Проблеми розмежування компетенції між екологічними, транспортними та територіальними прокуратурами

Поліпшення екологічного стану водних ресурсів, якості питної води та запобігання подальшому забрудненню підземних вод визначені Президентом України як ключові завдання політики національної безпеки у внутрішній сфері [1]. Тому питання про використання водних ресурсів річки Дніпро, враховуючи, що вони забезпечують водопостачання на двох третинах території нашої держави, є вкрай актуальним.

На розширеному засіданні колегії Генеральної прокуратури України 13 жовтня 2011 року «Про стан законності та правозахисної діяльності у сфері водних відносин» було зазначено, що кожного року до басейну Дніпра надходить 900 тисяч тонн забруднюючих речовин. Унаслідок зношення мереж і аварій, які трапляються досить часто, стан очистки комунальних стоків залишається незадовільним. На прилеглих до басейну річки територіях розташовано близько півтори тисячі полігонів та інших місць складання відходів, у тому числі токсичних. Разом із тим належний державний контроль з цих питань органами виконавчої влади та місцевого самоврядування не здійснюється. Недостатньо організовано комплексне управління у сфері використання й охорони вод Міністерством екології та природних ресурсів України; мають місце недоліки у здійсненні ним координації діяльності Державного агентства водних ресурсів та Державної екологічної інспекції України [2].

Саме незадовільний стан використання водних ресурсів річки Дніпро та необхідність комплексного підходу до організації прокурорської діяльності на цьому напрямі зумовили створення Дніпровської екологічної прокуратури. Певну роль відіграв і позитивний досвід 17-річного функціонування Волзької міжрегіональної природоохоронної прокуратури в Російській Федерації.

Дніпровська екологічна прокуратура (на правах обласної) та 6 міжрайонних екологічних прокуратур Київська, Кременчуцька, Дніпропетровська, Запорізька, Каховська і Очаківська були утворені наказом Генерального прокурора України від 4 жовтня 2011 року №173 ш. Як зазначається в п.п. 2-6 цього наказу вказані прокуратури створені для здійснення правозахисної, представницької діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері охорони та збереження водних ресурсів річки Дніпро, її водосховищ і водоохоронних зон та підтримання державного обвинувачення з даних питань.

Більш предметно компетенція екологічних прокуратур визначається в п. 8.4 наказу Генерального прокурора України від 4 жовтня 2011 року №3/2 гн «Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин» (наказ 3/2 гн) [3]. До обов'язків Дніпровського екологічного прокурора та міжрайонних екологічних прокурорів входить здійснення правозахисної, представницької та іншої діяльності в межах річки Дніпро, її водосховищ, Дніпровсько-Бузького лиману, їх водоохоронних зон, прибережних смуг з питань: водокористування та збереження вод (забір, водопостачання, скиди), водних живих ресурсів; додержання законодавства про охорону водних ресурсів при експлуатації гідротехнічних та водогосподарських об'єктів, насамперед підвищеної небезпеки; надання у власність, користування, вилучення, зміни цільового призначення земель водного фонду; додержання водоохоронного та екологічного законодавства в діяльності на зазначеній території фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності; додержання законів у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, спеціально уповноважених органів, які здійснюють державний контроль у цих сферах; розгляду заяв і повідомлень про підслідні органам прокуратури злочини у сферах охорони довкілля та земельних відносин, а також про злочини, вчинені працівниками піднаглядних правоохоронних органів, провадження досудового слідства у вказаній категорії кримінальних справ, прокурорського нагляду та підтримання державного обвинувачення у них; нагляду, у межах компетенції, за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про вчинені злочини або ті, що готуються, при провадженні дослідчих перевірок, оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства органами внутрішніх справ на водному транспорті, Служби безпеки України та податкової міліції; виконання антикорупційного законодавства у зазначених сферах.

Нормативного врегулювання надалі потребуватимуть питання щодо розмежування компетенції між екологічними, транспортними і територіальними прокуратурами, зокрема, з урахуванням таких обставин.

