, за аналогією, поданої аналітиками MO У країни у роботі «Інформаційна боротьба: теоретичні та воєнно-прикладні аспекти», які визначили поняття «інформаційна війна» як крайню форму прояву інформаційного протиборства[5], та А. Манойлоу книзі «Державна інформаційна політика в особливих умовах» [6]. Критерієм їх ієрархізації від найменшого до найбільшого є рівень напруги й активності сторін, які характеризуються посиленням цілеспрямованого інформаційного впливу на різні сфери діяльності суспільства і країни - політику, економіку, культуру та особливо воєнно-політичну та воєнну сферу. Розташуємо їх у порядку його зростання для видів та стадій боротьби: протистояння, протидія, протиборство та війна. Види боротьби відрізнятимуться метою і використовуваними засоби: від нанесення певного рівня збитків аж до цілковитого знищення. Стадії боротьби - наростанням напруги між її учасниками. На першій стадії сторони з'ясовують для себе зіткнення інтересів й визначають один одного як учасників протистояння, застосовуючи при цьому несучі «легкі» збитки засоби, як-от переконання, переговори, погрози тощо. На другій стадії використовують засоби, що можуть нанести супротивнику більш переконливої для поступливості збитків, як-от юридичні дії, поширення вигідних для себе відомостей, психологічний тиск тощо. На третій стадій застосовуються «тяжкі» засоби, що наносять значні збитки супротивнику, який починає все більше звертатися до вибори подальших дій: боротися далі чи починати переговори про мирну угоду - скасувати своїх вимог, поступитися позицією тощо. Якщо вирішується продовжувати боротьбу, то протиборство переростає у війну. На четвертій стадії застосовуються найбільш важкі засоби ураження, наслідком чого є його усунення, знищення противника за допомогою фізичної сили.

Боротьба передбачає на будь-якій стадії і в будь-якому виді завдання шкоди. Отримана шкода змушують її учасника вийти за межі простору конфліктної напруги і таким чином визнати свою поступку чи поразку. Переможець у такому разі досягає поставленої мети, задовольняє свої інтереси, потреби. Загроза застосування шкідливих засобів примушує сторону захищатися, оборонятися.

Шкода вживається у двох значення: 1. Збитків, втрати чогось, когось.

2. Емоцій людини. Шкода у значенні 1: Матеріальні втрати; збитки. // Збитки, втрати тощо, що є наслідком яких-небудь дій, учинків. // розм. Щось зіпсоване, ушкоджене, знівечене. У значенні 2: 1. Про жалість, співчуття до кого-, чого-небудь; жаль. 2. Про почуття прикрості з приводу втрати чого-небудь. 3. Про небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось.

Інформаційна шкода (ІШ) - негативний результат для об'єкту інформаційного впливу. Це - небажана зміна його інформаційного ресурсу (свідомості, цінностей тощо) внаслідок застосування фізичних та інформаційних засобів, внаслідок яких він змушений діяти в інтересах суб'єкта інформаційного впливу та всупереч власній доцільності. С. Расторгуев пише, що нанести системі шкоду значить: а) «спотворити результат роботи системи таким чином, щоб отримати перевагу у матеріальній царині; б) привести її до такого стану, в якому вона не здатна видавати ніякого результату»[7,с, 106]. Він поділяє ІШ на типи: локальний та фатальний. Перший - коли шкода полягає у спотворенні результату роботи системи. Другий - коли система не здатна видавати ніякого результату, при чому вона не може вийти із цього стану самостійно. Під спотворенням результату мається на увазі: 1) результат, який є, але менш доцільний;

2) спотворення об'єму виданого результату, що призводить до знищення частини даних та/або додавання нових; 3) зміна часу отримання результату[7,с,106]. Інформаційно-психологічна шкода - зниження рівня ефективності обробки інформації внаслідок інформаційно-психологічного впливу на емоційно-раціональну царину людини, групи чи суспільства.

Розглянемо також пов'язані з тематикою дослідження поняття «інформаційно-психологічназагроза» (ІПЗ) та «інформаційно-психологічна безпека» (ІПБп). Загроза - це: 1. Груба, зухвала обіцянка заподіяти яке- небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння. 2. Можливість або неминучість виникнення чогось небезпечного, прикрого, тяжкого для кого-, чого-небудь. 3. Te, що може заподіювати яке-небудь зло, якусь неприємність [ 1,с,293]. Загроза містить у собі ще не реалізовану, потенційну небезпеку, завдання шкоди. Інформаційна загроза (вузько) - це чинники небезпеки для інтересів людини і соціальних інститутів ув інформаційній сфері. Широко - це небезпека зміни суспільного розвитку внаслідок інформаційного впливу на людську свідомість[8,с,59]. Отже ІПЗ - це можливість завдання шкоди емоційно-раціональній царині особи, суспільства, держави, за допомогою інформаційного впливу, внаслідок чого формується викривлене сприйняття дійсності.

Безпека - це стан, комусь, чомусь ніщо не загрожує[1,с,43]. Під інформаційною безпекою слід розуміти такий стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави, за якого зводяться до мінімуму нанесення шкоди із-за неповноти, несвоєчасності, недосто- вірності інформації, негативного інформаційного впливу, негативних наслідків функціонування інформаційних технологій, а також через несанкціоноване розповсюдження інформації. Під психологічною безпекою розуміють «такий стан суспільної свідомості, у якому суспільство в цілому і кожна людина зокрема сприймають існуючу якість життя як адекватну і надій, оскільки вона створює реальні можливості для задоволення соціальних і особистих потреб громадян нині і дає підстави для впевненості у майбутньому»[9,с,79]. ІПБп (вузько) - це «стан захищеності психіки людини від негативного впливу, який здійснюється шляхом упровадження деструктивної інформації у свідомість і (або) у підсвідомість людини, що призводить до неадекватного сприйняття нею дійсності». Широко - «належний рівень теоретичної та практичної підготовки особистості, при якому досягається захищеність і реалізація її життєво важливих інтересів та гармонійний розвиток незалежно від наявності інформаційних загроз; здатність держави створити умови для гармонійного розвитку й задоволення потреб особистості в інформації, незалежно від наявності інформаційних загроз; гарантування, розвиток і використання інформаційного середовища в інтересах особистості; захищеність від різного роду інформаційних небезпек»[8,с.57].

Перейдемо тепер до розгляду поняття «інформаційна боротьба» (ІБ). Поряд з ним як синонім використовують поняття «інформаційна війна» (IB). Як вже було показано, війна передбачає застосування організованого насилля і є третьою стадією боротьби. Тому ці два поняття як синоніми використовувати не вірно. IB є стадією ІБ з огляду на напругу, силу волі, кількість використовуваних ресурсів тощо, які використовуються якнайбільше.

Інформаційна боротьба на думку фахівців корпорації «Ренд» є «використання державами глобального інформаційного простору й інфраструктури для проведення стратегічних воєнних операцій і зменшення впливу на власний інформаційний ресурс»[8,с.66]. Вона - це активні дії (нападу, захисту та залучення на допомогу третьої сторони) супротивників (держав, їх союзів, організацій різної форми, окремих осіб) з метою отримати необхідний з огляду на свої потреби предмет бажання за допомогою інформаційних впливів на протилежну сторону з тим, щоб завдати їй інформаційної шкоди і отримати, як наслідок, перевагу в інформаційній, військовій, політичній, економічній та культурній царинах, та захиститися від її нападу і зменшити шкоду для своїх інформаційних систем.