Пункт 9 наказу №3/2 гн наділяє прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, Дніпровського екологічного прокурора повноваженнями із розмежування компетенції при здійсненні правозахисної діяльності (відповідно до положень цього наказу) між галузевими підрозділами обласних прокуратур (прирівняних до них), природоохоронними, екологічними, територіальними, транспортними прокурорами та прокурорами з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. При цьому відкритим залишається питання про взаємодію між Дніпровською екологічною прокуратурою та територіальними прокуратурами обласного рівня при здійсненні наглядової діяльності на загальних, спільних для них об'єктах нагляду.

Відповідно до п. 5 наказу Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року №3/3 «Про сферу та особливості організації діяльності органів прокуратури на транспорті» (наказ №3/3 гн) транспортні прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство на транспорті, зокрема щодо злочинів, вчинених на судноплавних водних шляхах, гідротехнічних та інших спорудах, якщо злочини пов'язані з функціонуванням водного транспорту; або пов'язаних із порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів водного транспорту [4]. Водночас згідно з п. 8.4 наказу №3/2 гн екологічні прокурори здійснюють нагляд за діяльністю органів внутрішніх справ на водному транспорті. Запропонований в п. 5 наказу №3/3 критерій відмежування (стосовно діяльності екологічних прокуратур) злочини у сфері «…охорони і збереження водних ресурсів, земельних відносин, які вчинені на території річки Дніпро, її водосховищах, Дніпровсько-Бузькому лимані, їх водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах» не є достатнім. Адже, наприклад, злочини, пов'язані з функціонуванням водного транспорту або із порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів водного транспорту, можуть одночасно завдавати шкоди й водним ресурсам.

При здійсненні перевірок у порядку нагляду за додержанням законів під час провадження оперативно-розшукової діяльності можуть виникати труднощі. Так, відповідно до п.п. 7 п. 2.2 наказу Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність» від 19 вересня 2005 року №4/1 гн галузевий підрозділ Дніпровської екологічної прокуратури організовує наглядову діяльність за оперативними підрозділами органів внутрішніх справ на водному транспорті, органами Служби безпеки України та податкової міліції в частині злочинів у сферах охорони і збереження водних ресурсів, земельних відносин, вчинених на території річки Дніпро, її водосховищах, Дніпровсько-Бузькому лимані, їх водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах [5]. Отож працівнику Дніпровської екологічної прокуратури необхідно ознайомитись із журналом обліку заведених оперативно-розшукових справ (ОРС), який не передбачає окремого виділення із загального реєстру ОРС тих, що заведені за фактами підготовки або вчинення злочинів у сфері довкілля та земельних відносин. Вказані обставини можуть використовуватися для відмови прокурорському працівнику екологічної прокуратури у наданні ОРС для перевірки. Так само ймовірні випадки відмови працівникам апарату прокуратур областей у наданні для перевірки матеріалів ОРС з тих мотивів, що нагляд за цією справою здійснюється Дніпровською екологічною прокуратурою.

Враховуючи значний обсяг території, на якій розташовані піднаглядні екологічним прокурорам об'єкти, та віддаленість правоохоронних органів (відділи податкової міліції, Служби безпеки України і транспортної міліції), можуть виникати об'єктивні труднощі у виконанні ними вимог п. 2.1 наказу №4 гн при проведенні щомісячних перевірок повноти реєстрації, законності розгляду та вирішення заяв і повідомлень про злочини у кожному правоохоронному органі.

Чіткого визначення потребує процедура підписання екологічними прокурорами статистичних звітів правоохоронних органів, зокрема форм 2-Є, 1-СЛ, 1-СЛМ, а також підписання транспортним чи районним прокурором загальних звітів вказаних форм по правоохоронному органу, оскільки саме останні переважно і здійснюють нагляд за додержанням законодавства у вказаних підрозділах, перевіряють та відповідають за достовірність внесених до статистичної звітності даних.

На завершення зазначимо, що належне нормативне врегулювання окреслених вище питань сприятиме підвищенню ефективності діяльності як у сфері охорони та збереження водних ресурсів, так і на інших напрямах прокурорської діяльності.

прокурорський водний екологічний компетенція

Размещено на Allbest.ru