Розглянемо детальніше поняття «інформаційна війна». Загалом - це доцільні сплановані дії у мирний або військовий час, спрямовані на певну аудиторію - ворожу, нейтральну, дружню - з тим, щоб, змінивши її цілі, оцінки та поведінку, отримати переваги у матеріальній сфері. Поняття IB є багатогранним, тому і дати йому повне і вичерпне визначення важко, про що пише М. Лібікі: «спроби повного мірою усвідомити всі грані поняття інформаційної війни нагадують зусилля сліпих...»[ 10,с.31]. С. Расторгуєв розуміє IB як «наявність боротьбі між державами за допомогою інформаційної зброї»[7,с.455]. Це - відкриті та приховані цілеспрямовані інформаційні впливи людей і спільнот, з метою домінування у матеріальній сфері. Оскільки даний автор вважає, що не можливо визначити початок і закінчення IB, то це явище у соціальному просторі-часі існує завжди, воно - одна із його рис. Однак можна спостерігати наслідки IB, як наприклад, зміна мислення, поведінки тощо. Це поняття відбиває соціальну напругу, присутню у сучасному світі повсякчас.

Г. Почепцов дає таке визначення: IB - «комунікативна технологія впливу на масову свідомість із короткостроковими та довгостроковими цілями»[ 11,с.20]. О. Литвиненко наводить такі визначення IB. 1. Форма конфлікту, в якій відбувається атаки на інформаційні системи як засіб для впливу на знання або припущення противника. 2. Збройні дії, спрямовані проти будь-якої частини систем знань або припущень ворога. Інші IB розуміють як «нову форму боротьби двох чи більше сторін, яка полягає у цілеспрямованому використанні спеціальних засобів та методів впливу на інформаційні ресурси супротивника, а також захисту власного інформаційного ресурсу для досягнення поставлених цілей»[12].

Українські дослідники наводять таке визначення: IB - це «вид протиборства між різними суб'єктами (державами, неурядовими, економічними або іншими структурами), який здійснюється з метою досягнення односторонніх воєнних, соціально-політичних чи економічних переваг над противником»[8,с.11].

IB - «система поглядів військово-політичного керівництва держав- суб'єктів інформаційної боротьби на способи досягнення інформаційної переваги на супротивником і нанесення йому матеріальної, ідеологічної та іншої шкоди в результаті проведення комплексу інформаційно-психологічих операцій та заходів», - пише А. Манойло[6,с.322].

Інформаційна війна - це найбільш напружена форма ІБ, в якій сторони намагаються завдати шкоди інформаційно-технічним й управлінським системам, вплинути чи встановити контроль над інформаційним простором один одного, вплинути на погляди і поведінку армії та населення з метою перемоги над супротивником в інформаційній царині та захиститися від шкоди, що наноситиметься супротивником.

IB включає в себе добування потрібної інформації, переробка отриманої інформації, захист інформаційних каналів від проникнення супротивника, своєчасне та якісне доведення її до користувачів, дезінформація супротивника, виведення з ладу чи порушення функціонування систем добування, переробки та розповсюдження інформації супротивника, знищення чи викрадення інформації у супротивника, розробка більш ефективних, ніж у супротивника засобів роботи з інформацією[13].

Як видно із визначень, IB спрямована на ураження інформації у технічних системах та соціальних системах. Це розрізнення присутнє у всіх дослідників соціальної інформації. Воно подається в поняттях «інформаційно-технічна боротьба» (ІТБ) у технічних системах та «інформаційно-психологічна боротьба» (ІПБ) - у соціальних. В українського дослідника О. Старіша воно подається у таких поняттях: техніко-технологічний та гуманітарний виміри інформаційної політики. Щодо ІБ у соціальних системах нам прийнятніше застосовувати більш точне, ніж «гуманітарний» з його більш загальним значенням, а тому і по- ширеніше, поняття ІПБ. Також використовують й інші поняття. «Захист інформації» українськими дослідниками [ 14; 15; 16] використовується для позначення безпекового аспекту ІТБ, а «захист від інформації» - ІПБ.

Інформаційний вплив об'єктом у випадку ІТБ має: технічні системи зв'язку та ЗМІ (комп'ютерні системи, телефон, радіо, Інтернет, телебачення), системи навігації, розвідки та радіоелектронної боротьби, метрології, електронні бази даних тощо. IBn об'єктом у випадку ІПБ має: ідеологічно- психологічне середовище суспільства, інформаційні ресурси, системи формування суспільної свідомості, громадської думки та розроблення і прийняття політичних рішень, свідомість та поведінка людини[8,с.14]. Як бачимо, психіка людини, культура, інформаційні ресурси тощо є основними об'єктами ІПБ

ІТБ та ІПБ можна класифікувати аналогічно із класифікацією боротьби згідно рівня напруги й активності її учасників. ІТБ має стадії: протистояння, протидія та протиборство. Аналогічно ІПБ. Таким чином можна представити розглянуту сукупність понять щодо інформаційної боротьби у таблиці . (Поняття ІТБ детально не розглядається і подано аналогічно до понять ІПБ).

Таблиця . Систематизація понять, пов'язаних з інформаційною боротьбою

Зрозуміло, що ІПБ та ІТБ тісно пов'язані між собою і є взаємозалежними. Це відношення полягає у тому, що соціальна інформація циркулює у сучасному суспільстві завдяки технічним системам зв'язку та її поширення і таким чином здійснює вплив на людину, групу та суспільство, а технічними системами управляють люди згідно своїх пріоритетів та завдань. ІТБ є поза нашою дослідницькою цікавістю. Перейдемо безпосередньо до розгляду ІПБ.

У цього поняття є двоскладний прикметник - «інформаційно- психологічна», який вказує на його особливу змістовність. Вона полягає передусім у впливові на свідомість людини або інформаційний модель (образ) середовища. Вона формується на підставі отриманої та проінтер- претованої інформації, про що йшлося вище. Відомості, що надійшли, викликають емоційну реакцію. Інформація впливає на психіку. Коли ведеться мова про ІПБ, то мається на увазі вплив на психіку, свідомість людей за допомогою інформації. Інформацією ми переносимо у випадку індивідуальної, групової чи масової комунікації зміст повідомлення за допомогою певних природних чи технічних засобів, як-то язик і голосові зв'язки та ЗМІ. Останні найбільш необхідні в умовах необхідності донесення змісту до чисельної аудиторії. Психологічний вплив можливий лише завдяки інформаційному каналу передачі, як газета, радіо, ТБ, Інтернет тощо. У такому разі вплив на чисельну аудиторію (групу, маси, суспільство) є завжди інформаційно-психологічним.

На терени колишнього СРСР поняття ІПБ прийшов з англомовного світу. [6] «Information and psychological warfare» перекладається як «інформаційна та психологічна війна (боротьба)». Слово «warfare» ширше змістовно слова «war», передбачаючи дії, не спрямовані на знищення супротивника. Розглянемо пов'язане поняття «психологічна війна» (ПсВ), що часто використовується як синонім ІПБ.

ПсВ - це «боротьба між державами та їх збройними силами за досягнення переваги у духовній царині і перетворення отриманих переваг у вирішальний чинник досягнення перемоги над супротивником». У рамках ПсВ виокремлюють такі напрямні: «мобілізація та оптимізація моральних та психологічних сил нації й армії в інтересах вирішення військових задач, захист населення своєї країни та її армії від розкладаючого інформаційно-психологічного впливу супротивника (психологічні протидія, прикриття, захист та контрпропаганда), психологічний вплив на війська та населення супротивника з метою їх дезорієнтації, вплив на погляди, думку. По віденку дружніх та нейтральних аудиторій (країн, соціальних груп, військових формувань) у напрямі, вигідному для досягнення перемоги над супротивником»[ 13].

ПсВ - це поняття, що «відображає зміст діяльності спеціальних органів певного держави, що здійснюють психологічний вплив на цивільне населення та армію іншої держави заради досягнення своїх політичних, також суто військових цілей; це сукупність різних форм, методів і засобів впливу на людей з метою зміни у бажаному напрямі їх психологічних характеристик (поглядів, думок, цінностей, мотивів, стереотипів), а також групових норм, масового настрою, громадської думки в цілому»[ 17].

Д. Волкогонов наводить два визначення «психологічної війни». Широке - вона ототожнюється із боротьбою у духовній царині загалом: «передбачає міри пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній царинах». Вона є універсальний засобом впливу на всі царини та елементи суспільної свідомості. Значна частина дослідників і теоретиків пропаганди притримуються сааме такого розуміння цього поняття[18]. У вузькому значення психологічна війна стосується лиш суспільної психології, що характерно для домінуючої у США концепції біхевіоризму: «психологічний комплекс людини - найбільш вразливий і саме на нього повинно спрямовуватися наші зусилля з політичного, ідеологічного, морального проникнення». Теоретик радянської психологічної війни дає їй таке визначення: «система підривних впливів.., спрямованих на свідомість людей, переважно через царину суспільної психології. Ця складна система дій (психологічні диверсії, слухи, дезінформація, демонстрація військової сили тощо) має на меті послабити духовну та матеріальну міць супротивника»[18].

У США згідно, наприклад, документу JP 3-53 «Доктрина проведення психологічних операцій», виданого 1992 p., ПсВ розуміється як заходи з поширення спеціально підготовлених повідомлень з метою вплинути на емоційний стан, мотивацію й аргументацію дій осіб, які приймають рішен- ня[ 19]. Китайські теоретики ПсВ By Янкан та Жанг К'янчен пов'язують це поняття із використанням різних заходів для впливу на ідеологію, ставлення, дії супротивника. Її ціль - перемогти не воюючи або отримати велику перемогу лише із невеликою боротьбою. Генерал-майор Kcy Хежен, керівник військової Сіньдзян академії, розглядає ЦсВ як певним чином вид пропаганди, коли застосовуються всі необхідні (політичні, військові, економічні, ідеологічні, дипломатичні та ін.) засоби для зміни національної волі супротивника щодо уряду своєї країни[20].

Найбільш нове визначення поняття «психологічна війна» міститься у польовому керівництві FM 3-05.301 для армії США, виданому у 2003 p.: «заплановані операції, котрі передають відібрану інформацію та індикатори іноземним потенційним клієнтам, щоб вплинути на їх емоції, нахили, мету суджень, і в кінці-кінців, поведінку іноземних урядів, організацій, груп і людей»[21,с,1-1]. Загальна її ціль полягає у досягненні вигідного політичного рішення завдяки зміні емоційно-раціональної складової свідомості людини.

Розглянемо поняття «інформаційно-психологічна війна». А. Манойло дає йому таке визначення: «політичний конфлікт з метою вирішення протиріч з приводу влади та втілення політичного керівництва в інформаційно-психологічному просторі, а також із приводу перерозподілу ролі, місця, і функцій у політичній системі інформаційного суспільства, в якому зіткнення конфліктуючих сторін проходить у формі інформаційно- психологічних операцій з використанням інформаційної зброї. Може представлятися у формі відкритих та прихованих цілеспрямованих, спеціальним чином організованих інформаційних впливів соціальних, політичних та інших систем, спрямованих на придбання інформаційної переваги над супротивником та нанесення йому матеріальної, ідеологічної та іншої шкоди»[6]. У Об'єднаній Доктрині інформаційних операцій, виданій у США, йдеться про те, що ІПВ - це заходи у мирний та військовий час із застосування наступальної інформаційної зброї проти волі нації, командування суперника, ворожих військ, національних культур[22].

Відтак ІПБ як вид інформаційної боротьби, спрямований на психіку людей та форми групової та суспільної свідомості (релігія, побут, мораль, ідеологія, суспільна психологія тощо). Інформаційно-психологічна боротьба - «вид інформаційної боротьби, якому притаманне активне зіткнення контрсуб'єктів (держав, соціальних груп, організацій), які прагнуть нанести один одному інформаційну чи іншу шкоду інформаційними впливами нелетального характеру як на психіку окремих людей, так і на різні форми колективної і суспільної свідомості протилежної сторони в інтересах досягнення конкретних політичних та інших цілей, а також попередити, відбити та послабити аналогічну шкоду від подібних впливів супротивника» [23]. інформаційна психологічна боротьба

Дамо власне розуміння ІПБ. Вона - це організація інформаційного процесу для завдання шкоди свідомості з метою зміни поведінки людини.

Список використаних джерел

1. Великий тлумачний словник української мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. - К.; ВТФ «Перун», 2002. - 1440 с.

2. Етимологічний словник української мови. Т. I. А - Г./ Опрацював Я. Рудницький. - Вінніпег. - Українська вільна академія наук. - 1972. - 968 с.

3. Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка: В 2-х т. - 4-е изд. стереотип / П.Я. Черных. - М.: Русский язык, 2001.

4. Волкогонов Д. А., Тюшкевич С. А. Война // Военная энциклопедия. В 8 т. - М.: Воениздат, 1994. - Т. 2.

5. Інформаційна боротьба: теоретичні та воєнно-прикладні аспекта: Навчальний посібник. / Рось А. O., Явтушенко А. М., Жарков Я. М. та ін. За ред. В. Б. Толубка. - K.: НАОУ, 2003. 218 а

6. Манойло А.В. Государственная информационная политика в особых условиях / А. В. Манойло. - М.: МИФИ, 2003. - 388 с. - (Монография).

7. Расторгуев С.П. Философия информационной войны / С. П. Расторгуев. М.: 2002, - 407 с. - (Монография).

8. Соціально-правові основи інформаційної безпеки / [Петрик В. М., Кузьменко А. М., Остроухов В. В., Штоквиш О. А. та ін.]. - К.: Росава, 2007. - 496 с. - (Навчальний посібник).

9. Ложкін Г. Інформаційно-психологічна безпека особистості / Журнал «Персонал», №3. - 2003. - 78-82 ст.

10. Литвиненко О. В. Інформаційні впливи та операції. Теоретико-аналітичні нариси / О. В. Литвиненко. - K.: НІСД, 2003. - 240 с. - (Сер. «Національна безпека»; Вип. 6. Монографія).

11. Почепцов Г. Г. Информационные войны / Г. Г. Почепцов. - К.: Ваклер,

- 576 с.

12. Пирумов B.C., Родионов М.А. Некоторые аспекты информационной борьбы в военных конфликтах / B.C. Пирумов, М.А. Родионов, Военная мысль. - 1997. - №5. - С, 44 - 47.

13. Караяни А. Г. Информационно-психологическое противоборство в современной войне // Режим доступу: http://psyfactor.org/lib/psywar30.htm.

14. Старіш О. Г. Теорія відкритих систем як парадигма процесів глобального розвитку / О. Г. Старіш. - Сімферополь: Універсум, 2003. - 240 с.

15. Гнатцов О. Г. Інформаційні ресурси в системі забезпечення державної безпеки // «Стратегічна панорама «. № 2, 2004. - Режим доступу: http://www. niisp.gov.ua/vydanna/panorama/2004_2.php.

16. Соснін О.В., Олійник О.В. Правові проблеми регулювання інформаційної діяльності. // «Стратегічна панорама». - 2002. - №4. - С.166 - 173.

17. Крысько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / В. Г. Крысько. - Минск: «Харвест», 1999. - 448 с. - (Библиотека практической психологии).

18. Волкогонов Д. А. Психологическая война: Подрывные действия империализма в области общественного сознания / Д. А. Волкогонов. - 2-е изд., доп. - М.: Воениздат, 1984. - 320 с.

19. Joint Pub 3-53, «Doctrine for Joint Psychological Operations». - US Government Printing Office, Washington DC₁July 1996. - Режим доступу: www. dtic.mil/doctrine/jel/new_pubs/jp3_53.pdf.

20. Timothy L. Thomas. New Developments in Chinese Strategic Psychological Warfare. Center for army lessons learned Fort Leavenworth / Режим доступу: www. iwar.org.uk/psyops / resources / china/chinesepsyop.pdf.

21. Psychological Operations Tactics, Techniques, and Procedures. Field Manual No. 3-05.301. Headquaters department of army. Washington, DC, 31 December 2003.

22. Joint Doctrine of information operation /Режим доступу: http: // www.dtic. mil/doctrine/jel/new_pabs/jp 313.pdf.

23. Шишкина Л. P. Что такое информационно-психологическая борьба? (Еще одна попытка теоретико-методологического анализа) // Вестник Башкирского государственного университета. - Уфа. - 2005. - № 9.

Размещено на Allbest.ru